Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/5567/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 11.03.2016. Зареєстровано: 12.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		02 березня 2016 року                          м.Київ          810/5567/15
		          Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді                Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В., 
		представників сторін:
		від позивача -  Львов М.С., 
		від відповідача - не з'явились, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 
		за позовом     Державної архітектурно-будівельної інспекція України
		до                     Товаривства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест"
		про                     про зобов'язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		          До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - Інспекція, позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" (далі - ТОВ «Білгород Інвест», відповідач) про зобов'язання відповідача знести самостійно побудовані будівлі та споруди, а саме: квартал 4-ох поверхової секційної забудови з надбудованим мансардним поверхом, розташований за адресою: с. Шевченкове на території Білогородської с/р, Києво-Святошинського району, Київської області (з урахуванням уточнених позовних вимог від 06.01.2016 та 02.03.2016).
		          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у жовтні 2015 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України проведено позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства під час будівництва «Квартал 4-ох поверхової секційної забудови з надбудованим мансардним поверхом, розташований за адресою: с. Шевченкове на території Білогородської с/р, Києво-Святошинського району, Київської області».
		          В ході перевірки було встановлено, що на вказаній земельній ділянці відповідачем побудовано три 4-ох поверхові житлові будинки. На момент проведення перевірки проводились будівельні роботи з влаштування покрівлі на житловому будинку № 3.
		          Крім того, під час проведення перевірки посадовими особами Інспекції було також виявлено, що вимоги приписів Інспекції ДАБК у Київській області від 29.12.2012 № 2259 про зупинення будівельних робіт з моменту вручення припису до усунення порушень вимог чинного законодавства, а також від 27.03.2015 № С-2703/2 яким вимагалось привести земельну ділянку комплексу - «Квартал 4-ох поверхової секційної забудови з надбудованим мансардним поверхом за адресою: с. Шевченкове на території Білогородської с/р, Кивєо-Святошинського району, Київської області» в первісний стан шляхом знесення самовільно побудованих будівель та споруд в термін до 27.04.2013 - не виконано, що є порушенням  статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Позивач зауважив, що Інспекцією неодноразово надавався відповідачу термін на проведення дій, спрямованих на усунення виявлених перевірками порушень вимог містобудівного законодавства, проте жодних з цих вимог ТОВ «Білгород Інвест» у добровільному порядку  до теперішнього часу виконано не було, що свідчить про його ухилення від вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень.
		З огляду на зазначене, позивач вважає, що самочинно збудований відповідачем об'єкт підлягає знесенню.
		Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/5567/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		          У судовому засіданні 02.03.2015 представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.
		          Відповідач явку уповноважених представників до суду не забезпечив та правом подати письмові заперечення проти адміністративного позову не скористався.
		          Разом з тим, надав через канцелярію суду клопотання про відкладення судового розгляду справи у зв'язку недостатністю наданого судом часу для ознайомлення з матеріалами справи та визначенням правової позиції, а також у зв'язку з зайнятістю уповноваженого представника ТОВ «Білгород Інвест» в іншому судовому процесі.
		          Крім того, відповідач також надав до суду клопотання, в якому просив зупинити провадження у справі до вирішення Господарським судом Київської області справи про банкрутство ТОВ «Білгород Інвест», оскільки на даний час грошові кошти, які необхідні для проведення робіт зі знищення будівлі у ТОВ «Білгород Інвест» - відсутні.
		          Розглянувши зазначені клопотання відповідача, заслухавши думку представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що дані клопотання задоволенню не підлягають з огляду на таке.
		          Згідно з частиною 2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.
		          Разом з цим, доводи відповідача зазначені у клопотанні про відкладення судового розгляду справи не можуть бути визнані судом поважними, оскільки ТОВ «Білгород Інвест» не надано жодних доказів на підтвердження зайнятості уповноваженого представника підприємства в іншому судовому процесі, а також неможливості забезпечити явку іншого представника.
		          Крім того, необґрунтованим є і посилання відповідача на недостатність часу для ознайомлення з матеріалами справи та визначенням правової позиції, оскільки  адміністративний позов та додані до нього документи відповідач отримав 26.01.2016, що підтверджується даними наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0113324204007.
		При цьому, суд акцентує увагу, що у судовому засіданні 01.03.2015 за клопотанням представників відповідача на підставі частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України судом було оголошено перерву та надано відповідачу додатковий час для ознайомлення з матеріалами справи та визначенням правової позиції.
