Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/3899/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 04.11.2015. Зареєстровано: 04.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2015.
Дата набрання законної сили: 10.11.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                Справа № 367/3899/15-ц
		 
		ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		      Р І Ш Е Н Н Я
		        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 жовтня 2015 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
		головуючого судді                     Чернов Д. Є. 
		при секретарі                         Чамор Я.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист ділової репутації, визнання недостовірною інформації, що порочить честь, гідність і ділову репутацію, спростування недостовірної інформації, - 
		                                                         в с т а н о в и в :
		Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.05.2015 року через мережу Інтернет на офіційному сайті смт. Коцюбинське - http://www.kotsubynske.com.ua  опубліковано статтю за авторством ОСОБА_2 під назвою «НОВІ ОБЛИЧЧЯ» - загроза для Києва та області», в якій було розміщено інформацію про те, що: «ОСОБА_1  від протеже ОСОБА_4 до самостійного гравця», «За посаду міського голови ОСОБА_5 у 2010 році змагалися представники двох кланів  тогочасного ректора податкової академії ОСОБА_4  ОСОБА_5 Карплюк…», «ОСОБА_6 всі ці роки готувався до реваншу. Він вибудував мережу своїх місцевих ЗМІ…», «…загальні витрати мера ОСОБА_5 на нерухомість склали майже 34 млн. грн.», «ОСОБА_7 з декларації за 2013 рік Ірпінського міського голови», «Неповна декларація міського голови ОСОБА_5 ОСОБА_6 …67 квартир».
		Вважає, що Відповідачі в статті під назвою «НОВІ ОБЛИЧЧЯ» - загроза для Києва та області» поширили недостовірну інформацію, яка безпосередньо стосується ОСОБА_1 та принижує його честь, гідність та ділову репутацію. 
		В звязку з вище викладеним просив визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, опубліковану і поширену ОСОБА_2 та, власником веб-сайту http://www.kotsubynske.com.ua ОСОБА_3 у статті «НОВІ ОБЛИЧЧЯ» - загроза для Києва та області», яка 12.05.2015 року була розміщена за адресою http://www.kotsubynske.com.ua/2015/05/12/novi-oblychchya-zahroza-dlya-kyjeva-ta-oblasti/, про те, що: «ОСОБА_1  від протеже ОСОБА_4 до самостійного гравця», «За посаду міського голови ОСОБА_5 у 2010 році змагалися представники двох кланів  тогочасного ректора податкової академії ОСОБА_4  ОСОБА_5 Карплюк…», «ОСОБА_6 всі ці роки готувався до реваншу. Він вибудував мережу своїх місцевих ЗМІ…», «…загальні витрати мера ОСОБА_5 на нерухомість склали майже 34 млн. грн.», «ОСОБА_7 з декларації за 2013 рік Ірпінського міського голови», «Неповна декларація міського голови ОСОБА_5 ОСОБА_6 …67 квартир»; зобовязати ОСОБА_2 та ОСОБА_3, протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішенням суду розмістити спростування поширеної про ОСОБА_1 недостовірної інформації наступного змісту та форми: «Спростування інформації. 12.05.2015 року на Інтернет-сайті http://www.kotsubynske.com.ua за адресою http://www.kotsubynske.com.ua/2015/05/12/novi-oblychchya-zahroza-dlya-kyjeva-ta-oblasti/ була опублікована стаття під назвою «НОВІ ОБЛИЧЧЯ» - загроза для Києва та області», в якій була поширена недостовірна інформація про ОСОБА_1. Зокрема, недостовірною є інформація про те, що: «ОСОБА_1  від протеже ОСОБА_4 до самостійного гравця», «За посаду міського голови ОСОБА_5 у 2010 році змагалися представники двох кланів  тогочасного ректора податкової академії ОСОБА_4  ОСОБА_5 Карплюк…», «ОСОБА_6 всі ці роки готувався до реваншу. Він вибудував мережу своїх місцевих ЗМІ…», «…загальні витрати мера ОСОБА_5 на нерухомість склали майже 34 млн. грн.», «ОСОБА_7 з декларації за 2013 рік Ірпінського міського голови», «Неповна декларація міського голови ОСОБА_5 ОСОБА_6 …67 квартир»; зобовязати ОСОБА_2 та ОСОБА_3, протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішенням суду вилучити з Інтернет-сайту http://www.kotsubynske.com.ua статтю під назвою: «НОВІ ОБЛИЧЧЯ» - загроза для Києва та області», яка була опублікована 12.05.2015 року та розміщена за адресою: http://www.kotsubynske.com.ua/2015/05/12/novi-oblychchya-zahroza-dlya-kyjeva-ta-oblasti/; судові витрати покласти на Відповідачів. 
