Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/13457/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 13.01.2016. Зареєстровано: 13.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2016.
Дата набрання законної сили: 13.04.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        
		 
		         ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА       
		 
		справа № 753/13457/15-ц
		                                           провадження № 2/753/6555/15     
		   Р І Ш Е Н Н Я 
		   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"28" грудня 2015 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі
		судді                                                   Вовка Є.І.,
		при секретарі                                         Германенко В.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті» про визнання пунктів договору недійсними, стягнення коштів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркарго»,
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва (автоматичний перерозподіл справи на суддю Вовка Є.І. було здійснено 09.12.2015 року) з позовом від 22.07.2015 року, в якому просив про наступне.
		1. Визнати недійсними положення пунктів 4.2 та 4.2.1 Договору про забезпечення виконання зобов"язань №381/2/7/74 від 26.11.2013 року, укладеного між позивачем та третьою особою з моменту його укладення.
		2. Стягнути з відповідача на користь позивача 132100 грн. 32 коп.
		Позовні вимоги обгрунтовані позивачем з посиланням на копію Нотаріально посвідченого Попереднього договору - договору купівлі-продажу квартири від 26.11.2013 року, далі - Попередній договір, який був укладений між позивачем (Сторона-2) та третьою особою (Сторона-1) щодо зобов"язання сторін у встановлені в п.1.3.1 цього Попереднього договору строки укласти Договір купівлі-продажу квартири (Основний договір), відповідно о якого Сторона-2 (в Основному договорі - Покупець) зобов"язується прийняти у власність Об"єкт - Окрему квартиру АДРЕСА_1) та належним чином сплатити його вартість, а Сторона-1 (в Основному договорі - Продавець) зобов"язується передати у власність Об"єкт. Згідно з п.1.2 Попереднього договору - Вид та порядок забезпечення виконання вказаного зобов"язання Сторони визначають в окремому Договорі про забезпечення виконання зобов"язань. Зазначений договір про забезпечення виконання зобов"язань (далі - Договір про забезпечення) Сторони укладають у простій письмовій формі та підписують одночасно з укладенням та нотаріальним посвідченням цього Попереднього договору. Відповідно до п.7.8 Сторони погодились, що цей Попередній договір може бути припинений за ініціативою Сторони-1 у разі припинення дії Договору забезпечення у зв"язку з порушенням Стороною-2 зобов"язань, викладених у договорі забезпечення. У цьому випадку Сторона-1 направляє Стороні-2 заяву-повідомлення про припинення дії Попереднього договору (при цьому подальша процедура реалізації такої ініціативи Сторони-1 не врегульована у цьому нотаріально посвідченому Попередньому договорі). 
		А також позовні вимоги обгрунтовані позивачем з посиланням на Договір про забезпечення виконання зобов"язань №381/2/7/74 від 26.11.2013 року був укладений між позивачем та третьою особою для підтвердження зобов"язань, що виникли у сторін згідно з Попереднім договором, який є невід"ємною частиною цього договору, при цьому, згідно з п.2.3.1Договору про забезпечення визначено, що грошові кошти у розмірі 82350 грн. Сторона-2 зобов"язана сплатити Стороні-1 у строк до 28.11.2013 року, а згідно з п.2.3.2Договору про забезпечення визначено, що грошові кошти у розмірі 216075 грн.Сторона-2 сплачує на користь Сторони-1 до 26 числа кожного місяця рівними платежами у розмірі 3601 грн. 25 коп., і першій таки платіж Сторона-2 здійснює до 23 числа місяця наступного за датою визначеною у пункті 2.3.1 цього договору. Крім того, пунктами 4.2 та 4.2.1 вказаного Договору про забезпечення виконання зобов"язань №381/2/7/74 від 26.11.2013 року передбачені наступні умови. П.4.2 У разі невиконання Стороною-2 взятих на себе зобов"язань, які викладені в даному Договорі та/або умов передбачених Попереднім договором, Сторона-1 має право припинити дію (розірвати) даний Договір в односторонньому порядку з вини Сторони-2. При цьому сума, що була фактично сплачена Стороною-2 Стороні-1 у порядку встановленому пунктами 2.1-2.4 розділу 2 даного Договору, повертається Стороні-2, за винятком суми коштів у гривнях, що еквівалентна 5% від суми встановленої у пункті 2.2 статті 2 цього Договору, які залишаються у розпорядженні Сторони-1 в якості неустойки. П.4.2.1 Вказане в даному пункті Договору повернення коштів здійснюється після укладення Стороною-1 щодо Об"єкту, характеристики якого вказані в п.1.4 статті 1 Попереднього договору, нового Попереднього договору та нового Договору про забезпечення виконання зобов"язань з третьою особою, та повної оплати такою третьою особою суми коштів, що передбачена новим Договором про забезпечення виконання зобов"язань, але не пізніше одного року з дати розірвання Договору.
