Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 689/446/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 05.04.2016. Зареєстровано: 06.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2016.
Дата набрання законної сили: 19.04.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 689/446/16-ц
		2-о/689/136/16 
		Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем України
		29.03.2016 року Ярмолинецький районний суд Хмельницької області -
		головуючий-суддя            Баськов М.М.
		за участю:
		секретаря                Кушнір О.М. 
		заявника  ОСОБА_1 
		представників заявника  
		ОСОБА_2 
		 ОСОБА_3 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в особистих інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , заінтересовані особи  Міністерство соціальної політики України та Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що її чоловік - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув при виконанні обов'язку військової служби 27 жовтня 2014 року на території Донецької області в місті Авдіївка, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Заявник мотивує свої вимоги тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Томашівка Ярмолинецького району Хмельницької області. Була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживала за адресою: АДРЕСА_2 .
		29 травня 2004 року вона одружилася з ОСОБА_6 , уродженцем м. Івано-Франківськ, від шлюбу з яким народилося двоє дітей  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		Зазначає, що починаючи з кінця лютого 2014 року війська Російської Федерації, у військовій формі без розпізнавальних знаків, почали окупацію Кримського півострова, в результаті чого 21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя.
		Після незаконної анексії Кримського півострова, в квітні 2014 року Російська Федерація почала другу фазу збройної агресії проти України, під час якої контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся незаконний референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих Луганської Народної Республіки та Донецької Народної Республіки, однак сам референдум так і не був визнаний, як Україною, так і міжнародною спільнотою.
		Як підсумок, Україною, за наслідками військової агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями, якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.
		Під час збройної агресії проти України регулярним військам Російської Федерації, що дислокувалися в районі м. Авдіївка, протистояли військові української армії, що відносились до складу сил та засобів сектора "Б", та в яких, зокрема, і проходив військову службу ОСОБА_6 
		27 жовтня 2014 року приблизно о 14 години біля міста Авдіївка Донецької області під час артилерійського обстрілу російськими незаконними озброєними формуваннями позицій зведеного підрозділу Повітряних Сил Збройних Сил України майор ОСОБА_6 був смертельно поранений.
		Тіло майора ОСОБА_6 із зони бойових дій було евакуйоване технікою 93 бригади та доставлено до лікарні м. Красноармійськ. У Красноармійському морзі було встановлено, що причиною смерті останнього стало осколкове ушкодження грудної стінки з ушкодженням правої легені, про що свідчать лікарське свідоцтво про смерть №457, видане 28 жовтня 2014 року Красноармійським відділенням судово-медичної експертизи, витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №125 від 06 листопада 2014 року та свідоцтво про смерть НОМЕР_1 , видане 29 жовтня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області.
		27 листопада 2014 року Указом Президента України №892/2014 ОСОБА_6 посмертно нагороджено орденом За мужність III ступеня, а 28 липня 2015 року - нагрудним знаком За оборону Донецького аеропорту.
		Вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід'ємне право на життя її чоловіка, передбачене ст. 27 Конституції України та ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. 
		Як наслідок, їй та її неповнолітнім дітям заподіяно насамперед моральну, а також і матеріальну шкоду, через що ОСОБА_1 має намір отримати її відшкодування від держави-агресора - Російської Федерації. Оскільки до компетенції відповідних виконавчих органів публічної влади не віднесено встановлення причин загибелі громадян при виконанні обов'язку військової служби в зоні бойових дій з країною агресором  Російською Федерацією, заявник вважає звернення до суду щодо встановлення такого юридичного факту єдиним можливим способом підтвердження наявності юридичних фактів, що мають значення для охорони її прав та інтересів.
		В судовому засіданні представники заявника  Сенченко А.В., ОСОБА_7 та ОСОБА_3 заяву підтримали, посилаючись на обставини, викладені в ній, просили її задовольнити.
		Заінтересована особа - представник Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки кур'єром 15.03.2015________. Крім цього до суду надійшло клопотання Міністерства соціальної політики України про розгляд заяви без участі їх представника.
