Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/284/14 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Адміністративне провадження (КАСУ).
Надіслано для оприлюднення: 01.10.2015. Зареєстровано: 09.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2015.
Дата набрання законної сили: 11.10.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		30 вересня 2015 року                               м. Київ                              К/800/47297/14 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в порядку письмового провадження
		касаційну скаргу          Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпол"
		на постанову           Житомирського апеляційного адміністративного суду   від 20 серпня                                                    2014 року
		у справі                     № 806/284/14
		за позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпол"
		до                              Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного                                                   управління Міндоходів у Житомирської області
		про                              скасування податкового повідомлення-рішення, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріпол" (надалі - позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирської області (надалі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 січня 2014 року № 000001220.
		Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року позов задоволено. 
		Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду   від 20 серпня 2014 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року скасовано, постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмолено.
		Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року.
		Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 222  Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
		У зв'язку із неподанням клопотань особами, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питання фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Яромир", їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2013 року. За результатами вказаної перевірки складено в акт від 20.12.2013 року № 45/22-12/38455844.
		Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п.   188.1 ст.  188, п. 187.1 ст. 187, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість у травні 2013 року на 163400,00 грн.
		У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2014 року № 0000012200, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 204250,00  грн., у тому числі за основним платежем - 163400,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40850,00 грн.
		Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про те, що позивач безпідставно включив в податкову декларацію спеціального режиму за травень 2013 року реалізовану продукцію не власного виробництва.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач є сільськогосподарським підприємством та реалізовував поголів'я великої рогатої худоби саме як продукцію власного виробництва, а тому правомірно включив відповідні суми до спеціальної декларації.
		Апеляційний суд не погодився із вказаними висновками суду першої інстанції, зазначивши, що в даному випадку мало місце купівля-продаж великої рогатої худоби, а тому вказана господарська операція має обліковуватись у загальній декларації.
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується із судом апеляційної інстанції виходячи з наступного.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача зареєстровано як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.
		01 березня 2013 року між позивачем та СТОВ "Дружба" укладено договір постачання поголів'я великої рогатої худоби (надалі - ВРХ) №КП/01/03/2013, на виконання умов якого на підставі видаткових накладних СТОВ "Дружба" реалізовано позивачу ВРХ у кількості 188 голів на загальну суму 579115,00 грн.
		В подальшому, між позивачем та ТОВ "Яромир" укладено Договір поставки від 20 травня 2013 року, на виконання умов якого позивачем реалізовано ВРХ у кількості 183 голови на загальну суму 980400,00 грн. Підтвердженням вказаних обставин є видаткові, податкові накладні та акти приймання-передачі.
		При цьому, позивачем не заперечується факт реалізації ТОВ "Яромир" саме придбаної у СТОВ "Дружба" ВРХ.
		Відповідно до пп. 14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України сільськогосподарським товаровиробником є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
		Пунктами 209.1 та 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
		Згідно з приписами Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24 червня 2004 року № 1877-ІV, сільгосппродукція (сільгосптовари) - товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах).
		Пунктом 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24, 4101, 4102, 4103, 4301 УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
		Тобто, визначальною умовою віднесення відповідних товарів до сільськогосподарських та проведення податкового обліку реалізації таких товарів за спеціальним режимом, є в даному випадку, встановлення факту вирощування або відгодовування великої рогатої худоби безпосередньо відповідачем.
		Як вже зазначалось, придбана позивачем 01 березня 2013 року у СТОВ "Дружба" ВРХ (фактично отримана позивачем відповідно до видаткових накладних 01 квітня 2013 року) реалізована  ТОВ "Яромир" 20 травня 2013 року.
		В касаційній скарзі позивач зазначає, що в період з 01 квітня 2013 року до 20 травня 2013 року ним фактично здійснювалось відгодовування вказаної ВРХ, оскільки протягом вказаного періоду ним здійснювалось годування та ветеринарне обслуговування ВРХ.
		Колегією суддів до уваги такі доводи позивача не беруться, оскільки лише здійснення відповідних дій не надає придбаній у СТОВ "Дружба" ВРХ статусу власновиробленої.
		При цьому, відповідно до п. 9 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку тваринництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 282 (надалі - Порядок №282), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, бюджетна дотація за вирощені та продані молодняк великої рогатої худоби і свині надається у разі вирощування тварин сільськогосподарськими підприємствами та фізичними особами не менш як протягом трьох місяців до моменту продажу на забій.
		Відповідно до ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
		Враховуючи те, що Податковим кодексом України не визначено терміни вирощування та відгодовування, колегія суддів вважає, що для вирішення даної справи підлягають застосуванню норми Порядку № 282 за аналогією.
		Системний аналіз п. 9 Порядку № 282 дає підстави для висновку, що вирощування або відгодовування ВРХ повинно здійснюватись суб'єктом господарювання не менше 3 місяців, для отримання відповідних переваг та пільг.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та податкового органу, що реалізована позивачем контрагенту ВРХ не є власновиробленою у розумінні податкового законодавства, а тому має обліковуватись за загальними правилами. 
		З огляду на  вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про доведеність відповідачем факту порушення позивачем податкового законодавства та про правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення. 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
		Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій   не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпол" залишити без задоволення.
		2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду  від 20 серпня 2014 року у справі №   806/284/14 залишити без змін.
		 
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева  (підпис)   Т.М. Шипуліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...