Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/5383/14 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 16.10.2015. Зареєстровано: 16.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 20.10.2015.
Дата набрання законної сили: 15.10.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 363/5383/14   Головуючий у І інстанції Скарлат О.І.Провадження № 22-ц/780/4783/15   Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О.Категорія 26   15.10.2015 
		<s>                                                                                                                                                               </s>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України 
		15 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
		Головуючого - судді:     Матвієнко Ю.О.,
		суддів:                                  Мельника Я.С., Сержанюка А.С.,
		при секретарі:                    Роговській Д.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, розірвання договорів, стягнення коштів та моральної шкоди,
		      ВСТАНОВИЛА:
		В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив розірвати договори банківського вкладу, укладені між ним та ПАТ «КБ «Приватбанк»: № SAMDN 25000734046139 від 25 березня 2013 року, № SAMDN25000734328672 від 04 квітня 2013 року, № SAMDN25000737428373 від 04 вересня 2013 року, стягнути з ПАТ «КБ «Приватбанк» на його користь 333 963,38 грн. за договорами банківського вкладу та 10 000 грн. завданої йому моральної шкоди.
		Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 25 березня 2013 року між ним та ПАТ «КБ «Приватбанк» укладено договір банківського вкладу (про заощадження) № SAMDN 25000734046139, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти для розміщення на депозитний рахунок строком на 365 днів, до 25 березня 2014 року в розмірі 100 000 грн., з нарахуванням відсотків в розмірі 18% річних. 
		04 квітня 2013 року між позивачем та ПАТ «КБ «Приватбанк» укладено договір банківського вкладу (про заощадження) № SAMDN 25000734328672, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти для розміщення на депозитний рахунок строком на 365 днів, до 04 квітня 2014 року в розмірі 20 000 грн., з нарахуванням відсотків в розмірі 18% річних. 
		04 вересня 2013 року між позивачем та ПАТ «КБ «Приватбанк» укладено договір банківського вкладу (про заощадження) № SAMDN25000737428373, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти для розміщення на депозитний рахунок строком на 365 днів, до 04 вересня 2014 року в розмірі 100 000 грн., з нарахуванням відсотків в розмірі 18% річних.
		На виконання умов вищезазначених договорів відповідач відкрив на ім'я позивача депозитні рахунки, на яких обліковувались суми вкладів. Відповідно до п.6 вказаних договорів вклад автоматично продовжено на один рік за кожним договором. 
		В жовтні 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про дострокове розірвання вказаних договорів банківського вкладу та повернення вкладів з урахуванням відсотків, нарахованих відповідно до умов договору, однак відповідач листом від 06.11.2014 року відмовив у поверненні вкладів з посиланням на складнощі з обслуговування депозитів і рахунків, відкритих у відділеннях ПАТ КБ «Приватбанк», які знаходяться в АР Крим. 
		Вважаючи такі дії відповідача незаконними, позивач і звернувся до суду з позовом про розірвання укладених між ними договорів, стягнення сум депозитів та відшкодування завданої йому неправомірними діями відповідача моральної шкоди. 
		Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
		               Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову. 
		  Заслухавши доповідь доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. 
		 Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення є обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Судом першої інстанції встановлено, що 25 березня 2013 року між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір банківського вкладу (про заощадження) № SAMDN 25000734046139, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти для розміщення на депозитний рахунок строком на 365 днів, до 25 березня 2014 року в розмірі 100 000 грн., з нарахуванням відсотків в розмірі 18% річних. 
		04 квітня 2013 року між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір банківського вкладу (про заощадження) № SAMDN 25000734328672, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти для розміщення на депозитний рахунок строком на 365 днів, до 04 квітня 2014 року в розмірі 20 000 грн., з нарахуванням відсотків в розмірі 18% річних.
