Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-772/11 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення; Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (усього), з них; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Надіслано для оприлюднення: 29.12.2015. Зареєстровано: 30.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2016.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 1-772/11
		Провадження №1/761/44/2015 
		В И Р О К 
		іменем України
		   16 грудня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		за участю прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		захисника ОСОБА_10 
		підсудного ОСОБА_11 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Києва кримінальну справу щодо
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сокиряни Чернівецької області, громадянина України, з вищою освітою, який одружений, працює менеджером з нерухомості в агентстві нерухомості  ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 368 КК України,
		в с т а н о в и в:
		Органами досудового слідства ОСОБА_11 обвинувачується в тому, що він протягом 2007 року працюючи на посаді начальникасектору БНОН ЛВ на станції Київ-Пасажирський ЛУ на Південно-Західнійзалізниці УМВС України на залізничному транспорті та маючи спеціальне звання капітана міліції, згідно п. 1 примітки ст. 364 КК України був службовою особою, яка здійснює функції представника влади, проте вчинив умисні тяжкі злочини у сфері обігу наркотичних речовин та у сфері службової діяльності.
		Наказом № 67 о/с від 11 червня 2007 року начальника ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному    транспорті     ОСОБА_11 призначений на посаду начальника сектору БНОН ЛВ     на станції Київ -Пасажирський ЛУ на ПЗЗ УМВС України на залізничному транспорті.
		Наказом № 11 о/с від 09 лютого 2008 року начальника ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті      ОСОБА_11 призначений на посаду начальника сектору БНОН ЛУ на ПЗЗ УМВС України на залізничному транспорті.
		Наказом № 107 о/с від 06 вересня 2007 року начальника ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті     ОСОБА_11 присвоєне спеціальне звання капітан міліції.
		Відповідно до присяги працівника органів внутрішніх справ, даної ОСОБА_11 16 грудня 2000 року, останній дав клятву суворо дотримуватись Конституції України та чинного законодавства, відповідально виконувати свій службовий обов`язок, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, не шкодуючи своїх сил і життя боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян.
		Згідно посадової інструкції начальника сектору БНОН ЛВ на станції Київ-Пасажирський ЛУ на ПЗЗ УМВС України на залізничному транспорті, начальник сектору організовує роботу відділу, несе персональну відповідальність за його діяльність, забезпечує якісне та ефективне виконання покладених на нього особисто завдань та функцій, аналізує стан оперативної обстановки по лінії боротьби з незаконним обігом наркотиків,відповідає за оперативну розробку затриманих та заарештованих та реалізацію отриманої інформації, відповідає за роботу з негласним апаратом, проводить індивідуально-виховну роботу з питань дотримання службової дисципліни та атестацію особового складу, відповідає за взаємодію з іншими підрозділами райуправління та галузевими службами з метою ефективної роботи з незаконним обігом наркотиків.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію», ОСОБА_11 був представником державного озброєного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, основними завданнями якого згідно ст. 2 зазначеного закону є, зокрема - забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення, охорона та забезпечення громадського порядку, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, захист власності від злочинних посягань, тощо.
		В своїй діяльності ОСОБА_11 повинен був керуватися ч. 1 ст. 3 Закону України «Про міліцію» та діяти на підставі визначених вказаною статтею принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
		Згідно ст. 10 Закону України «Про міліцію», ОСОБА_11 повинен був забезпечувати безпеку громадян і громадській порядок, виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно - розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; приймати і реєструвати заяви і повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення.
		Для виконання покладених на ОСОБА_11 обов`язків був наділений комплексом прав та повноважень, передбачених ст. 11 Закону України «Про міліцію».
		Крім цього, згідно ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» під час проведення оперативно-розшукової діяльності ОСОБА_11 повинен був проводити пошук і фіксацію фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.
		Під час вказаної діяльності ОСОБА_11 згідно положень ст. 3 цього закону, повинен був ґрунтуватися на принципах законності, дотримання прав і свобод людини, взаємодії з органами управління і населенням.
		При здійсненні зазначених повноважень під час проведення оперативно - розшукової діяльності ОСОБА_11 був зобов`язаний відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України «Про оперативно - розшукову діяльність» у межах своїх повноважень згідно Закону України «Про міліцію» вживати необхідних оперативно - розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення,припинення і розкриття злочинів та викриття причин і умов, які сприяютьвчиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень.
		Під час здійснення оперативно - розшукової діяльності ОСОБА_11 не повинен був допускати порушення прав і свобод людини та юридичних осіб та зважати на те, що окремі обмеження цих прав і свобод можуть мати лише винятковий і тимчасовий характер та можуть застосовуватись лише за рішенням суду.
		Проте, ОСОБА_11 проходячи службу в органах Міністерства внутрішніх справ України на посаді начальника сектору БНОН ЛВ на станції Київ - Пасажирський ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті, діючи умисно, порушуючи вищезазначені норми закону, зловживаючи службовим становищем, використовуючи надану йому владу всупереч інтересам служби, діючи з кар`єристичних мотивів з метою створення фіктивних показників в роботі, підриваючи авторитет правоохоронного органу, у невстановлений досудовим слідством спосіб та час, з метою подальшого збуту, діючи умисно, незаконно придбав наркотичну речовину канабіс, яку у подальшому незаконно зберігав та перевозив. Зазначені дії ОСОБА_11 вчинив зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби при наступних обставинах.
		Так, 29 червня 2007 року, близько 10 години, ОСОБА_11 працюючи на посаді начальника сектору БНОН ЛВ на станції Київ - Пасажирський ЛУ на Південно - Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті, являючись представником влади, працівником правоохоронного органу, викликав до свого службового кабінету № 24, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну 21, ОСОБА_12 , який співпрацював з працівниками міліції та являвся штатним агентом МВС та зловживаючи службовим становищем, використовуючи надану йому владу всупереч інтересам служби, діючи з кар`єристичних мотивів з метою створення фіктивних показників в роботі, підриваючи авторитет правоохоронного органу, дав вказівку ОСОБА_12 знайти в районі залізничного вокзалу м. Києва особу та вручити їй наркотичний засіб, який він передасть.
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на створення фіктивних показників в роботі, підриваючи авторитет держави та правоохоронного органу, діючи умисно ОСОБА_11 передав ОСОБА_12 наркотичний засіб канабіс вагою 8,48 гр., що являється особливо небезпечним наркотичним засобом, і таким чином незаконно збув наркотичний засіб.
		У подальшому, згідно злочинного умислу ОСОБА_11 , ОСОБА_12 повинен був знайти на залізничному вокзалі м. Києва особу, та передати їй отриманий наркотичний засіб, пообіцявши грошову винагороду за доставку його до вказаного ним місця. Коли особа погодиться з цією пропозицією, ОСОБА_12 повинен повідомити ОСОБА_11 про місце знаходження цієї особи, а сам піти звідти. Надалі ОСОБА_11 , достовірно знаючи про те, що у особи незаконно знаходиться наркотична речовина мав затримати її, доставити до ЛВ на станції Київ - Пасажирський та вилучити наркотичний засіб, зареєструвавши даний факт, як виявлений особисто ним злочин.
		Отримавши особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс вагою 8,48 гр. від ОСОБА_11 , ОСОБА_12 направився на територію прилеглу до Південного залізничного вокзалу м. Києва, а потім на пл. Шевченка у м. Києві, де зустрів ОСОБА_13 та під час спілкування, виконуючи вказівки ОСОБА_11 , привів його на територію залізничного вокзалу м. Києва де передав йому зазначений наркотичний засіб, про що повідомив особисто ОСОБА_11 , а сам пішов з місця події.
		Через нетривалий час ОСОБА_13 був затриманий працівниками міліції ЛВ на станції Київ - Пасажирський ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , доставлений до вказаного відділу міліції, де у нього було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, вагою 8,48 гр.
		За цим фактом слідчим відділом ЛВ на станції Київ - Пасажирський ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті 03 липня 2007 року щодо ОСОБА_13 порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 307 КК України, за наслідками розслідування якої він був засуджений 07 вересня 2007 року за ч. 1 ст. 309 КК України вироком Солом`янського районного суду м. Києва до одного року позбавлення волі.
		Крім цього, 11 липня 2007 року, близько 10 години, ОСОБА_11 працюючи на посаді начальника сектору БНОН ЛВ на станції Київ - Пасажирський ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті, являючись представником влади, працівником правоохоронного органу, викликав до свого службового кабінету № 24 розташованому за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну 21, ОСОБА_12 , який співпрацював з працівниками міліції та являвся штатним агентом МВС та зловживаючи службовим становищем, використовуючи надану йому владу всупереч інтересам служби, діючи з кар`єристичних мотивів з метою створення фіктивних показників в роботі, підриваючи авторитет правоохоронного органу, дав вказівку ОСОБА_12 знайти в районі залізничного вокзалу м. Києва особу та вручити їй наркотичний засіб, який він передасть.
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на створення фіктивних показників в роботі, підриваючи авторитет держави та правоохоронного органу, діючи умисно, ОСОБА_11 передав ОСОБА_12 наркотичний засіб канабіс вагою 13,95 гр. і таким чином, діючи повторно, незаконно збув наркотичний засіб.
		У подальшому, згідно злочинного умислу ОСОБА_11 , ОСОБА_12 повинен був знайти на залізничному вокзалі м. Києва особу та передати їй отриманий наркотичний засіб, пообіцявши грошову винагороду за доставку його до вказаного ним місця. Коли особа погодиться з цією пропозицією, ОСОБА_12 повинен повідомити ОСОБА_11 про місце знаходження цієї особи, а сам піти звідти. Надалі ОСОБА_11 , достовірно знаючи про те, що у особи незаконно знаходиться наркотична речовина мав затримати її, доставити до ЛВ на станції Київ - Пасажирський та вилучити наркотичний засіб, зареєструвавши даний факт, як виявлений особисто ним злочин.
		Отримавши особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс вагою 13,95 гр. від ОСОБА_11 , ОСОБА_12 направився на територію прилеглу дозалізничного вокзалу м. Києва де зустрів ОСОБА_15 та під час спілкування, виконуючи вказівки ОСОБА_11 , передав йому зазначений наркотичний засіб, про що повідомив особисто ОСОБА_11 , а сам пішов з місця події.
		Через нетривалий час ОСОБА_15 був затриманий працівниками міліції ЛВ на станції Київ - Пасажирський, доставлений до вказаного відділу міліції, де у нього було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, вагою 13,95 гр.
		За цим фактом слідчим відділом ЛВ на станції Київ - Пасажирський ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті 13 липня 2007 року щодо ОСОБА_15 порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 309 КК України, за наслідками розслідування якої він був засуджений 11 вересня 2007 року вироком Солом`янського районного суду м. Києва до одного року позбавлення волі з іспитовим строком один рік.
		Крім цього, 14 липня 2007 року, близько 10 години, ОСОБА_11 працюючи на посаді начальника сектору БНОН ЛВ на станції Київ - Пасажирський ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті, являючись представником влади, працівником правоохоронного органу, викликав до свого службового кабінету № 24 розташованому за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну 21, ОСОБА_12 , який співпрацював з працівниками міліції та являвся штатним агентом МВС та зловживаючи службовим становищем, використовуючи надану йому владу всупереч інтересам служби, діючи з кар`єристичних мотивів з метою створення фіктивних показників в роботі, підриваючи авторитет правоохоронного органу, дав вказівку ОСОБА_12 знайти в районі залізничного вокзалу м. Києва особу та вручити їй наркотичний засіб, який він передасть.
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на створення фіктивних показників в роботі, підриваючи авторитет держави та правоохоронного органу, діючи умисно ОСОБА_11 передав ОСОБА_12 наркотичний засіб канабіс вагою 11,56 гр., що являється особливо небезпечним наркотичним засобом, і таким чином, діючи повторно, незаконно збув наркотичний засіб.
		У подальшому, згідно злочинного умислу ОСОБА_11 , ОСОБА_12 повинен був знайти на залізничному вокзалі м. Києва особу, та передати їй отриманий наркотичний засіб, пообіцявши грошову винагороду за доставку його до вказаного ним місця. Коли особа погодиться з цією пропозицією, ОСОБА_12 повинен повідомити ОСОБА_11 про місцезнаходження цієї особи, а сам піти звідти. Надалі ОСОБА_11 , достовірно знаючи про те, що у особи незаконно знаходиться наркотична речовина мав затримати її, доставити до ЛВ на станції Київ - Пасажирський та вилучитинаркотичний засіб, зареєструвавши даний факт, як виявлений особисто ним злочин.
		Отримавши особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс вагою 11,56 гр. від ОСОБА_11 , ОСОБА_12 направився на територію прилеглу до Південного залізничного вокзалу м. Києва де зустрів ОСОБА_16 та під час спілкування, виконуючи вказівки ОСОБА_11 , передав йому зазначений наркотичний засіб, про що повідомив особисто ОСОБА_11 , а сам пішов з місця події.
		Через нетривалий час ОСОБА_17 був затриманий працівниками міліції ЛВ на станції Київ - Пасажирський ОСОБА_11 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , доставлений до вказаного відділу міліції, де у нього було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, вагою 11,56 гр.
		За цим фактом слідчим відділом ЛВ на станції Київ - Пасажирський ЛУ на Південно - Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті 17 липня 2007 року щодо ОСОБА_17 порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 307 КК України, за наслідками розслідування якої він був засуджений вироком Солом`янського районного суду м. Києва до трьох років позбавлення волі.
		Крім цього, 20 липня 2007 року, близько 10 години, ОСОБА_11 працюючи на посаді начальника сектору БНОН ЛВ на станції Київ - Пасажирський ЛУ на Південно - Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті, являючись представником влади, працівником правоохоронного органу, викликав до свого службового кабінету № 24 розташованого за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну 21, ОСОБА_12 , який співпрацював з працівниками міліції та являвся штатним агентом МВС та зловживаючи службовим становищем, використовуючи надану йому владу всупереч інтересам служби, діючи з кар`єристичних мотивів з метою створення фіктивних показників в роботі, підриваючи авторитет правоохоронного органу, дав вказівку ОСОБА_12 знайти в районі залізничного вокзалу м. Києва особу та вручити їй наркотичний засіб, який він передасть.
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на створення фіктивних показників в роботі, підриваючи авторитет держави та правоохоронного органу, діючи умисно, ОСОБА_11 передав ОСОБА_12 наркотичний засіб канабіс вагою 8,38 гр., що являється особливо небезпечним наркотичним засобом, і таким чином, діючи повторно, незаконно збув наркотичний засіб.
		У подальшому, згідно злочинного умислу ОСОБА_11 , ОСОБА_12 повинен був знайти на залізничному вокзалі м. Києва особу, та передати їй отриманий наркотичний засіб, пообіцявши грошову винагороду за доставку його до вказаного ним місця. Коли особа погодиться з цією пропозицією, ОСОБА_12 повинен повідомити ОСОБА_11 про місце знаходження цієї особи, а сам піти звідти. Надалі ОСОБА_11 , достовірно знаючи про те, що у особи незаконно знаходиться наркотична речовина мавзатримати її, доставити до ЛВ на станції Київ - Пасажирський та вилучити наркотичний засіб, зареєструвавши даний факт, як виявлений особисто ним злочин.
		Отримавши особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс вагою 8,38 гр. від ОСОБА_11 , ОСОБА_12 направився на територію прилеглу до Південного залізничного вокзалу м. Києва де зустрів ОСОБА_20 та під час спілкування, виконуючи вказівки ОСОБА_11 , передав йому зазначений наркотичний засіб, про що повідомив особисто ОСОБА_11 , а сам пішов з місця події.
		Через нетривалий час ОСОБА_20 був затриманий працівниками міліції ЛВ на станції Київ - Пасажирський ОСОБА_11 , ОСОБА_18 та ОСОБА_21 , доставлений до вказаного відділу міліції, де у нього було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, вагою 8,38 гр.
		За цим фактом слідчим відділом ЛВ на станції Київ - Пасажирський ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті 23 липня 2007 року щодо ОСОБА_20 порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 309 КК України, за наслідками розслідування якої він був засуджений 13 вересня 2007 року вироком Солом`янського районного суду м. Києва до одного року позбавлення волі з іспитовим строком один рік.
		Крім цього, 30 липня 2007 року, близько 10 години, ОСОБА_11 працюючи на посаді начальника сектору БНОН ЛВ на станції Київ - Пасажирський ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті, являючись представником влади, працівником правоохоронного органу, викликав до свого службового кабінету № 24 розташованому за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну 21, ОСОБА_12 , який співпрацював з працівниками міліції та являвся штатним агентом МВС та зловживаючислужбовим становищем, використовуючи надану йому владу всупереч інтересам служби, діючи з кар`єристичних мотивів з метою створення фіктивних показників в роботі, підриваючи авторитет правоохоронного органу, дав вказівку ОСОБА_12 знайти в районі залізничного вокзалу м. Києва особу та вручити їй наркотичний засіб, який він передасть.
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на створення фіктивних показників в роботі, підриваючи авторитет Держави та правоохоронного органу, діючи умисно ОСОБА_11 передав ОСОБА_12 наркотичний засіб канабіс вагою 9,00 гр., що являється особливо небезпечним наркотичним засобом, і таким чином, діючи повторно, незаконно збув наркотичний засіб.
		У подальшому, згідно злочинного умислу ОСОБА_11 , ОСОБА_12 повинен був знайти на залізничному вокзалі м. Києва особу, та передати їй отриманий наркотичний засіб, пообіцявши грошову винагороду за доставку його до вказаного ним місця. Коли особа погодиться з цією пропозицією, ОСОБА_12 повинен повідомити ОСОБА_11 про місце знаходження цієї особи, а сам піти звідти. Надалі ОСОБА_11 , достовірнознаючи про те, що у особи незаконно знаходиться наркотична речовина мав затримати її, доставити до ЛВ на станції Київ - Пасажирський та вилучити наркотичний засіб, зареєструвавши даний факт, як виявлений особисто ним злочин.
		Отримавши особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс вагою 9,00 гр. від ОСОБА_11 , 02 серпня 2008 року, близько 10 години 30 хвилин, ОСОБА_12 в електропотязі «Конотоп-Київ» зустрів ОСОБА_22 та під час спілкування, виконуючи вказівки ОСОБА_11 , передав йому наркотичний засіб канабіс вагою 9,00 гр., про що повідомив особисто ОСОБА_11 , а сам пішов з місця події.
		Через нетривалий час на залізничній станції «Видубичі» у м. Києві ОСОБА_22 був затриманий працівниками міліції працівниками сектору БНОН ЛВ на ст. Київ-Пасажирський ЛУ на ПЗЗ УМВС України на залізничному транспорті та доставлений до вказаного відділу міліції, де у нього було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, вагою 9,00 гр.
		За цим фактом слідчим відділом ЛВ на станції Київ - Пасажирський ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті 05 серпня 2007 року щодо ОСОБА_22 порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 309 КК України, за наслідками розслідування якої він був засуджений вироком Солом`янського районного суду м. Києва до одного року позбавлення волі з іспитовим строком один рік. 
		Такі дії ОСОБА_11 органами досудового слідства кваліфіковано: за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинені повторно; за ч. 3 ст. 364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з кар`єристичних мотивів, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду, охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, та державним інтересам, у вигляді підриву авторитету та престижу органів державної влади, вчиненого працівником правоохоронного органу.
		Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_11 працюючи на посаді начальника сектору БНОН ЛУ на Південно - Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті, будучи службовою особою, представником влади, працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання капітана міліції, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, з використанням влади і службового становища, всупереч інтересам служби, 11 березня 2008 року та 15 квітня 2008 року отримав від засновника ТОВ «Кафафарма» ОСОБА_23 хабар у сумі 4 000 гривень, за не втручання у господарську діяльність зазначеного підприємства.
		Так, 07 березня 2008 року до 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України звернувся засновник ТОВ «Кафафарма» ОСОБА_23 із заявою про вимагання у нього хабара начальником відділу БНОН ЛУ на Південно - Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті ОСОБА_11 .
		Проведеними по даній заяві оперативно-розшуковими заходами встановлено, що протягом січня - лютого 2008 року працівники БНОН ЛУ на Південно - Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті неодноразово приходили до аптечного кіоску ТОВ «Кафафарма», розташованому у підземному переході станції метро «Святошино» у м. Києві, де залишили продавцям записки з контактним телефоном свого керівника - начальника ВБНОН ОСОБА_11 та виказували прохання про те, щоб ОСОБА_23 зв`язався з ним.
		Під час зустрічі ОСОБА_24 з ОСОБА_11 , яка відбулася 07 березня 2008 року о 16 годині 00 хвилин поблизу станції метро «Нивки» у м. Києві, останній висунув вимогу засновнику ТОВ «Кафафарма» ОСОБА_23 про сплату особисто йому по 2 000 гривень щомісяця за невтручання в господарську діяльність вказаного підприємства працівників відділу БНОН ЛУ на Південно - Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті, начальником якого є ОСОБА_11 .
		Усвідомлюючи, що засновник ТОВ «Кафафарма» ОСОБА_23 не бажає втручання в господарську діяльність його підприємства з боку співробітників міліції, начальник відділу БНОН ЛУ на Південно - Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті ОСОБА_11 , будучи службовою особою, вирішив скористатись даною обставиною для особистого незаконного збагачення і став на шлях вчинення злочину, а саме вимагання та одержання хабара.
		З цією метою 11 березня 2008 року ОСОБА_11 , являючись службовою особою, діючи всупереч інтересам служби, близько 15 години 10 хвилин, поблизу будівлі «Цирк», розташованому на пл. Перемоги, 2 у м. Києві, зустрівся з ОСОБА_23 та отримав від нього у своєму автомобілі «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 2 000 гривень як щомісячний платіж за березень місяць 2008 року, за не втручання в господарську діяльність підприємства ТОВ «Кафафарма» з боку працівників відділу БНОН ЛУ на Південно - Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність 15 квітня 2008 року начальник відділу БНОН ЛУ на Південно - Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті ОСОБА_11 , являючись службовою особою, діючи всупереч інтересам служби, близько 14 години, поблизу АЗС «Лукойл», розташованій на пр. Перемоги, 8 у м. Києві, зустрівся з ОСОБА_23 та отримав від нього у своєму автомобілі «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 2 000 гривень, як щомісячний платіж за квітень місяць 2008 року, за не втручання в господарську діяльність вказаного підприємства ТОВ «Кафафарма» з боку працівників відділу БНОН ЛУ на Південно-західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті.
