Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/1638/13-а : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 20.10.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		29 вересня 2015 рокум. Київ
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: 
		головуючогоКоротких О.А., суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В.,           Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -   
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дан-Фарм Україна» (далі - Товариство) до Державної екологічної інспекції України (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування припису,
		в с т а н о в и л а:
		У квітні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом до Інспекції про скасування пункту 4 припису від 18 жовтня 2012 року № 25 і про визнання протиправними дій із складання та направлення на адресу позивача претензії від 28 листопада 2012 року  № 2/2-19-14 і розрахунку розміру відшкодування збитків.
		На обґрунтування позовних вимог зазначило, що вказані вимоги та дії неправомірні, вчинені з порушенням норм матеріального права та порушують законні права та інтереси позивача, оскільки внаслідок здійснення господарської діяльності Товариство не завдало державі жодної шкоди і для провадження його господарської діяльності спеціальний дозвіл на користування надрами не потрібен.
		Суди встановили, що Інспекція 8 жовтня 2012 року видала наказ № 193 щодо проведення перевірки та видала направлення № 93 на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством.
		У ході перевірки було встановлено, що Товариство здійснює користування підземними водами без спеціального дозволу на користування надрами, чим порушує вимоги статей 16, 23 Кодексу України про надра.
		За результатами перевірки Інспекція склала Акт перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства від 9-11  жовтня 2012 року та видала припис від 18 жовтня 2012 року № 25, згідно з пунктом 4 якого зобов'язала позивача не здійснювати користування підземними водами без спеціального дозволу на користування надрами.
		У подальшому на підставі зібраних матеріалів Інспекція склала та направила на адресу позивача розрахунок розмірів відшкодування збитків, зумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами)), відповідно до якого розмір відшкодування збитків у період з 8 серпня 2011 року по 10 жовтня 2012 року становить 1 987 357 грн 76 коп., та претензію від 28 листопада 2012 року № 2/2-19-14 про відшкодування збитків у сумі 1 987 357 грн 76 коп., які заподіяні державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) Товариством.
		Київський окружний адміністративний суд постановою від 23 квітня 2013 року позов задовольнив: визнав протиправним та скасував пункт 4 припису Інспекції від 18 жовтня 2012 року № 25; визнав протиправними дії Інспекції зі складання та направлення на адресу Товариства претензії від      28 листопада 2012 року № 2/2-19-14 та розрахунку розміру відшкодування збитків до претензії; визнав протиправною та скасував вимогу Інспекції у формі претензії від 28 листопада 2012 року № 2/2-19-14.
		 Вказуючи на протиправність оскаржуваного пункту припису щодо зобов'язання здійснювати водокористування для виробничих потреб лише за наявності спеціального дозволу на користування надрами, суд виходив із того, що Товариство не перевищує встановлену статтею 23 Кодексу України про надра продуктивність водозабору підземних вод (300 куб. м на добу) для господарсько-побутових потреб, а тому має право видобувати воду без спеціального дозволу.
		Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 3 вересня  2013 року постанову суду першої інстанції скасував, прийняв рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, вказавши на незаконність здійснення Товариством спеціального водокористування для виробничих потреб без спеціального дозволу на користування надрами.
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 березня           2015 року рішення апеляційного суду залишив без змін.
		Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Товариство звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України і постанову апеляційного адміністративного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме положень статті 23 Кодексу України про надра.
		На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 25 квітня 2013 року, 29 січня, 6 листопада 2014 року, у яких касаційний суд з огляду на положення статті 23 Кодексу України про надра дійшов висновку про необов'язковість отримання спеціального дозволу на користування надрами при водокористуванні для виробничих потреб із водозабором, продуктивність якого не перевищує встановлені цією статтею 300 куб. м на добу.
		Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 23 Кодексу України про надра при вирішенні питання можливості здійснювати видобування надр (підземних вод) на виробничі потреби без отримання відповідного спеціального дозволу.
		Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом вищезазначеної норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
		Відповідно до Водного кодексу України (далі - ВК) підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827).
		 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_51/ed_2014_12_28/pravo1/Z950213.html?pravo=1> Стаття 2 ВК містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України. 
		Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
		Відповідно до положень статей 46, 48 ВК водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. 
		Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу     (пункт 9 частини першої статті 44, стаття 49 ВК).
		Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами. 
		Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
		Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу ( <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_104/ed_2014_12_28/pravo1/Z013200.html?pravo=1>стаття 21). 
		 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_109/ed_2014_12_28/pravo1/Z013200.html?pravo=1> Статтею 23 зазначеного Кодексу закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує         300 куб. м на добу. 
		Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.
		Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття «господарсько-побутові потреби».
		Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК  <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_12_28/pravo1/Z950213.html?pravo=1>та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями «водокористування для потреб галузей економіки» та «промислові потреби».
		Суди встановили, що Товариство є сільськогосподарським виробником, основним видом діяльності якого є розведення свиней та інше.
		Водопостачання Товариства здійснюється з 4-х підземних свердловин загальною потужністю 41 куб. м/год, глибиною 57-109 м для забезпечення господарсько-питних та виробничих потреб. Водопостачання та водовідведення підприємства здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 19 вересня 2010 року № 219/19, з терміном дії до            1 січня 2013 року, виданого Державним управління охорони навколишнього природного середовища у Київській області. Ліміт забраної води із підземних джерел - 221,4 тис. куб. м/рік, 660 куб. м/добу, з них: на господарсько-питні потреби - 20,2 тис. куб. м/рік, 122,8 куб. м/добу; на виробничі потреби -       201,2 тис. куб. м/рік, 537,2 куб. м/добу. 
		Отже, оскільки Товариство використовувало воду не тільки для власних господарсько-побутових потреб, а й для виробничих, то Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 17 березня 2015 року дійшов правильного висновку, вказавши на обов'язковість наявності спеціального дозволу на користування надрами. 
		З огляду на викладене колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу на користування надрами при використанні підземних вод за умови неперевищення продуктивності забору води в обсязі  300 куб. м на добу мають право суб'єкти господарювання тільки для власних господарсько-побутових потреб, а видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу. 
		Аналогічну правову позицію при вирішенні питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права Верховний Суд України висловив, зокрема, в постанові від 23 червня 2015 року у справі                      № 21-431а15.
		Ураховуючи наведене, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про обов'язковість наявності спеціального дозволу на користування надрами для видобування підземних вод для виробних потреб ґрунтується на правильному застосування норм матеріального права, тому в задоволенні заяви Товариства слід відмовити.
		Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю       «Дан-Фарм Україна» відмовити.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий                        О.А. КороткихСудді:                               М.І. Гриців                         О.В. Кривенда                                    В.В. Кривенко                      В.Л. Маринченко                                                                                      П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко                                           І.Л. СамсінО.О. Терлецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...