Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2583/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2015. Зареєстровано: 22.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16.10.2015р. Справа № 914/2583/15 
		 
		За позовом:Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів;до відповідача:  за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра», м. Львів;  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,  м. Івано-Франківськ.про:розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу №10 від 26.06.2001р., зобовязання повернути обєкт оренди. Суддя  Крупник Р.В.                                                                       Секретар  Айзенбарт А.І.  Представники сторін:від позивача:ОСОБА_2  представник (довіреність №2302-вих-1362 від 12.06.2015 р.);від відповідача:не зявився;від третьої особи:не зявився.
		Представникам сторін розяснено права і обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
		СУТЬ СПОРУ:
		29.07.2015р. на адресу господарського суду Львівської області поступила позовна заява Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі  Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра» (надалі  Відповідач) про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу №10 від 26.06.2001р., зобовязання повернути обєкт оренди.
		Ухвалою суду від 31.07.2015р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 17.08.2015р., залучено до участі у справі ФОП ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. В подальшому розгляд справи відкладався на 31.08.2015р., 24.09.2015р., 01.10.2015р. та 16.10.2015р. з підстав зазначених у відповідних ухвалах суду.
		Ухвалою суду від 24.09.2015р. строк розгляду даної справи продовжено на 15 днів.
		Представник позивача в судове засідання 16.10.2015р. зявилася, позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити повністю, з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї.
		В засіданні зазначила, що 26.06.2001р. між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди цілісного майнового комплексу №10 від 26.06.2001р., за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс (надалі  ЦМК) державного комунального підприємства «Кіновідеоцентр «Кассандра», що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7. Термін договору оренди визначений з 01.06.2001р. до 01.06.2021р. Як зазначає представник позивача, 07.10.2014р. та 15.07.2015р. було здійснено перевірки ЦМК, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7, за результатами яких встановлено, що приміщення ЦМК в 2014 році використовувалося суборендарем для магазину з продажу ювелірних виробів, а в 2015 році  для магазину з реалізації взуття «Vario». Відповідно до ст.783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі, а також наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі. Як зазначила представник позивача, оскільки відповідач використовує ЦМК не за його призначенням  здійсненням концертно-видовищної діяльності, а також оскільки приміщення вказаного ЦМК він передав в суборенду без згоди на це позивача, наявними є всі правові підстави для розірвання договору оренди та повернення позивачу ЦМК, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7.
		Представник відповідача в судове засідання 16.10.2015р. не зявилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце його проведення.
		16.10.2016р. через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник бажає надати нові докази для спростування доводів позивача, проте у визначену судом дату перебуватиме у відрядженні та не зможе взяти участі у засіданні. Крім цього, у вказаному клопотанні представник відповідача просить продовжити строк розгляду спору на 15 днів.
		Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
		Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. 
		Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. 
		Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
		Суд зазначає, що розгляд даної справи неодноразово відкладався з метою повного і всестороннього зясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності та можливості надання сторонами доказів по справі. Відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, а також додаткові пояснення до відзиву з відповідними доказами на спростування доводів позивача. Відтак судом створено сторонам всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
		Більше того, ухвалою суду від 24.09.2015р. строк розгляду даної справи продовжено на 15 днів і цей строк закінчується 16.10.2015р. Водночас за приписами ч.3 ст.69 ГПК України господарському суду заборонено продовжувати строк розгляду справи більш ніж на 15 днів.