		В обгрунтуванні позову позивачем також  зазначено, що пункти 4.2 та 4.2.1 спірного Договору про забезпечення виконання зобов"язань №381/2/7/74 від 26.11.2013 року належить визнати недійсними, посилаючись зокрема на вимоги Конституції України, Рішень Конституційного Суду України,ч.1 ст.3, ч.3ст.6, ст.ст.203, 215, 234, 625, 627 ЦК України, п.22) ч.1 ст.1, ст.18 (ч.7),ч.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», Постанови правління НБУ від 10.05.2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
		Так, позивач посилалася на порушення відповідачем відповідних вимог Закону України «Про захист прав споживачів» щодо наявності в спірному договорі вказаних умов, які на думку сторони позивача є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності їх наслідками є істотний дисбаланс договірних прав та обов"язків на шкоду споживача.
		Зокрема вказуючи на договір від 02.12.2013 року між відповідачем та третьою особою, позивач зазначила у якості відповідача саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті», оскільки відповідач є правонаступником прав і обов"язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркарго» за вказаними Договорами.
		Позивач також зазначила, що оскільки недійсними є вказані пункти, а також враховуючи, що відповідач 22.09.2014 року заявив позивачу про розірвання Договору (без конкретизації якого саме та без надання доказів щодо цієї обставини), то з відповідача належить стягнути вказану в позовних вимогах грошову суму 132100 грн. 32 коп., яка складається з суми - 85951 грн. 25 коп., яка була сплачена позивачем (платежами від 26.11.2013 року в сумі 82350 грн. та від 23.12.2013 року в сумі 3601 грн. 25 коп.) на виконання своїх зобов"язань за вказаним Договором про забезпечення виконання зобов"язань №381/2/7/74 від 26.11.2013 року, а також з сум інфляційних витрат - 44029 грн. 73 коп. та 3% річних - 2119 грн. 14 коп., які розраховані за період з 23.09.2014 року по 20.07.2015 року.
		У судовому засіданні представник відповідача вважав, що позов є безпідставним, оскільки відсутні правові підстави щодо визнання недійсними вказаних пунктів зазначеного договору та щодо стягнення вказаної грошової суми, надав письмові заперечення проти позову. Представник відповідача не заперечував, що є правонаступником прав і обов"язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркарго» за вказаними Договорами, що узгоджується і зі змістом листа відповідача від 15.08.2014 року (копія а.с.32, автентичність якої сторонами не заперечується) щодо визнання цієї обставини з посиланням саме на договір від 02.12.2013 року (про який зазначає у позові і позивач) між відповідачем та третьою особою, яка також не надала заперечень щодо цієї обставини.
		Представник третьої особи у судове засідання не з"явився, про причини неявки не повідомив, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду цієї справи завчасно - 21.12.2015 року - згідно з ропискою у рекомендованому листі, заперечень не надав. 
		У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та їх обгрунтування, просили позов задовольнити.
		З пояснень представників сторін (в тому числі на запитання суду) вбачається, що станом на час даного судового розгляду справи (28.12.2015 року) відсутні клопотання (в тому числі, щодо витребування доказів), які б сторони підтримували б станом на час саме цього судового засідання, проте які б не були розглянуті судом.
		При цьому, в силу вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов»язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції (параграф 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»). Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Відповідно до положень ч.1 ст.157 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи вказаної категорії не більше двох місяців з дня відкриття провадження по справі (при цьому, згідно з ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва провадження по справі було відкрито 27 липня 2015 року), а відповідно до положень ст.1 ЦПК України - завданнями   цивільного  судочинства  є  справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Проаналізувавши наведені дані, письмові заперечення проти позову, всі інші матеріали справи, в тому числі копії вказаних договорів та листа відповідача від 15.08.2014 року (автентичність яких сторонами не заперечується), суд встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини. 
		Нотаріально посвідчений Попередній договір (договору купівлі-продажу квартири від 26.11.2013 року), далі - Попередній договір, був укладений між позивачем (Сторона-2) та третьою особою (Сторона-1) щодо зобов"язання сторін у встановлені в п.1.3.1 цього Попереднього договору строки укласти Договір купівлі-продажу квартири (Основний договір), відповідно о якого Сторона-2 (в Основному договорі - Покупець) зобов"язується прийняти у власність Об"єкт - Окрему квартиру АДРЕСА_1) та належним чином сплатити його вартість, а Сторона-1 (в Основному договорі - Продавець) зобов"язується передати у власність Об"єкт.
