Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-92/10 : не визначено.
Надіслано судом: 24.12.2015. Зареєстровано: 24.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2015.
Дата набрання законної сили: 15.04.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		            
		   
		 
		Полонський районний суд Хмельницької області
		м. Полонне, вул. Героїв Майдану, 5, 30500, (03843) 3-21-45
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		15 лютого 2010 року Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Бобяка Б.В., при секретарі Янюк С.В., з участю представників сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в залі суду в м. Полонне за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 по стягнення боргу за договором позики, інфляційних нарахувань, моральної шкоди
		встановив:
		29 вересня 2009 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4, в якому зазначає, що відповідач у серпні 2007 року позичив в нього 6 000 грн., у червні 2008 року позичив ще 6 000 грн.. За домовленістю між ними зобовязувався повернути позичені гроші протягом одного тижня після предявлення вимоги про повернення. На прохання повернути борг в кінці листопада 2008 року відповідач просив зачекати, пославшись на відсутність коштів. 16 березня 2009 року ОСОБА_4 надав позивачеві розписку про те, що борг в сумі 12 тисяч гривень поверне до 05 квітня 2009 року, але не повернув у обумовлений строк. Просить стягнути з нього суму боргу, інфляційні нарахування в сумі 180 грн. та моральну шкоду в сумі 2 000 грн., завдану невиконанням умов договору.
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримує вимоги позову повністю і пояснив, що не мав наміру продавати ОСОБА_4 автомобіль „Таврію, розписку про повернення боргу ОСОБА_4 писав у своєму службовому кабінеті.
		Відповідач в судовому засіданні з позовом не погоджується і пояснив, що ОСОБА_3 хотів продати йому автомобіль „Таврія за 12 тисяч гривень. Спочатку ОСОБА_4 дав згоду придбати в ОСОБА_3 цей автомобіль. Але проти придбання була його дружина, тоді він повідомив ОСОБА_3 про те, що не буде купляти зазначений автомобіль. 'Годі ОСОБА_3 попросив написати розписку, яку йому потрібно було показати дружині ОСОБА_4 як гарантію, що автомобіль придбає ОСОБА_4 Оскільки вказаній розписці він, ОСОБА_4, не надав значення, тому він її і написав. Писав розписку в кафе, після вживання 50 грам коньяку, тобто в стані легкого алкогольного спяніння. 12 тисяч гривень у ОСОБА_3 ніколи не позичав.
		Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.
		Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.
		Відповідач ОСОБА_4 в 2007 та в 2008 році позичив в ОСОБА_3 12 тисяч гривень, які зобовязувався повернути до 05 квітня 2009 року. Зазначену суму в обумовлений термін не повернув. Дані обставини встановлені з пояснень позивача та наданим ним письмового доказу.
		Таким доказом є письмова розписка ОСОБА_4 від 16 березня 2009 року, із змісту якої вбачається, що 12 тисяч гривень він зобовязується повернути позивачеві ОСОБА_3 до 05 квітня 2009 року.
		Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. А згідно СТ.СТ..1047, 1049 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
		Відповідно до ч.2 ст.1051 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця, крім випадків, коли договір укладений під впливом обману, насильства , зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
		З огляду на зазначені правові положення та встановлені судом обставини суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 надав суду письмове підтвердження - розписку, в якій посвідчено що передані ОСОБА_4 12 тисяч гривень останній не зобовязується повернути у строк, обумовлений між ними - до 05 квітня 2009 року. Тому позовні вимоги про повернення суми боргу та інфляційних нарахувань є підставними і підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.
		Щодо стягнення моральної шкоди, то позивач ОСОБА_3 не надав суду доказів що в з відповідачем ОСОБА_4 є договір про те, що у разі невиконання умов договоре позики останній повинен сплатити йому моральну шкоду. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		Відповідач ОСОБА_4 не надав суду доказів про те, що розписку він писав не усвідомлюючи її значення, що писав розписку під впливом обману, насильства, під впливом тяжкої обставини. Тому суд відхиляє його доводи про те, що він не позичав гроші у ОСОБА_3, як надумані. Показання свідків суд до уваги не приймає.
		Визначаючи суму судових витрат на правову допомогу, яку необхідно стягнути на користь позивача, суд визначає її відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27 квітня 2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави і стягує їх у розмірі 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи. На час розгляду справи в суді мінімальна заробітна плата становить 869 грн. 4( відсотків від цієї суми становить 347,60 грн. Оплата праці за одну хвилину становить 5,80 грн. (347,60 грн. : 60 хвилин = 5.80 грн\хв). Відповідно до журналів судових засідань судові засідання в загальній сукупності тривали 160 хвилин. Тому всього необхідно стягнути 928 грн. (5,80 грн\хв. х 160 хвилин = 928 грн.).
		Керуючись ст.. 10,11,60,212-215 ДІЖ України, суд
		вирішив:
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 12 000 (дванадцять) тисяч гривень боргу за договором позики, 180 грн. інфляційних нарахувань, понесені ним судові витрати : 121 грн. 80 коп.. судового збору, 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних справ, 928 грн. витрат на правову допомогу.
		В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
		   Суддя                                                                                                          Б.Боб»як

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...