Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/12939/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 05.04.2016. Зареєстровано: 06.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2016.
Дата набрання законної сили: 31.03.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		Справа № 161/12939/15-ц  Провадження № 22-ц/773/460/16 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л.М. Категорія: 30 Доповідач: Свистун О. В.
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		31 березня 2016 року       місто Луцьк 
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
		головуючого - судді Свистун О.В.,
		суддів  Грушицького А.І., Федонюк С.Ю.,
		за участі секретаря  Перебойчука Р.В.,
		    позивача  ОСОБА_1, 
		                       представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
		        
		    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення коштів,
		за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2016 року, - 
		В С Т А Н О В И Л А :
		19.08.2015 рокуОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_4про відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків послуг. Позов мотивувала тим, що у червні 2014 року звернулася по рекламі на консультацію до косметолога ОСОБА_4 з метою отримання косметичних послуг. Відповідач порекомендувала їй провести процедуру біоревіталізації та введення філерів, запевнивши, що вона є кваліфікованим косметологом, має диплом ТОВ «Естетік Сервіс», що знаходиться у м. Києві на вул. Шота Руставелі, 4/оф. 4, де проходила навчання та замовляє і купує косметологічні препарати, зіславшись на репутацію даної організації. Вказує, що відповідач першу процедуру проводила в себе вдома, не дотримуючись вимог та стандартів здійснення медичного втручання та санітарного стану приміщення. Відразу після першого інєкційного втручання, вона звернулась до відповідача з тим, що результату, про який її запевняла косметолог, повністю не виявилося, що було підтверджено останньою. Окрім того, відповідач запевнила її що вона нездорова, а тому проведеної процедури недостатньо і запропонувала їй повторно провести процедуру, при тому, не дотримавшись терміну проведення повторного втручання, знову ввела вищевказані інєкції, що не дало позитивного результату. Другу процедуру відповідач проводила в орендованому нею приміщені санаторія-профілакторія Східноєвропейського національного університету ім. Л. Українки, що по вул. Ярощука, 30, 
		Після повторної процедури в неї на обличчі зявились великі гематоми та набряки, відповідач відмовилася з нею спілкуватися, вона звернулась в салон краси «Казка», де спеціалістом даного закладу її було оглянуто та надано висновок про відсутність результату процедури та філерів.
		За надані відповідачем послуги нею було сплачено кошти у розмірі 3500,00 грн., однак відповідач за неякісно надані послуги відмовилась повернути вказані кошти. Після відмови відповідача повернути їй кошти, вона звернулась до ТОВ «Естетік Сервіс», яке повідомило їй, що відповідачем не було правильно підібрано препарати, вони не відповідали її потребам та вікові, невірно підібрано дози, а сама процедура виконана неправильно, що і спричинило негативні наслідки на обличчі.
		Оскільки процедури не дали ніякого результату, окрім спотворення зовнішнього вигляду, вона змушена була провести все літо в домашніх умовах та позбулась заробітку і відпочинку, зазнавши психічних (нервових) розладів, фізичного болю, моральних страждань, що виникли в результаті косметологічного втручання, і змушена була звернутись до лікарів та додатково купувати медичні препарати, для усунення цих наслідків, у звязку із цим вважає, що їй завдано моральну шкоду.
		Просила стягнути із ОСОБА_4 на свою користь с плачені нею грошові кошти у розмірі 3500,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн.
		Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої внаслідок недоліків послуг відмовлено.
		У поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Покликається на те, що судом булипорушені норми матеріального та процесуального права, неповно зясовані всі обставини, що мають значення для справи. Вважає, що медична послуга була надана з порушенням встановленого порядку надання таких послуг, без наявної ліцензії, відповідної освіти та з порушенням умов використання медичного препарату.
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на доводи, викладені в ній.
		Представники відповідача ОСОБА_4  ОСОБА_6 і ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечили, оскільки вважають, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_5, представників відповідача ОСОБА_4  ОСОБА_2 і ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що у червні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулась до відповідача ОСОБА_4 на консультацію як спеціаліста косметолога-естетиста. Про надання відповідачем ОСОБА_4 таких консультацій довідалася із реклами в мережі інтернету. При отриманні консультації відповідачем як косметологом було рекомендовано ОСОБА_1 провести процедуру біоревіталізації та введення філерів, на що позивач погодилась. Позивачу ОСОБА_4 запропоновала застосувати препарат для біоревіталізації«Beautelle»на основі високомолекулярної гіалуронової кислоти та препарату контурної пластики CRMgel. Для надання таких послуг і придбання препаратів позивач передала відповідачу 3500 грн., що не заперечила в своїх поясненнях відповідач ОСОБА_4 та її представники.
