Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/15135/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 23.12.2015. Зареєстровано: 25.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 31.12.2015.
Дата набрання законної сили: 23.01.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                   Справа № 127/15135/15-к
		1-кп/127/972/15 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23.12.2015 року м.Вінниця
		 Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 , 
		 за участі:
		секретаря - ОСОБА_2 , 
		сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_3 ,
		сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
		потерпілого - ОСОБА_6 , представника потерпілого ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням: 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, з повною середньою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 16.05.2005 року Замостянським РВ УДМС України у Вінницькій області, раніше не судимого, 
		- у вчиненні злочину передбаченому ч. 1 ст. 125 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015020010001217 від 28.02.2015 року, -
		В С Т А Н О В И В :
		28.02.2015 року близько 24 години ОСОБА_4 . перебуваючи біля ТЦ «Петроцентр» по вул. Коцюбинського,70 в м. Вінниця, умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин завдав раніше не знайомому йому ОСОБА_6  удару долонею правої руки, в обличчя, а лівою рукою два удари в ділянку грудної клітини та живота, в наслідок чого останній впав на землю, спричинивши своїми діями ОСОБА_6 тілесні ушкодження, які виразилися у формі синців та саден на голові та передній черевній стінці та які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 281 від 02.03.2015 року належать до легких тілесних ушкоджень, які виникли внаслідок дії тупого предмета (предметів). 
		Обвинувачений  ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, цивільний позов не визнав, та суду пояснив, що він того дня був на святкуванні дня народження, повернувшись додому отримав дзвінок від подруги, яка повідомила, що у неї та інших друзів стався конфлікт з невідомими особами. Він прибіг до торгового центру, де побачив штовханину, не з`ясувавши ситуації він одразу завдав потерпілому удар правою рукою в обличчя, а лівою рукою два удари в область живота та грудної клітини, після чого останній впав. Пізніше інші люди викликали міліцію та швидку медичну допомогу. Золотого ланцюжка, який, за словами потерпілого, у нього зник він не бачив, оскільки потерпілий був одягнутий в зимовий одяг та він до нього після завдання ударів не підходив. 
		 
		Потерпілий  ОСОБА_6  в судовому засіданні суду повідомив, що він ввечері з товаришем повертався додому їм назустріч йшла компанія, яка поводила себе шумно, йому здалося, що в тій компанії був його знайомий, однак його неправильно зрозуміли, почався словесний конфлікт, який переріс в штовханину, пізніше з`явився ОСОБА_8 , який безпричинно наніс йому удар в щелепу, а потім ще кілька ударів в різні частини тіла від чого він впав. Свідомості він не втрачав, коли він впав на землю, відчував, що його продовжували бити та хтось зняв золотий ланцюжок, але хто саме його зняв він не міг побачити. 
		Просив цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 на його користь матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином задовольнити. 
		 
		Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого, потерпілого висновку судово-медичної експертизи № 281 від 02.03.2015 року, суд приходить до висновку про винність обвинуваченого у скоєнні злочину.
		Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4  у вчиненні злочину, доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження. 
		При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.
		Зокрема, судом враховано особу ОСОБА_4 , який являється особою не судимою (т.1 а.с. 54), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т.1 а.с. 60-61), позитивно характеризується за місцем проживання (т.1 а.с. 56). 
		Суд не враховує щире каяття обвинуваченого як пом`якшуючу обставину, оскільки зважаючи на позицію обвинуваченого в судовому засіданні дана обставина не знайшла свого підтвердження, інших пом`якшуючих покарання обставин відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено. 
		Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено. 
		Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, суд приходить до висновку, що покарання необхідне та достатнє для перевиховання та виправлення ОСОБА_4 , а також для запобігання вчиненню ним нових злочинів в майбутньому слід призначити у виді штрафу в межах, передбачених санкцією ч.1 ст. 125 КК України. 
		Обговорюючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 в порядку ст.127-129 КПК України в частині стягнення з обвинуваченого завданої злочином моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., суд виходячи з принципів виваженості, розумності й справедливості вважає позовні вимоги завеликими та такими, що підлягають зменшенню до 7000 грн. Розмір відшкодування моральної шкоди ґрунтується на моральних стражданнях й фізичному болі які позивач, зазнав внаслідок травмування та неправомірних дій обвинуваченого та порушення його нормальних життєвих зв`язків, водночас судом враховано й матеріальний стан обвинуваченого. 
		Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності. Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням. Обов`язок доказування покладається на прокурора а в окремих випадках на сторону кримінального провадження.
		В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що він не впевнений, що саме діями обвинуваченого йому було завдано матеріальної шкоди, й будь яких доказів на підтвердження позовних вимог суду не надавав. 
		За таких обставин позовні вимоги потерпілого про відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди на суму 52000 гривень, не підлягають до задоволення оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. 
		Щодо наявності витрат на правову допомогу та їх розмір, суд зазначає наступне.
		Статтею 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 року, єдиною допустимою формою отримання адвокатом за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. При визначенні обґрунтованого розміру гонорару, беруться до уваги обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги.
		Згідно із положенням ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі виконаних робіт та ін.), а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам закону.
		Потерпілим та його представником було надано договір про надання правової допомоги укладений 09.07.2015 року між адвокатом ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а.с.13) та розрахунок вартості адвокатських послуг (а.с.62). Надані стороною зазначені документи не є документами, оформленими у встановленому законом порядку, оскільки такими документами можуть вважатись, окрім договору про надання правової допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт, квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку, оформлених у встановленому законом порядку.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 в частині витрат на правову допомогу у зв`язку із недоведеністю належними та допустимими доказами складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349 ч.3, 368, 370, 373, 374 КПК України суд, -
		ЗАСУДИВ:
		ОСОБА_4 визнати винним у скоєні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 7000 (сім тисячі) гривен у відшкодування завданої злочином моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовити. 
		 
		Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення. 
		Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...