Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/24259/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2015. Зареєстровано: 30.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2016.
Дата набрання законної сили: 05.01.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21.12.2015Справа №910/24259/15
		За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський інститут проблем управління імені Горшеніна"                                                                   
		про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації
		 
		Суддя Бондарчук В.В.
		 
		Представники: 
		від позивача: Петренко Л.М.;
		від відповідача: Крат В.Ф. 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський інститут проблем управління імені Горшеніна"  (далі-відповідач) про:
		1) визнання недостовірною інформації відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практикер Україна", поширену на сайті «LB.UA» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:
		- «ІНФОРМАЦІЯ_2».
		2) зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський інститут проблем управління імені Горшеніна"  не пізніше наступного дня від набрання рішенням у даній справі законної сили, спростувати інформацію, вказану в попередньому пункті. У такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом опублікування спростування на Інтернет-сайті  www.LB.UA   інформацію наступного змісту:
		- «СПРОСТУВАННЯ. Шановні користувачі!
		Звертаємо Вашу увагу на те, що інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 року на сайті LB.UA в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка містила твердження щодо фінансування тероризму посадовими особами компанії Praktiker, сайт LB.UA визнає недостовірною та такою, що підлягає спростуванню. 
		3) зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський інститут проблем управління імені Горшеніна"  не пізніше наступного дня від набрання рішенням у даній справі законної сили, опублікувати на сайті повний текст судового рішення за даним позовом. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відомості, поширені на сайті «LB.UA» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна", є спотвореними, неправдивими, зокрема дискредитують позивача, як суб'єкта господарювання, завдаючи шкоди його діловій репутації.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.10.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
		02.10.2015 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський інститут проблем управління імені Горшеніна" проти позову заперечує повністю та зазначає, що оспорювана інформація, розміщена на сайті «LB.UA» є оціночними судженнями відповідача, які відповідно до закону не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. 
		Також, 02.10.2015 представник відповідача у судове засідання не з'явився, через загальний відділ діловодства суду подав клопотання, у якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю явки повноважного представника через перебування у відрядженні.   
		Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
		У судовому засіданні 29.10.2015 оголошувалась перерва до 07.12.2015.
		07.12.2015 судове засідання не відбулося у зв'язку із проходженням суддею Бондарчук В.В. щорічної підготовки у Національній школі суддів України.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 судове засідання призначено на 21.12.2015 за участю представників сторін.
		У даному судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, вказавши, що у п. 1 прохальної частини позовної заяви позивач просив суд про визнання недостовірною інформації відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна", поширену на сайті «LB.UA» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_2», проте даною заявою позивач просить прийняти до спростування інформацію лише в частині назви статті, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_2».
		Розглянувши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне. 
		Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. 
		Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
		Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.
		Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
		Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
		У судовому засіданні 21.12.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, - 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_4    у мережі Інтернет на сайті «LB.UA» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, було розміщено статтю під назвою:
		- «ІНФОРМАЦІЯ_2», з посиланням на те, що дану новину повідомлено Інформаційним агентством «Інтерфакс Україна».
		Так, відповідно до інформації, розміщеної на зазначеному сайті, у своїй роботі «LB.UA» користується інтелектуальними ресурсами Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський інститут проблем управління імені Горшеніна"
		Як зазначає позивач, поширена інформація є недостовірною та такою, що порушує права позивача на недоторканість ділової репутації, оскільки порушує особисті немайнові права останнього, що виражається у негативному упередженому ставленні до нього з боку осіб, які переглянули розміщену статтю у мережі Інтернет, оскільки опублікованими відомостями відповідач охарактеризував посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна", як осіб, що підозрюються у скоєнні злочину.
		Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Згідно ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
		Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. 
		У ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
		Як визначено статтею 5 Закону України «Про інформацію», кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Частиною 1 статті 7 України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом.
		Згідно частини 2 наведеної статті, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
		Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Разом з тим, статтею 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.  
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. 
		Згідно зі ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.
		У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 №  01-8/184 "Про деякі питання  практики застосування господарськими судами законодавства про  інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене  ст. 277 ЦК України, належить не лише  фізичним,  але й  юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).
		Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною. 
		Згідно ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		У відповідності до положень ст. 34 ГК України, дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
		Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. 
		Згідно ч. 6 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. 
		У п. 19 Постанови Пленуму  Верховного  Суду  України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Як встановлено судом вище, відповідачем у мережі Інтернет на сайті «LB.UA» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, було розміщено статтю під назвою:
		- «ІНФОРМАЦІЯ_2».
		Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.  
