Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 734/3453/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: 29.12.2015. Зареєстровано: 13.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2016.
Дата набрання законної сили: 05.01.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження № 2/734/993/15                                                                                           Справа № 734/3453/15-ц
		  
		    Р І Ш Е Н Н Я
		     іменем України
		23 грудня 2015 року смт. Козелець
		 
		Козелецький районний суд Чернігівської області у складі: 
		головуючого  судді Бузунко О.А., 
		за участю секретаря Галюк Л.В., 
		у присутності позивача ОСОБА_1,
		представника позивача  ОСОБА_2,
		представника відповідача  ОСОБА_3,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, 
		в с т а н о в и в:
		до Козелецького районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, померлого 17 березня 2010 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не була обізнана про смерть спадкодавця, так як перебувала за межами України тривалий час.
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали та просили його задовольнити.
		Позивач ОСОБА_1 повідомила суду, що про те, що ОСОБА_5 помер, вона дізналася 02 січня 2011 року, коли телефонувала ОСОБА_4 привітати з новорічними святами. Приїхати до України вона не мала можливості, так як у неї була хвора донька. Крім того, в неї був укладений контракт, за умовами якого вона була зобовязана доглядати за людьми з обмеженими можливостями і тим самим була позбавлена можливості залишати територію країни Ізраїль. Направити поштовим звязком заяву про прийняття спадщини вона не мала можливості, так як такого характеру послуги на території країни Ізраїль дорого коштують. Коли в цьому році вона дізналася про те, що відповідач продав квартиру, яка розташована в м. Києві та належала спадкодавцю, і при цьому не запитав її думки та не надав їй частину коштів, виручених від продажу спадкового майна, вона прийняла рішення звернутися до суду, так як також має право на вказане спадкове майно за право представлення, так як її матір  ОСОБА_6, сестра ОСОБА_5, померла раніше за спадкодавця. 
		Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що вказані позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини не є поважними в розумінні ст. 1272 ЦК України. Позивач не була позбавлена можливості направити заяву відповідно змісту поштовим звязком, проте таким правом не скористалася, а дізнавшись про те, що частина спадкового майна відчужена його довірителем та обурившись тим, що він не надав коштів позивачу, вирішила звернутися до суду. Крім того, посилання позивача на те, що в неї на території країни Ізраїль перебувала хвора донька також не можуть бути поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, так як згідно з наданими позивачем документами, її донька хворіє з 2012 року, спадкодавець помер в 2010 році, а позивач про це дізналася в 2011 році.
		Вислухавши пояснення сторін, вивчивши надані докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не підлягає задоволенню з огляду на наступне. 
		При судовому розгляді цивільної справи встановлено, що ОСОБА_5 помер 17 березня 2010 року. Після його смерті двадцять першою Київською нотаріальною конторою була заведена спадкова справа, з копії якої вбачається, що ОСОБА_4 після смерті спадкодавця прийняв спадщину, до складу якої, серед іншого, входило нерухоме майно, розташоване в м. Києві та в м. Остер Козелецького району Чернігівської області. 
		За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
		Спадкоємець, якийбажає прийнятиспадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
		Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобовязує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, якщо він бажає її прийняти.
		Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які повязані з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		Звернувшись у суд із вимогою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач ОСОБА_1 зазначила причиною пропуску вказаного строку те, що остання не знала про смерть спадкодавця та знаходилась в іншій країні, де на утриманні мала дитину-інваліда та працювала за контрактом, за умовами якого була зобовязана доглядати за людьми з обмеженими фізичними можливостями.
		Оцінюючи вказані обставини як такі, що є поважними для пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд виходить з наступного.
		Як вказано вище, ОСОБА_5 помер 17 березня 2010 року. Як вбачається з матеріалів, наданих суду, позивач в цей час перебувала за межами України  на території країни Ізраїль. Відповідно до інформації, наданої компанією Дайнел LTD, ОСОБА_1 працювала у вказаній компанії по догляду за людьми з обмеженими можливостями з 01 лютого 2010 року по 01 січня 2012 року за договором, згідно з яким вона зобовязалася працювати згідно з вимогами до її посади, а саме  праця у вихідні та свята.
		Таким чином, суд вважає поважними причини, за яких позивач не мала можливості залишити територію країни Ізраїль з лютого місяця 2010 року та особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини протягом встановленого законодавством шестимісячного строку, проте позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що вона була позбавлена можливості подати відповідну заяву за допомогою поштового звязку, як то передбачено п. 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Посилання позивача на те, що для цього їй було необхідно сплатити кошти, які для неї були значною сумою, суд також не сприймає як поважну причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		Беручи до уваги той факт, що позивач про смерть ОСОБА_5 дізналася в січні 2011 року, тобто, після закінчення встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини спадкоємцем, який на день смерті не проживав разом зі спадкодавцем, суд вважає, що єдиною підставою неприйняття спадщини позивачем у встановлений шестимісячний строк стало фактично те, що вона не була обізнана про смерть спадкодавця. 
		Відповідно до правової позиції, що міститься в постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року (справа № 6-1486цс15), якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Твердження позивача про те, що вона про смерть ОСОБА_5 дізналася майже через рік фактично є визнанням того, що нею не було подано заяву про прийняття спадщини з тих підстав, що вона не була обізнана про смерть спадкодавця. Причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших обєктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку. Інших обєктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини позивачем після смерті ОСОБА_5 судом не встановлено.
		Посилання позивача на те, що у неї була хвора донька суд не сприймає як поважну причину пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки згідно з наданими суду документами ОСОБА_7 має право на допомогу стосовно страхування з приводу інвалідності з 01 березня 2012 року. Наведений факт свідчить про те, що ОСОБА_7 отримала право на допомогу з вказаної дати, тобто, через півтора роки після відкриття спадщини, а судом розглядаються причини поважності пропуску строку для прийняття спадщини, які мали місце та чинили обєктивні перешкоди для її прийняття протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Крім того, позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_7 є її донькою, так само як і не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 була рідною сестрою ОСОБА_5.
		Таким чином, позивачем ОСОБА_1 не надані належні та допустимі докази на підтвердження поважності причин пропущення строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5, повязаних із обєктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
		На підставі статті 88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати слід віднести на його рахунок.
		Керуючись статтями 1269, 1270 і 1272 ЦК України, статтями 209, 212, 215, 218, 223, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд
		в и р і ш и в:
		у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів із дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів із дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		Суддя                                                                                                О.А. Бузунко
		Повний текст рішення складений 28 грудня 2015 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...