Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 346/5037/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 16.03.2016. Зареєстровано: 16.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2016.
Дата набрання законної сили: 16.03.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 346/5037/15-к 
		Провадження № 11-кп/779/102/2016 
		Категорія ч. 2 ст. 286 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 березня 2016 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів : ОСОБА_2 
		 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 з участю секретаря с/з ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014090750000214 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки с. Загайпіль Коломийського району Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 286 КК України за апеляційною скаргою заступника прокурора Івано-франківської області ОСОБА_7 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 18 грудня 2015 року, з участю прокурора ОСОБА_8 , обвинуваченої ОСОБА_6 , - 
		в с т а н о в и л а :
		Оскарженим вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватоюу тому, що вона, вчинила порушення Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент спричинення. Її дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України з призначенням покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки. На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, відповідно до ст. 76 КК України на неї покладено відповідні обов`язки.
		 
		Згідно з вироком суд першої інстанції встановив, що 06 жовтня 2014 року о 15 год. 20 хв. ОСОБА_6 керуючи автомобілем марки «CITROEN Berlingo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у вантажному відділенні якого на мішках із зерном сиділи її малолітні діти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , рухалась автодорогою в с. Загайпіль Коломийського району Івано-Франківської області в напрямку переїзду перегону «Коломия-Городенка-Завод «. У цей час по залізничному полотну із сторони станції Гвіздець ДТГО «Львівська залізниця» у напрямку станції Коломия ДТГО «Львівська залізниця» рухався зі швидкістю 60 км./год. господарський поїзд № 8602/8601 під керуванням машиніста ОСОБА_11 . При здійсненні проїзду через неохороняємий переїзд ОСОБА_6 , проявила неуважність, не врахувала дорожню обстановку і стан транспортного засобу, проігнорувала вимоги дорожних знаків 1.29 та 2.2 ПДР України, не переконалась, що це буде безпечним, не зупинилась перед дорожним знаком 2.2 ПДР України і виїхала на залізничний переїзд, де допустила зіткнення із цим поїздом, в результаті чого її неповнолітній син ОСОБА_10 , отримав тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя у момент їх спричинення.
		Прокурор в апеляційній скарзі не оспорюючи правильність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_6 просить вирок відносно неї скасувати і ухвалити новий, за яким призначити їй покарання 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування основного покарання у виді 3 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 2-4 ст. 76 КК України.
		Свою позицію мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував положення ст. 77 КК України про те, що звільнюючи особу на підставі ст. 75 КК України суд вправі звільнити її лише від основного покарання. Проте Коломийський міськрайонний суд ухвалив звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання, не уточнивши, що вона звільняється від відбування тільки основного покарання, що відповідно тягне за собою її звільнення від відбування і додаткового покарання.
		У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 396 КПК України просив дослідити вирок Коломийського міськрайонного суду від 18 грудня 2015 року.
		В ході апеляційного розгляду прокурор свої апеляційні вимоги підтримав і обвинувачена з ними погодилась.
		Заслухавши сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. 
		Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Оскільки правильність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_6 в апеляційній скарзі не оспорюється, тому вирок в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
		Ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, в тому числі і в частині призначення покарання.
		Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться в п. 1.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ними самими, так і іншими особами.
		Ст. 75 КК України передбачає, що якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винуватого та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, може прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_6 покарання з врахуванням того, що вона активно сприяла розкриттю злочину, позитивно характеризується по місцю проживання, законний представник неповнолітнього ОСОБА_12 претензій до неї не має, що вона добровільно сплатила 4245 грн. 53 коп. за стаціонарне лікування неповнолітнього потерпілого, до кримінальної відповідальності притягується вперше, суд обгрунтовано призначив їй покарання 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
		Твердження прокурора про те, що суд першої інстанції у вироку не зазначив від відбування якого саме покарання звільняється обвинувачена є обгрунтованими, оскільки з цього випливає, що вона звільнена як від основного так і додаткового покарання, що є порушенням вимог ст.75 КК України яка передбачає звільнення тільки від основного покарання.
		Допущене судом першої інстанції порушення вказаних вимог закону може бути усунуте тільки шляхом постановлення нового аироку, оскілки при цьому погіршується становище обвинуваченої.
		Відповідно до ст. ст. 409, 414, 420 КПК України однією з підстав для скасування вироку та постановлення нового вироку є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість призначеного покарання.
		При викладених обставинах апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення.
		 
		Керуючись ст. ст. 374, 404, 407, 409, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів, - 
		засудила :
		Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
		Вирок Коломийського міськрайонного суду від 18 грудня 2015 року відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України в частині призначеного покарання скасувати. 
		Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 вважати винуватою за ч. 2 ст. 286 КК України з призначенням покарання 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді 3 років позбавлення волі звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 рік .
		В решті вирок суду залишити без змін.
		Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня його проголошення. 
		Судді ОСОБА_2 
		 ОСОБА_3 
		 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...