Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/692/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2016. Зареєстровано: 09.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		        ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  УХВАЛА
		 
		05 лютого 2016 р.Справа №804/692/16
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого суддіВерба І.О.
		при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.
		 
		за участю представників позивачаОСОБА_1, ОСОБА_2
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		4 лютого 2016 року Публічне акціонерне товариство «Дніпроазот» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування пунктів 1, 3 наказу від 25 січня 2016 року №97.
		Разом із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії пунктів 1, 3 оскаржуваного наказу від 25 січня 2016 року №97 «Про переведення субєктів зовнішньоекономічної діяльності України на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності», якими Публічне акціонерне товариство «Дніпроазот» (Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. С.Х. Горобця, 1, код ЄДРПОУ 05761620) переведено з спеціальної санкції - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності на спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, а також по відношенню до ПАТ «Дніпроазот» відновлено дію наказу Мінекономрозвитку України від 09.07.2015 року №732 у частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
		Ухвалою суду від 4 лютого 2016 року призначено розгляд клопотання Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» у судовому засіданні 5 лютого 2016 року.
		В обґрунтування клопотання про забезпечення адміністративного позову зазначено наступне:
		- пункти 1, 3 наказу №97 є незаконними, створюють очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ПАТ «Дніпроазот» до ухвалення рішення в адміністративній справі, та мають очевидні ознаки протиправності;
		- позивача з 25.01.2016 року переведено з спеціальної санкції - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності на спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності;
		- пунктом 3 наказу №97 відновлено дію наказу Мінекономрозвитку України від 09.07.2015 року №732 у частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до зазначеного в позиції 3 додатка до Наказу №97 субєкта зовнішньоекономічної діяльності України (ПАТ «Дніпроазот»);
		- зі змісту Переліку субєктів зовнішньоекономічної діяльності України, яких переведено на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності (позиція № 3 додатка до Наказу №97) вбачається, що спеціальна санкція застосована до ПАТ «Дніпроазот» за порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по операціям з компанією «BERSEL. INC.» (1712 Pioneer Ave. Ste. 115 Cheyenne, WY 82001, USA) та компанією «FIASTRA TRADING LIMITED)) (КІПР, ATTALOU, 5 P.C., 3090, LIMASSOL; AS "PRIVATBANK", RIGA) за контрактами №145237 від 18.11.2013, №145238 від 18.11.2013, №146111 від 28.04.2014, №146112 від 25.04.2014;
		- протягом 2014-2015 років позивач не мав жодних контрактних відносин із компанією «BERSEL. INC.» США, в яких валюта платежу (валюта контракту) була визначена в українських гривнях. Протягом 2011-2015 років ПАТ «Дніпроазот» мало контрактні взаємовідносини із компанією-нерезидентом «BERSEL. INC.» США, валюта платежів за якими є долар США;
		- за контрактами №146734 від 03.12.2014 року, №146735 від 02.12.2014 року, №146736 від 02.12.2014 року, №146737 від 04.12.2014 року, №146738 від 05.12.2014 року, №147485 від 24.03.2015 року позивач поставляв зазначеному нерезиденту товар - продукцію власного виробництва (карбамід та аміак), а останній зобовязався оплачувати поставлений товар;
		- дійсно, валютна виручка за наведеними контрактами не була зарахована на рахунки ПАТ «Дніпроазот». Проте, не зарахування валютної виручки за цими Контрактами, стало наслідком не протиправних дій з боку ПАТ «Дніпроазот», а внаслідок неналежного виконання своїх зобовязань компанією «BERSEL. INC.», яка порушила умови цих Контрактів і не здійснила розрахунок за поставлену продукцію. З пояснень компанії «BERSEL. INC.» неоплата продукції була викликана фінансовими труднощами;
		- внаслідок прострочення платежів відвантаження продукції цьому контрагенту було зупинено, незважаючи на те, що обсяг продукції, який ПАТ «Дніпроазот» зобовязане відвантажити за Контрактами значно більше, ніж обсяг фактично відвантаженої продукції, і ПАТ «Дніпроазот» цими діями фактично порушило умови контрактів;
		- ПАТ «Дніпроазот» вжило та продовжує вживати заходи для зарахування валютної виручки. Зокрема, ПАТ «Дніпроазот» до спливу 90-денного строку, встановленого Національним банком України, звернулося до МКАС при ТТП України з відповідними позовами до компанії «BERSEL. INC.» про стягнення коштів за Контрактами. Рішеннями МКАС при ТТП України у повному обсязі стягнуто з компанії «BERSEL, INC» заборгованість за контрактами;
		- протягом 2013-2014 років ПАТ «Дніпроазот» мало контрактні взаємовідносини із компанією-нерезидентом «FIASTRA TRADING LIMITED» валюта платежів за якими є долар США. За контрактами №145237 від 18.11.2013 року, №145238 від 18.11.2013 року, №146111 від 28.04.2014 року, №146112 від 25.04.2014 року позивач поставляв зазначеному нерезиденту продукцію власного виробництва (карбамід та аміак), а останній зобовязався оплачувати поставлений товар;