		З урахуванням викладеного суд відхиляє клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, а також клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
		Як вбачається з відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень до нього, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що відповідач є добросовісним орендарем, який належним чином виконує свої обовязки за договором оренди. Надані позивачем акти огляду ЦМК від 07.10.2014р. та 15.07.2015р., на думку представника відповідача, є неналежними доказами у справі та не можуть братися судом до уваги, оскільки такі складені з порушенням чинного законодавства України, так як перевірка здійснювалася у відсутність представника орендаря та про проведення такої орендар не повідомлявся. Як зазначено у відзиві, відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням про надання дозволу на передачу в суборенду приміщення ЦМК. Оскільки відповіді на вказані звернення не було, то згідно положень Постанови КМУ від 27.01.2010р. №77 «Про деякі питання застосування принципу мовчазної згоди» та ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» застосовується принцип мовчазної згоди на надання такого дозволу. А тому твердження позивача, що відповідачем передано в суборенду приміщення без згоди позивача не відповідають дійсності. Більше того, як зазначала представник відповідача в попередніх судових засіданнях, відповідачем не надавався ЦМК в суборенду, що підтверджується як самими актами огляду від 07.10.2014р. та 15.07.2015р. в яких зазначено про відсутність договорів суборенди, так і листами-відповідями фізичних осіб-підприємців, яких позивач вважає суборендарями. Також, на думку відповідача, не відповідає дійсності твердження позивача, що відповідачем використовується ЦМК всупереч його цільовому призначенню - здійсненню концертно-видовищної діяльності. Так, відповідно до ч.5 ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» в договорах оренди визначаються умови використання обєктів оренди. Оскільки в Договорі оренди цілісного майнового комплексу №10 від 26.06.2001р. не зазначено цільового використання обєкту оренди, то відповідач вправі використовувати вказаний обєкт на власний розсуд.
		Третя особа у справі - ФОП ОСОБА_1 в судове засідання 16.10.2015р. не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення.
		У відзиві на позов від 23.09.2015р. ФОП ОСОБА_1 зазначає, що між ним та відповідачем не існує договірних зобовязань щодо використання приміщення за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7. Таке приміщення ним для здійснення підприємницької діяльності не використовується, а тому у позивача відсутні правові підстави для залучення його в якості сторони по справі та відсутні правові підстави для задоволення позову.
		Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		26.06.2001р. між Управлінням ресурсів Львівської міської ради (правонаступником якого виступає позивач) та відповідачем укладено Договір оренди цілісного майнового комплексу №10 (надалі  Договір) відповідно до п.1.1 котрого позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства «Кіновідеоцентр «Кассандра» (надалі  Обєкт оренди), розташованого за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7 вартість якого визначена відповідно до результатів інвентаризації проведеної станом на 01.03.2001р. і становить 33083,13 грн., у тому числі: основні матеріальні засоби залишковою вартістю 33083,13 грн. (а.с.89-91).
		Відповідно до положень пунктів 1.2  1.4 Договору після укладення цього Договору орендар приєднує до свого майна обєкт оренди в установленому порядку. Орендар виступає правонаступником усіх прав та обовязків реорганізованого державного комунального підприємства «Кіновідеоцентр «Кассандра». Державне комунальне підприємство «Кіновідеоцентр «Кассандра» після укладення цього Договору реорганізується шляхом приєднання його до орендаря.
		Згідно п.10.1 Договору цей договір діє з 01.06.2001р. до 01.06.2021р. строком на двадцять років.
		Як вбачається з Акту прийому-передачі обєкта оренди від 26.06.2001р. (а.с.93) згідно з даних інвентаризації відповідачу було передано обєкт оренди в складі: приміщення кінотеатру ім. «Лесі Українки» залишковою вартістю 32379,75 грн., а також обладнання: кінопроектор 23 КПК залишковою вартістю 544,37 грн.; розподілювач РУК 5/3 залишковою вартістю 75,80 грн.; випрямлювач 50 ВЦК-120 залишковою вартістю 34,15 грн.; підсилювач звуку П-2 залишковою вартістю 49,06 грн., а всього 33083,13 грн.
		Відповідно до п.5.1 Договору орендар зобовязується використовувати обєкт оренди відповідно до його призначення та умов цього Договору.
		Разом з тим, за змістом п.6.2 Договору орендар має право за згодою орендодавця продавати, обмінювати, позичати іншим чином розпоряджатися матеріальними цінностями, які входять до складу орендованого майна, здавати їх в суборенду.