		В судове засіданні представник позивача зявилася, позов підтримала в повному обсязі, просила його задоволити.
		Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судове засідання зявилися, позов не визнали, просили відмовити в його задоволені.   
		ВідповідачОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. До суду надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутність, позов не визнає, просив відмовити в його задоволені.         
		Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.
		Так, судом встановлено, що 12.05.2015 року через мережу Інтернет на офіційному сайті смт. Коцюбинське - http://www.kotsubynske.com.ua  опубліковано статтю за авторством ОСОБА_2 під назвою «НОВІ ОБЛИЧЧЯ» - загроза для Києва та області», яка розміщена за адресою: http://www.kotsubynske.com.ua/2015/05/12/novi-oblychchya-zahroza-dlya-kyjeva-ta-oblasti/, та містила інформацію про те, що: «ОСОБА_1  від протеже ОСОБА_4 до самостійного гравця», «За посаду міського голови ОСОБА_5 у 2010 році змагалися представники двох кланів  тогочасного ректора податкової академії ОСОБА_4  ОСОБА_5 Карплюк…», «ОСОБА_6 всі ці роки готувався до реваншу. Він вибудував мережу своїх місцевих ЗМІ…», «…загальні витрати мера ОСОБА_5 на нерухомість склали майже 34 млн. грн.», «ОСОБА_7 з декларації за 2013 рік Ірпінського міського голови», «Неповна декларація міського голови ОСОБА_5 ОСОБА_6 …67 квартир» (а.с.5-25).
		За ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Відповідно до абзацу 1 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 (далі - Постанова) при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певно фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Таким чином, для задоволення вимог Позивача потрібно довести не лише факт поширення інформації та те, що поширена інформація стосується Позивача, а й те, що поширена інформація є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права Позивача. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		На тому, що оціночні судження не можуть бути спростовані, наголосив також Верховний Суд України: відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (абзац 3 п. 19 Постанови).
		Твердження про те, що Позивач був протеже ОСОБА_4 та входив до клану ректора податкової академії ОСОБА_4, є власною оцінкою Відповідача, яка ґрунтується на матеріалах оприлюднених журналістських розслідувань. Така оцінка не може бути ані доведена, ані спростована, оскільки є вираженням субєктивної думки Відповідача.
		Більше того, думка Відповідача про те, що на виборах міського голови ОСОБА_5 у 2010 році Позивача підтримував ОСОБА_4, підтверджується низкою публікацій у шанованих журналістських виданнях. Так, журналіст видання «Українська правда» у матеріалі «Влада бритоголових» від 08.02.2013 року ОСОБА_8 зазначає, зокрема, таке: «Як відомо, довгий час цим регіоном заправляв одіозний ректор Податкової академії ОСОБА_4. Втім вже 2010 році в нього пішов певний конфлікт з регіоналами. Тоді мером ОСОБА_5 замість кандидата від ректора став кандидат від Миколи ОСОБА_9 ОСОБА_10» (текст доступний за посиланням: http:www.pravda.com.ua/articles/2013/02/8/6983115). Саме на ці речення журналістки послалась у своєму тексті Відповідач, що підтверджується гіпер - посиланням у тексті.
		У матеріалі видання Тиждень.uа під назвою «Справа ОСОБА_4: «Сімя» поїдає своїх однопартійців» від 02.08.2013 року автор ОСОБА_11 зазначає таке: «На виборах мера ОСОБА_5 2010 року ОСОБА_4 підтримав кандидата ОСОБА_1, а Азаров - ОСОБА_10. ОСОБА_1 тоді начебто набрав більшість голосів, але значно потужніший, ніж у ректора, премєрський адмінресурс забезпечив перемогу ОСОБА_10» (текст доступний за посиланням: http://tyzhden.ua/Pilitics/86083).
