Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-22707/10/0570 : не визначено.
Надіслано судом: 01.07.2011. Зареєстровано: 06.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2015.
Дата набрання законної сили: 05.06.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Головуючий у 1 інстанції - Масло І.В
		Суддя-доповідач - ОСОБА_1
		 
		 
		ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		УХВАЛА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 травня 2011 року  справа №2а-22707/10/0570            
		Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого судді Ляшенка Д.В. 
		суддів  Чумака С.Ю. ,  Ястребової Л.В. 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 у справі № 2а-22707/10/0570 за позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, ОСОБА_2 фінансів України, третя особа: ОСОБА_4 казначейство України «про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії», -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, ОСОБА_2 фінансів України та третій особи  ОСОБА_4 казначейство України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не приведення посадового окладу позивача у відповідності до положень ст. 44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, чинній до 03.08.2010 р.), постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 р. без застосування обмеження величини мінімальної заробітної плати, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1243 та пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 р. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. № 1310) та додаткового посадового окладу за період з 03 грудня 2007 року по 02 серпня 2010 року включно та зобов'язати відповідачів привести посадовий оклад у відповідність до положень ст. 44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, чинній до 03.08.2010 р.), постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 р.  без застосування обмеження величини мінімальної заробітної плати, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1243 та пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р.  № 1310), провести перерахування та здійснити виплату недоплачених сум заробітної плати, відпускних, інших виплат, що підлягають виплаті, виходячи з посадового окладу, додаткового посадового окладу позивача за період з 03 грудня 2007 року по 02 серпня 2010 року включно, з урахуванням фактично отриманих сум та додаткового посадового окладу за період з 03 грудня 2007 року по 02 серпня 2010 року включно.
		Постановою суду 1 інстанції  позов задоволений частково.
		Судом першої інстанції визнана неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області щодо не проведення перерахунку заробітної плати ОСОБА_3 з 19 серпня 2009 року по 02 серпня 2010 року з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 в редакції станом на 31.12.2005, та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу грошового забезпечення ОСОБА_3 із зазначенням розміру заробітної плати виходячи з 9 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, з 22 травня 2008 року по 25 травня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, та з 25 травня 2010 року по 02 серпня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
		Визнана неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_3 з 19 серпня 2009 року по 02 серпня 2010 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, з 22 травня 2008 року по 25 травня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, та з 25 травня 2010 року по 02 серпня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
		Визнана неправомірною бездіяльність ОСОБА_2 фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_3 з 19 серпня 2009 року по 02 серпня 2010 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, з 22 травня 2008 року по 25 травня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, та з 25 травня 2010 року по 02 серпня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
		Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області провести перерахунок ОСОБА_3 з 22 травня 2008 року по 25 травня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, та з 25 травня 2010 року по 02 серпня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року по 02 серпня 2010 року - перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу.
		Зобов'язано ОСОБА_2 фінансів України профінансувати вказані виплати.
		Зобов'язано ОСОБА_4 судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритому у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_3 з 22 травня 2008 року по 25 травня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, та з 25 травня 2010 року по 02 серпня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року по 02 серпня 2010 року - перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, з урахуванням раніше проведених виплат.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		ОСОБА_2  фінансів України,  Територіальне управління  Державної судової  адміністрації  України в Донецькій області вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких просили постанову суду скасувати і прийняти нову постанову.
		Представники сторін за викликом до суду не прибули.
		Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а постанову  суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
		Згідно з наказом начальника управління юстиції виконкому Донецької обласної ради народних депутатів від 28.05.1992 № 332 ОСОБА_3 з 28.05.1992 р. приступив до виконання обов'язків народного судді Микитівського районного народного суду м. Горлівки (а.с.10).
		Постановою Верховної ОСОБА_5 України від 11.07.2002 р. № 107-ІV «Про обрання суддів» ОСОБА_3 обрано на посаду судді Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області безстроково.
		Згідно з наказом начальника Донецького обласного управління юстиції від 31.07.2002 р. № 768 ОСОБА_3 після його обрання на посаду судді безстроково приступив до виконання обов'язків з 11.07.2002 р.