		Безпосередньо після цього ОСОБА_11 був затриманий співробітниками 1Управління ГУ БКОЗ СБ України, та при огляді місця події у його автомобілі виявлено та вилучено 2 000 гривень. 
		Такі дії ОСОБА_11 органами досудового слідства кваліфіковано за ч. 2 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою хабара за невиконання в інтересах того, хто дає хабара дій з використанням наданої йому влади, поєднаного з вимаганням хабара.
		Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_11 свою винуватість у пред`явленому йому обвинуваченні не визнав та дав показання, згідно з якими, з червня 2007 року він працював на посаді начальника сектору БНОН ЛВ на станції Київ -Пасажирський ЛУ на ПЗЗ УМВС України на залізничному транспорті, а з лютого 2008 року на посаді начальника сектору БНОН ЛУ на ПЗЗ УМВС України на залізничному транспорті. З приводу обвинувачення за ч. 2 ст. 307 та ч. 3 ст. 364 КК України надав показання, що в 2007 році до нього звернувся оперуповноважений ОСОБА_25 , який контролював агентуру, яка працює в МВС на станції Київ-Пасажирський, та запропонував допомогу у розкритті злочинів, зазначивши, що агенти МВС можуть надавати інформацію про осіб, причетних до незаконного обігу наркотичних засобів. Через деякий час ОСОБА_25 прийшов до нього з ОСОБА_12 та представив його як позаштатного агента МВС. Під час розмови він надав ОСОБА_12 номер свого мобільного телефону для того, що якщо в нього буде якась певна інформація, пов`язана з незаконним обігом наркотиків, щоб він її повідомляв. Періодично в 2007 році ОСОБА_12 телефонував йому та надавав певну інформацію, яку конкретно він вже не пам`ятає, але при її перевірці, вона не завжди знаходила свого підтвердження. Одного разу ОСОБА_12 прийшов до нього в робочий кабінет та почав скаржитися, що йому мало платять, просив щоб він йому доплачував за інформацію, яку він повідомляє, але він відмовився з ним співпрацювати. Після цього, ОСОБА_12 почав погрожувати, образився на нього та пішов. При цьому зазначив, що він ніколи не передавав ОСОБА_12 наркотичні засоби та ніяких вказівок збувати їх будь-кому не надавав. Особи, які були затримані з наркотичними засобами, були затримані внаслідок проведення оперативної роботи відділом. Вважає, що ОСОБА_12 обмовив його умисно, оскільки він не захотів співпрацювати з ним. З приводу обвинувачення за ч. 2 ст. 368 КК України надав показання, що весною 2008 року йому на роботі черговий передав записку. В записці був вказаний номер мобільного телефону та прізвище особи  ОСОБА_23 . Він зателефонував за вказаним номером телефону, йому відповів чоловік, який представився ОСОБА_23 та повідомив, що він звертається від ОСОБА_26 та попросив зустрітись з ним. Він надав ОСОБА_23 свій номер мобільного телефону та попросив зателефонувати йому наступного дня. Йому зателефонував ОСОБА_23 , але він був зайнятий та попросив зателефонувати йому пізніше. ОСОБА_23 йому зателефонував пізніше та вони з ним зустрілися. Під час бесіди ОСОБА_23 сказав, що йому необхідна допомога, розповівши при цьому, що в його аптечному кіоску, який знаходиться на вул. Ялтинській, працівники міліції провели перевірку, але він не знає хто саме та які наслідки цієї перевірки, попросив довідатись що-небудь з цього приводу. Він сказав ОСОБА_23 про те, що необхідно спочатку подивитись документи, на що ОСОБА_23 відповів, що він зможе їх привезти. На цьому їх розмова закінчилася. Через деякий час  ОСОБА_23 знову йому зателефонував та попросив з ним зустрітись. Він повідомив, що знаходиться на залізничному вокзалі і не може з ним зустрітись. Згодом ОСОБА_23 знову зателефонував йому та сказав, що знаходиться біля залізничного вокзалу та попросив підійти до нього. Він пішов на зустріч з ОСОБА_23 , під час якої останній знову став розповідати про перевірку аптеки, але документи при собі не мав, тому він сказав ОСОБА_23 , що зустрінеться з ним тоді, коли у нього будуть необхідні документи. У квітні 2008 року ОСОБА_23 зателефонував йому та попросив зустрітись з ним біля цирку. Вони зустрілися, ОСОБА_23 сів у салон його автомобіля та повідомив, що документів у нього немає. Він сказав ОСОБА_23 , що без документів він нічим йому допомогти не зможе, після чого ОСОБА_23 вийшов з його автомобіля та він поїхав. 15 квітня 2008 року ОСОБА_23 знову зателефонував йому і попросив зустрітись з ним біля цирку. Через деякий час вони зустрілися, ОСОБА_23 сів в салон його автомобіля, але в черговий раз сказав, що не має документів, після чого вийшов з автомобіля та кудись пішов. В цей час його автомобіль заблокували, вибігли чоловіки в цивільному одязі зі зброєю, повідомили, що вони співробітники СБУ, після чого наділи йому наручники та в подальшому обшукали його та салон його автомобіля. При цьому обшук автомобіля проводив один з понятих. Під час обшуку з автомобіля були вилучені грошові кошти, які, на його думку, або підкинув ОСОБА_23 або працівники СБУ. Він ніколи не вимагав у ОСОБА_27 гроші за будь-які дії. Крім того, звернув увагу, що він очолював підрозділ БНОН ЛУ на Південно-Західнійзалізниці, який за своїм призначенням виключно здійснює діяльність на залізниці і відповідно він жодним чином не міг втручатись в господарську діяльність ТОВ «Кафафарма», яке знаходиться на території міста Києва і відповідно територіально обслуговується іншими підрозділами МВС. 
		Аналогічні показання підсудний ОСОБА_11 дав під час судового розгляду даної справи попереднім складом суду (т. 4 а.с. 164-165, 257-260).
		Згідно з вимогами ст. 323 КПК України 1960 року в основу вироку можуть бути покладені достовірні докази, досліджені в судовому засіданні.
		У відповідності з положеннями ч. 2 ст. 67 КПК України 1960 року, ніякі докази для суду, прокурора та слідчого не мають наперед встановленої сили.
		При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності й достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України 1960 року.
		Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		За змістом ч. 2 ст. 16-1 КПК України 1960 року, при розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну й ту ж особу.
		Відповідно до ч. 3 ст. 16-1 КПК України 1960 року, державне обвинувачення у суді здійснює прокурор.
		Суд, як убачається з ч. 6 ст. 16-1 КПК України 1960 року, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих прав. 
		При цьому, виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК України 1960 року, на підтвердження чи спростування позицій сторін допускаються тільки за клопотанням сторін, та судові доручення суд дає лише з метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства. 
		Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», неприпустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити згідно з ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок.
		А тому, всебічно й повно дослідивши усі фактичні обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі в їх сукупності та взаємозв`язку, вживши усіх можливих, передбачених процесуальним законом заходів до їх встановлення в повному обсязі, перевіривши зібрані на досудовому слідстві докази, надавши їм у сукупності належну оцінку відповідно до вимог ст. 67 КПК України 1960 року, а також перевіривши й інші докази, які були зібрані у справі та досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку про недоведеність участі ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 368 КК України, та про відсутність в його діянні складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України.
		Так, винуватість ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 368 КК України, органами досудового слідства обґрунтовано наступними доказами, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом.
		Допитаний в судовому засіданні 16 квітня 2010 року при розгляді даної справи попереднім складом суду свідок ОСОБА_12 дав показання, оголошені в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, він працював агентом в управлінні на Південно - Західній залізниці з 2003року. Зокрема, він працював з ОСОБА_28 , який був начальником відділу. Раніше він був неодноразово судимим, останній раз у 1998 році, а з 2001 року він не притягувався до кримінальної відповідальності. Він збирав певну інформацію, яка потрібна була працівникам міліції та яку вони в подальшому перевіряли. За інформацію, яка знаходила підтвердження, він отримував заробітну плату за роботу агентом. Чим більше він знаходив додаткової інформації, тим більшу отримував заробітну плату. З ОСОБА_11 його познайомив хтось із працівників карного розшуку в 2007 році. ОСОБА_11 йому представили як людину, яка може допомогти по роботі. Одного разу ОСОБА_11 запросив його до свого робочого кабінету по вул. Комінтерну та повідомив, що в нього є наркотик і сказав, що необхідно щоб він знайшов чоловіка, якому можна буде вручити наркотик, а після цього той буде затриманий працівниками міліції й таким чином вони зможуть з цієї людини отримати грошові кошти. Він погодився, хоча розумів, що це незаконно. Після цього, він познайомився з чоловіком, запропонував йому заробити грошей, у зв`язку з чим повідомив йому, що потрібно буде передати пакунок на залізничному вокзалі та за це він отримає гроші. Той чоловік погодився, він зателефонував ОСОБА_11 , який під`їхав та передав йому пляшку з рідиною. Він показав ОСОБА_11 як виглядає ця людина та пішов з нею на вокзал. Там він сказав цьому чоловіку йти на платформи та чекати прибуття поїзда, щоб передати цю пляшку людині. Після цього він пішов, а на наступний день він зустрів того чоловіка, який розповів йому, що був затриманий працівниками міліції. В подальшому за аналогічних обставин він передавав підшуканим ним чоловікам наркотичні засоби, які отримував від ОСОБА_11 , та ці чоловіки потім затримувалися співробітниками міліції. Звернув увагу на те, що ОСОБА_11 завжди передавав йому пакунки з фольги, вміст яких йому був відомий лише зі слів останнього. Зазначив, що звернувся до СБУ із заявою після того як на вокзалі помер його знайомий агент, з яким він хотів поскаржитися на працівників міліції щодо їх протиправних дій, оскільки побоювався за своє життя. Також вказав, що в кабінеті ОСОБА_11 постійно хтось із співробітників знаходився, але наркотичні засоби він йому передавав наодинці, крім того, не заперечив, що міг писати ОСОБА_11 після затримання останнього смс-повідомлення з погрозами. Спочатку він не фіксував інформацію, яку передавав ОСОБА_11 , а потім ОСОБА_28 порекомендував йому викласти письмово інформацію про роботу з ОСОБА_11 , що він і зробив. Папери із згаданою інформацією він залишив ОСОБА_11 , але той не передав їх нікуди, казав, що зайнятий. Після цього, він звертався з проханням до ОСОБА_11 передати папери на оплату, але, при цьому, він нічого не вимагав і з даного приводу йому не погрожував. Йому ОСОБА_29 рекомендувала «нажать» на ОСОБА_11 , щоб той передав їй папери для видачі зарплати (т. 5 а.с. 54-68).
		Свідок ОСОБА_12 на досудовому слідстві при допиті 29 листопада 2007 року із застосуванням відео зйомки, при додатковому допиті 11 та 13 грудня 2007 року дав показання, оголошені в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, він працював штатним агентом органів внутрішніх справ з 1978 року на підставі трудового договору, який він підписав. Зокрема, він працював з ОСОБА_30 , який був першим заступником лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський. За виконану роботу він офіційно отримував заробітну плату в лінійному управлінні на ПЗЗД. Раніше він був неодноразово засудженим, останній раз у 1997 році Ватутінським районним судом м. Києва за ст. 143 КК України. Суть його роботи полягала в тому, що його поміщали в камери до затриманих, від яких він повинен був отримати інформацію про вчиненні злочини. Крім того, в подальшому працівники міліції на Південно-Західній залізниці стали пропонувати йому передавати особам зброю та наркотики. Він добре знав ОСОБА_11 , який працював начальником БНОН ЛВ на станції Київ-Пасажирський, останній протягом липня-серпня 2007 року постійно надавав йому наркотики для подальшої передачі їх іншим особам. З ОСОБА_11 його познайомив ОСОБА_25 , який працював в ІТТ на Київ-Пасажирському. Доручену йому роботу, пов`язану з незаконним обігом наркотиків, він виконував самостійно або з дівчиною ОСОБА_31 , яка також являлася агентом. Після перегляду звітів підрозділів ЛУ на Південно - Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті щодо заяв про злочини за вересень-червень 2007 року він вказав до яких саме зареєстрованих подій він причетний, вказавши на номери реєстрації. 29 червня 2007 року йому ОСОБА_11 зранку в робочому кабінеті по вул. Комінтерну передав наркотики та повідомив про необхідність знайти чоловіка, якому необхідно вручити цю наркотичну речовину, щоб той в подальшому перевіз її на залізничний вокзал. Він знайшов необхідного чоловіка, передав йому наркотичну речовину, та вони разом прибули на залізничний вокзал, де він показав ОСОБА_11 як виглядає ця людина, після цього він пішов, а чоловіка затримав ОСОБА_11 з іншим співробітником міліції. За аналогічних обставин він отримував від ОСОБА_11 та передавав наркотичну речовину підшуканим ним особам. Наркотичну речовину передав йому ОСОБА_11 зазвичай у своєму робочому кабінеті. Також зазначив, що за його сприянням були затримані з наркотичною речовиною й інші особи, дані щодо яких містяться в журналі реєстрації заяв та повідомлень про злочини ЛВ на станції Київ-Пасажирський (т. 1 а.с. 62-69, а.с. 70-74, а.с. 75-82).
		Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні 06 січня 2015 року дав показання, згідно з якими, в 2007 році він перебував у парку неподалік станції метро «Університет», де до нього підійшов чоловік із жінкою, які запропонували за винагороду в сумі 200 грн. передати пакет особі на залізничному вокзалі, яка мала прибути в третьому вагоні поїзда. Він погодився на вказану пропозицію. Отримавши пакет від згаданого чоловіка, на залізничному вокзалі він шукав третій вагон у вказаному йому поїзді, але його не було. Після цього, він повернув пакет чоловіку, а коли з тією жінкою, що була з останнім, пив каву, то його затримали працівники міліції. Йому не було відомо, що в пакеті знаходився наркотичний засіб, про вміст пакету дізнався при обшуку. Звідки в нього взявся пакет, який він повернув тому чоловіку, він не знає, оскільки його побили та затримали. За вказаним фактом стосовно нього постановлено вирок, за яким його засуджено за незаконний обіг наркотичних засобів. Зазначив, що наркотики йому підкинули, однак вину за ч. 1 ст. 309 КК України він визнав повністю, щоб отримати 1 рік позбавлення волі, а не п`ять років, як отримали інші.
		Свідок ОСОБА_13 на досудовому слідстві при допиті 06 березня 2008 року дав показання, оголошені в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, 29 червня 2007 року о другій половині дня він знаходився у парку ім. Шевченка. Приблизно о 20 годині до нього підійшов чоловік з жінкою. Чоловік представився ОСОБА_32 , а жінку він представив як свою дружину. ОСОБА_33 попросив його передати на вокзалі пакет чоловіку, який приїде на поїзді, за що пообіцяв заплатити 200 гривень. Він погодився з цією пропозицією та вони разом направилися на залізничний вокзал м. Києва. На пішохідному переході, що розташований над північними платформами, ОСОБА_33 передав йому поліетиленовий пакет, який необхідно було передати чоловіку. При цьому ОСОБА_33 неодноразово кудись телефонував. Взявши пакет, він разом з ОСОБА_32 та жінкою направились на центральний залізничний вокзал м. Києва та пройшли до 12 колії. Далі він пішов один, а ОСОБА_33 з жінкою залишились чекати на нього. ОСОБА_33 пояснив, що він не може йти зустрічати поїзд, оскільки на пероні багато працівників міліції. Коли прибув поїзд, він направився до третього вагону, як вказував ОСОБА_33 , однак коли прийшов, то побачив, що у поїзда немає третього вагону. Тоді він підійшов до провідниці четвертого вагону та запитав, де знаходиться третій вагон, на що вона відповіла, що третього вагону у поїзді немає і не було. Після чого, тримаючи у руці пакет, який передав йому ОСОБА_33 , він направився шукати останньогодля того, щоб повернути йому цей пакет. Він пройшов по пішохідному переходу, по території вокзалу, однак не зміг його знайти. Тоді він знову прийшов до 12 колії, де до нього підійшли ОСОБА_33 із жінкою та яким він сказав, що у поїзді, який прибув, відсутній третій вагон. На це ОСОБА_33 сказав, що чоловік, якому він повинен був передати пакет, прибув у четвертому вагоні. Далі ОСОБА_33 сказав йому, щоб той чекав на чоловіка на цьому місті, а він кудись сходить та піджене чоловіка, якому він повинен передати пакет. Після цього, ОСОБА_33 пішов в сторону вокзалу, а жінка залишилась біля нього. В цей час неподалік від них стояв молодий чоловік, який підійшов до них після того як пішов ОСОБА_33 . Коли підійшов цей молодий чоловік і почав спілкуватися з ним, жінка кудись пішла, нічого не сказавши. Після цього до нього підійшли ще два чоловіка, одягнені у цивільний одяг, закрутили йому руки за спину, а один з них наніс йому декілька ударів в область ребер. Потім вони доставили його до лінійного відділу міліції на станції Київ-Пасажирський. Працівники міліції завели його до кабінету та сказали щоб він дістав все що знаходиться у кишенях. Він дістав з кишень свої речі, а також поклав на стіл пакет, що йому передав ОСОБА_33 . Працівники міліції запитали у нього про те, що знаходиться в пакеті. Він відповів, що йому невідомо, оскільки він дійсно про це не знав. Тоді працівники міліції виклали на стіл те, що знаходилось в середині пакета, івін побачив, що там знаходиться згорток з газети. Розгорнувши згорток, всі побачили, що там знаходиться три квітки фіолетового кольору з листям. Що це були за квітки йому не було відомо. Одразу працівники міліції сказали, що це конопля, яка є наркотичною речовиною. Після цього, працівники міліції склали протокол. Відносно нього порушили кримінальну справу та він був засуджений вироком Солом`янського районного суду за ч. 1 ст. 309 КК України до одного року позбавлення волі (т. 2 а.с. 85-90).
		Допитаний в судовому засіданні 27 квітня 2010 року при розгляді даної справи попереднім складом суду свідок ОСОБА_13 дав показання, оголошені в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, в 2007 році, у вечірній час, неподалік від станції метро «Університет», в парку на б-рі Шевченка він познайомився з чоловіком на ім`я ОСОБА_33 , який перебував із жінкою. ОСОБА_33 запропонував йому за 200 грн. передати пакет чоловіку на 13-й колії залізничного вокзалу, на що він погодився. Після цього, вони прийшли на залізничний вокзал, де ОСОБА_33 передав йому пакет, в якому знаходився газетний згорток, який необхідно було передати згаданому чоловіку. Не виявивши третього вагону в поїзді, що прибув на 13 колію, він піднявся на другий поверх, щоб знайти ОСОБА_34 з жінкою. На його запитання, чому немає вагона, ОСОБА_33 відповів, що переплутав колію та потрібний їм поїзд скоро прибуде. Після цього, його затримав підсудний разом з іншим працівником міліції та доставили до відділу міліції, де в присутності понятих вилучили в нього пакет з коноплею. Коли він відмовився підписувати документи, то його побили. Зазначав, що підсудний не застосовував до нього силу, крім того, не оформлював ніяких документі з приводу його затримання, а лише дав вказівку напарнику. Між ним та ОСОБА_32 на досудовому слідстві проводилася очна ставка, в ході якої ОСОБА_33 підтверджував обставини, за який той із жінкою передали йому пакет (т. 5 а.с. 75-80). 
		Свідок  ОСОБА_15 на досудовому слідстві при допиті 04 березня 2008 року дав показання, оголошені в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, 04 липня 2007 року він приїхав до м. Києва у пошуках роботи і заробляв собі на життя одноденними заробітками. Роботодавці забирали його на роботу від приміських кас станції Київ - Пасажирський. 11 липня 2007 року з 9 години ранку він знаходився на зазначеному місці та чекав на роботодавців. Приблизно о 12 годині до нього підійшов чоловік, який представився ОСОБА_32 та запитав у нього, чи шукає він роботу. Він відповів, що шукає роботу, тоді ОСОБА_33 запропонував йому заробити 100 гривень та повідомив, що для цього йому потрібно буде віднести на п`яту колію залізничного вокзалу пакет з висушеною коноплею та передати цей пакет дівчині, яка буде знаходитись на п`ятій колії та буде одягнута в одяг білого кольору. Він погодився з пропозицією та взяв у ОСОБА_34 поліетиленовий пакет чорного кольору, в якому знаходилась наркотична речовина та направився на п`яту колію вокзалу для передачі цієї речовини жінці, яка за це повинна була віддати йому гроші у сумі 100 гривень. Він направився на п`яту колію, а ОСОБА_33 кудись пішов. Він пройшов до кінця п`ятої колії, однак ніякої жінки не зустрів, а коли повертався, то до нього підійшли працівники міліції та запитали у нього документи. У той час у нього з собою документів не було. Після цього, працівники міліції одразу повідомили йому, що він підозрюється у незаконному обігу наркотичної речовини, і доставили його до лінійного відділу міліції на станції Київ  Пасажирський, де у нього вилучили наркотичну речовину. Щодо нього була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 309 КК України та вироком Солом`янського районного суду м. Києва він був засуджений до одного року позбавлення волі, з випробувальним терміном на один рік (т. 2 а.с. 77-80).
