Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 800/507/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2016. Зареєстровано: 16.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2016.
Дата набрання законної сили: 08.02.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		08 лютого 2016 року                               м. Київ                    справа № 800/507/15 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		 
		 головуючого судді                          Чалого С.Я.суддів:                                                  Заяць В.С.
		                                                             Калашнікової О.В.
		                                                             Леонтович К.Г.
		                                                             Сороки М.О.                                                             
		                      
		 секретар судового засідання            Зубенко Д.В.,  за участю представників:  позивача - не з'явився відповідача 1 - Нарольська Т.С. відповідача 2 - Біркіна А.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_7 до Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення,-
		в с т а н о в и в :
		          ОСОБА_7 звернулася до суду з адміністративним позовом та просила, зокрема:
		          - визнати протиправними дії Вищої ради юстиції про доручення Вищій кваліфікаційній комісії суддів України щодо встановлення в діях судді Буддьонівського районного суду м.Донецька ОСОБА_7 ознак дисциплінарного проступку та порушення присяги судді та стосовно зупинення розгляду матеріалів щодо звільнення з посади за загальними обставинами;
		- визнати незаконним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18 листопада 2015 року щодо надання рекомендацій Вищій раді юстиції про звільнення ОСОБА_7 за ознаками порушення присяги судді;
		- визнати протиправними дії Вищої ради юстиції щодо порушення строку розгляду заяви про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Буддьонівського районного суду м.Донецька за власним бажанням та направити його до Верховної ради України з відповідним пакетом документів;
		- в процесі підготовки справи до розгляду витребувати у відповідачів зазначені в позовній заяві оскаржувані рішення, оскільки позивачу їх ніхто не вручав, про їх наявність не повідомляв, у зв'язку з чим позивач не має можливості надати їх суду для забезпечення належного розгляду справи, про наявність таких рішень позивачу стало відомо тільки у грудні 2015 року з всесвітньої мережі інтернет. 
		          В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що Указом Президента України від 01 жовтня 2008 року №882/2008 її призначено на посаду судді Буддьонівського районного суду м.Донецька.
		Постановою Верховної ради України від 05 вересня 2013 року №452-VII позивача обрано на посаду судді Буддьонівського районного суду м.Донецька безстроково.
		Позивач зазначає, що з травня 2014 року м.Донецьк стало підвергатися артилерійським обстрілам. При цьому, вона продовжувала виконувати обов'язки судді та здійснювати правосуддя. Однак, по виході з щорічної відпустки наприкінці 2014 року, приміщення суду у м.Донецьк  було опечатано владою ДНР.
		В подальшому, позивачем було прийнято рішення про звільнення з посади судді за власним бажанням, у зв'язку з чим 04 жовтня 2014 року ОСОБА_7 власноруч написала заяву про звільнення за власним бажанням та 08.10.2014 року надіслала її рекомендованою поштою до Вищої ради юстиції. Також до заяви був доданий необхідний пакет документів.
		08 вересня 2015 року секція Вищої ради юстиції в порушення вимог закону, тобто майже через рік приступила до розгляду заяви позивача і ухвалила висновок рекомендувати Вищій ралі юстиції звернутися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для встановлення в діях 10 суддів, у тому числі і ОСОБА_7, ознак дисциплінарного проступку та порушення присяги судді та зупинити розгляд матеріалів щодо звільнення з посади за загальними обставинами.
		Позивач вказує, що перебуваючи на посаді судді вона  жодного разу не піддавалася дисциплінарній відповідальності, належним чином виконувала покладені державою обов'язки, не допускаючи порушень закону і присяги судді.
		Тому, позивач вважає безпідставними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, надаючи рекомендацію Вищій раді юстиції щодо звільнення з посади судді за ознаками порушення присяги.
		Крім цього, вказує на протиправність дій ВРЮ і ВККСУ щодо тривалого не розгляду заяви про звільнення за власним бажанням, з урахуванням того, що позивач мешкає в зоні АТО, при цьому ніяких порушень присяги судді, які б давали можливість звільнення з цих підстав, в діях позивача не вбачається.
		Також, позивач зазначає також, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України порушила не тільки ст.ст. 43, 64 Конституції України, а і ч.ч. 8. 10 - 13 ст. 95. ч.ч. 2. 8 ст. 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановивши в діях позивача як судді вину, при цьому порушуючи її право на захист, принцип змагальності, не повідомивши позивача і не запросивши на засідання. При цьому, прийняте ВККСУ рішення надіслано не було, в порушення ч. З ст. 97 Закону не оприлюднене: підстави, які «вбачала» Вища кваліфікаційна комісія суддів України щодо порушення присяги судді, позивачу не відомі.
		 Натомість, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проти позовних вимог заперечує та вказує про таке.
