Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/6670/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2016. Зареєстровано: 01.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2016.
Дата набрання законної сили: 26.09.2017
Результат оскарження 26.09.2017 Одеський апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 815/6670/15 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		          
		          23 лютого 2016 року 
		14год 00хв. 
		Зала судових засідань №19
		Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Головуючого  -      судді   Аракелян М.М.
		Суддів                                Марина П.П.
		                                           Андрухіва В.В.
		За участю секретаря - Бобровської О.Ю.
		За участю сторін: 
		Від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за довіреністю
		Від відповідачів
		Від Кабінету Міністрів України: Ткач В.В. - за довіреністю
		Від Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті: не з'явився 
		Від третьої особи: Беспалько А.О. - за довіреністю
		          
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державної фіскальної служби України, - про скасування розпорядження та поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До суду надійшла адміністративна позовна заява (з урахуванням уточненого адміністративного позову від 08.02.2016 року) ОСОБА_2,  в якій позивач просить суд скасувати повністю розпорядження Кабінету Міністрів України "Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті" від 25 березня 2015 р. № 253-р.; поновити ОСОБА_2 на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті; допустити негайне виконання постанови суду про поновлення ОСОБА_2 на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, стягнути з Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті заробіток ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу.
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25 березня 2015 р. Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті» за № 253-р., відповідно до якого позивача звільнено з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (пункт 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України). Так, 01 квітня 2015 р. на Урядовому порталі була розміщена інформація Департаменту кадрового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо результатів проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» наступного змісту: «За результатами перевірки, проведеної на виконання вимог Закону України "Про очищення влади" та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 563, встановлено, що до Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті ОСОБА_2, застосовується заборона, визначена частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", пункт 8 частини другої статті 3 цього Закону (довідка від 18.03.2015).
		На підставі висновку від 16 січня 2015 року №61/3/99-99-17-05-02-11 ДФС України за результатами перевірки стосовно ОСОБА_2 достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», Секретаріатом Кабінету Міністрів України 18 березня 2015 року складено довідку №39 про результати перевірки передбаченої Законом України «Про очищення влади», за висновками якої до ОСОБА_2 застосовується заборона, визначена ч. 3 ст. 1 Закону, як до особи, яка вказала недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), у поданій ним за 2013 рік декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складеній за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 ч. 1 ст. 2 цього Закону (п. 8 ч. 2 ст. З Закону). Оскаржуване розпорядження було прийнято на підставі довідки, складеної Секретаріатом Кабінету Міністрів України 18 березня 2015 року за № 39.
		У квітні 2015 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду про скасування висновку ДФС України від 16 січня 2015 року №61/3/99-99-17-05-02-11 та довідки Секретаріату КМУ від 18 березня 2015 року №39, на підставі яких було прийнято оскаржуване розпорядження. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року по справі №815/2087/15 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано висновок ДФС України від 16 січня 2015 року №61/3/99-99-17-05-02-11 та довідку Секретаріату КМУ від 18 березня 2015 року №39. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року по справі №815/2087/15 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, при цьому в мотивувальній частині постанови Одеського апеляційного адміністративного суду зазначено, що визнання протиправною та скасування довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» без скасування розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення позивача з підстав, передбачених названим Законом, не призведе до поновлення прав позивача, на захист яких подано позов, що свідчить про обрання ОСОБА_2 неналежного способу захисту порушеного права, а, отже, і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині. Разом з чим, в зазначеній постанові суд дійшов висновку, що висновок про застосування до позивача заборони, визначеної ч.3 ст. 1 названого Закону, не є обґрунтованим. Постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року по справі №815/2087/15, набрала законної сили. Також судом зазначено, що відповідно до Закону України «Про очищення влади» підставами для звільнення є недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру та невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел. Отже, недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону. Ця обставина обов'язково повинна бути поєднана з висновком про невідповідність вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел.
		Підставою для звільнення є невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел. 
		Так, матеріалами справи встановлено, що за результатами проведеної стосовно позивача перевірки ДФС України встановлено недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації ОСОБА_2 про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік. Проте, органом перевірки не встановлено невідповідність вартості майна (майнових прав), зазначеного у названій декларації, доходам, отриманим із законних джерел. За таких обставин, із врахуванням наведених вище положень ч. 8 ст.3 Закону України «Про очищення влади», висновок про застосування до позивача заборони, визначеної ч. 3 ст. 1 названого Закону, не є обґрунтованим.
