Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/21002/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2016. Зареєстровано: 04.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2016.
Дата набрання законної сили: 25.02.2016 (частково)
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"25" лютого 2016 р.           Справа№ 910/21002/15
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Михальської  Ю.Б.
		суддів:            Отрюха  Б.В. 
		          Тищенко А.І. 
		 
		За участю представників:
		від позивача: Ференець А.В. - за дов.                 
		від відповідача: не з'явився  
		від третьої особи: ОСОБА_3 - особисто; ОСОБА_4 - за дог.   
		 
		розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3
		на рішення          Господарського суду міста Києва від 06.10.2015
		у справі          № 910/21002/15 (суддя Демидов В.О.)
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»
		до     Товариства з обмеженою відповідальністю «Саро-Лайн»                                            третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3
		про      звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на майно
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» (далі, позивач або Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саро-Лайн» (далі, відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 26.06.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Саро-Лайн» в рахунок погашення загальної заборгованості в розмірі 6 648 216,18 грн. за договором кредитної лінії № 51/08-USD-CK  від 26.06.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_3 та визнання права власності на іпотечне майно.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 залучено до участі у справі ОСОБА_3 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі, третя особа або ОСОБА_3).
		Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором кредитної лінії № 51/08-USD-CK від 26.06.2008 в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі №910/21002/15 позов задоволено повністю.
		В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» за Договором кредитної лінії №51/08-USD-CK від 26.06.2008 у розмірі 6 648 216,18 грн., з яких заборгованість за простроченим кредитом - 2 282 196,51грн., заборгованість за простроченими відсотками - 315 465,81 грн., пеня за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості в розмірі 3 491 760,66 грн., пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів в розмірі 558 793,20 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 26.06.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3861, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Саро-Лайн», а саме земельну ділянку загальною площею 1,8530 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Головурівська сільська рада, селище Кийлів, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Саро-Лайн» на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області 18.04.2008, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №02083230002, за вартістю згідно складеного 29.07.2015 висновку суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» в розмірі 3 675 543,00 грн. без ПДВ; та базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з будинку охоронця (літера А-І за планом земельної ділянки), кінозалу (літера К-І за планом земельної ділянки), будинків (літери Б-І, В-І, Г-І, Д-І, Е-І, Ж-І, З-І, Л-І, М-І, Н-І, О-І, Р-І, С-І, Т-І, У-І, Ф-І, Й-І за планом земельної ділянки), яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Саро-Лайн» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу бази відпочинку, посвідченого 21.08.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В., реєстровий № 3654, зареєстрованого 04.12.2007 Бориспільським районним бюро технічної інвентаризації за реєстраційним №5001398 (номер запису 37 в книзі 1), за вартістю згідно складеного 29.07.2015 висновку суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» в розмірі 640 452,00 грн. без ПДВ.
		Визнано за Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк»  право власності на земельну ділянку загальною площею 1,8530 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Головурівська сільська рада, селище Кийлів, кадастровий номер НОМЕР_1, за вартістю згідно складеного 29.07.2015 висновку суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» в розмірі 3 675 543,00 грн. без ПДВ; та базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з будинку охоронця (літера А-І за планом земельної ділянки), кінозалу (літера К-І за планом земельної ділянки), будинків (літери Б-І, В-І, Г-І, Д-І, Е-І, Ж-І, З-І, Л-І, М-І, Н-І, О-І, Р-І, С-І, Т-І, У-І, Ф-І, Й-І за планом земельної ділянки), за вартістю згідно складеного 29.07.2015 висновку суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» в розмірі 640 452,00 грн. без ПДВ.
		Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Саро-Лайн» в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080, грн. судового збору.
		Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконання третьою особою грошового зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування ними, у зв'язку з чим наявні правові підстави для звернення в рахунок погашення такої заборгованості стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором шляхом визнання за Банком права власності на предмет іпотеки, що станом на дату прийняття рішення належав відповідачу.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва  від 06.10.2015 у справі №910/21002/15 та прийняти нове рішення, яким направити справу для повторного розгляду до суду першої інстанції.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, незважаючи на клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи, безпідставно не відклав розгляд справи, судове засідання у якій було призначене на 06.10.2015.