		Згідно з п.1.2 Попереднього договору - Вид та порядок забезпечення виконання вказаного зобов"язання Сторони визначають в окремому Договорі про забезпечення виконання зобов"язань. Зазначений договір про забезпечення виконання зобов"язань (далі - Договір про забезпечення) Сторони укладають у простій письмовій формі та підписують одночасно з укладенням та нотаріальним посвідченням цього Попереднього договору.
		Відповідно до п.7.8 Сторони погодились, що цей Попередній договір може бути припинений за ініціативою Сторони-1 у разі припинення дії Договору забезпечення у зв"язку з порушенням Стороною-2 зобов"язань, викладених у договорі забезпечення. У цьому випадку Сторона-1 направляє Стороні-2 заяву-повідомлення про припинення дії Попереднього договору (при цьому подальша процедура реалізації такої ініціативи Сторони-1 не врегульована у цьому нотаріально посвідченому Попередньому договорі).   
		Договір про забезпечення виконання зобов"язань №381/2/7/74 від 26.11.2013 року був укладений між позивачем та третьою особою для підтвердження зобов"язань, що виникли у сторін згідно з Попереднім договором, який є невід"ємною частиною цього договору(що кореспондує змісту пункту 1.2.1 вказаного Попереднього договору), при цьому, згідно з п.2.3.1 Договору про забезпечення визначено, що грошові кошти у розмірі 82350 грн. Сторона-2 зобов"язана сплатити Стороні-1 у строк до 28.11.2013 року, а згідно з п.2.3.2 Договору про забезпечення визначено, що грошові кошти у розмірі 216075 грн.Сторона-2 сплачує на користь Сторони-1 до 26 числа кожного місяця рівними платежами у розмірі 3601 грн. 25 коп., і першій таки платіж Сторона-2 здійснює до 23 числа місяця наступного за датою визначеною у пункті 2.3.1 цього договору. 
		Крім того, пунктами 4.2 та 4.2.1 вказаного Договору про забезпечення виконання зобов"язань №381/2/7/74 від 26.11.2013 року передбачені наступні умови. 
		П.4.2 У разі невиконання Стороною-2 взятих на себе зобов"язань, які викладені в даному Договорі та/або умов передбачених Попереднім договором, Сторона-1 має право припинити дію (розірвати) даний Договір в односторонньому порядку з вини Сторони-2. При цьому сума, що була фактично сплачена Стороною-2 Стороні-1 у порядку встановленому пунктами 2.1-2.4 розділу 2 даного Договору, повертається Стороні-2, за винятком суми коштів у гривнях, що еквівалентна 5% від суми встановленої у пукті 2.2 статті 2 цього Договору, які залишаються у розпорядженні Сторони-1 в якості неустойки.   
		П.4.2.1 Вказане в даному пункті Договору повернення коштів здійснюється після укладення Стороною-1 щодо Об"єкту, характеристики якого вказані в п.1.4 статті 1 Попереднього договору, нового Попереднього договору та нового Договору про забезпечення виконання зобов"язань з третьою особою, та повної обплати такою третьою особою суми коштів, що передбачена новим Договором про забезпечення виконання зобов"язань, але не пізніше одного року з дати розірвання Договору. 
		Твердження позивача про те, що відповідач є правонаступником прав і обов"язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркарго»за вказаним Договором, стороною відповідача та третьої особи не заперечуються, а відповідно до положень ст.61 ЦПК України - обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
		Так, відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до положень ст.61 ЦПК України: обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що належить відмовити у задоволенні вимог позову, оскільки вони є безпідставними та необгрунтованими, а доводи, наведені в обгрунтування цих вимог є надуманими та такими, що спростовуються положеннями діючого законодавства.
		Так, суд вважає, що докази, які були проаналізовані судом, свідчать про те, що спірні пункти вказаного Договору є дійсним відповідно до вимог ЦК України, зокрема, враховуючи положення ст.215 ЦК України.
		Так, згідно з п.3) ч.1 статті 3 ЦК України, однією з засад цивільного законодавства є свобода договору. 
		Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до пункту 7 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.  
		Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Зі змісту ч.1 ст.215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 Цього Кодексу.