		Свідок ОСОБА_20 на досудовому слідстві при допиті 25 лютого 2008 року дав показання, оголошені в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, 20 липня 2007 року він прибув до м. Києва для працевлаштування. Після приїзду поселився у готелі, який знаходиться на території залізничного вокзалу станції Київ - Пасажирський. В подальшому він пішов на територію залізничного вокзалу. Приблизно о 14 годині він поблизу пам`ятника у вигляді паровозу побачив чоловіка, який сидів біля виходу з переходу. Підійшовши до цього чоловіка, він запитав у нього сигарету та між ними почалась розмова. Чоловік представився ОСОБА_35 . ОСОБА_36 запропонував випити горілки і він погодився. Після цього ОСОБА_36 кудись пішов і повернувся через декілька хвилин, тримаючи в руці одноразовий стаканчик з горілкою, він випив цю горілку. Далі ОСОБА_36 запитав у нього про те, чи буде він курити коноплю. Він відповів що буде. Тоді ОСОБА_36 дав йому поліетиленовий пакет, в якому знаходилась висушена конопля, та пішов, а він залишився на місці, сховавши поліетиленовий пакет з коноплею у траві, неподалік від того місця де знаходився. Приблизно через п`ять хвилин, після того як пішов ОСОБА_36 , до нього підійшли працівники міліції, наділи на нього наручники і доставили до лінійного відділу міліції на станції Київ - Пасажирський. Там його обшукали, однак нічого не знайшли, він зрозумів, що вони шукають у нього коноплю, яку передав ОСОБА_36 . Після цього, працівники міліції запитали у нього куди він подів наркотичну речовину. Розуміючи, що до нього працівники міліції можуть застосувати фізичну силу, він погодився показати їм куди сховав наркотичну речовину. Після цього, вони на автомобілі виїхали на Південний вокзал, де він показав працівникам міліції куди сховав наркотичну речовину. Далі працівники міліції забрали цей поліетиленовий пакет з наркотичною речовиною та знову привезли його до лінійного відділу, та склали протокол про те, що вилучили у нього наркотичну речовину. Надалі працівники міліції сказали йому, щоб він підписав цей протокол, однак він заперечував і відмовлявся підписувати протокол. Після цього, працівник міліції на ім`я ОСОБА_37 , дістав з кишені курточки невеликий скляний флакон, заповнений рідиною жовтого кольору і сказав, що якщо він не підпише протокол, то вони зроблять так, що нібито вилучили цей флакон у нього під час обшуку і за це він отримає реальний строк, оскільки у флаконі знаходиться сильнодіюча наркотична речовина. Після цього, він погодився підписати протокол про вилучення у нього наркотичної речовини. Далі стосовно нього була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 309 КК України та він був засуджений вироком Солом`янського районного суду до одного року позбавлення воли, з випробувальним терміном на один рік (т. 2 а.с. 68-72).
		Свідок ОСОБА_17 на досудовому слідстві при допиті 12 березня 2008 року дав показання, оголошені в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, 17 липня 2007 року він знаходився біля залізничного вокзалу станції Київ - Пасажирський, де проводив вільний час. Приблизно о 14 годині до нього підійшов чоловік, представився ОСОБА_38 і запропонував заробити грошей. Оскільки йому потрібні були гроші, він запитав у ОСОБА_39 про те, що він повинен буде зробити. Він відповів, що дасть пакет, який необхідно буде передати на дев`ятій коліїзалізничного вокзалу дівчині і описав її прикмети. Також сказав, що дівчина після отримання пакету дасть йому 300 гривень, з яких 150 гривень він має забрати собі, а 150 гривень принести і віддати йому. Коли він запитав у ОСОБА_39 про те, що знаходиться у пакеті, той відповів, що йому не потрібно знати про вміст пакету, а потрібно лише передати пакет дівчині, яка буде знаходитись на дев`ятій колії та отримати за це гроші. Далі він взяв у ОСОБА_39  пакет, у якому щось знаходилось і направився на дев`яту колію для того, щоб віддати пакет жінці. Коли він спустився з переходу залізничного вокзалу на дев`яту колію, до нього підійшли працівники міліції одягли на нього наручники і доставили до лінійного відділу міліції на станції Київ - Пасажирський, де провели особистий огляд речей та з пакету, який передав йому ОСОБА_40 , вилучили якусь речовину. Пізніше йому стало відомо, що це була висушена конопля, яка є наркотичною речовиною. Відносно нього була порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 307 КК України та вироком Солом`янського районного суду м. Києва він був засуджений до трьох років позбавлення волі (т. 2 а.с. 97-100).
		Допитаний в судовому засіданні 06 жовтня 2009 року при розгляді даної справи попереднім складом суду свідок ОСОБА_41 дав показання, оголошені в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, підсудний ОСОБА_11 йому не знайомий та останнього він ніколи не бачив. 17 липня 2007 року на вул. Урицького біля розважального центру «Ультрамарин» до нього підійшов незнайомий чоловік, який представився ОСОБА_38 , та запропонував за 300 грн. віднести пакет на дев`яту колію залізничного вокзалу, де його буде чекати чоловік у спортивному одязі. На пропозицію ОСОБА_39 він погодився, при цьому, йому не відомо було, що знаходиться в пакеті. Коли він ішов з пакетом, то був затриманий працівниками міліції ЛУ на станції «Київ-Пасажирський», які доставили його до райвідділу, де в нього в присутності понятих вилучили пакет з коноплею, за що він у подальшому був засуджений. Чоловіка, який передав йому пакет, він бачив під час проведення очної ставки, а підсудний ОСОБА_11 не проводив із ним ніяких слідчих дій (т. 4 а.с. 295 зв.).
		Свідок ОСОБА_22 на досудовому слідстві при допиті 22 лютого 2008 року дав показання, оголошені в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, 02 серпня 2007 року, о 10 годині 30 хвилин, він виїхав з м. Ніжина Чернігівської області на електропоїзді «Ніжин-Київ» та прямував в м. Київ на роботу. Навпроти нього сидів чоловік, який представився ОСОБА_42 .Під час поїздки, ОСОБА_43 запропонував йому випити, на що він погодився. ОСОБА_43 дістав з сумки пляшку горілки та налив чарку. Після вживання горілки, ОСОБА_43 запропонував йому вийти до тамбуру та покурити. Після того, як вони покурили, знову повернулись до вагону і ОСОБА_43 сказав, що у нього є висушена конопля та запропонував йому взяти у нього цю коноплю, на що він погодився. Після цього, він зняв з пачки від цигарок поліетиленову обгортку та передав її ОСОБА_44 , в яку останній насипав маріхуану. Під час поїздки, ОСОБА_44 хтось декілька разів телефонував, і він про щось розмовляв, однак він не вникав у цю розмову. Далі, під час спілкування, він повідомив ОСОБА_44 , що буде виходити на станції «Видубичі», після чого той сказав, що також вийде на цій станції.Коли вони вийшли на станції «Видубичі», ще трохи поспілкувались, після чого потисли один одному руки і він пішов до кас метрополітену, для того, щоб придбати жетони для проїзду. По дорозі до кас, він сховав наркотичну речовину у правий кросівок. Коли він йшов до кас, то до нього підійшли працівники міліції, один з них надів йому наручники, і запропонували пройти до відділу міліції. Далі його посадили до автомобіля та відвезли до лінійного відділу міліції на станції Київ - Пасажирський. В лінійному відділі міліції, працівник міліції, який представився ОСОБА_45 , сказав йому щоб він роззувся, і коли він це зробив, то з правого кросівка працівник міліції вилучив згорток з речовиною, яку йому передав у електропоїзді ОСОБА_43 .Після цього стосовно нього була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 309 КК України та вироком Солом`янського районного суду м. Києва він був засуджений до одного року позбавлення волі, з випробувальним терміном на один рік (т. 2 а.с. 59-62).
		Допитаний в судовому засіданні 26 лютого 2010 року при розгляді даної справи попереднім складом суду свідок ОСОБА_22 дав показання, оголошені в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, в середині серпня 2007 року, знаходячись в підземному переході станції метро «Видубичі» в м. Києві, до нього підійшов ОСОБА_11 з іншим працівником міліції та попросили пред`явити документи, що посвідчують його особу. Оскільки таких документів в нього не було, то працівники міліції запропонували йому пройти в райвідділ міліції. Після цього, його доставили до приміщення транспортної міліції, що поряд із станцією метро «Вокзальна», де був проведений його огляд, в ході якого в нього в кросівках було виявлено наркотичну речовину коноплю, що знаходилася в целофановому пакеті. На запитання працівників міліції він повідомив, що забрав наркотичну речовину у малолітніх хлопців в м. Ніжині, коли йшов на електропоїзд. Він тоді розгубився та сказав неправду, оскільки насправді він їхав в електропоїзді з м. Ніжина в м. Київ, де познайомився з хлопцем на ім`я ОСОБА_43 , який йому запропонував придбати в нього коноплю на що він погодився. Коли він з ОСОБА_42 вийшли на станції метро «Видубичі», то біля кас його затримали працівники міліції, а ОСОБА_43 , у цей час, залишився на залізничній платформі, розмовляючи по телефон. У подальшому, за даним фактом він був засуджений Солом`янським районним судом м. Києва. Повністю підтримав надані ним 22 лютого 2008 року на досудовому слідстві показання в якості свідка (т. 5 а.с. 20-22).
		Свідок ОСОБА_46 на досудовому слідстві при допиті 17 березня 2008 року дала показання, оголошені в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, з 2006 року вона співпрацювала з працівниками міліції, а саме з працівниками лінійного відділу міліції на залізничній станції Конотоп. Вона надавала працівникам міліції допомогу на їх прохання, яка полягала у тому, що вона разом з ОСОБА_12 знаходили осіб, це були бомжі або алкоголіки, і передавали їм наркотичну речовину чи вибухові пристрої, в залежності від того,що нададуть працівники міліції, обіцяючи цим особам грошову винагороду. Після передачі ОСОБА_12 та нею наркотичної речовини чи вибухового пристрою, або вибухової речовини особі, вони сповіщали працівників міліції і ті затримували цих осіб, порушували щодо них кримінальні справи, а ОСОБА_12 та вона отримували за це грошову винагороду. Таким чином вона співпрацювала з працівниками міліції на станціях Київ, Конотоп, Воронізька, Ніжин, Ворожба, Шостка, Щорс, Буча. Наркотичну речовину, вибухові пристрої, патрони від працівників міліції отримував постійно ОСОБА_12 . Під час зазначених дій її роль полягала у спілкуванні з жінками, яким у подальшому передавались наркотичні засоби чи вибухівка. Наркотичну речовину, ОСОБА_12 постійно передавали працівники міліції лінійного відділу на станції Київ - Пасажирський. Особисто вона від працівників міліції не отримувала ні наркотичну речовину, ні вибухові пристрої. Одного разу наприкінці червня місяця 2007 року, в парку Шевченко у м. Києві, вона працюючи разом з ОСОБА_12 зустріли чоловіка, на вигляд якому було приблизно 40-50 років, зріст приблизно 180-185 см, середньої статури, який був одягнений у курточку та джинси. Під час спілкування із ним вони запропонували йому заробити грошей та пояснили йому, що для цього необхідно буде віднести пакет, в якому знаходилась наркотична речовина на певну платформу залізничного вокзалу м. Києва, де він повинен передати цей пакет певній особі та отримати за це від нього гроші, після цього зустрітися з ними і поділити ці гроші. Цей чоловік погодивсь та отримавши пакет з наркотичною речовиною, він пішов у вказане місце, де був затриманий працівниками міліції, яких сповістив ОСОБА_12 про його місцеперебування (т. 2 а.с. 109-111).
		Свідок ОСОБА_19 на досудовому слідстві при допиті 28 травня 2008 року дав показання, оголошені в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, він є оперуповноваженим СКМСД ЛВ на станції Київ - Пасажирський ЛУ на Південно-західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті. 13 липня 2007 року він знаходився на робочому місці. У денний час до нього підійшов хтось з працівників сектору БНОН ЛВ на станції Київ - Пасажирський, це був чи ОСОБА_11 чи ОСОБА_47 , які попросили надати допомогу у затриманні на території залізничного вокзалу станції Київ - Пасажирський неповнолітнього, який зберігає наркотичну речовину. Після цього, він разом зі співробітниками сектору БНОН ЛВ на станції Київ - Пасажирський ОСОБА_11 та ОСОБА_48 направились одразу до дев`ятої колії залізничного вокзалу. Коли йшли вздовж дев`ятої колії, ОСОБА_11 вказав йому на неповнолітнього, і сказав, що саме його необхідно затримати. Він відповів, що знає цього неповнолітнього, і що це ОСОБА_49 . Після цього, він підійшов до нього та привітався, оскільки ОСОБА_50 також його знав, і в цей час до них підійшли ОСОБА_11 та ОСОБА_47 , які запитали у ОСОБА_51 про те, що знаходиться у нього в кишенях. Після цього, працівники міліції доставили ОСОБА_51 до чергової частини ЛВ на станції Київ - Пасажирський, де працівники сектору БНОН ОСОБА_11 та ОСОБА_47 вилучили у нього в присутності понятих наркотичну речовину канабіс. Що саме поясняв ОСОБА_41 з приводу вилучення у нього наркотичної речовини, він не може пояснити, оскільки дослідчу перевірку за цим фактом не проводив, а лише доставив ОСОБА_17 до притулку для неповнолітніх м. Києва (т. 2 а.с. 131-133).
		Свідок ОСОБА_21 на досудовому слідстві при допиті 28 травня 2008 року дав показання, оголошені в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, він є оперуповноваженим сектору БНОН ЛВ на станції Київ - Пасажирський ЛУ на Південно-західній залізниці УМВС України. 20 липня 2007 року працівниками сектору БНОН ЛВ на станції Київ - Пасажирський ЛУ на ПЗЗ УМВС України на залізничному транспорті проводилось відпрацювання залізничного вокзалу станції Київ - Пасажирський та прилеглої до неї території. Цього дня він разом з оперуповноваженим сектору БНОН на ЛВ ст. Київ - Пасажирський ОСОБА_18 та начальником сектору БНОН ЛВ на станції Київ - Пасажирський ОСОБА_11 проходили під автомобільним мостом по вул. Льва Толстого у м. Києві, де звернули увагу на громадянина, який знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Вони підійшли до нього, представились та попросили пред`явити документи. Цей громадянин пред`явив копію паспорта на ім`я ОСОБА_20 . Вони доставили його до чергової частини ЛВ на станції Київ - Пасажирський, де провели особистий огляд ОСОБА_20 в присутності понятих, та виявили поліетиленовий пакет, в якому знаходилась речовина рослинного походження, як пізніше було з`ясовано, це була наркотична речовина канабіс. Далі від ОСОБА_20 відібрали пояснення, в яких він пояснив, що знайшов цю коноплю та зберігав для власного вживання. У подальшому матеріали дослідної перевірки були направлені до слідчого відділу ЛВ на станції Київ - Пасажирський. Також зазначив, що він знайомий з негласним співробітником ОСОБА_12 , з яким його познайомив приблизно на початку липня місяця 2007 року його колишній начальник ОСОБА_11 . Перед затриманням ОСОБА_20 , саме його начальник ОСОБА_11 сказав йому та ОСОБА_18 йти разом з ним в район автомобільного мосту по вул. Льва Толстого у м. Києві, де і був затриманий ними ОСОБА_20 , який там знаходився один. З приводу того, звідки ОСОБА_11 стало відомо, що саме у цьому місці буде знаходитись громадянин, який зберігає наркотичну речовину, йому не відомо і ОСОБА_11 з цього приводу йому нічого не розповідав (т. 2 а.с. 122-124).
		Допитаний в судовому засіданні 17 квітня та 04 листопада 2009 року при розгляді даної справи попереднім складом суду свідок ОСОБА_21 дав показання, оголошені в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, в 2007 році він працював на посаді оперуповноваженого сектору БНОН ЛВ на станції Київ-Пасажирський із ОСОБА_11 , який являвся начальником сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків. Його та ОСОБА_11 робочі місця знаходилися в одному кабінеті на вул. Комінтерну № 21 в приміщенні ЛВ на станції Київ-Пасажирський. Прізвище ОСОБА_12 йому знайоме, останній являвся негласним співробітником оперативних співробітників карного розшуку, де працював і оперуповноважений Дзюба. Останній познайомив його та ОСОБА_11 з ОСОБА_12 , повідомивши, що в того є інформація, яка може їх зацікавити. ОСОБА_12 він бачив 3-4 рази, коли той надавав інформацію з приводу перевезення кимось наркотичних засобів. Однак за результатами перевірки, така інформація не підтверджувалася. Крім того, декілька разів ОСОБА_12 приходив до них у кабінет зателефонувати в ППЗ з приводу зарплати. ОСОБА_12 казав, що йому не платять гроші. Прізвище ОСОБА_52 йому не знайоме та вказівки виїжджати в аптеку на станції метро «Святошин», йому не було. Йому не знайомий ОСОБА_23 та не відоме ТОВ «Кафафарма». ОСОБА_20 він разом із ОСОБА_11 та співробітником ЛУ на станції Київ-Пасажирський ОСОБА_18 затримували, однак затримання останнього проводилося не за оперативною інформацією. Прізвище ОСОБА_15 йому знайоме, можливо він приймав участь у його затриманні. Прізвища ОСОБА_13 , ОСОБА_41 та ОСОБА_22 , йому не знайомі. Зазначив, що ніколи не було розмов з приводу передачі ними ОСОБА_12 наркотичних засобів, при цьому, в їх робочому кабінеті не зберігалися наркотичні засоби та йому не відомо, щоб хтось із працівників міліції передавав ОСОБА_12 наркотичні засоби. ОСОБА_12 ніколи не залишався в кабінеті наодинці з ОСОБА_11 та в його присутності останній не передавав ОСОБА_12 ніяких заборонених речовин. ОСОБА_12 вимагав від ОСОБА_11 клопотати перед керівництвом ЛУ на ПЗЗ за оплату його роботи, на що останній відмовив, у зв`язку з чим між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 були суперечки. Ніколи в його роботі не було таких випадків, щоб ОСОБА_11 казав, яку саме особу необхідно затримати (т. 4 а.с. 233, 317-319).
		Свідок ОСОБА_23 на досудовому слідстві при допиті 15 квітня 2008 року дав показання, оголошені в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, у 2007 році ним у Дарницькому районі м. Києва зареєстроване ТОВ «Кафафарма», засновником якого він є. Фактично товариство займається реалізацією медичних препаратів і має на цей вид діяльності відповідну ліцензію МОЗ України. Торгові точки ТОВ «Кафафарма» розташовані у Дарницькому та Святошинському районах м. Києва і представляють собою аптечні кіоски, один з яких розташований по вул. Драгоманова, 31, а другий - у підземному переході поблизу станції метро «Святошино». Приблизно у січні 2008 року, у 20 числах, до аптечного кіоску, розташованого поблизу станції метро «Святошино» прийшли декілька чоловіків, які не представилися та надали продавцю кіоску Чехмейстер Юлії записку з номером телефону та прізвищем - ОСОБА_11 . Зазначені особи попросили ОСОБА_53 , щоб вона передала вказаний номер телефону йому і той зателефонував ОСОБА_11 . Отримавши від ОСОБА_53 вказану записку, він не надав їй особового значення та десь загубив. Пізніше ОСОБА_53 повідомила йому, що поблизу кіоску часто знаходяться особи, що передавали для нього записку і просили, щоб він зв`язався з ОСОБА_11 , оскільки це серйозна особа, яка працює у лінійному відділі міліції на залізній дорозі, але він не міг зателефонувати, оскільки втратив номер телефону, який був записаний на записці, і тому 05 березня 2008 року він, приблизно о 13 годині, сам приїхав до лінійного управління міліції на залізній дорозі, що розташоване по вул. Чапаєва № 6 у м. Києві і на перепускному пункті запитав чи є ОСОБА_11 , але йому повідомили, що останній відсутній. Тоді ж йому стало відомо, що вказана особа обіймає посаду начальника лінійного управління БНОН на Південно-Західній залізниці. Він залишив у чергового записку зі своїм номером мобільного телефону та попросив чергового, щоб він передав записку ОСОБА_11 , оскільки останній його розшукував. 05 березня 2008 року, приблизно о 18 годині, до нього зателефонував чоловік, який представився ОСОБА_11 . Він пояснив, що він є власником аптечного кіоску, розташованого поблизу станції метро «Святошино» і що ОСОБА_11 його розшукував. ОСОБА_11 попросив його про те, щоб вони десь із ним зустрілися, на що він повідомив, що додатково йому зателефонує. 06 березня 2008 року він передзвонив ОСОБА_11 і вони домовилися про зустріч 07 березня 2008 року поблизу станції метро «Нивки». Попередньо домовившись по телефону про час зустрічі, він 07 березня 2008 року, приблизно о 16 годині, прибув до станції метро «Нивки», де зустрівся з ОСОБА_11 , куди останній приїхав на автомобілі «Деу Ланос», зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1 . Під час розмови, яка відбувалася в автомобілі ОСОБА_11 , останній повідомив, що він має надавати йому дві тисячі гривень щомісячно за те, щоб у аптечному кіоску, який йому належить і розташований на станції метро «Святошино», працівниками лінійного відділу міліції не проводилися перевірки на предмет правильності торгівлі медичними препаратами і у тому числі препаратами, які відносяться до наркотичної групи (наркотичних препаратів). У випадку якщо він відмовиться платити ОСОБА_11 , той пообіцяв вжити заходів щодо проведення частих та неодноразових перевірок його аптечного кіоску. У зв`язку з такими обставинами він був поставлений в умови, за яких погодився виконати вимогу у наданні двох тисяч гривень щомісячно. Оскільки він пояснив ОСОБА_11 про те, що у нього на даний час немає з собою двох тисяч гривень, вони домовились про наступну зустріч. 10 березня 2008 року під час телефонної розмови з ОСОБА_11 , він домовився з ним про зустріч 11 березня 2008 року біля Київського цирку, що розташований по пр. Перемоги. 11 березня 2008 року, приблизно о 15 годині, він приїхав до Київського цирку, де зустрівся з ОСОБА_11 , останній під`їхав до цирку на вказаному вище автомобілі «Деу Ланос», сівши до нього у автомобіль він передав йому дві тисячі гривень. ОСОБА_11 гроші до рук брати відмовився і попросив покласти їх у дверцята його автомобіля у відсік для речей, що він і зробив. Як тільки він вийшов із автомобіля, ОСОБА_11 відразу на великій швидкості поїхав від місця зустрічі. Також зазначив, що коли він їхав на вказану зустріч, то попередньо усвідомлюючи незаконний характер вимог ОСОБА_11 про надання йому хабара, звернувся із відповідною заявою до СБУ. У подальшому 09 квітня 2008 року, ОСОБА_11 , приблизно об 11 годині, знову зателефонував йому і повідомив, про те, що він має з ним знову зустрітися і передати хабар у сумі дві тисячі гривень. При цьому ОСОБА_11 сказав, щоб він знову під`їхав до приміщення цирку, звідти йому зателефонувати та повідомити, що він вже знаходиться на місці. Приблизно о 15 годині він приїхав до цирку та зателефонував ОСОБА_11 , сказавши що він вже на місці. ОСОБА_11 повідомив, що він до нього приїхати не може і просив, щоб він приїхав до Центрального Київського залізничного вокзалу і зателефонував йому. Приблизно о 15 годині 30 хвилин він приїхав до залізничного вокзалу і зателефонував ОСОБА_11 , на що той повідомив, що через 5 хвилин він до нього підійде. Він чекав ОСОБА_11 поблизу центральну входу до приміщення вокзалу у своєму автомобілі «Тойота», державний номер НОМЕР_2 . Підійшовши до автомобіля, ОСОБА_11 відмовився сідати до його автомобіля і протягнув йому ключі від свого автомобіля «Деу Ланос» та сказав, щоб той поклав гроші у його автомобіль та повернув йому ключі. Він на таку вимогу ОСОБА_11 не погодився і поїхав. 14 квітня 2008 року, приблизно об 11 годині, він зателефонував ОСОБА_11 і у ході розмови той попросив щоб він знову приїхав до приміщення цирку, на що він повідомив, що приїде 15 квітня 2008 року. 15 квітня 2008 року він передзвонив ОСОБА_11 та вони домовилися про зустріч о 14 годині біля цирку. Він приїхав на місце, почекав деякий час та зателефонував ОСОБА_11 , на що той повідомив, що зупинився далі по пр. Перемоги біля АЗС «Лукойл». Він під`їхав до АЗС «Лукойл», де сів до автомобіля ОСОБА_11 , він вибачився за те, що було поблизу вокзалу, коли він пропонував покласти гроші до його автомобіля і сказав, щоб він поклав гроші, так як і перший раз у відсік бокових передніх пасажирських дверцят його автомобіля, що він і зробив та вийшов з його автомобіля, після чого ОСОБА_11 був затриманий працівниками СБУ. Зазначив, що перед передачею грошових коштів ОСОБА_11 вони попередньо перед цим були оглянуті працівниками СБУ та помічені спеціальною хімічною речовиною, номери цих купюр були занесені до протоколу та ці кошти були вручені йому. Окрім цього, з метою документування злочину з боку ОСОБА_11 , працівниками СБУ йому були надані спеціальні технічні засоби за допомогою яких фіксувалися його розмови з ОСОБА_11 (т. 3 а.с. 54-57).