		На думку позивача, оскаржуване розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню,  оскільки ґрунтується на даних перевірки, в документах якої викладені необґрунтовані висновки.
		В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.
		Представник відповідача /Кабінету Міністрів України/ в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.04.2015 № 432-р ОСОБА_2 призначено головою Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті. З набранням чинності 16.10.2014 Законом України «Про очищення влади» в Україні розпочато процедуру люстрації. Згідно з Планом проведення перевірок відповідно до Закону України «Про очищення влади» Секретаріатом Кабінету Міністрів України 18.11.2014 розпочато проведення перевірки відносно ОСОБА_2
		За результатами проведення перевірки ДФС складено та надіслано до Секретаріату Кабінету Міністрів України висновок від 16.01.2015 № 61/3/99- 99-17-05-02-11 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» стосовно ОСОБА_2 Зі змісту вищезазначеного висновку вбачається, що у декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті ОСОБА_2 наведено недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_2 Так, позивачем не відображено відомості про володіння 1/2 квартири.
		На виконання пункту 35 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 563, міністром Кабінету Міністрів України Онищенко Г. В. 21.02.2015 за № 2801/0/2-15 направлено до Державної фіскальної служби України листа щодо уточнення наведеної у висновку інформації. Листом ДФС від 05.03.2015 № 300/3/99-99-17-05-02-11 надано детальнішу інформацію щодо майна, яке не було відображено у декларації за 2013 рік ОСОБА_2, та підстав набуття у власність позивачем 1/2 частини квартири з посиланням на відповідні правовстановлюючі документи. Також у вказаному листі повторно міститься висновок про невідповідність відомостей, зазначених у декларації ОСОБА_2, наявній податковій інформації про майно декларанта.
		Разом з тим у листі ДФС зазначено, що відповідно до відомостей копії трудової книжки на час набуття вказаного майна ОСОБА_2 перебував на посадах в органах державної служби.
		На підставі висновку та відповіді ДФС Департаментом кадрового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України складено Довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», ОСОБА_2, від 18.03.2015 №39.
		 Секретаріатом Кабінету Міністрів України проведено перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», у відповідності до вимог Закону та складено довідку про результати перевірки на підставі відомостей та висновку ДФС України, як передбачено нормами Порядку проведення перевірки відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 563.
		Оскільки за результатами перевірки в порядку та на виконання положень Закону України «Про очищення влади» встановлено наявність підстав для застосування заборони до позивача, згідно з абзацом другим частини першої статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Прем'єр-міністром України внесено до Кабінету Міністрів України подання про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.
		На засіданні Уряду 25.03.2015, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади», прийнято розпорядження № 253-р щодо звільнення ОСОБА_2 з посади голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (пункт 7 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України).
		На думку відповідача, розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 253-р видано в межах повноважень та за результатами перевірки у відповідності до Закону України «Про очищення влади»;  звільнення позивача відбулося відповідно до Закону України «Про очищення влади», який є спеціальним законом про очищення влади, і його норми є нормами прямої дії та визначають чіткий перелік посад та умови його застосування. Це означає, що невідповідність відомостей, зазначених у декларації ОСОБА_2, наявній податковій інформації про майно декларанта безумовно є підставою для звільнення позивача.
		Доводи позивача стосовно протиправності розпорядження від 25.03.2015 № 253-р не підтверджуються нормами чинного законодавства та обставинами справи, тому вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
		Представник відповідача /Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті/ в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечень проти позову до суду не надав.
		Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав правову позицію представника Кабінету Міністрів України та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення позивача, представників сторін та третьої особи, суд дійшов наступного.
		 
		Судом встановлено, що  розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року №432-р ОСОБА_2 призначено головою Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, тому ініційований ним спір щодо звільнення з цієї посади є публічно-правовим та згідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України віднесений до компетенції адміністративних судів.
		10.11.2014 року головою Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті ОСОБА_2 подано заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», відповідно до якої позивач зазначив, що заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», не застосовуються щодо нього та він надає згоду на проходження перевірки, оприлюднення відомостей щодо себе відповідно до вимог Закону України «Про очищення влади» (Додаток: копія декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік).
		Згідно з Планом проведення перевірок відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади", затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1025-р, Секретаріатом Кабінету Міністрів України 18 листопада 2014 року відносно позивача розпочато зазначену перевірку.
