Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/598/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2016. Зареєстровано: 19.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 лютого 2016 року Справа № 907/598/15 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Картере В.І. (доповідач), 
		суддів:                         Барицької Т.Л.,
		                                   Губенко Н.М.
		за участю представників:
		позивача - не з'явився,
		ТОВ "Консервний завод "Універ" - Калинюка Ю.Ю.,
		ТОВ "СНК-груп" - не з'явився
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу UNIMATIK KFT 
		на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2015
		у справі № 907/598/15 господарського суду Закарпатської області
		за позовом UNIMATIK KFT 
		до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Універ"
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СНК-груп"
		про солідарне стягнення 60 900,00 євро, що еквівалентно 1 396 689,67 грн.
		ВСТАНОВИВ:
		У травні 2015 року UNIMATIK KFT (Угорщина) звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Універ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СНК-груп" про стягнення солідарно з відповідачів 60 900,00 євро, що еквівалентно 1 396 689,67 грн.
		Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.10.2015 (суддя Кривка В.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Консервний завод "Універ" на користь UNIMATIK KFT суму заборгованості в розмірі 60 900,00 євро (що еквівалентно 1 396 689,67 грн. по курсу НБУ на час подання позову). В задоволенні позовних вимог до ТОВ "СНК-груп" відмовлено.
		Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 (колегія суддів у складі: суддя Матущак О.І. - головуючий, судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.) рішення господарського суду Закарпатської області від 01.10.2015 в частині вимог до першого відповідача - ТОВ "Консервний завод "Універ" скасовано і прийнято у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. В решті рішення господарського суду залишено без змін.
		У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову господарського апеляційного суду від 19.11.2015. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарським судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст.ст. 2, 12, 15, 123, 124 ГПК України, ст.ст. 4, 5, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", правила Віденської конвенції ООН про міжнародні договори купівлі-продажу товарів від 11.04.1980. Так, на думку скаржника, господарським судом апеляційної інстанцій, на відміну від господарського суду першої інстанції, не було враховано принцип мовчазного визнання (згоди) щодо територіальної підсудності спору і не застосовано правила національного законодавства України у сукупності з нормами міжнародного права. 
		У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Консервний завод "Універ" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити. Так, на думку ТОВ "Консервний завод "Універ", у даному випадку до спірних правовідносин має застосовуватися матеріальне право Угорщини.
		Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
		Господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що:
		- 20.07.2012 UNIMATIK KFT, Ніредьхаза, Угорщина (продавець) та ТОВ "Консервний завод "Універ" (покупець) укладено контракт № 2012/07/02, згідно з умовами якого сторони обумовили, що вартість товару визначається в євро та складає 80 900,00 євро. Продавець зобов'язався передати товар, а покупець прийняти його в строк не пізніше 30.12.2012. При цьому, разом з товаром продавець надає покупцю комерційний рахунок (Інвойс); сертифікат походження; упаковочний лист; автотранспортну накладну, технічну документацію, сертифікат якості, сертифікат відповідності заводу;
		- покупець оплачує вартість товару банківським переводом після відвантаження на підставі виставленого інвойса. Датою оплати вважається день зарахування грошових коштів на рахунок продавця;
		- усі спірні питання, що випливають з даного контракту вирішуються сторонами шляхом переговорів, при неможливості їх врегулювання або порушенні його умов спір передається на розгляд в суд по місцю знаходження продавця;
		- позивач на виконання контракту поставив першому відповідачу обладнання на загальну суму 80 900,00 євро, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 01022835 від 30.07.2012, комерційним рахунком (Інвойс) PFOLA 0243419 від 24.07.2012 з вимогою оплатити поставлений товар до 24.08.2012, узгодженою митними органами вантажно-митною декларацією;
		- ТОВ "Консервний завод "Універ" свої зобов'язання щодо проведення оплати згідно з умовами контракту виконало частково на суму 20 000,00 євро, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 60 900,00 євро;
		- 23.07.2012 позивачем (кредитор) і ТОВ "СНК-груп" (поручитель) укладено договір поруки, згідно з яким поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ТОВ "Універ" (далі - боржник), що виникли з контракту № 2012/07/02 від 20.07.2012, укладеного кредитором та боржником, в тому числі зобов'язань по оплаті отриманого обладнання;
		- відповідно до п.п. 2.1-2.3, 3.1, 4.1 вказаного договору передбачено, що кредитором за основним договором є UNIMATIK KFT, боржником за основним договором виступає ТОВ "Консервний завод "Універ", а предметом основного договору є купівля-продаж товару;
		- у разі порушення боржником зобов'язання за основним договором поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього у 10-денний термін з дня отримання вимоги від кредитора;
		- у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором у строк до 24.08.2012, кредитор має право протягом 10 днів звернутися з вимогою про виконання таких зобов'язань до поручителя. У випадку, якщо така вимога у встановлений даним пунктом строк не буде пред'явлена, порука вважатиметься припиненою;
		- згідно з п. 5.3. договору, усі спори, пов'язані з цим договором, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку згідно з чинним  законодавством у господарському суді Закарпатської області;
		- позивач звернувся 24.09.2012 до поручителя (другого відповідача) з письмовою претензією-вимогою щодо погашення наявної заборгованості ТОВ "Консервний завод "Універ" за контрактом, проте відповіді на неї не отримав.
