Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-1970/2408/12 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано судом: 31.12.2015. Зареєстровано: 02.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 11.01.2016.
Дата набрання законної сили: 22.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		22 грудня 2015 р.                                                                                                                   № 876/11054/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:Гінди О.М.
		суддів:Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
		за участю секретаря судових засідань:ОСОБА_1
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до голови Львівського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та відшкодування шкоди,  
		встановив:
		 
		ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративними позовом до голови Львівського окружного адміністративного суду у якому просив визнати незаконними дії (бездіяльність) відповідача щодо виконання ним владних управлінських функцій, які призвело до неналежної організації роботи суду щодо надання відповідей на звернення до нього, як голови суду, на надання відповіді на звернення заднім числом, а також відшкодувати шкоду, заподіяну такими діями відповідача. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача із клопотаннями від 09.12.2011, від 02.02.2012 та від 03.03.2012 на які не надано відповідей в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян». 
		Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.07.2012 у задоволенні позову відмовлено.
		Із цією постановою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 апеляційну скаргу було повернуто апелянту, однак її скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.10.2015 і направлено справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення повісток.
		Від позивача 22.12.2015 до суду надійшло клопотання, у якому він просить, у звязку з сімейними обставинами, відкласти розгляд справи на інший день. Однак, вказане клопотання судом відхилено, оскільки позивачем на наведено обґрунтованих доводів неможливості прибуття у судове засідання та не надав відповідних доказів, які б ці обставини підтверджували, а відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України його участь не є обовязковою.
		З огляду на викладене, у відповідності до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у відсутності осіб, які беруть участь у справі без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволеним бути не може, оскільки у процесі судового розгляду встановлено, що відповідачем надано відповіді на усі звернення позивача з додержанням Закону України «Про звернення громадян», що підтверджується самими відповідями, а також клопотаннями, у яких позивач висловлював вдячність за надані відповіді. Оскільки у процесі судового розгляду не встановлено надання відповідей заднім числом, суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
		З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.
		Згідно ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Відповідно до ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
		Згідно ст. 15 цього Закону, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) ОСОБА_3 Союзу, ОСОБА_4 Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
		За приписами ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
		У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті.
		Згідно ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач 19.12.2011 звернувся до голови Львівського окружного адміністративного суду з клопотанням про надання інформації в порядку Закону України «Про звернення громадян» (а.с. 4), на яке надано відповідь від 03.01.2012 № 03-57531/11 (а.с. 57). Факт отримання цієї відповіді підтверджується наявним у справі клопотанням від 16.01.2012, у якому ОСОБА_2 висловив вдячність голові Львівського окружного адміністративного суду, зокрема, за відповідь від 03.01.2012 № 03-57531/11 (а.с. 50).
		Також із матеріалів справи встановлено, що 02.02.2012 ОСОБА_2 звернувся із клопотанням до відповідача у якому просив на виконання вимог ст. 159 КАС України повідомити у якому складі було визначено автоматичною системою документообігу суду розгляд справи № 2а-1850/11/1370  суддя одноособово чи колегія суддів у складі трьох суддів?
		На вказане звернення заступником голови суду ОСОБА_5 надано відповідь від 02.03.2012 № 03.2-4602/12, якою повідомлено, що питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження у справі відповідно до частин 4, 5 ст. 107 та ч. 2 ст. 109 КАС України вирішується суддею одноособово. Клопотанням від 20.03.2012 позивачем висловлено вдячність за цю відповідь і будь-яких відомостей про ненадання відповіді на поставлені питання не зазначено.
