Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 235/9722/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2016. Зареєстровано: 09.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                             Провадження № 2/235/142/16
		                                                                                                                         Справа № 235/9722/15-ц
		 
		     Р І Ш Е Н Н Я
		                                                          І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		                                                                             (заочне)
		02 лютого 2016 року                                                                                 місто Красноармійськ
		     Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
		головуючого судді                                     Карабан І.І.
		при секретарі                                              Димитрієвій О.А.
		за участю позивачки                                 ОСОБА_1
		розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору зберігання та стягнення грошових коштів за договором зберігання,-
		ВСТАНОВИВ: 
		В листопаді 2015 року позивачка ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2  про розірвання договору зберігання грошових коштів, укладеного 01 листопада 2013 року між нею та ОСОБА_2, а також стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в розмірі 57405 гривень. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги зазначила, що 01 листопада 2013 року передала під зберігання та своєчасне повернення своїй знайомій ОСОБА_2 належні грошові кошти у розмірі 57405 гривень. Вона і раніше їй давала на зберігання грошові кошти і довіряла їй, оскільки  побоючись за свою безпеку, тримати таку суму грошових коштів за місцем мешкання вважала небезпечним. На підтвердження укладання договору зберігання відповідачка власноруч написала розписку та передала копію свого паспорту. 04 жовтня 2015 року вона прийшла до відповідачки додому з вимогою про повернення грошових коштів, але двері їй ніхто не відчинив. Тоді в той же день вона направила відповідачці лист з проханням повернути передані їй під зберігання грощові кошти, але відповідь відповідачка не надала, що свідчить про порушення нею умов укладеного між ними  договору і, заволоділа її грошима. Правочин між ними було укладено в належній письмовій формі, що відповідає ст.936, 937, 179, 181 ЦК України. Відповідачка у відповідності до ст.ст.938, 949 ЦК України повинна була повернути річ, що передана на зберігання, на першу вимогу, але не зробила цього. Своїми діями відповідачка істотно порушила умови договору зберігання, не повертаючи передані нею грошові кошти на зберігання, що є підставою для розірвання договору. Відповідачка завдала шкоду, внаслідок якої значною мірою позбавлена грошових коштів, які вона передала їй на зберігання.
		В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі, пояснила, що з відповідачкою вони дружили майже 18 років, вона довіряла їй і неодноразово надавала їй гроші на зберігання. Так, 1 листопада 2013 року вона надала їй на зберігання зазначені гроші, строки договору, а також місце зберігання вони не оговорювали. Через деякий час вона дізналася, що відповідачка виїхала до Росії, дома її не було і вона направила їй лист про повернення коштів, відомостей про отримання цього листа відповідачкою у неї не має.
		Відповідачка, яка про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином,  в судове засідання не зявилась, заява про розгляд справи за відсутності або повідомлення про причини неявки до суду не надходили.
		Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечує позивачка.
		Суд, заслухавши позивачку, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до частини 1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
		Відповідно до абзаців 1 та 3 частини 1 ст.937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
		Таким чином, договір зберігання грошей, що є рухомою річчю, в сумі 57405 гривень повинен укладатися в письмовій формі.
		Відповідно до частин 1 та 2 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
		Відповідно до ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		В обґрунтування своїх вимог позивачка надала розписку ОСОБА_2 від 01 листопада 2013 року, за змістом якої остання взяла на себе відповідальність за зберігання та своєчасну здачу грошей товару на суму 57405 гривень.
		Суд не може прийняти зазначену розписку, як належний та допустимий доказ, що підтверджує факт укладання зазначеної угоди між сторонами, оскільки в зазначеній розписці ОСОБА_2 не зазначено власника речей, зберігати які вона зобов'язалась. Крім того, із розписки не можливо зробити висновок, що саме є предметом договору зберігання: гроші або товар на зазначену суму. Зазначена обставина має суттєве значення, оскільки зберігач повинен повернути саме ту річ, що прийнята на зберігання.
		Зроблена  позивачкою на цій розписці дописка, що вона її отримала від ОСОБА_2  не є належним підтвердженням того, що саме договір було укладено між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, оскільки не відомо  за яких обставин зроблено цей надпис,  чи обізнана про це відповідачка, чи в її присутності зроблено це доповнення.
		Також в цій частині суд не може приймати як належний доказ показання свідка ОСОБА_3, чоловіка позивачки, який в судовому засіданні зазначив, що з сімєю ОСОБА_2 вони тривалий час дружили, у ОСОБА_2 добре йшли справи, вони їм допомагали, а тому в подальшому, коли ситуація у ОСОБА_2 змінилася, то вже вони стали їм допомагати, пятдесят тисяч для них були невеликі кошти. Так склалося, що вони вирішили свої гроші зберігати у знайомих. В 2013 році вони неодноразово укладали угоди, але подробиць він не памятає, оскільки усім займалася його дружина.
		Крім того, позивачкою не доведено в судовому засіданні, що нею належним чином висловлювалось вимога щодо повернення коштів, оскільки відомостей про отримання  відповідачкою листа щодо необхідність повернення коштів, позивачка не надала.
		Таким чином, на думку суду, в суді позивачка не довела, що між сторонами було укладено  договір зберігання грошей в сумі 57405 гривень, а тому вимоги про розірвання угоди та стягнення з відповідачки коштів в зазначеній сумі задоволенню не підлягають
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.208, 936, 937, 938 ЦК України, ст.ст.11, 15, 60, 88, 213-215, 224 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору зберігання та стягнення грошових коштів за договором зберігання - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області  через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
		Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
		                    
		 
		 
		Суддя                                                                                                                 І.І.Карабан

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...