		Указом Президента України «Про призначення голів та заступників голів місцевих загальних судів» від 29.12.2004 р. № 1570/2004, ОСОБА_3 призначено головою Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області.
		Закон України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року (далі  Закон № 2862-ХІІ), який підлягає застосуванню в межах даних відносин, оскільки діяв на час їх виникнення та існування, визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
		Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно Конституцією України та законами України, якими гарантовано незалежність і недоторканість суддів (частина перша статті 126 Конституції України). А згідно з частиною першою статті 130 Основного Закону, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
		Зазначені функції держави, в межах, визначених відповідними нормативно-правовими актами, покладені на відповідачів: Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, ОСОБА_4 судову адміністрацію України, ОСОБА_2 фінансів України.
		Відповідно до ст. 44 Закону № 2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 01.01.2006) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
		За змістом Закону України «Про статус суддів», заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок. Гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого вищеназваного співвідношення. А тому, невиконання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати, визначеної Законом.
		Встановлюючи розмір мінімальної заробітної плати (ст. 3 Закону № 108/95-ВР від 24.03.1995р.), держава гарантує громадянам граничний її мінімум, як законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі, не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (абз. 2 ст. 9 Закону № 108/95-ВР), до якої не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
		З врахуванням статусу позивача  судді районного суду, як професійного судді, якому гарантовано належне фінансове та матеріально-технічне забезпечення (ч. 1 ст. 130 Конституції України, ст. 3 Закону № 2862-ХІІ), держава взяла на себе обов'язок забезпечити реалізацію цих гарантій, а тому вони не можуть бути звужені або скасовані іншими нормативними актами (ч. 3 ст. 22 Конституції України). При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.
		Зазначена правова позиція викладена в практиці Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (case 41/74 van Duyn v. Home Office), яка обумовлена принципом юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, а також принципом відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку реалізацію гарантій незалежності суддів, включаючи заходи правового захисту матеріального і соціального забезпечення, тому невиконання такого публічного зобов'язання є протиправним.
		Позивач є професійним суддею і наділений державою певним правовим статусом, який включає право на елементи матеріального і соціального захисту, зокрема, право на отримання належної заробітної плати, тому держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень зазначеної категорії осіб, а саме - забезпечити реалізацію конституційних гарантій незалежності і недоторканості судді, встановивши при цьому певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується забезпеченням реалізації їх соціального захисту.
		Як вбачається зі змісту абзацу другого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 р. № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01.06.2005 р. визначено у 15 розмірів мінімальної заробітної плати.
		З огляду на приписи частини другої статті 44 Закону України «Про статус суддів», на законодавчому рівні підлягали закріпленню й посадові оклади суддів інших судів України.
		При цьому, на рівні Закону посадові оклади професійних суддів не встановлювались.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці суддів» затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.
		Відповідно до п. 5 Постанова КМУ № 865 від 03.09.2005 р. набрала законної сили з 1 січня 2006 року.
		Розміри посадових окладів керівників та суддів місцевих загальних судів встановлено у додатку 6 вказаної Постанови, які залежать від груп міст.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 р. затверджено зміни що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, а саме постанову доповнено п. 4 наступного змісту: «Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться».
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 р. визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р.  № 1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів». 
		Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Таким чином, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 р. встановлено, що Кабінет Міністрів України у порушення п. 14 ст. 92 Конституції України вийшов за межі своєї компетенції та взяв на себе функцію законодавця щодо встановлення розмірів посадових окладів суддів, поставивши в залежність виплату заробітної плати суддям від розмірів мінімальної заробітної плати, з одночасною забороною їх перерахування, чим допустився обмеження гарантій незалежності і недоторканості суддів.
		Виходячи з системного аналізу законодавства про статус суддів і судоустрій в Україні, та враховуючи положення ч. 1 ст. 130 Конституції України, суд приходить до висновку, що складовою основою конституційної гарантії незалежності і недоторканості суддів є їх матеріальне і соціальне забезпечення, які не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами держави, оскільки держава, виконуючи свій обов'язок, забезпечує відповідне фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
		Невід'ємними елементами статусу суддів є матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів (ст.ст. 42-45 Закону України «Про статус суддів»). А тому невиплата, або зменшення розміру заробітної плати, свідчить про скасування, або звуження змісту і обсягу гарантій незалежності і недоторканості суддів та порушенням конституційних гарантій, закріплених Основним Законом України.
		Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечують особливий порядок фінансування та організаційне забезпечення діяльності судів, встановлених законом (пункт 7 ст. 14 Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 р. № 3018-ІІІ, частина 3 ст. 3 Закону № 2862-ХІІ). Реалізація належного фінансового забезпечення судів та виплати суддям гарантованої державою заробітної плати, пов'язана з діяльністю центральних органів виконавчої влади - ОСОБА_2 фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, а також ТУ ДСА в Донецькій області.
		Відповідно до ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Вирішуючи спір, слід звернути увагу та те, що зазначена конституційна норма зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі закону, тобто у своїй діяльності вони повинні приймати такі рішення, які не суперечать чинному законодавству, а їх управлінські функції не повинні виходити за межі закону. Зокрема, Конституція України встановлює для суб'єкта владних повноважень спосіб діяльності, передбачений Конституцією та законами України, а також визначає сферу його компетенції, тобто яким чином здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень, які повинні спиратися тільки на компетенційні права і обов'язки, а тому використовувати у своїй діяльності тільки ті засоби, форми і прийоми, які передбачені законом. Всі органи державної влади, органи місцевого самоврядування та посадові особи повинні діяти в межах повноважень, визначених і встановлених у законодавчих актах.
		ОСОБА_4 в особі державних органів здійснює політику відповідно до принципу законності. Тому дотримання принципу законності є обов'язком для центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, їх посадових осіб, які зобов'язані діяти лише на підставі, у порядку, у спосіб та в межах своєї компетенції, оскільки підзаконні нормативно-правові акти стосуються безпосередніх виконавців вимог нормативно-правових актів - посадових осіб, а також підприємств, установ та організацій (незалежно від форм власності) та громадян. 
		Виходячи з визначення терміну «законність», слід зазначити, що це комплексне поняття, яке тісно пов'язане з терміном «закон» та охоплює сфери діяльності - від прийняття норм закону до їх реалізації.
		Таким чином, реалізація державою певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, в особі суб'єктів владних повноважень є "гарантією стабільності суспільних відносин" між державними органами і громадянами, породжуючи при цьому у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.
		Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 р. набрала законної сили 19 серпня 2009 року після її перегляду в апеляційному порядку (ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 р.), що відповідає положенням ст. 254 КАС України, є обов'язковою для виконання.
		Наслідком визнання незаконним нормативно-правового акту є втрата ним чинності з дня набрання законної сили судовим рішенням.
		Такий висновок суду ґрунтується на системному аналізі положень ст. 152 Конституції України, відповідно до якої Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
		На думку суду, положення вказаної норми Конституції необхідно застосовувати і до інших нормативно-правових актів, визнаних судом незаконними щодо визначення часу, з якого вони втрачають чинність.
		Нормативно-правові акти, якими у т.ч. є постанови Кабінету Міністрів України, розповсюджують свою дію на невизначене коло осіб, тому ототожнення часу втрати чинності нормативно-правовим актом з часом його прийняття ставить під сумнів правомірність дій не лише державних органів, а і невизначеного кола осіб, на яких розповсюджував свою дію вказаний нормативно-правовий акт.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 р. та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 р. не вирішено питання щодо повороту виконання судового рішення, тобто Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів та пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865» та пункт 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 856 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» втратили чинність лише з 19 серпня 2009 року.
		Колегія суддів, насамперед, вважає доречним визначити термін - «бездіяльність». Бездіяльність суб'єкта владних повноважень  це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.
		Кодекс адміністративного судочинства України встановлює обов'язковість судового рішення як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює його значення як принципу адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту особи.
		Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Конституції та законів України, як право на судовий захист.
		Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у тому числі   на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, своєчасно, тобто протягом розумного строку...
