Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1939/15-г : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2015. Зареєстровано: 01.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2015.
Дата набрання законної сили: 17.11.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"17" листопада 2015 р.           Справа№ 910/1939/15-г
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Суліма  В.В.
		суддів:            Гаврилюка  О.М. 
		          Майданевича А.Г. 
		за участю представників сторін:
		від позивача: Клименко М.С. - представник за дов. б/н від  12.02.2015 року;
		від відповідача: Самелюк К.О. - представник за дов. №225-КР-3814 від 13.10.2015 року;
		від третьої особи-1: Хрущ А.П. - представник за дов. №056/95-56 від 14.01.2015 року;  
		від третьої особи-2: Масімова Е.Е. - представник за дов. №05703-10371 від 11.06.2015 року,
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради 
		 
		на рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 (дата підписання 17.04.2015)
		у справі № 910/1939/15-г (суддя Мандриченко О.В.)
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСиббуд»
		до Київської міської ради
		 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
		1) Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
		2) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
		 
		про визнання недійсними рішення та пунктів договору оренди
		   
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрСиббуд» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), в якому просить визнати недійсними пункти 4.9 та 4.11 рішення Київської міської ради від 07.07.2005 року № 673/3248 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «УкрСиббуд» земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом у пров. Новопечерському, 5 у Печерському районі м. Києва» та визнати недійсними підпункти 18 та 20 пункту 8.4. договору оренди земельної ділянки, укладеного 19.09.2005 року між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрСиббуд», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрованого в реєстрі за №673, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26.09.2005 року за № 82-6-00319.
		          Згідно заяви про зміну предмету позову (яка прийнята судом до розгляду) Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрСиббуд» просило визнати незаконними та скасувати пункти 4.9. та 4.11. рішення Київської міської ради від 07.07.2005 року № 673/3248 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «УкрСиббуд» земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом у пров. Новопечерському, 5 у Печерському районі м. Києва» та визнати недійсним абзац 18 та 20 пункту 8.4. договору оренди земельної ділянки, укладеного 19.09.2005 року між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрСиббуд», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрованого в реєстрі за №673, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26.09.2005 за №82-6-00319.
		          
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа 1) та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа 2).
		          Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року по справі №910/1939/15-г позов задоволено повністю; визнано незаконним та скасовано пункт 4.9. рішення Київської міської ради від 07.07.2005 року № 673/3248 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «УкрСиббуд» земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом у пров. Новопечерському, 5 у Печерському районі м. Києва» - «Передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради 10% загальної площі будинків (крім службової) на підставі п. 65 рішення Київської міської ради від 28.12.2004 року № 1050/2460 «Про бюджет міста Києва на 2005 рік»; визнано незаконним та скасовано пункт 4.11. рішення Київської міської ради від 07.07.2005 року № 673/3248 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «УкрСиббуд» земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом у пров. Новопечерському, 5 у Печерському районі м. Києва» - «Відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2004 року № 1050/2460 «Про бюджет міста Києва на 2005 рік» сплатити до цільового фонду спеціального фонду міського бюджету міста Києва у термін не пізніше одного місця з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5 % витрат з будівництва загальної площі житлового комплексу, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня 2005 року»; визнано недійсним абзац 18 пункту 8.4. договору оренди земельної ділянки, укладеного 19.09.2005 року між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрСиббуд», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 673, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26.09.2005 року за № 82-6-00319 - «Передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради Київської міської держаної адміністрації» 10% загальної площі будинків (крім службової) на підставі п. 65 рішення Київської міської ради від 28.12.2004 року № 1050/2460 «Про бюджет міста Києва на 2005 рік»; визнано недійсним абзац 20 пункту 8.4. договору оренди земельної ділянки, укладеного 19.09.2005 року між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрСиббуд», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрованого в реєстрі за №673, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26.09.2005 року за №82-6-00319 - «Відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2004 року № 1050/2460 «Про бюджет міста Києва на 2005 рік» сплатити до цільового фонду спеціального фонду міського бюджету міста Києва у термін не пізніше одного місця з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти і розмірі 5 % витрат з будівництва загальної площі житлового комплексу, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня 2005 року»; стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСиббуд» 4872,00 грн. судового збору.
		          Не погодившись з прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
		          
		Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. 
		          Крім того, скаржник зазначив, що в заяві про заміну предмету позову позивач фактично змінив і предмет, і підставу позову, що суперечить приписам ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач також посилається на те, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності 12.03.2011 року, тобто вже після прийняття Київською міською радою рішення від 07.07.2005 року № 673/3248 та після укладення між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 року № 82-6-00319. 
		          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2015 року у справі №910/1939/15-г апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова  Г.В., судді: Власов  Ю.Л.,Станік С.Р.  Розгляд апеляційної скарги здійснювався різними колегіями суддів. 
		          Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року № 09-52/1227/15 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
		          Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2015 року визначено склад колегії суддів: Сулім В.В.- головуючий суддя, Гаврилюк О.М., Коротун О.М.
		          Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року "Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з перебуванням судді  Коротун О.М. на лікарняному, яка входять до постійного складу колегії, доручено розгляд апеляційної скарги у справі №910/1939/15-г  колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г.
		 
		Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга  Київської міської ради - без задоволення, з наступних підстав.
		 
		Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
		Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
		Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Київської міської ради від 07.07.2005 року № 673/3248 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «УкрСиббуд» земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованим приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом у пров. Новопечерському, 5 у Печерському районі м. Києва» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «УкрСиббуд» для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом у пров. Новопечерському, 5 у Печерському районі м. Києва та передано Товариству з обмеженою відповідальністю «УкрСиббуд», за умови виконання пункту 4 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 3,35 га для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом у Новопечерському, 5 у Печерському районі м. Києва.
		 
		Пунктом 4.9 рішення Київської міської ради від 07.07.2005 року № 673/3248 Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрСиббуд» зобов'язано передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради 10% загальної площі будинків (крім службової) на підставі п.65 рішення Київської міської ради від 28.12.2004 року №1050/2460 «Про бюджет міста Києва на 2005 рік».
		Пунктом 4.11 рішення Київської міської ради від 07.07.2005 року № 673/3248 ТОВ «УкрСиббуд», відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2004 року №1050/2460 «Про бюджет міста Києва на 2005 рік», зобов'язано сплатити до цільового фонду спеціального фонду міського бюджету міста Києва у термін не пізніше одного місяця з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5% витрат з будівництва загальної площі житлового комплексу, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 01.01.2005 року.
		На виконання вказаного рішення Київської міської ради 19.09.2005 року між Київською міською радою як орендодавцем та ТОВ «УкрСиббуд» як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. зареєстрований в реєстрі за №673, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26.09.2005року  за №82-6-00319. 
		 
		За умовами договору оренди орендодавець (відповідач), на підставі рішення Київської міської ради від 07.07.2005 року за № 673/3248, за Актом приймання-передачі передає, а орендар (позивач) приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 3,3491 га, що розташована у пров. Новопечерському, 5 у Печерському районі м. Києва (кадастровий номер - 8000000000:79:045:0041) строком на 5 років.
		Відповідно до п.п.18 п.8.4. договору оренди, орендар зобов'язаний передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі будинків (крім службової) на підставі п.65 рішення Київської міської ради від 18.12.2004 року №1050/2460 «Про бюджет міста Києва на 2005 рік».
		 
		Згідно з п.п. 20 п. 8.4. договору оренди, відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2004 року №1050/2460 «Про бюджет міста Києва на 2005 рік» позивача зобов'язано сплатити до цільового фонду спеціального фонду міського бюджету міста Києва у термін не пізніше одного місяця з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5% витрат з будівництва загальної площі житлового комплексу, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 01.01.2005 року.
		Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 26.09.2005 року відповідач передав, а позивач прийняв у своє володіння і користування вищевказану земельну ділянку.
		При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що станом на день прийняття спірного рішення, будівництво знаходиться лише на початковій стадії (вирито котлован та розпочаті роботи по залиттю фундаменту) і зобов'язання передбачені абз. 18, 20 п. 8.4 договору оренди земельної ділянки, не могли бути виконаними, через незавершеність будівництва. 
		Зазначене підтверджується матеріалами справи та поясненнями учасників судового процесу.  
		14.01.2009 року набрав чинності Закон України №800-VI від 25.12.2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким внесено зміни до Закону України «Про планування і забудову територій», в т.ч. доповнено частину 8 ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» положенням, згідно якого органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.
		 
		12.03.2011 року набрав чинності Закон України № 3038-VI від 17.02.2011 року «Про регулювання містобудівної діяльності», а Закон України «Про планування і забудову територій» втратив чинність.
		Відповідно до п. 6 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
		При цьому, згідно п. 7 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою ст.  30 цього Закону.
		Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.
		 
		Як зазначає позивач, листом вих.№6 від 15.03.2011 року він звернувся до Київської міської ради, згідно якого не заперечував проти приведення орендної плати згідно чинного законодавства, а також на підставі п. 7 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» просив привести у відповідність із зазначеним Законом рішення Київської міської ради від 07.07.2005 року № 673/3248 ««Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «УкрСиббуд» земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованим приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом у пров. Новопечерському, 5 у Печерському районі м. Києва».
		В подальшому, рішенням Київської міської ради від 10.11.2011 року № 709/6945 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 року №82-6-00319 Товариству з обмеженою відповідальністю «УкрСиббуд» для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом у пров. Новопечерському, 5 у Печерському районі м. Києва та внесення змін до нього» поновлено на 5 років договір оренди земельної ділянки від 26.09.2005 року №82-6-00319.
		 
