Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-1909/11/0970 : не визначено.
Надіслано судом: 15.07.2011. Зареєстровано: 05.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2015.
Дата набрання законної сили: 22.07.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		                                                              ПОСТАНОВА
		                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
		 
		 "24" червня 2011 р.                 Справа № 2a-1909/11/0970
		 м. Івано-Франківськ  
		Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:
		Судді Тимощука О.Л. 
		при секретарі  Маковійчук С.М. 
		за участю: представника позивача: ОСОБА_1, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
		за позовом:  Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську      
		до відповідача:  ТОВ "Техносервіс-плюс"  
		про стягнення заборгованості в сумі 2380,00 грн,-  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську звернулася в суд з адміністративним позовом до приватного підприємства  Техносервіс-плюс  про стягнення податкового боргу в сумі 9334,06 грн.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачено до бюджету узгоджені податкові зобовязання в загальній сумі 9334,06 грн., в тому числі: з податку на додану вартість в сумі 3768,62 грн., з податку на прибуток в розмірі 5565,44 грн., які виникли внаслідок порушення відповідачем вимог Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , який регулює правовідносини між податковим органом та платником щодо питань оподаткування та порядку погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами. Оскільки, податковий борг відповідача в загальній сумі 9334,06 грн. не сплачений до бюджету станом на момент звернення податкового органу до суду, позивач просив стягнути заборгованість відповідача за рахунок безготівкових та готівкових коштів, що належить відповідачу у відповідності до приписів ст.95 Податкового кодексу України,  який набрав чинності 01.01.2011 року та є чинним на момент розгляду та вирішення справи в адміністративному суді.
		Представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача податковий борг з податку на прибуток підприємств у сумі 2380,00 грн. Позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином. Причин неприбуття в судове засідання суду не надав. Клопотань та заяв щодо розгляду справи за відсутності відповідача в суд не надходило. До суду повернулось поштове відправлення з повісткою, яке не вручена відповідачу, оскільки останнього за зазначеною адресою не має (а.с. 25).
		Згідно із частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата від її одержання) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
		Відповідно до частини 2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.
		Заслухавши представника позивача, розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
		Судом встановлено, що приватне підприємство Техносервіс-плюс, відповідно до довідки Головного управління статистики в Івано-Франківській області від 18.02.2011 року за №03-1/03/1-90-344, є юридичною особою, реєстрація якої була здійснена виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради від 06.06.2003 року за №40-П (а.с. 7) та згідно    ст. 15 Податкового кодексу України є платником податків та зборів. 
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за результатами проведених перевірок своєчасності подання відповідачем податкової звітності з податку на прибуток підприємств за 2007, 2008, 2009 роки встановлені порушення останнім вимог пп. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 року №2181-III, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі також - Закон), а саме відповідачем не подано до податкового органу декларації з податку на прибуток за вказані періоди. 
		Відповідно до п.16.4. ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Порядок ведення і складання податкових звітів, декларацій про прибуток підприємств та розрахунків податку встановлюється центральним податковим органом (п. 16.15  ст. 16 вказаного Закону).
		Згідно пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами по даній справі) встановлено, що податкові декларації подаються за базовий  податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Податкові декларації  за базовий  податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року, подаються платником податку протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
		Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками проведених невиїзних документальних перевірок своєчасності подання податкової звітності відповідачем,   податковим органом встановлені порушення, а саме: не подання відповідачем податкових декларації з прибуткового податку до податкового органу за місцем його податкової реєстрації.
		Результати проведених перевірок відображені в актах № 677/15-1/32361185 від 19.03.2008 р., № 5038/15-1/32361185 від 16.04.2009р., №7009/15-1/32361185 від 13.04.2010 р., на підставі яких позивачем прийнято податкові рішення про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкції, а саме: податкове повідомлення-рішення №0021561521/0 від 01.04.2008 року на суму штрафних санкції в розмірі 850,00 грн., №0008031501/0 від 14.05.2009 р.  на суму 850,00 грн., №0009381501/0 від 15.04.2010 р.   на суму 680,00 грн.
		Судом встановлено, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення щодо застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкції у звязку з неподанням та несвоєчасним поданням податкової звітності з податку на прибуток підприємств не вручені відповідачу, оскільки приватне підприємство "Техносервіс-плюс" не знаходиться за адресою податкової реєстрації, а тому податкові рішення розміщені на дошці оголошень в порядку пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону.
		Відповідно до п. 1.2. ст. 1 вказаного Закону податкове зобовязання  це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
		Приписами пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 даного Закону визначено, що податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. При цьому, у разі коли  податковий  орган або  пошта  не  може  вручити платнику  податків  податкове  повідомлення або  податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням  посадових  осіб,  їх  відмовою  прийняти податкове   повідомлення   або  податкову вимогу,  незнаходженням фактичного   місця   розташування   (місцезнаходження)    платника податків,  податковий  орган  розміщує  податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових  оголошень,  встановленій  на вільному  для  огляду  місці  біля входу до приміщення податкового органу.  При  цьому  день  розміщення  такої   податкової   вимоги вважається днем її вручення (пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 вказаного Закону).
		Узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (п. 5.4 ст.5 даного Закону).
		Відповідно до пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
		В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що податковий борг відповідача станом на момент звернення до суду становить 2380,00 грн. 
		Приписами частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Законом України від 02.12.2010 року № 2756-VI прийнятий Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року. Даний Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.
		Відповідно до вимог статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Також, платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		Пунктом 14.1.175 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
		Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
		Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
		Положеннями статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. 
		Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України). 
		Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 95.4 ст.95 Кодексу).
		Враховуючи, що на момент судового розгляду даної справи відповідачем не надано підтвердження сплати податкового боргу в розмірі 2380,00 грн., вказана сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.
		Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що  підлягає до задоволення в повному обсязі.  
		На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,- 
		 
		      ПОСТАНОВИВ:
		Позов задовольнити повністю. 
		Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю "Техносервіс-плюс" (ідентифікаційний код - 32361185) та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Техносервіс-плюс" (ідентифікаційний код - 32361185) в дохід бюджету податковий борг в сумі 2380 (Дві тисячі триста вісімдесят гривень) 00 копійок. 
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. 
		Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя:/підпис/ОСОБА_2 
		 
		 
		Постанова складена в повному обсязі 29.06.2011 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...