Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15946/15 : не визначено.
Надіслано судом: 20.10.2015. Зареєстровано: 21.10.2015. Оприлюднено: 23.10.2015.
Дата набрання законної сили: 30.10.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"12" жовтня 2015 р.Справа № 910/15946/15
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Сальнікової Г.І.      
		при секретарі судового засідання Гончарові В.В.
		 
		розглянувши справу 
		за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Анекс Тур" (м. Київ)     до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа агенцій "Гарячі Тури" (м. Харків)   про  стягнення 6 242 150,96 грн. за участю представників сторін:
		позивач - ОСОБА_1 (дов. від 10.09.2015 року);
		відповідач - не з'явився 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, ТОВ "Туристична компанія "Анекс Тур", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ТОВ "Мережа агенцій "Гарячі Тури", на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №23.02-2014, укладеним між сторонами 12.02.2014 року та договором №24.09-2014 від 01.09.2014. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 6 242 150,96 грн., з яких 3 728 405,56 грн. - сума боргу за договором; 70 834,52 грн. - 3% річних; 2 442 910,88 грн. - інфляційні нарахування. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач здобув кошти без достатньої правової на те підстави, без укладення правочину. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
		12.10.2015 через канцелярію суду від представника позивача надійшла довідка про підтвердження зарахування надходження від сплати судового збору.
		Представник позивача у судовому засіданні 12.10.2015 підтримав позов у повному обсязі.
		Представник відповідача в судове засідання 12.10.2015 не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 28.09.2015, що була направлена відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в спеціальному витязі з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про пошук відомостей стосовно відповідача, повернулась до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання. 
		Відповідно до п. 3.9.1. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_03_05/pravo1/SDD00044.html?pravo=1" title="Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції; нормативно-правовий акт № 18 від 26.12.2011" target="_blank">Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011</a>, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_620/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#620" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">64</a> та статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_856/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#856" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">87 ГПК</a>. За змістом зазначеної <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_620/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#620" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">статті 64 ГПК</a>, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
		Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року Про деякі питання практики застосування норм <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">Господарського процесуального кодексу України</a>, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув, адресат відсутній і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
		Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Враховуючи те, що норми <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_644950/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#644950" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 38 Господарського процесуального кодексу України</a>, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_523/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#523" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 129 Конституції України</a> визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_714/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#714" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст.75 Господарського процесуального кодексу України</a>, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами. 
		Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		Згідно платіжного доручення N 5728 від 04.09.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Анекс Тур" (позивач) з рахунку в AT «Банк "Фінанси та Кредит" №26001111240980, МФО 300131 шляхом безготівкового переказу коштів перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа агенцій "Гарячі Тури" (відповідач) на рахунок №26000060742738, відкритий в Ф-я "Київсіті" ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 380775 - 327 500,00 грн. з призначенням платежу: Предоплата за авіаперевезення згідно договору №23.02-2014 від 12.02.2014,  що підтверджується банківською випискою по рахунку від 04.09.2014. 
		Згідно платіжного доручення №5730 від 05.09.2014 р. позивач з рахунку в AT "Банк "Фінанси та Кредит" №26001111240980, МФО 300131 шляхом безготівкового переказу коштів перерахував на користь відповідача на рахунок №26000060742738, відкритий в Ф-я "Київсіті" ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 380775 - 655 000,00 грн. з призначенням платежу: Предоплата за авіаперевезення згідно договору №23.02-2014 від 12.02.2014, що підтверджується банківською випискою по рахунку від 05.09.2014. 
		Згідно платіжного доручення №5782 від 08.09.2014 р. позивач з рахунку в AT "Банк "Фінанси та Кредит" №26001111240980, МФО 300131 шляхом безготівкового переказу коштів перерахував на користь відповідача на рахунок №26000060742738, відкритий в Ф-я "Київсіті" ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 380775 - 332 500,00 грн. з призначенням платежу: Предоплата за авіаперевезення згідно договору №23.02-2014 від 12.02.2014, що підтверджується банківською випискою по рахунку від 08.09.2014. 
		Згідно платіжного доручення № 6056 від 01.10.2014 р. позивач з рахунку в AT "Банк "Фінанси та Кредит" № 26001111240980, МФО 300131 шляхом безготівкового переказу коштів перерахував на користь відповідача на рахунок № 26000060742738, відкритий в Ф-я "Київсіті" ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 380775 - 290 000,00 грн. з призначенням платежу: Предоплата за авіаперевезення згідно договору №23.02-2014 від 12.02.2014, що підтверджується банківською випискою по рахунку від 01.10.2014.