		18.11.2014р. на адресу ДФС України Секретаріатом КМУ було направлено запит про проведення перевірки, передбаченої ЗУ «Про очищення влади» щодо ОСОБА_2 (із його заявою про проведення перевірки та копією декларації за 2013 рік). 
		За результатами перевірки ДФС України 16 січня 2015 року стосовно ОСОБА_2 складено висновок за № 61/3/99-99-17-05-02-11 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади", який надіслано на адресу Секретаріату Кабінету Міністрів України. 
		З означеного висновку вбачається, що головою Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті ОСОБА_2 у декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_2, а саме в декларації не відображено відомості щодо наявності у власності квартири, зазначеної як місце проживання ОСОБА_2, а саме за поясненнями ОСОБА_2 Ѕ квартири, де він мешкає, але помилково не відобразив у Декларації.
		У Висновку також зазначено, що надані копії документів підтверджують право власності ОСОБА_2 на частку квартири, що позивачем визнається.  
		На виконання п. 35 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3 та 4 статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563, міністром Кабінету Міністрів України 21 лютого 2015 року за № 2801/0/2-15 на адресу ДФС України направлено листа про уточнення наведеної у висновку інформації.
		У листі від 5 березня 2015 року ДФС України повідомлено Секретаріат Кабінету Міністрів України про те, під час перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації Голови Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті ОСОБА_2, отримано його пояснення та копії підтвердних документів, зокрема, копію свідоцтва про право власності від 04.08.1998 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, згідно з яким ця квартира належить ОСОБА_7 (батьку декларанта) та членам його сім'ї: ОСОБА_8, ОСОБА_9, та ОСОБА_2 (декларанту) у рівних частках. Також надана копія розпорядження органу приватизації від 04.08.1998, що свідчить про передачу вказаної квартири у спільну часткову власність зазначеним фізичним особам у рівних долях та визначення уповноваженим власником ОСОБА_7. Отже, ОСОБА_2 на той момент володів 1/4 часткою квартири.
		Крім того, надано копію договору дарування частини квартири від 30.10.2009, де повідомлено про передачу безоплатно у власність ОСОБА_2 від ОСОБА_8 належної їй на праві приватної власності 1/4 частки квартири, що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру правочинів та про реєстрацію права власності на нерухоме майно Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості. Отже, з 2009 року ОСОБА_2 володів вже 1/2 часткою квартири. Відомості про цю квартиру як місце проживання зазначено в позиції 2 розділу І декларації ОСОБА_2, але не відображено в позиції 25 розділу III декларації як нерухоме майно, що перебуває у власності декларанта.
		У відповіді зазначено, що відповідно до відомостей копії трудової книжки ОСОБА_2 на час набуття вказаного майна перебував на посадах в органах державної служби. У розділі III декларації, форма якої встановлена Законом України від 07 квітня 2011 року № 3206-VI „Про засади запобігання і протидії корупції", зазначаються відомості про нерухоме майно, яке перебуває у власності, оренді чи на іншому праві користування суб'єкта декларування та членів його сім'ї, а також витрати на придбання цього майна. Таким чином, за результатами проведеної перевірки з урахуванням письмового пояснення та копій підтвердних документів встановлено, що ОСОБА_2 у позиції 25 розділу III декларації за 2013 рік не відображено відомостей про зазначену вище квартиру, тобто вказано недостовірні відомості щодо наявності майна, набутого ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої ст. 2 Закону, які не відповідають наявній податковій інформації про майно ОСОБА_2, про що зазначено у висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 частини п'ятої ст. 5 Закону стосовно Голови Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті ОСОБА_2 від 16.01.2015 №61/3/99-99-17-05-02-11.
		18 березня 2015 року Секретаріатом Кабінету Міністрів України на виконання п. 36 названого вище Порядку №563 стосовно позивача складено довідку за № 39 про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", за висновками якої до ОСОБА_2 застосовується заборона, визначена ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади", як до особи, яка вказала недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданій ним за 2013 рік декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру, складеній за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 ч. 1 ст. 2 цього Закону (п. 8 ч. 2 ст. 3 Закону).
