Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/14642/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 15.03.2016. Зареєстровано: 16.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2016.
Дата набрання законної сили: 14.09.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		м. Київ
		18 лютого 2016 року                             17 год. 49 хв.                                   № 826/14642/15
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді            Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Савченко А.А., за участю представників сторін та третьої особи, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом громадської спілки "Асоціація органів самоорганізації населення міста Києва" до Київської міської ради, третя особа: дочірнє підприємство "Інститут Генерального плану міста Києва", про визнання протиправними дій, скасування рішення, а також з інших питань.
		На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 18 лютого 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд), з урахуванням задоволення Київським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги, скасування ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та направлення справи до суду для продовження розгляду, надійшов позов громадської спілки "Асоціація органів самоорганізації населення міста Києва" (далі - позивач, Асоціація) до Київської міської ради (далі - відповідач, Київрада) про:
		- визнання протиправними дій відповідача при прийнятті рішення від 08 жовтня 2009 року №365/2434 "Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва" (Дніпровський район) (далі - оскаржуване рішення);
		- скасування оскаржуваного рішення;
		- визнання розміру прибережних захисних смуг в Дніпровському районі міста Києва, що передбачений нормами закону (ст. 60 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 88 Водного кодексу України (далі - ВК України).
		В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем без дотримання вимог чинного законодавства.
		Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні. 
		У подальшому, відповідними ухвалами суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, залучено дочірнє підприємство "Інститут Генерального плану міста Києва" (далі - третя особа) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а також витребувано у відповідача та третьої особи належним чином засвідчені копії усіх, без винятку, документів проекту прибережних захисних смуг водних об'єктів міста Києва у Дніпровському районі, який затверджено оскаржуваним рішенням та, згідно з п. 1 оскаржуваного рішення, є додатком до нього.
		Під час переходу до розгляду справи по суті представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представники відповідача та третьої особи не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.
		Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
		ВСТАНОВИВ:
		08 жовтня 2009 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, відповідно до якого, керуючись ст.ст. 87, 88 ВК України, ст.ст. 60, 61 ЗК України, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 червня 2004 року №374-р "Про затвердження плану заходів щодо підвищення ефективності державного регулювання земельних відносин" та з метою створення сприятливого режиму на водних об'єктах, запобігання їх забрудненню, засміченню і вичерпанню відповідач вирішив: 
		1. Затвердити проект прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва у Дніпровському районі згідно з додатком. 
		2. Головному управлінню екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити встановлення водоохоронних знаків на межах прибережних захисних смуг водних об'єктів міста. 
		3. Дніпровській районній у місті Києві державній адміністрації спільно з Державним комунальним підприємством "Плесо" забезпечити встановлення водоохоронних знаків на межі прибережних захисних смуг водних об'єктів у Дніпровському районі м. Києва та довести до відома населення, усіх зацікавлених організацій водоохоронний режим, який діє на цих територіях. 
		4. Визначення обсягів та джерел фінансування для встановлення водоохоронних знаків здійснювати на підставі окремих рішень Київради згідно з законодавством. 
		5. Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) врахувати прибережні захисні смуги водних об'єктів м. Києва у Дніпровському районі, затверджені згідно з пунктом 1 цього рішення, в земельному кадастрі. 
		6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київради з питань екологічної політики.
		У матеріалах справи наявна архівна копія "Проект прибережних захисних смуг об'єктів водного фонду м. Києва. Дніпровський район" (далі - Проект), отримана судом від третьої особи на підставі відповідної ували суду.
		У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч.ч. 1, 2 ст. 6, ч. 1 ст. 17, ч. 2 ст. 171 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. 
		До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. 
		У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
		Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
		Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Поряд з цим, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		При цьому, суд звертає увагу, що згідно із п. 1.1., п. 2.1, пп. 3.1.1 та пп. 3.1.2 п. 3.1 статуту позивача, Асоціація є добровільним об'єднанням громадян, яке створено та діє відповідно до Конституції України, Закону України "Про громадські об'єднання", іншого чинного законодавства України та цього статуту.
		Основною метою діяльності Асоціації є задоволення та захист своїх закону соціальних, економічних, творчих, національно-культурних та інших спільні інтересів членів Асоціації. 
		Для реалізації мети та здійснення цілей і завдань визначених у статуті, Асоціація, у встановленому чинним законодавством порядку, користується правом, зокрема: виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнових і немайнових прав; представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у державних та громадських органах.
		Шляхом логічного аналізу вище викладених норм та фактичних обставин справи, суд погоджується із твердженнями представника позивача, що метою оскарження позивачем вище вказаного рішення є захист інтересів Асоціації та її членів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).
		Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 59 Закону №280/97-ВР, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. 
		Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Таємне голосування обов'язково проводиться у випадках, передбачених п.п. 4 і 16 ст. 26, п.п. 1, 29 і 31 ст. 43 та ст.ст. 55, 56 цього Закону.
		Відповідно до наявної у матеріалах справи відповіді заступника міського голови - секретаря Київради від 23 лютого 2015 року №225-КР-449 на депутатське звернення народного депутата України Новак Н.В., Проект не подавався на розгляд Київради. 
		У подальшому, заступник міського голови - секретар Київради листом від 11 березня 2015 року №225-КР-641 доповнив попередню відповідь, зазначивши про те, що Проект міг бути втрачений під час Революції гідності у 2014-2015 роках у зв'язку із подіями, що відбувалися в адміністративній будівлі відповідача. 
		Поряд з цим, відповідач у ходу судового розгляду справи стверджував про те, що Проект 08 жовтня 2009 року затверджено Київрадою, а отже фізично був наявний, зокрема, й на пленарному засіданні у залі пленарних засідань під час його розгляду.