		Згідно платіжного доручення № 6059 від 02.10.2014 р. позивач з рахунку в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" № 26001111240980, МФО 300131 шляхом безготівкового переказу коштів перерахував на користь Відповідача на рахунок N26000033873801, відкритий в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 300131 - 1 000 000,00 грн. з призначенням платежу: Предоплата за авіаперевезення згідно договору №23.02-2014 від 12.02.2014, що підтверджується банківською випискою по рахунку від 02.10.2014. 
		Згідно платіжного доручення N 6105 від 03.10.2014 р. позивач з рахунку в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" № 26001111240980, МФО 300131 шляхом безготівкового переказу коштів перерахував на користь Відповідача на рахунок N26000033873801, відкритий в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 300131 - 453 405,56 грн. з призначенням платежу: надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №24.09-2014 від 01.09.2014, що підтверджується банківською випискою по рахунку від 03.10.2014 р. 
		Згідно платіжного доручення № 5172 від 24.02.2015 р. позивач з рахунку в Ф-я "Розрах.центр" ПАТ КБ "Приватбанк" №26006060157901, МФО 320649 шляхом безготівкового переказу коштів перерахував на користь Відповідача на рахунок N26000060742738, відкритий в Ф-я "Київсіті" ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 380775 - 900 000,00 грн. з призначенням платежу: Предоплата за авіаперевезення згідно договору №23.02-2014 від 12.02.2014, що підтверджується банківською випискою по рахунку від 24.02.2015. 
		Згідно платіжного доручення № 5173 від 24.02.2015 р. позивач з рахунку в Ф-я "Розрах.центр" ПАТ КБ "Приватбанк" № 26006060157901, МФО 320649 шляхом безготівкового переказу коштів перерахував на користь відповідача на рахунок №26000060742738, відкритий в Ф-я "Київсіті" ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 380775 - 100 000,00 грн. з призначенням платежу: Предоплата за авіаперевезення згідно договору №23.02-2014 від 12.02.2014, що підтверджується банківською випискою по рахунку від 24.02.2015. 
		Як зазначає представник позивача між позивачем та відповідачем не укладались договори авіаперевезення №23.02-2014 від 12.02.2014 р. та про поворотну фінансову допомогу №24.09-2014 від 01.09.2014.
		06.11.2014 відповідач з рахунку №26000033873801, відкритого в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 300131 шляхом безготівкового переказу перерахував коштів на користь позивача на рахунок в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" №26001111240980, МФО 300131 - 200 000,00 грн. з призначенням платежу: повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору №24.09-2014 від 01.09.2014р.
		11.11.2014відповідач з рахунку №26000033873801, відкритого в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 300131 шляхом безготівкового переказу перерахував коштів на користь позивача на рахунок в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" №26001111240980, МФО 300131 - 130 000,00 грн. з призначенням платежу: повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору №24.09-2014 від 01.09.2014. 
		22.05.2015позивач направив відповідачу претензію вих.№26/15 від 22.05.2015 року про терміново повернення набутого майна без достатньої правової на те підстави, а саме суму у розмірі 3 728 405,56 грн. (три мільйона сімсот двадцять вісім тисяч чотириста п'ять гривень 56 копійок) на розрахунковий рахунок №26006060157901 в ПАТ "ПриватБанк" МФО 320649. Зазначене підтверджується описом вкладення у цінний лист від 22.05.2015, посвідченим поштовим відділенням Київ 232.
		Відповідач відповіді на вимогу не надав, кошти не повернув.
		Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушено права. 
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_523/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#523" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Стаття 129 Конституції України</a> встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
		У відповідності до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_466388/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#466388" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 4-3 ГПК України</a> судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_177/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#177" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статті 55 Конституції України</a>, статей <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843046/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1#843046" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">15</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843047/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1#843047" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">16 Цивільного кодексу України</a> кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844316/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1#844316" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 1212 ЦК України</a> особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Згідно п. 2.35. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.02.2004 кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
		Відповідно до п. 1.4. зазначеної інструкції неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана у готівковій формі.
