Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15932/14 : не визначено.
Надіслано судом: 23.10.2015. Зареєстровано: 23.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		21.10.2015Справа №910/15932/14
		Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., при секретарі судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні 
		справу № 910/15932/14
		за позовом  товариства власників квартир «Літа», м. Київ,
		до Київської міської ради, м. Київ, і відкритого акціонерного товариства «Укртурінвест»,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державне агентство земельних ресурсів України, м. Київ,
		про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу недійсними, скасування державної реєстрації державного акта на право власності на землю,
		 
		за участю представників: 
		позивача - Куркова А.В. (довіреність від 31.07.2014 № б/н);
		відповідача-1 - не з'явилися;
		відповідача-2 - Дасюк В.В. (договір про надання правової допомоги від 17.09.2015 № б/н);
		Супрун А.М. (в.о. Голови правління); Ложечник Ю.О. (довіреність від 21.09.2015 № б/н);
		третьої особи - не з'явилися.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство власників квартир «Літа» (далі - ТВК «Літа») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - КМР), відкритого акціонерного товариства «Укртурінвест» (далі - ВАТ «Укртурінвест»), Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу недійсними, скасування державної реєстрації державного акта на право власності на землю. 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015, провадження у даній справі в частині вимог до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про зобов'язання внести зміни до державного земельного кадастру та скасування державної реєстрації за № 02-8-00194 від 30.10.2008 державного акта на право власності на землю припинено; у задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007 та державного акта серія КВ № 137542 на право власності на земельну ділянку недійсними - відмовлено.
		Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2015 касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 у справі №910/15932/14 в частині відмови в позові скасовано; справу в цій частині направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд; в решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі №910/15932/14 в частині припинення провадження у справі залишено без змін.
		За результатами повторного автоматичного розподілу справу № 910/15932/14 передано судді Курдельчуку І.Д. для розгляду.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 справу № 910/15932/14 було прийнято до провадження та призначено судовий розгляд на 24.09.2015.
		23.09.2015 позивач подав суду письмові пояснення, враховуючи вказівки касаційної інстанції, на виконання вимог ухвали суду.
		23.09.2015 відповідач-2 подав суду клопотання про залишення без розгляду позовної заяви, посилаючись на пункт 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		24.09.2015 відповідач-1 подав суду письмові пояснення, враховуючи вказівки касаційної інстанції, на виконання вимог ухвали суду; просив прийняти законне та обґрунтоване рішення та слухати справу без участі представника КМР.
		24.09.2015 відповідач-2 подав суду письмові пояснення, враховуючи вказівки касаційної інстанції, на виконання вимог ухвали суду; просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог; у задоволенні позову відмовити повністю.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 розгляд справи було відкладено на 07.10.2015, у зв'язку з неявкою відповідача-1 та третьої особи; витребуванням додаткових пояснень та доказів.
		07.10.2015 ВАТ «Укртурінвест» подало суду письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 розгляд справи було відкладено на 15.10.2015 та продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів за клопотанням учасників процесу.
		15.10.2015 відповідач-2 подав суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на пункт 1 частини першої статті 81 ГПК України.
		15.10.2015 від комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс» (далі - КП «Липкижитлосервіс») надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду, в яких було повідомлено про те, що запитувана судом інформація щодо меж земельної ділянки прибудинкової території будинку № 14/12 по вул. Суворова в м. Києві у КП «Липкижитлосервіс» відсутня.
		15.10.2015 позивач подав суду письмові пояснення, в яких, зокрема: заперечив щодо застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що про порушення своїх прав дізнався лише після прийняття судових рішень зі справи № 2-а-2235/11; листи Печерської районної в місті Києва державної адміністрації не є належними доказами, оскільки будинок № 14/12 по вул. Суворова не перебуває у комунальній власності.
		Суд, розглянувши клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду, заслухавши думку учасників процесу, дійшов до висновку про відмову у задоволенні, виходячи з такого.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
		ТВК «Літа» подало суду належні докази наявності у голови ОСОБА_5 повноважень на підписання позовної заяви, зокрема, належним чином засвідчену копію протоколу від 03.01.2014 № 1 загальних зборів товариства, яким зафіксовано рішення про обрання головою ОСОБА_5
		Крім того, з інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що керівником ТВК «Літа» була і є на даний час ОСОБА_5
		Разом з тим, посилання відповідача-2 на відсутність повноважень у ОСОБА_5 на підписання позову у даній справі, спростовується прийняттям позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг до розгляду.