		З матеріалів справи вбачається, що 07.10.2014р. комісією у складі головного спеціаліста контрольно-інвентаризаційного відділу  ОСОБА_3 та представника балансоутримувача  ЛКП «Цитадель-центр» проводилася перевірка приміщення за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7 за результатами якої складено Акт №1276-нп/14 від 07.10.2014р. (а.с.20) в якому зафіксовано, що обєкт за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7 використовується  ФОП ОСОБА_4 для магазину ювелірних виробів.
		Крім цього, 15.07.2015р. комісією у складі головного спеціаліста контрольно-інвентаризаційного відділу  ОСОБА_5 та представника балансоутримувача  ЛКП «Цитадель-центр» проводилася перевірка приміщення за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7 за результатами якої складено Акт №719-нп/15 від 15.07.2015р. (а.с.21) в якому зафіксовано, що обєкт за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7 використовується  ФОП ОСОБА_1 для магазину з реалізації взуття «Vario». Крім цього, в даному акті встановлено, що на момент обстеження доступ був до приміщень за індексами « 10», « 11», « 12», «13». Дані приміщення використовуються як магазин з реалізації взуття. Виявлено невідповідність технічній документації: відсутні стінні перегородки між приміщеннями « 11», « 12», « 13»; в приміщенні за індексом « 10» виявлені дві перегородки, які формують окремі приміщення; дверний перехід з приміщення за індексом « 10» назовні і у внутрішній дворик будівлі розташовано не в стіні довжиною 2,7 м., а в стіні довжиною 6,25 м., а також в приміщенні « 10» виявлено приміщення антресолі.
		Як зазначено в Акті №719-нп/15 від 15.07.2015р., перевірка супроводжувалася фотофіксацією. Позивачем до справи долучено вказані фотоматеріали (а.с.22).
		Встановивши наведені обставини справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з огляду на наступне.
		Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства (ч.1, 2 ст.14 ЦК України).
		Згідно ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі було укладено Договір оренди цілісного майнового комплексу №10 ще 26.06.2001р. за чинності Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963р. Разом з тим, обставини, які слугують підставою позовних вимог виникли в 2014 та 2015 роках. Відтак при вирішенні даної справи суд керується положеннями ЦК України від 16.01.2003р. та іншими актами цивільного законодавства в редакціях, які були чинні на момент виникнення обставин що слугують підставами позову.
		У відповідності із ст.526 ЦК України, положення якої є аналогічні до положень ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Згідно положень ст.759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст.283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
		Статтею 783 ЦК України визначено, зокрема, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі, а також наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.
		Крім підстав для дострокового розірвання договору найму на вимогу наймодавця, які визначені статтею 783 ЦК України, договір найму може бути достроково розірвано за рішенням суду за наявності загальних підстав, передбачених статтею 651 ЦК України, а саме, в разі істотного порушення договору наймачем та в інших випадках, установлених договором або законом.
		Окрім цього, суд відмічає, що оскільки орендоване майно є комунальним, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
		Положеннями статті 18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що до основних обов'язків орендаря належить використання об'єкту оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, а також використання та зберігання орендованого майна відповідно до умов договору, запобігання його пошкодженню, псуванню.
		В силу ж ч.3 ст.26 вказаного Закону, підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.
		Як вбачається з позовної заяви, підставами для заявлення вимог про розірвання Договору оренди ЦМК від 26.06.2001р. та повернення ЦМК слугують:
		1) використання обєкту оренди всупереч умовам договору та його призначенню - здійснення концертно-видовищної діяльності;
		2) передача обєкту оренди в користування третіх осіб без згоди на це орендодавця.
		Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що відповідно до ч.5 ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями зі здійснення правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності, в тому числі виконують всі майнові операції, можуть здавати ці обєкти в оренду, визначати в угодах та договорах умови їх використання. Як зазначає відповідач, оскільки в Договорі оренди від 26.06.2001р. не було вказано, що обєкт оренди передається для здійснення концертно-видовищної діяльності, відтак відповідач вправі використовувати вказаний обєкт в своїй господарській діяльності на власний розсуд.
