Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2252/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Охорона навколишнього природного середовища.
Надіслано для оприлюднення: 12.10.2015. Зареєстровано: 13.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2015.
Дата набрання законної сили: 23.10.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05.10.2015р.      Справа№ 914/2252/15 
		За позовом: Заступника прокурора міста Львова    в інтересах держави в особі 
		позивача 1 : Державної екологічної інспекції у Львівській області, м.Львів та 
		позивача 2: Львівської міської ради, м.Львів
		до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим», м.Львів
		про    стягнення 24 127  603,92 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. 
		   Суддя Коссак С.М.
		             при секретарі Куць М.Я.
		Представники: 
		Від прокуратури: ОСОБА_1  посвідчення № 0032118  від 11.02.2015р.; 
		Від позивача 1: ОСОБА_2  представник за довіреністю від 09.06.2015р. №09-1478; 
		Від позивача 2: ОСОБА_3- представник за довіреністю від 14.05.215р. №17вих-42;
		Від відповідача: ОСОБА_4  представник за довіреністю від 02.01.2015р. №8.
		 
		     В провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі позивача 1: Державної екологічної інспекції у Львівській області та позивача 2: Львівської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим» про стягнення 24  127  603, 92 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
		Ухвалою суду від 13.07.2015р. за даним позовом судом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 04.08.2015р. (суддя Бортник О.Ю.)                          
		З підстав зазначених в ухвалі суду від 04.08.2015р. розгляд справи відкладено на 08.09.2015р.
		 08.09.2015р. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 914/2252/15, у звязку перебуванням судді Бортник О.Ю на навчанні і для розгляду даної справи призначено суддю Коссака С.М.
		З підстав зазначених в ухвалі суду від 08.09.2015р. розгляд справи відкладено на 05.10.2015р.
		 15.09.2015р. позивачем-2 подано письмові пояснення по справі. 
		В судовому засіданні 05.10.2015р. представник прокуратури позовні вимоги підтримує, надав усні пояснення по справі.
		В судовому засіданні 05.10.2015р. представники позивача 1 та 2 надали усні пояснення по справі, просять позов задоволити.
		В судовому засіданні 05.10.2015р. представник відповідача, проти позову заперечує та просить застосувати наслідків спливу строку позовної давності.
		У судовому засіданні 05.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази, судом встановлено таке.
		Державна екологічна інспекція у Львівській області проводила з 18.05.2012 року до 07.06.2012 року планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим» ( направлення №737).
		У ОСОБА_5 № 737/03/04/813 від 18 травня  07 червня 2012 року перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Приватним акціонерним товариством «Компанія Ензим» встановлено, що забір підземних вод ПрАТ «Компанія Ензим» із підземного водозабору здійснюється при відсутності спеціального дозволу на користування надрами в порушення вимог статей 16, 19, 21 Кодексу України про надра.
		При цьому зазначено, що ПрАТ «Компанія Ензим» здійснює забір підземних прісних вод на підставі дозволу на спец водокористування, виданим державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області для ЗАТ «Ензим» за №Укр. 58-11/Льв.28.02.2012р. із терміном дії до 01.12.2013 року. З моменту перереєстрації підприємства із ЗАТ «Ензим» на ПрАТ «Компанія Ензим» підприємством дозвільний документ (дозвіл на спец водокористування) не переоформлено. Водночас підприємством листом від 23.06.2011 року №909 проінформовано Держуправління з ОНПС в Львівській області про зміну найменування товариства.
		ОСОБА_5 підписаний ПрАТ «Компанія Ензим» з поясненнями. Зокрема, листом від 07.06.2012 року №1478 начальнику Державної екологічної інспекції у Львівській області за підписом голови правління, президента ПрАТ «Компанія Ензим» повідомлено про те, що з 2009 року товариство вживає заходи щодо отримання цього дозволу, однак на момент перевірки процедура його оформлення не закінчена.
		Відповідно до розрахунку, проведеного на підставі ОСОБА_5 перевірки № 737/03/04/813 від 18 травня  07 червня 2012 ПрАТ «Компанія Ензим» з товариства слід стягнути, на думку позивача, 24  127  603, 92 грн. шкоди, завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. 02.07.2012 року позивач направив відповідачу претензію №587 про відшкодування збитків у сумі 24  127  603,92 грн.
		Державною екологічною інспекцією у Львівській області відповідачу направлено припис №737/03/04/813 від 14 червня 2012 року щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.