		Також про ймовірний звязок між Позивачем та ОСОБА_4 свідчить розслідування журналіста видання «Іnsider» ОСОБА_12, який стверджує: «В 2010 году при поддержке ОСОБА_2 и ОСОБА_4 ОСОБА_1 баллотировался на пост мэра Ирпеня. По его подсчетам, именно его избрали мэром. Однако Центризберком утвердил результаты в пользу действующего мэра ОСОБА_13. По словам ОСОБА_1, на последнем этапе выборов он рассорился с ОСОБА_4, который отказался поддерживать своего бывшего студента» (текст доступний за посиланням: http;//theinsider.ua/business/5253e13624cb8/).
		Таким чином, говорячи про те, що на виборах міського голови ОСОБА_5 у 2010 році Позивача підтримував ОСОБА_4, Відповідач посилається на оприлюднені раніше матеріали журналістських розслідувань. При цьому, наведені вище журналістські матеріали не були оскаржені Позивачем у судовому порядку, а отже є достовірними джерелами.
		Твердження про те, що Позивач «... вибудував мережу своїх місцевих ЗМІ...» є особистим переконанням Відповідача, її оцінкою, зробленою на підставі аналізу змісту зазначених видань та перевірки інформації по засновників таких видань.
		Що стосується оскаржуваного Позивачем твердження, а саме «...він вибудував мережу своїх місцевих ЗМІ, розвинув рекламний бізнес - борди і сіті-лайти», то воно ґрунтується на фактах, які можуть бути підтверджені за допомогою відкритих загальнодоступних джерел. Газета «Громадське суспільство» за даними Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як субєктів інформаційної діяльності видається ТОВ «Інформаційна агенція «Правиця», кінцевим бенефіціарним власником якого за інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є кандидат у депутати Бучанської міської ради від політичної партії «Нові обличчя» ОСОБА_14. Таким чином, газета «Громадське суспільство» перебуває під безпосереднім впливом представників партії, яку очолює Позивач. Водночас на території м. Ірпінь також розповсюджується видання «Пульсар Приірпіння», на сайті якого, зокрема, зазначено, що «ОСОБА_1 допомагає виходити журналу Пульсар Приірпіння» (стаття «На політичну арену виходять нові обличчя» ОСОБА_15), що безпосередньо підтверджує оцінку Відповідача. Більше того, прихильним до Позивача є і комунальне видання «Ірпінський вісник», засноване Ірпінською міською радою відповідно до даних реєстру. Чимало матеріалів видання присвячено діяльності Позивача як очільника Ірпінської міської ради, що сприяє створенню позитивного іміджу Позивача в суспільстві.
		    Твердження «…загальні витрати мера ОСОБА_5 на нерухомість склали майже 34 млн. грн.», «ОСОБА_7 з декларації за 2013 рік Ірпінського міського голови», «Неповна декларація міського голови ОСОБА_5 ОСОБА_1 …67 квартир» є достовірною інформацією та підтверджується у відкритих загальнодоступних джерелах. 
		    Так у декларації за 2013 рік ОСОБА_1 задекларував як належну йому на праві приватної власності нерухомість, а саме 67 квартир, витрати на яку відповідно до декларації Позивача за 2013 рік склали близько 34 млн. грн. Ірпінська міська рада Київської області і у відповідь на інформаційний запит ОСОБА_16 03 грудня 2014 року надала запитувачу копію декларації Позивача за 2013 рік, в якій у графі «Посада» зазначено «міський голова», тоді як у копії майнової декларації, наданій суду Позивачем, у цій же графі зазначено «голова політичної партії «Нові обличчя».