		З таким твердженням відповідача суд не погоджується з наступних підстав.
		Так, як вже зазначалося в п.5.1 Договору сторони погодили, що відповідач зобовязується використовувати обєкт оренди відповідно до його призначення.
		Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що предметом Договору оренди від 26.06.2001р. являється цілісний майновий комплекс, як окремий обєкт цивільних відносин.
		Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» цілісним майновим комплексом є господарський обєкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.
		Також згідно з п. 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440, ЦМК  це обєкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність; ЦМК  підприємства, а також їхні структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні обєкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні субєкти господарської діяльності.
		Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.283 ГК України об'єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства.
		З огляду на викладені положення законодавства суд зазначає, що такий обєкт цивільних відносин, як цілісний майновий комплекс характеризується такою функціональною ознакою, як завершений цикл виробництва товарів (робіт, послуг) та функціональним призначенням  здійсненням певної господарської діяльності. При цьому, ЦМК характеризується певним функціональним призначенням в силу положень закону і незалежно від того чи вказано це призначення в договорі чи ні.
		З Договору оренди від 26.06.2001р. та Акту приймання передачі до вказаного договору вбачається, що відповідачу було передано цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства «Кіновідеоцентр «Кассандра», а саме: приміщення кінотеатру, а також обладнання - кінопроектор 23 КПК, розподілювач РУК 5/3, випрямлювач 50 ВЦК-120 та підсилювач звуку. 
		Таким чином, сукупність активів, які були передані відповідачу за Договором оренди, дає суду підстави прийти до висновку, що функціональне призначення вказаного майнового комплексу  демонстрація кінофільмів та здійснення іншої концертно-видовищної діяльності.
		Суд звертає увагу також на те, що згідно з витягу з ЄДРПОУ (а.с.94-96) основним видом діяльності відповідача, як правонаступника реорганізованого державного комунального підприємства «Кіновідеоцентр «Кассандра» являється демонстрація кінофільмів.
		Більше того, як вбачається з преамбули Договору від 26.06.2001р., його укладено на виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №197 від 04.05.2001р.
		Відповідно до ч.1 ст.648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.
		Разом з тим, згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №197 від 04.05.2001р.(а.с.52) цілісний майновий комплекс надавався в оренду для організації  концертно-видовищної діяльності.
		Таким чином, враховуючи викладене суд зазначає, що використання цілісного майнового комплексу за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7 для здійснення господарської діяльності іншої, ніж демонстрація кінофільмів та здійснення іншої концертно-видовищної діяльності має наслідком використання обєкту оренди всупереч умовам договору та його призначенню.
		Водночас матеріалами справи, зокрема, актами №1276-нп/14 від 07.10.2014р. та №719-нп/15 від 15.07.2015р. підтверджується та обставина, що об'єкт оренди використовується не за призначенням.
		Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача зазначає, що вказані акти є неналежними доказами у справі та не можуть братися судом до уваги, оскільки такі складені з порушенням чинного законодавства України, так як перевірка здійснювалася у відсутність представника орендаря та про проведення такої орендар не повідомлявся. Також в направленнях на проведення перевірки не вказано дати проведення такої.
		З цього приводу суд зазначає наступне.
		Відповідно до п.30 Ухвали Львівської міської ради №219 від 19.10.2006р. «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» до повноважень Департаменту  економічної політики належить контроль за технічним станом, використанням та утриманням обєктів нерухомого майна усіх форм власності, що належать до компетенції департаменту.
