Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 562/907/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про позбавлення батьківських прав.
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2015. Зареєстровано: 21.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2015.
Дата набрання законної сили: 21.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		         
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		21 грудня 2015 року                             м. Рівне
		Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі
		головуючий суддя: Хилевич С.В.,
		судді: Собіна І.М., Оніпко О.В.
		секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.
		за участі: сторін та представника відповідача, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Здолбунівського районного суду від 2 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав,   
		в с т а н о в и л а:
		Заочним рішенням Здолбунівського районного суду від 2 вересня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено: позбавлено відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Йосипівка Здолбунівського району Рівненської області, батьківських прав щодо дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 243,60 гривень судового збору.
		13 листопада 2015 року ухвалою Здолбунівського районного суду заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
		У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликалася на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.
		На її обґрунтування зазначала, що належним чином не була повідомлена про місце та час розгляду справи, а тому оскаржуване рішення ухвалено за її відсутності, чим порушено норми процесуального права. Вважала, що суд безпідставно урахував лише пояснення позивача та подані нею докази, а також залишив без уваги її письмові заперечення та усні пояснення, про що свідчить заочна форма судового рішення.
		Посилалась на неналежність висновку Органу опіки і піклування Здолбунівської райдержадміністрації від 27.02.2015 року та Виконавчого комітету Урвенської сільської ради від 26.01.2015 року щодо доцільності позбавлення її батьківських прав, що зроблені виключно на поясненнях її колишнього чоловіка, позивача та голови Урвенської сільської ради, з якою вона перебуває в неприязних стосунках. Вона не заперечувала, щоби дочка тимчасово пожила з бабусею і татом, однак позивач категорично відмовляється повернути їй дочку.
		На її думку, при вирішенні справи і ухваленні рішення судом не враховано положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав".
		Переконана, що позивач, скориставшись її фізіологічним станом - вагітністю і в зв'язку з цим неможливістю сперечатися, звернулась до органів внутрішніх справ та суду з метою відібрання дочки. Шляхом обману вона заволоділа дитиною й чинить перешкоди у спілкуванні з нею, ініціювала процедуру позбавлення батьківських прав, приховуючи від органу опіки та піклування фактичні дані про її місце проживання й об'єктивне ставлення до дочки. Наполягала, що вона любить свою дочку та має можливість забезпечити її всім необхідним, виховувати самостійно без допомоги позивача.
		З наведених міркувань просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове - про відмову у позові.
		У поданих запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін.
		                  Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
		Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості тих обставин, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, що дає підстави для позбавлення її батьківських прав щодо дочки.
		Проте з такими висновками не можна погодитися. 
		Матеріалами справи встановлено, що від шлюбних відносин ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мають дитину - дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. 14 березня 2014 року рішенням Здолбунівського районного суду їхній сімейний союз припинено (а.с. 5). Вони проживають окремо.
		Дочка з грудня 2014 року проживає разом з батьком і бабусею - позивачем у справі й з того часу перебуває на їх утриманні і вихованні.
		Вважаючи, що ОСОБА_1 повністю не виконує своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, позивач звернулася до суду, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач нехтує піклуванням про фізичний і духовний розвиток дочки та не займається її вихованням. 
		Відповідно до ст.ст. 10 і 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків. встановлених законом. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		З наданих у засідання апеляційного суду і перевірених колегією суддів Акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1, що затверджений 17 листопада 2015 року начальником Служби у справах неповнолітніх Здолбунівської районної державної адміністрації, договору піднайму квартири від 1 червня 2015 року, та характеристики, що видана 11 листопада 2015 року начальником Житлово-комунального підприємства "Західне", убачається, що відповідач проживає в орендованій двокімнатній квартирі разом із дітьми - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 Взаємовідносини між членами сім'ї дружні, конфліктів не буває. Відповідач перебуває у декретній відпустці, займається вихованням і утриманням дітей. У сім'ї створені усі належні умови для проживання малолітніх дітей. Вони мають окремі місця для сну; більше того, дочка забезпечена окремою кімнатою. Щодо характеристики відповідача, то за час проживання ОСОБА_1 скарг з боку сусідів до житлово-експлуатаційної організації не надходило (а.с. 78-78, зв.; 79-80, зв.; 81).
		Відповідач стверджувала, що ОСОБА_2 створює перешкоди у спілкуванні з дочкою ОСОБА_5, через що вона не може взяти участь у її вихованні та утриманні. 
		Зазначені обставини позивачем спростовано не було.
		Нею не спростовано також і вимушеність підстав тимчасового проживання з грудня 2014 року дитини - дочки ОСОБА_5 у сім'ї її батька, членом якої є і ОСОБА_2, що мало місце в зв'язку із вагітністю відповідача і вчиненням позивачем перешкод у спілкуванні з дочкою, а також позитивне відношення матері до своєї дитини.
		Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо зокрема вона, він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
		З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в абз. першому п. 15 і абз. другому п. 16 своєї постанови від 30.03.2007 року №3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України від 19.12.2008 року №20), вбачається, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно ї утримують та ін..), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. 
		Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
		Наведені обставини при розгляді справи враховані не були.
		Щодо висновку Органу опіки та піклування Здолбунівської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, з чим погодився місцевий суд, то колегія суддів вважає, що його зроблено без урахування перевірених апеляційним судом фактів, він є однобічним, поверховим та ґрунтується винятково на тих обставинах, що відповідач не проживає разом з дитиною, не бере участі у її вихованні, не спілкується з нею і не цікавиться її життям (а.с. 7). При цьому апеляційним судом береться до уваги, що зазначений висновок не відображає дійсних підстав недодержання відповідачем оспорюваних прав і обов'язків, а тому не підтверджує її винуватості в ухиленні від виконання батьківських обов'язків, не відповідає інтересам дитини і носить формальний характер.
		Норми ч. 6 ст. 19 СК України дають суду мотиви не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. 
		Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин уваги на викладені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.
		В силу вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
		Отже, до стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 підлягають 535, 92 гривні судового збору, що сплачені при поданні апеляційної скарги.
		Мотивами для ухвалення нового рішення - про відмову в задоволенні позову відповідно до п.п 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що потягло неправильне застосування норм матеріального права.
		На підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, абз. першого п. 15 і абз. другого п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України від 19.12.2008 року №20), керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
		в и р і ш и л а:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Заочне рішення Здолбунівського районного суду від 2 вересня 2015 року скасувати.
		ОСОБА_2 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.
		Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 535, 92 гривень судового збору.
		Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
		 
		 
		 
		Головуючий:                                          Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...