		Відповідно до положень ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", ця стаття передбачає можливість визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача та, зокрема встановлює наступне.
		1. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
		2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
		3. Несправедливими є, зокрема, умови договору про:
		1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);
		2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);
		3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;
		4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;
		5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;
		6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;
		7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);
		8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;
		9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;
		10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;
		11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;
		12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;
		13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;
		14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору;
		15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей;
		16) встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;
		17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.
		4. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
		5. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
		6. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:
		1) такі положення також підлягають зміні; або
		2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.
		7. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
		8. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
		9. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.
		Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.
		При цьому, зі змісту вказаного договору №381/2/7/74 вбачається, що позивач у письмовій формі визнав та погодився і зі спірними умовами, підписавши цей договір в цілому. Також встановлено, що і тривалий час після підписання вказаного договору позивач з пропозиціями про внесення змін до окремих спірних пунктів цього договору не звертався, що свідчить про його згоду з усіма умовами договору№381/2/7/74і в цей тривалий час (враховуючи вищевказану дату підписання цього позову а.с.7).
		Стаття 628 ЦК України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Істотними умовами договору є умова про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.  
		Cт.217 ЦК України передбачає можливість визнання окремих пунктів правочину саме недійсними, проте при укладенні з відповідачем вказаного Договору №381/2/7/74 позивачу були відомі усі його умови, зокрема у сукупності з тими, які містяться у спірних пунктах, ніяких обставин, які б свідчили про прийняття їх позивачем в безумовному порядку, не існувало (позивачем про це у позові не зазначено і ні якими доказами не доказано),і цей Договір в цілому є результатом свідомого волевиявлення сторін, а отже безпідставними є посилання на порушення відповідачем вимог діючого законодавства, в тому числі положень Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, щодо наявності у спірному договорі несправедливих спірних умов, а отже не підлягає задоволенню вимога щодо визнання недійсними положення пунктів 4.2 та 4.2.1 вказаного Договору про забезпечення виконання зобов"язань №381/2/7/74 від 26.11.2013 року.
		 
		Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача 132100 грн. 32 коп., і судом встановлено, що вказана сума дійсно була сплачена позивачем на виконання вказаних умов п.2.3.1 Договору про забезпечення та п.2.3.2 Договору про забезпечення - платежами від 26.11.2013 року в сумі 82350 грн. та від 23.12.2013 року в сумі 3601 грн. 25 коп., оскільки ця обставина відповідачем та третьою особою не заперечується та об"єктивно підтверджується відповідними квитанціями (копії а.с.37, автентичність яких не заперечується). 
		Проте, до суду не надано доказів розірвання (припинення дії)вказаного Договору про забезпечення та Попереднього договору, в тому числі, не надано доказів щодо направлення позивачу заяв про припинення (розірвання) як Договору про забезпечення, так і Попереднього договору(в тому числі, щодо направлення вищевказаної, передбаченою умовами Попереднього договору "Заяви-повідомлення про припинення дії" Попереднього договору) (щодо наявності та факту реалізації ініціативи Сторони-1 щодо припинення (розірвання) вказаних договорів, на що огульно - без надання доказів посилається позивач), як не надано і доказів щодо наявності інших належних форм розірвання вказаних договорів, в тому числі, відсутній Договір сторін про розірвання Попереднього договору згідно з п.7.9 цього Попереднього договору (який є нотаріально посвідченим на відміну від Договору про забезпечення). 
		При цьому, відповідно до ст.654 ЦК України: зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
		Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України: у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
		Відповідно до положень ст.651 ЦК України: 
		1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом;
		2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Відповідно до положень ст.651 ЦК України: 
		1. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
		2. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
		3. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
		4. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
		5. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
		Отже, враховуючи викладене, зміст пункту 1.2.1 вказаного Попереднього договору, що до суду не надано належних та допустимих доказів про те, що вказані Договори розірвані (припинені), а також, не надано доказів щодо настання обставин, зазначених уп.4.2.1 Договору забезпечення, то не підлягає задоволенню і інша позовна вимога щодо стягнення вищевказаних грошових коштів, в тому числі, враховуючи положення ст.625 ЦК України, на яку безпідставно посилається позивач.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає у повному обсязі, і доводи сторони позивача та надані нею документи не спростовують такого висновку суду.
		Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, належить судові витрати по справі у виді судового збору зарахувати в доход держави.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208, 209, 214, 215, 228 ЦПК України, 
		ВИРІШИВ:
		Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі.
		Судові витрати по справі у виді судового збору зарахувати в доход держави. 
		Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		     СУДДЯ:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...