		Скаржник наголошує на тому, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 22.07.2014, яке набрало законної сили, вже стягнуто солідарно  з ОСОБА_3, ОСОБА_7, ТОВ «Град Розваг» на користь Банку заборгованість за договором кредитної лінії № 51/08-USD-CK від 26.06.2008 та відповідними договорами поруки. Однак, суд першої інстанції оскаржуваним рішенням задовольнив позов в рахунок погашення тієї ж самої заборгованості, що й стягнута рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 22.07.2014, що є неправильним, оскільки одночасне стягнення заборгованості зі зверненням стягнення на предмет іпотеки є неможливим. Задоволення подібних позовних вимог, як зазначає апелянт, можливе лише у разі надання позивачем беззаперечних доказів того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання. Разом з тим, такі докази, як стверджує третя особа, суду надані не були.
		Третя особа у апеляційній скарзі не погоджується також із заниженою оцінкою заставленого майна та вважає, що його ринкова ціна є вищою.
		Крім того, ОСОБА_3 у апеляційній скарзі наголошує на тому, що рішення у даній справі стосується прав та обов'язків двох поручителів за договором кредитної лінії, а саме ОСОБА_7 та ТОВ «Град Розваг», які не були залучені до участі у справі як треті особи.
		Водночас, апелянт зазначає, що позивачем нараховано пеню за несвоєчасну сплату прострочених процентів без врахування вимог угод №2 від 24.12.2009, №6 від 21.12.2010 та №8 від 17.06.2011 до договору кредитної лінії.
		Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу третьої особи було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 19.01.2016.
		28.12.2015 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 відмовити, рішення суду залишити без змін.
		19.01.2016 третя особа на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2015 подала через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду довідку на підтвердження зарахування судового збору за подання апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 09.02.2016.
		09.02.2016 третя особа подала через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про призначення у справі судової комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи.
		Зазначене клопотання мотивоване тим, що третя особа не погоджується із заниженною оцінкою заставленого майна, не визнає звіт про оцінку бази відпочинку із земельною ділянкою, який виконаний ТОВ «Експертна компанія «Професіонал», та вважає, що належним доказом вартості майна є висновок судової будівельно-земельно-технічної експертизи.
		Представник відповідача у судове засідання, призначене на 09.02.2016, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
		Третя особа подала у судовому засіданні 09.02.2016 клопотання про продовження строку вирішення спору.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 25.02.2016; клопотання третьої особи призначення у справі судової експертизи буде вирішено судом у судовому засіданні 25.02.2016.
		16.02.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на клопотання про призначення у справі судової експертизи, у яких зазначив, що вказане клопотання є безпідставним, необґрунтованим та направленим на затягування розгляду справи.
		25.02.2016 третя особа на підтвердження наявності підстав для призначення у справі експертизи подала через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про долучення документів до клопотання про призначення у справі судової експертизи, а саме, Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,8530 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Головурівська сільська рада, селище Кийлів, за 2011 рік, з якого вбачається, що станом на 30.08.2011 вказана земельна ділянка мала ринкову вартість 1 148 900,00 грн., що становило 144 140 доларів США за курсом НБУ на дату оцінки.
		Вказаний Звіт було оглянуто колегією суддів у судовому засіданні та долучено до матеріалів справи.
		Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання про призначення у справі судової експертизи заперечував.
		Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, ухвалила відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про призначення у справі судової комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи з підстав, які будуть викладені у мотивувальній частині постанови.
		Представник відповідача у судове засідання знову не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
		Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме витяг із сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача. 
		Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги третьої особи заперечував, просив у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
		Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду скасувати.
		Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
		Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
		Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Як підтверджується матеріалами справи, 26.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк», яке перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» (пункт 1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк») (Банк) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено Договір кредитної лінії №51/08-USD-CK, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію і надав йому кредит у межах ліміту кредитної лінії, що становить 450 000,00 доларів США на умовах забезпеченості кредиту, його цільового використання, строковості, повернення та платності, а позичальник виконує перед банком свої зобов'язання з повернення отриманого кредиту і оплату процентів за користування кредитом (далі, Кредитний договір).