		Заінтересована особа - представник Російської Федерації, в судове засідання не з`явився, хоча своєчасно і належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки кур'єром 15.03.2015.
		Заслухавши пояснення заявника, її представників, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з таких підстав.
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Томашівка Ярмолинецького району Хмельницької області, та зареєстрована в АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 . 
		Постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків №337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків. З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
		З даної заяви Верховної Ради України слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії Русское единство Сергій Аксьонов проголосив себе головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента Російської Федерації забезпечити мир і спокій в Криму. У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації звернувся до Ради Федерацій Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року Територіальна цілісність України.
		17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 №891-VII, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів.
		21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя.
		Згідно зі ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України №1207-VІІ від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації від 15 вересня 2015 року №685-VІІІ Автономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення Донецької народної республіки (07 квітня 2014 року) та Луганської народної республіки (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків, від 21.04.2015 №337-VIII зазначені події на сході України відбувалися за наступним сценарієм.
		Протягом травня 2014 року самозвані лідери ДНР та ЛНР, серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації батальйон Восток, а також були задіяні такі озброєні групи найманців як Русский сектор та Оплот. За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих Луганської Народної Республіки та Донецької Народної Республіки. Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме Луганська Народна Республіка та Донецька Народна Республіка не були визнані ані національним законодавством, ані міжнародною спільнотою, про що свідчать наступні, досліджені в суді докази.
		Так, Міністерство закордонних справ Великобританії назвало прикрим факт проведення референдуму 11 травня на Донбасі (http://ua.korrespondent.net/world/3361365-mzs-brytanii-nazvav-prykrym-faktom-referendum-na-donbasi). Тим часом прес-секретар Держдепартаменту США Джен Псакі заявила, що США не визнають результати референдуму про незалежність Донецької народної республіки (http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3361226-derzhdepartament-ssha-znovu-zaiavyv-pro-nevyznannia-referendumiv-na-donbasi).
		Так звані референдуми у Донецькій і Луганській областях нелегітимні, і ми не визнаємо їх результатів. Ті, хто організував ці референдуми, не володіють демократичною легітимністю, - заявила ОСОБА_8 , яка є прес-секретарем верховного представника Європейського Союзу із закордонних справ Кетрін Ештон (http://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/1660771-es ne viznae referendum na shodi ukraiini_1937380.html).
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		На підтвердження цього заявницею були наведені наступні докази по справі.
		Так, в ніч з 10 на 11 березня 2014 року співробітники Служби безпеки України у взаємодії із міліцією попередили у Донецькій області диверсію проти українських громадян та затримали 37-річного громадянина Російської Федерації, який займався створенням озброєної диверсійно-підривної групи для дестабілізації ситуації в Україні. Затриманий організовував діяльність низки екстремістських груп, у тому числі забезпечував їх озброєнням та вибухівкою. Відомо, що він мав досвід служби в гарячих точках Російської Федерації (Дагестані, Осетії тощо) (http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=122565&cat_id=122526).
		Згідно з офіційним повідомленням Служби безпеки України від 28 квітня 2014 року до дестабілізації ситуації в Україні та тероризування українських громадян причетні спецслужби Російської Федерації. Зокрема, встановлено, що громадянин Російської Федерації, полковник Головного розвідувального управління Збройних сил Російської Федерації Гіркін І.В. керує операцією бойовиків у м. Слов`янськ. Також встановлено, що на початку квітня останній отримав прямий наказ із Москви розпочати масштабну диверсійну операцію в Донецькій і Луганській областях. На виконання даного наказу члени розвідувально-диверсійної групи у складі понад 30 осіб під командуванням ОСОБА_9 13 квітня 2014 року вчинили озброєний напад на співробітників Служби Безпеки України, під час якого загинув один співробітник Служби Безпеки України і троє були поранені. ОСОБА_9 також керував діями озброєних осіб, які незаконно утримували військовослужбовців 25-ої окремої повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України у м. Слов'янськ 16 квітня 2014 року (http://www.ssu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=124650&cat_id=123450).