		Вказані послуги надавались вперше вдома у відповідача, а вдруге були надані відповідачем в приміщенні кабінету санаторія-профілакторіяСхідноєвропейського національного університету ім. Л. Українки. Позивач зазначає, що не заперечувала щодо проведення косметичних процедур по місцю проживання відповідача, і в подальшому по місцю роботи відповідача. Будь-яких претензій щодо санітарно-гігієнічних умов проведення косметичних процедур позивачем не заявлялося. 
		Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 провела дві косметичні процедури з біоревіталізації та введення філерів шляхом інєкцій в шкіру обличчя. Які були використані препарати відповідач доказів суду не надала, одночасно підтвердила, що використовувалися препарати біоревіталізанти «Beautelle»та препарат контурної пластики CRMgel. Також ствердила, що письмового договору вони не укладали, проте була усна домовленість між нею та позивачкою про надання послуг косметолога-естетиста. Крім того відповідач вказала, що у позивача були гематоми біля обох очей на обличчі і вона проводила ультразвукові процедури для розсмоктування даних гематом, які з часом зникли (пояснення дані відповідачем у міліції, висновок 4493). 
		Отже колегія суддів вважає, що між сторонами склалися договірні відносини щодо надання послуг з косметології. 
		З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 працює на посаді сестри медичної з 15.10.2003 року у Волинському обласному шкірно-венерологічному диспансері та із 04.06.2015 року по 04.12.2015 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років (а.с.33). З 17.09.2008 року відповідач ОСОБА_4 за сумісництвом працює на посаді старшого лаборанта лабораторії інформаційної фізіології кафедри фізіології людини і тварин Східноєвропейського національного університету ім. Л. Українки (а.с.32). Із копії диплому ВС № 21412254 молодшого спеціаліста, виданого Луцьким базовим медичним коледжом 04.03.2003 року, вбачається, що ОСОБА_4 закінчила у 2003 році Луцький базовий медичний коледж за спеціальністю «Лікувальна справа» і здобула кваліфікацію фельдшера (а.с. 88). Із наданої копії диплому серії АА № 235316 вбачається, що відповідач 06.04.2003 році закінчила курси підвищення кваліфікації «Інституту Професійних Технологій» за спеціальністю косметолог-естетист (а.с.34). Із копії сертифікатів ТзОВ «Естетік Сервіс» вбачається, що відповідач закінчила одноденні теоретичні та практичні курси з ревіталізації та косметичних препаратів (а.с.35-37). Із відповіді СНУ ім. Л. Українки від 23.03.2015 року № 03-29/01/883, наявної у матеріалах висновку Луцького МВ УМВС України у Волинській області № 4493 вбачається, що ОСОБА_4 надавала послуги з організації проведення групових заходів з косметології, гімнастики та вправ для мязів голови та шиї з використанням матеріально-технічної бази університету, які проводилися на базі санаторію-профілакторію університету.
		Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог, виходив з того, що позивач не довела, що їй діями відповідача було спричинено матеріальну шкоду. 
		З такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна з наступних підстав.
		У Законі України «Про захист прав споживачів», п.17, ст. 1 визначено, щопослуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
		Відповідно до п.п. 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний та письмовій правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформлюється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ).
		Судом встановлено, що відповідач надавала послуги позивачу по біоревіталізації та введення філерів, за що позивач передала відповідачу 3500 грн. (вартість препаратів та за надані послуги). Даний факт встановлено в судових засіданнях як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції. Крім того відповідач та її представники підтвердили про отримання даної суми від позивача та надання таких послуг. Також представники відповідача суду пояснили, що 2950 грн. коштували самі препарати, а 550 грн. інші медичні препарати. Однак не надали суду доказів, які саме препарати були використані на суму 550 грн. Колегія суддів вважає, що 550 грн. це була оплата послуг косметолога-естетиста.