		Згідно пункту 1.2. Кредитного договору у порядку, що передбачений цим договором, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 15,5 % річних.
		Позичальник повертає банку кредит у строки/терміни, що визначені графіком (додаток № 1 до цього договору)/угодами сторін цього договору, але не пізніше 25 червня 2013 року (пункт 1.3. Кредитного договору).
		За умовами пункту 1.5. Кредитного договору кредит надається для споживчих цілей сімї позичальника.
		Згідно пункту 2.1. Кредитного договору позичальник відповідає перед банком за виконання цього договору всім своїм майном і коштами, на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому законодавством України.
		У відповідності до пункту 2.2. забезпеченням зобов'язань позичальника за цим договором є порука юридичної особи - ТОВ «Град Розваг», порука дружини позичальника - ОСОБА_7 та іпотека земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Кийлів і належить майновому поручителю ТОВ «Саро-Лайн».
		Пунктом 2.3. Кредитного договору сторони погодили, що у разі невиконання/неналежного виконання позичальником умов цього договору (в т.ч. несвоєчасного повернення кредиту, несплати процентів, пені) та/або порушення договору про забезпечення, банк має право звернути стягнення на забезпечення.
		Відповідно до пункту 4.1. Кредитного договору сторони домовились розумно користуватися своїми правами та належним чином виконувати свої обов'язки за цим договором.
		Пунктом 4.2.3. Кредитного договору передбачено право Банку звернути стягнення на забезпечення у порядку та випадках, встановлених договором про забезпечення.
		Згідно пункту 4.5.2. Кредитного договору позичальник зобов'язується протягом строку дії цього договору щомісяця до 15 числа сплачувати на рахунок банку комісію за кредитне обслуговування в розмірі 0,25 % від залишку заборгованості за кредитом, що обліковується на позичковому рахунку в останній день місяця, що передує місяцю, у якому сплачується комісія.
		Пунктами 5.2, 5.3. Кредитного договору сторони погодили, що за несвоєчасне повернення кредиту/частини кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,2 % від суми боргу за кожний день прострочення; за несвоєчасну сплату комісії за кредитне обслуговування позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,2 % від суми боргу за кожний день прострочення.
		Згідно пункту 7.1. Кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку користування кредитом та належного виконання сторонами цього договору.
		У подальшому до Кредитного договору вносились зміни та доповнення шляхом укладення сторонами 9 угод до Кредитного договору.
		Так, угодою № 1 від 26.06.2008 сторони погодили, що банк відкриває позичальнику позичковий рахунок №22039105711201 та надає транш кредиту у розмірі 450 000,00доларів США. Термін повернення позичальником траншу - 25.06.2013.
		08.10.2008 між банком та позичальником було укладено додаткову угоду №1/1 до договору кредитної лінії,  відповідно до пункту 1 якої сторони домовилися викласти пункт 1. 2. Кредитного договору в новій редакції: «У порядку, що передбачений цим договором, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 17,5 % річних».
		24.12.2009 між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 2 до       Кредитного договору, відповідно до пункту 1 якої сторони домовилися за несвоєчасну сплату щомісячних платежів (часткове погашення кредиту, проценти та комісія за кредитне обслуговування) згідно договору кредитної лінії за період з 15.07.2009 по 15.12.2009 встановлюється пеня у фіксованому розмірі - 10  000,00 грн.
		Угодами № № 3, 5, 7 сторони погодили зміни до графіку повернення кредиту.
		20.08.2010  було укладено додаткову угоду № 4, згідно умов якої сторони домовилися про установлення позичальнику по Кредитному договору процентної ставки у розмірі 14% річних з 20.08.2010. Щомісячна комісія за кредитне обслуговування становить 0,25% від залишку заборгованості за кредитом.
		Угодою №6 до Кредитного договору сторони погодили за несвоєчасну сплату щомісячних платежів за період з 15.09.2009 по 15.12.2010 встановити пеню у фіксованому розмірі - 5   000,00 грн., а угодою №8 - за несвоєчасну сплату щомісячних платежів, що виникла станом на 17.06.2011 - пеню у фіксованому розмірі 10 000,00 грн.