		У зв'язку з викладеними обставинами, позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом у даній справі.
		Відмовляючи у задоволенні позову до ТОВ "СНК-груп" (другого відповідача), господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився і господарський суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що всупереч п. 4.1 договору поруки від 23.07.2012, укладеного позивачем та другим відповідачем, після невиконання першим відповідачем своїх зобов'язань за основним договором у строк до 24.08.2012, позивач протягом 10 днів не звернувся з вимогою про виконання таких зобов'язань до поручителя (другого відповідача), у зв'язку з чим порука припинилася згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України та відповідно до умов договору.
		          Вищий господарський суд України погоджується з рішеннями господарських судів щодо відмови у задоволенні позову до другого відповідача у зв'язку припиненням договору поруки, оскільки в цій частині судові рішення відповідають встановленим господарськими судами фактичним обставинам справи, вимогам ЦК України та ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи у вказаній частині.
		Водночас, Вищий господарський суд України не повністю погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій в частині вирішення спору щодо ТОВ "Консервний завод "Універ" з огляду на наступне:
		Так, задовольняючи у вказаній частині позов, господарський суд виходив з того, що відповідно до положень ст. 124 ГПК України ст. ст. 76 та 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" спір між позивачем та ТОВ "Консервний завод "Універ" підлягає розгляду у судах України.
		Оскільки місцезнаходженням відповідачів є адміністративно-географічні межі Закарпатської області, враховуючи положення ст. 15 ГПК України, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що спір підсудний господарському суду Закарпатської області. Крім цього, господарський суд виходив з того, що згідно з положеннями приписів ст.ст. 4, 5, 32, 43, 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" та умовами контракту від 20.07.2012, до спірних правовідносин підлягає застосуванню право України, оскільки на це є волевиявлення позивача. 
		Водночас господарський суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції щодо позовних вимог до першого відповідача та відмовляючи у задоволенні цієї частини позову, виходив з того, що сторони контракту від 20.07.2012 у п. 9.3 передбачили таку істотну умову як вирішення спірних питань за контрактом за місцезнаходженням продавця, тобто у компетентному суді Республіки Угорщина. Отже, досягнення домовленості про визначення виключної юрисдикції компетентного суду конкретної країни у правовідносинах сторін вказує на пріоритетний характер такої домовленості, оскільки вона не суперечить встановленому національним законодавством порядку врегулювання таких правовідносин. З огляду на викладене, за висновком господарського суду апеляційної інстанції, відсутні підстави для застосування до даного спору положень ст. 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", оскільки спір у вказаній частині непідсудний господарським судам України.
		Однак, зазначений висновок господарського суду апеляційної інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству з огляду на таке:
		Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з ст. 55 Конституції України (рішення Конституційного суду України від 25.11.1997 № 6-рп щодо офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, ст. 2482 ЦПК України) способи захисту порушених прав особи не обмежуються, кожному гарантовано судовий захист своїх порушених прав.
		Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ за участю іноземного елемента, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право" (роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій"). 
		Так, згідно з ст. 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
		За визначенням термінів, наведених у ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" приватноправовими відносинами є відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
		Згідно з ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" цей Закон застосовується, зокрема, до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом:
		1) визначення застосовуваного права;
		2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб;
		3) підсудність судам України справ з іноземним елементом.
