Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 155/2043/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 22.03.2016. Зареєстровано: 22.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2016.
Дата набрання законної сили: 16.03.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		Справа № 155/2043/14-ц  Провадження № 22-ц/773/438/16 Головуючий у 1 інстанції: Шмідт С.А. Категорія: 27 Доповідач: Карпук А. К.
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		16 березня 2016 року                                          місто Луцьк
		Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
		головуючого - судді Карпук А.К.,
		суддів - Стрільчука В.А., Здрилюк О.І.,
		секретар Концевич Я.О. 
		з участю представника позивача ОСОБА_1
		представника відповідача Місюри І.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» ( далі - ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача шляхом визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, розірвання договору за апеляційною скаргою відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 25 січня 2016 року, 
		                                       
		В С Т А Н О В И Л А :
		В жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом покликаючись на те, що 03 липня 2006 року між нею та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційним банком «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк»), укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 10 000 грн. на споживчі цілі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 3 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а саме до квітня 2009 року.
		Свої зобов'язання перед відповідачем виконала частково, заборгованість перед банком стягнута судовим наказом, виданим Горохівським районним судом Волинської області 13 березня 2008 року. На підставі вказаного судового наказу відділом державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції Волинської області відкрито виконавче провадження, яке згідно з постановою від 10 вересня 2013 року закінчено у зв'язку з повною сплатою боргу. Жодних інших кредитних коштів після березня 2008 року відповідач позивачу не надавав.
		Після спливу шести років банк звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 13810 грн. 29 коп. боргу, а згідно з довідкою банку від 17 березня 2014 року її борг вже складав 24298 грн. 19 коп.
		Ухвалою суду від 13 червня 2014 року вказаний позов залишено без розгляду, але банк продовжує наполягати на існуванні заборгованості.
		Просила, з врахуванням уточнень, визнати неправомірними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування їй заборгованості за період з 02 травня 2012 року до дати звернення до суду згідно з укладеним між нею та відповідачем кредитним договором від 03 липня 2006 року; зобов'язати відповідача утриматись від подальших дій щодо нарахування їй заборгованості згідно з вказаним кредитним договором; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на корить ОСОБА_3 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди за порушення прав споживача; визнати припиненим правовідношення щодо користування кредитними коштами, наданими ОСОБА_3 згідно з укладеним кредитним договором від 03 липня 2006 року; розірвати кредитний договір від 03 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк», на підставі заяви від 03 липня 2006 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг і тарифів ПАТ КБ «ПриватБанк».
		Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 25 січня 2016 року позов задоволено частково.
		Визнано неправомірними дії Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» щодо нарахування ОСОБА_3 заборгованості за період з 02 травня 2012 року до 06 жовтня 2014 року згідно з укладеним між ОСОБА_3 та закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» кредитним договором від 03 липня 2006 року.
		Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» утриматися від подальших дій щодо нарахування ОСОБА_3 заборгованості згідно з кредитним договором від 03 липня 2006 року.
		Розірвано кредитний договір від 03 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» на підставі заяви від 03 липня 2006 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг і тарифів ПАТ КБ «ПриватБанк».
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» у доход держави судовий збір в сумі 1653,60 грн.
		Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог змінити та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволені вказаних позовних вимог.
		Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції в частині визнання неправомірними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування заборгованості за період з 02 травня 2012 року до дати звернення до суду, зобов'язання відповідача утриматись від подальших дій щодо нарахування заборгованості, розірвання кредитного договору потрібно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
		Виходячи з положень ст.303 ЦПК України у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності  не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.
		Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування заборгованості за період з 02 травня 2012 року до дати звернення до суду, зобов'язання відповідача утриматись від подальших дій щодо нарахування заборгованості , суд першої інстанції виходив із того, що строк позовної давності за вимогами по даному кредитному договору минув, у зв'язку з чим нарахування банком заборгованості є незаконним. Постановляючи рішення про розірвання договору суд зазначив, що договір необхідно розірвати, оскільки всупереч вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» банк вимагав повернення кредиту, строк давності якого минув.
		Проте з таким висновком місцевого суду не можна погодитись з огляду на таке.