		У судовому засіданні 15.10.2015 було оголошено перерву до 21.10.2015, відповідно до статті 77 ГПК України.
		21.10.2015 ВАТ «Укртурінвест» подало суду: письмові пояснення, в яких заперечувало проти доводів позивача та просило у задоволенні позову відмовити повністю; клопотання про витребування у позивача оригіналу протоколу громадських слухань членів територіальної громади Печерського району м. Києва від 23.10.2007; клопотання про продовження розгляду справи колегіально у складі трьох суддів.
		Суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів у зв'язку з тим, що відповідачем-2 було не дотримано вимоги статті 38 ГПК України, а саме заявник не довів необхідності вказаних документів, як доказів у даній справі та обставин, які перешкоджають його наданню самим відповідачем-2.
		Що ж до клопотання про призначення колегіального розгляду, то слід вказати таке.
		Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
		ВАТ «Укртурінвест» не обґрунтувало та документально не підтвердило складність даної справи та необхідність її колегіального розгляду.
		Господарський суд міста Києва відхилив клопотання про призначення колегіального розгляду та вважає за можливе розглянути справу суддею одноособово.
		Представник позивача у судовому засіданні 21.10.2015 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
		Представник відповідача-2 у судовому засіданні 21.10.2015 надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив.
		Представники відповідача-1 та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили; вимоги ухвал суду не виконали.
		Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
		У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 21.10.2015 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України). 
		У судовому засіданні 21.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.
		Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи та здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, Господарський суд міста Києва, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Підставами для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів зі справи стало таке: 
		- неповне з'ясування і встановлення всіх обставин справи та не перевірка доводів позивача на яких ґрунтуються позовні вимоги;
		- неврахування положень статей 3, 13, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Господарського кодексу України; 
		- передчасність висновків судів щодо неможливості застосування положень статей 215, 216 ЦК України;
		- невідповідність тверджень суду матеріалам справи. 
		Відповідно до частини першої статті 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
		У новому розгляді справи Господарським судом міста Києва встановлено таке.
		12.04.1995 Печерською районною у місті Києві Державною адміністрацією зареєстровано юридичну особу - ТВК «Літа», яке створено за рішенням власників квартир багатоквартирного будинку № 14/12 по вул. Суворова у м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.
		Відповідно до статті 7 статуту позивача ТВК «Літа» організує утримання будинку, забезпечення його опаленням, газом водою, електроенергією, а також участь усіх власників квартир у роботах і витратах пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території (зони охорони пам'ятки архітектури), проводить роботу серед членів товариства та інших мешканців щодо раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів і зберігання будинку.
		03.04.2001 рішенням КМР №254/1231 «Про погодження місць розташування об'єктів» ВАТ «Укртурінвест» погоджено місце розташування офісно-житлових прибудов до будинку № 12/14 на вул. Гайцана, 12 у Печерському районі м. Києва на землях міської забудови. 
		Рішенням КМР від 14.07.2005 №778/3353 «Про передачу відкритому акціонерному товариству «Укртурінвест» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14 у Печорському районі м. Києва» передано в оренду земельну ділянку площею 0,17 га.
		15.02.2006 за актом приймання-передачі земельної ділянки, складеного відповідно до договору оренди від 13.02.2006, КМР (орендодавець) передала, а ВАТ «Укртурінвест» (орендар) прийняв  в оренду земельну ділянку по вул. Миколи Гайцана, 12/14 в Печерському районі м. Києва, розміром 0,1743 га, за цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку кадастровий номер земельної ділянки - 8000000000:82:342:0008. Місце розташування земельної ділянки, що передається в оренду, зазначене на плані земельної ділянки, що є невід'ємною частиною до договору оренди земельної ділянки. 
		Рішенням Київської міської ради від 08.02.2007 №125/786 «Про продаж земельної ділянки відкритому акціонерному товариству «Укртурінвест» для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14 у Печерському районі м. Києва» затверджено умови продажу земельної ділянки та вирішено після сплати повної вартості земельної ділянки оформити та видати ВАТ «Укртурінвест» в установленому законом порядку державний акт на право власності на земельну ділянку.