		У зв'язку з реструктуризацією заборгованості позичальника, 04.10.2011 сторони уклали додаткову угоду № 9 у якій домовилися викласти Кредитний договір у новій редакції, зокрема, згідно пунктів 1.1., 1.2., 1.3. Банк відкриває позичальнику кредитну лінію та надає позичальнику кредит у межах ліміту кредитної лінії, що становить 2 453 436,51 грн. на умовах забезпеченості кредиту, його цільового використання, строковості, повернення та платності строком до 25.06.2013 з процентною ставкою у розмірі 17 % річних. Для обліку реструктуризованої заборгованості в національній валюті України банк відкриває позичальнику позичковий рахунок НОМЕР_3.
		Згідно пункту 3.5. Кредитного договору в редакції угоди №9 розрахунковим періодом для сплати процентів є період з першого по останнє число місяця, що передує місяцю сплати процентів. Позичальник щомісяця до 15 числа сплачує проценти за користування кредитом на рахунок банку відповідно до умов договору кредиту та угод, що укладені сторонами до договору кредиту. Проценти нараховуються за період користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у році  - 365 (366) днів.
		Як підтверджується заявою про видачу готівки №6, підписаними сторонами додатковими угодами до Кредитного договору та випискою по особовому рахунку за період з 26.06.2008 по 03.09.2015, позивач виконав умови Кредитного договору та надав позичальнику кредит у розмірі 450 000,00 дол. США, що еквівалентно 2 182 365,00 грн.
		Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 31.07.2015 заборгованість позичальника за Кредитним договором становить 6 648 216,18 грн. та складається із: заборгованості за простроченим кредитом - 2 282 196,51 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 315 465,81 грн., пені за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості в розмірі 3 491 760,66 грн., пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів в розмірі 558 793,20 грн. 
		Контррозрахунку вказаної заборгованості або належних та допустимих доказів, які б спростовували або ставили під сумнів розрахунок, зроблений позивачем, ОСОБА_3 суду не надано. 
		Водночас, як вбачається із матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 26.06.2008 між позивачем, як іпотекодержателем та відповідачем, як іпотекодавцем, було укладено Іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В. за реєстровим № 3861 (далі, Іпотечний договір) (том 1, а.с. 33-36).
		За умовами пункту 1.1. Іпотечного договору з урахуванням внесених до нього 04.10.2011 змін, відповідно до цього договору забезпечується іпотекою виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором.
		За цим договором іпотекодавець діє як майновий поручитель позичальника.
		Для забезпечення зобов'язань позичальника за договором кредиту іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку наступне нерухоме майно (далі, предмет іпотеки): земельну ділянку загальною площею 1,8530 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Головурівська сільська рада, селище Кийлів, кадастровий номер НОМЕР_1; та базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з будинку охоронця (літера А-І за планом земельної ділянки), кінозалу (літера К-І за планом земельної ділянки), будинків (літери Б-І, В-І, Г-І, Д-І, Е-І, Ж-І, З-І, Л-І, М-І, Н-І, О-І, Р-І, С-І, Т-І, У-І, Ф-І, Й-І за планом земельної ділянки), які належать іпотекодавцю на праві приватної власності (пункт 1.2. Іпотечного договору).
		Вказана земельна ділянка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області 18.04.2008, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02083230002.
		Вказана база відпочинку належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу бази відпочинку, посвідченого 21.08.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В., реєстровий № 3654, зареєстрованого 04.12.2007 Бориспільським районним бюро технічної інвентаризації за реєстраційним № 5001398 (номер запису 37 в книзі 1).
		За змістом пункту 1.2.2. Іпотечного договору іпотека поширюється на земельну ділянку, що є складовою частиною предмету іпотеки за цим договором, а також на будь-які розташовані на цій земельній ділянці об'єкти незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, незалежно від того, хто є власником цього майна.
		Відповідно до пункту 2.4.3. Іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України та цього договору.
		Розділом 4 Іпотечного договору визначено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Так, пунктом 4.1. Іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки за хоча б однією підставою з наступних, зокрема, порушення позичальником договору кредиту (несвоєчасне повернення кредиту повністю або частково, або несвоєчасна сплата процентів, комісій тощо).