		Постановою від 16 липня 2012 року закрито справу про адміністративне правопорушення, а постановою від 9 серпня 2012 року прокурором прокуратури м. Львова ОСОБА_6 відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ПрАТ «Компанія Ензим» щодо порушення чинного природоохоронного законодавства, самовільного використання водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами у звязку з відсутністю в їх діях складу злочину.
		В липні 2012 року ПрАТ «Компанія Ензим» звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області, в якому просило визнати нечинним та скасувати положення п.6 Припису №737/03/04/813 від 14 червня 2012 щодо зобовязання ПрАТ «Компанія Ензим» отримати спеціальний дозвіл на користування надрами. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року позов задоволено.
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року згадану вище постанову Львівського окружного адміністративного суду скасовано, та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
		02.07.2015 року (згідно поштового штемпелю на конверті) заступник прокурора м. Львова направив поштою до господарського суду Львівської області позов в інтересах Державної екологічної інспекції у Львівській області (позивач  1) та Львівської міської ради (позивач  2) про стягнення з  ПрАТ «Компанія Ензим» 24  127  603, 92 грн. заподіяної шкоди на підставі ОСОБА_5 № 737/03/04/813 від 18 травня  07 червня 2012 року перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що отриманий судом 09.07.2015 року.
		У пункті 2 прохальної частини позову позивач просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду і поновити строк на звернення до суду для стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
		Відповідач подав до суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності ( від 03.08.15 вх.№31937/15).
		При прийнятті рішення суд виходив з такого.
		У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. 
		Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
		В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обовязок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний звязок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
		Відповідно до вимог статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана    неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної    особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
		Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди, її розмір; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. 
		Частинами 1 та 2 ст. 48 Водного кодексу України унормовано, що спеціальне водокористування - це забір води з водних обєктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.  Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Згідно з ч. 2, ч. 5 ст. 49 цього Кодексу дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних обєктів загальнодержавного значення. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.
		Відповідно до ст..21 Кодексу України про надра надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
		Частиною 1 статті 149, статтею 151 ГК України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
		Статтями  16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами. 
		Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування  право на їх використання.
		Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра). 
		Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу. 
		Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу. 
		Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.
		Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".
		Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби"(правова позиція судової палати у господарських справах Верховного Суду України у справі №3-32 гс15 від 1 квітня 2015 року).
		Розрахунок завданої шкоди проведено на підставі положень ОСОБА_3 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 р. № 389.
		Як зазначено у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України у справі від 03 вересня 2013 року при перегляді постанови Вищого господарського суду України від 29 квітня 2013 року у справі №13/333-38/463-2012, що чинним законодавством встановлено самостійні підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема внаслідок самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне використання.
		Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 24  127  603, 92 грн. шкоди, завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства є правомірна.
		Однак відповідач подав до суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності ( від 03.08.15 вх.№31937/15). Позивач у пункті 2 прохальної частини позову просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду і поновити строк на звернення до суду для стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства
		Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).
		Якщо відносини, які виникають між юридичними або фізичними особами з одного боку і державними та іншими органами - з іншого, мають цивільно-правовий або господарсько-правовий характер, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв'язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько-правових договорів, відшкодуванням матеріальної або моральної шкоди, із зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо), то у вирішенні відповідних спорів також застосовується позовна давність - загальна або спеціальна, у залежності від змісту позовних вимог. За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 ГК України ( п.1.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).
		Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		З врахуванням положень ч.1 статті 261 ЦК України перебіг строку позовної давності у спорах про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, починається з дня виявлення правопорушення (складання акта перевірки, яким зафіксовано відповідне порушення). Тому обчислення строку позовної давності необхідно здійснювати не з дати, з якої почалося порушення природоохоронного законодавства, а з дати, коли позивач довідався про порушення прав держави та виявив факт завдання шкоди (правова позиція Вищого господарського суду України у справі №910/20271/13).
		Факт заподіяння шкоди виявлено позивачем за наслідками складання ОСОБА_5 № 737/03/04/813 від 18 травня  07 червня 2012 року перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.
		Отже, з 08.06.2012 року починається перебіг строку позовної давності, що закінчується 08.06.2015 року. Позовна заява отримана судом 09.07.2015 року, а згідно поштового штемпеля підприємства звязку відправлено - 02.07.2015 року. З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява, а саме 02.07.2015 року (п.4.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).
		Суд критично оцінює пояснення представника позивача - 2 Львівської міської ради, що обчислення строку позовної давності починається з моменту спливу місячного строку на розгляд претензії. Як зазначено вище, згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила таке. Предявлення претензії не призводить до зупинення перебігу строку позовної давності (ст. 263 ЦК України) чи переривання перебігу позовної давності (ст. 264 ЦК України).