		02.04.2007 КМР та ВАТ «Укртурінвест» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого ВАТ «Укртурінвест» купив земельну ділянку за адресою вул. Миколи Гайцана, 12/14 у Печерському районі м. Києва, площею 1 743 кв.м. 
		На підставі зазначеного договору купівлі-продажу ВАТ «Укртурінвест» видано державний акт на право власності на земельну ділянку по вул. Миколи Гайцана, 12/14 (серія КВ № 1375421 державна реєстрація за № 02-8-00194 від 30.10.2008; далі - Акт).
		Позивач просить суд визнати Договір та Акт недійсними, посилаючись на те, що зміст правочину суперечить чинному законодавству України та є підстави для визнання Акту недійсним, у зв'язку із тим, що рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки скасовані.
		Відповідач-2 заявив клопотання про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що позивач дізнався про порушення його права ще у 2007 році.
		У свою чергу, позивач заперечував проти застосування строків позовної давності.
		Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		У абзаці третьому підпункту 1.1 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (далі - Постанова № 10) зазначено, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.
		В абзаці першому та п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 Постанови № 10 зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.
		Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.
		Пунктом 2.2 Постанови № 10 визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		Судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.12.2011 зі справи № 2-а-2235/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2013, задоволено позов ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 до КМР, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВАТ «Укртурінвест» визнано протиправними та скасовано пункт 4 рішення КМР від 03.04.2001 № 254/1231 «Про погодження місця розташування об'єктів», а також рішення від 14.07.2005 №778/3353 «Про передачу відкритому акціонерному товариству «Укртурінвест» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М.Гайцана, 12/14 у Печерському районі м. Києва» та рішення КМР від 08.02.2007 №125/786 «Про продаж земельної ділянки відкритому акціонерному товариству «Укртурінвест» для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлової прибудови до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14 у Печорському районі м. Києва».
		Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Вказаними рішеннями встановлено таке:
		- згідно з черговим кадастровим планом, наданим станом на 04.11.2008 земельна ділянка щодо якої укладено Договір включає в себе прибудинкову територію будинку по вул. Суворова, 14/12, а також сам будинок;
		- будинок по вул. Суворова, 14/12 є пам'яткою історії та культури початку 20 сторіччя, охоронний № 258 відповідно до рішення КМР від 18.11.1986 № 1107, розташований на трикутнику землі, що обмежено вулицями Суворова-Гайцана-Царика. Інших будинків на вказаній ділянці землі немає. Земельна ділянка розташована в зоні забудови першої категорії, як вбачається з листа Головного управління охорони культурної спадщини від 14.03.2008;
		- з відповіді Київської міської державної адміністрації 27.02.2008 вбачається, що ВАТ «Укртурінвест» було надано архітектурно-планувальне завдання для розробки проектної документації розширення пам'ятки історії та культури по вул. Суворова, 14/12. Але вказані дії відповідно до експертних висновків наданих архітектором, членом консультативних рад Комітету охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища м. Києва та Київської міської організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, призведуть до знищення пам'ятки архітектури початку 20 сторіччя;
		- ділянка на вул. Суворова, 14/12 знаходиться в центральній планувальній зоні, історичному ареалі міста, зоні регулювання забудови першої категорії, на землях історико-культурного значення (рішення КМР від 28.03.2002 № 370/1804), відповідно до листа Головного управління охорони культурної спадщини від 22.01.2009 №241;
		- як вбачається з відповіді на звернення Головного управління охорони культурної спадщини від 16.11.2007 проектна документація стосовно будинку-пам'ятки по вул. Суворова, 14/12 на розгляд та погодження не надавалась;
		- будинок по вул. Суворова, 14/12 знаходиться на обліку як пам'ятка архітектури;
		- отже, земельна ділянка, яка була виділена, надана в оренду та, в подальшому, продана ВАТ «Укртурінвест» КМР, є прибудинковою територією будинку по вул. Суворова, 14/12, та прибудова буде здійснюватись саме до вказаного будинку;
		- 23.10.2007 проведено громадські слухання членів територіальної громади Печерського району м. Києва, на яких розглядалося питання з приводу рішень КМР щодо продажу земельної ділянки ВАТ «Укртурінвест». На вказаних слуханнях було заслухано експертний висновок архітектора щодо відповідності прибудови до будинку по вул. Суворова, 14/12 будівельним нормам та стандартам. Архітектором було зроблено висновок, що неможливо створити надбудову та створити автопаркінг у внутрішньому дворищі пам'ятки архітектури початку 20 століття, не зруйнувавши її;