		На підтвердження того, що назва статті, яка розміщена відповідачем є недостовірною позивач зазначає, що 11.08.2015 в Інформаційному агентстві «УНІАН» відбулася прес- конференція Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Практікер Україна» ОСОБА_1, адвоката Безпалого Тараса Геннадійовича та інших посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Практікер Україна», які на даній прес-конференції проінформували суспільство про ситуацію, що виникла навколо діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер України» та його співробітників, було викладено інформацію щодо діяльності компанії та інформацію щодо перевірки Службою безпеки України відносно причетності компанії та деяких з співробітників до співпраці з незаконними угрупуваннями так званої «Донецької народної республіки».
		ОСОБА_1. повідомлено, що 05.08.2015 його було доставлено до приміщення Служби безпеки України для дачі пояснень щодо діяльності магазину під вивіскою «Практікер» у м. Макіївка Донецької області. ОСОБА_1. проінформував співробітників даного правоохоронного органу, що станом на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Практікер Україна» не має жодного відношення до магазину в м. Макіївка з кінця 2014 року, коли з даного магазину позивачем було вивезено близько 70 % товарів та матеріальних цінностей.
		Також позивач зазначає, що співробітники Служби безпеки України оголосили ОСОБА_1. документ під назвою «Офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки», в якому роз'яснено про те, що в його діях та діях керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Практікер Україна» вбачаються ознаки діяльності, що за певних обставин можуть призвести до скоєння правопорушення, передбаченого ст. 258-5 Кримінального кодексу України.
		Так, відповідно до ст. 258-5 Кримінального кодексу України, фінансування тероризму, тобто дії, вчинені з метою фінансового або матеріального забезпечення окремого терориста чи терористичної групи (організації), організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, сприяння вчиненню терористичного акту, створення терористичної групи (організації), - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.
		Стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» була розміщена відповідачем з посиланням на джерело отримання, зокрема на Інформаційне агентство «Інтерфакс Україна».
		Разом з тим, 11.08.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Інтерфакс-Україна"    у мережі Інтернет на офіційному сайті «ІНФОРМАЦІЯ_5 було розміщено статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6».
		Тобто, ані в заголовку статті, ані в самому її тексті не зазначається про пред'явлення підозри органами Служби безпеки України посадовим особам Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» у фінансуванні тероризму.
		Так, відповідно до ст. 276 Кримінального процесуального кодексу України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:
		1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
		2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
		3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
		У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
		Згідно ст. 278 Кримінально процесуального кодексу України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.
		У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
		Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що станом на час розгляду даної справи Генеральному директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» ОСОБА_1. або іншим співробітникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-5 Кримінального кодексу України -  фінансування тероризму.
		Відповідно  до п. 15  Постанови Пленуму  Верховного  Суду  України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		З урахуванням викладеного, суд встановив, що назва статті, розміщеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський інститут проблем управління імені Горшеніна" у мережі Інтернет на сайті «LB.UA» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_2», не відповідає дійсності, а відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження достовірності відображеної інформації за змістом, зазначеним вище.
		Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності назви статті, розміщеної  відповідачем у мережі Інтернет на сайті «LB.UA» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_2».
		Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		У пунктах 24 і 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказано, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).
		У позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, шляхом опублікування спростування на Інтернет-сайті www.LB.UA   інформації наступного змісту:  
		«СПРОСТУВАННЯ. Шановні користувачі! Звертаємо Вашу увагу на те, що інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 року на сайті LB.UA в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка містила твердження щодо фінансування тероризму посадовими особами компанії Praktiker, сайт LB.UA визнає недостовірною та такою, що підлягає спростуванню». 
		А також, позивач просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський інститут проблем управління імені Горшеніна"  не пізніше наступного дня від набрання рішенням у даній справі законної сили, опублікувати на сайті повний текст судового рішення за даним позовом. 
		Отже, суд вважає обґрунтованими  вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача не пізніше наступного дня після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 у справі № 910/24259/15 законної сили розмістити на інтернет-сайті  www.LB.UA повний текст судового рішення про визнання недостовірною інформації, розміщеної у мережі Інтернет на сайті «LB.UA» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині назви статті, а саме:  «ІНФОРМАЦІЯ_2». 
		Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись   ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, - 
		В И Р І Ш И В: 
		 
		1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" задовольнити частково.
		2. Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" інформацію, розміщену Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський інститут проблем управління імені Горшеніна" у мережі Інтернет на сайті «LB.UA» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині назви статті, а саме:  «ІНФОРМАЦІЯ_2». 
		3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський інститут проблем управління імені Горшеніна" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 18-Б, ідентифікаційний код - 33446856) не пізніше наступного дня після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 у справі № 910/24259/15 законної сили розмістити на інтернет-сайті www.LB.UA повний текст судового рішення про визнання недостовірною інформації, розміщеної у мережі Інтернет на сайті «LB.UA» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині назви статті, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_2». 
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський інститут проблем управління імені Горшеніна" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 18-Б, ідентифікаційний код - 33446856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" (02094, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, буд. 14, офіс 32, ідентифікаційний код - 39320208) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
		5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повний текст рішення складено: 24.12.2015.
		 
		     
		 
		   Суддя                                                                                                                      Бондарчук В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...