		Згідно з наказом МОЗ СРСР від 28.12.1982 року № 1290 «Про заходи по поліпшенню косметологічної допомоги населенню» визначено субєктний склад та посадові обовязки осіб, які надають косметологічну допомогу. Даним наказом затверджено Положення про медичну сестру по косметологічних процедурах де встановлено, які процедури вона може проводити. Зокрема, вона може проводити всі види масажів обличчя і голови, чистку шкіри обличчя, глибоке і повільне шелушіння шкіри обличчя, накладення на обличчя всіх видів масок, гриму, втирання лікувальних засобів в шкіру голови, дарсонвалізацію шкіри обличчя і голови, електроепіляцію.
		Отже враховуючи вимоги законодавства косметолог-естетист проводить не складні процедури, які не звязані з порушенням шкіряного покрову. 
		Враховуючи встановлені обставини та вимоги чинного законодавства відповідач не мала права надавати позивачу послуги з порушенням шкіряного покрову. 
		Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач надала позивачу послуги, які не повинна була надавати, оскільки не мала відповідної освіти. Також умови в яких надавалися послуги не відповідали встановленим вимогам вищевказаного законодавства. Крім того наслідки, а саме наявні пошкодження на обличчі, які не заперечила відповідач при наданні своїх пояснень, зокрема і працівникам міліції від 05.03.2015 року (висновок 4493), настали після її втручання в шкіру обличчя. Доводи позивача в цій частині не спростовані представниками відповідача, а підтверджені відповідачем при дачі пояснень.
		При дослідженні наданих суду доказів щодо сертифікованої продукції препарату контурної пластики CRMgel колегією суддів встановлено, що наданий представниками відповідача висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи був чинним до 31.01.2014 року. Судом встановлено, що послуги відповідачем надавалися в червні 2014 року. Тобто на час надання послуг даний препарат був не сертифікований.
		Отже колегією суддів встановлено, що відповідач надала послуги, які не мала права надавати, не надала доказів, які саме використовувала препарати, наданий сертифікат на препарат на час його використання закінчив свою дію, не спростувала доводів позивача щодо настання негативних наслідків після втручання в шкіру обличчя. 
		На встановлені обставини суд першої інстанції не звернув уваги, не дав їм юридичної оцінки згідно вимог закону. 
		Відповідно до діючого законодавства (ст. ст. 1209, 1166 ЦК України) підставами відповідальності за завдану шкоду є: наявність шкоди, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою. Отже послугою з істотним недоліком є послуга, яка відповідає всім трьом критеріям істотності та містить одну факультативну ознаку, що визначені в Законі України«Про захист прав споживачів».
		Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача не відповідали вимогам закону, а значить були протиправними, спричинили позивачу шкоду, оскільки настали наслідки, а саме спричинено шкоди обличчю. Наслідків, які повинні були б настати після належно проведеної процедури не настали. А отже відповідач повинна повернути позивачу взяті кошти в сумі 3500 грн.
		Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Колегія суддів, враховуючи встановлені обставини справи, принцип справедливості та розумності вважає, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди до задоволення не підлягає, оскільки позивач погоджувалася отримати як перші, так і другі послуги у косметолога-естетиста, а не в лікаря-косметолога (дерматолога-косметолога), в умовах, які не відповідали санітарним нормам та не переконалася щодо дійсності отриманих препаратів і їх шлях придбання. 
		За правилами ст. 60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Доводи позивача та її представника щодо відсутності ліцензії у відповідача безпідставні, оскільки відповідач є косметологом-естетистом і така діяльність здійснюється без відповідної ліцензії як передбачено наказом Міністерства охорони здоровя України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики» від 02.02.2011 року № 49.
		Колегія суддів також не приймає до уваги доводів представників відповідача, що позивач не проводила оплати за надані послуги відповідачем, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження в судових засіданнях і спростовані зібраними та дослідженими доказами.
		Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судові витрати.
		Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із-за порушення норм матеріального і процесуального, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи з ухваленням нового рішення про часткове задовольнення позову ОСОБА_1 
		Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 60 ЦПК України, на підставі ст. 1166, 1209 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів, -
		В И Р І Ш И Л А :
		Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2016 року у даній справі скасувати.
		Ухвалити нове рішення.
		Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1  3500 грн. сплачених коштів.
		Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 535.90 грн. судового збору.
		В решті позовних вимог відмовити.
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили. 
		Головуючий: 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...