		В обґрунтування своїх свої позовних вимог Позивач посилається на абзац 6 п. 15 Постанови Пленуму ВСУ, згідно з якою негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. При цьому, Позивачем не було врахованого того факту, що ч. 3 ст. 277 ЦК України, на якій ґрунтувалося положення Постанови, була виключена на підставі п. 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 1170-VІІ від 27.03.2014. Закон про внесення змін набув чинності 19.04.2014 року, а отже на момент поширення оспорюваної інформації Відповідачем (12.05.2015 року), на час звернення Позивача до суду норма ч. 3 ст. 277 ЦК України була нечинною.
		Закон про внесення змін скасував презумпцію недостовірності негативної інформації, поширеної про особу. В той же час, законодавець змінив підхід, за яким тягар доведення достовірності поширеної інформації, було покладено на особу, яка здійснила таке поширення. З моменту вступу закону про внесення змін в силу обовязок доводити достовірність (недостовірність) поширеної інформації покладається як на особу, яка поширила інформацію, так і на особу, якої стосується поширена інформація.
		Відповідно до ч. 1 ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. За ч. 2 цієї статті кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмо або в інший спосіб - на свій вибір. Поширюючи статтю під назвою «Нові обличчя» - загроза для Києва і області» Відповідач реалізовувала своє конституційне право на вільне вираження поглядів, а тому засудження Відповідача буде порушенням її прав, гарантованих Основним законом.
		Позивач також просить зобовязати Відповідачів вилучити з Інтернет-сайту http//www.kotsubynske.com.ua статтю «Нові обличчя» - загроза для Києва та області». Однак така форма захисту прав не передбачена Цивільним кодексом України. Так, ст. 277 ЦК передбачає спростування недостовірної інформації або відповідь, що реалізується у той же спосіб, в який було поширено інформацію. Положення ЦК розкрито у п. 25 Постанови, а саме: спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		Крім того, визначаючи спосіб спростування відомостей, суд відповідно до вимог статті 37 Закону про пресу та положень іншого відповідного законодавства може зобов'язати редакцію (видавництво) опублікувати спростування в спеціальній рубриці або на тій самій шпальті й тим самим шрифтом, що й спростовуване повідомлення: у газеті - не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили, в інших періодичних виданнях  у запланованому найближчому випуску.
		Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з припиненням його випуску, то така відповідь та спростування можуть бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.
		Таким чином, вилучення поширеної інформації з мережі Інтернет як спосіб захисту в разі поширення недостовірної інформації законодавством не передбачено.
		Вимога спростувати поширену Відповідачем інформацію також суперечить Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У рішенні по справі «Українська Прес-Група» проти України», Суд наголосив, шо вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції. Аналізуючи притягнення журналіста до відповідальності за публікації, що містили критику двох політиків, яка була викладена жорсткою, полемічною, саркастичною мовою, Суд зазначив: «Немає сумніву, що для позивачів вони були образливими і навіть шокуючими, проте, обираючи свою професію, вони залишили себе відкритими для суворої критики і пильного нагляду; це той тягар, який політики мають прийняти в демократичному суспільстві».
		У цьому ж рішенні Суд зазначив, що «межа допустимої критики щодо політика, який виступає у своїй публічній якості, є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо відкриває кожне своє слово та вчинок для ретельної уваги журналістів та всього суспільства і тому має виявляти більшу терпимість». Оскаржувана стаття Відповідача стосувалася політичної діяльності представника Позивача як мера м. Ірпінь та очільника політичної сили «Нові обличчя». Згідно з п. 3.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 2-рп/2012 від 20.01.2012 року перебування особи на посаді, повязаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження.
		        Відповідно до п. 21 Постанови при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. За ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Кабінету ОСОБА_17 Європи, на яку посилається Пленум Верховного Суду України у Постанові, оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У звязку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. 
		На думку суду, інформація, яку просить спростувати Позивач, є результатом критичної оцінки фактів, які передували розповсюдженню спірної інформації та є оціночними судженнями ОСОБА_2, вираженням її субєктивної думки, яка не є предметом судового захисту. 
		Наведені вище обставини стверджуються копіями роздруківок з Інтернату та іншими матеріалами справи.
		На підставі ст. 34 Конституції України, ст. 277 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», п. 15, 21, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» , керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 15, 30, 57, 58, 60, 61, 64, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-
		в и р і ш и в :
		Відмовити у задоволенні позову.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...