		21 травня 2014 року працівниками Державної прикордонної служби України було затримано громадянина Російської Федерації, який був снайпером і брав участь у військових діях на території Чеченської Республіки. Затриманий розповів, що за завданням російської спецслужби прямував до східних областей України для участі в незаконних озброєних формуваннях і перед від`їздом до України пройшов детальний інструктаж у Ростові-на-Доні. За свою роботу він мав отримати винагороду: за вбивство рядового українського військовослужбовця  100 доларів США, за офіцера  1000 доларів, а після повернення ще 2000 євро (http://www.ssu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=125895&cat_id=124859).
		Згідно з офіційним повідомленням Служби безпеки України від 24 липня 2014 року, військовослужбовець строкової служби Збройних сил Російської Федерації ОСОБА_10 засвідчив, що російська сторона направляє на територію Донецької та Луганської областей кадрових військових фахівців, озброєння та броньовану військову техніку. Колишній рядовий російської армії розповів, що його військова частина була перекинута у Ростовську область поблизу кордону з Україною у травні 2014 року. Частина постійно доукомплектовувалася фаховими військовими з числа спецпризначенців Головного розвідувального управління Російської Федерації та вихідцями з Північного Кавказу, які нелегально переправлялися на Схід України. На українську територію для підтримки терористів перекидалась броньована військова техніка з підготовленими російськими бойовими екіпажами (http://www.ssu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=129448&cat_ id=128580).
		23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітрянодесантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад).
		Згідно зі статтею 1 Закону України Про оборону України від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями, якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2 постанови Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій ДНР та ЛНР, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян від 04 лютого 2015 року №145-VІІІ зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.
		Також постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. 
		Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпекових міркувань чи задля захисту своїх співвітчизників, що проживають за кордоном; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі.
		Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи Зниклі особи під час конфлікту в Україні від 25 червня 2015 року визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації. 
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, частини Луганської та Донецької областей.
		При вирішенні даної справи суд констатує, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно із нормами Цивільного-процесуального кодексу України (далі  ЦПК України).
		Згідно з частиною другою статті 61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		В результаті збройної російської агресії на території Донецької та Луганської областей та на території Автономної Республіки Крим понад 921 000 осіб були переміщені в межах України станом на 23 січня 2015 року, що підтверджується резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи Гуманітарна ситуація українських біженців і переміщених осіб №2028 від 27 січня 2015 року (http://assembly.coe.int/nw/xml/XRef/Xref-XML2HTML-en.asp?fileid=21480&lang=en).
		Більше 2 000 000 осіб залишаються в районах, контрольованих сепаратистськими силами, схильних до нестабільності, серйозних порушень прав людини і створення неадекватних умов життя. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR Ukraine) станом на 14 серпня 2015 року 1 438 000 осіб були змушені покинути свої домівки внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України. (http://unhcr.org.ua/en/2011-08-26-06-58-56/news-archive/1244-internal-displacement-map).
		За даними Тисменицького районного військового комісаріату Івано-Франківської області ОСОБА_6 був призваний на військову службу 25 липня 1998 року та в подальшому став офіцером з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_3 .
		На виконання телеграми керівника антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях від 12 вересня 2014 року №1170/АТО та дублюючої телеграми Начальника штабу - першого заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-майора ОСОБА_11 , майор ОСОБА_6 увійшов до складу зведеного підрозділу для організації заходів з охорони та оборони визначених об'єктів Повітряних Сил Збройних Сил України. 
		13 жовтня 2014 року ОСОБА_6 прибув у службове відрядження до складу сил та засобів сектора "Б", який залучався та брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань, що підтверджується наказом керівника сектору "Б" (по стройовій частині) №86.