		29 січня 2015 року до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшло звернення голови Ради суддів України Сімоненко В.М. щодо порушення присяги суддями. В обґрунтування звернення заявник зазначила, що деякі з суддів, які є носіями судової влади в Україні та уповноважені здійснювати правосуддя й виконувати свої обов'язки на професійній основі, призначені на посади у незаконно створених установах самопроголошеної «Донецької Народної Республіки» (далі - «ДНР», «судах ДНР»). Ця обставина встановлена зі змісту документа - «Указу голови ДНР» № 03 від 9 січня 2015 року, копія якого надана як додаток до звернення. Згідно з цим документом серед «суддів», призначених у «Верховний суд ДНР», значиться ОСОБА_7
		Голова Ради суддів України Сімоненко В.М. вказала, що цей факт негативно впливає на авторитет судової влади в Україні, яка здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законодавством України, та просила Комісію здійснити перевірку такої неналежної поведінки цих суддів.
		З метою інформування судді ОСОБА_7 про наявність у Комісії звернення щодо неї, 11 вересня 2015 року на офіційному веб-сайті Комісії було розміщено оголошення, яким судді запропоновано надати відомості щодо свого місцезнаходження для направлення їй копії звернення або надіслати пояснення щодо порушення, вчинення якого ставиться їй у вину, протягом десяти днів з дня розміщення оголошення.
		Втім, суддя ОСОБА_7. на пропозицію не відреагувала, письмових пояснень стосовно обставин, викладених у зверненні, не надала.
		Згідно з вимогами статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» членом Комісії Весельською Т.Ф. проведено перевірку даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності, за результатами якої складено висновок з викладенням виявлених фактів та обставин. На підставі цього висновку рішенням Комісії від 24 вересня 2015 року №2425/дп-15 стосовно судді Будьоннівського районного суду міста Донецька ОСОБА_7 відкрито дисциплінарну справу.
		30 жовтня 2015 року на адресу Комісії надійшло звернення голови Вищої ради юстиції Бенедисюка І.М., який ініціював здійснення перевірки відносно судді Будьоннівського районного суду міста Донецька ОСОБА_7 на предмет наявності в її діях дисциплінарного правопорушення та порушення присяги у зв'язку з порушенням правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, та допущення недоброчесної поведінки.
		На засідання Комісії суддя Будьоннівського районного суду міста Донецька ОСОБА_7. не з'явилася. У зв'язку з її перебуванням на території, не підконтрольній українській владі, та відсутністю можливості надіслати поштову кореспонденцію на цю територію (за повідомленням Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» з 27 листопада 2014 року приймання і доставка поштових відправлень на територію Донецької та Луганської областей, яка не контролюється українською владою, не здійснюється) про дату, місце та час засідання вона була поінформована оголошенням, розміщеним 23 жовтня 2015 року на офіційному веб-сайті Комісії. За таких обставин розгляд дисциплінарної справи здійснювався за відсутності судді.
		Заслухавши доповідь члена Комісії Весельської Т.Ф., проаналізувавши висновок та зібрані матеріали, Комісія встановила такі факти та обставини.
		За повідомленням Вищої ради юстиції (лист від З лютого 2015 року № 544/0/9-15), станом на 2 лютого 2015 року професійний суддя ОСОБА_7, відносно якої відкрито дисциплінарну справу, звернулася із заявою про звільнення з посади за власним бажанням.
		Однак указом голови «ДНР» ОСОБА_12 від 9 січня 2015 року № 03 ОСОБА_7 була призначена на посаду судді до «Верховного суду ДНР», незаконно створеного на території Донецької області.
		Позивач приховала від Комісії і суду факт призначення «указом голови «ДНР» ОСОБА_12 від 9 січня 2015 року № 03 до «Верховного суду ДНР».
		Тому, 18 листопада 2015 року Комісією прийнято рішення направити до Вищої ради юстиції рекомендацію для вирішення питання про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Будьоннівського районного суду міста Донецька з підстави, передбаченої пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею присяги).
		Вища кваліфікаційна комісія суддів України вказує про вчинення ОСОБА_7 дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у її об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів та, відповідно, наявність підстав для внесення до Вищої ради юстиції подання про звільнення її з посади судді за порушення присяги (пункт 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України).
		В свою чергу, Вища рада юстиції, також заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_7 щодо звернення до ВККС України із заявою про проведення перевірки стосовно позивача вказала на законність таких дій з огляду на наявність інформації про наявність в діях позивача дисциплінарного правопорушення та порушення присяги. Щодо порушення ВРЮ строку розгляду заяви ОСОБА_7 про звільнення з посади судді, вказує що Вища рада юстиції не здійснювала своїх повноважень у період з 11 квітня 2014 року до 04 червня 2015 року через відсутність складу зазначеного органу, передбаченого Конституцією України та ЗУ «Про вищу раду юстиції». Крім цього, відповідач зазначає, що оскільки інформацію про співробітництво позивача з терористичною організацією «ДНР» не спростовано, у ВРЮ відсутні будь-які підстави для внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Буддьонівського районного суду м.Донецька за власним бажанням.