		20.03.2015р. на ім'я прем'єр-міністра України  від Міністра Кабінету міністрів України Онищенко Г.В. подана доповідна записка стосовно забезпечення виконання  вимог ЗУ «Про очищення влади»,  із змісту якої убачається, що з отриманих від Міністерства юстиції України роз'яснень та повторної відповіді ДФС України зроблено  висновок  про необхідність розгляду питання про звільнення  ОСОБА_2 згідно п.7-2 ч.1 ст.36 КЗпП України на засіданні Уряду.
		25.03.2015р. прем'єр-міністром України  внесено подання  про звільнення ОСОБА_2 з посади голови   Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті та прийняте розпорядження №253-р про звільнення позивача  з посади відповідно до п.7-2 ч.1 ст.36 КЗпП України.
		Не погоджуючись з оскаржуваним розпорядженням позивач звернувся з даним позовом до суду про його скасування та поновлення на посаді.
		Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю. Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1 статті 5-1 Кодексу законів про працю України).
		З 16.10.2014 набрав чинності Закон України "Про очищення влади" від 16.09.2014 № 1682-VII.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VII визначено, що очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
		Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_10, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
		Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація),не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
		Рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень при виконанні цього Закону оскаржуються в судовому порядку.
		Таким чином, ст.1 Закону визначає поняття люстрації, основні засади очищення влади та її мету, строки, протягом яких особи, зазначені у ч.ч.1,2,4,8 ст.3 цього Закону, не можуть обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади, тобто встановлює заборони.
		Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про очищення влади» особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).
		Згідно п.1,   2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади» перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		Висновок ДФС України від 16.01.2015р. складений за результатами перевірки достовірності  відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 ЗУ «Про очищення влади».
		Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1 - 11 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, за формою, встановленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", визначає Порядок проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 № 1100 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.11.2014 за № 1385/26162 (надалі - Порядок № 1100).
		Пунктом 3 Порядку № 1100 визначено, що загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові:
		1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;
		2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка;
		3) проведення перевірки, що фактично полягає в:
		- аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;
		- порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;
		- порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;
		4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;
		5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;
		6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.
		Тобто, під час проведення перевірки орган фіскальної служби, поряд з іншим, з'ясовує джерела отримання доходів особою, стосовно якої проводиться перевірка; здійснює порівняльний аналіз наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), набутого особою за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону   України "Про очищення влади", доходам, отриманим із законних джерел. 
		З матеріалів справи убачається, що позивач оскаржив складений ДФС України висновок  від 16.01.2015р. та довідку Секретаріату Кабінету міністрів України  від 18.03.2015р. в судовому порядку та за результатами розгляду справи №815/2087/15 у задоволенні його позовних вимог було відмовлено (постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015р. у справі №815/2087/15). 
		При цьому, в зазначеній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що визнання протиправною та скасування довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", без скасування розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення позивача з підстав, передбачених названим Законом, не призведе до поновлення прав позивача, на захист яких подано позов, що свідчить про обрання ОСОБА_2 неналежного способу захисту порушеного права, а, отже, і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині. 
		Згідно ч. 8 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел. 
		Аналізуючи наведені положення Закону, колегія суддів Одеського окружного адміністративного суду виходить з того, що вживання у тексті ч. 8 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" єднального і розділового сполучників "та/або" дозволяє дійти висновку, що вказана заборона застосовується до осіб за наявності одного з двох критеріїв.
		За першим критерієм необхідно враховувати, що підставами для звільнення є недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру та невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		Отже, недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону. Ця обставина обов'язково повинна бути поєднана з висновком про невідповідність вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел.
		За другим критерієм достатньою підставою для звільнення є невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		Таким чином, для вжиття заборони за першим критерієм необхідно встановити недостовірність відомостей та невідповідність вартості майна (майнових прав), зазначених у декларації, доходам, отриманим із законних джерел.
		Аналогічна правова позиція наведена у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015р. у справі №815/2087/15 та у  підготовленому Вищим адміністративним судом України аналізі практики застосування адміністративними  судами окремих положень ЗУ «Про очищення влади», де  така позиція визначена як переважаюча у судовій практиці.
		Колегія суддів вважає, що саме інформація про недостовірність відомостей  щодо наявності майна не є достатньою підставою для застосування заборони, визначеної ч.3 ст.1 ЗУ «Про очищення влади».
		Орган перевірки має встановити також і невідповідність вартості такого майна доходам,  отриманим із законних джерел.
		У Висновку ДФС України встановлена відповідність вартості майна, зазначеного ОСОБА_2 у Декларації за 2013 рік, податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел. 
