Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/4921/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 29.12.2015. Зареєстровано: 30.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 05.01.2016.
Дата набрання законної сили: 12.01.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                     
		 
		Справа № 331/4921/15-ц
		Провадження 2/331/1399/15
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		28 грудня   2015 року    Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
		головуючого  судді Жуковій О.Є.
		при секретарі  Пакуло В.С. 
		за участю представників позивача  ОСОБА_1, ОСОБА_2
		розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації, 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача , в якому просив визнати недостовірною інформацію, опубліковану та поширену 21 травня 2015 року народним депутатом України ОСОБА_4 на власній інтернет сторінці в соціальній мережі «Вконтакте» https://vk.com/ingvar_ nebo , а саме:
		« в м. Мелітополь навесні 2014 року розпочались активні дії сепаратистів, названі російською пропагандою «русской весной». Проросійські сепаратисти неодноразово організовували виїзди автоколон із міста Мелітополь, з метою кількісного посилення проросійських акцій в місті Запоріжжі. Ці акції були сплановані та фінансовані теперішнім депутатом ОСОБА_3.»,
		«Факти антиукраїнських висловлювань... зафіксовані в інтерв'ю, трансльованому в ефірі Мелітопольського телеканалу МТВ-плюс на початку лютого 2015 року та опублікованому у мережі Інтернет...»,
		«В даному інтерв 'ю ОСОБА_3 закликає визнати особливий статус Донбасу та йти на будь-які домовленості із проросійськими терористами і російськими найманцями»,
		«Також народний депутат виправдовує російську окупацію півострова Крим, звинувачуючи в ній українську владу та стверджуючи, що Крим вже ніколи не буде Українським»
		«Крім цього, за останніми подіями в місті Мелітополь, які мали місце 9 травня 2015 року, стоїть також ОСОБА_3. Зокрема йдеться про побиття української волонтерки проросійсько-налаштованим активістом, який брав участь в мітингу за участі вищезгаданого народного депутата.»,
		«На самому ж мітингу 9 травня в місті Мелітополь, ОСОБА_3 демонстративно одяг «георгіївську стрічку», яка є символом російської агресії в Україні...»; 
		та зобов'язати ОСОБА_4 протягом 15 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену ним 21 травня 2015 року недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом опублікування на власній інтернет сторінці в соціальній мережі «Вконтакте» https://vk.com/ingvar_ nebo інформації наступного змісту:
		«Спростування. Повідомляю про недостовірність інформації, поширеної на опублікованої мною, ОСОБА_4, 21 травня 2015 року на власній інтернет сторінці в соціальній мережі «Вконтакте» https://vk.com/ingvar_ nebo, про народного депутата України ОСОБА_3, щодо того, що: «в м. Мелітополь навесні 2014 року розпочались активні дії сепаратистів, названі російською пропагандою «русской весной». Проросійські сепаратисти неодноразово організовували виїзди автоколон із міста Мелітополь, з метою кількісного посилення проросійських акцій в місті Запоріжжі. Ці акції були сплановані та фінансовані теперішнім депутатом ОСОБА_3», «Факти антиукраїнських висловлювань, зафіксовані в інтерв'ю, трансльованому в ефірі Мелітопольського телеканалу МТВ-плюс на початку лютого 2015 року та опублікованому у мережі Інтернет...», «В даному інтерв'ю ОСОБА_3 закликає визнати особливий статус Донбасу та йти на будь-які домовленості із проросійськими терористами і російськими найманцями», «Також народний депутат виправдовує російську окупацію півострова Крим, звинувачуючи в ній українську владу та стверджуючи, що Крим вже ніколи не буде Українським», «Крім цього, за останніми подіями в місті Мелітополь, які мали місце 9 травня 2015 року, стоїть також ОСОБА_3. Зокрема йдеться про побиття української волонтерки проросійсько-налаштованим активістом, який брав участь в мітингу за участі вищезгаданого народного депутата.»,«На самому ж мітингу 9 травня в місті Мелітополь, ОСОБА_3 демонстративно одяг «георгіївську стрічку», яка є символом російської агресії в Україні...»; стягнути з відповідача в відшкодування моральної шкоди 1 гривню та судові витрати.
		Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 21 травня 2015 року народний депутат України ОСОБА_4 розмістив на своїй сторінці у соціальній мережі «Вконтакте» власне депутатське звернення на адресу голови Служби безпеки України та Генерального прокурора України, яке було переглянуто користувачами в марежі інтернет, та в якому необґрунтовано зазначає про вчинення позивачем  народним депутатом ОСОБА_3 кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки. 