		Допитаний в судовому засіданні 04 грудня 2008 року при розгляді даної справи попереднім складом суду свідок ОСОБА_23 дав показання, оголошені в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, він має аптечний кіоск в підземному переході станції метро «Нивки». Приблизно рік тому, йому зателефонувала продавець із кіоску та повідомила, що приходили люди, які хотіли з ним поговорити. Він спочатку не телефонував на номер телефону ОСОБА_11 , що був у записці, яку залишили люди, але пізніше йому знову повідомили, що приходили ті ж самі люди та погрожували перевіркою його аптечного кіоску. Після цього, він зателефонував і домовився про зустріч. Приїхав він на КПП на вул. Чапаєва та повідомив, що йому потрібний ОСОБА_11 , однак того не було. Згодом ОСОБА_11 йому сам зателефонував і вони зустрілися на станції метро «Нивки». ОСОБА_11 сказав йому платити 2000 грн. в місяць, щоб не було перевірок аптеки. Відразу після цієї розмови, він звернувся із заявою до СБУ, де його допитали та сказали повідомляти їх про наступну зустріч. Коли ОСОБА_11 знову йому зателефонував і вони домовилися про зустріч, то він відразу поїхав до СБУ. Під час зустрічі він передав гроші ОСОБА_11 в автомобілі та останній поклав їх у карту дверей. Потім через місяць вони знову зустрілися, він передав гроші ОСОБА_11 , якого відразу затримали (т. 4 а.с. 207-208).
		Будучи допитаним в судовому засіданні 26 лютого 2010 року при розгляді даної справи попереднім складом суду свідок ОСОБА_23 дав показання, оголошені в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, приблизно в 2008 році, він працював директором ТОВ «Кафафарма», яке займалось роздрібною торгівлею медичних препаратів та офіс якого був на вул. Драгоманова. Була мережа аптек, одна з яких знаходилася в підземному переході станції метро «Святошин». В зазначеному аптечному кіоску якісь люди стали залишати у дівчини фармацевта ОСОБА_53 записки, щоб він зв`язався з ОСОБА_11 , але не пам`ятав, чи була там зазначена якась адреса. На перші 2-3 записки він не звертав уваги, однак це повторювалось протягом 2-х місяців. У нього на той момент було багато перевірок, у зв`язку з чим, робота кіоску фактично була заблокована. Потім йому стало відомо, що в кіоску планується перевірка лінійним управлінням БНОН на Південно-Західній залізниці, куди він поїхав на АДРЕСА_3 , де на КПП йому повідомили, що ОСОБА_11 на місці немає, тому він залишив свій номер тлефону. На наступний день ОСОБА_11 йому зателефонував та призначив зустріч. В ході зустрічі, що відбулася напевно на наступний день біля «Цирку» на пр-ті Перемоги, ОСОБА_11 йому повідомив, що в разі, якщо він не дасть йому якусь «копійку», то його аптечний кіоск завалять перевірками, на що він погодився платити ОСОБА_11 один раз на місяць якусь суму грошей. Ще до першої зустрічі з ОСОБА_11 , він звернувся із заявою до СБУ про те, що співробітники внутрішніх органів наполягають на зустрічі з ними. Тому на першій зустрічі з ОСОБА_11 у нього був прослуховуючий пристрій та їх розмова фіксувалася. Останній раз, коли вони домовились про зустріч біля цирку, ОСОБА_11 в останній момент переніс зустріч на автозаправку «Лукойл» на пр-ті Перемоги. На згаданому місці він сів в автомобіль «Део Ланос» під керуванням ОСОБА_11 , про що вони розмовляли, не пам`ятає, а на його запитання, куди покласти гроші, ОСОБА_11 вказав та він поклав помічені співробітниками СБУ гроші в карту передніх пасажирських дверей. Потім ОСОБА_11 швидко поїхав, однак був затриманий працівниками СБУ. Зазначив, що йому здалася підозрілою поведінка працівників міліції з приводу передачі записок, тому його товариш порекомендував йому звернутись до СБУ. Його завели в кабінет до начальника ГУБКОЗ СБ України, де він написав заяву з ОСОБА_54 , однак про події, що відображені в його заяві, він повідомив самостійно та в кінці заяви він виправив дату. Писав і подавав заяву він в один день, при цьому зміст заяви відповідає дійсності. Також вказав, що до нього в аптечний кіоск на вул. Ялтинська № 6 приходили працівники міліції з перевіркою, в ході якої було вилучено лікарський препарат «Трамадол». З даного приводу він приїздив до ОСОБА_11 на роботу поспілкуватись, щоб владнати питання з цим аптечним кіоском. Події, що відбувались в аптечному кіоску на вул. Ялтинській, та записки, що передавали йому в аптечний кіоск на станції метро «Святошин», відбувались майже в один і той же період часу. Перевірка в аптечному кіоску на вул. Ялтинська відбулась 08 лютого 2008 року, а чому він вирішив зв`язатись із ОСОБА_11 05 березня 2008 року, не пам`ятає. Записки, що йому передавали, він викинув та не пам`ятає їх дослівний зміст. Уточнив, що вперше він звернувся до ОСОБА_11 , оскільки в записках, які надходили до аптечного кіоску був зазначений ОСОБА_11 , а вже наступного разу, коли вони зустрілися, то він просив ОСОБА_11 з`ясувати, хто проводить перевірку в аптечному кіоску на вул. Ялтинській. Гроші, які він передавав ОСОБА_11 в якості хабара, були не його, а їх надали йому працівники міліції (т. 5 а.с. 30-36).
		В ході допиту в судовому засіданні 15 вересня 2011 року при розгляді даної справи попереднім складом суду свідок ОСОБА_23 дав показання, оголошені в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, на сьогоднішній день по обставинам справи детально нічого не може пояснити, оскільки пройшло багато часу. Після оголошення головуючим показань свідка ОСОБА_23 наданих ним на досудовому слідстві 15 квітня 2008 року, які знаходяться в томі № 3 на аркушах справи 54-57, останній повністю їх підтримав (т. 6 а.с. 113). 
		Свідок ОСОБА_55 на досудовому слідстві при допиті 15 квітня 2008 року дав показання, оголошені в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, 15 квітня 2008 року, приблизно о 14 годині 15 хвилин, він знаходився в районі пл. Перемоги у м. Києві разом зі своїм товаришем ОСОБА_56 . В цей час до них підійшов чоловік і представився працівником СБУ, після чого показав своє службове посвідчення та запропонував їм бути присутніми в якості понятих. Вони погодились на його пропозицію, після чого сіли у автомобіль та під`їхали до АЗС «Лукойл» на пр. Перемоги у м. Києві. Він та ОСОБА_57 вийшли з автомобіля та побачили перед собою автомобіль «Деу Ланос», у якому сидів чоловік у наручниках. Далі їх дані записали до протоколу огляду, потім розповіли їм, що зараз буде відбуватись обшук затриманого, показали та розповіли їм як працює ультрафіолетова лампа та пояснили суть затримання. Після чого, затриманому було запропоновано видати все, що знаходиться у нього при собі, і той витягнув з кишень два мобільні телефони, портмоне чорного кольору, ручку та службове посвідчення. Крім того, працівниками СБУ було відкрито автомобіль затриманого та у передній правій карті дверей виявлено та вилучено 2 000 гривень. Після чого працівники СБУ поставили затриманому запитання про походження знайдених у нього 2 000 гривень, на що затриманий повідомив, що він не знає звідки у нього ці кошти і схоже на те, що їх йому хтось підкинув. Потім працівники СБУ включили ультрафіолетову лампу та посвітили на знайдені у затриманого 2 000 гривень, в ультрафіолетових променях на грошах були помітні помітки світло-зеленого кольору, а на двох купюрах був напис «Хабар СБУ». Далі вказані грошові кошти у сумі 2 000 гривень було переписано та опечатано у паперовий конверт, де він та ОСОБА_57 поставили свої підписи. За результатами проведення слідчої дії, працівниками СБ України був складений відповідний протокол, який по закінченню слідчої дії підписаний усіма учасниками (т. 3 а.с. 51-53).
		Допитаний в судовому засіданні 26 лютого 2010 року та 23 листопада 2011 року при розгляді даної справи попереднім складом суду свідок ОСОБА_55 дав показання, оголошені в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, весною 2008 року він разом зі своїм товаришем ОСОБА_58 проходили в районі «Цирку» на пр-ті Перемоги, де їх два співробітники СБУ, які представилися, запросили бути свідками затримання якоїсь особи, на що вони погодилися. На машині співробітників СБУ він із ОСОБА_58 під`їхали до автозаправки, де побачили, як мікроавтобус співробітників міліції підрізав якийсь автомобіль, оскільки рух транспорту був повільний із-за затору. Після цього, вони із співробітниками міліції прибігли на місце затримання, де побачили автомобіль «Део Ланос», за кермом якого перебував підсудний ОСОБА_11 у наручниках, пристебнутих до керма автомобіля. Біля автомобіля перебував співробітник міліції, який представився їм, зачитав їх права і обов`язки як понятих, після цього, вони розписалися в документі. Далі працівник міліції запропонував підсудному вийти із автомобіля та показати речі, що при ньому знаходяться. Крім того, працівники міліції запропонували ОСОБА_59 провести огляд підсудного. Після цього, співробітники СБУ запропонували йому, ОСОБА_60 , провести огляд автомобіля «Део Ланос». Відкривши передні пасажирські двері згаданого автомобіля, він побачив у кармані дверей гроші, які дістав. Працівники міліції повідомили, що вказані гроші оброблені спеціальним порошком, а тому вони прослідували в службовий автомобіль, щоб подивитись, чи будуть світитись гроші під ультрафіолетовою лампою. Дійсно на трьох купюрах світився напис синім кольором «хабар СБУ», але руки підсудного не світились, при цьому, на запитання останній повідомив, що гроші не його. Зазначив, що він не пам`ятає, чи сидів хтось на передньому пасажирському сидінні в автомобілі «Део Ланос», в той момент як ОСОБА_11 перебував за кермом у наручниках. На момент згаданої події він був студентом і курсантом (т. 5 а.с. 22-26, т. 6 а.с. 132-133).
		Свідок ОСОБА_57 в судовому засіданні 28 січня 2015 року при розгляді справи даним складом суду дав показання, згідно з якими, в 2008 році він із одногрупником ОСОБА_61 перебували в місті біля «Цирку», де співробітники СБУ запропонували їм бути понятими, на що вони погодилися. На той час вони навчалися в інституті спеціального зв`язку і захисту інформації в м. Києві. Вони були присутніми при затриманні підсудного, який перебував в автомобілі. З передніх дверей автомобіля були вилучені грошові кошти. Співробітники міліції пояснювали, що відбулося затримання за хабар. За результатами вчинення огляду, співробітниками міліції був складений протокол, в якому він та ОСОБА_55 поставили підписи. Не пам`ятав, чи обшукував він підсудного. Зазначив, що руки останнього не світилися, коли експерт їх освічував. Повністю підтримав показання, надані ним на досудовому слідстві та в судових засіданнях при розгляді справи іншим складом суду, які були оголошені головуючим.
		Будучи допитаним на досудовому слідстві при допиті 15 квітня 2008 року свідок ОСОБА_57 дав показання, оголошені в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, які аналогічні за своїм змістом показанням на досудовому слідстві свідка ОСОБА_62 (т. 3 а.с. 48-50).
		Допитаний в судовому засіданні 26 лютого 2010 року та 12 жовтня 2011 року при розгляді даної справи попереднім складом суду свідок ОСОБА_57 дав показання, оголошені в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, приблизно в квітні 2008 року він разом із ОСОБА_61 прогулювались біля «Цирку» на пр-ті Перемоги в м. Києві, де до них підійшли співробітники СБУ, які представились, та запропонували бути понятими при затриманні, на що вони погодились. Далі, вони на службовому автомобілі згаданих співробітників поїхали в сторону автозаправки на пр-ті Перемоги. Рух транспорту був обмежений у зв`язку із затором та за 50-100 метрів вони побачили як мікроавтобус підрізав автомобіль, після чого, співробітники СБУ сказали, що їм якомога швидше потрібно опинитися біля зазначених автомобілів. Прибувши до автозаправки, він побачив автомобіль «Део Ланос», в якому за кермом перебував підсудний у наручниках, пристебнутих до керма автомобіля. Підсудний просив зафіксувати факт ДТП. Далі їм зачитали права й обов`язки понятих та вони підписалися в документі. Один із співробітників міліції сказав йому провести обшук підсудного, але останній самостійно витяг речі, що були при ньому, і поклав їх на капот автомобіля «Део Ланос». Потім співробітник міліції сказав ОСОБА_60 оглянути автомобіль «Део Ланос». Тоді ОСОБА_55 підійшов до автомобіля і відкрив передні пасажирські двері, з карману яких дістав гроші. Співробітник міліції повідомив, що купюри помічені та на деяких з них є напис «хабар СБУ». Після цього, він із ОСОБА_61 , а також підсудний у супроводі працівників міліції, прослідували до службового автомобіля, щоб перевірити наявність таких написів на грошах під світінням ультрафіолетовою лампою. Крім того, ультрафіолетовою лампою світили на руки підсудного, однак на них світіння не було. По завершенню оперативних дій він разом із ОСОБА_61 поїхали до райвідділу давати показання. Зазначив, що він та ОСОБА_55 були студентами інституту спеціального зв`язку та захисту інформації, вони були і як студенти і як курсанти, тобто були атестованими (т. 5 а.с. 27-30, т. 6 а.с. 119-123). 
		Свідок ОСОБА_53 на досудовому слідстві при допиті 23 червня 2008 року дала показання, оголошені в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, згідно з якими, з 20 грудня 2007 року до 24 квітня 2008 року вона працювала продавцем консультантом у аптечному кіоску ТОВ «Кафафарма», розташованому поблизу станції метро «Святошино». Власником вказаного аптечного кіоску є ОСОБА_23 . У січні 2008 року приблизно у 20 числах до аптечного кіоску, в якому вона працювала, прийшли декілька чоловіків, які не представлялись, однак вона зрозуміла, що вони є працівниками міліції і вони надали їй записку з номером телефону та прізвищем ОСОБА_11 . Зазначені особи попросили її передати цю записку ОСОБА_23 , що вона і зробила. Пізніше у лютому до кіоску також приходили працівники міліції, які просили передати ОСОБА_23 , щоб він зв`язався з ОСОБА_11 , оскільки це серйозна особа яка працює у лінійному відділі міліції на залізній дорозі. Цю інформацію працівники кіоску також передали ОСОБА_23 (т. 4 а.с. 31-33).
		Допитаний за клопотанням захисту в судовому засіданні 26 червня 2015 року в ході розгляду справи даним складом суду, а також в судових засіданнях 17 квітня 2009 року та 04 червня 2013 року при розгляді справи попереднім складом суду, свідок ОСОБА_47 дав показання, згідно з якими, в 2006 році він працював оперуповноваженим управління МВС України на ППЗ разом із ОСОБА_11 , який був його керівником. Йому не відомо чи здійснювались співробітниками БНОН на ПЗЗ якісь перевірки по аптеках. Він знав, що був такий агент ОСОБА_63 , який надавав певну інформацію. Останнього він бачив, коли той зайшов у кабінет та повідомив інформацію стосовно зберігання наркотичних засобів, надавши прізвище та ім`я. Зазначив, що працівниками БНОН лінійного управління на Південно-Західній залізниці не могла проводитися перевірка аптечних кіосків у м. Києві, в тому числі, і перевірка аптечного кіоску на станції метро «Святошин», згідно з територіальним розподілом повноважень. Особисто він не проводив в підземному переході на станції метро «Святошин» перевірки в аптечному кіоску, таких вказівок йому не надавалось. Він працював з ОСОБА_11 в одному кабінеті та в його присутності не було передач наркотичних засобів. Також вказав, що в ОСОБА_11 був конфлікт з ОСОБА_64 з приводу надання інформації про незаконний обіг наркотичних засобів. ОСОБА_65 просив гроші в ОСОБА_11 , однак останній сказав, що не надасть йому грошей та одного разу у зв`язку з цим, вигнав із кабінету ОСОБА_12 (т. 4 а.с. 233-234, т. 7 а.с. 9-10).
		Згідно з даними, що містяться у заяві ОСОБА_12 , останній добровільно заявив про виконання ним в травні місяці 2007 року вказівки начальника карного розшуку Управління МВС України на ПЗЗ Тютюнника стосовно створення штучних доказів за його участю в кримінальній справі щодо аварії потягу Київ-Дніпропетровськ, в результаті чого до кримінальної відповідальності притягнуто невинних людей. Крім того, у період з 2002 по 2007 роки він виконував вказівки оперативних працівників вказаного управління та неодноразово в різних містах України брав участь у створенні штучних доказів і провокаціях злочинів, в результаті чого до кримінальної відповідальності за зберігання зброї, наркотичних засобів та крадіжки притягнуті незнайомі йому громадяни. На теперішній час існує реальна загроза розправи над ним зі сторони вказаних працівників міліції (т. 1 а.с. 48-49). 
		Згідно з даними, що містяться у протоколі очної ставки, проведеної 25 лютого 2008 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_22 , останній вказав, що 02 серпня 2007 року в електропоїзді «Конотоп-Київ» ОСОБА_12 , який представився ОСОБА_42 , запропонував йому наркотичну речовину марихуану, на що він погодився. Після цього, він передав ОСОБА_12 поліетиленовий пакет з пачки з-під цигарок та останній, відвернувшись до вікна, насипав у вказаний пакетик марихуану. Наркотичний засіб він взяв для себе, хотів викурити та сховав його у кросівок. Вийшовши на станції «Видубичі», вони з ОСОБА_12 попрощалися, а по дорозі до кас його затримали працівники міліції. Після цього, його доставили працівники міліції до лінійного відділу міліції на станції Київ-Пасажирський, де в ході його огляду з правого кросівка в нього було вилучено наркотичну речовину. За даним фактом він був засуджений вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 14 вересня 2007 року за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік. В ході очної ставки ОСОБА_12 повністю підтвердив такі показання ОСОБА_22 та вказав, що передав ОСОБА_22 наркотичну речовину висушену коноплю, яку надав йому ОСОБА_11 , щоб він «знайшов клієнта», а останній, щоб затримав ту особу, зробивши собі показники в роботі (т. 2 а.с. 63-67).
		Згідно з даними, що містяться у протоколі очної ставки, проведеної 25 лютого 2008 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_20 , останній вказав, що 20 липня 2007 року він перебував біля «Південного вокзалу» в районі пам`ятнику у вигляді паровозу, де познайомився з ОСОБА_12 , який представився ОСОБА_35 . В ході розмови ОСОБА_12 запропонував йому покурити коноплю, на що він погодився. Після цього, ОСОБА_12 передав йому поліетиленовий пакетик з висушеною коноплею, яка є наркотичним засобом, про що йому було відомо. Вказаний пакетик він сховав у траві неподалік від того місця, де знаходився. Приблизно через 5 хвилин, його затримали працівники міліції та доставили до лінійного відділу міліції на станції Київ-Пасажирський, де в ході обшуку, в нього нічого не знайшли. Коли працівники міліції застосували до нього силу, то він сказав і показав, куди сховав наркотичний засіб. За даним фактом він був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік. В ході очної ставки ОСОБА_12 повністю підтвердив такі показання ОСОБА_20 та вказав, що передав ОСОБА_20 наркотичну речовину висушений канабіс, яку в поліетиленовому пакеті надав йому ОСОБА_11 , щоб він знайшов чоловіка та вручив йому наркотичну речовину, після чого, той буде затриманий працівниками міліції (т. 2 а.с. 73-76).