		Згідно із ч.ч.10,11 ст.5 Закону  у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку. Орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки. Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.
		Відповідно до п.12 Порядку №1100 у разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.
		Таким чином, в порушення  вимог  п.п.3,12 Порядку №1100 ДФС України при складанні Висновку від 16.01.2015р. не здійснила порівняльний аналіз наявної станом на 16.01.2015р. (з  урахуванням письмових пояснень ОСОБА_2 щодо права власності на Ѕ частину квартири та наданих ним документів) інформації з метою з'ясування відповідності вартості усього майна, належного позивачу, доходам, отриманим із законних джерел, що підтверджується також і змістом листа ДФС України від 06.03.2015р.  №300 «Про надання відповіді» (а.с.100-102).
		Аналогічні обставини також  встановлені у постанові  Одеського апеляційного адміністративного суду  від 21.10.2015р. по справі №815/2087/15, та мають преюдиційне  значення для даної справи. Більш того,  апеляційним адміністративним  судом в цьому контексті висловлено позицію, що висновок про  застосування до ОСОБА_2 заборони, визначеної ч.3 ст.1 Закону, не є обґрунтованим (а.с.26).
		В ході розгляду  даної справи судом також встановлено, що  Висновок  ДФС України від 16.01.2015р., як і довідка від 18.03.2015р., не містять даних щодо того, що не задекларована частка у праві власності  на квартиру була набута ОСОБА_2 у період перебування  на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.2 Закону. 
		Натомість тільки у листі-відповіді ДФС України зауважується, що на час  набуття частки у квартирі ОСОБА_2 перебував на посадах в органах державної служби, що не може розцінюватись як висвітлення обставин перебування ОСОБА_2 на посадах, визначених пунктами 1-10 ч.1 ст.2 Закону.
		Згідно із частиною чотирнадцятою статті 5   Закону керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.
		Відповідно до частини восьмої статті 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України Про засади запобігання і протидії корупції, та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		Відповідно до пунктів 36, 37 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. №563  (в редакції, чинній станом на день видання оскаржуваного розпорядження) на підставі відповіді / висновку / копії судового рішення, що надійшли від органів перевірки за результатами перевірки, відповідальний структурний підрозділ в одноденний строк (з дня надходження останньої відповіді / висновку / копії судового рішення або з дня надходження відповіді / висновку / копії судового рішення, який є підставою для застосування заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону) готує довідку про результати перевірки за формою згідно з додатком 5 та подає її керівнику органу. Керівник органу не пізніше ніж на третій день з дня надходження відповіді (відповідей) / висновку / копії судового рішення розглядає довідку про результати перевірки щодо особи, надсилає у той самий день Мін'юсту в паперовій та електронній формі (у форматі Microsoft Word) копію довідки про результати перевірки щодо особи, до якої не застосовуються заборони, визначені частинами третьою та четвертою статті 1 Закону, або у разі встановлення недостовірності відомостей, зазначених у пунктах 1 та/або 2 частини п'ятої статті 5 Закону, приймає рішення про звільнення особи та у той самий день надсилає Мін'юсту копію згаданого рішення в паперовій та електронній формі (скановану копію у форматі pdf) та копію довідки про результати перевірки в паперовій та електронній формі (у форматі Microsoft Word), інформація з яких протягом трьох днів з дня їх надходження вноситься до Реєстру. Відомості про особу (прізвище, ім'я, по батькові, місце роботи, посада на час застосування положення Закону, інформація про підстави для застосування до особи заборон, визначених статтею 1 Закону, та строк, на який на особу поширюється заборона, передбачена частиною третьою або четвертою статті 1 Закону) не пізніш як на третій день з дня їх надходження до Мін'юсту розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства.
		Як убачається з оскаржуваного розпорядження, в ньому відсутнє  зазначення конкретної норми ЗУ «Про очищення влади», за якою до нього застосовано заборону (за довідкою від 18.03.2015р. - це ч.3 ст.1 Закону), а також не вказано критерій, за яким до ОСОБА_2 застосовано заборону за ч.3 ст.1 Закону, визначений ст.3 Закону.
		Складений  ДФС України висновок  таких даних також не містить.
		В Довідці від 18.03.2015р. зазначається про застосування заборони, визначеної ч.3 ст.1 Закону, до ОСОБА_2 за критерієм очищення влади, передбаченим  п.8 ч.2 ст.3 Закону, тобто за критерієм, який до ОСОБА_2 не може мати будь-якого  відношення (заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: керівника державного підприємства, що належить до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг, яке відповідно до законодавства вчиняє дії, необхідні для надання адміністративних послуг).
