Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/4810/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 16.12.2015. Зареєстровано: 17.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2015.
Дата набрання законної сили: 28.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  27/149/15-35/138/15
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		10.12.2015                                                              Справа №  908/4810/15
		 
		Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А. 
		при секретарі Коцар А.О. 
		 
		За участю представників сторін:                                            
		від позивача: ОСОБА_1, дов. № 01/15 від 02.01.2015р. 
		від відповідача:   не зявився
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  
		За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Астер-Аудит, м. Запоріжжя 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю Південспецбуд,  м. Запоріжжя              
		про стягнення 83970,98 грн. 
		                                   
		ВСТАНОВИВ:
		 
		31.08.2015р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Астер-Аудит до Товариства з обмеженою відповідальністю Південспецбуд, про стягнення 55 900 грн. 00 коп.  основного боргу, 15 383 грн. 98 коп. пені, 1 677 грн. 00 коп.  3 % річних,  25 602 грн. 20 коп. втрат від інфляції.
		31.08.2015р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл, справу призначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
		Ухвалою суду від 01.09.2015 р. справу № 908/4810/15 прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 27/149/15 та призначено судове засідання на 28.09.2015 р. 
		Ухвалою суду від 28.09.2015 р. розгляд справи відкладався на 26.10.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, обєктивного розгляду спору.
		22.10.2015 р. позивач надіслав на адресу  господарського суду письмову заяву, в порядку ст. 22 ГПК України  про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 55 900 грн. 00 коп. основного боргу, 1 677 грн.00 коп. 3% річних,  30 241 грн. 90 коп. втрат від інфляції, 24 410 грн. 69 коп. пені. Оскільки позивачем  не надано суду доказів  доплати судового збору, у звязку зі збільшенням розміру позовних вимог, в ухвалі від 26.10.2015р. суд повідомив позивача, що заява останнього  в порядку статті 22 ГПК України буде розглянута судом після доплати судового збору.
		Тією ж ухвалою суду від 26.10.2015р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів та відкладено судове засідання на 10.11.2015р.
		10.11.2015р. відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл), здійснено повторний автоматичний розподіл справи, у звязку із перебуванням на лікарняному судді Дроздової С.С., справу №908/4810/15 призначено судді Топчій О.А.
		 10.11.2015р. ухвалою суду справу №908/4810/15 прийнято суддею Топчій О.А. до провадження, розгляд справи призначено на 26.11.2015р.
		Позивач обґрунтовуючи свій позов посилається на те, що 02.01.2013р. між ТОВ Астера-Аудит та ТОВ Південспецбуд був укладений договір про бухгалтерський аутсорсинг №6.
		Згідно п.п. 1.1 розділу 1. договору виконавець зобовязується надавати послуги по веденню бухгалтерського та податкового обліку господарської діяльності замовника та складати податкову фінансову та статичну звітність, а замовник зобовязується прийняти послуги та оплатити їх.
		Позивач на протязі дії договору виконував свої зобовязання у повному обсязі, що підтверджується підписаними актами прийому-передачі наданих послуг, а також відсутністю претензій зі сторони відповідача. 
		Відповідач на протязі 2013 року не здійснював оплату за надані послуги, перша часткова оплата була здійснена тільки  12 вересня 2013 року.
		01.12.2013р. сторонами була підписана додаткова угода №1 про розірвання договору №6 від 02.01.2013р. Разом із додатковою угодою був підписаний акт звіряння розрахунків, згідно якого за ТОВ Південспецбуд станом на 30.11.2013р. існувала заборгованість у розмірі 58   900, 00 грн. Додатковою угодою сторони також передбачили розстрочення суми заборгованості на 4 місяці. 
		Оскільки, відповідачем було сплачено 3000, 00 грн. та станом на 26.08.2015р. у відповідача перед позивачем існує заборгованість на суму 55   900, 00 грн., позивачем за прострочення оплати були нараховані штрафні санкції, які складаються з 1677, 00 грн.  3% річних, 25   602, 20 грн.  сума втрат від інфляції, 15   383, 98 грн.  пеня.
		05.05.2014 року позивач направив на адресу відповідача претензію, проте відповіді на неї не отримав, у звязку з чим звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 98   563, 18  грн., яка складається з 55   900, 00 грн.  основна заборгованість за договором, 1677, 00 грн.  3% річних, 25   602, 20 грн.  сума втрат від інфляції, 15   383, 98 грн.  пеня, а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір.