		Згідно з даними, що містяться у протоколі очної ставки, проведеної 25 лютого 2008 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , останній вказав, що 02 липня 2007 року він перебував біля приміських кас залізничного вокзалу станції Київ-Пасажирський, де познайомився з ОСОБА_12 , який представився ОСОБА_32 . Останній запропонував йому за винагороду в сумі 100 грн. віднести дівчині на п`яту колію залізничного вокзалу пакет з наркотичною речовиною коноплею, на що він погодився. Після цього, ОСОБА_12 передав йому поліетиленовий пакет чорного кольору, в якому знаходилась наркотична речовина. На п`ятій колії він не знайшов дівчину, але його затримали працівники міліції, які доставили до лінійного відділу міліції на станції Київ-Пасажирський, де в ході огляду в присутності понятих в нього було вилучено згадану наркотичну речовину. За даним фактом він був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік. Зауважив, що під час досудового слідства у кримінальній справі стосовно нього, він дав показання про те, що наркотичну речовину підібрав на ринку «Троєщина» і мав намір використати її згідно з традицією в їх селі для окурювання корів перед вигоном на пасовище. В ході очної ставки ОСОБА_12 повністю підтвердив показання ОСОБА_15 з приводу передачі йому наркотичної речовини та вказав, що передав ОСОБА_15 наркотичну речовину  канабіс, яку в поліетиленовому пакеті надав йому ОСОБА_11 , щоб він знайшов чоловіка та вручив йому цю наркотичну речовину, після чого, той буде затриманий працівниками міліції (т. 2 а.с. 81-84).
		Згідно з даними, що містяться в протоколі очної ставки, проведеної 12 березня 2008 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , останній вказав, що 29 червня 2007 року в парку ім. Шевченка він познайомився з ОСОБА_12 , який представився ОСОБА_32 і з яким перебувала жінка, та останній запропонував йому за винагороду в сумі 200 грн. передати пакет чоловіку на 12-й колії залізничного вокзалу, який приїде поїздом у третьому вагоні, на що він погодився. Прийшовши на залізничний вокзал, ОСОБА_12 передав йому поліетиленовий пакет, не повідомивши його вміст, після чого, він направився на 12 колію, а по прибуттю поїзда він виявив відсутність третього вагону. Тоді він пішов шукати ОСОБА_12 , якому повідомив дані обставини, на що той повідомив, що чоловік був у четвертому вагоні. Потім ОСОБА_12 пішов, а біля нього залишилася жінка, що була з останнім. В цей час до нього підійшли працівники міліції та затримали його і доставили до лінійного відділу міліції на станції Київ-Пасажирський, де в ході огляду в присутності понятих вилучили в нього поліетиленовий пакет, в якому він побачив згорток із газети, в середині якого знаходились квітки фіолетового кольору з листям. Зі слів працівників міліції йому стало відомо, що то конопля, яка є наркотичною речовиною. До цього, він не знав, що знаходиться в пакеті, який передав йому ОСОБА_12 . За даним фактом він був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі. В ході очної ставки ОСОБА_12 повністю підтвердив показання ОСОБА_66 з приводу передачі йому наркотичної речовини та вказав, що передав ОСОБА_67 наркотичну речовину  канабіс, яку в поліетиленовому пакеті надав йому ОСОБА_11 , щоб він знайшов «клієнта» та вручив йому цю наркотичну речовину, після чого, той буде затриманий працівниками міліції (т. 2 а.с. 91-96).
		Згідно з даними, що містяться в протоколі очної ставки, проведеної 12 березня 2008 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_17 , останній вказав, що 17 липня 2007 року біля депо залізничного вокзалу станції Київ-Пасажирський він познайомився з ОСОБА_12 , який представився ОСОБА_38 , та останній запропонував йому за гроші передати на 9-й колії залізничного вокзалу пакет дівчині, яка віддасть за це 300 грн., з них 150 грн. він забере собі, а решту 150 грн. повинен передати йому. На дану пропозицію він погодився та взяв у ОСОБА_12 пакет, вміст якого останній йому не повідомив, з яким пішов на 9 колію, де його затримали працівники міліції. По доставці його до лінійного відділу міліції на станції Київ-Пасажирський, в ході огляду в нього вилучили пакет, що передав йому ОСОБА_12 , в якому, зі слів працівників міліції, знаходилась наркотична речовина конопля. За даним фактом він був засуджений на 3 роки позбавлення волі. В ході очної ставки ОСОБА_12 повністю підтвердив показання ОСОБА_17 з приводу передачі йому наркотичної речовини та вказав, що передав ОСОБА_17 наркотичну речовину  канабіс, яку в поліетиленовому пакеті надав йому ОСОБА_11 , щоб він знайшов «клієнта» та вручив йому цю наркотичну речовину, після чого, той буде затриманий працівниками міліції (т. 2 а.с. 101-104).
		Згідно даними, що містяться у протоколі очної ставки, проведеної між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , останній підтвердив свої показання в якості свідка, вказавши на ОСОБА_11 як на особу, яка передавала йому наркотичну речовину і просила знайти осіб, яким можна було передати цю наркотичну речовину для того, щоб ОСОБА_11 як працівник міліції у подальшому затримав цю особу і таким чином зробив показники у роботі у вигляді розкриття злочину про незаконний обіг наркотичних засобів (т. 3 а.с. 100-108).
		Згідно з даними, що містяться у копіях процесуальних документів з кримінальних справ за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , останні були засуджені за вироками суду за злочини, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів (т. 1 а.с. 103-213).
		Згідно з даними, що містяться у заяві ОСОБА_23 , датованої нібито 07 березня 2008 року, та відібраної старшим оперуповноваженим 2 відділу 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_68 , 08 лютого 2008 року йому повідомила фармацевт ОСОБА_69 , що в належній йому аптеці на АДРЕСА_4 , чотири співробітники міліції провели контрольну закупку препарату «Трамадол», в результаті чого був складений протокол про вилучення цього препарату. При цьому, співробітники міліції передали фармацевту ОСОБА_70 , щоб він як власник аптеки зв`язався з начальником відділу БНОН ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС на транспорті ОСОБА_11 . Декілька разів він приходив в ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС на транспорті за адресою: м. Київ вул. Чапаєва № 6, але не міг застати ОСОБА_11 05 березня 2008 року він прийшов у лінійне управління і черговий йому повідомив, що ОСОБА_11 після наряду поїхав, тоді він попросив записати та передати ОСОБА_11 що він приходив, залишивши, при цьому, свій номер мобільного телефону. Приблизно о 17 год. цього ж дня, йому зателефонував ОСОБА_11 , номер мобільного телефону якого в нього не висвітився, оскільки був засекречений, та повідомив йому про необхідність зустрічі з ним і залишив свій номер мобільного телефону: НОМЕР_3 . Вони домовилися зустрітися 06 березня 2008 року. У зазначений день ОСОБА_11 йому зателефонував і переніс зустріч на 07 березня 2008 року. Цього дня ОСОБА_11 йому зателефонував і призначив зустріч біля метро «Нивки» на 16 год. 00 хв. Останній повинен був бути на автомобілі зеленого кольору «Део Ланос», н.з. НОМЕР_1 . Зустріч проходила у згаданому автомобілі ОСОБА_11 , який представився йому та повідомив, що причиною для зустрічі стала остання перевірка його аптеки 08 лютого 2008 року. При цьому, він потребував оплати йому грошових коштів в сумі 2000 грн. щомісяця за не притягнення до кримінальної та адміністративної відповідальності за фактом реалізації препарату «Трамадол» 08 лютого 2007 року, а також не проведення перевірок належних йому аптек і накладення штрафних санкцій за порушення в майбутньому. На підставі викладеного, просив вжити заходів до фіксації і розкриттю факту вимагання в нього начальником відділу БНОН ЛУ на Південно-Західній залізниці ОСОБА_11 грошових коштів в розмірі 2000 грн. щомісяця за не притягнення його до кримінальної відповідальності за незаконну реалізацію в належній йому аптеці препарату «Трамадол», а також не проведення в належних йому аптеках перевірок (т. 3 а.с. 4-5).
		Згідно з даними, що містяться в протоколі вручення технічних засобів від 07 березня 2008 року, старшим оперуповноваженим 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_71 на підставі постанови про проведення оперативно-технічних заходів із застосуванням інших технічних заходів отримання інформації, яка санкціонована заступником Голови СБ України № 14/1/2-1909 від 06 березня 2008 року, з метою фіксації факту і змісту розмови, яка має відбутись між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 07 березня 2008 року в автомобілі марки «Део Ланос», д.р.н. НОМЕР_1 , який перебуває в користуванні ОСОБА_11 , в м. Києві на пр-ті Перемоги, навпроти центрального входу в парк «Нивки», вручено ОСОБА_23 в приміщенні кабінету № 324 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України в м. Києві на вул. Малопідвальній № 16 спеціальний технічний засіб зняття аудіо інформації  «Ремень» (т. 3 а.с. 8).
		Згідно з даними, що містяться в протоколі про наслідки проведення візуального спостереження від08 березня 2008 року, складеного старшим оперуповноваженим 3 сектору 2 відділу 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_54 , в рамках оперативно-розшукової справи № 3849 від 05 грудня 2007 року з класифікацією «зловживання владою або службовим становищем» на підставі постанови про проведення оперативно-технічних заходів (14/1/2-1909 від 06 березня 2008 року), затвердженої Заступником Голови СБ України ОСОБА_72 , співробітниками ГУ БКОЗ СБ України проведено оперативно-технічний захід із застосуванням інших технічних засобів отримання інформації (слухового контролю) відносно невстановленого співробітника БНОН ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті, який вимагає грошові кошти у громадянина ОСОБА_23 за не проведення перевірок законності та порядку реалізації прекурсорів і наркотичних речовин в аптеках ТОВ «Кафафарма», засновником якої є останній. За результатами візуального спостереження 07 березня 2008 року зафіксовано зустріч біля парку «Нивки» на пр-ті Перемоги ОСОБА_23 з ОСОБА_11 в автомобілі «Део Ланос», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням останнього (т. 3 а.с. 9).
		Згідно з даними, що містяться в протоколі про наслідки проведення оперативно-технічного заходу від 07 березня 2008 року, складеного старшим оперуповноваженим 3 сектору 2 відділу 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_54 , зафіксовано розмову між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 під час зустрічі біля парку «Нивки» на пр-ті Перемоги в автомобілі «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням останнього (т. 4 а.с. 2-5).
		Згідно з даними, що містяться в протоколі вручення технічних засобів від 11 березня 2008 року, старшим оперуповноваженим 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_71 , на підставі постанови про проведення оперативно-технічних заходів із застосуванням інших технічних заходів отримання інформації, яка санкціонована заступником Голови СБ України № 14/1/2-1909 від 06 березня 2008 року, з метою фіксації факту і змісту розмови, яка має відбутись між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 11 березня 2008 року в автомобілі марки «Део Ланос», д.р.н. НОМЕР_1 , який перебуває в користуванні ОСОБА_11 , в м. Києві на пр-ті Перемоги біля центрального входу в «Цирк», вручено ОСОБА_23 в приміщенні кабінету № 324 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України в м. Києві на вул. Малопідвальній № 16 спеціальний технічний засіб зняття аудіо інформації  «Ремень» (т. 3 а.с. 10).
		Згідно з даними, що містяться впротоколі огляду та вручення коштів від 11 березня 2008 року, старшим оперуповноваженим 1 Управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_71 в присутності понятих оглянуто 20 грошових купюр номіналом 100 грн., які отримано відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», необхідних для проведення оперативно-розшукових заходів для отримання фактичних даних про вимагання та отримання незаконної грошової винагороди начальником ВБНОН ЛУ на станції «Київ-Пасажирський» на ППЗ Управління МВС України на залізничному транспорті ОСОБА_11 . Вказані купюри вручено ОСОБА_23 (т. 3 а.с. 11-22).
		Згідно з даними, що містяться впротоколі про наслідки проведення оперативно-технічного заходу від 11 березня 2008 року, складеного старшим оперуповноваженим 3 сектору 2 відділу 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_54 , зафіксовано розмову між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 під час зустрічі останніх у згаданий день навпроти центрального входу в «Цирк» на пр-ті Перемоги в автомобілі «Део Ланос», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 (т. 4 а.с. 6-7).
		Згідно з даними, що містяться в протоколі про наслідки проведення візуального спостереження від11 березня 2008 року, складеного старшим оперуповноваженим 3 сектору 2 відділу 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_54 , зафіксовано зустріч між  ОСОБА_23 та ОСОБА_11 у зазначений день навпроти центрального входу в «Цирк» на пр-ті Перемоги, на яку ОСОБА_11 прибув на автомобілі «Део Ланос», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , в якому і проходила зустріч, а ОСОБА_23 прибув на автомобілі «Toйота RAV», червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 (т. 3 а.с. 26).
		Згідно з даними, що містяться впротоколі вручення технічних засобів від 09 квітня 2008 року, старшим оперуповноваженим 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_71 на підставі постанови про проведення оперативно-технічних заходів із застосуванням інших технічних заходів отримання інформації, яка санкціонована заступником Голови СБ України № 14/1/2-2909 від 04 квітня 2008 року, з метою фіксації факту і змісту розмови, яка має відбутись між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 09 квітня 2008 року в автомобілі марки «Део Ланос», д.р.н. НОМЕР_1 , який перебуває в користуванні ОСОБА_11 , в м. Києві на пр-ті Перемоги, навпроти центрального входу в «Цирк», вручено ОСОБА_23 в приміщенні кабінету № 324 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України в м. Києві на вул. Малопідвальній № 16 спеціальний технічний засіб зняття аудіо інформації  «Ремень» (т. 3 а.с. 27).
		Згідно з даними, що містяться впротоколі про наслідки проведення оперативно-технічного заходу від 09 квітня 2008 року, складеного старшим оперуповноваженим 3 сектору 2 відділу 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_54 , в рамках оперативно-розшукової справи № 4008 від 18 березня 2008 року з класифікацією «одержання хабара», на підставі постанови про проведення оперативно-технічних заходів № 14/1/2-2909, затвердженої 04 квітня 2008 року заступником Голови СБ України, зафіксовано розмову в зазначений день між ОСОБА_23 та  ОСОБА_11 , яка відбулась на Вокзальній площі № 2 в м. Києві біля кафе-ресторану «Макдональдз», при цьому, ОСОБА_23 перебував за кермом автомобіля «Toйота RAV», червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , а ОСОБА_11 знаходився біля водійських дверей даного автомобіля (т. 4 а.с. 10-11).
		Згідно з даними, що містяться впротоколі про наслідки проведення оперативно-технічного заходу від 15 квітня 2008 року, складеного старшим оперуповноваженим 3 сектору 2 відділу 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_54 , в рамках оперативно-розшукової справи № 4008 від 18 березня 2008 року з класифікацією «одержання хабара», на підставі постанови про проведення оперативно-технічних заходів № 14/1/2-2909, затвердженої 04 квітня 2008 року заступником Голови СБ України, зафіксовано телефонну розмову в зазначений день між ОСОБА_23 та  ОСОБА_11 , при цьому, ОСОБА_23 , перебуваючи в районі вул. Льва Толстого за кермом автомобіля «Toйота RAV», червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , зателефонував ОСОБА_11 та домовився з ним про зустріч. Після цього, ОСОБА_23 , припаркувавшись на своєму автомобілі на зупинці громадського транспорту біля центрального входу в «Цирк» на пр-ті Перемоги зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, що чекає на зустріч з ним. Далі відбулася зустріч та розмова між ОСОБА_23 і  ОСОБА_11 в автомобілі «Део Ланос», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням останнього, який був припаркований на узбіччі проїжджої частини біля кафе-ресторану «Нон-стоп» на пр-ті Перемоги № 6 (т. 4 а.с. 12-14).
		Згідно з даними, що містяться впротоколі огляду, маркування та вручення грошових коштів від 15 квітня 2008 року, старшим оперуповноваженим 1 Управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_71 в присутності понятих оглянуто 10 грошових купюр номіналом 200 грн., що належать ОСОБА_23 , та необхідні для проведення оперативно-розшукових заходів з метою отримання фактичних даних про вимагання та отримання хабара начальником відділу БНОН ЛУ на станції «Київ-Пасажирський» на ППЗ Управління МВС України на залізничному транспорті ОСОБА_11 . Зворотні сторони купюр з номерами АБ 1271619, АЕ 8878893 помічено спеціалістом-криміналістом спеціальним люмінесцируючим фломастером шляхом нанесення напису «Хабар СБУ». Крім того, всі купюри, що складені в стопку, помічено спеціальним невидимим люмінесцентним барвником (порошком) Люмінор 496Т з обох сторін. Вказані грошові кошти поміщено спеціалістом-криміналістом ОСОБА_73 до кишені куртки чорного кольору з правого боку, що належить ОСОБА_23 (т. 3 а.с. 28-33).
		Згідно з даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 15 квітня 2008 року, в ході огляду автомобіля «Деу Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_11 , серед іншого, понятими з правої карти передніх дверей вилучено грошові кошти у кількості 10 купюр номіналом 200 грн. на загальну суму 2 000 грн. При освітленні зазначених купюр спеціалістом-криміналістом за допомогою лампи з ультрафіолетовим випромінюванням, вони світились зеленкуватим світлом, а на двох купюрах № АБ 1271619, № АЕ 8878893 світився надпис «хабар СБУ» синім світлом (т. 3 а.с. 34-36).
		Згідно з даними, що містяться в протоколі очної ставки від 16 квітня 2008 року, проведеної між ОСОБА_11 та ОСОБА_23 , останній підтвердив свої показання надані в ході допиту в якості свідка 15 квітня 2008 року щодо вимагання у нього грошових коштів ОСОБА_11 за не проведення в належному йому аптечному кіоску на станції метро «Святошин» працівниками лінійного відділу міліції перевірок на предмет правильності торгівлі медичними препаратами, в тому числі, препаратами, які відносяться до наркотичної групи (3 а.с. 81-84).
		Згідно з даними, що містяться впротоколах огляду та прослуховування звукозапису від 23 червня 2008 року, проведено огляд та прослуховування відповідно міні диску «Sony», аудіокасети «Sound 90», аудіокасети «Foton 60», аудіокасети «Sony HF 90», на яких зафіксовано запис розмов, що відбулися відповідно 09, 15 квітня, 11 березня 2008 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_23 (т. 4 а.с. 34-35, 36-38, 39-40, 41-42).
		Згідно з даними, що містяться впротоколі огляду від 23 червня 2008 року, оглянуто: відеокасети «Панасонік міні ДВ Мастер ДВМ 63», «Соні міні ДВМ 80», на яких зафіксовано зустріч між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 , що відбулась 09 квітня 2008 року на Вокзальній площі в м. Києві біля автомобіля «Тойота RAV», д.н.з. НОМЕР_2 ; три відеокасети «ТДК міні ДВ 60», на яких зафіксовано хід проведення слідчої дії  огляд місця події 15 квітня 2008 року, після затримання ОСОБА_11 співробітниками СБ України; службове посвідчення працівника міліції ОСОБА_11 , серія УТВ № 005187; мобільні телефони «Нокія 1112», імеі: НОМЕР_4 , «Нокія» (т. 4 а.с. 43).
		Згідно з даними, що містяться у висновку техніко-криміналістичної експертизи № 115/1 від 19 червня 2008 року, грошові кошти, що вилучені 15 квітня 2008 року в автомобілі ОСОБА_11 , виготовлені підприємством, що здійснює випуск грошових знаків для Національного банку України (гривні) (т. 4 а.с. 63-65).
		Згідно з даними, що містяться у висновку судово-хімічної експертизи № 34 л від 09 червня 2008 року, в змивах з бардачка та правих передніх дверей автомобіля «Деу Ланос», д.н.з НОМЕР_1 , містяться сліди спеціальної хімічної речовини, до складу якої входить основний хімічний компонент: о-(2-бензоксазоліл)фенол.
		На 10 грошових купюрах номіналом по 200 гривень України під номерами: АЕ 8878893 (об. №4), АБ 1271619 (об. №5), АЕ 7284016 (об. №6), АР 1530532 (об. №7), АС 7199851 (об. №8), АД 5320004 (об. №9), АТ 2090988 (об. №10), АЗ 2802390 (об. №11), АР 6942311 (об. №12), АГ 9726227 (об. №13) містяться сліди спеціальної хімічної речовини, до складу якої входить основний хімічний компонент: о-(2-бензоксазоліл)фенол.
		На 2 грошових купюрах номіналом по 200 грн. України (АЕ 8878893 та АБ 1271619) присутній напис «Хабар СБУ», який люмінесцирує блакитнимкольором.
		Якісний хімічний склад спеціальної хімічної речовини на грошових купюрах та в змивах з бардачка та правої передньої двері автомобіля «Деу Ланос» д.н.з НОМЕР_1 , а також зразок речовини, якою були помічені грошові кошти однаковий (у межах застосованих методів аналізу) (т. 4 а.с. 67-73).
		Проаналізувавши наведені вище докази, суд вважає, що вони не підтверджують обставин, які підлягають доказуванню в межах даної кримінальної справи, з огляду на наступне. 
		   Як на доказ винуватості ОСОБА_11 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 364 КК України, органи досудового слідства посилаються на показання свідка ОСОБА_12 . 
		Дослідивши показання вказаного свідка, надані ним в ході досудового слідства в якості свідка та при розгляді справи попереднім складом суду, докладний зміст яких наведено вище, в сукупності з іншими наявними в справі доказами, суд прийшов до висновку, що вони є суперечливими, непослідовними та нелогічними, такими, що не знайшли свого підтвердження об`єктивними даними, дослідженими у справі (т. 1 а.с. 62-69, а.с. 70-74, а.с. 75-82, т. 5 а.с. 54-68).
		До таких висновків суд прийшов, виходячи з наступного.
		Так, свідок ОСОБА_12 вказував, що ОСОБА_11 неодноразово надавав йому наркотичні засоби для подальшої їх передачі підшуканим незнайомим особам, які після цього затримувалися співробітниками відділу БНОН ЛУ на Південно - Західній залізниціза незаконний обіг наркотичних засобів. При цьому, ОСОБА_12 не повідомляв конкретних обставин за яких йому передавалися наркотичні засоби ОСОБА_11 , зокрема, ОСОБА_12 не вказував конкретних дат передачі йому ОСОБА_11 наркотичних засобів, їх вагу та в що саме вони були запаковані.