		Згідно Положення про контрольно-інвентаризаційний відділ управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, затвердженого Начальником Управління комунальної власності 30.01.2014р., контрольно інвентаризаційний відділ у встановленому порядку здійснює контроль за дотриманням орендарями умов договорів оренди нежитлових приміщень, будівель та іншого майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Львова (п.3.1). Проводить перевірки (обстеження) та забезпечує візуалізації обєктів комунальної власності для розгляду на комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду, надання дозволу суборенди майна територіальної громади м. Львова, тощо (п.3.2). Забезпечує візуалізації обєктів комунальної власності для розгляду питання передачі у користування вільних приміщень у відповідності з довідками встановленого взірця виданими балансоутримувачами цих приміщень, при підготовці проектів ухвал, рішень виконкому, розпоряджень міського голови, проектів наказів управління комунальної власності за дорученням начальника управління та його заступників з питань по наданню в оренду обєктів комунальної власності (п.3.3).
		Крім цього, Наказом Управління комунальної власності №24-з від 04.06.2014р. було затверджено Інструкцію з проведення перевірок обєктів комунального майна (а.с.165-166).
		Як вбачається з вказаної Інструкції планові перевірки проводяться 1 раз на рік, відповідно до затвердженого начальником управління плану  графіку (згідно з п.4.3 Договору оренди, службових записок про вільні приміщення та по обєктах, які підлягають приватизації шляхом викупу).
		Позапланові перевірки проводяться у разі, зокрема, перевірки обєкта для підготовки ухвали на засідання сесії Львівської міської ради, для розгляду на засіданні комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м. Львова, з надання в оренду вільних приміщень, з суборенди, для включення до переліку обєктів, що підлягають приватизації способом викупу, за зверненням правоохоронних органів та юридичних осіб (п.1.2.2 Інструкції).
		Відповідно до розділу 2 Інструкції планові перевірки проводяться після надсилання орендарю та балансоутримувачу не пізніше ніж за місяць до проведення зазначеної перевірки письмового повідомлення (Додаток №1 та №2) з зазначенням терміну (тиждень) її проведення. Плановими вважаються перевірки, які передбачені у плані-графіку роботи контрольно-інвентаризаційного відділу управління (п.2.1). Планові та позапланові перевірки проводяться на підставі направлення з встановленням періоду його виконання (Додаток №3). Направлення на перевірку виписуються начальником контрольно-інвентаризаційного відділу у двох примірниках відповідно до п.п. 1.1 та 1.2, підписуються начальником управління та реєструються у електронній базі реєстрації з підшивкою другого примірника (п.2.2).
		З матеріалів справи вбачається, що в жовтні та листопаді 2013 року (а.с.170-171) відповідач звертався до позивача з заявою про надання дозволу на передачу ФОП ОСОБА_4 в суборенду приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7 для роздрібної торгівлі ювелірними виробами.
		Як зазначила представник позивача в судовому засіданні, у звязку з надходженням вказаної заяви, відповідно до п.1.2.2 Інструкції з проведення перевірок було виписано Направлення №1276-нп/14 від 07.10.2014р. на проведення позапланової перевірки (а.с.36). Направлення було виписано головному спеціалісту контрольно-інвентаризаційного відділу із залученням представника балансоутримувача. На підставі даного направлення, вказаними особами було проведено перевірку, про що складено акт №1276-нп/14 від 07.10.2014р.
		Крім цього, матеріалами справи також підтверджується, що 14.11.2014р. на адресу Начальника управління комунальної власності Львівської міської ради надійшов лист Управління Служби безпеки України у Львівській області №8/1-2480 від 08.11.2014р. (а.с.167) в якому зазначено, що діяльність відповідача наносить шкоду економічним інтересам міської громади, оскільки ним використовується орендоване приміщення всупереч цільовому призначенню.
		Також 19.12.2014р. на адресу позивача надійшла заява відповідача (а.с.179) про надання дозволу на передачу в суборенду приміщення для роздрібної торгівлі взуттям та аксесуарами.