		Отже, підстави для відкладення судового розгляду справи за наведених відповідачем у клопотанні причин - відсутні.
		          Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження по справі, суд зазначає про таке.
		          Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
		          Як вбачається з клопотання про зупинення провадження у справі, відповідач посилається на наявність у провадженні Господарського суду Київської області справи про банкрутство ТОВ «Білгород Інвест» та відсутність у підприємства грошових коштів, які необхідні для проведення робіт зі знищення будівлі.
		          Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що перебування підприємства у стані банкрутства, а також відсутність у підприємства грошових коштів, які необхідні для проведення робіт зі знесення будівлі не можуть бути визнані належними підставами для зупинення провадження у справі. 
		          Таким чином, наявність у провадженні Господарського суду Київської області справи про банкрутство ТОВ «Білгород Інвест» не перешкоджає розгляду цієї справи, а тому підстави для зупинення провадження у справі - відсутні.
		          Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		Як встановлено судом, 18.09.2012 заступником начальника інспекційного відділу у Центральному регіоні Інспекційного управління № 1 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Рудим Ю.В., на підставі направлення № 2736 від 12.09.2012 було проведено позапланову перевірку ТОВ "Білгород Інвест" з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.
		          Результати вказаної перевірки оформлено Актом від 18.09.2012, в якому зафіксовано виявлені порушення. Зі змісту вказаного Акта вбачається, що посадовими особами контролюючого органу встановлено недостовірність даних в декларації про початок виконання будівельних робіт від 09.08.2011№ 08311030102, на підставі якої ТОВ "Білгород-Інвест" проводить будівельні роботи, а саме виявлено, що містобудівні умови та обмеження невідповідають дійсним. За наведених обставин посадовою особою Інспекції зроблено висновок про порушення субєктом господарювання вимог статей 34, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		          З огляду на вказані обставини Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області, винесено припис від 19.09.2012 № 986, яким позивача зобов'язано припинити будівництво об'єкта "кварталу багатоповерхової житлової забудови та станцію очистки каналізаційних стоків в с. Шевченкове Білогородської сільської ради" до усунення виявлених правопорушень.
		          Вказаний припис був оскаржений ТОВ "Білгород-Інвест" у судовому порядку. Проте, постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 по справі                          № 2а-6303/12/1070, (яка була залишена без змін за результатами апеляційного оскарження Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013, а отже набрала законної сили) у задоволенні позову було відмовлено. 
		          У подальшому, а саме 17.10.2012 Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області проведена перевірка щодо виконання позивачем вимог припису № 986 на зазначеному об'єкті.
		          Перевіркою встановлено, що ТОВ "Білгород Інвест" не виконало вимоги припису       № 986. Будівельні роботи з будівництва багатоквартирної житлової забудови продовжуються. В Декларації про початок будівельних робіт (№ 08311030102 від 09.08.2011) виявлено недостовірні дані - містобудівні умови та обмеження не відповідають дійсності, чим порушено вимоги статтей 34, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		          За результатами перевірки складено акт від 25.12.2012 та винесено припис № 2259 від 29.12.2012, яким відповідача зобов'язано зупинити будівельні роботи з моменту винесення припису до усунення порушення вимог чинного законодавства.
		          Крім того, 27.03.2013 позивачем було винесено припис № С-2703/2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
		          Вказаним приписом відповідача було зобов'язано привести земельну ділянку комплексу - "Квартал 4-поверхової секційної житлової забудови з надбудованим мансардним поверхом в с.Шевченкове, на території Білогородської с/р, Києво-Святошинського району Київської області в первісний стан шляхом знесення самовільно побудованих будівель та споруд в термін до 27.04.2013".
		          При цьому, суд звертає увагу, що відповідач не погоджуючись с діями позивача щодо проведення зазначених перевірок, а також винесення приписів № 2259 від 29.12.2012 та               № С-2703/2 27.03.2013 звертався до суду з позовом про їх оскарження.
		          Водночас, постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 в адміністративній справі № 810/734/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Білгород Інвест" - відмовлено у повному обсязі.
		          Отже, зазначені у вказаних приписах вимоги Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області були обов'язковими до виконання відповідачем.
		          Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу (розпорядження) Державної архітектурно-будівельної Інспекції України від 08.09.2015 № 976, та письмового звернення громадянки ОСОБА_4 від 17.09.2015 № 10/10-С-1709/156, направлення на проведення позапланової перевірки № 781.15/01 від 02.10.2015 посадовою особою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області у присутності арбітражного керуючого ТОВ «Білгород-Інвест» Щербаня О.М. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ "Білгород-Інвест".