		У пунктах 4.3, 4.3.1. Іпотечного договору сторони погодили, що за рішенням та на розсуд іпотекодержателя, задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом позасудового врегулювання заборгованості за договором кредиту (це застереження є договором про задоволення вимог іпотеко держателя), що полягає у наступному: у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотеко держатель може прийняти рішення про передачу йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання договору кредиту. Таке рішення приймається іпотеко держателем одноосібно. Підписанням цього договору сторони цього договору засвідчують, що іпотекодавець надає іпотекодержателю згоду на передачу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Сторони цього договору засвідчують, що достатньою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про набуття у власність  предмету іпотеки.
		На підтвердження реєстрації заборони відчуження предмету іпотеки та реєстрації у Державному реєстрі іпотек позивачем надані Витяги № 19376631 від 26.06.2008 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер 7462968) та № 19375631 від 26.06.2008 (реєстраційний номер 7462779) і з Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер 7463320) (том 1, а.с. 44-46). 
		У зв'язку із порушенням третьою особою умов Кредитного договору, позивачем надсилалися на адресу відповідача та третьої особи вимоги про усунення порушення основного зобов'язання (вих.№1104/4250 від 31.07.2015, вих.№1104/4249 від 31.07.2015) (том 1, а.с. 38-41), які залишені ними без задоволення. 
		У вказаних вимогах Банк повідомив відповідача та третю особу про те, що у випадку невиконання ними вимог про виконання зобов'язань за Кредитним договором Банк після 30 календарних днів має намір звернути стягнення на предмет іпотеки.
		Як зазначає позивач, зобов'язання щодо погашення заборгованості за Кредитним договором не виконано, у зв'язку з чим він і звернувся до суду  із позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на нього.
		          Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Банку з огляду на наступне.
		Спірні правовідносин між сторонами виникли на підставі Кредитного та Іпотечного договорів, а тому вони підпадають під правове регулювання в т.ч. § 6 Глави 49, Глави 71 Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку».
		Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань, які згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
		Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). 
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
		Як уже зазначалося вище, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором та надання позичальнику кредитних коштів на загальну суму 450 000,00 доларів США, користування ними ОСОБА_3 у період з моменту видачі та по сьогоднішній день. 
		За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
		Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт користування позичальником кредитним коштами у період дії Кредитного договору та приймаючи до уваги, що позичальником було допущено порушення грошового зобов'язання за Кредитним договором, колегія суддів, дослідивши наданий позивачем розрахунок, прийшла до висновку, що позивачем було правомірно обраховано суму процентів за користування кредитними коштами згідно встановлених в Кредитному договорі ставок, заборгованість з оплати яких станом на 31.07.2015 становить 315 465,81 грн.       
		За розрахунком позивача, сума належної до сплати відповідачем пені за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості становить 3 491 760,66 грн. та пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів становить 558 793,20 грн. 
		Враховуючи встановленість факту порушення ОСОБА_3 своїх зобов'язань з повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом згідно Кредитного договору, врахувавши положення статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230, частини 6 статті 231, пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, пункту 5.2. Кредитного договору, колегія суддів, перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку суми пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за Кредитним договором, дійшла висновку про те, що  позивачем були правомірно нараховані 3 491 760,66 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 558 793,20 грн. пені за прострочення сплати відсотків. 
		У апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує на те, що Додатковими угодами №2 від 24.12.2009, №6 від 21.12.2010, №8 від 17.06.2011 до Кредитного договору передбачено інший розмір нарахування пені, який не взято до уваги позивачем при здійсненні розрахунку. 
		Зазначені доводи апелянта не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.
		Так, згідно угоди №2 за несвоєчасну сплату щомісячних платежів (часткове погашення кредиту, проценти та комісія за кредитне обслуговування) згідно Кредитного договору за період з 15.07.2009 по 15.12.2009 встановлюється пеня у фіксованому розмірі - 10 000 грн.
		Відповідно до угоди №6 за несвоєчасну сплату щомісячних платежів (проценти та комісія за кредитне обслуговування) згідно Кредитного договору за період з 15.09.2009 по 15.12.2010 встановлюється пеня у фіксованому розмірі - 5 000 грн.