		Лише при проведенні очних ставок з ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_74 , ОСОБА_20 та ОСОБА_22 , підтверджуючи показання згаданих осіб, ОСОБА_12 вказував, що передавав останнім наркотичні засоби, які в поліетиленових пакетах надавав йому ОСОБА_11 .
		У той же час, будучи допитаним в судовому засіданні при розгляді справи попереднім складом суду, свідок ОСОБА_12 зазначив про те, що ОСОБА_11 передавав йому наркотичні засоби завжди у фользі, та вміст пакета йому був відомий зі злів останнього (т. 5 а.с. 54-68).
		Разом з тим, такі показання свідка ОСОБА_12 , спростовуються його ж показаннями при проведенні очних ставок, про що зазначено вище, та даними, що містяться в копіях матеріалів кримінальних справ щодо ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_51 , ОСОБА_20 та ОСОБА_22 (т. 1 а.с. 103-213).
		Як слідує з показань ОСОБА_20 у кримінальній справі № 01-9125 в якості підозрюваного та обвинуваченого, а також відповідно з пояснень останнього, 18 липня 2007 року, знаходячись біля колій Північного приміського вокзалу станції Київ-Пасажирський, він знайшов поліетиленовий пакет з подрібненою речовиною темно-зеленого кольору, який висів на кущі. Зрозумівши, що в пакеті знаходиться наркотик «конопля», він вирішив залишити його собі для власного вживання (т. 1 а.с. 110-114). Дані постанови про визнання і приєднання до справи речових доказів свідчать про те, що у кримінальній справі № 01-9125 визнано речовим доказом прозорий поліетиленовий пакет з висушеною марихуаною (канабісом) (т. 1 а.с. 115).
		За показаннями ОСОБА_13 у кримінальній справі № 01-9112 в якості підозрюваного, 29 червня 2007 року, приблизно о 21 год. 30 хв., в парку навпроти Університету ім. Т.Г.Шевченка він познайомився з особою на ім`я ОСОБА_33 , який за винагороду в сумі 200 грн. запропонував передати пакет чоловіку біля поїду, на що він погодився. Йдучи до залізничного вокзалу станції Київ-Пасажирський, ОСОБА_33 передав йому пакет, в якому знаходилася газета з «травою» (т. 1 а.с. 134-135). Будучи допитаним в якості обвинуваченого, ОСОБА_13 дав показання про те, що 29 червня 2007 року раніше незнайомий йому чоловік, який представився ОСОБА_32 , запропонував придбати в нього за 50 грн. наркотичний засіб «коноплю», на що він погодився. Після цього, ОСОБА_33 передав йому поліетиленовий пакет прозорого кольору, в якому знаходилася газета звернута в клубок, а в ній знаходилася висушена трава з фіолетовим відтінком (т. 1 а.с. 137-138). Дані постанови про приєднання до справи речових доказів свідчать про те, що у кримінальній справі № 01-9112 визнано речовим доказом прозорий поліетиленовий пакет, в якому знаходиться згорток з газетного паперу з подрібненою речовиною рослинного походження, що є висушеною марихуаною (канабісом) (т. 1 а.с. 139).
		За показаннями ОСОБА_15 у кримінальній справі № 01-9119 в якості підозрюваного та обвинуваченого, 04 липня 2007 року на ринку «Троєщина» він придбав у бабусі за 5 грн. «коноплю», яка знаходилась в торбинці сірого кольору. Коноплю придбав, щоб обкурювати худобу перед виходом на пасовище, така традиція існує в їх селі (т. 1 а.с. 153-154, 155-156). Дані постанови про визнання речовими доказами та про приєднання до справи речових доказів свідчать про те, що у кримінальній справі № 01-9119 визнано речовим доказом прозорий поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження  канабісом (т. 1 а.с. 157).
		За показаннями ОСОБА_51 у кримінальній справі № 01-9120 в якості підозрюваного та обвинуваченого, 13 липня 2007 року біля пам`ятника «Паравоз», розташованого неподалік від Південного залізничного вокзалу на станції Київ-Пасажирський, наглядно знайомий хлопець на ім`я ОСОБА_40 запропонував йому продати наркотичний засіб «коноплю» незнайомій йому дівчині на ім`я ОСОБА_75 , а отримані гроші розділити на двох, на що він погодився. Після цього, біля розважального центру «Ультрамарин», ОСОБА_40 передав йому прозорий поліетиленовий з наркотичним засобом «конопля» (т. 1 а.с. 172-174). Дані постанови про визнання і приєднання до справи речових доказів свідчать про те, що у кримінальній справі № 01-9120 визнано речовим доказом поліетиленовий пакет з речовиною канабіс (т. 1 а.с. 179).
		За показаннями ОСОБА_22 у кримінальній справі № 01-9129 в якості підозрюваного та обвинуваченого, 02 серпня 2007 року в м. Ніжині він побачив, як три незнайомі йому хлопці за допомогою пристрою зробленого з порожніх поліетиленових пляшок вживали шляхом паління наркотичний засіб «коноплю». На його запитання хлопці розбіглися, залишивши поліетиленовий пакетик з-під пачки з цигарок, в якому знаходився наркотичний засіб «конопля», після цього, згаданий пакет він забрав собі для власного вживання (т. 1 а.с. 194, 201). Дані постанови про визнання і приєднання до справи речових доказів свідчать про те, що у кримінальній справі № 01-9129 визнано речовим доказом згорток з прозорого безбарвного целофану із сухою подрібненою речовиною рослинного походження сіро-зеленого кольору, що є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом (т. 1 а.с. 196).
		Таким чином, ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_41 , ОСОБА_20 та ОСОБА_22 при провадженні кримінальних справ стосовно них не повідомляли про передачу їм особою наркотичного засобу в пакунках із фольги.
		Більше того, дані копій матеріалів кримінальних справ щодо зазначених осіб, не містять відомостей про причетність ОСОБА_11 до незаконного обігу наркотичних засобів.
		Окрім того, згідно з даними, що містяться в копії вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2007 року, ОСОБА_76 визнано винним за ч. 2 ст. 307 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна. Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_41 свою вину в незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту визнав повністю, щиро розкаявся та дав показання щодо вчинення ним злочину, які відповідали фактичним обставинам справи і ніким, в тому числі і ним, не оспорювалися. Так судом визнано доведеним те, що ОСОБА_41 , маючи прямий умисел на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту, 13 липня 2007 року, приблизно о 13 год. 40 хв., знаходячись біля розважального комплексу «Ультрамарин», розташованого за адресою: м. Київ вул. Урицького № 1-А, незаконно, з метою подальшого збуту придбав у невстановленої слідством особи канабіс вагою 11, 56 г, який сховав у ліву кишеню своїх шортів та переніс на дев`яту колію залізничного вокзалу станції Київ-Пасажирський, де, приблизно о 14 год. 55 хв., був затриманий працівниками міліції (т. 5 а.с. 104). 
		Згідно з даними, що містяться в копії вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 13 вересня 2007 року, ОСОБА_20 визнано винним за ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_20 повністю визнав свою винуватість, у вчиненому розкаявся і дав показання про те, що дійсно 20 липня 2007 року, о 16 год. 30 хв., на залізничних коліях, які проходять під автомобільним мостом у м. Києві, він знайшов пакет з наркотичним засобом, який привласнив і зберігав для особистого вживання при собі, але відразу був затриманий працівниками міліції та останні вилучили в нього наркотичний засіб (т. 5 а.с. 105).
		Згідно з даними, що містяться в копії вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2007 року, ОСОБА_15 визнано винним за ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_15 повністю визнав свою винуватість, у вчиненому розкаявся і дав показання про те, що 04 липня 2007 року, в денний час, на території продовольчого ринку «Троєщина» у м. Києві, для особистого вживання придбав у невстановленої особи за 5 грн. наркотичний засіб канабіс, який зберігав та перевозив при собі, а 11 липня 2007 року, приблизно о 16 год., його було затримано з наркотичним засобом на залізничній платформі (т. 5 а.с. 106).
		Згідно з даними, що містяться в копії вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 07 вересня 2007 року, ОСОБА_13 визнано винним за ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_77 повністю визнав свою винуватість, у вчиненому розкаявся і дав показання про те, що дійсно 29 червня 2007 року, приблизно о 20 год. 30 хв., на алеї поблизу Національного університету ім. Т.Г. Шевченка в м. Києві для особистого вживання придбав у невстановленої особи за 50 грн. наркотичний засіб канабіс, який зберігав при собі, а на наступний день, приблизно 01 год. ночі, його було затримано з наркотичним засобом на залізничній платформі № 13 станції Київ-Пасажирський працівниками міліції, які й вилучили в нього цей наркотичний засіб (т. 5 а.с. 107).
		Згідно з даними, що містяться в копії вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 14 вересня 2007 року, ОСОБА_22 визнано винним за ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_22 повністю визнав свою винуватість, у вчиненому розкаявся і дав показання про те, що дійсно 02 серпня 2007 року, приблизно об 11 год. 30 хв., на одній із вулиць м. Ніжина для особистого вживання безоплатно придбав у невстановлених осіб наркотичний засіб канабіс, який зберігаючи при собі, в той же день електропотягом сполученням «Ніжин-Київ» перевіз до м. Києва, де о 14 год. на привокзальній площі працівники міліції вилучили в нього наркотичний засіб (т. 5 а.с. 108).
		Всі наведені вище вироки суду набрали законної сили та не були оскаржені у передбаченому законом порядку навіть після виявлення органами досудового розслідування, на їх думку, фактів причетності ОСОБА_11 до зловживання службовим становищем, всупереч інтересам служби, з кар`єристичних мотивів, з метою створення фіктивних показників в роботі, підриву авторитету правоохоронного органу, а також причетності до незаконного придбання наркотичних засобів з метою подальшого збуту та їх збуту, в результаті чого, за версією обвинувачення, ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_41 , ОСОБА_20 та ОСОБА_22 були засуджені за злочини, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів. Така позиція органу досудового слідства та обвинувачення є суперечливою, оскільки, інкримінуючи ОСОБА_11 вчинення згаданих вище діянь, вони погоджуються із судовими рішеннями, якими вказаних осіб визнано винними та засуджено, тобто вважають їх законними.
		В ході розгляду справи даним складом суду вжитими заходами не виявилося за можливе безпосередньо допитати свідка ОСОБА_12 , а тому, з урахуванням зазначеного, показання цього свідка надані під час досудового та судового слідства при розгляді даної справи іншим складом суду, зміст яких наведено вище, в частині, що стосуються фактів передачі йому ОСОБА_11 наркотичних засобів, суд визнає недостовірними, а отже не може їх покласти в основу обвинувачення ОСОБА_11 . 
		При цьому, на переконання суду, показання підсудного ОСОБА_11 надані, як під час судового розгляду кримінальної справи попереднім складом суду, так і під час судового розгляду кримінальної справи даним складом суду, в яких він вказував про обмову його ОСОБА_12 у зв`язку з наявністю між ними неприязних стосунків, є послідовними, які узгоджуються між собою та в цілому з сукупністю інших доказів, досліджених судом у даній кримінальній справі, які суд визнає достовірними та допустимими. 
		Так, за показаннями ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , докладний зміст яких наведено вище, останніх познайомив оперуповноважений ОСОБА_25 , який контролював агентуру, що працювала в МВС на станції Київ-Пасажирський, представивши його як позаштатного агента МВС. Під час знайомства ОСОБА_11 надав ОСОБА_12 номер свого мобільного телефону для того, щоб той за наявності інформації, пов`язаної з незаконним обігом наркотиків, повідомляв її. У подальшому ОСОБА_12 надавав ОСОБА_11 певну інформацію.
		Згідно з показаннями в судовому засіданні підсудного ОСОБА_11 , він ніколи не передавав ОСОБА_12 наркотичні засоби та не давав останньому вказівок збувати їх. ОСОБА_12 телефонував йому та надавав певну інформацію, яка не завжди підтверджувалася. Якось ОСОБА_12 прийшов до нього в робочий кабінет та став скаржитися, що йому мало платять, просив, щоб він йому доплачував за інформацію, що той надавав, але він відмовився з ним співпрацювати. Після цього, ОСОБА_12 образився на нього та пішов із кабінету. Зазначив, що особи, які були затримані з наркотичними засобами, були затримані внаслідок проведення оперативної роботи відділом. 
		Із показань свідка ОСОБА_47 убачається, що він працював під керівництвом ОСОБА_11 та їх робочі місця знаходилися в одному кабінеті. ОСОБА_65 приходив до їх робочого кабінету з інформацією стосовно зберігання наркотичних засобів особами. Також свідок вказав, що в ОСОБА_11 був конфлікт з ОСОБА_64 з приводу згаданої інформації, за яку останній просив у ОСОБА_11 гроші, але той відмовив та одного разу, у зв`язку з цим, вигнав із кабінету ОСОБА_12 (т. 4 а.с. 233-234, т. 7 а.с. 9-10).
		Свідок ОСОБА_19 на досудовому слідстві дав показання, про те, що він, працюючи оперуповноваженим СКМСД ЛВ на станції Київ - Пасажирський ЛУ на Південно-західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті, 13 липня 2007 року разом зі співробітниками сектору БНОН ЛВ на станції Київ - Пасажирський ОСОБА_11 та ОСОБА_48 затримали ОСОБА_51 , якого доставили до чергової частини ЛВ на станції Київ - Пасажирський, де в останнього в присутності понятих було вилучено наркотичну речовину канабіс (т. 2 а.с. 131-133).
		Свідок ОСОБА_21 на досудовому слідстві та в судовому засіданні при розгляді даної справи попереднім складом суду дав показання, що він, працюючи оперуповноваженим сектору БНОН ЛВ на станції Київ - Пасажирський ЛУ на Південно-західній залізниці УМВС України, 20 липня 2007 року під час проведення відпрацювання залізничного вокзалу станції Київ - Пасажирський та прилеглої до неї території, разом з оперуповноваженим сектору БНОН на ЛВ ст. Київ - Пасажирський ОСОБА_18 та начальником сектору БНОН ЛВ на станції Київ - Пасажирський ОСОБА_11 затримали ОСОБА_20 , якого доставили до чергової частини ЛВ на станції Київ - Пасажирський, де в нього в присутності понятих виявили поліетиленовий пакет з наркотичною речовиною канабіс. Зазначав, що ОСОБА_12 він бачив 3-4 рази, коли той надавав інформацію з приводу перевезення кимось наркотичних засобів, однак за результатами перевірки, така інформація не підтверджувалась. ОСОБА_12 скаржився, що йому не платять гроші та у зв`язку з цим, вимагав від ОСОБА_11 клопотати перед керівництвом ЛУ на ПЗЗ за оплату його роботи, на що останній відмовив, в результаті чого між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 були суперечки (т. 2 а.с. 122-124, т. 4 а.с. 233, 317-319).
		Допитаний в судовому засіданні 16 квітня 2010 року при розгляді даної справи іншим складом суду, свідок ОСОБА_12 вказав, що, працюючи агентом в ЛУ на Південно-Західній залізниці, він збирав необхідну працівникам міліції інформацію, яку вони в подальшому перевіряли. За інформацію, яка знаходила підтвердження, він отримував заробітну плату за роботу агентом. Спочатку він не фіксував інформацію, яку передавав ОСОБА_11 , а потім за рекомендацією співробітника міліції ОСОБА_28 він письмово виклав інформацію про роботу з ОСОБА_11 та папери з такою інформацією залишив останньому, щоб той передав їх на оплату. Але ОСОБА_11 не передав цих паперів, повідомивши, що він зайнятий. 
		Такі показання свідка ОСОБА_12 свідчать про те, що останній, як агент, отримував заробітну плату лише за інформацію, яка знаходила підтвердження. Тобто, в інтересах ОСОБА_12 було надати співробітникам міліції достовірну інформацію, за яку відповідно отримати заробітну плату. 
		Як із показань підсудного ОСОБА_11 так і свідка ОСОБА_47 , а також самого свідка ОСОБА_12 слідує, що останній не отримав грошових коштів за надану інформацію ОСОБА_11 , в результаті чого виникла конфліктна ситуація між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
		Більше того, свідок ОСОБА_21 підтвердив факт того, що ОСОБА_12 вимагав від ОСОБА_11 клопотати перед керівництвом ЛУ на ПЗЗ про оплату його роботи, а коли останній відмовив, то це стало підставою суперечки між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 ..
		Таким чином, на переконання суду, наведені докази підтверджують наявність конфліктної ситуації між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що і стало підґрунтям для обмови останнім ОСОБА_11 .
		Той факт, що свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_41 , ОСОБА_20 та ОСОБА_22 при проведенні очних ставок вказали на ОСОБА_12 як на особу, яка передавала їм наркотичні засоби, не може свідчити про причетність ОСОБА_11 до злочинів, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та зловживання владою. 
		А тому, показання цих свідків не можуть бути покладені в основу обвинувачення ОСОБА_11 , оскільки вони не містять об`єктивних даних на підтвердження винуватості ОСОБА_11 в інкримінованих йому злочинах, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 364 КК України. 
		При цьому, та обставина, що свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 та ОСОБА_41 були затримані співробітниками міліції ЛВ на станції Київ-Пасажирський, а деякі з них і за участю ОСОБА_11 , та в подальшому притягнуті до кримінальної відповідальності за незаконний обіг наркотичних засобів, вказує лише про виконання ОСОБА_11 своїх службових обов`язків, пов`язаних, зокрема, з виявленням і розкриттям злочинів. 
		Окрім того, оцінюючи показання свідка ОСОБА_12 з приводу причин звернення його із заявою до СБУ, суд дійшов висновку про їх суперечливість та неправдивість.
		Так, з показань ОСОБА_12 слідує, що він звернувся із заявою до СБУ про злочин через побоювання за своє життя, оскільки на залізничному вокзалі помер його знайомий агент ОСОБА_78 , з яким він хотів викрити працівників міліції щодо їх протиправних дій.
		Як убачається з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_12 звернувся із заявою про злочин до СБ України 24 жовтня 2007 року. Зі змісту заяви слідує, що ОСОБА_12 добровільно заявляє про виконання ним в травні місяці 2007 року вказівки начальника карного розшуку Управління МВС України на ПЗЗ Тютюнника стосовно створення штучних доказів за його участю в кримінальній справі щодо аварії потягу Київ-Дніпропетровськ, в результаті чого до кримінальної відповідальності притягнуто невинних людей. Крім того, у період з 2002 по 2007 роки він виконував вказівки оперативних працівників вказаного управління та неодноразово в різних містах України брав участь у створенні штучних доказів і провокаціях злочинів, в результаті чого до кримінальної відповідальності за зберігання зброї, наркотичних засобів та крадіжки притягнуті незнайомі йому громадяни. На теперішній час існує реальна загроза розправи над ним зі сторони вказаних працівників міліції (т. 1 а.с. 48-49). 
		Із показань свідка ОСОБА_12 , наданих 29 листопада 2007 року під час досудового слідства, слідує, що його знайомого агента ОСОБА_79 знайшли в позаминулому році мертвим на залізничному вокзалі у м. Фастові. На його думку до смерті ОСОБА_79 причетні працівники міліції (т. 1 а.с. 65). 
		В судовому засіданні 16 квітня 2010 року свідок ОСОБА_12 зазначив, що його товариш агент ОСОБА_78 помер у 2006 році та він пам`ятає, що вони разом хотіли викрити працівників міліції щодо їх протиправних дій (т. 5 а.с. 64).
		Таким чином, ОСОБА_12 звернувся із заявою до СБУ після спливу тривалого часу з моменту смерті його знайомого агента ОСОБА_79 , а тому, на переконання суду, його твердження з приводу звернення із заявою через побоювання працівників міліції, яких він хотів викрити із ОСОБА_80 , є неправдивими.
		Більше того, в первинних поясненнях, які були відібрані в ОСОБА_12 24 жовтня 2007 року в день звернення його із заявою про злочин, останній вказав, що він безпосередньо біля ста разів за вказівками співробітників міліції підшукував людей, яким передавав зброю, боєприпаси, вибухові речовини, наркотики, фальшиві гроші, а в подальшому ці люди затримувались і притягувались до кримінальної відповідальності. Через деякий час він зрозумів, що був втягнутий в злочинну діяльність, про що повідомив ОСОБА_81 , пригрозивши йому повідомити про це у відповідні інстанції, на що останній пригрозив вбивством. Це відбувалося в службовому кабінеті Тютюнника біля місяця назад (т. 1 а.с. 50-54).
		Тобто, дані первинних пояснень ОСОБА_12 свідчать про те, що останній, володіючи, на його думку, певною інформацією, що може викрити начальника карного розшуку Управління МВС України на ПЗЗ Тютюнника в злочинній діяльності, не звернувся із заявою про злочин до відповідних правоохоронних органів, а фактично став шантажувати його, що характеризує ОСОБА_12 як конфліктну особу. 
		Також, слід звернути увагу на те, що у заяві ОСОБА_12 про злочин до СБУ від 24 жовтня 2007 року, а так само в його первинних поясненнях, відібраних 24 жовтня 2007 року, останній не вказує на ОСОБА_11 як на особу, що причетна до вчинення протиправних дій (т. 1 а.с. 48-49, 50-54).
		   На підставі наведеного, суд прийшов до висновку про недостовірність в цілому показань свідка ОСОБА_12 , які не можуть бути покладені в основу обвинувачення ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 307 та ч. 3 ст.364 КК України.
		Аналізуючи інші, надані органами досудового слідства докази, суд прийшов до наступного висновку.
		Як на доказ винуватості ОСОБА_11 обвинувачення посилається на показання свідка ОСОБА_82 . Разом з тим, вжитими судом заходами не виявилося за можливе безпосередньо допитати цього свідка, при цьому, будучи допитаною на досудовому слідстві 17 березня 2008 року, свідок дала показання, докладний зміст яких наведено вище,про те, що вона надавала працівникам міліції допомогу на їх прохання, яка полягала у тому, що вона разом з ОСОБА_12 знаходили осіб, це були бомжі або алкоголіки, і передавали їм наркотичну речовину чи вибухові пристрої, в залежності від того, що нададуть працівники міліції, обіцяючи цим особам грошову винагороду. Після передачі ОСОБА_12 та нею наркотичної речовини чи вибухового пристрою, або вибухової речовини особі, вони сповіщали працівників міліції і ті затримували цих осіб, порушували щодо них кримінальні справи, а ОСОБА_12 та вона отримували за це грошову винагороду. Таким чином вона співпрацювала з працівниками міліції лінійного відділу на станціях Київ, Шостка, Щорс та інших. При цьому, у своїх показаннях свідок не вказувала конкретних прізвищ чи імен працівників міліції, які нібито надавали їй та ОСОБА_12 заборонені до обігу зазначені предмети та речовини (т. 2 а.с. 109-111). 