		Враховуючи, що відповідач розповсюджує недостовірні відомості щодо нього, не надаючи при цьому відповідних фактів , які принижують його честь та гідність, породжують негативне ставлення до нього та невдоволення з боку окремих виборців, порочать його чесне ім»я політика , завдають йому моральної шкоди, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. 
		В судовому засіданні представники позивача позов підтримли, наполягали на його задоволенні, надавши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. 
		Відповідач, будучи в порядку визначеному ст. 74 ЦПК України належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, в зв»язку з чим на підставі ст. 169 ЦПК України справу розглянуто у його відсутність, на підставі доказів наданих позивачем та наявних в матеріалах справи.
		Суд, вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
		Конституція Українивизнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (статті 3, 28).
		Разом із цимКонституцією Українигарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34 Конституції України).
		Відповідно до частини першоїстатті 277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		21 травня 2015 року ОСОБА_4 звернувся з депутатським зверненням до керівників правоохоронних органів з метою встановлення в діях позивача ОСОБА_3 ознак злочинів проти національної безпеки (а.с. 7-8).
		Тобто, підписавши звернення відповідач, народний депутат України діяв на підставістатті 79 Конституції України, статей1,6,16 Закону України «Про статус народного депутата України», за яким він є представником Українського народу у ОСОБА_5 України, та зобов'язаний усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України.
		Разом з тим, судом встановлено, що 21 травня 2015 року народним депутатом України ОСОБА_4 на інтернет сторінці в соціальній мережі «Вконтакте» https://vk.com/ingvar_ nebo було опубліковано звернення народного депутата ОСОБА_4 на ім'я Генерального прокурора України, Служби безпеки України, в якому повідомлялося про вчинення народним депутатом України ОСОБА_3 кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки , яке містить оспорювану інформацію, що підтверджено роздруківкою з сайту https://vk.com/ingvar_ nebo (а.с.9-13).
		Вказане звернення було переглянуто станом на 14.07.2015 року 15 користувачами інтернет-мережі «Вконтакте» (а.с.10). 
		Будь-яких доказів на підтвердження фактів, викладених у депутатському зверненні, відповідачем суду не надано.
		Як встановлено п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1, відповідно  до статті 40 Конституції України ( 254к/96-ВР ) усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. 
		Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого  статтею 40 Конституції ( 254к/96-ВР ), а не поширення недостовірної інформації. 
		У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам  слід  враховувати  висновки,  викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 ( v008p710-03 ) (справа про поширення відомостей). 
		Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне  відповідальність, передбачену законодавством України. 
		У Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 заначено, що підставою цивільно-правової відповідальності заявника, передбаченої статтею 7 Цивільного кодексу ( 1540-06 ), може бути поширення недостовірної інформації стосовно особистого (сімейного) життя посадової чи службової особи правоохоронного органу як людини і громадянина.
		Таким чином, беручи до уваги, що  відповідачем народним депутатом України ОСОБА_4 в розумінні ст. 277 ЦК України , п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1 було поширено інформацію, що містилася у депутатському зверненні в мережі інтернет, вказана інформація в частині: «в м. Мелітополь навесні 2014 року розпочались активні дії сепаратистів, названі російською пропагандою «русской весной». Проросійські сепаратисти неодноразово організовували виїзди автоколон із міста Мелітополь, з метою кількісного посилення проросійських акцій в місті Запоріжжі. Ці акції були сплановані та фінансовані теперішнім депутатом ОСОБА_3», яка є фактичним твердженням, доказів того, що вказіні фактичні твердження відповідають дійсності, суду не надано , суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання вказаної інформації недостовірною та її спростування у спосіб, визначений позивачем, який відповідає вимогам чинного законодавства. 
		Щодо визнання недостовірної решти розповсюдженої інформації, суд зазначає наступне. 
		Згідно зі статтею 47-1Закону України "Про інформацію"ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені, як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
		В п.21Постанови № 1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи"роз'яснено: " при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_6 Європи, а також рекомендації, що містяться в Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_7 Європи про право на недоторканість приватного життя.