		26.11.2015р. через канцелярію господарського суду Запорізької області представником  позивача подано до суду письмові пояснення, в яких останній зазначає, що на час розгляду справи генеральний директор ТОВ Астре  Аудит ОСОБА_2 перебуває у відрядженні у м. Києві з 09.11.2015р. до 27.11.2015р., письмові пояснення щодо оформлення та підписання документів первинної бухгалтерської звітності за договором №6 від 02.01.2013р. до суду вже надавались, нової інформації щодо вказаного питання позивач не має.
		 26.11.2015р. у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги викладені  у позовній заяві, просить суд задовольнити позов.
		Ухвалою суду від 26.11.2015р. розгляд справи відкладено на 10.12.2015р. 
		09.12.2015р. через канцелярію господарського суду від представника позивача надана заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній перерахував штрафні санкції, з урахуванням вимог ст.. 258 ЦК України та просить стягнути 83970,98 грн., з яких - основна сума заборгованості 55900 грн., 978,63 грн. 3 % річних, 16434,60 грн. витрат від інфляції та 10657,75 грн. пені. 
		В судовому засіданні 10.12.2015р. судом були розглянуті заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 22.10.2015р. та заява про зменшення позовних вимог від 09.12.2015р.
		Пунктом 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від             26.12.2011 р. зазначено, що якщо до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.
		Оскільки при наданні заяви про збільшення розміру позовних вимог та під час подальшого розгляду справи позивач не надав доказів сплати судового збору, а також враховуючи надання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд не розглядає заяву про збільшення розміру позовних вимог. 
		Що стосується заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог то відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання  спору у випадках, передбачених статтею 5 цього  Кодексу  в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних  вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
		Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята та задоволена судом, оскільки такі дії позивача не суперечать чинному законодавству та не порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси. Спір розглядається з урахуванням наданих зменшень. 
		В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням наданих зменшень. Просить стягнути основну суму заборгованості 55900 грн., 978,63 грн. 3 % річних, 16434,60 грн. витрат від інфляції, 10657,75 грн. пені та сплачений судовий збір. 
		В судове засідання 10.12.2015р. представник відповідача не зявився. Причини неявки суду невідомі. Про час та місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином.
		В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від             26.12.2011 р. зазначено, що у  випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.   
		Справа розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та за заявою представника відповідача - без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
		В судовому засіданні 10.12.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши матеріали справи, документи, надані позивачем додатково, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне. 
		02.01.2013р. між ТОВ Астера-Аудит та ТОВ Південспецбуд був укладений договір про бухгалтерський аутсорсинг №6.
		Згідно п.п. 1.1 договору виконавець зобовязується надавати послуги по веденню бухгалтерського та податкового обліку господарської діяльності замовника та складати податкову фінансову та статичну звітність, а замовник зобовязується прийняти послуги та оплатити їх.
		Пунктом 2.1 договору визначена вартість послуг, яка складає 5500 грн. на місяць з ПДВ.
		Оплата здійснюється в грошовій формі в національні валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок, зазначений в договорі (п. 2.2)
		Замовник сплачує виконавцю 100 % суми, зазначеної в п. 2.1 договору не пізніше 3 числа сплачуваного місяця (п. 2.3).
		Відповідно до п 3.1 договору, в останній робочий день місяця сторони зобовязані підписати акт про надання послуг за попередній місяць.  
		Сторони домовились, що послуги є прийнятими та в тому разі, якщо до 1 числа наступного місяця виконавець не отримає письмової мотивованої відмови замовника від прийняття послуг (п. 3.2).  
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з січня 2013р. по листопад 2013р. надані послуги відповідачу, що підтверджується актами здачі  приймання послуг, підписаними представниками сторін без заперечень та зауважень на загальну суму 65900 грн. 
		Таким чином, позивач виконав свої зобовязання за договором в повному обсязі. 
		Натомість, відповідач свої зобовязання за договором виконував несвоєчасно та не в повному обсязі. За вказаний період відповідачем було сплачено 7000 грн. 
		01.12.2013р. сторонами була підписана додаткова угода, якою сторони досягли взаємної згоди розірвати договір про бухгалтерський аутсорсинг №6 від 02.01.2013р. 