		Дослідивши матеріали даної справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників провадження, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає підстав для задоволення вищевказаних позовних вимог з урахуванням такого.
		Статтею 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлені вимоги щодо несумісності з перебуванням на посаді судді. Так, перебування на посаді судді несумісне з зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом (частина перша статті 53 Закону).
		На суддю, відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», покладено обов'язок дотримуватися правил суддівської етики; додержуватися присяги судді.
		Згідно зі статтею 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов'язаний дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
		Кодексом суддівської етики, затвердженим XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (стаття 1). Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (стаття 3).
		Згідно з пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється органом, що його обрав або призначив, у разі, зокрема, порушення ним присяги.
		Частиною другою статті 105 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.
		Відповідно до частини п'ятої статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус   суддів» за наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія   суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.
		За правилами частини першої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» питання про звільнення судді з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею присяги), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою.
		Колегія суддів вказує, що суддя ОСОБА_7. склала в Україні присягу судді, відповідно до якої зобов'язана чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивною і справедливою.
		Однак, порушуючи присягу, всупереч вимогам законодавства України та положенням Кодексу суддівської етики, ОСОБА_7 вчинила дії, які свідчать про порушення нею присяги.
		17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		Відповідно до статті 9 Конституції України, Конвенція є частиною національного законодавства України.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено верховенство права та належне здійснення правосуддя.
		Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання), верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави-члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		Частина перша статті 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Стаття 124 Конституції України встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
		Статтями 3, 19, 51 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди утворюються Президентом України; створення надзвичайних та особливих судів не допускається; суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
		Отже, незаконно створені установи «суди ДНР» не є судами в розумінні закону, оскільки створені в порушення наведених вище норм Конституції та законів України; особи, які в них працюють, не є суддями і не мають повноважень на здійснення правосуддя, оскільки обрані (призначені) всупереч вимогам Конституції України та наведених законів України та не обіймають штатні суддівські посади, оскільки такі у цих установах відсутні.
		За таких обставин Комісія дійшла висновку, що діяльність «судів ДНР» є привласненням цими установами функцій суду, а тому участь професійних суддів України у діяльності «судів ДНР» є привласненням ними функцій суду.
		Таким чином, суддя Будьоннівського районного суду міста Донецька ОСОБА_7., не дотримавшись міжнародних стандартів діяльності судді по відправленню правосуддя відповідно до основоположного принципу верховенства права, умисно порушила вимоги статті 6 Конвенції в частині забезпечення права кожної особи на розгляд її справи судом, встановленим законом, та статті 124 Конституції України, її дії суперечать передбаченим присягою зобов'язанням чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді та здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону.
		Оцінюючи в сукупності факти та обставини, встановлені за результатами дисциплінарного провадження, з огляду на положення статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», колегія суддів погоджує висновок ВККС України про вчинення ОСОБА_7 дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у її об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів та, відповідно, наявність підстав для внесення до Вищої ради юстиції подання про звільнення її з посади судді за порушення присяги (пункт 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України).
		Враховуючи викладене, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18 листопада 2015 року № 3270/дп-15 є таким, що прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а вимоги Позивача ОСОБА_7 щодо скасування даного рішення є безпідставними.
		Стосовно визнання протиправними дій Вищої ради юстиції щодо порушення строку розгляду заяви про звільнення з посади судді слід зазначити, що відповідно до пункту 3 розділу II Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08 квітня 2014 року №1188-VII з 11 квітня 2014 року були припинені повноваження членів Вищої ради юстиції (крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою).
		Новий склад Вищої ради юстицїї був сформований в порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду юстиції» зі внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», а також з урахуванням пунктів 3, 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» до цього Закону.
		Тобто, Вища рада юстиції не здійснювала своїх повноважень з 11 квітня 2014 року до 04 червня 2015 року через відсутність складу зазначеного органу, передбаченого Конституцією України та Законом України «Про Вищу раду юстиції».
		Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Отже, Вища рада юстиції та Вища кваліфікаційна комісія суддів України, заперечуючи проти заявлених позовних вимог довели правомірність своїх дій та рішень, з огляду на це, колегія суддів приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_7
		 
		Керуючись статтею 160, 161-163, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_7 до Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення - відмовити.
		Постанова може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...