		Зокрема, в названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і ( або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті ( у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У ст.ст. 3,4,6 Декларації зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		У зв'язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Враховуючи вищевикладене , та вирішуючи спірв частині визнання недостовірної наступної інформації: «Факти антиукраїнських висловлювань, зафіксовані в інтерв'ю, трансльованому в ефірі Мелітопольського телеканалу МТВ-плюс на початку лютого 2015 року та опублікованому у мережі Інтернет...», «В даному інтерв'ю ОСОБА_3 закликає визнати особливий статус Донбасу та йти на будь-які домовленості із проросійськими терористами і російськими найманцями», «Також народний депутат виправдовує російську окупацію півострова Крим, звинувачуючи в ній українську владу та стверджуючи, що Крим вже ніколи не буде Українським», «Крім цього, за останніми подіями в місті Мелітополь, які мали місце 9 травня 2015 року, стоїть також ОСОБА_3. Зокрема йдеться про побиття української волонтерки проросійсько-налаштованим активістом, який брав участь в мітингу за участі вищезгаданого народного депутата.»,«На самому ж мітингу 9 травня в місті Мелітополь, ОСОБА_3 демонстративно одяг «георгіївську стрічку», яка є символом російської агресії в Україні...», суд вважає, що вказані відомості є оціночними судженнями , крім того враховує , що позивач є народним депутатом України, а отже - публічною особою, а тому неминуче і свідомо відкритий дляприскіпливого контролю за його особою. 
		З урахуванням вищевикладеного, суд вважає , що в цій частині в задоволенні позову слід відмовити, оскільки відповідальність за висловлювання оціночних суджень, як і за думки, переконання, судження, критичну оцінку певних фактів і недоліків не передбачена, а вираження суб'єктивної думки і поглядів не може бути перевірено на предмет їх відповідності дійсності на відміну від перевірки фактів.
		Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків. 
		Відповідно до п.27постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1, способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.
		Тому суд приходить до висновку, що визнання недостовірною інформації, що була розповсюджена відповідачем щодо організації та фінансуванні останнім проросійських та сепаратистських акцій , є такою, що принижує її честь і гідність, позивача, як політика та народного депутата України, а також відшкодування моральної шкоди, буде еквівалентним способом захисту порушеного особистого немайнового права позивача.
		Що стосується визначеного розміру грошової компенсації моральної шкоди, то відповідно до ст.ст.23,280 ЦК Українита роз'яснень, викладених впостанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції виходив із засад справедливості, добросовісності і розумності. Розмір грошового відшкодування визначений позивачем є співмірним із заподіяною шкодою, а тому в цій частині позов також підлягає задоволенню.
		Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України .
		Керуючись ст. 10,11, 209, 212,214,215, 217, 218 ЦПК України, суд ,-
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації  задовольнити частково.
		Визнати недостовірною інформацію, опубліковану та поширену 21 травня 2015 року ОСОБА_4 на власній інтернет сторінці в соціальній мережі «Вконтакте» https://vk.com/ingvar_ nebo , а саме:
		« в м. Мелітополь навесні 2014 року розпочались активні дії сепаратистів, названі російською пропагандою «русской весной». Проросійські сепаратисти неодноразово організовували виїзди автоколон із міста Мелітополь, з метою кількісного посилення проросійських акцій в місті Запоріжжі. Ці акції були сплановані та фінансовані теперішнім депутатом ОСОБА_3.».
		Зобов'язати ОСОБА_4 протягом 15 календарних днів з
		дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену ним 21 травня 2015
		року недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом
		опублікування на власній інтернет сторінці в соціальній мережі «Вконтакте»
		https://vk.com/ingvar_ nebo інформації наступного змісту:
		«Спростування. Повідомляю про недостовірність інформації, поширеної та опублікованої мною, ОСОБА_4, 21 травня 2015 року на власній інтернет сторінці в соціальній мережі «Вконтакте» https://vk.com/ingvar_ nebo, про народного депутата України ОСОБА_3, щодо того, що: «в м. Мелітополь навесні 2014 року розпочались активні дії сепаратистів, названі російською пропагандою «русской весной». Проросійські сепаратисти неодноразово організовували виїзди автоколон із міста Мелітополь, з метою кількісного посилення проросійських акцій в місті Запоріжжі. Ці акції були сплановані та фінансовані теперішнім депутатом ОСОБА_3.».
		Стягнути з ОСОБА_4на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 1 ( одну) гривню 00 копійок, судовий збір 243 ( двісті сорок три) гривні 60 копійок. 
		В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення .
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. 
		Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів дня отримання його копії.
		Суддя:
		 
		28.12.2015

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...