		- дійсно, валютна виручка за наведеними контрактами також не була зарахована на рахунки ПАТ «Дніпроазот». Проте, не зарахування валютної виручки за цими Контрактами, стало наслідком не протиправних дій з боку ПАТ «Дніпроазот», а внаслідок неналежного виконання своїх зобовязань компанією «FIASTRA TRADING LIMITED», яка порушила умови цих контрактів і не здійснила розрахунок за поставлену продукцію. З пояснень компанії «FIASTRA TRADING LIMITED» неоплата продукції була викликана фінансовими труднощами;
		- внаслідок прострочення платежів відвантаження продукції цьому контрагенту було зупинено, незважаючи на те, що обсяг продукції, який ПАТ «Дніпроазот» зобовязане відвантажити за контрактами значно більше, ніж обсяг фактично відвантаженої продукції, і ПАТ «Дніпроазот» цими діями фактично порушило умови контрактів;
		- ПАТ «Дніпроазот» вжило та продовжує вживати заходи для зарахування валютної виручки. Зокрема, ПАТ «Дніпроазот» до спливу 90-денного строку, встановленого Національним банком України, звернулося до МКАС при ТТП України з відповідними позовами до компанії «BERSEL. INC.» про стягнення коштів за Контрактами. Рішеннями МКАС при ТТП України у повному обсязі стягнуто з компанії «FIASTRA TRADING LIMITED» заборгованість за Контрактами;
		- спеціальна санкція - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, є адміністративно-господарською санкцією. Частина 1 статті 218 Господарського кодексу України визначає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання;
		- єдиною правовою підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій є вчинення господарського правопорушення. Елементами складу господарського правопорушення є: протиправне діяння (дія або бездіяльність); негативні наслідки діяння (шкода); причинно-наслідковий звязок між протиправним діянням та наслідками; вина субєкта у вчиненні правопорушення;
		- в даному випадку вина ПАТ «Дніпроазот» у вчиненні правопорушення відсутня, оскільки ПАТ «Дніпроазот» не допускало порушення умов Контрактів та порушення вимог Закону №185/94-ВР, оскільки з незалежних від ПАТ «Дніпроазот» причин саме нерезиденти, компанія «BERSEL. INC.» США та компанія «FIASTRA TRADING LIMITED» в порушення умов зовнішньоекономічних контрактів порушили умови Контрактів та не сплатили у повному обсязі грошові кошти за поставлений товар;
		- індивідуальний режим зовнішньоекономічної діяльності жодним чином не призведе до захисту інтересів держави. Саме ПАТ «Дніпроазот» вживає передбачені законодавством практичні заходи, що направлені на захист інтересів держави, стягнення та зарахування валютної виручки за контрактами, а також не мало і не має на меті зашкодити економіці України. В той час як застосування спеціальної санкції фактично зупиняє можливість належного здійснення ПАТ «Дніпроазот» власної господарської діяльності, зокрема щодо відвантаження власної продукції, до якої відноситься не тільки карбамід та аміак, але й сода каустична, рідкий хлор, та інші товари, які експортно-орієнтовані, виробляються у безперервному виробничому процесі і не мають достатнього ринку збуту в Україні;
		- пунктом 3 Наказу №97 відновлено дію Наказу Мінекономрозвитку від 09.07.2015 оку №732 у частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до ПАТ «Дніпроазот». Відповідно до частини 4 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України;
		- ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2015 року по справі №158зп-15/804/9583/15 зупинено дію Наказу Мінекономрозвитку від 15.07.2015 року №732 в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до ПАТ «Дніпроазот». Ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2015 р. по справі №158зп-15/804/9583/15 підлягає негайному виконанню, є чинною, відповідачем у встановленому порядку не оскаржена;
		- таким чином, пункт 3 наказу №97, яким відновлено дію наказу від 09.07.2015 року № 732, у частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до ПАТ «Дніпроазот», є протиправним;
		- відповідач двічі застосовує спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, за одне і те саме порушення, а саме за порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по операціям з компанією «FIASTRA TRADING LIMITED»;
		- з 25.01.2016 року ПАТ «Дніпроазот» до моменту отримання разових (індивідуальних ліцензій) не має права здійснювати всі експортно-імпортні операції, що здійснюються підприємством;
		- ПАТ «Дніпроазот» є одним з найбільших підприємств у хімічній галузі з виробництва мінеральних добрив та азотних сполук, єдиним підприємством в Україні, яке здійснює безперебійне виробництво рідкого хлору, соляної кислоти, натру їдкого технічного та гіпохлориту натрію, а також є виробником теплової енергії, яка виробляється на ТЕЦ ПАТ «Дніпроазот» та споживається житловим масивом «Соцмісто» м. Дніпродзержинська. Продукція, що виробляється підприємством, є експортно-орієнтованою, виробляється у безперервному виробничому процесі і не має достатнього ринку збуту в Україні. Для забезпечення безперервного виробництва та реалізації власної продукції, підтримання устаткування підвищеної небезпеки у належному робочому стані, забезпечення зберігання небезпечних продуктів, ПАТ «Дніпроазот» має здійснювати безперервний продаж та придбання товарів (послуг) у режимі експортно-імпортних операцій;