		- в результаті на слуханнях громадська думка була сформована проти даного будівництва. 19.12.2007 було проведено громадське обговорення, на якому також розглядалося питання щодо правомірності продажу КМР земельної ділянки по по вул. Суворова, 14/12 та забудови її ВАТ «Укртурінвест». В результаті вказаних громадських слухань було ухвалено рішення звернутися до КМР з вимогою про скасування рішень КМР від 14.07.2005 №778/3353 та від 08.02.2007 №125/786. Крім того, було зібрано територіальною громадою 1 300 підписів за скасування вказаних рішень КМР. Підготовлено позитивні висновки комісій КМР щодо скасування пункту 4 рішення від 03.04.2001, рішення від 14.06.2005, рішення від 08.02.2007;
		- відповідно до положень статті 5 Закону України «Про основи містобудування» при винесенні рішень відповідачем не враховані інтереси територіальної громади та мешканців будинку, порушено норми статті 18 Закону України «Про планування і забудову території» щодо повного інформування населення про забудову території;
		- відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця;
		- відповідно статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» території пам'яток, охоронних зон, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації;
		- відповідач (КМР) порушив вимоги чинного законодавства та права позивачів як членів територіальної громади Печерського району м. Києва, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
		Таким чином, вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили та мають преюдиційний характер встановлено те, що прибудинкова територія будинку № 14/12 по вул. Суворова входила у склад земельної ділянки, яка була відчужена на користь ВАТ «Укртурінвест».
		Посилання відповідача-2 на те, що межі земельної ділянки прибудинкової території не встановлені та не визначені, спростовується матеріалами справи, рішеннями судів.
		Разом з тим, відповідно до пункту 3.8* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44 (із змінами та доповненнями; далі - ДБН 360-92), реконструкція житлової забудови, яка склалася, повинна передбачати: планомірне упорядкування територій; модернізацію старих капітальних будинків, ліквідацію аварійних і малопридатних для проживання будинків; знесення частини придатного для експлуатації фонду з метою вирішення невідкладних загальноміських потреб; винос або перепрофілювання шкідливих у санітарно-гігієнічному і вибухово-, пожежонебезпечному відношенні об'єктів; використання вивільнюваних ділянок для розміщення нового житлового і культурно-побутового будівництва, озеленення, улаштування спортивних і дитячих майданчиків, куточків відпочинку тощо. 
		Здійснення реконструкції забудови повинне обґрунтовуватися спеціальними техніко-економічними розрахунками, містобудівними і санітарно-гігієнічними вимогами. 
		Примітка 1. Мінімальну розрахункову площу ділянки для окремого житлового будинку (без розміщення на ній дитячих дошкільних установ і підприємств обслуговування, гаражів, що належать громадянам, фізкультурних і спортивних споруд) необхідно приймати відповідно до кількості його мешканців - не менше як: 30,1 - 23,3 м 2/люд. (при забудові до 3 поверхів), 20,2 - 17,0 м 2/люд. (4 - 5 поверхів), 15,3 - 13,9 м 2/люд. (6 - 8 поверхів), 12,2 - 12,0 м 2/люд. (9 - 12 поверхів). 
		Примітка 2. При будівництві житлових та громадських будинків в існуючих житлових кварталах необхідно передбачати забезпечення нормальних умов експлуатації існуючої забудови. В цьому разі необхідно використовувати будівельні ділянки мінімальної площі, улаштовувати тимчасові під'їзди і пішохідні дороги, дитячі майданчики і господарські ділянки.
		Пунктом 3.13 ДБН 360-92 відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будинками треба приймати на основі розрахунків інсоляції і освітленості відповідно до норм (розділ 10), протипожежних вимог, крім того, і від гаражів (додаток 3.1). 
		Між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2 - 3 поверхи треба приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м, а заввишки в 4 поверхи і більше - 20 м, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 м.
		Крім того, з офіційного сайту (http://municipal.kiev.ua) Департаменту житлово-комунальної інфраструктури департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації) вбачається, що на даний час прибудинкова територія будинку № 14/12 по вул. Суворова існує та складається з такого:
		- площа проїздів та вулиць - 2   390 м2;
		- площа будівлі (абрис) - 680 м2;
		- площа дворів (асфальт) - 1   438,30 м2;
		- озеленення територій (газонів, вулиць) - 1   810,20 м2;
		- озеленення територій (газонів, дворів) - 0, м2.