		Зважаючи на те, що безпосередньо в судовому засіданні не виявилося за можливе перевірити такі показання свідка ОСОБА_46 , та, беручи до уваги, що надані цим свідком показання на досудовому слідстві ні прямо ні опосередковано не підтверджують обвинувачення ОСОБА_11 , тому суд не бере їх до уваги як доказ винуватості останнього.
		Таким чином, суд прийшов до висновку, що пред`явлене ОСОБА_11 обвинувачення за ч. 2 ст. 307 КК України не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення його участі у вчиненні інкримінованого йому згаданого злочину органами досудового слідства здобуто не було, а судом не виявилося за можливе встановити. 
		Що ж стосується обвинувачення ОСОБА_11 у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з кар`єристичних мотивів, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяли істотну шкоду, охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, та державним інтересам, у вигляді підриву авторитету та престижу органів державної влади, вчиненими працівником правоохоронного органу, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України (в редакції, що діяла на момент інкримінованих діянь), то суд прийшов до висновку про відсутність в діянні ОСОБА_11 такого складу злочину, виходячи з наступного.
		Так, зловживання владою визнається злочином за наявності трьох спеціальних ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України.
		Таким чином, з об`єктивної сторони цей злочин може мати такі форми: 1) зловживання владою або 2) зловживання службовим становище, які заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
		Під зловживанням владою слід розуміти умисне використання службовою особою, яка має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред`явлення вимог, а також прийняття рішень, обов`язкових для виконання іншими фізичними чи юридичними особами. Зловживати владою може як представник влади, так і службова особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов`язки, оскільки остання також має владні повноваження, що розповсюджуються на підпорядкованих їй осіб.
		Зловживання владою, передбачає наявність взаємозв`язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності. Службова особа при зловживанні у будь-якій формі прагне скористатися своїм службовим становищем, яка передбачає як наявність передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами повноважень (прав і обов`язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає сама посада (її загальновизнана вага, важливість, впливовість). Так, службова особа може використати свою посадову впливовість для дачі відповідних розпоряджень, вказівок підпорядкованим організаціям, їх службовим особам і вжиття заходів для їх виконання.
		Словосполучення всупереч інтересам служби передбачає, що службова особа не бажає рахуватися з покладеними на неї законом чи іншим нормативно-правовим актом обов`язками, діє всупереч їм, не звертає увагу на службові інтереси. Дії всупереч інтересам служби є незаконними і такими, що суперечать цілям і завданням, заради яких функціонує апарат управління відповідних органів, підприємств, установ та організацій і для виконання яких службові особи цих апаратів наділяються відповідними повноваженнями Ігнорування службовою особою наданих їй обов`язків або перевищення прав і може свідчити про використання їх всупереч інтересам служби. Реальним виразом вчинення діяння всупереч інтересам служби є його незаконність.
		Під інтересами служби слід розуміти, насамперед, інтереси суспільства та держави взагалі, і крім того, інтереси певного органу, підприємства, установи або організації, що не суперечать, не протиставляються інтересам суспільства та держави.
		Окрім того до обов`язкових ознак об`єктивної сторони належить також настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам (свободам) та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 11 КК України діяння є злочином лише у випадку, коли воно становить суспільну небезпеку  заподіяло чи могло заподіяти істотну шкоду фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
		Зі змісту пункту 3 примітки до ст. 364 КК України (в редакції, що діяла на момент інкримінованих діянь), істотна шкода полягає у заподіянні матеріальних збитків, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. 
		Істотна шкода повинна обчислюватися у вказаних розмірах, незалежно від форми та виду вини, якими характеризується психічне ставлення винного до суспільно-небезпечних наслідків, а також незалежно від того, чи була вона результатом діяння, що призвело до втраченої вигоди чи до прямого зменшення наявних фондів.
		Істотна шкода, якщо вона полягає у заподіянні шкоди нематеріального виміру - категорія оціночна. Питання про істотність шкоди нематеріального характеру вирішується органом досудового слідства, прокурором або судом з урахуванням конкретних обставин справи і в межах своєї компетенції. Зокрема істотною шкодою можуть визнаватися порушення охоронюваних Конституцією України чи іншими законами прав та свобод людини і громадянина, підрив авторитету та престижу органів державної влади, порушення громадської безпеки та громадського порядку, створення обстановки й умов, що утруднюють виконання підприємством, установою організацією своїх функцій, приховування злочинів.
		Істотна шкода у вигляді порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина може полягати в суттєвому їх обмеженні, забороні їх реалізовувати відповідно до закону, тощо.
		В судовому засіданні встановлено, що наказом № 67 о/с від 11 червня 2007 року начальника ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті ОСОБА_11 призначений на посаду начальника сектору БНОН ЛВ на станції Київ-Пасажирський ЛУ на ПЗЗ УМВС України на залізничному транспорті.
		Наказом № 11 о/с від 09 лютого 2008 року начальника ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті     ОСОБА_11 призначений на посаду начальника сектору БНОН ЛУ на ПЗЗ УМВС України на залізничному транспорті.
		Наказом № 107 о/с від 06 вересня 2007 року начальника ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному    транспорті ОСОБА_11 присвоєне спеціальне звання капітан міліції.
		Згідно посадової інструкції начальника сектору БНОН ЛВ на станції Київ-Пасажирський ЛУ на ПЗЗ УМВС України на залізничному транспорті, начальник сектору організовує роботу відділу, несе персональну відповідальність за його діяльність, забезпечує якісне та ефективне виконання покладених на нього особисто завдань та функцій, аналізує стан оперативної обстановки по лінії боротьби з незаконним обігом наркотиків, відповідає за оперативну розробку затриманих та заарештованих та реалізацію отриманої інформації, відповідає за роботу з негласним апаратом, проводить індивідуально-виховну роботу з питань дотримання службової дисципліни та атестацію особового складу, відповідає за взаємодію з іншими підрозділами райуправління та галузевими службами з метою ефективної роботи з незаконним обігом наркотиків.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію», ОСОБА_11 був представником державного озброєного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, основними завданнями якого згідно ст. 2 зазначеного закону є, зокрема  забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення, охорона та забезпечення громадського порядку, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, захист власності від злочинних посягань, тощо.
		Згідно ст. 10 Закону України «Про міліцію», ОСОБА_11 повинен забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок, виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно - розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; приймати і реєструвати заяви і повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення.
		Для виконання покладених обов`язків ОСОБА_11 був наділений комплексом прав та повноважень, передбачених ст. 11 Закону України «Про міліцію».
		Крім цього, згідно ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» під час проведення оперативно-розшукової діяльності ОСОБА_11 повинен був проводити пошук і фіксацію фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.
		У період червня  липня 2007 року, співробітниками ЛВ на станції Київ-Пасажирський ЛУ на ПЗЗ УМВС України на залізничному транспорті, у тому числі, в деяких випадках і за участю начальника сектору БНОН ЛВ на станції Київ-Пасажирський ЛУ на ПЗЗ УМВС України на залізничному транспорті ОСОБА_11 , затримано ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 та ОСОБА_22 , яких в подальшому було засуджено за вироками Солом`янського районного суду м. Києва за незаконний обіг наркотичних засобів.
		У той же час, за версією обвинувачення, зловживання службовим становищем ОСОБА_11 полягало в тому, що він, перебуваючи на посаді начальника сектору БНОН ЛВ на станції Київ-Пасажирський ЛУ на ПЗЗ УМВС України на залізничному транспорті з метою створення фіктивних показників у роботі, в невстановлений досудовим слідством спосіб та час, з метою подальшого збуту, діючи умисно, незаконно придбав наркотичну речовину канабіс, яку в подальшому незаконно зберігав і перевозив. При цьому, вказану наркотичну речовину ОСОБА_11 передавав ОСОБА_12 , який співпрацював з працівниками міліції та являвся штатним агентом МВС, щоб той знайшов в районі залізничного вокзалу м. Києва особу та вручив їй згаданий наркотичний засіб. У подальшому, ОСОБА_12 повинен був знайти на залізничному вокзалі м. Києва особу та передати їй отриманий наркотичний засіб, пообіцявши грошову винагороду за доставку його до вказаного ним місця. Коли особа погодиться з цією пропозицією, ОСОБА_12 повинен повідомити ОСОБА_11 про місце знаходження цієї особи, а сам піти звідти. Надалі ОСОБА_11 , достовірно знаючи про те, що у особи незаконно знаходиться наркотична речовина мав затримати її, доставити до ЛВ на станції Київ-Пасажирський та вилучити наркотичний засіб, зареєструвавши даний факт, як виявлений особисто ним злочин.
		Таким чином, обвинувачення ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 364 КК України тісно пов`язане з його обвинуваченням за ч. 2 ст. 307 КК України.
		За результатами досліджених судом доказів, докладна оцінка яким надана вище, суд прийшов до висновку про виправдання ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення його участі у вчиненні інкримінованого йому згаданого злочину органами досудового слідства здобуто не було, а судом не виявилося за можливе встановити. 
		Такий висновок суду ґрунтується, зокрема, на тому, що свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 та ОСОБА_41 були затримані співробітниками міліції ЛВ на станції Київ-Пасажирський, а деякі з них і за участю ОСОБА_11 , за незаконний обіг наркотичних засобів та в подальшому притягнуті до кримінальної відповідальності, під час виконання ОСОБА_11 своїх службових обов`язків, пов`язаних, зокрема, з виявленням і розкриттям злочинів. 
		Таким чином, наведене свідчить про відсутність в діянні ОСОБА_11 зловживання службовим становищем всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян і державним інтересам, а тому він підлягає виправданню за ч. 3 ст. 364 КК України, за відсутністю в його діянні цього складу злочину.
		Окрім того, винуватість ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, органи досудового слідства обґрунтовують, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_23 . 
		Аналізуючи показання свідка ОСОБА_23 , що стосуються вимагання ОСОБА_11 в нього хабарів, передачі ним двічі хабарів останньому в розмірі по 2000 грн., підстав для передачі хабарів, суд приходить до висновку про суперечливість, непослідовність та нелогічність таких показань, а також про те, що обставини про які повідомив свідок ОСОБА_23 із зазначеного приводу, не знайшли свого підтвердження об`єктивними даними, дослідженими у справі, у зв`язку з чим не відповідають дійсності.
		Так, у заяві до СБ України, датованої нібито 07 березня 2008 року, свідок ОСОБА_23 вказав, що за повідомленням фармацевта ОСОБА_83 , в належній йому аптеці на АДРЕСА_4 , співробітники міліції провели контрольну закупку препарату «Трамадол», в результаті чого був складений протокол про вилучення цього препарату. При цьому, співробітники міліції передали фармацевту ОСОБА_70 , щоб він як власник аптеки зв`язався з начальником відділу БНОН ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС на транспорті ОСОБА_11 . Зі змісту заяви слідує, що ОСОБА_23 став спілкуватися та зустрічатися з ОСОБА_11 саме у зв`язку з проведеною співробітниками міліції 08 лютого 2008 року перевіркою його аптечного кіоску на АДРЕСА_4 (т. 3 а.с. 4-5). 
		Будучи допитаним на досудовому слідстві та в судових засіданнях при розгляді даної справи попереднім складом суду, докладний зміст показань якого зазначено вище, свідок ОСОБА_23 повідомив інші обставини. Так, свідок вказав, що, приблизно в січні 2008 року, до аптечного кіоску, розташованого поблизу станції метро «Святошино», прийшли декілька чоловіків, які не представилися, та надали продавцю кіоску ОСОБА_84 записку з номером телефону та прізвищем  ОСОБА_11 . Зазначені особи попросили ОСОБА_53 передати вказаний номер телефону йому, щоб він зателефонував ОСОБА_11 . Зі змісту згаданих вище показань свідка ОСОБА_23 слідує, що підставою для спілкування і зустрічей його з ОСОБА_85 стало вирішення питання, пов`язаного з не проведенням перевірки в належному йому аптечному кіоску в підземному переході станції метро «Святошино». При цьому, в судовому засіданні при розгляді справи попереднім складом суду, свідок ОСОБА_23 зазначив, що зміст, поданої ним заяви до СБ України, відповідає дійсності. Разом з тим, свідок ОСОБА_23 не пам`ятав, чому він зв`язався з ОСОБА_11 05 березня 2008 року, тоді як перевірка в аптечному кіоску на вул. Ялтинська відбулась 08 лютого 2008 року (т. 3 а.с. 54-57, т. 4 а.с. 207-208, т. 5 а.с. 30-36, т. 6 а.с. 113). 
		Такі суперечності в показаннях свідка ОСОБА_23 не виявилося за можливе усунути в судовому засіданні при розгляді справи даним складом суду, оскільки на неодноразові виклики свідок не з`явився в судові засідання, а постанови про привід цього свідка в судові засідання залишилися безрезультатними.
		Зважаючи на зазначене, суд не може покласти показання свідка ОСОБА_23 в цій частині як доказ обвинувачення ОСОБА_11 , оскільки суперечність наданих показань, на переконання суду, свідчить про їх неправдивість. 
		Також орган досудового слідства посилається як на доказ винуватості підсудного ОСОБА_11 на дані заяви про злочин ОСОБА_23 від 07.03.2008 року, хоча в даті заяви міститься виправлення (т. 3 а.с. 4-5). 
		Так, із заявою про злочин ОСОБА_23 звернувся нібито 07.03.2008 року до начальника 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України полковника ОСОБА_86 , при цьому, на заяві міститься відмітка дослівно «вх. П-27, 11.03.08 р. ГУ «К»/2», здійснена рукописним текстом синіми чорнилами кулькової ручки в нижньому правому кутку першого аркушу. (т. 3 а.с. 4)
		Із даної заяви вбачається, що отримав її старший оперуповноважений 2 відділу 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_87 7.03.2008 р. (т. 3 а.с. 5).
		Згідно з п. 1.4 Інструкції «Про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян та реєстрації, обліку заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини» затвердженої наказом № 44 від 27.01.2005 року, Зареєстрованого в МЮ України 16.02.2005 р. за № 240/10520, зі змінами, підлягає реєстрації письмове звернення, якщо воно містить інформацію про підготовку чи вчинення злочинів, розслідування яких віднесено до компетенції СБУ, надсилаються до відповідного органу чи підрозділу СБУ, для перевірки інформації.
		Статтею 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», передбачено, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами: «Служби безпеки України  контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів.
		Відповідно до п. 3 ст. 24, п. 8 ст. 25 Закону України «Про службу безпеки України», передбачено право Служби безпеки України проводити гласні і негласні оперативні заходи у порядку, визначеному ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність». Обов`язком СБУ є виявлення, припинення та розкриття злочинів, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України, проведення дізнання і слідства у цих справах, розшукувати осіб, які переховуються у зв`язку із вчиненням зазначених злочинів. 
		Як убачається з матеріалів справи у ній відсутні відомості, щодо скерування заяви ОСОБА_23 до відповідного підрозділу та безпосереднього виконавця для подальшої перевірки цієї заяви.
		Відповідно до постанови про порушення кримінальної справи від 15 квітня 2008 року приводом до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 368 КК України стали матеріали перевірки за заявою засновника ТОВ «Кафафарма» ОСОБА_23 про вимагання в нього хабара начальником відділу БНОН ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 11-12).
		Тобто з наведених даних убачається, що приводом до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_11 стала заява ОСОБА_23 нібито від 07.03.2008 року.
		У той же час, згідно з даними протоколу вручення технічних засобів від 07 березня 2008 року, на підставі постанови про проведення оперативно-технічних заходів із застосуванням інших технічних заходів отримання інформації, санкціонованої заступником Голови СБ України № 14/1/2-1909 від 06 березня 2008 року, з метою фіксації факту і змісту розмови, яка має відбутись між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 07 березня 2008 року, ОСОБА_23 вручено спеціальний технічний засіб зняття інформації (т. 3 а.с. 8).
		Згідно з даними, що містяться в протоколі про наслідки проведення візуального спостереження від08 березня 2008 року, даний оперативно-технічний захід було проведено співробітниками ГУ БКОЗ СБ України в рамках оперативно-розшукової справи № 3849 від 05 грудня 2007 року з класифікацією «зловживання владою або службовим становищем» на підставі постанови про проведення оперативно-технічних заходів (14/1/2-1909 від 06 березня 2008 року), затвердженої Заступником Голови СБ України ОСОБА_72 , стосовно невстановленого співробітника БНОН ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті, який вимагає грошові кошти у громадянина ОСОБА_23 (т. 3 а.с. 9).
		Таким чином, матеріали справи містять дані про те, що ще до подачі зави ОСОБА_23 нібито 07 березня 2008 року, на якій міститься відмітка «вх. П-27, 11.03.08 р. ГУ «К»/2», та яка стала приводом до порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_11 , співробітниками СБ України проводилися оперативно-технічні заходи по викриттю ОСОБА_11 на підставі постанови № 14/1/2-1909 від 06 березня 2008 року та в рамках заведеної 05 грудня 2007 року оперативно-розшукової справи № 3849 з класифікацією «зловживання владою або службовим становищем» (т. 3 а.с. 9).
		Наведене вказує, про формальне відібрання старшим оперуповноваженим відділу 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_68 7.03.2008 р. заяви від ОСОБА_23 , тоді як фактично співробітниками СБ України уже поводились оперативно-розшукові заходи по викриттю ОСОБА_11 на підставі згаданої постанови № 14/1/2-1909 від 06 березня 2008 року та згаданої оперативно-розшукової справи № 3849, заведеної 05 грудня 2007 року з класифікацією «зловживання владою або службовим становищем».
		Крім того, матеріали справи не містять та в ході судового розгляду не здобуто даних правомірності відібрання такої заяви саме ОСОБА_68 , оскільки відсутні відомості про те, що ОСОБА_87 був черговим 07 березня 2008 року та проводив прийом громадян в СБ України, тобто в день звернення ОСОБА_23 . 
		При цьому, зважаючи на те, що всі оперативно-технічні заходи щодо ОСОБА_11 проведено за безпосередньої участі ОСОБА_88 , оскільки останнім вчинялися дії як до проведення таких заходів, так і за їх результатами, про що свідчать відомості у протоколах оперативно-технічних заходів, то дана обставина вказує на особисту зацікавленість останнього у відібранні такої заяви у ОСОБА_23 .
		Таким чином, наведені факти в сукупності з оцінкою інших доказів, у тому числі показань свідка ОСОБА_23 , дають підстави суду стверджувати щодо безпідставності такої заяви, а викладені у ній факти розцінювати як недостовірні відомості, які не можуть бути покладені в основу обвинувачення, оскільки відібранням даної заяви у ОСОБА_23 співробітниками СБ України фактично створювались умови для провокації хабара.
		На це, зокрема, вказує і та обставина, що у зв`язку з подачею заяви ОСОБА_23 , співробітником СБ України ОСОБА_71 07 березня 2008 року, в період часу з 17 год. 00 хв. до 17 год. 40 хв., відібрано пояснення, в яких ОСОБА_23 як і в заяві повідомив про зустріч з ОСОБА_11 07 березня 2008 року о 16 год., в ході якої ОСОБА_11 вимагав у ОСОБА_23 передачі йому грошових коштів в сумі 2000 грн. щомісяця за не притягнення того до кримінальної відповідальності за незаконну реалізацію в належній йому аптеці препарату «Трамадол», а також не проведення перевірок в належних йому аптеках. Тобто, зі змісту заяви та пояснень вбачається, що ОСОБА_23 подав заяву про злочин після зустрічі з ОСОБА_11 07 березня 2008 року (т. 3 а.с. 6).
		У той же час, згідно з протоколом вручення технічних засобів від 07 березня 2008 року, старшим оперуповноваженим 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_71 , о 14 год. вказаного дня, вручено ОСОБА_23 технічний засіб зняття аудіо інформації для фіксації факту і змісту розмови, яка має відбутись у цей день між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 (т. 3 а.с. 8).
		Свідок ОСОБА_23 в своїх показаннях підтвердив факт наявності в нього під час першої зустрічі з ОСОБА_11 технічного засобу, який йому вручили співробітники СБ України.
		Зазначене вказує на те, що за участю ОСОБА_23 , ще до подачі ним заяви про злочин, проводилися оперативно-технічні заходи стосовно ОСОБА_11 , а тому, це ще раз підтверджує факт відібрання заяви про злочин у ОСОБА_23 саме з метою створення умови для провокації хабара.
		Аналогічна позиція висвітлена у п. 55 Рішення ЄСПЛ Справа «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року, у відповідності до якого, підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.
		На підставі наведеного, суд визнає дані, що містяться в протоколі про наслідки проведення оперативно-технічного заходу від 07 березня 2008 року, де зафіксовано розмову між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 під час зустрічі біля парку «Нивки» на пр-ті Перемоги в автомобілі «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням останнього (т. 4 а.с. 2-5), не допустимим доказом, оскільки оперативно-технічний засіб було вручено ОСОБА_23 до подачі ним заяви про злочин, тобто, в даному випадку, доказ здобуто з порушенням вимог процесуального закону та в результаті провокації. 
		Більше того, матеріали справи не містять відомостей щодо законності проведення такого заходу з участю ОСОБА_23 в рамках оперативно- розшукової справи № 3849 від 05 грудня 2007 року, як про це зазначено у вказаному протоколі. При цьому в матеріалах кримінальної справи не міститься інформації щодо фактичної дати заведення оперативно-розшукової справи за заявою ОСОБА_23 , а так само інформації щодо фактичної дати отримання дозволу на проведення технічних заходів. Разом з тим, протягом всього судового розгляду, у тому числі і попереднім складом суду, державним обвинуваченням також не надано такої інформація, хоча судом з цього приводу приймалося рішення (т. 5 а.с. 96). 