		- внаслідок застосування індивідуального режиму ліцензування підприємство має підстави для побоювання про те, що отримання разових (індивідуальних) ліцензій на кожну окрему експортно-імпортну операцію призведе до неможливості оперативної та своєчасної реалізації продукції, яка виробляється у безперервному виробничому процесі, що призведе до накопичення на території ПАТ «Дніпроазот» небезпечних продуктів та зупинення виробничої діяльності, що може призвести непередбачуваних негативних наслідків;
		- через надлишок виробленої продукції ПАТ «Дніпроазот» буде змушене зупинити роботу виробництв мінеральних добрив, рідкого хлору, соляної кислоти, натру їдкого технічного, гіпохлориту натрію, які у свою чергу використовують у значних обсягах теплову енергію, яка виробляється на ТЕЦ ПАТ «Дніпроазот», що забезпечує опаленням населення, бюджетні установи, інші організації житлового масиву «Соцмісто» м. Дніпродзержинськ;
		- у звязку з відсутністю ринку збуту в Україні рідкого хлору та соляної кислоти в обсягах виробництва ПАТ «Дніпроазот» та досягнення граничного рівня запасу цих видів продукції на складах, підприємство було змушене зупинити ведення технологічного режиму хлорної групи цехів з 21.09.2015 р. до 24.09.2015 р., з 09.11.2015 р. до 18.11.2015 р., з 19.11.2015 р. до 22.11.2015 р., що призвело до збитків та переведення цього цеху та його працівників на режим простою. У випадку, якщо найближчим часом підприємство не зможе вивести власну продукцію на зовнішні товарні ринки і забезпечити безперервність виробництва та реалізації хлору рідкого, підприємство буде змушене знову прийняти рішення щодо тимчасового або повного зупинення цього виробництва до відміни спеціальної санкції;
		- індивідуальний режим ліцензування, який також поширюється на імпортні операції, може перешкодити своєчасній закупівлі сировини, допоміжних матеріалів та обладнання іноземного виробництва, яке використовується ПАТ «Дніпроазот» для власного виробництва та забезпечення безперебійного функціонування обладнання, що також може створити ризик настання вищенаведених негативних наслідків та аварій техногенного характеру.
		Відповідач проти клопотання заперечив наступним:
		- позивач зазначає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, у вигляді зупинення діяльності підприємства, оскільки позивач не встигне оформити індивідуальну ліцензію. Таким чином, позивач фактично, визнає, що отримавши індивідуальну ліцензію Мінекономрозвитку може здійснювати діяльність в повному обсязі, а отже загроза заподіяння шкоди його правам чи інтересам відсутня і для вжиття заходів забезпечення позову немає підстав;
		- застосування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності не передбачає заборону ведення підприємством господарської діяльності, а лише встановлюється порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності через отримання відповідної ліцензії;
		- твердження позивача про те, що дія спеціальної санкції заподіює шкоди його правам та інтересам, так як він не встигне отримати індивідуальну ліцензію є необґрунтованим, оскільки факт неотримання позивачем ліцензії у звязку з його «фізичною завантаженістю» не має причинно-наслідкового звязку із очевидною небезпекою завдання шкоди Міністерством. Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження фактів вчинення ним зовнішньоекономічної діяльності після застосування до нього спеціальної санкції;
		- позивач вказує на протиправність дій чи рішення Мінекономрозвитку, не підтверджує протиправність оскаржуваного наказу Мінекономрозвитку від 25.01.2016 року №97 та не заперечує проти наявної заборгованості за контрактом укладеним із компанією «Bersel INC», а відтак не спростовує підстави для застосування спеціальної санкції, а саме порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;
		- посилання позивача на відсутність порушення з його боку є безпідставними, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зовнішньоекономічна операція повинна бути завершена у строк, що не перевищує визначений даною статтею чи Національним банком України. При цьому, як дана стаття, так і будь-яка інша норма чинного законодавства не містить винятків чи обмежень щодо причин невиконання зовнішньоекономічних операцій за контрактом. Тобто, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено обовязок резидента повернути грошові кошти на територію України. Для взяття Державою під контроль зовнішньоекономічної діяльності позивача достатньо самого факту не завершення у встановлений строк зовнішньоекономічної операції, зокрема не надходження товару або грошових коштів на митну територію України. Таким чином, Мінекономрозвитку просить суд врахувати, що чинним законодавством застосування спеціальної санкції не ставиться в залежність від причин невиконання зовнішньоекономічного контракту нерезидентами;