		Як зазначила представник позивача в судовому засіданні, у звязку з надходженням вказаної заяви, а також листа Управління СБУ у Львівській області, відповідно до п.1.2.2 Інструкції з проведення перевірок було виписано Направлення №719нп/15 від 03.06.2015р. на проведення позапланової перевірки (а.с.35). Направлення було виписано головному спеціалісту контрольно-інвентаризаційного відділу із залученням представника балансоутримувача. На підставі даного направлення, вказаними особами було проведено перевірку, про що складено акт №719-нп/15 від 15.07.2014р.
		Таким чином, з наведеного вбачається, що позапланові перевірки відповідача були проведені в межах повноважень та у відповідності до процедури передбачених затвердженими локальними нормативними актами. Твердження відповідача про те, що він не повідомлявся про проведення позапланових перевірок не заслуговує на увагу, оскільки як вбачається з Інструкції про проведення перевірок таке повідомлення орендаря здійснюється у випадку коли проводиться планова перевірка, а не позапланова.
		За таких умов, відсутні правові підстави вважати акти №1276-нп/14 від 07.10.2014р. та №719-нп/15 від 15.07.2015р. неналежними доказами, які доводять факт використання орендованого приміщення не за цільовим призначенням. Не спростовує цього і твердження відповідача про незаконність перевірки, через те, що в направленні не вказано дати проведення такої, оскільки саме по собі незазначення вказаної дати не спростовує фактів встановлених при проведенні перевірки і не може слугувати підставою для оцінки актів №1276-нп/14 від 07.10.2014р. та №719-нп/15 від 15.07.2015р. як неналежних доказів. 
		Більше того, відповідачем не надано жодних належних доказів, які б спростовували викладені в актах обставини щодо нецільового використання приміщення та доводили той факт, що станом на момент розгляду справи судом відповідачем використовується обєкт оренди у відповідності до умов укладеного договору.
		Окрім цього, як вбачається з актів №1276-нп/14 від 07.10.2014р. та №719-нп/15 від 15.07.2015р. в них встановлено також і іншу обставину, яка слугує самостійною підставою для розірвання Договору оренди від 26.06.2001р., а саме: передачу орендованого майна в користування третіх осіб без згоди на це орендодавця.
		Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що він неодноразово звертався до позивача з проханням про надання дозволу на передачу в суборенду приміщення ЦМК. Оскільки відповіді на вказані звернення не було, то згідно положень Постанови КМУ від 27.01.2010р. №77 «Про деякі питання застосування принципу мовчазної згоди» та ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» застосовується принцип мовчазної згоди на надання такого дозволу. А тому відповідач вправі передавати орендовані приміщення в суборенду.
		З цього приводу суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.1 ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
		В пункті 6.2 Договору сторони зазначили, що орендар має право за згодою орендодавця продавати, обмінювати, позичати іншим чином розпоряджатися матеріальними цінностями, які входять до складу орендованого майна, здавати їх в суборенду.
		Відповідно до постанови КМУ №77 від 27.01.2010р. «Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди» в разі ненадання у визначений законом строк суб'єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі документа дозвільного характеру або прийняття рішення про відмову в його видачі, на підставі копії опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття.
		Згідно ст. 1 ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (в редакції чинній станом на момент подання відповідачем заяв про надання дозволу на передачу обєкта оренди в суборенду) документ дозвільного характеру - це дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
		Виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види, а також перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності (ч.1 ст.4 ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»).
		Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності»  №3392-VI від 19.05.2011р. затверджено перелік таких документів дозвільного характеру. При цьому в статті 1 цього Закону зазначено, що забороняється вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, необхідність отримання яких не передбачена законом та які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом. Встановлення інших видів документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності може здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до цього Закону.
		Як вбачається з Переліку документів дозвільного характеру, що слугує Додатком до згаданого Закону, згода орендодавця на передачу в суборенду орендованого майна не належить до документів дозвільного характеру.
		З огляду на викладене, положення Постанови КМУ від 27.01.2010р. №77 «Про деякі питання застосування принципу мовчазної згоди» та ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» не поширюються на відносини позивача та відповідача з приводу одержання згоди на передачу в суборенду майна. А тому і відповідні покликання відповідача на вказані нормативні акти є безпідставними.