		За фактичними обставинами  справи, щодо ОСОБА_2 застосовано заборону за ч.3 ст.1 Закону як  до особи, перевірка стосовно якої встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел, тобто за критерієм очищення влади, встановленим ч.8 ст.3 Закону.
		Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено);  добросовісно;  розсудливо;  з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;  своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч.3 ст.1 ЗУ «Про очищення влади» протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
		В оскаржуваному розпорядженні №253-р від 25.03.2015р. не зазначені конкретні підстави, передбачені ЗУ «Про очищення влади», за якими позивача звільнено відповідно до п.7-2 ч.1 ст.36 КЗпП України.
		Згідно із п.7-2 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».
		З урахуванням викладеного, а також враховуючи обставини, встановлені  у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015р., що мають преюдиційне значення для даної справи, беручи до уваги  викладену у постанові від 21.10.2015р. по справі №815/2087/15 правову позицію щодо необґрунтованості застосування до ОСОБА_2 заборони за ч.3 ст.1 Закону, колегія суддів дійшла до висновку,  що оскаржуваним розпорядженням №253-р від 25.03.2015р. без законних підстав звільнено ОСОБА_2 з посади голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті на підставі п.7-2 ч.1 ст.36 КЗпП України, відтак це розпорядження має бути скасоване судом.
		Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. 
		Відтак, ОСОБА_2 має бути поновлений судом на попередній роботі - на посаді голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті внаслідок скасування розпорядження  №253-р про його звільнення.
		Суд вважає, що заперечення відповідача  (КМ України) не спростовують встановлену судом обставину необґрунтованості  застосування до ОСОБА_2 заборони, встановленої ч.3 ст.1 ЗУ «Про очищення влади», як до особи, зазначеної у ч.8 ст.3 цього Закону, а надані ним докази не доводять законність звільнення позивача  за п.7-2 ч.1 ст.36 КЗпП України.
		На думку суду, відсутність у висновку від 16.01.2015 року № 61/3/99-99-17-05-02-11 інформації про непідтвердження законності джерел набуття майна   ОСОБА_2, з урахуванням майна, не вказаного  позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, виключає правомірність застосування до нього заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади». Виявлення лише недостовірності відомостей, зазначених у декларації, згідно з люстраційним законодавством не має правових наслідків. Такі факти перебувають у межах регулювання антикорупційного законодавства.
		Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю   України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Відповідно до ст.241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.
		Згідно із п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 днем звільнення вважається останній день роботи.  
		Позивач згідно розпорядження від 25 березня 2015 р. № 253-р звільнений 25.03.2015р., отже 25.03.2015р. є останнім робочим днем ОСОБА_2 та середній заробіток за час вимушеного прогулу має бути йому виплаченим за період з 26.03.2015р. у сумі 68727,48 грн. (відповідно до довідки про доходи ОСОБА_2 від 10.02.2016 року № 10/19-16 середній заробіток за 1 день складає 300, 12 грн.*, 229 робочих дня  до дня прийняття  постанови судом включно).
		На підставі  вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі як законні та обґрунтовані.
		Пунктами 2 та   3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та   про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		За таких обставин   суд вважає за необхідне допустити постанову до негайного виконання у частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць (що за розрахунком  суду становить 68727,48:11 місяців=6247,95грн.).
		Колегія суддів також зазначає, що викладене у позовній заяві  та в уточненнях до неї від 08.02.2016р. клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом не розглядається, оскільки це клопотання  вирішено ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2015р. по даній справі (а.с.30-32).
		Керуючись ст.ст.158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		ПОСТАНОВИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державної фіскальної служби України про скасування розпорядження та поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України "Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті" від 25 березня 2015 р. № 253-р.
		Поновити ОСОБА_2 на посаді голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.
		Стягнути з Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 68727,48 грн.
		Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
		 
		Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Повний текст постанови складено та підписано  01.03.2016 року у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відпустці 29.02.2016р.
		 
		Головуючий суддя                                                                           М.М. Аракелян
		 
		Судді                                                                                                    П.П. Марин  
		                      
		                                                                                                                       В.В. Андрухів
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		  
		                                        
		 
		 
		          
		          .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...