		          Результати вказаної перевірки оформлені Актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 19.10.2015.
		          Зі змісту вказаного Акта вбачається, що в ході проведення перевірки посадовою особою контролюючого органу було встановлено, що на земельній ділянці, яка розташована за адресою: с. Шевченкове на території Білогородської с/р, Кивєо-Святошинського району, Київської області побудовано три чотирьох поверхові житлові будинки. На момент проведення перевірки проводяться будівельні роботи з влаштування покрівлі на житловому будинку № 3.
		          При цьому, перевіркою також встановлено, що вимоги приписів Інспекції ДАБК у Київській області від 29.12.2012 № 2259 та від 27.03.2013 № С-2703/2 не виконано, чим порушено вимоги статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		          Оскільки перевіркою було встановлено, що ТОВ "Білгород-Інвест" порушень містобудівного законодавства в добровільному порядку не усунуто, то відповідно до вимог чинного законодавства України позивач звернувся до суду з даним позовом.
		          Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
		          Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		          Стаття 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» (від    20.05.1999    №    687-XIV) визначає, що    для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. 
		          Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні підрозділи згідно з приписами частини 2 статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», частини 3 статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (від 17.02.2011 № 3038-VI) належать до органів державного архітектурно-будівельного контролю.
		          Відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (від 17.02.201 № 3038-VI) управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.
		          Статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
		          Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначено Порядком здійснення державного архітектурно - будівельного контролю (затверджений Постановою КМУ від    23.05.2011    №    553).
		          Згідно з пунктом 11 цього Порядку, а також частини 3 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" посадові особи органів державного архітектурно - будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно - будівельного контролю мають право, зокрема: 
		-          складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; 
		-          видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
		          У свою чергу, пунктом 14 Порядку встановлено, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний, крім іншого, виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
		          Згідно з частиною 12 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"    за невиконання письмових вимог головних інспекторів будівельного нагляду об'єкти нагляду несуть відповідальність відповідно до закону.
		          Як встановлено судом, в ході проведення чисельних перевірок дотримання ТОВ «Білгород Інвест» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, держаних стандартів та правил Інспекцією було виявлено порушення суб'єктом господарювання вимог статтей 34, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". 
		Відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
		          При цьому, суд звертає увагу, що та обставина, що квартал 4-поверхової секційної житлової забудови з надбудованим мансардним поверхом, який розташований в                        с. Шевченкове, на території Білогородської с/р, Києво-Святошинського району Київської області є об'єктом самочинного будівництва встановлена судом у постанові Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 в адміністративній справі № 810/734/13-а, яка набрала законної сили 30.01.2014. 
		          Отже, за наведених обставин та враховуючи, що перебудова об'єкта самочинного будівництва неможлива, позивачем було прийнято припис № 2259 від 29.12.2012 та зобов'язано відповідача зупинити будівельні роботи з моменту винесення припису до усунення порушення вимог чинного законодавства. Крім того, 27.03.2013 Інспекцією винесено припис  № С-2703/2 відповідно до якого відповідача було зобов'язано привести земельну ділянку комплексу - "Квартал 4-поверхової секційної житлової забудови з надбудованим мансардним поверхом в с.Шевченкове, на території Білогородської с/р, Києво-Святошинського району Київської області в первісний стан шляхом знесення самовільно побудованих будівель та споруд в термін до 27.04.2013".
		          Водночас, як вже зазначалось, за результатом перевірки (висновки якої оформлено Актом від 19.10.2015) Інспекцією було встановлено, що відповідачем вимоги зазначених приписів не виконано, проте будівельні роботи на земельній ділянці в с.Шевченкове, на території Білогородської с/р, Києво-Святошинського району Київської області проводяться.
		          Тобто, з наведеного вбачається, що відповідачем не виконано у добровільному порядку вимог приписів № 2259 від 29.12.2012 та № С-2703/2 від 27.03.2013 протягом строку визначеного цими приписами.
		          Згідно з частиною 1 статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"  у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
		          З аналізу статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"    вбачається, що орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений звертатися з позовом до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта лише в тому разі, якщо в ході перевірки виявить факт самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого за наведених у частині 1 статті 38 Закону умов є неможливою, а також за умови невиконання особою-порушником вимог припису у встановлений строк.