		Згідно угоди №8 за несвоєчасну сплату щомісячних платежів (часткове погашення кредиту, проценти та комісія за кредитне обслуговування) згідно Кредитного договору, що виникла станом на 17.06.2011 встановлюється пеня у фіксованому розмірі - 10 000,00 грн.
		З викладеного вбачаються періоди, за які та станом на які нараховується пеня:
		- з 15.07.2009 по 15.12.2009;
		- з 15.09.2009 по 15.12.2010;
		- станом на 17.06.2011.
		Водночас, із розрахунку заборгованості, що був наданий суду позивачем вбачається, що борг ОСОБА_3 нараховано із 16.10.2012 та 26.06.2013. Вказане свідчить про те, що на періоди, вказані в Угодах №2, №6, №8, заборгованість у позичальника була відсутня, проте утворилась набагато пізніше, ніж у строки, обумовлені сторонами Угод, а отже борг згідно вказаних Угод не нараховувався, а був обрахований згідно із загальними умовами Договору кредитної лінії, чим спростовуються доводи скаржника про неправильність нарахування пені.
		Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у позичальника станом на 31.07.2015 грошового зобов'язання по поверненню на користь позивача кредитних коштів у розмірі 2 282 196,51 грн., сплаті процентів за користування ними у розмірі 315 465,81 грн., сплаті пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 3 491 760,66 грн. та сплаті пені за прострочення сплати процентів в розмірі 558 793,20 грн. на підставі Кредитного договору.
		Належних та допустимих доказів на спростування викладеного відповідачем та третьою особою суду не надано.
		Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		У відповідності до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
		Згідно із частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
		Положеннями частини 1 статті 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Як уже зазначалося, відповідно до пунктів 4.1., 4.3.1. Іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення позичальником договору кредиту (несвоєчасне повернення кредиту повністю або частково, або несвоєчасна сплата процентів, комісій тощо); порушення іпотекодавцем цього договору; в інших випадках, передбачених законодавством України та/або цим договором. Підписанням цього договору сторони засвідчують, що іпотекодавець надає іпотекодержателю згоду на передачу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя.
		Згідно частин 1, 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
		Матеріалами справи (вимоги вих. № 1104/4250 від 31.07.2015,                        вих. № 1104/4249 від 31.07.2015) підтверджується звернення банку до позичальника та іпотекодавця з вимогою про усунення порушень, що полягали в неналежному виконанні умов договору кредиту щодо сплати заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті нарахованих за користування ними процентів, протягом тридцятиденного строку та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором у разі невиконання цих вимог.
		Частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		За змістом статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статті 37 цього Закону.
		Частиною 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
		Тобто, передбачений наведеними нормами договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої Цивільного кодексу України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень».
		Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у відповідному договорі іпотекодержатель на підставі частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.
		Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 у справі №3-139гс11, а тому в силу статті 111-18 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для врахування судами при вирішенні подібних спорів. 
		Отже, виходячи з положень частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 33, статті 36, частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.
		Як вже зазначалося, згідно положень Іпотечного договору за рішенням і на розсуд іпотекодержателя, задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом позасудового врегулювання заборгованості за договором кредиту (це застереження є договором про задоволення вимог іпотекодержателя), що полягає, зокрема, у зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття рішення іпотекодержателем про передачу йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання договору кредиту. 
		Зі змісту частини 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
		Так, відповідно до Звіту про оцінку майна (том 1, а.с. 93-119), складеного 29.07.2015 суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності Фонду державного майна України на виконання експертних оцінок майна та майнових прав               № 14108/12 від 24.12.2012), вартість предмету іпотеки за Іпотечним договором станом на 29.07.2015 становить 4 315 995,00 грн. без ПДВ, що, відповідно, не перевищує встановленої судом заборгованості позичальника перед банком за договором кредиту. 
		Доводи третьої особи з приводу того, що вказана оцінка іпотечного майна є заниженою є необґрунтованими та ґрунтуються виключно на його припущеннях, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.