		- позивачем не було надано доказів очевидності ознак протиправності рішення субєкта владних повноважень, встановлення яких є обовязковою умовою для застосування заходів забезпечення адміністративного позову відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2;
		- Міністерством при застосуванні спеціальної санкції не було допущено порушення порядку застосування спеціальних санкцій, передбаченого Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;
		- отримавши подання Служби безпеки України від 10.09.2015 року №8/1/2-13215ДСК (для службового користування), яке за змістом і формою відповідало вимогам частини третьої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон), у Мінекономрозвитку не було підстав для незастосування спеціальної санкції до субєкта, вказаного у поданні, що підтверджується судовими рішеннями Вищого адміністративного суду України від 28.02.2013 року у справах №К/9991/6278/12 та від 25.04.2013 року №К/9991/96647/11;
		- у клопотанні позивач не вказує на протиправність дій чи рішення Мінекономрозвитку, а посилається на вжиття ним відповідних практичних заходів, які не підтверджують протиправність оскаржуваного наказу Мінекономрозвитку від 25.01.2016 року №97 та не спростовують підстави для застосування спеціальної санкції;
		- вважаємо, що ознаки очевидної протиправності у рішенні Мінекономрозвитку відсутні, а отже підстав для зупинення наказу Мінекономрозвитку від 25.01.2016 року №97 не має.
		Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову з наступних підстав.
		Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень.
		При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обовязок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
		Згідно пункту 1.4 «Положення про порядок застосування до субєктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних субєктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року №52 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 травня 2000 року за №260/4481, оскарження застосування санкцій у судовому порядку до винесення судом відповідного рішення по суті справи не зупиняє їх дію.
		Пунктом 2.1 вказаного Положення визначено, що індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських субєктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних субєктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, що зазначена в статті 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
		З метою контролю за зовнішньоекономічною діяльністю субєктів зовнішньоекономічної діяльності, що допустили порушення у цій сфері, оформляється разова (індивідуальна) ліцензія, яка видається Міністерством економічного розвитку і торгівлі України чи уповноваженими ним органами. Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій субєктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції. Оформляється разова (індивідуальна) ліцензія у порядку, визначеному Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (пункт 2.2 Положення).
		Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або повязаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (пункт 2.3 Положення).
		Суд зазначає, що з поданих матеріалів та документів не вбачається наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки оскаржуваним наказом застосована спеціальна санкція, яка не передбачає заборону здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
		При цьому, доказів наявності зовнішньоекономічних контрактів які належало б укладати або виконувати - не надано. 
		Також не підтверджено відсутність можливості отримати індивідуальну ліцензію з огляду на недостатність у позивача часу, зокрема, позивач взагалі не посилається на необхідність отримання ліцензій за конкретним контрактом, вказуючи на загальну неможливість здійснення зовнішньоекономічної діяльності. В судовому засіданні представник позивача не пояснив скільки часу займає отримання ліцензії, що є недостатнім. 
		Не надано підтвердження й наявності залишків товарних запасів та їх неможливість подальшого розміщення або реалізації, у тому числі за наявності попиту, з боку нерезидентів. 
		Позивач, заявляючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, не довів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, не зазначив обґрунтованих причин для зупинення дії оскаржуваного рішення.
		Наведені обґрунтування не підтверджені належними доказами, у звязку із чим не вбачається причинний звязок дії оскаржуваного рішення із наведеними позивачем негативними наслідками.
		Таким чином, судом не встановлена наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, у звязку із чим суд не знайшов беззаперечних підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення адміністративного позову. 
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого клопотання про забезпечення позову.
		Керуючись статтями 117, 118, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		УХВАЛИВ:
		 
		В задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі №804/692/16  відмовити. 
		Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Повний текст ухвали складений 8 лютого 2016 року.
		 
		 
		Суддя                                                        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...