		З матеріалів справи вбачається, що 03 липня 2006 року ОСОБА_3 звернулася до Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», із заявою позичальника (а.с.9-10, т.1) про отримання кредиту в розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою 3 % на місяць із розрахунку 360 днів у році з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, на запропонованих банком Умовах і правилах надання банківських послуг (а.с.11-14, т.1). Вищевказаний кредит надавався в тому числі на придбання товарів та продукції. 
		Своїм підписом у вказаній заяві від 03 липня 2006 року позивач підтвердила, що заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами складає укладений договір про надання банківських послуг, а також підтвердила факт ознайомлення з тарифами банку та Умовами і правилами надання банківських послуг (а.с. 9, 11-14, т.1).
		Строк і порядок погашення по кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним карткам без встановленого мінімального обов'язкового платежу, здійснюється в наступному порядку: строк погашення відсотків по кредиту - щомісячно за попередній місяць; строк погашення кредиту в повному об'ємі - не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній карті (п. 5.4. розділу ІІ Правил користування платіжною карткою Умов і правил надання банківських послуг).
		Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
		Виходячи з наведеного вищезазначений кредитний договір за своєю правовою природою є споживчим.
		Судовим наказом, виданим Горохівським районним судом Волинської області 13 березня 2008 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7870 грн. 95 коп. (а. с. 17 т.1).
		Відповідно до матеріалів наказного провадження № 2-н-63-08 при зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу банк надав розрахунок, згідно з яким заборгованість за кредитним договором у розмірі 7870,95 грн. складається: 7399,23 грн. - заборгованість за кредитом, 471,72 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, що стверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором від 03 липня 2006 року та заявою про видачу судового наказу (а.с.50, 51, т.2). 
		Разом з тим хоча у розрахунку заборгованості зазначені її складові, суд у судовому наказі не вказав, з чого складається заборгованість, у якій черговості зараховувати кошти на погашення заборгованості. Тому черговість зарахування при виконанні судового наказу визначалась відповідно до ст. 534 ЦК України, у зв'язку з чим позивачем не доведено, що кошти спрямовувались власне на погашення тіла кредиту.
		З постанови про закінчення виконавчого провадження від 10 вересня 2013 року при примусовому виконанні судового наказу, виданого Горохівським районним судом Волинської області 13 березня 2008 року вбачається, що ОСОБА_3 сплатила борг повністю кількома платежами за період з 2009 по 2013 роки (а. с. 18, 19, т.1). 
		Відповідно до п.п.3.1.1, 5.4 Умов і правил надання банківських, граничний строк дії картки (місяць і рік) зазначено на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле MONTH) (а.с.11-14, том 1). За змістом цієї постанови ОСОБА_3 сплатила стягнуті за судовим наказом, однак, з цього не вбачається, що стягнуті кошти спрямовані банком на погашення тіла кредиту чи процентів. 
		З копії платіжної картки № НОМЕР_1 вбачається, що строк її дії визначено до квітня 2009 року (а.с.15, т.1). 
		Відповідно до повідомлення ПАТ КБ "Приватбанк" № 20.1.0.0.0/7-20140415/1127 від 16 квітня 2014 року, станом на 16 квітня 2014 року ОСОБА_3 за перевипуском кредитної картки № НОМЕР_2 не зверталася (а.с.54, т.1).
		У даному судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ствердила, що нова кредитна карта ОСОБА_5 не видавалась.
		Відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
		Зазначена правова позиція сформульована у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року по справі № 134цс14.
		     Враховуючи те, що строк дії платіжної картки сплив 30 квітня 2009 року, а після цього позивачу не було видано нову картку, строк дії зобов'язань ОСОБА_3 за цим кредитним договором закінчився.
		Встановлено, що 17 лютого 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до Горохівського районного суду Волинської області з позовом ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, де банк просив стягнути з відповідача залишок заборгованості по кредиту, що утворився станом на 31 грудня 2013 року (з врахуванням різниці між загальною сумою заборгованості та сумою заборгованості, що стягнута на підставі судового наказу від 13 березня 2008 року) у розмірі 13810,29 грн. (а.с.47-50, т.1).
		Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 13 червня 2014 року вищевказаний позов на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України було залишено без розгляду (а.с.22, т.1).. 
