Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/16488/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 08.10.2015. Зареєстровано: 09.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2015.
Дата набрання законної сили: 20.10.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22.09.2015Справа №910/16488/15Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу 
		за позовом військової частини НОМЕР_1 
		до товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой"
		про стягнення штрафних санкцій (пені) в розмірі 1 103 502,89 грн.
		Представники:
		від позивача: Мітлицька О.О.  представник за довіреністю № 5/3/387Б від 16.06.2015 року;
		від відповідача: не з`явився.
		ВСТАНОВИВ:
		На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" про стягнення штрафних санкцій (пені) в розмірі 1 103 502,89 грн.
		Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.07.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.07.2015 року.
		27.07.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі на виконання вимог ухвали суду від 01.07.2015 року.
		В судове засідання 28.07.2015 року представник відповідача не з`явився, вимоги ухвали суду від 01.07.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32011814.
		Представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п`ятнадцять днів.
		Враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає розгляду справи по суті, суд задовольнив клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи на п`ятнадцять днів. 
		Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.07.2015 року розгляд справи відкладено на 08.09.2015 року.
		В судове засідання 08.09.2015 року представник відповідача не з`явився, вимоги ухвали суду від 01.07.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32014228.
		Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.09.2015 року розгляд справи відкладено на 22.09.2015 року, якою суд зобов`язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 01.07.2015 року.
		Представник відповідача 22.09.2015 року в судове засідання не з`явився, вимоги ухвали суду від 01.07.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32015178.
		Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
		Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
		Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 
		Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 
		Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. 
		Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Незважаючи на відсутність у Цивільному кодексі України правової регламентації договору про пайову участь у будівництві, ч.1 ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам.
		Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства.
		Згідно із ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		21 грудня 2005 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі  позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой» (далі  відповідач) укладено договір №6/1/28 про пайову участь у будівництві (далі  договір).
		Відповідно до п. 1.1 договору, ТОВ «Градострой» приймає Військову частину К 1410 у пайове будівництво житлового будинку по вул.. Здолбунівській, 13 в Дарницькому районі м.Києва шляхом фінансування Військовою частиною К 1410 цього будівництва на загальну суму 5 997 298 (п`ять мільйонів дев`ятсот дев`яносто сім двісті дев`яносто вісім) грн.. 32 коп. в т.ч. ПДВ (20%) 999 549 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн. 72 коп. для забезпечення житлом співробітників Військової частини К 1410. 
		Сторони визначили у п.1.2. договору, що відповідач передасть позивачу в рахунок пайової участі 21 (двадцять одну) квартиру загальною площею 1298,96 кв.м. згідно з переліком, зазначеним у договорі. 
		Згідно із п.2.1 договору загальна вартість квартир по договору складає 5 997 298 (п`ять мільйонів дев`ятсот дев`яносто сім двісті дев`яносто вісім) грн.. 32 коп. в т.ч. ПДВ (20%) 999 549 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн. 72 коп. 
		Пунктом 2.2 договору сторони встановили обов`язок позивача здійснити фінансування шляхом перерахування суми, вказаної в п.2.1. на поточний рахунок відповідача протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання сторонами договору. Згідно із копією платіжного доручення № 4837 від 21 грудня 2005 року, позивач виконав зобов`язання за договором у повному обсязі у визначений договором строк. 
		28 вересня 2007 року позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 дод оговору, якою визначили перелік квартир, що передається за рахунок пайової участі (із закріпленням номерів квартир, поверхів, на яких вони розташовані, кількості кімнат, жилої та загальної площі кожної квартир,вартості одного квадратного метра, тощо).
		Відповідно до п.11.1 договору, договір діє з дати підписання уповноваженими особами до 30 вересня 2007 року. У разі невиконання зобов`язань у встановлений сторонами термін, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань та відшкодування збитків (п.11.1). 
		Відповідно до наданих представником позивача копій додаткових угод № 2 - №8, термін введення житлового будинку в експлуатацію переносився з 2007 року на 2009, 2010, 2011, 2012, 2013 роки. Сторони п. 1 додаткової угоди №8 від 31.03.2013 року встановили терміном введення житлового будинку в експлуатацію другий квартал 2014 року.
		Відповідачем не було здійснено введення житлового будинку в експлуатацію, незважаючи на підписаний сторонами акт № 1/307 від 01.10.2007 року про те, що відповідач передав, а позивач прийняв квартири з погодженого сторонами переліку. 
		У п. 4.1. договору сторони встановили, що несуть відповідальність за невиконання, або неналежне виконання покладених на них зобов`язань відповідно до чинного законодавства України.
		Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). 
		Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. 
		Згідно із ч.1 ст.530 ЦКУ, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України (далі  ГК України) визначено, що у разі невиконання учасником господарських відносин господарського зобов`язання, кодексом передбачено штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі вчиненого ним порушення.
		Представником позивача надано довідку Служби зовнішньої розвідки України (далі  СЗРУ) № 171 від 23.07.15 року, у якій вказано, що «Військова частина К 1410» є умовним найменуванням, присвоєним СЗРУ відповідно до ст. 6 Закону України «Про розвідувальні органи України», від імені якого (умовного найменування) СЗРУ наділена правом укладати визначені нею відповідні договори. Відповідно до ст.1 Закону України «Про Службу зовнішньої розвідки України» СЗРУ є державним органом, який здійснює розвідувальну діяльність у визначених законом сферах та є військовим формуванням. Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 296-р «Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів» СЗРУ як бюджетна установа є Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетних програм.
		Згідно ч. 2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
		Таким чином, відповідно до п. 4.3. договору за несвоєчасну передачу квартир, відповідач сплачує позивачеві пеню, передбачену статтею 231 Господарського кодексу України та договором у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно переданих позивачеві квартир за кожен день прострочення. Однак, згідно п. 4.4. договору сплата пені не звільняє від виконання договірних зобов`язань. 
		Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Суд погоджується із розрахунком пені представника позивача, згідно якого відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача штрафні санкції (пеню в грошовій формі) з розрахунку 0,1 % за кожен календарний день прострочення з 01 липня 2014 року до 31 грудня 2014 року на загальну суму 1 103 502 (один мільйон сто три тисячі п`ятсот два) грн.. 89 коп., вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
		Враховуючи вищезазначене, факт наявності невиконання зобов`язання умов договору № 6/1/28 про пайову участь у будівництві у товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» перед позивачем в сумі 1 103 502 (один мільйон сто три тисячі п`ятсот два) грн.. 89 коп. штрафних санкцій, а саме пені у грошовому розмірі, належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій (пені) в розмірі 1 103 502 (один мільйон сто три тисячі п`ятсот два) грн.. 89 коп. визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. 
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
		На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити.
		2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" (02081, м.Київ, вул.. Здолбунівська, буд. 3-Г, ідентифікаційний код 31812906) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) суму штрафних санкцій (пені) в розмірі 1 103 502 (один мільйон сто три тисячі п`ятсот два) грн.. 89 коп. та судовий збір в розмірі 22 070 (двадцять дві тисячі сімдесят) грн. 06 коп.
		3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		 
		Дата підписання рішення: 08.10.2015 року.
		 
		Суддя С.М. Мудрий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...