		З аналізу положень ст. 774 ЦК України вбачається, що згода орендодавця на вчинення відповідних дій щодо орендованого майна має бути викладена у певній документальній формі, якщо така можливість не передбачена у самому договорі оренди (найму). Разом з тим, матеріалами справи підтверджується той факт, що на заяви відповідача про надання дозволу на суборенду, позивач направляв йому негативні відповіді (а.с. 172, 178, 180, 186).
		Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що ним не надавалися в суборенду приміщення ні ФОП ОСОБА_4, ні ФОП ОСОБА_1, що підтверджується як відповідними заявами вказаних осіб, так і самими актами №1276-нп/14 від 07.10.2014р. та №719-нп/15 від 15.07.2015р. в яких встановлено факт відсутності договорів суборенди.
		З цього приводу суд зазначає наступне.
		Згідно п.2 ч.1 ст.783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.
		Таким чином, з даної статті вбачається, що для реалізації права вимагати розірвання договору вирішальне значення має не факт наявності укладених договорів суборенди орендованого майна, а факт передачі вказаного майна в користування іншій особі. Як вже зазначалося, у актах позапланових перевірок такі факти встановлено.
		Більше того, як зазначено представником позивача та підтверджується фототаблицею, зробленою до акту №719-нп/15 від 15.07.2015р., перевіряючими при здійсненні позапланової перевірки в магазині з реалізації взуття «Vario» в куточку покупця було зафіксовано правовстановлюючі документи на ФОП ОСОБА_1
		Слід зазначити, що загальні умови провадження торговельної діяльності субєктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, основні вимоги до торговельної мережі і торговельного обслуговування споживачів (покупців) регулюються, зокрема, Порядком провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженим Постановою КМУ №833 від 15.06.2006р.
		Відповідно до п.10 вказаного Порядку субєкти господарювання повинні забезпечити, зокрема, наявність на видному та доступному місці куточку покупця, в якому розміщується інформація про найменування власника або уповноваженими ним органу, книга відгуків та пропозицій, адреси і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів.
		Таким чином, наявність в кутку покупця правовстановлюючих документів на ФОП ОСОБА_1 доводить той факт, що вказаний підприємець здійснював господарську діяльність в приміщенні за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7, що свідчить про факт користування ним вказаним приміщенням без згоди на це позивача. Також суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи було долучено копію Договору суборенди №1 від 01.01.2015р., укладеного між відповідачем та ФОП ОСОБА_1 (а.с.189-190).
		Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).
		Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		З огляду на встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що доводи позивача про розірвання Договору оренди від 26.06.2001р., у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо використання об'єкту оренди відповідно до умов договору та його призначення, а також у звязку із передачою обєкту оренди в користування третіх осіб без згоди на це орендодавця є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення повністю.
		Згідно з ч. 1 ст.27 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» у разі, зокрема, розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
		Частиною першою статті 785 ЦК України також визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Аналогічні за змістом обовязки орендаря передбачено в п.5.6 Договору оренди від 26.06.2001р.
		Враховуючи наведені положення, а також факт розірвання договору оренди суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7 є обґрунтованими, узгоджуються із способами захисту прав, передбаченими ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України та підлягають до задоволення повністю.
		Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В :
		 
		1.Позов задоволити повністю.
		2.Розірвати Договір оренди цілісного майнового комплексу №10 від 26.06.2001р., укладений між Управлінням ресурсів Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра».
		3. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра» (79000, м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7; код ЄДРПОУ 30051871) повернути Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРОПУ 25558625) цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства «Кіновідеоцентр «Кассандра», розташований за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7.
		4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра» (79000, м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7; код ЄДРПОУ 30051871) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРОПУ 25558625) 2436,00 грн. судового збору.
		5.Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.
		6.Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
		 
		В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2015 р.
		 
		Суддя   Крупник Р.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...