		Представник позивача пояснила, що Банк продовжує нараховувати заборгованість за указаним кредитом у зв'язку з тим, що судовий наказ виконувався тривалий час і у зв'язку з цим ОСОБА_3 продовжувалася в період примусового виконання судового наказу частково користуватися кредитними коштами за мінусом періодично сплачуваного боргу. З повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» від 06 березня 2015 року (а.с.159, т.1) вбачається, що станом на 05 березня 2015 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитною карткою № НОМЕР_1 становить 29922,64 грн., з якої: заборгованість за кредитом - 7704,73 грн.; заборгованість за відсотками - 19360,89 грн.; штрафи - 2857,02 грн.
		При цьому пояснила, на даний час банк не заявляє будь-яких вимог до позивача щодо погашення нарахованої заборгованості.
		Обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, а саме, оскарження дій банку щодо нарахування заборгованості за споживчим кредитом суперечить ст.16 ЦК України, не узгоджується з положеннями ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не передбачений законом як спосіб захисту права і є неефективним засобом правового захисту.
		Усе те, що зазначив позивач у позовній заяві, зокрема, пропуск строку позовної давності та нарахування банком заборгованості поза межами строку позовної давності, може бути запереченням в разі пред'явлення до нього позову про стягнення суми заборгованості.
		Вимога про зобов'язання утриматись від подальших дій щодо нарахування заборгованості, тобто, вимога про припинення дій відповідає п.3 ч.2 ст.16 ЦК України.
		При вирішенні указаної вимоги необхідно виходити з положень ст. 536, 1048, 1054 ЦК України, якими встановлено, що плата у вигляді нарахованих відсотків за користування кредитом здійснюється за весь період користування, тобто до моменту, коли Позичальник в повному обсязі виконає зобов'язання за договором.
		У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Проценти за кредитним договором нараховуються до моменту повного погашення кредиту та виконання всіх передбачених договором грошових зобов'язань.
		Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
		Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. В даному випадку відсутнє виконання зобов'язань зі сторони позичальника у встановлений у договорі строк.
		Згідно ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
		Розділом 5 Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що проценти сплачуються за весь період користування кредитним коштами. Ці правила не пов'язують припинення нарахування процентів у зв'язку з закінченням строку дії зобов'язання за кредитним договором.
		Тому вимога про припинення дій щодо нарахування процентів є безпідставною.
		Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору місцевий суд залишив поза увагою, що строк дії зобов'язань за кредитним договором закінчився. Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
		     За таких умов вимоги про розірвання договору є безпідставними, оскільки не можна розірвати договір, строк дії зобов'язань за яким закінчився. Безпідставною ця вимога є і за своїм змістом. Суд, цитуючи у своєму рішенні положення ст. 651 ЦК України, на яку також покликалась позивач у своїй заяві, не врахував змісту цієї норми права, а також того, що докази істотного порушення Банком умов договору, всупереч ст.10, 60 ЦПК України, позивач не надала. Указані позивачем у заяві про зміну предмета позову істотні, на її думку, порушення, які полягають у телефонних дзвінках з вимогою погасити заборгованість, є помилковим тлумаченням поняття «істотного порушення стороною умов договору» (а.с.123). 
		Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, колегія судів приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання неправомірними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування їй заборгованості за період з 02 травня 2012 року до дати звернення до суду згідно з укладеним між нею та відповідачем кредитним договором від 03 липня 2006 року та зобов'язання відповідача утриматись від подальших дій щодо нарахування їй заборгованості згідно з вказаним кредитним договором слід відмовити. 
		У зв'язку з тим, що висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції потрібно скасувати в оскарженій частині і постановити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
		Доводи позивача та його представника про порушення п.7.ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковими, так як вимог про повернення кредиту банк до ОСОБА_3 не заявляє.
		Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів               
		     в и р і ш и л а:     
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
		Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 25 січня 2016 року в частині задоволення позовних вимог та стягнення судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення.
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання неправомірними дій щодо нарахування заборгованості за період з 02 травня 2012 року до дати звернення до суду, зобов'язання відповідача утриматись від подальших дій щодо нарахування ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 03.07.2006 року, розірвання кредитного договору від 03.07.2006 року  відмовити .
		В решті рішення залишити без змін.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1818 грн.96 коп. судових витрат. 
		Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення. 
		Головуючий:                     
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...