		03.03.2012 позивачем подано клопотання у якому він з посиланням на положення п. 3 ст. 15-1 КАС України просив повідомити визначений автоматичною системою документообігу склад суду по справі № 2а-1850/11/1370, на яке листом від 05.03.2012 № 03-10012/12; 10013/12; 10014/12 у повному обсязі надано відповідну інформацію.
		З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповіді на звернення позивача надані йому у межах місячного строку, який визначений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а у процесі судового розгляду не встановлено надання відповідей заднім числом. Представлений позивачем конверт з поштовим штемпелем від 12.03.2012 може свідчити про дату здачі поштового відправлення для відправки, а не проте, що відповідь від 02.03.2012 надана заднім числом, оскільки така відповідь датована 02.03.2012 та містить реєстраційний вихідний № 03.2-4602/12. При цьому, як сам зазначає позивач, у звязку з відсутністю фінансування суду на оплату поштових відправлень, ним особисто отримувались документи в суді.
		Також, не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на те, що відповіді від 03.01.2012 та від 02.03.2012 мали бути надані йому в межах 15 днів, оскільки такий строк встановлений для надання відповіді на звернення, яке не потребує додаткового вивчення. Отже, враховуючи зміст спірних звернень, надання відповідей на них у місячний строк є обґрунтованим.
		Що стосується посилання апелянта на неправомірність надання відповіді від 02.03.2012 заступником, а не головою суду, то суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), голова суду має право визначати адміністративні повноваження заступника голови суду, а згідно п. 2.1 Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, уся кореспонденція за резолюцією керівництва суду передається відповідним працівникам апарату суду.
		Щодо посилання апелянта на те, що відповідями від 03.01.2012 та від 02.03.2012 не надано інформації щодо визначеного складу суду по справі № 2а-1850/11/1370, то суд апеляційної інстанції зазначає, що виходячи з положень ч. 2 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» у зверненні має бути викладено, зокрема, суть порушеного питання.
		Як вбачається із матеріалів справи, зверненням позивача передувала ухвала від 18.02.2011 про відмову у відкритті провадження у справі № 2а-1850/11/1370 та ухвала від 08.12.2011 про відмову у її розясненні. У клопотаннях від 09.12.2011 та 02.02.2012, висловлюючи прохання про повідомлення складу суду, позивач посилався на положення ст. 159 КАС України, яка визначає законність і обґрунтованість судового рішення, у звязку з чим відповідачем відповіді надавались у контексті цієї норми, зокрема, про те, що голова суду не може втручатися в діяльність судді, а також про те, що питання про відкриття провадження чи відмову у відкритті провадження у справі у відповідності до ст.ст. 107, 109 КАС України вирішується суддею одноособово, що відповідало фактичним обставинами, так як ухвалою від 18.02.2011 № 2а-1820/11/1370 суддею Львівського окружного адміністративного суду Мричко Н.І. відмовлено у відкритті провадження у справі і ця ухвала залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011.
		У подальшому на клопотання позивача від 03.03.2012, у якому він просив надати цю інформацію посилаючись на ст. 15-1 КАС України, відповідачем надано відповідь від 05.03.2012 № 03-10012/12; 10013/12; 10014/12, якою повідомлено про визначений автоматичною системою документообігу склад суду, що позивачем не заперечується.
		З огляду на встановлені у цій справі обставини, відсутні підстави для висновків про протиправність дій чи бездіяльності відповідача щодо неналежної організації надання відповідей на звернення позивача, а тому відсутні підстави для задоволення цих позовних вимог.
		Що стосується позовної вимоги про відшкодування шкоди, то така з огляду на приписи ч. 2 ст. 22 КАС України розглядаються у взаємозвязку з вимогами вирішити публічно-правовий спір, а саме про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень. Оскільки у процесі судового розгляду не встановлено протиправність рішень, дій чи бездіяльності відповідача, вимога про відшкодування шкоди також задоволеною бути не може.
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.
		Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд  
		 
		ухвалив:
		 
		апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі № 2а-1970/2408/12  без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
		На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
		 
		Головуючий:О.М. Гінда
		Судді:В.Я. Качмар
		ОСОБА_6
		 
		Ухвала у повному обсязі складена та підписана 24.12.2015.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...