		Надані ВАТ «Укртурінвест» листи Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, в яких повідомлено про те, що будинок № 14/12 по вул. Суворова перебуває у комунальній власності та під нього не відведено земельної ділянки для прибудинкової території, не є належними доказами у даній справі, оскільки не містять жодного документального підтвердження, викладеним обставинам та інформація, яка в них зазначена, спростовуються матеріалами даної справи.
		Відповідно до статті 42 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення Договору) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
		Частиною другою вказаної статті передбачено, що у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку по вул. Суворова 14/12 у м. Києві створено ТВК «Літа».
		За нормами статті 11 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків» об'єднання після набуття статусу юридичної особи може: прийняти на власний баланс весь житловий комплекс; за договором з попереднім власником залишити його балансоутримувачем усього житлового комплексу або його частини; укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут якої передбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини.
		Рішення про прийняття на баланс основних фондів приймається відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів та статуту об'єднання.
		Балансоутримувач забезпечує управління житловим комплексом.
		У разі якщо у новозбудованому будинку власники квартир, приміщень протягом двох місяців після підписання акта державної приймальної комісії не створюють об'єднання і не приймають на баланс основні фонди, сільська, селищна, міська рада може своїм рішенням призначити балансоутримувача.
		Призначений балансоутримувач здійснює свої повноваження по забезпеченню управління будинком до прийняття будинку на баланс об'єднанням. Витрати на здійснення цих функцій управління розподіляються між власниками пропорційно площі приміщень, що перебувають у їх власності.
		Передача майна з балансу на баланс відбувається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (частина друга статі 10), рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004№ 4-рп/2004 власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.
		За змістом статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, створеною власниками для сприяння використання їхнього власного майна та управлення, утримання і використання неподільного та загального майна. 
		Відповідно до статті 18 Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків» об'єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов'язане, зокрема, забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан неподільного та загального майна, що належить членам об'єднання; припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження неподільним та загальним майном членами об'єднання; у випадках, передбачених законодавством, статутом об'єднання, асоціації, представляти інтереси членів об'єднання, асоціації відповідно до наданих повноважень у відносинах з третіми особами.
		Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину.
		Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 
		Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 
		Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 
		Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. 
		Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Нормами статті 210 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на дату укладення Договору; далі - ЗК України) встановлено, що угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.
		Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
		Суд дійшов висновку про те, що оспорюваний правочин суперечить цивільному законодавству та підлягає визнанню недійсним, виходячи з такого.
		Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема таке:
		- земельну ділянку було відчужено за Договором з порушеннями, які встановлені рішеннями судів зі справи № 2-а-2235/11;
		- на даний час мешканці житлового будинку № 14/12 по вул. Суворова через створений ТВК «Літа» не мають змоги оформити право користування земельною ділянкою через її продаж ТОВ «Укртурінвест»;
		- на даний час поновлення порушеного права ТВК «Літа» неможливо, оскільки Договір та Акт не визнано недійсними;
		- рішеннями судів зі справи № 2-а-2235/11 було встановлено протиправність та скасовано рішення КМР, які стосувалися передачі та продажу земельної ділянки ВАТ «Укртурінвест»;
		- до складу земельної ділянки, яка була продана відповідачу-2 відповідачем-1 за Договором входить земельна ділянка, що є прибудинковою територією будинку № 14/12 по вул. Суворова; вказане вбачається, як з рішень зі справи № 2-а-2235/11, так і з Акту та плану меж земельної ділянки;
		- документи, які передували оформленню недійсних рішень КМР вказували на прибудову до будинку по вул. М. Гайцана, 12/14, якого не існує, що підтверджується судовими рішеннями, листами органів державної влади та представниками сторін у судовому засіданні;
		- будинок 14/12 по вул. Суворова у Києві є пам'яткою історії та культури початку 20 сторіччя, охоронний №258 відповідно до рішення КМР від 18.11.1986 №1107, розташований на землях історико-культурного значення (рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804); погодження органу охорони культурної спадщини проектної документації щодо вказаного будинку відсутнє;
		- здійснення прибудови до будинку є зміною пам'ятки історії та може мати наслідком її руйнування та знищення, що суперечить приписам частини першої статті 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» про заборону зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно.
