Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/21729/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності; укладення, зміна, розірвання договорів, пов’язаних з реалізацією; авторського права (суміжних прав).
Надіслано для оприлюднення: 12.02.2016. Зареєстровано: 16.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ОКРЕМА ДУМКА
		Судді Київського апеляційного господарського суду Разіної Т.І.
		 
		На постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016, що прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія", яка подана на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2015 у справі № 910/21729/14  за позовом приватного акціонерного товариства "Одеська Кіностудія", до Міністерства культури України, товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Будущеє" та Державного агентства України з питань кіно, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Фонду державного майна України, про визнання недійсною додаткової угоди від 27.07.2007 № 2 до договору від 10.05.2003 №15/05/03 та стягнення 24 360 грн. компенсації.
		Приватне акціонерне товариство "Одеська Кіностудія" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви від 24.11.2014 про зміну предмету позову) до Міністерства культури України  та товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Будущеє" про:
		- визнання недійсною укладеної Державною службою кінематографії Міністерства культури і туризму України і ТОВ "Фірма Будущеє" додаткової угоди від 27.07.2007 № 2 до договору від 10.05.2003 № 15/05/03, укладеного Міністерством культури і туризму України та ТОВ "Фірма Будущеє";
		- стягнення з Міністерства культури України і ТОВ "Фірма Будущеє" компенсації, отриманої внаслідок порушення авторського права за передання виключного майнового права на використання фільмів ТОВ "Фірма Будущеє" у сумі 24 360 грн., що складає 20 (двадцять) мінімальних заробітних плат. 
		Позов мотивовано тим, що додаткова угода від 27.07.2007 № 2 підлягає визнанню недійсною, оскільки її зміст суперечить чинному законодавству, зокрема, ст. 475 Цивільного кодексу Української РСР та ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2014 до участі у справі № 910/21729/14 залучено Державне агентство України з питань кіно як третього відповідача. 
		Рішенням господарського суду міста Києва від 15.01.2015 у справі № 910/21729/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015, у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2015 судові рішення попередніх судових інстанцій скасовано; справу № 910/21729/14 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
		Підставами для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів стало те, що господарські суди, розглядаючи справу:
		- дійшли передчасного висновку про те, що зміст додаткової угоди від 27.07.2007 № 2 не суперечить Цивільному кодексу України  та іншим актам цивільного законодавства, а сторони при її укладенні мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; 
		- не з'ясували у позивача, з яких саме конкретних підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, він просить визнати недійсною додаткову угоду від 27.07.2007 № 2;
		- не з'ясували питання виникнення авторського права на аудіовізуальні твори (кінофільми), відчуженні за спірними договорами, в розрізі законодавства, яке діяло на момент виникнення авторського права;
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2015 залучено до участі у справі Фонд державного майна України (далі - Фонд) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.
		Рішенням господарського суду м. Києва від 18.09.2015 у справі                       № 910/21729/14 у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство "Одеська кіностудія" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити у повному обсязі позов приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія".
		Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме  ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР, що набрав чинності 01.01.1964, ст. 609 ЦК України, ст.ст. 32, 34, 39 ГПК України, оскільки судом не досліджено докази наявні в матеріалах справи. На думку скаржника, спірна додаткова угода від 27.07.2007 № 2 до договору від 10.05.2003 №15/05/03, на відміну від зроблених висновків в оскаржуваному рішенні, суперечить  Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, сторони при укладенні угоди не мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі. 
		Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодилась з апеляційною скаргою та задовольнила її скасувавши при цьому рішення місцевого господарського суду та прийнявла нове, яким задовольнила позовні вимоги частково визнавши недійсною додаткову угоду № 2 від 27.07.2007, укладену між Державною службою кінематографії Міністерства культури і туризму України та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Будущеє", до договору № 15/05/03 від 10.05.2003 на майбутнє. В решті позовних вимог відмовлено.