		Наданий ОСОБА_3 Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки ТОВ «Канзас» зазначеної обставин не спростовує, оскільки проведений ще в 2011 році (дата оцінки 30.08.2011), у той час, як згідно частини 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття (тобто у 2015 році) на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
		Таким чином, оскільки у матеріалах справи наявний оригінал Звіту про оцінку майна ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» від 29.07.2015, проведеної оцінювачами ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які мають кваліфікаційне свідоцтво оцінювача земельних ділянок МК №00212 від 06.09.2008 та кваліфікаційний сертифікат оцінювача №00076-х від 09.06.2007, а також Сертифікат СОД №14108/12 від 24.12.2012, а третьою особою не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про іншу вартість предмету іпотеки, у суду відсутні правові підстави вважати висновок оцінювачів від  29.07.2015 невірним.
		З огляду на зазначене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення поданого ОСОБА_3 09.02.2016 клопотання про призначення у справі судової комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи для визначення вартості предмету іпотеки.
		У апеляційній скарзі третя особа також зазначає, що оскільки 22.07.2014 Святошинським районним судом м. Києва було прийнято рішення у справі №759/933/14-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_7, ТОВ «Град Розваг» на користь Банку заборгованості за договором кредитної лінії №51/08-USD-CK від 26.06.2008 у розмірі 3 146 580,02 грн., то позивач більше не має права на звернення до суду із позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 є незаконним.
		Зазначені доводи скаржника є безпідставними враховуючи наступне.
		Відповідно до пункту 4.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 №1 наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.
		Господарським судам слід також враховувати, що виконання основного зобов'язання виключає можливість задоволення вимог за рахунок забезпечувального зобов'язання.
		Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 09.09.2014 у справі №922/3658/13, звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне, а тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням.
		Отже звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України.
		Третя особа, вказуючи на порушення норм матеріального права при ухваленні рішення, не надала суду жодного доказу про виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва про стягнення суми заборгованості за Кредитним договором, що могло б призвести до припинення зобов'язання у зв'язку із повним його виконанням.
		Таким чином, звернення до суду із позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності такого, що набрало законної сили, рішення суду про стягнення заборгованості, є правомірним та не має наслідком подвійного стягнення.
		Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що позовні вимоги доведені позивачем, обґрунтовані матеріалами справи, колегія суддів, з огляду на норми Закону України «Про іпотеку», приходить до висновку щодо правомірності задоволення судом першої інстанції позовних вимог Банку у повному обсязі.
		Твердження апелянта, що рішення у даній справі стосується прав та обов'язків двох поручителів за Кредитним договором, а саме ОСОБА_7 та ТОВ «Град Розваг», які не були залучені до участі у справі як треті особи, є безпідставними, оскільки предметом спору у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, сторонами якого є позивач та відповідач, у той час як ОСОБА_7 та ТОВ «Град Розваг» є поручителями третьої особи згідно відповідних договорів поруки. Водночас, відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у розгляді справ за позовом кредитора до боржника та поручителя як солідарних боржників господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.
		Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції, незважаючи на клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи, безпідставно не відклав розгляд справи, судове засідання у якій було призначене на 06.10.2015, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу  України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Однак, це є правом суду, а не обов'язком, при цьому суд враховує вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи.
		Колегія суддів зазначає, що до клопотання про відкладення розгляду справи (том 1, а.с. 143) третьою особою не було надано будь-яких доказів на підтвердження викладених у ньому обставин. У зазначеному клопотанні також не доведено факту неможливості заміни його іншим представником чи обставин, які унеможливлюють розгляд справи у його відсутності. Крім того, як вбачається із матеріалів справи та зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу  України.
		Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що неявка третьої особи у судове засідання не може бути підставою для його скасування, оскільки нею у апеляційній скарзі не наведено будь-яких доказів, які б спростовували наведені у рішенні суду обставини.
		Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.
		Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга  ОСОБА_3  є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі №910/21002/15 залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі №910/21002/15 залишити без змін.
		Матеріали справи №910/21002/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
		 
		Головуючий суддя                                                             Ю.Б. Михальська 
		 
		Судді                                                                                Б.В. Отрюх
		 
		                                                                                А.І. Тищенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...