		Пунктами 2,3  цієї ж угоди сторони обумовили, що замовник зобовязується здійснити оплату на користь виконавця суми, що складається з наявної заборгованості, яка підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків від 30.11.2013р. та становить 58900 грн. Оплата буде проведена замовником протягом 4 місяців з моменту підписання цієї угоди, шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
		Проте, відповідач свої зобовязання не виконав, в рахунок сплати заборгованості перерахував 3000 грн., залишок несплаченої заборгованості складає 55900 грн.
		05.05.2014р. на адресу відповідача позивачем була направлена претензія вих. № 6 від 05.05.2014р., в якій позивач нагадує про існуючу заборгованість в розмірі 55900 грн., на які останній нарахував пеню, 3 % річних та інфляційні витрати,  просить перерахувати 60320,05 грн. в десятиденний термін та повідомляє, що в разі неперерахування вказаної суми, позивач буде змушений звернутися до суду за примусовим стягненням боргу. 
		Відповідач на претензію не відреагував, заборгованість не погасив. 
		Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
		Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
		Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. 
		Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Оскільки судом встановлено, що відповідач свої зобовязання за договором про бухгалтерський аутсорсинг №6 від 02.01.2013р. не виконав, вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 55900 грн. є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню.  
		Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). 
		На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 611 ЦК України.
		Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Відповідно до п. 7.4 договору у випадку порушення строків розрахунків за послуги, встановлені п. 2.3 договору,  замовник оплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення. Пеня нараховується по день оплати простроченого платежу.  
		Статтею 1 Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але відповідно до статті 3 вказаного закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. 
		Пунктом 9.1 договору про бухгалтерський аутсорсинг №6 від 02.01.2013р. встановлено, що до вимог щодо сплати пені, сторони обумовили застосувати строк позовної давності в один рік. 
		Позивач, враховуючи п. п. 7.4, 9.1 договору, нарахував розмір пені на заборгованість за період з 01.09.2014р. по 01.04.2015р. за подвійною обліковою ставкою за кожний день прострочення в розмірі 10657,75 грн.
		Оскільки сторонами погоджено період нарахування пені та строк позовної давності, що застосовується до сплати пені, суд, перевіривши нарахування пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», вважає позовні вимоги щодо стягнення пені за вказаний період законними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі. 
		Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Позивач заявив вимоги щодо стягнення 978,63 грн. трьох відсотків річних за період з 01.09.2014р. по 01.04.2015р. та 16434,60 грн. інфляційних витрат за період вересень 2014р.  березень 2014р. 
		Судом, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» перевірено нарахування 3 % річних та інфляційних витрат та встановлено, що суми нараховані вірно, а тому вимоги позивача  щодо стягнення 978,63 грн. трьох відсотків річних та 16434,60 грн. інфляційних витрат підлягають задоволенню в повному обсязі. 
		Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач свої зобовязання за договором про бухгалтерський аутсорсинг №6 від 02.01.2013р. не виконав, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався,  доказів в підтвердження сплати заборгованості не надав, то  вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 55900 грн., 10657,75 грн. пені, 978,63 грн. 3 % річних та 16434,60 грн. інфляційних витрат, суд вважає законними та  обґрунтованими, в звязку з чим позов підлягає задоволенню. 
		Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України та Закону України « Про судовий збір» (станом на день подачі позову до суду) судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в розмірі 1827 грн. 
		Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги  задовольнити повністю.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Південспецбуд (69041 м. Запоріжжя, пров. Вологодський, 30 код ЄДРПОУ 34975625)   на   користь  Товариства з обмеженою відповідальністю Астер-Аудит (69006  м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, 2в/42 код ЄДРПОУ 31315096) 55900 (пятдесят пять тисяч девятсот) грн. основного боргу, 978 (девятсот сімдесят вісім) грн. 63 коп. 3 % річних, 16434 (шістнадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 60 коп. витрат від інфляції, 10657 (десять тисяч шістсот пятдесят сім) грн. 75 коп. пені та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору. Видати наказ. 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення. 
		 
		Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України  15.12.2015 р.
		             
		 Суддя                                                                            О.А. Топчій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...