		Отже, з метою правильного вирішення спору у даній справі необхідно визначити її підсудність судам України, процесуальну правоздатність і дієздатність іноземного елемента та право, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
		Згідно з ст. 4 ГПК України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.
		При цьому відповідно до ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
		Отже, у випадку обрання сторонами контракту права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд на підставі ст. 4 ГПК України застосовує це право у вирішенні спору.
		Львівський апеляційний господарський суд вважає, що сторони контракту від 20.07.2012 домовились про вирішення спірних питань за контрактом у компетентному суді Республіки Угорщина.
		Так, п. 9.3 контракту сторони передбачили таку умову як вирішення спірних питань за контрактом за місцезнаходженням продавця.
		Зазначений пункт договору не містить згоди сторін про передачу спорів, що виникають з контракту до арбітражу, а також не визначає конкретний суд, що здійснюватиме розгляд спорів, а відсилає до процесуального законодавства за місцем знаходження позивача, тобто фактично є пророгаційною угодою. 
		Натомість ст. II Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958) встановлює, що передача спорів до арбітражу вимагає однозначного волевиявлення сторін щодо такої передачі із зазначенням органу, що здійснюватиме вирішення цих спорів. 
		Державний суд України відповідно до норм міжнародного приватного права та загальноприйнятих норм міжнародного цивільного процесу не має права застосовувати процесуальне законодавство іншої країни, а відтак процесуальне законодавство, яке передбачає укладення пророгаційної угоди.
		Зазначене розповсюджується на випадки коли процесуальні норми містяться у матеріальному праві іноземної держави.
		Згідно з ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
		          Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити, що розділ XII Закону України "Про міжнародне приватне право" не встановлює заборону державним судам України приймати до свого провадження справи з іноземним елементом у випадку наявності пророгаційної угоди про розгляд справи в іноземному державному суді. Водночас, наведені вище положення ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" свідчать про наявність правових підстав для розгляду спору у даній справі господарськими судами України, а відтак, з урахуванням правил територіальної підсудності місцевий господарський суд цілком правомірно прийняв до свого провадження позов UNIMATIK KFT до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Універ".
		Водночас господарський суд першої інстанції, виходив з того, що до спірних правовідносин підлягає право України.
		Вищий господарський суд України вважає, що такий висновок господарського суду першої інстанції зроблений без урахування усієї сукупності обставин справи з огляду на наступне:
		Згідно з нормами Закону України "Про міжнародне приватне право" для державного суду в Україні обов'язковим є вибір матеріального права, здійснений сторонами контракту.
		Згідно з ч. 1. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами.
		За винятком випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України, сторони договору за ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
		Якщо сторони не досягнули згоди про вибір права, то відповідно до ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" застосовується право відповідно до частин другої і третьої ст. 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, зокрема за договором купівлі-продажу такою стороною є продавець .
		Як вбачається зі змісту укладеного сторонами контракту, продавцем за ним є UNIMATIK KFT, яке є іноземним суб'єктом господарювання і знаходиться в Республіці Угорщина.
		Отже, в даному випадку стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є позивач.
		Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
		Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №   6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
		- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
		- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
		- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
		З огляду на вимоги ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
		У зв'язку з викладеним, господарському суду належало під час вирішення спору крім вимог національного законодавства встановити норми матеріального права Республіки Угорщина, якими регулюються спірні правовідносини та надати відповідну оцінку доводам сторін спору у урахуванням встановлених норм матеріального права. 
		Недотримання наведених вище положень процесуального права у сукупності з нормами Закону України "Про міжнародне приватне право" унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Враховуючи наведене Вищий господарський суд України дійшов висновку, що як місцевий, так і апеляційний господарські суди в частині розгляду позовних вимог до ТОВ "Консервний завод "Універ", припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування оскаржених судових рішень у зазначених частинах.
		Касаційна інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		За таких обставин, справа у вказаній вище частині позовних вимог, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України, має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
		Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу UNIMATIK KFT задовольнити частково.
		Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 та рішення господарського суду Закарпатської області від 01.10.2015 у справі № 907/598/15 скасувати в частині позовних вимог до ТОВ "Консервний завод "Універ", а справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.
		В іншій частині вказані судові рішення залишити без змін.
		 
		 
		Головуючий суддя:В. Картере   Судді: Т. Барицька   Н. Губенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...