		Отже, враховуючи норми п. 1 ч.2 ст. 17 КАС України, бездіяльність суб'єктів владних повноважень проявляється у їх пасивній поведінці, тобто у не вчиненні дії, яка має вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної особи.
		Тобто з моменту втрати чинності пункту 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», яке мало місце 19 серпня 2009 року, відповідачі ОСОБА_4 судова адміністрація України, ОСОБА_2 фінансів України та Територіальне управління Державної судової адміністрації України зобов'язані були застосовувати Постанову № 865 в первісній редакції.
		Статтею 55 Закону України "Про ОСОБА_4 бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 р. № 835-УІ передбачено розміри мінімальних заробітних плат на 2009 рік. Так, станом на 1 липня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становив 630 грн., з 1 жовтня 2009 року - 650 грн.
		Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2009 року № 1646-VІ "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", який спрямований на встановлення розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, що забезпечить належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи, розмір мінімальної заробітної плати з 1 листопада 2009 року становить 744 грн., а з 1 січня 2010 року встановлено на рівні 869 гривень.
		Саме виходячи з таких розмірів мінімальної заробітної плати повинен був розраховуватись посадовий оклад позивача, починаючи з 19 серпня 2009 року.
		Тобто, невиплата позивачеві заробітної плати, розрахованої з посадового окладу як 9 розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених на законодавчому рівні, починаючи з 19 серпня 2009 року, є звуженням його права на отримання належної заробітної плати від держави як конституційної гарантії, пов'язаного з одночасним порушенням державою конституційної гарантії недоторканості судді, втручанням виконавчої влади у виключну сферу судової влади, що порушує фундаментальний принцип поділу влади як демократичної організації держави у розумінні ст. 6 Конституції України.
		Як зазначалося вище, заробітна плата судді складається у т.ч. з надбавки за вислугу років, яка була встановлена позивачу наказом ТУ ДСА в Донецькій області від 25.05.2010 р. № 97-к як 40% посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас. До 25.05.2010 позивач отримував надбавку у розмірі 30% посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас.
		Частиною 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» було передбачено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
		Законом України «Про ОСОБА_4 бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 р. змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, однак, не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
		ОСОБА_5 Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 справа № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України також і положення пункту 61 розділу II Закону України «Про ОСОБА_4 бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» яким внесено зміни до ст. 44 Закону України «Про статус суддів».
		Таким чином, зміни до абзацу другого частини четвертої ст. 44 Закону України «Про статус суддів», внесені Законом України «Про ОСОБА_4 бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», втратили чинність 22 травня 2008 року.
		Отже, виплата позивачу надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 25.05.2010 р.  25 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас суперечить Закону України «Про статус судців» з 22 травня 2008 року.
		Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Кечко проти України" (рішення від 8 листопада 2005 року) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. ОСОБА_4 може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
		Відповідно до п. 5 ст. 116 Закону України «Про судоустрій в Україні», ОСОБА_5 суддів України, розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів, розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту судців та їх сімей і приймає відповідні рішення з цих питань, здійснює контроль за організацією діяльності судів та діяльністю державної судової адміністрації, заслуховує інформацію голів судів і посадових осіб державної судової адміністрації про їх діяльність, та виконує інші функції.
		ОСОБА_5 суддів України від 27.06.2008 р. № 105 зобов'язано ОСОБА_4 судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 01.06.2005 р.  по 31.12.2005 р. та за період з 2005 по 2008 роки, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.
		Бюджетним кодексом України (статті 32  37) на ОСОБА_2 фінансів України покладено обов'язок щодо складання проекту закону про ОСОБА_4 бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.
		Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання ОСОБА_2 фінансів України в терміни та порядку, встановлені ОСОБА_2 фінансів України.
		ОСОБА_2 фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України. На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до статті 35 цього Кодексу, ОСОБА_2 фінансів України готує проект закону про ОСОБА_4 бюджет України. ОСОБА_2 фінансів України в період підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів.
		ОСОБА_2 фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих   бюджетів,  якщо   інше  не  передбачено  законодавством  України  (стаття  111 Бюджетного кодексу України).