		          Разом з цим, суд також враховує роз'яснення пункту 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» в якому зазначено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
		          У разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта.
		          Так, під час судового розгляду справи судом встановлено, що органом уповноваженим на здійснення контролю за забудовою неодноразово вживались всі необхідні заходи до відповідача з метою усунення порушень вимог містобудівного законодавства. 
		Водночас, вимоги приписів ТОВ «Білгород-Інвест» досить тривалий термін не виконувались і до теперішнього часу не виконано.                     
		Проведення перебудови збудованого майна є неможливим, оскільки останнє збудоване без урахування державних та громадських інтересів, законних інтересів в вимог власників, користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва, комплексного висновку державної інвестиційної експертизи, без затвердженого проекту будівництва, та без документа, який посвідчує право на виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим зазначене збудоване майно не може відповідати державним стандартам, нормам і правилам, що встановлюють комплекс якісних та кількісних показників та вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації.
		          При цьому, суд також звертає увагу, що відповідач у ході розгляду справи не заперечив жодну з обставин, наведених у позовній заяві, не спростував наявність підстав для висновків перевірок, зазначених в Акті Інспекції від 19.10.2015 та не надав суду доказів на підтвердження вжиття заходів щодо виконання вимог приписів.
		          Крім того, у клопотанні про зупинення провадження у справі відповідач вказує на те, що на даний час грошові кошти, які необхідні для знищення вказаного об'єкта самочинного будівництва у ТОВ «Білгород-Інвест» - відсутні. Отже, наведене свідчить про те, що відповідачем фактично не заперечується вимога про знищення самочинно збудованого ним об'єкта. 
		          При цьому, суд також акцентує увагу, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами, визначеними статтями 49, 50 Кодексу адміністративного судочинства України, не вжив заходів для доведення суду безпідставності та незаконності позовних вимог.
		          Таким чином, з огляду на встановленні в ході судового розгляду обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для знесення самочинно збудованого об'єкта, а саме -  кварталу 4-ох поверхової секційної забудови з надбудованим мансардним поверхом, розташований за адресою: с. Шевченкове на території Білогородської с/р, Києво-Святошинського району, Київської області.
		          Відповідно до частини другої статті 38 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності", за рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.  
		          При цьому, суд зауважує, що в розумінні чинного законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, а саме щодо зобов'язання відповідача знести самочинно збудований об'єкт.
		          За змістом статті 38 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" способом захисту порушених прав у даному випадку є звернення до суду з вимогою про знесення самочинного будівництва, тобто свого роду має місце надання судом дозволу на таке знесення.
		          Водночас, згідно з приписами даної норми замовником робіт із знесення, є орган державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якого прийнято відповідне рішення суду. 
		          Роботи по проведенню знесення самочинного об'єкта здійснюються певною особою за замовленням інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
		          Тобто, вказаними положеннями спеціального законодавства не передбачено права органу державного архітектурно-будівельного контролю звертатись до суду з вимогами про зобов'язання особи, що здійснює (здійснила) самочинне будівництво знести самовільно побудований об'єкт.
		          Заявляючи такі позовні вимоги, позивач фактично перекладає свої обов'язки з замовлення робіт по знесенню самочинно збудованого об'єкта на відповідача. 
		          Відповідно до положень частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
		          Проте, у разі помилкового обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права чи неналежного формулювання позовних вимог, адміністративні суди мають право на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України    вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.
		          Положення статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України цілком кореспондуються з положеннями частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.
		          З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - кварталу 4-ох поверхової секційної забудови з надбудованим мансардним поверхом, розташованого за адресою:             с. Шевченкове на території Білогородської с/р, Києво-Святошинського району, Київської області, з компенсацією витрат, пов'язаних із таким знесенням, за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест".
		          Частиною 1  статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України        зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		          Жодних доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
		          Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
		          Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. 
		          Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору (на момент звернення до суду), а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.                   
		          Керуючись статтями  11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд   
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1.   Адміністративний позов задовольнити частково.
		2. Знести об'єкт самочинного будівництва - квартал 4-ох поверхової секційної забудови з надбудованим мансардним поверхом, розташованого за адресою: с. Шевченкове на території Білогородської с/р, Києво-Святошинського району, Київської області, з компенсацією витрат, пов'язаних із таким знесенням, за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест".
		3.  У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.  
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. 
		Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.  
		Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		 
		Суддя                                                                                                   Панова Г. В.
		        
		 
		            
		          
		            Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови -  09 березня 2016 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...