		Що ж до застосування строку позовної давності, то слід вказати таке.
		Позивач вказував на те, що підставою для оспорення Договору та Акту є порушення права користування земельною ділянкою і недійсність Рішень КМР, яка була встановлена судовими рішеннями, прийнятими у порядку адміністративного судочинства (постанова від 19.12.2011 зі справи № 2-а-2235/11; ухвала від 11.12.2012 зі справи № 2-а-2235/11; ухвала від 12.11.2013 № 2-а-2235/11 (№ К/800/4441/13)), в межах строку позовної давності.
		Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
		Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 ЦК України).
		Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 
		Отже, позивач дізнався про порушення свого права з моменту винесення рішення від 19.12.2011 зі справи № 2-а-2235/11, а звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом 01.08.2014, тобто в межах трирічного строку.
		Таким чином, строк звернення до суду позивачем не прострочено, а тому підстав для застосування статті 267 ЦК України немає.
		Що ж до вимог про визнання недійсним Акту, то слід вказати таке.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною першою статті 173 ЗК України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.
		Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
		Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Відповідно до частини першої статті 125, частини першої статті 126 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття КМР рішень та отримання відповідачем-2 державного акта на право власності на земельну ділянку) право власності відповідача-2 на земельну ділянку виникло з моменту отримання нею державного акта та його державної реєстрації.
		Оскільки зазначені норми встановлювали нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов'язковим одержанням її власником державного акта на право власності, то вимога про визнання недійсним Акта є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Аналогічні правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 зі справи № 6-221цс14; від 11.03.2015 зі справи № 6-22цс15; від 03.06.2015, які є обов'язковими для врахування для суду, відповідно до частини третьої статті 82 та статті 11128 ГПК України.
		Водночас, посилання позивача на рішення Европейського Суду з прав людини від 24.06.03 «Stretch проти Обєднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» як на підставу неможливості визнання недійсними договору купівлі-продажу та акту не відповідає духу закону і принципам Конвенції та Європейського Суду.
		ТОВ «Укртурінвест» вказувало на неприпустимість позбавлення покупця його майна на підставі порушення закону державним органом.
		Встановлено, що порушенню закону при продажу земельної ділянки передували недобросовісні дії як Київради та державних/комунальних установ та їх посадових осіб так і заявника - ТОВ «Укртурінвест», оскільки саме товариство вказувало в заявах і зверненнях неіснуючу будівлю -12/14, Гайцана та було (не могло не бути) обізнане про обмеження щодо спірної земельної ділянки.
		Отже, слід констатувати, що порушення закону Київрадою та іншими державними і комунальними установами та їх посадовими особами первісно мало негативні наслідки для співвласників будинку по вул.Суворова, 14/12 в т.ч. в особі позивача.
		Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
		Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
		Відповідачі не подали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
		З огляду на викладене позов підлягає задоволенню повністю, враховуючи те, що провадження у справі щодо вимоги про зобов'язання внесення змін до земельного кадастру, припинено і в цій частині справа на новий розгляд не передавалася.
		Відповідно до частини другої статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
		Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій КМР та порушення відповідачем-1 законодавства під час винесення рішень, які скасовані в порядку адміністративного судочинства, та стали підставою для укладення Договору та видачі Акту, суд вважає за необхідне покласти судові витрати, понесені позивачем на КМР пропорційно задоволеним вимогам.
		Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.04.2007, укладеного Київською міською радою (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код: 22883141) та відкритим акціонерним товариством «Укртурінвест» (01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 12; ідентифікаційний код: 05518300), засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Наталією Петрівною та зареєстрованого в реєстрі за № 224, недійсним.
		3. Визнати недійсним державний акт серія КВ № 137542 на право власності на земельну ділянку розміром 0,1743 га, виданий відкритому акціонерному товариству «Укртурінвест» (01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 12; ідентифікаційний код: 05518300) та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 02-8-00194.
		4. Стягнути з Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код: 22883141) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства власників квартир «Літа» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 14/12; ідентифікаційний код: 22972034): 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. судового збору за подання позовної заяви; 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 1707 (одну тисячу сімсот сім) грн. 20 коп. судового збору за подання касаційної скарги.
		5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
		Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.
		Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
		Повне рішення складено 23.10.2015.
		 
		Суддя                                                                                                       І.Д. Курдельчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...