		Із дослідженої в судовому засіданні статті під назвою Донецький аеропорт: запеклі бої за кожен метр території, яка опублікована в жовтні 2014 року на сторінці інтернет-видання РІА Новини Україна, вбачається, що прес-центр ДНР повідомив про завершення активної фази зачистки донецького аеропорту від українських силовиків, при цьому частина військовослужбовців знищена. Після повної зачистки ополчення почне процес відтиснення українських військ від північної частини Донецька. В планах штабу визволення Авдіївки та інших прилеглих населених пунктів. 3 жовтня 2014 року спікер інформаційно-аналітичного центру РНБО повідомив, що 2 жовтня 2014 року українські військові двічі відбивали атаки бандитів і російських найманців, які рухались під прикриттям танків та вогню із зенітних установок. Українською розвідкою зафіксовано прибуття в цей район значних сил бронетехніки, тяжкої артилерії і особового складу. Для повітряної розвідки і коректування вогню Росія перекинула в район аеропорту підрозділи безпілотних літальних апаратів, якими керують російські спеціалісти. (http://rian.com.ua/analytics/20141003/357833054.html).
		Із змісту статті під назвою В Донецьк знову увійшли регулярні російські війська" від 22.10.2014, що опублікована в інтернет-виданні SVIT24.NET, слідує, що в Донецьку знову з'явився підрозділ регулярної армії РФ. Так по оперативним даним групи Інформаційний супротив, в місто прибули підрозділи спецназу ГРУ ГШ ВС РФ із Омську і 331-го парашутно-десантного полку із Костроми. Зокрема, російські військовослужбовці несуть службу на одному з блокпостів в районі ОСОБА_12 . Також по даним координатора групи Тимчука Д. 21 жовтня 2014 року в Амвросіївку прибула колона техніки і близько 500 чоловік у військовій формі російського взірця без розпізнавальних знаків (http://svit24.net/events/115733-v-donetsk-snova-voshli-regulyarnye-rossijskie-vojska).
		В статті під назвою Українська армія знищила колону російської бронетехніки в секторі "Б" - танки прибули з Чечні від 27 жовтня 2014 року, що опублікована на інтернет-сторінці видання Цензор.НЕТ вказується про те, що в секторі "Б" українською армією була знищена колона російської бронетехніки. В одному з підбитих танків були знайдені документи, що підтверджують факт прибуття техніки з Чечні, зокрема документи на ім'я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , механіка-водія, в/ч НОМЕР_4 , 8-я ОМСБР м. Борзой, Шатойского району, Чечня, танк російський - Т-72 (Б3), номер 632, в/ч НОМЕР_5 , третя танкова рота (http://censor.net.ua/news/299917/ukrainskaya_armiya_unichtojila_kolonnu _rossiyiskoyi_bronetehniki_v_sektore_b_tanki_pribyli_iz_chechni).
		Аналізуючи ці статті, що містяться на сторінках інтернет-видань, суд робить висновок про участь у бойових діях в районі м. Авдіївка регулярних військ Російської Федерації, яким протистояли військові української армії, що відносились до складу сил та засобів сектора "Б", та в яких, зокрема, і проходив військову службу ОСОБА_6 
		27 жовтня 2014 року приблизно о 14 годині біля м. Авдіївка Донецької області, під час артилерійського обстрілу позицій зведеного підрозділу Повітряних Сил Збройних Сил України майора ОСОБА_6 було смертельно поранено. Згідно з актом спеціального розслідування за фактом загибелі ОСОБА_6 під час виконання бойових завдань в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької області від 10 листопада 2014 року майор ОСОБА_6 загинув від смертельного поранення, причиною якого став артилерійський обстріл з боку російських незаконних озброєних формувань.
		Тіло ОСОБА_6 було евакуйоване технікою 93 бригади до лікарні м.Красноармійськ, де патологоанатомом було проведено розтин тіла та встановлено, що ОСОБА_6 помер в результаті осколкового ушкодження грудної стінки з ушкодженням правої легені, що в свою чергу було отримане під час бойових дій. Смерть ОСОБА_6 підтверджується наданими до суду письмовими доказами, а саме: лікарським свідоцтвом про смерть №457, виданим 28 жовтня 2014 року Красноармійським відділенням судово-медичної експертизи, витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №125 від 06 листопада 2014 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 29 жовтня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області.
		Відповідно до посвідчення про присвоєння нагрудного знаку від 28 липня 2015 року майор ОСОБА_6 був нагороджений нагрудним знаком За оборону Донецького аеропорту. Згідно з Указом Президента України №892/2014 від 27 листопада 2014 року ОСОБА_6 посмертно нагороджено орденом За мужність III ступеня. 