		Договором про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 11.12.2011 року , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г., зареєстровано в реєстрі за № 511, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 20.12.2011р. за №82-6-00678, договір оренди був поновлений строком на 5 років з моменту його державної реєстрації та внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 № 82-6-00319, а саме змінено розмір земельної ділянки з 3,3491 га на 3,3441 га.
		Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач незважаючи приписи п. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» рішення Київради у відповідність із зазначеним законом не привів, у зв'язку з чим позивач вважає, що пункти 4.9 та 4.11 рішення Київради та п.п. 18, 20 п. 8.4 договору оренди суперечать п. 7 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 27-1 Закон України «Про планування і забудову територій».
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
		 
		Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" - акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		 
		Суд звертає увагу на необхідність дотримання органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами законодавчих норм, встановлених нормами пункту 7 розділу V Прикінцеві положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно з якими:
		- по-перше - договори про пайову участь, які укладені до набрання чинності норм зазначеним Законом і не виконані замовниками у повному обсязі на поточний момент, у разі встановлення в таких договорах інших обсягів сплати коштів пайової участі, ніж визначено цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності";
		- по-друге - будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, які на поточний момент не виконані у повному обсязі замовниками будівництва, підлягають приведенню у відповідність із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		Отже, органи місцевого самоврядування за зверненням замовника будівництва (факт не звернення замовника будівництва щодо перегляду зазначених вище умов, встановлених отриманими рішеннями або умов укладених на підставі цих рішень договорів, може розглядатись як добровільна згода замовника будівництва на виконання таких рішень) зобов'язані з дотриманням строків розгляду таких звернень внести відповідні корективи у прийняті рішення та/або укладені договори, виходячи з норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Аналогічна правова позиція викладена у листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.07.2011 року N 23-11/6294/0/6-11.
		 
		При цьому, Київським апеляційний господарським судом не приймається як належне твердження, скаржника, що в Законі прямо не вказано, що відповідні рішення органів місцевого самоврядування, прийняті до набрання чинності цим Законом, є обов'язковими для приведення у відповідність, оскільки абзацом 2 п. 7 прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього закону, прийняті до набрання чинності цим законом, підлягають приведенню у відповідність із цим законом, а саме внесення відповідних корективів у прийняті рішення та/або укладені договори, виходячи з норм вказаного Закону, в тому числі і припинення зобов'язань, а згідно з ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, при цьому ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України встановлено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
		Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника, що в заяві про заміну предмету позову позивач фактично змінив і предмет, і підставу позову, що суперечить приписам ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
		Відповідно до абз. 7 п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
		Так, позивач у відповідності до норм процесуального права подав заяві про зміну предмету позову. Разом з тим, у якості додаткового обґрунтування позовних вимог позивач послався, й на інші норми права, на які не посилався  у первісному позові.
		Таким чином судом встановлено, що оскаржуване рішення та договір (у відповідних частинах) прямо суперечать положенням законів «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» та «Про регулювання містобудівної діяльності», порушує інтереси позивача, в зв'язку з чим підлягають згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України  визнанню незаконними, скасуванню та визнанню недійсними відповідно. 
		 
		З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовні вимоги про визнання незаконним та скасування п. 4.9 та п. 4.11 рішення Київської міської ради від 07.07.2005 року № 673/3248 та визнання недійсним абзацу 18 та абзацу 20 п. 8.4 договору оренди земельної ділянки від 19.09.2005 року у повному обсязі.
		Суд звертає увагу, що відсутні підстави для визнання відповідних пунктів недійсними на майбутнє, так як зазначені пункти на час ухвалення рішення не могли бути виконані і не виконувались в силу не настання відповідних умов (введення будинку в експлуатацію).          
		За таких обставин, рішення про недійсність частини договору не впливає на інтереси та права третіх осіб та не приводить до реституції. 
		 
		При цьому, колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивач не вправі вимагати від суду скасувати спірні пункти рішення Київради та підмінити своїм рішенням функції органу, який наділений такими повноваженнями, оскільки органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них змін, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку із чим приведення у відповідність спірних пунктів рішення можливе виключно у судовому порядку шляхом визнання нечинними та скасування відповідних пунктів рішення, положення яких суперечить Закону України «Про регулювання  містобудівної діяльності (дана правова позиція міститься  в рішенні Конституційного суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009).
		          На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається. 
		          За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року у справі  №910/1939/15-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Київської міської ради - задоволенню не підлягає.
		          Судовий  збір   за   розгляд   апеляційної   скарги  у  зв'язку  з  відмовою  в  її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
		Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.  Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року у справі  №910/1939/15-г - залишити без змін.
		3.  Матеріали справи №910/1939/15-г повернути до Господарського суду міста Києва. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий суддя                                                             В.В. Сулім 
		 
		Судді                                                                                О.М. Гаврилюк
		 
		                                                                                А.Г. Майданевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...