		Мотивуючи часткове задоволення позову апеляційний суд зазначає, що:
		- суд першої інстанції помилково виходив з того, що додаток до Акту від 21.11.2005 складний на основі даних бухгалтерського обліку по аналітичних рахунках 10, 11 та балансу підприємства свідчить про передачу Мінкультом, Фондом держмайна до ЗАТ "Одеська кіностудія" лише майна, визначеного у ньому, оскільки відображення певних даних як на аналітичних рахунках  так і на балансі підприємства залежить виключно від добросовісності ведення останнім власної господарської діяльності в частині ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності та не спростовує факту існування іншого майна, яке належить підприємству на певному правовому титулі, в даному випадку прав інтелектуальної власності на фільми, а тому суд зробив висновок, що  ЗАТ "Одеська кіностудія" було прийнято все майно (цілісний майновий комплекс), в наслідок чого стало повним правонаступником державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів» після державної реєстрації його припинення, а тому до нього перейшли всі права та обов'язки об'єкта приєднання - державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів», включаючи права, які є предметом оспорюваної додаткової угоди від 27.07.2007 № 2 до договору від 10.05.2003 №15/05/03.
		- що помилковим є висновок суду першої інстанції про перехід прав інтелектуальної власності на фільми до Міністерства культури України з огляду на підписання Акту прийому-передачі фільмів, виробництва ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» та майнових прав на них від 15.10.2006, оскільки Мінкультури не було визначено як правонаступник згідно наказу Міністерства культури і туризму України від 14.03.2006 № 116 про реорганізацію ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» шляхом приєднання до ЗАТ «Одеська кіностудія»,  тобто, підписуючи вказаний акт прийому-передачі фільмів від 15.10.2006 Мінкультури та ліквідатор ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» діяли всупереч наказу Міністерства культури і туризму України від 14.03.2006 № 116.
		- що укладення додаткової угоди від 27.07.2007 № 2 до договору від 10.05.2003 №15/05/03 Державним агентством України з питань кіно та ТОВ «Фірмою Будущеє» щодо об'єктів авторського права (фільмів) без участі правонаступника-правоволодільця, в даному випадку ПрАТ "Одеська кіностудія" (ЗАТ "Одеська кіностудія"), порушує права останнього, а саме, виключні права дозволяти використання творів (фільмів) та права на плату за їх використання, а  саме укладання такого договору суперечить статті 1113 ЦК України, статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права», оскільки додаткова угода  має бути трьохсторонньою як і Договір.
		За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що укладена відповідачами (Державним агентством України з питань кіно та ТОВ «Фірмою Будущеє») додаткової угоди від 27.07.2007 № 2 до договору від 10.05.2003 №15/05/03 укладено всупереч нормам цивільного законодавства, що регулюють правовідносини, пов'язані з майновими правами інтелектуальної власності на аудіовізуальні твори, а отже підлягає визнанню недійсною в судовому порядку на майбутнє.
		Вважаю, що дана постанова є помилковою, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що в заяві про зміну предмету позову позивач просив визнати недійсною додаткову угоду від 27.07.2007 № 2 до договору від 10.05.2003 № 15/05/03. 
		Позов мотивовано тим, що додаткова угода від 27.07.2007 № 2 підлягає визнанню недійсною, оскільки її зміст суперечить чинному законодавству, зокрема, ст. 475 Цивільного кодексу Української РСР та ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
		Отже, звертаючись до суду з позовом про визнання додаткової угоди від 27.07.2007 № 2 до договору від 10.05.2003 № 15/05/03 позивач не оспорює сам договір від 10.05.2003 № 15/05/03.
		Враховуючи наведене я вважаю, що факт правонаступництва не є предметом цього спору, а тому неправомірним та таким, що виходить за межі предмету спору є з'ясування судом та встановлення підстав і обсягів переходу майна і прав від Міністерства культури України, Фонду держмайна України до ЗАТ "Одеська кіностудія" (позивач) або від ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» до Міністерства культури України. Крім того, недоведеним є факт передачі прав на фільми до позивача, оскільки жодного належного та допустимого доказу останнім не надано, а висновок апеляційного суду про можливість бухгалтерської помилки під час складання додатку до Акту від 21.11.2005 є надуманим, безпідставним та недоведеним. 