		Що ж стосується відомостей, які містяться в протоколі від 07 березня 2008 року вручення технічних засобів ОСОБА_23 (т. 3 а.с. 8) та протоколі від 08 березня 2008 року про наслідки проведення візуального спостереження зустрічі 07 березня 2008 року ОСОБА_23 з ОСОБА_11 (т. 3 а.с. 9), то вони підтверджують лише факт зустрічі у згаданий день ОСОБА_23 з ОСОБА_11 , що останнім не заперечується, натомість вони не містять об`єктивних та достовірних даних на підтвердження причетності ОСОБА_11 до вчинення інкримінованих йому органами досудового слідства протиправних діянь. 
		Більше того, у своїх показаннях, даних на досудовому слідстві та в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 не заперечував того, що ОСОБА_11 йому зателефонував та вони домовилися про першу зустріч лише після того, коли він сам приїхав до лінійного управління міліції на залізниці, що розташоване на вул. Чапаєва № 6 в м. Києві, та на перепускному пункті залишив у чергового записку для ОСОБА_11 зі своїм номером мобільного телефону. Крім того, зміст показань свідка ОСОБА_23 , які наведено вище, підтверджують те, що саме останній був ініціатором зустрічей з ОСОБА_11 . 
		Що ж стосується показань свідка ОСОБА_23 з приводу першого та другого епізоду передачі ним хабара ОСОБА_11 по 2000 грн. кожного разу, то суд не може їх покласти в основу обвинувачення, оскільки вони не підтверджені достовірними та допустимими доказами, з огляду на наступне. 
		Так, підсудний ОСОБА_11 категорично заперечив факт отримання від ОСОБА_23 грошових коштів, при цьому ОСОБА_11 давав послідовні показання з приводу підстав та ініціатора їх зустрічі з ОСОБА_24 . Зокрема, ОСОБА_89 вказував на те, що весною 2008 року йому на роботі черговий передав записку, в якій був вказаний номер мобільного телефону та прізвище особи  ОСОБА_23 . Він зателефонував за вказаним номером телефону, йому відповів чоловік, який представився ОСОБА_23 та повідомив, що він звертається від ОСОБА_26 і попросив з ним зустрітись. Під час зустрічі ОСОБА_23 сказав, що йому необхідна допомога з приводу проведення перевірки в його аптечному кіоску на вул. Ялтинській. У подальшому їх зустрічі з ОСОБА_23 відбувалися із цих же причин та з ініціативи останнього, при цьому, той ніяк не міг привести йому подивитися документи, що стосувалися згаданої перевірки. Після останньої зустрічі з ОСОБА_23 він був затриманий співробітниками СБУ та під час обшуку з його автомобіля були вилучені грошові кошти, які, на його думку, або підкинув ОСОБА_23 або працівники СБУ. Крім того, звернув увагу, що він очолював підрозділ БНОН ЛУ на Південно-Західнійзалізниці, який за своїм призначенням виключно здійснює діяльність на залізниці і відповідно він жодним чином не міг втручатись в господарську діяльність ТОВ «Кафафарма», яке знаходиться на території міста Києва і відповідно територіально обслуговується іншими підрозділами МВС.
		Аналогічні показання підсудний ОСОБА_11 дав під час судового розгляду даної справи попереднім складом суду (т. 4 а.с. 164-165, 257-260).
		Відповідно до даних протоколу огляду та вручення коштів від 11 березня 2008 року, ОСОБА_23 вручено 20 грошових купюр номіналом 100 грн., на загальну суму 2000 грн. (т. 3 а.с. 11-22), які, за показаннями ОСОБА_23 , передано ним ОСОБА_11 в зазначений день під час зустрічі навпроти центрального входу в «Цирк» на пр-ті Перемоги в автомобілі «Део Ланос», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 .
		При цьому, зазначені грошові кошти не вилучались у ОСОБА_11 , що свідчить про надуманість та безпідставність показань свідка ОСОБА_23 з даного приводу, у зв`язку з чим, суд не може покласти їх в основу обвинувачення. До такої оцінки показань свідка ОСОБА_23 суд прийшов і з урахуванням суперечностей його показань стосовно підстав та причин зустрічі з ОСОБА_11 , про що зазначено вище.
		Крім того, даними протоколу від 11 березня 2008 року огляду та вручення ОСОБА_23 2000 грн., підтверджується лише факт передачі останньому грошових коштів, а не винуватість ОСОБА_11 в інкримінованих йому діяннях, пов`язаних з вимаганням та отриманням хабара. 
		Не покладає суд в основу обвинувачення ОСОБА_11 дані, що містяться в протоколі вручення технічних засобів від 11 березня 2008 року (т. 3 а.с. 10), протоколі про наслідки проведення оперативно-технічного заходу від 11 березня 2008 року (т. 4 а.с. 6-7) та протоколі про наслідки проведення візуального спостереження від 11 березня 2008 року (т. 3 а.с. 26), оскільки вони підтверджують лише факт зустрічі у згаданий день ОСОБА_23 з ОСОБА_11 , що останнім не заперечується, натомість зміст розмови між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 не підтверджує винуватість останнього у пред`явленому йому обвинуваченні, пов`язаного з вимаганням та одержанням хабара.
		При цьому, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей щодо повноважень ОСОБА_11 як начальника відділу БНОН ЛУ на Південно-Західнійзалізниці на здійснення діяльності, пов`язаної з проведенням перевірок аптек на території м. Києва, у тому числі, і аптечних кіосків ТОВ «Кафафарма» в підземному переході станції метро «Святошин» та на вул. Ялтинській.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 368 КК України (в редакції, яка діяла на момент злочину) відповідальність за одержання хабара настає у разі одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Отже, в обвинуваченні особи в отриманні хабара мають бути зазначені дії, які вчиняє чи не вчиняє службова особа в інтересах хабародавця чи в інтересах третіх осіб із вказівкою на те, яким чином службова особа використала при вчиненні цих дій надану їй владу чи службове становище.
		Згідно з обвинуваченням, пред`явленим ОСОБА_11 , останній, обіймаючи посаду начальника БНОН ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті, вимагав та отримав від ОСОБА_23 11 березня 2008 року та 15 квітня 2008 року по 2000 грн. як щомісячний платіж за березень місяць 2008 року за невтручання в господарську діяльність ТОВ «Кафафарма», засновником якого являвся ОСОБА_23 , з боку працівників БНОН ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України (т. 4 а.с. 135-137).
		У той же час, в обвинуваченні ОСОБА_11 , пред`явленому органами досудового слідства, не зазначено, у який спосіб (діями або бездіяльністю) останній, будучи службовою особою, міг вжити заходів (та яких, у який спосіб, у чому це полягало) по вирішенню питання за невтручання в господарську діяльність ТОВ «Кафафарма».
		При цьому, матеріали справи також не містять даних на підтвердження того, що ОСОБА_23 є засновником ТОВ «Кафафарма», що вказує на голослівність та безпідставність таких тверджень в обвинуваченні ОСОБА_11 . 
		У зв`язку із тим, що з моменту інкримінованих ОСОБА_11 діянь пройшов значний проміжок часу, тому одержати такі дані є неможливим. Підтвердженням цього факту є відповідь на запит суду лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці від 21 серпня 2015 року, про те, що будь-які аптечні кіоски, в тому числі, ТОВ «Кафафарма» в підземному переході станції метро «Святошин» в м. Києві відсутні, оскільки ліквідовані чотири-п`ять років тому, при цьому, відсутня інформація про місцезнаходження аптечного кіоску ТОВ «Кафафарма», у зв`язку з чим, встановити наявність її перевірки працівниками БНОН ЛВ на станції Київ-Пасажирський в січні-лютому 2008 року не представляється можливим. 
		Крім того, як на доказ обвинувачення ОСОБА_11 орган досудового слідства посилається на протокол огляду місця події від 15 квітня 2008 року, дослідивши який, суд визнає дані, що у ньому містяться недопустими доказами, з огляду на наступне.
		Так, зі змісту дослідженого протоколу огляду місця події від 15 квітня 2008 року вбачається, що старшим оперуповноваженим 1 управління ГУБКОЗ СБ України капітаном ОСОБА_90 о 13 год. 30 хв. отримано від ОСОБА_23 повідомлення про вимагання в нього хабара працівником міліції ОСОБА_11 . Далі в протоколі вказано, що о 14 год. 00 хв. ОСОБА_91 прибув на місце події за адресою: м. Київ пр-т Перемоги буд. 6, де за участю співробітників 1 управління ГУБКОЗ СБ України ОСОБА_92 та ОСОБА_93 , спеціаліста ОСОБА_94 , у присутності понятих ОСОБА_95 та ОСОБА_62 відповідно до вимог ст.ст. 84, 85, 190 і 191 КПК України було проведено огляд місця події автомобіль марки «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 », та гр. ОСОБА_11 , який вимагав та отримав хабар у гр. ОСОБА_23 . Під час огляду місця події здійснювався відеозапис співробітником ОСОБА_96 на відеокамеру марки «Sony» model № DCR-HC 40E (т. 3 а.с. 34-36).
		Так під час огляду місця події, серед іншого, понятими з правої карти передніх дверей автомобіля марки «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , вилучено грошові кошти у кількості 10 купюр номіналом 200 грн., на загальну суму 2 000 грн. При освітленні зазначених купюр спеціалістом-криміналістом за допомогою лампи з ультрафіолетовим випромінюванням, вони світились зеленкуватим світлом, а на двох купюрах № АБ 1271619, № АЕ 8878893 світився надпис «хабар СБУ» синім світлом. При цьому, на руках ОСОБА_11 понятими не зафіксовано характерного зеленкуватого свічення (т. 3 а.с. 34-36).
		З переглянутого відеозапису протоколу огляду місця події від 15 квітня 2008 року, що міститься на трьох відеокасетах «ТДК міні» у судовому засіданні за допомогою спеціаліста державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, на наданому останнім обладнанні, вбачається, що зміст згаданого протоколу огляду місця події в цілому відповідає даним відеозапису такої слідчої дії. У той же час, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_11 перебував за кермом автомобіля «Део Ланос» в наручниках, а в цей час на передньому пасажирському сидінні перебував який чоловік та на задньому сидінні справа також перебував якийсь чоловік. 
		Вказані обставини свідчать про те, що після затримання ОСОБА_11 , в автомобілі «Део Ланос» під керуванням останнього, до початку проведення огляду цього автомобіля перебували сторонні особи. На даний факт звертав увагу в судовому засіданні і ОСОБА_11 .
		Допитані в судовому засіданні та на досудовому слідстві свідки ОСОБА_55 та ОСОБА_57 , які брали участь в ході огляду місця події 15 квітня 2008 року в якості понятих, докладний зміст показань яких викладено вище, підтвердили обставини проведення даної слідчої дії, зафіксовані у протоколі, при цьому, вказали, що саме вони як поняті проводили огляд за вказівкою співробітників СБУ. Так, за вказівкою згаданих осіб ОСОБА_55 провів огляд автомобіля «Део Ланос» та, зокрема, з карти передніх пасажирських дверей останній вилучив грошові кошти, які за версією обвинувачення, ОСОБА_11 передав ОСОБА_23 (т. 3 а.с. 51-53, 48-50, т. 5 а.с. 22-26, 27-30, т. 6 а.с. 132-133, 119-123).
		Відповідно до ст.66 КПК України 1960 року особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд можуть збирати докази лише у справах, що перебувають у їхньому провадженні.
		Вони також вправі доручити підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі, що перебуває у їхньому провадженні.
		Разом з тим, як встановлено під час судового розгляду старшим оперуповноваженим 1 управління ГУБКОЗ СБ України капітаном ОСОБА_90 , без доручення слідчого, 15 квітня 2008 року в період часу з 14 год. 02 хв. по 16 год. 40 хв., на підставі ст. ст. 84, 85, 190, 191 КПК України, як зазначено у протоколі, проведено огляд місця події, в ході якого, серед іншого, було вилучено грошові кошти в сумі 2000 грн., які вручалися ОСОБА_23 для передачі їх ОСОБА_11 , за версією досудового розслідування, в якості хабара.
		Положеннями ст. 84 КПК України 1960 року передбачено, що при провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання ведуться протоколи.
		Статтею 85 КПК України 1960 року передбачено вимоги до протоколу слідчої дії, щодо його форми, змісту, порядку складання та підписання.
		Відповідно до ст. 190 КПК України 1960 року огляд проводиться з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з`ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події. Про результати огляду слідчий склад дає протокол.
		Відповідно до положень ст. 191 КПК України визначено порядок проведення огляду, який поводиться у присутності не менше двох понятих і, як правило удень. Слідчий може запросити для участі в огляді спеціалістів, не заінтересованих в результатах справи. 
		Аналізуючи положення вказаних норм огляд місця події є слідчою дією, яку уповноважений проводити лише слідчий, за наслідками якої лише слідчий уповноважений складати відповідний протокол, за виключенням випадку надання слідчим відповідного доручення в порядку ст. 114 КПК України 1960 року оперативному підрозділу.
		Зі змісту ст. 191 КПК України 1960 року випливає, що при огляді місця події можуть бути присутніми начальник слідчого відділу і прокурор, які мають право взяти проведення огляду на себе. В цих випадках вони діють в межах компетенції слідчого. Працівники органів внутрішніх справ забезпечують охорону місця події до і під час огляду, виконують вказівки слідчого, щодо проведення оперативно-розшукових заходів. 
		Окрім того у даному випадку не можна розцінювати дії СБ України як органу дізнання.
		Так, відповідно до вимог ст. 101 КПК України 1960 року, органи безпеки, дійсно є органом дізнання, але у справах, віднесених законом до їх відання. А до їх відання, відповідно до ч. 3 ст. 112 КПК України 1960 року віднесені справи про злочини проти національної безпеки України, та деякі інші злочини, досудове слідство в яких провадиться слідчими органами СБУ. Цей перелік є вичерпним. 
		Отже, злочин, передбачений ч. 2 ст. 368 КК України, вчинення якого інкримінується ОСОБА_11 до компетенції органів безпеки, тобто, відповідних підрозділів СБ України не відноситься.
		Таким чином, КПК України 1960 року не передбачає проведення огляду місця події оперативними співробітниками СБУ та тим більше понятими.
		Виходячи з вищевикладеного, суд прийшов до висновку про те, що оперативні працівники, провівши огляд місця події 15 квітня 2008 року, діяли поза межами своєї компетенції, а тому дані протоколу такої слідчої дії, а також речові докази, отримані під час її проведення, зокрема, грошові кошти в сумі 2 000 грн., дані трьох відеокасет «ТДК міні`із записом згаданої слідчої дії, зібрані з істотними порушеннями норм КПК 1960 року та встановленого порядку зібрання цих доказів, поза межами повноважень оперативних працівників СБ України, тобто не уповноваженими на це особами, а тому визнаються судом недопустими доказами. 
		Окрім того, як на доказ винуватості ОСОБА_11 досудове розслідування посилається на дані протоколу огляду, маркування та вручення грошових коштів від 15 квітня 2008 року, згідно з якими ОСОБА_23 вручено належні йому грошові кошти в сумі 2000 грн., які попередньо були помічені за допомогою спеціального невидимого люмінесцентного барвника (порошку), при цьому, згадані грошові кошти необхідні для участі у проведенні оперативно-розшукових заходів для фактичних даних про вимагання та отримання від ОСОБА_23 хабара начальником відділу БНОН ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті ОСОБА_11 (т. 3 а.с. 28-32).
		Будучи допитаним в судовому засіданні 26 лютого 2010 року при розгляді даної справи попереднім складом суду, свідок ОСОБА_23 вказав, що гроші, які він передавав ОСОБА_11 в якості хабара, були не його, а їх надали йому працівники міліції (т. 5 а.с. 30-36).
		Такі показання свідка ОСОБА_23 спростовують дані, що містяться у протоколі огляду, маркування та вручення грошових коштів від 15 квітня 2008 року, згідно з якими ОСОБА_23 вручено належні йому грошові кошти в сумі 2000 грн.
		Зважаючи на те, що джерело походження грошових коштів, які вручено ОСОБА_23 15 квітня 2008 року як предмет хабара, не відоме, то суд визнає дані протоколу огляду, маркування та вручення грошових коштів від 15 квітня 2008 року недопустимим доказом, оскільки наявна в ньому інформація є недостовірною.
		Що ж стосується даних, які містяться в протоколі вручення технічних засобів від 09 квітня 2008 року, протоколі про наслідки проведення оперативно-технічного заходу від 09 квітня 2008 року, в якому зафіксовано факт зустрічі в зазначений день між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 , що відбулась на Вокзальній площі № 2 в м. Києві біля кафе-ресторану «Макдональдз», то вони не доводять винуватість ОСОБА_11 у вимаганні та одержанні хабара, а тому суд не покладає їх в основу обвинувачення останнього (т. 3 а.с. 27, т. 4 а.с. 10-11).
		З аналогічних підстав суд не покладає в основу вироку як докази винуватості ОСОБА_11 дані, які містяться в показаннях свідка ОСОБА_53 на досудовому слідстві при допиті 23 червня 2008 року (т. 4 а.с. 31-33), протоколі про наслідки проведення оперативно-технічного заходу від 15 квітня 2008 року, в якому зафіксовано телефонну розмову в зазначений день між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 (т. 4 а.с. 12-14), протоколах огляду та прослуховування звукозапису від 23 червня 2008 року, в яких зафіксовано огляд та прослуховування відповідно міні диску «Sony», аудіокасети «Sound 90», аудіокасети «Foton 60», аудіокасети «Sony HF 90», на яких зафіксовано запис розмов, що відбулися відповідно 09, 15 квітня, 11 березня 2008 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_23 т. 4 а.с. 34-35, 36-38, 39-40, 41-42), протоколі огляду від 23 червня 2008 року, в якому зафіксовано огляд речових доказів: відеокасет «Панасонік міні ДВ Мастер ДВМ 63», «Соні міні ДВМ 80», на яких міститься зустріч між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 , що відбулась 09 квітня 2008 року на Вокзальній площі в м. Києві біля автомобіля «Тойота RAV», д.н.з. НОМЕР_2 ; три відеокасети «ТДК міні ДВ 60» із записом проведеної слідчої дії  огляд місця події 15 квітня 2008 року, дані яких, крім того, судом визнано не допустимим доказом; службове посвідчення працівника міліції ОСОБА_11 , серія УТВ № 005187; мобільні телефони «Нокія 1112», імеі: НОМЕР_4 , «Нокія», НОМЕР_5 (т. 4 а.с. 43).
		При цьому, дані висновку техніко-криміналістичної експертизи № 115/1 від 19 червня 2008 року та висновку судово-хімічної експертизи № 34 л від 09 червня 2008 року, предметами дослідження яких були грошові кошти в сумі 2000 грн., змиви з бардачка та правих передніх дверей автомобіля «Деу Ланос», д.н.з НОМЕР_1 , слід визнати недопустимими доказами з огляду на визнання судом недопустимим доказом даних протоколу огляду місця події від 15 квітня 2008 року, про що докладно зазначено вище (т. 4 а.с. 63-65, а.с. 67-73).
		У відповідності до абзацу 4 пункту 10; абзацу 1 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» неприпустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити згідно з ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок. Висновки суду не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих із порушенням процесуального порядку збирання останніх.
		Згідно з вимогами ст. 62 Конституції України, ст. 323 КПК України, та відповідно до положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» із змінами та доповненнями, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання, отримання достовірних, додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок. 
		Отже з урахування викладеного вище в ході судового розгляду, за наслідками перевірки зібраних у справі доказів, пред`явлене ОСОБА_11 обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 364 та ч. 2 ст. 368 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх, достовірних та допустимих доказів на доведення такого обвинувачення органами досудового слідства не здобуто та судом не встановлено, у зв`язку з чим, суд вважає необхідним в силу принципу презумпції невинності, закріпленого у ст. 62 Конституції України виправдати ОСОБА_11 у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 368 КК України, та у зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України.
		Долю речових доказів у справі слід вирішити в порядку ст. 81 КПК України 1960 року (т. 4 а.с. 44, 45).
		Також підлягає скасуванню арешт: накладений на грошові кошти в сумі 500 грн. та 100 доларів США, вилучені в ОСОБА_11 , які відповідно до прибуткових касових ордерів Серії 01АААЖ 720021 та Серії 01АААЖ 720022 передано до прокуратури м. Києва (т. 4 а.с. 46, 46 зв.); накладений на вклади, цінності та інше майно ОСОБА_11 (т. 4 а.с. 51). 
		Запобіжний захід обраний ОСОБА_11 у вигляді підписки про невиїзд необхідно скасувати.
		Керуючись ст. ст. 323, 324, 327 КПК України 1960 року,
		з а с у д и в : 
		ОСОБА_11 визнати невинним та виправдати у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 368 КК України, та за відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України.
		Запобіжний захід ОСОБА_11 у вигляді підписки про невиїзд  скасувати.
		Речові докази: відеокасету «Панасонік міні ДВ Мастер ДВМ 63», відеокасету «Соні міні ДВМ 80», три відеокасети «ТДК міні ДВ 60»  зберігати при матеріалах справи; службове посвідчення працівника міліції ОСОБА_11 , серія УТВ № 005187  знищити; мобільні телефони «Нокія 1112», імеі: НОМЕР_4 , «Нокія», НОМЕР_5 , передані згідно з розпискою захиснику ОСОБА_10 ,  повернути ОСОБА_11 (т. 4 а.с. 44, 50); грошові кошти в сумі 2000 грн., передані згідно з квитанцією № 015641 на відповідальне зберігання до фінансового управління СБ України,  передати у власність держави (т. 4 а.с. 45, 45 зв.).
		Скасувати арешт: грошових коштів у сумі 500 грн. та 100 доларів США, переданих відповідно до прибуткових касових ордерів Серії 01АААЖ 720021 та Серії 01АААЖ 720022 до прокуратури м. Києва, та повернути ці грошові кошти ОСОБА_11 (т. 4 а.с. 46, 46 зв.); вкладів, цінностей та іншого майна ОСОБА_11 відповідно до постанови старшого слідчого СВ прокуратури м. Києва від 09 червня 2008 року (т. 4 а.с. 51). 
		Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 (п`ятнадцяти) діб з моменту проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...