		Згідно <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843599/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1#843599" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 530 ЦК України</a> якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Строк, протягом якого неналежний отримувач повинен повернути кошти, що помилково зараховані на його рахунок, визначений п. 6 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_1999_01_27/pravo1/U227_95.html?pravo=1" title="Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України; нормативно-правовий акт № 227/95 від 16.03.1995" target="_blank">Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.95р</a>., відповідно до якого підприємства, незалежно від форм власності, мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.
		За приписами чинного законодавства відповідач зобов'язаний був:
		- 09.09.2014 року повернути позивачу кошти зараховані йому платіжними дорученням №5728 від 04.09.2014р.,
		- 10.09.2014 року повернути позивачу кошти зараховані йому платіжними дорученням №5730 від 05.09.2014р.,
		- 13.09.2014 року повернути позивачу кошти зараховані йому платіжними дорученням №5782 від 08.09.2014р.,
		- 06.10.2014 року повернути позивачу кошти зараховані йому платіжними дорученням №6056 від 01.10.2014р.,
		- 07.10.2014 року повернути позивачу кошти зараховані йому платіжними дорученням №6059 від 02.10.2014р.,
		- 08.10.2014 року повернути позивачу кошти зараховані йому платіжними дорученням №6105 від 03.10.2014р., 06.11.2014 р. відповідач перерахував на користь Позивача - 200 000,00 грн. та 11.11.2014 р. - 130 000,00 грн.
		- 01.03.2015 року повернути позивачу кошти зараховані йому платіжними дорученням №5172 від 24.02.2015р. та №5173 від 03.10.2014р.
		Таким чином, відповідачем здійснено прострочення грошового зобов'язання з повернення безпідставно отриманих коштів, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843697/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1#843697" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 625 ЦК України</a>.
		Відповідно до вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_385/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#385" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 32 ГПК України</a>: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_395/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#395" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 33 Господарського процесуального кодексу України</a>, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_455/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#455" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 43 Господарського процесуального кодексу України</a>, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843595/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1#843595" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 526 Цивільного Кодексу України</a>, а саме те, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Кодексу</a>, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 3 728 405,56 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
		Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 70 834,52 грн. суд зазначає таке. 
		Згідно <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843697/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1#843697" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 625 ЦК України</a> боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання. 
		Відповідно до ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844318/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1#844318" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 1214 ЦКУ</a> у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843605/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1#843605" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 536 ЦКУ</a>).
		Згідно із <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843605/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1#843605" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 536 ЦКУ</a> за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 70 834,52 грн.
		Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 442 910,88 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
		В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_1997_04_03/pravo1/VSR97001.html?pravo=1" title="Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ; нормативно-правовий акт № 62-97р від 03.04.1997" target="_blank">лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р</a>). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843697/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1#843697" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 625 ЦК України</a> боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума  інфляційних втрат в розмірі 2 442 910,88 грн. 
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_466460/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#466460" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">статті 44 Господарського процесуального кодексу</a>, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової  експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. 
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_490/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#490" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 49 Господарського процесуального кодексу України</a>, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в  тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_466460/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#466460" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">44</a> та статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_490/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#490" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">49 Господарського процесуального кодексу України</a>, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 73080,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_24/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#24" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">6</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_27/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#27" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">8</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_56/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#56" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">19</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825234/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#825234" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">124</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_523/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#523" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">129 Конституції України</a>, ст. ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#9" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">1</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_37/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#37" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">4</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_132/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#132" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">12</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_395/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#395" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">33</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_455/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#455" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">43</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_466460/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#466460" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">44-49</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_714/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#714" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">75</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_779/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1#779" title="Господарський процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">82-85 Господарського процесуального кодексу України</a>, суд -    
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		 Позовні вимоги задовольнити.
		 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа агенцій "Гарячі Тури" (61145, м. Харків, Дзержинський р-н., вул. Космічна, буд. 21, офіс 3; код ЄДРПОУ: 35850919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Анекс Тур" (02121, м. Київ, Харківське шосе 201-203, літера 2А, група приміщень № 53,12 поверх, офіс 1; код ЄДРПОУ: 34191244; рахунок: 26006060157901 в ПАТ "ПриватБанк" МФО 320649) заборгованість в розмірі 3 728 405,56 грн.; 3% річних в розмірі 70 834,52 грн.; інфляційні нарахування в розмірі 2 442 910,88 грн. та судовий збір в сумі 73080,00 грн.
		 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 19.10.2015 р.   
		 
		Суддя ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...