		04 вересня 2013 року між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір банківського вкладу (про заощадження) № SAMDN25000737428376, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти для розміщення на депозитний рахунок строком на 365 днів, до 04 вересня 2014 року в розмірі 100 000 грн., з нарахуванням відсотків в розмірі 18% річних.
		При укладенні договорів банківського вкладу сторони домовилися, що в тому випадку, якщо по закінченню строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, при цьому строк вкладу продовжується неодноразово, без явки клієнта до банку.
		Відповідно до п.9 договорів вкладник має право достроково розірвати договір, повідомивши про це банк за два банківських дня до дати розірвання договору.
		Згідно п. 13 договорів, якщо вкладник вимагає розірвати договір, а строк вкладу вже був продовжений один чи декілька разів, відсотки за кожний повний строк вкладу виплачуються у повному обсязі.
		У жовтні 2014 року ОСОБА_2 надіслав на адресу ПАТ КБ "Приватбанк" вимогу про дострокове розірвання договорів банківського вкладу та повернення коштів (а.с.15-16), однак ПАТ КБ "Приватбанк" відмовив позивачу у поверненні суми депозиту та процентів, посилаючись на припинення своєї діяльності на території Автономної Республіки Крим у зв'язку з окупацією (а.с.17-18).
		Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно зі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Відповідно до ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
		Згідно ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
		Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
		Згідно зі ст. 47 цього Закону банк має право здійснювати банківську діяльність шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.
		Тобто, надання послуг з розміщення вкладу (депозиту) здійснює саме банк як юридична особа, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо структурній одиниці надано відповідні повноваження (згідно з положенням, статутом, довіреністю) то вона має право укладати договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця. Відтак, саме банк, а не його структурна одиниця, має відповідати за зобов'язаннями, взятими на себе укладеним договором.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території" тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
		Таким чином, оскільки стороною укладених договорів банківського вкладу є ПАТ КБ "ПриватБанк", то згідно чинного законодавства, яке регулює цей вид правовідносин, зобов'язання за дійсними договорами має виконувати саме ПАТ КБ "ПриватБанк" як юридична особа, а не його кримська філія. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків по укладених і дійсних договорах. 
		        Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивач ОСОБА_2 у жовтні 2014 року звернувся з вимогою про дострокове розірвання договорів та повернення вкладів до відповідача ПАТ КБ «Приватбанк», який згідно ч. 2 ст.1060 ЦК України зобов»язаний видати вклад з відсотками на першу вимогу вкладника, вимоги ОСОБА_2 про розірвання договорів та стягнення з відповідача належних йому грошових коштів є законними та обґрунтованими, а рішення суду про відмову у їхньому задоволенні - таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права.
		    Оскільки рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, воно відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню в частині відмови у розірванні договорів та стягненні суми депозитів з ухваленням в цій частині рішення про задоволення цих вимог позивача. Рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача моральної шкоди підлягає залишенню без змін, як таке, що ухвалене на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, підтверджених доказами, перевіреними судом.
		Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2015 року - скасуванню в частині відмови у розірванні договорів та стягненні суми депозитів з ухваленням в цій частині рішення про їхнє задоволення в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України. 
		          Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
		В И Р І Ш И Л А :
		              Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
		              Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2015 року в частині відмови у розірванні договорів та стягненні суми депозитів - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
		       Розірвати договори банківського вкладу, укладені між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк»:  № SAMDN 25000734046139 від 25 березня 2013 року, № SAMDN25000734328672 від 04 квітня 2013 року, № SAMDN25000737428373 від 04 вересня 2013 року.
		        Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»  на користь ОСОБА_2 333 963 грн. 38 коп. коштів за договорами банківського вкладу № SAMDN 25000734046139 від 25 березня 2013 року, № SAMDN25000734328672 від 04 квітня 2013 року, № SAMDN25000737428373 від 04 вересня 2013 року.
		               В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2015 року - залишити без змін.
		        Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
		              
		              Головуючий:                                                         
		              Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...