		Отже, чинне законодавство не повязує початок перебігу позовної давності з фактом предявлення чи розгляду претензії. Крім цього, з огляду на статтю 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року №15  рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обовязком особи.
		Таким чином, позивач пропустив строки звернення до суду з вимогою про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
		Зазначене правило поширюється і на звернення прокурора в інтересах держави. При цьому суд зазначає таке.
		Частинами 1, 2, 4 статті 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обовязки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, у цьому випадку в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду (правова позиція судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25 березня 2015 року у справі №3-21гс15). Відповідні клопотання позивачів у справі відсутні.
		Позовна давність є строком предявлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими субєктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи  носія порушеного права (інтересу).
		При цьому як у випадку предявлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі предявлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила( правова позиція судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України, зазначена у постанові від 01 липня 2015 року у справі №6-178цс15).
		У  п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
		Прокурор обґрунтовує поважність причин пропуску строку позовної давності оскарженням відповідачем у Львівському окружному адміністративному суді  п. 6 Припису №737/03/04-813 від 14 червня 2012 року позивача -1 (отримання спеціального дозволу на користування надрами)  і отриманням ним рішення Львівського апеляційного адміністративного суду по даній справі тільки 17.06.2015 року.  З цього приводу суд зазначає таке.
		Предметом позову ПрАТ «Компанія Ензим» у справі №876/87/13, що розглядалася Львівським окружним адміністративним судом та Львівським апеляційним адміністративним судом було визнання нечинним та скасування положення п.6 Припису Державної екологічної інспекції у Львівській області, а не ОСОБА_5 № 737/03/04/813 від 18 травня  07 червня 2012 року перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, який слугував підставою розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу. Пункт 6 припису передбачав отримання відповідачем спеціального дозволу на користування надрами. Оскільки за спірний період такого дозволу не було, Державна екологічна інспекція у Львівській області виявила відповідне порушення і здійснила розрахунок шкоди, яка, незважаючи на отримання такого дозволу в майбутньому, підлягала до стягнення за факт порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. А тому Державній екологічній інспекції у Львівській області нічого не завадило звернутися до суду з вимогою про стягнення такої шкоди у встановлені строки. Крім цього, отримання спеціального дозволу на користування надрами врегульовувало б відносини на майбутнє, а не виключало б уникнення відшкодування шкоди за фактом правопорушення у спірний період.   
		Відповідно до статті 8 Закону України « Про засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу  державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення  порушень  вимог законодавства.  Припис  не  передбачає  застосування  санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою   особою   органу державного  нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
		Згідно зі статтею 7 цього ж Закону за результатами  здійснення планового  або  позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства,  складає акт.
		З огляду на наведене вище, суд доходить висновку що обґрунтування прокуратурою причин пропуску строку позовної давності є необґрунтовані і судом відхиляються.
		З врахуванням наведеного вище, суд доходить висновку про відмову у задоволення позову повністю. При цьому зазначає, що позивач  це особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу. Відповідач  - це особа, яка на думку позивача, порушила його право чи охоронюваний законом інтерес. Між позивачем та відповідачем повинні існувати правовідносини, які носять спірний характер. 
		Судом встановлено, що спірні правовідносини існують між позивачем  1 Державноюю екологічною інспекцією у Львівській області та відповідачем  ПрАТ «Ензим».   
		Щодо судових витрат суд  зазначає наступне.
		Відповідно статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
		Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» (надалі  Закон).
		Відповідно до підпункту 1 та підпункту 2 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» на момент звернення прокуратурою до суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат та позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.
		Як зазначено в пункті 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача    (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.
		Оскільки прокуратура міста Львова звільнена від сплати судових витрат та враховуючи, що спірні правовідносини виникли між позивачем  1 Державноюю екологічною інспекцією у Львівській області та відповідачем  ПрАТ «Ензим», суд приходить до висновку, що судовий збір в сумі 73  080,00 грн. за подання позовної заяви стягнути з позивача -1.
		Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 29, 33, 34, 35, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд -    
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.  У задоволенні позову відмовити повністю. 
		2. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 98; ідентифікаційний код 38057086) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; ОСОБА_6 отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974)  73  080,00 грн. судового збору.
		3.  Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
		 
		Повне текст рішення складено та підписано 12.10.2015р. 
		 
		 
		Суддя   Коссак С.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...