		Відповідно до п.1 Положення про ОСОБА_2 фінансів, затвердженого Указом Президента № 1081/99 від 26 серпня 1999 року, ОСОБА_2 фінансів України (Мінфін України) є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.
		Мінфін України забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.
		Згідно з пунктом 2 Положення № 1081 Мінфін України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.
		У межах своїх повноважень Мінфін України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
		Визнання незаконним пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні є підставою для збільшення фінансування судової системи в частині збільшення асигнувань на заробітну плату суддів.
		Згідно з Указом Президента № 182 від 03.03.2003 р., ОСОБА_4 судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.
		Повноваження Державної судової адміністрації України визначено Положенням про ОСОБА_4 судову адміністрацію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 14, згідно якого ОСОБА_4 судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з ОСОБА_5 суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації (далі - територіальні управління) та ДСА; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації та інше.
		На підставі ст. 130 Конституції України та статті 118 Закону України «Про судоустрій України» забезпечення належного фінансування та умов функціонування судів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.
		Статтею 126 Закону України «Про судоустрій України» встановлено, що ОСОБА_4 судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.
		Статтею 58 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів (з 01.01.2003   року  ОСОБА_4  судова  адміністрація  України)   організовують розроблення бюджетних запитів для подання ОСОБА_2 фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про ОСОБА_4 бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.
		Тобто, саме ОСОБА_4 судова адміністрація України повинна була внести до ОСОБА_2 фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у зв'язку з визнанням судом незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. №1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
		В порушення вимог ст.ст. 20, 21 Бюджетного кодексу України, ОСОБА_4 судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, не звернулася з бюджетним запитом до ОСОБА_2 фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України, чим порушено принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу (п.11 ч. 1ст.7 Бюджетного кодексу України).
		Відповідно до п. 1 наказу ДСА України від 09.06.2004 р. № 82/04 «Про організаційні заходи щодо забезпечення подання на затвердження штатних розписів апаратів місцевих та апеляційних судів» обов'язок подавати штатні розписи до ДСА України із зазначенням розміру фінансування оплати праці суддям покладено на голів відповідних місцевих загальних судів через Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, яке і здійснює фактичну виплату заробітної плати позивачу. Зазначені повноваження сторонами не оспорюються. Однак, зміни до штатних розписів не вносилися.
		Судом встановлено відсутність звернення Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області до Державної судової адміністрації України з даними про коригування заробітної плати позивача виходячи з посадового окладу, розрахованого з розміру 9 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні на відповідний період.
		Таким чином, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, як суб'єкт владних повноважень, на який законодавством покладено обов'язок проінформувати ОСОБА_4 судову адміністрацію України - головного розпорядника бюджетних коштів на утримання судової системи, щодо необхідності здійснення перерахунку заробітної плати позивача з нового розміру посадового окладу, не прийняв заходи щодо корегування посадового окладу позивача та кошторису суду з урахуванням визнання нечинним п. 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
		Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1232, якою затверджено "Положення про ОСОБА_4 казначейство України", ОСОБА_4 казначейство України (далі  Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням. Відповідно до пункту 3, основними завданнями Казначейства є зокрема:  розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. . Казначейство відповідно до покладених на нього завдань: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним" бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.
		Згідно зі статтею 9.1 Наказу ОСОБА_2 фінансів України від 30.05.2007 р. № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії ОСОБА_2 фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", ОСОБА_4 казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.
		Суд вважає, що не здійснення перерахунку коштів позивачеві фактично є відмовою державного органу у реалізації позивачу її права, яка обумовлена юридичною значущістю та негативними наслідками для позивача, оскільки не надає і не визнає за собою суб'єктивного права позивача на реалізацію конституційної гарантії та охоронюваних правовідносин з приводу отримання від держави соціальних послуг, а також реалізації особою свого абсолютного права.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		На виконання вимог п.2 ст. 71 КАС України, відповідачі ТУ ДСА в Донецькій області, ОСОБА_4 судова адміністрація України та ОСОБА_2 фінансів України не надали суду достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
		Таким чином, приймаючи до уваги, що обов'язковість рішень суду є конституційною засадою судочинства, передбаченою Конституцією України та відтвореною у нормах Кодексу адміністративного судочинства України, в порушення вимог ст. 129 Конституції України та ст.ст. 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_4 судовою адміністрацією України, ОСОБА_2 фінансів України та ТУ ДСА в Донецькій області не було своєчасно вчинено дії щодо перерахунку посадового окладу позивачу, оскільки нарахування заробітної плати здійснювалось на підставі скасованого пункту Постанови Кабінету Міністрів України № 865.
		Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
		Виходячи з викладених вище положень чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА в Донецькій області, ДСА України та ОСОБА_2 фінансів України щодо невжиття передбачених законом заходів, необхідних для здійснення з 19.08.2009 р. по 02.08.2010 р. перерахунку заробітної плати позивачу виходячи з розміру 9 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, а також з 22.05.2008 р. по 25.05.2010 р. надбавки за вислугу років у розмірі 20% заробітної плати з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, з 25.05.2010 р. по 02.08.2010 р. надбавки за вислугу років у розмірі 25% заробітної плати з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та зобов'язати відповідачів вчинити відповідні дії з метою забезпечення проведення позивачу перерахунку заробітної плати та надбавки за вислугу років.
		З системного аналізу обов'язків Державного казначейства України вбачається його обов'язок перерахувати на рахунок Державної судової адміністрації України належні позивачу кошти із Державного бюджету. За загальної бездіяльності Державної судової адміністрації України, ОСОБА_2 фінансів України, ТУ ДСА в Донецькій області, які не прийняли відповідних дій щодо перерахунку заробітної плати позивача, у Державного казначейства України не було передбачених діючим законодавством підстав для перерахунку спірних коштів.
		Колегія суддів не погоджується з посиланням відповідачів на відсутність коштів необхідних для виплати позивачу посадового окладу виходячи із розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених законодавством на день проведення виплати, оскільки зазначеними відповідачами не виконувались покладені нормативними актами обов'язки щодо належного фінансування професійного судді як складової частини його незалежності.
		Крім того, колегія суддів не погоджується з клопотанням відповідача ОСОБА_2 фінансів України та третьої особи Державного казначейства України про пропущення позивачем строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, як загального строку подання адміністративного позову для захисту прав, свобод та інтересів особи з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
		Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звернувся до суду про стягнення на його користь невиплаченої суми заборгованості по заробітній платі, що належить до обов'язкових виплат, та щомісячного грошового утримання відповідно до вимог законодавства відповідно до Закону України «Про статус суддів».
		Слід звернути увагу на те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч.2 ст. 233 КЗпП).
		Отже, загальний строк подання адміністративного позову для захисту прав, свобод та інтересів особи, встановлений ч. 1 ст. 99 КАС України, до даних правовідносин не застосовується.
		Крім того, позов було подано до суду 19.08.2010 р., тобто вже після набрання чинності Законом України від 07.07.2010 р. № 2453-VІ, яким було внесено зміни до ст.ст. 99, 100,106, 107 КАС України. Відповідно до вказаних змін, питання щодо застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду вирішується адміністративним судом під час відкриття провадження у справі, що і було зроблено у даній справі. В ухвалі про відкриття провадження у справі від 29.09.2010 р. (а.с.1) зазначено, що позовну заяву ОСОБА_3 подав у строк, установлений законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Отже, у даному випадку судом не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду, що встановлювались ст. 100 КАС України у попередній редакції.
		Тобто судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову  з додержанням  норм матеріального і процесуального права.  
		На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ: 
		       
		Апеляційні скарги ОСОБА_2  фінансів України,  Територіального управління  Державної судової  адміністрації  України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі № 2а-22707/10/0570  залишити без задоволення, а постанову суду без змін. 
		      Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
		 
		Суддя-доповідач:                                  /підпис/                                            ОСОБА_1   
		Судді:                                                   /підпис/                                             ОСОБА_6                                                                                   
		                                                           /підпис/                                              ОСОБА_7                             
		З оригіналом згідно:
		Суддя:                               Д.В.Ляшенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...