		При цьому, відповідно до стенограми пленарного засідання ІV сесії Київради VІ скликання, яке відбулося 08 жовтня 2009 року, Київрада розглядала не проект прибережних захисних смуг водних об'єктів міста Києва, а проект рішення прибережно-захисних смуг у Дніпровському районі міста Києва. 
		Доповіді з цього питання порядку денного не було, а проект рішення приймався без обговорення. 
		Крім того, відповідно до абз.абз. 5, 6 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 01 липня 2008 року №8/8 (далі - Регламент), в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, начальник управління організаційного та документального забезпечення Київради не пізніше ніж через 25 днів після пленарного засідання сесії Київради передає рішення Київради, оформлені та завізовані заступником міського голови - секретарем Київради, головами, заступниками або секретарями відповідних постійних комісій Київради, начальником управління правової експертизи проектів рішень та розпоряджень секретаріату Київради, на підпис Київському міському голові. 
		Заступник міського голови - секретар Київради підписує додатки до рішення Київради.
		При цьому, суд звертає увагу, що поданий Проект не підписаний секретарем Київради.
		Враховуючи вище зазначене у сукупності, суд погоджується із твердженням представника позивача щодо наявності підстав стверджувати, що Проект не був предметом розгляду у відповідача.
		Відповідно до ст. 58, ч. 1 ст. 60 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів. 
		Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою. 
		Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
		Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 87, ч. 1 ст. 88 ВК України, для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. 
		Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. 
		Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України. 
		З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. 
		Як вбачається з оскаржуваного рішення, його прийнято відповідачем на підставі, зокрема, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 червня 2004 року №374-р "Про затвердження плану заходів щодо підвищення ефективності державного регулювання земельних відносин", відповідно до якого, до плану заходів щодо підвищення ефективності державного регулювання земельних відносин, включено, зокрема, забезпечення проведення робіт з установлення меж прибудинкових територій у м. Києві та забезпечити проведення на території м. Києва інвентаризації земель лісового, водного і природно-заповідного фонду, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, розроблення відповідних проектів землеустрою.
		Суд звертає увагу, що п. 1 оскаржуваного рішення затверджено проект прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва у Дніпровському районі згідно з додатком, водночас додатком до вказаного рішення є схема зовнішніх меж прибережних захисних смуг об'єктів водного фонду Дніпровського району.
		Суд погоджується із твердженнями представника позивача, що проект прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва у Дніпровському районі та схема зовнішніх меж прибережних захисних смуг об'єктів водного фонду Дніпровського району не є тотожними документами.
		Враховуючи вище зазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що затверджений оскаржуваним рішенням проект прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва у Дніпровському районі згідно з додатком суперечить вимогам ЗК України за формою та змістом.
		Суд також звертає увагу, що вказаний вище проект розроблено третьою особою, яка не має відповідної ліцензії.
		Крім того, згідно з ч. 5 ст. 59 Закону №280/97-ВР, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
		Відповідно до абз.абз. 3, 4 п. 30.2 ст. 30 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 01 липня 2008 року №8/8, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, рішення Київради нормативно-правового характеру оприлюднюються не пізніше 30 днів з моменту їх прийняття. 
		Офіційне оприлюднення всіх рішень Київради нормативно-правового характеру здійснюється шляхом опублікування у газеті Київради "Хрещатик".
		При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 57 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
		Враховуючи те, що відповідачем не надано суду належних доказів оприлюднення оскаржуваного рішення у відповідності до вимог законодавства, суд вважає таке рішення нечинним.
		Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання незаконним і нечинним оскаржуваного рішення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. 
		Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. 
		Суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.
		Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення.
		При цьому, визнання незаконним і нечинним та скасування оскаржуваного рішення суд вважає достатнім і повним захистом порушених прав та інтересів позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.
		Щодо позовних вимог в частині визнання розміру прибережних захисних смуг в Дніпровському районі міста Києва, що передбачений нормами ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України суд зазначає наступне.
		Відповідно до положень КАС України, суд не наділений повноваженнями щодо визнання розміру прибережних захисних смуг в Дніпровському районі міста Києва, що передбачений нормами ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України.
		Водночас, як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. 
		Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. 
		Таким чином, позовні вимоги в частині визнання розміру прибережних захисних смуг в Дніпровському районі міста Києва, що передбачений нормами ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
		Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
		Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов громадської спілки "Асоціація органів самоорганізації населення міста Києва" до Київської міської ради, третя особа: дочірнє підприємство "Інститут Генерального плану міста Києва", про визнання протиправними дій, скасування рішення, а також з інших питань є таким, що підлягає частковому задоволенню.
		Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку з тим, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених вимог.
		Керуючись ст.ст. 11, 69-71, 86, 122, 158-163, 167, 171 КАС України, суд -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Визнати незаконним і нечинним та скасувати повністю рішення Київської міської ради від 08 жовтня 2009 року №365/2434 "Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва".
		3. Зобов'язати Київську міську раду невідкладно опублікувати резолютивну частину судового рішення про визнання незаконним і нечинним та скасування повністю рішення Київської міської ради від 08 жовтня 2009 року №365/2434 "Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва" у виданні, в якому оскаржуваний нормативно-правовий акт мав бути офіційно оприлюднений, після набрання судовим рішенням законної сили.
		4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.
		 
		Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
		 
		Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
		Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		 
		Суддя                                                                                                             В.М. Данилишин
		 
		Постанова у повному обсязі складена 26 лютого 2016 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...