Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-2187цс15 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		11 листопада 2015 року                                                                                                                                      м. Київ
		 
		Судова палата у цивільних справах
		Верховного Суду України в складі:
		 
		головуючого Лященко Н.П.,  суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М., Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л.,Яреми А.Г.,    розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою державного підприємства «Придніпровська залізниця», заінтересована особа: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, на дії державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. за заявою державного підприємства «Придніпровська залізниця» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року, 
		в с т а н о в и л а: 
		У грудні 2014 року державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі - ДП «Придніпровська залізниця») звернулося до суду із вищезазначеною скаргою.
		Зазначало, що 4 червня 2014 року старшим державним виконавцем Біловолом В.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/180/477/2014, виданого Марганецьким міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ДП «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_9 моральної шкоди у розмірі 100 тис. грн. та надано строк в добровільному порядку виконати цю постанову до 10 червня 2014 року. 10 червня 2014 року ДП «Придніпровська залізниця» на виконання виконавчого листа платіжним дорученням перерахувало на користь ОСОБА_9 83 243 грн 60 коп. та на користь держави, у вигляді обов'язкового платежу на підставі статті 168 Податкового кодексу України, 16 756 грн 40 коп. Не виконуючи ніяких примусових заходів по виконанню рішення суду від 6 листопада 2014 року старший державний виконавець Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловол В.О. виніс постанову про стягнення з ДП «Придніпровська залізниця» виконавчого збору у розмірі 10 тис. грн.
		Вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягає скасуванню.
		Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року в задоволенні скарги ДП «Придніпровська залізниця» відмовлено.
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2015 року вказану ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року скасовано, провадження у справі закрито.  
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року касаційну скаргу ДП «Придніпровська залізниця» відхилено, ухвалу суду апеляційної інстанції залишено без змін.
		У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судового рішення ДП «Придніпровська залізниця» порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального Кодексу України (далі - ЦПК України) підстави - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме частини 1 статті 383 та статті 386 ЦПК України.
		На підтвердження своїх вимог ДП «Придніпровська залізниця» посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2011 року та від 24 березня 2015 року.
		ДП «Придніпровська залізниця» указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування зазначених норм процесуального права у справі, рішення в якій переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданих для прикладу судових рішеннях.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ДП «Придніпровська залізниця» Грецької Х.В., перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
		За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
		За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
		Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що заявником оскаржено дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, а тому спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Разом з тим, при ухваленні рішення від 24 березня 2015 року в справі № 6-4844ск15 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які розглянули скаргу ДП «Придніпровська залізниця» в порядку цивільного судочинства та винесли рішення по суті спору відмовивши у задоволенні скарги про визнання протиправними дій державного виконавця, скасування постанови про стягнення виконавчого збору та визнання неправомірною його бездіяльності щодо не вчинення належних дій по закінченню виконавчого провадження.
		Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.
		Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
		Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. 
		Інший порядок судового оскарження, у тому числі коло учасників цього оскарження, визначено Розділом VII ЦПК України і статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до частини 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
		За приписами статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
		Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК України).
		Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.
		За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 387 ЦПК України).
		Отже, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
		Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року. 
		Ураховуючи наведене, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України встановила, що ухвала суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті  355 ЦПК України, є незаконною. 
		За таких обставин відповідно до пункту 2 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 3604 ЦПК України ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2015 року та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року підлягають скасуванню з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603 , частиною першою та підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а : 
		Заяву державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити частково.
		Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2015 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
		 
		 
		Головуючий   Н.П. Лященко Судді:                          В.І. Гуменюк   Ю.Л. СенінЛ.І. Охрімчук   В.М. СімоненкоЯ.М. Романюк А.Г. Ярема

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...