		Факт загибелі ОСОБА_6 в результаті збройної агресії Російської Федерації також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .
		Так, свідок ОСОБА_14 показав, що він проходить військову службу в зведеному підрозділі Повітряних Сил Збройних Сил України, що був створений в вересні 2014 року, в склад якого входили добровольці з військовослужбовців повітряних сил. В цьому загоні, а саме у в/ч НОМЕР_3 , також проходив службу і ОСОБА_6 , з яким вони познайомились 18.09.2014 в м. Васильків під час бойового злагодження. В подальшому, з 30.09.2014 їх загін розмістився біля м.Авдіївка, а саме між Авдіївкою та Донецьким аеропортом, та приступив до виконання обов`язку по захисту України. Під час проходження військової служби він щоденно був свідком обстрілів зі стрілецької зброї, мінометів, важкої артилерії зі сторони розташування військ противника по позиціям військовослужбовців Збройних Сил України. Майор ОСОБА_6 був старшим посту під назвою Горка. 27.10.2014 близько 9 години почався обстріл їх позицій з важкої артилерії. Близько 11 години інтенсивність обстрілу зменшилась і ОСОБА_6 заступив на чергування на свій пост. О 14 год. 02 хв. в приміщення для зберігання техніки, яке знаходилось в безпосередній близькості від поста ОСОБА_6 , залетів артилерійський 122-ох міліметровий снаряд, який пробив дах та вибухнув. В результаті вибуху останній отримав осколкові поранення та загинув на місці. Артилерійський обстріл, в результаті якого загинув ОСОБА_6 , було здійснено з території шахти Бутовка-Донецьк-Ясинувате. Свідок заявив, що про присутність збройних сил Російської Федерації на окупованій частині території України можуть свідчити як наявність у противника великої кількість боєприпасів, що необхідна для ведення такого масованого та тривалого артилерійського вогню по силам української армії, так і влучність таких обстрілів, що вказує про професіоналізм бійців ворожих сил. ОСОБА_14 зазначив, що порівнюючи мінометні снаряди, що знаходяться на озброєнні українських військовослужбовців з нерозірвавшимися ворожими снарядами та залишками снарядів, якими обстрілювались українські позиції, можна констатувати, що вони не українського виробництва. Крім цього, на озброєнні у ворога знаходились засоби радіоелектронної боротьби, яких взагалі не було на окупованій частині території України.
		Свідок ОСОБА_15 показав, що він познайомився із ОСОБА_6 18.09.2014 в м. Васильків під час комплектування зведеного підрозділу Повітряних Сил Збройних Сил України. Останній обіймав посаду командира взводу. В подальшому тісно підтримували зв`язок, оскільки свідок був начальником медичної служби та лікарем в одній особі. 27.10.2014 в бункер, облаштований для проживання, зайшов ОСОБА_6 , щоб перечекати обстріл, який розпочався близько 11 год. 30 хв. та через деякий проміжок часу, коли обстріл припинився, він повернувся до себе на пост. Близько 14 год. 00 хв. до їх місця розташування перемістився мінометний розрахунок 79 бригади та в цей час по ним знову почав здійснюватись артилерійський обстріл і свідок по рації почув, що є поранений на посту  ОСОБА_19 . Прибігши на цей пост, він побачив ОСОБА_6 , який лежав з закривавленою головою та одягом. У останнього почалася агонія. Він зірвав з нього одяг та виявив поранення. Взявши за руку він зрозумів, що майор ОСОБА_6 помирає та о 14 год. 12 хв. зафіксував факт смерті.
		Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що він проходив військову службу в в/ч НОМЕР_3 на посаді командира відділення пожежної роти. 27 жовтня 2014 року свідок знаходився на своєму посту та здійснював огляд прилеглої території. Приблизно о 13 год. 30 - 40 хв. почався обстріл з важкої артилерії позицій підрозділу Збройних Сил України. Приблизно в 14 годині по рації свідок почув, що на пост, де знаходиться ОСОБА_6 , викликають лікаря, оскільки останній отримав поранення. Після того як обстріл закінчився, командир поста ОСОБА_20 пішов на пост, де знаходився ОСОБА_6 , щоб надати можливу допомогу і з`ясувати якусь інформацію, та повернувся близько 16 години. Після повернення, командир поста повідомив, що ОСОБА_6 загинув. За повідомленням свідка, зазначений обстріл був проведений з боку донецького аеропорту з тієї сторони, де знаходились збройні формування та російські військові. Прицільний вогонь по місцю розташування Збройних Сил України здійснювався з використанням артилерійських установок калібру 80 мм, 120 мм, 150 мм, в тому числі за допомогою самохідних артилерійських установок.
		Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показав, що з 2010 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 на посаді начальника складу, де і познайомився з ОСОБА_6 . Разом з ним проходили військову службу в складі зведеного загону Повітряних Сил Збройних Сил України в Донецькій області поблизу м.Авдіївка в районі донецького аеропорту в період з 28 вересня 2014 року по 6 листопада 2014 року. 27 жовтня 2014 року після масованого артилерійського обстрілу позицій українських військ з тимчасово окупованої території України він дізнався від командира свого загону про смертельне поранення ОСОБА_6 . Свідок показав, що обстріл здійснювався з напрямку донецького аеропорту військами Російської Федерації. Також додав, що по місцям дислокації Збройних Сил України часто здійснювався обстріл з мінометів, а також використовувались Гради, ОСОБА_21 , тобто, використовувалась така зброя, що не могла бути у вільному використанні у жителів Донбасу.
		Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що був знайомий з ОСОБА_6 та вони разом проходили службу в в/ч НОМЕР_3 . 27 жовтня 2014 року приблизно о 13.30 - 13.35 год., коли ОСОБА_16 чергував по кухні, почався артилерійський обстріл. Під час обстрілу свідок почув по рації повідомлення, що ОСОБА_6 отримав поранення. Після обстрілу йому стало відомо, що ОСОБА_6 отримав смертельні поранення та загинув. Обстріл було здійснено з Донецького напрямку, де зосереджувались війська противника. Також зазначив, що інтенсивність обстрілів ворога збільшувалась з прибуттям з Російської Федерації гуманітарних конвоїв, що свідчить про наявність в них боєприпасів. Крім цього, по рації неодноразово чув переговори противника, з яких чітко прослідковувалась наказова форма спілкування кадрових військовослужбовців.
		Згідно зі ст. 1261 ЦК України ОСОБА_1 , як дружина загиблого чоловіка та неповнолітні діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги за законом ОСОБА_6 , та мають необхідний та достатній обсяг цивільної правоздатності для звернення до суду з такими вимогами.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід'ємне право на життя ОСОБА_6 , передбачене ст. 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
		Підсумовуючи викладене, слід також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами, як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоров'я людини злочини. 
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому суд вважає її державою-агресором, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		В судовому засіданні встановлено, що на підтвердження загибелі ОСОБА_6 суду надано лікарське свідоцтво про смерть №457 від 28 жовтня 2014 року, яке видане Красноармійським відділенням судово-медичної експертизи, витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №125 від 06 листопада 2014 року та свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 29 жовтня 2014 року, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області. Дані документи посвідчують лише факт смерті ОСОБА_6 і не встановлюють причинного зв'язку між смертю та проходженням військової служби на території України, що межує з територією, тимчасово окупованою в результаті збройної агресії Російської Федерації.
		Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_6 , проходячи військову службу в зведеному підрозділі Повітряних Сил Збройних Сил України, загинув в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт ОСОБА_1 необхідно для виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора Російської Федерації, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		На підставі ст. 8 Конституції України, ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, керуючись ст. 212, 213, 214, 234, 256-259 ЦПК України, суд
		вирішив:
		Заяву ОСОБА_1 , яка діє в особистих інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити.
		Встановити факт загибелі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 27 жовтня 2014 року на території Донецької області в місті Авдіївка, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
		    
		   Суддя                підпис
		Копія вірна:
		Суддя                         М.М.Баськов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...