		На моє переконання при розгляді даної справи необхідно керуватися фактами, що не спростовані в судовому або іншому порядку. Саме таким є факт перебування фільмів, які є предметом договору № 15/05/03 від 10.05.2003, у власності держави в особі державного органу - Державного агентства України з питань кіно.
		Враховуючи, що суб'єктом майнових прав на фільми є держава у відповідності до норм чинного законодавства, тому додаткова угода від 27.07.2007 № 2 жодним чином не може порушувати прав авторів на авторську винагороду. Відповідно до матеріалів справи ПрАТ "Одеська кіностудія" не є автором цих творів. Крім того, в судовому порядку за відповідним позовом не було встановлено, що позивач набув статусу правонаступника ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» за майновими правами на фільми.
		В зв'язку з чим безпідставним є висновок апеляційного суду про те, що  укладення додаткової угоди від 27.07.2007 № 2  до договору від 10.05.2003 №15/05/03 Державним агентством України з питань кіно та ТОВ «Фірмою Будущеє» щодо об'єктів авторського права (фільмів) без участі правонаступника-правоволодільця, в даному випадку ПрАТ "Одеська кіностудія", порушує його права, а саме, - виключні права дозволяти використання творів (фільмів) та права на плату за їх використання, а  саме укладання такого договору суперечить статті 1113 ЦК України, статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права», оскільки додаткова угода  має бути трьохсторонньою як і Договір
		Недоведеним та безпідставним, на мою думку, є висновок апеляційного суду про те що підписуючи Акт прийому-передачі фільмів від 15.10.2006 Міністерство культури України та ліквідатор ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» діяли всупереч наказу Міністерства культури і туризму України від 14.03.2006 № 116, відповідно до якого ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів»  реорганізовувалось шляхом його приєднання до ЗАТ «Одеська кіностудія».
		Оскільки, відповідно до матеріалів справи у статутний фонд ЗАТ «Одеська кіностудія» було внесено цілісний майновий комплекс ДП «Одеська кіностудія фільмів», який знятий з його балансу, оцінений як 50+1 акція, внесених державою до створення нового підприємства, та переданий згідно з актом в статутний фонд (акції держави), всі інші матеріальні та нематеріальні цінності залишилися на балансі ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів». 
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи протягом 2005 та 2006 років існували дві окремі самостійні юридичні особи, а саме: ЗАТ «Одеська кіностудія» (код ЄДРПОУ 0933932816) та ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» (код ЄДРПОУ 02404405).
		А лише 08.11.2006 ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів»  припинено як юридичну особу та все його майно, яким є і фільмофонд, передано згідно з актом приймання-передачі фільмів виробництва ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» та майнових прав на них від 15.10.2006 Міністерству культури і туризму України.
		Матеріали справи не містять жодного доказу в розумінні ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України про те, що в період існування двох вищезазначених юридичних осіб, тобто протягом 2005 та 2006 років, між даними юридичними особами виникали спори з приводу майна, яке було передано або не було передано до ЗАТ «Одеська кіностудія».
		В той же час позивачем не доведено матеріалами справи про наявність підстав для визнання недійсною додаткової угоди від 27.07.2007 № 2 до договору від 10.05.2003 №15/05/03 з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України.
		Тому, я вважаю, що позивачем не доведено свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі, які були визначені підставою для скасування рішення суду першої інстанції і вважаю, що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін згідно ст.ст. 4-7, 43, 44, 49, 103 ГПК України.
		 
		 
		 
		Суддя
		Київського апеляційного 
		господарського суду                                                                        Т.І. Разіна 
		"02" лютого 2016 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...