Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/3089/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти правосуддя; Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи.
Надіслано для оприлюднення: 14.04.2016. Зареєстровано: 14.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2016.
Дата набрання законної сили: 12.04.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/3089/14-к 
		Провадження № 11-кп/779/153/2016 
		Категорія ч. 2 ст. 398 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області 
		в складі суддів : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		з участю секретаря с/з ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12013090010003480 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 397, ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 398 КК України за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 на вирок Івано-Франківського міського суду від 03 лютого 2016 року, з участю прокурора ОСОБА_8 , представника потерпілої ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 , обвинуваченої ОСОБА_6 
		в с т а н о в и л а :
		Обвинувачена ОСОБА_6 просить вирок суду в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди змінити та ухвалити рішення, яким зменшити розмір вказаних відшкодувань з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості.
		Потерпіла ОСОБА_7 просить вирок в частині стягнення суми у відшкодування моральної шкоди змінити, стягнувши на її користь таку шкоду в розмірі 20 000 грн.
		За вказаним вироком суду ОСОБА_6 визнано винною у тому, що вона вчинила перешкоди до здійснення правомірної діяльності представника особи по наданню правової допомоги та порушення встановлених законом гарантій її діяльності; вчинила хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю; вчинила умисне заподіяння представнику особи легких тілесних ушкоджень у зв`язку з діяльністю, пов`язаною з наданням правової допомоги.
		Її дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 397, ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 398 КК України з призначенням покарання:
		- за ч. 1 ст. 397 КК України - штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (тисяча сімсот) гривень;
		- за ч. 1 ст. 296 КК України - штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень;
		- за ч. 2 ст. 398 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі.
		На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання - три роки позбавлення волі.
		На підставі п. в ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року ОСОБА_6 від призначеного покарання звільнено.
		Цивільний позов потерпілої задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 2 585 грн 25 коп. у відшкодування матеріальної та 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
		Суд першої інстанції встановив, що в кінці жовтня 2013 року ОСОБА_11 звернувся до адвоката ОСОБА_7 з проханням щодо забезпечення представництва його інтересів у судах під час здійснення цивільного судочинства та надання інших видів правової допомоги на професійній основі. З цією метою між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 у жовтні-грудні 2013 року було укладено кілька договорів про надання правової допомоги.
		24 грудня 2013 року о 08 год. 45 хв. у залі судового засідання № 6 Апеляційного суду Івано-Франківської області за адресою вул. Грюнвальдська, 11 в м. Івано-Франківську розпочався розгляд апеляційної скарги ОСОБА_6 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_11 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини. В даному судовому засіданні приймала участь адвокат ОСОБА_7 , здійснюючи безпосередньо діяльність, пов`язану з наданням правової допомоги, діючи як представник особи. За наслідками розгляду ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено.
		Після закінчення апеляційного розгляду в той же день приблизно о 09 год. 07 хв. ОСОБА_7 та ОСОБА_11 першими покинули зал судового засідання та стали йти вниз по сходах. Наздогнавши їх, ОСОБА_6 , достовірно усвідомлюючи, що потерпіла адвокат ОСОБА_7 представляє інтереси ОСОБА_11 під час розгляду справ у суді, з метою приведення у виконання свого злочинного наміру, спрямованого на здійснення впливу на свідомість та волю захисника, з метою перешкоджання останній надавати ефективну правову допомогу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, шляхом застосування психологічного тиску, який виразився у висловлені погроз фізичною розправою, а також словесних образ, явно необґрунтованій критиці, нетактовному та принизливому висловлюванні в адрес потерпілої та нецензурній лайці в її сторону. У такий спосіб ОСОБА_6 незаконно впливала на адвоката ОСОБА_7 з метою примусити її відмовитися від надання правової допомоги, брати участь у судових засіданнях на стороні ОСОБА_11 , що є втручанням в діяльність представника особи. Таким чином, ОСОБА_6 свідомо вчинила умисні дії направлені на перешкоджання встановленого законом порядку здійснення правосуддя, в частині забезпечення прав ОСОБА_11 щодо представлення його інтересів адвокатом ОСОБА_7 під час розгляду справ у суді.
		Також, у цей же час ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що перебуває в публічному місці, державній установі, а саме в приміщенні Апеляційного суду Івано-Франківської області, з метою приведення у виконання свого злочинного наміру, нехтуючи суспільно моральними цінностями, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, нахабно демонструючи зневагу щодо норм моральності, виявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, етичних правил, честі та гідності, при цьому висловлюючись нецензурною лайкою в сторону потерпілої ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи що адвокат ОСОБА_7 не відмовилась від виконання своїх обов`язків, продовжила висловлювати образи та нецензурну лайку у її бік та заподіяла потерпілій ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров`я, за наступних обставин. ОСОБА_6 , знаючи, що адвокат ОСОБА_7 є представником ОСОБА_11 з метою помсти їй як представнику, яка надає правову допомогу по даній справі її колишньому чоловіку ОСОБА_11 , на ґрунті виниклих до неї неприязних відносин, пов`язаних із виконанням професійних обов`язків, передбачаючи і бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, перебуваючи на третьому поверсі в приміщенні Апеляційного суду Івано-Франківської області по вул. Грюнвальдській, 11 в м. Івано-Франківську, 24 грудня 2013 року приблизно о 09 год. 07 хв. умисно нанесла ОСОБА_7 удар правою рукою в ліву частину голови лобно-скроневої ділянки, спричинивши згідно висновку судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку; забій з травматичним набряком м`яких волосяної ділянки голови зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я потерпілої ОСОБА_7 .
		Обвинувачена в апеляційній скарзі мотивує свою позицію тим, що вважає вирок суду у вказаній частині таким, що винесений з порушенням закону та підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права та допущеним порушенням процесуального права, останнє вбачає у відсутності законного обґрунтування рішення. Що у суму матеріальної шкоди входить, як сума матеріального збитку понесена потерпілою у зв`язку з лікуванням та придбанням призначених для відновлення здоров`я ліків, так і витрати на придбання медичних препаратів з метою самолікування без жодних призначень. А тому вважає цю суму неправильною та такою, що не відповідає дійсно понесеним витратам на лікування, оскільки судом не взяті до уваги фактичні обставини справи, тобто призначення лікарів, у зв`язку з чим, розмір відшкодування матеріальної шкоди значно завищено.
		Вказує які конкретно ліки і в якій кількості було призначено потерпілій лікарем під час стаціонарного лікування в ОКЛ з 24 по 30 грудня 2013 р. ( а. с. 42-44 том 1 ) та після виписки зі стаціонару під час лікування амбулаторно з 02 січня 2014 по 09 січня 2014 рр. ( а. с. .49-50 том1 ) і що фактично ці ж ліки було придбано і використано у значно більшій кількості. Крім того потерпілою вказано і ряд інших ліків, серед них печінкові протектори, транквілізатори, заспокійливі та інші. Вважає що всі інші препарати придбані безпідставно і їх вартість відшкодуванню не підлягає.
		Що задовольняючи частково цивільний позов потерпілої про стягнення з неї суми у відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції в своєму рішенні суд чітко, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, не вказав з яких саме підстав підлягає відшкодування моральна шкода, вказавши лише що моральна шкода підлягає частковому стягненню. Вважає висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача неправильними, посилаючись при цьому на ч. 1 ст. 60 ЦПК України, про те, що кожна сторона зобов`язується довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А потерпіла таких доказів суду не надала. Суд, на її думку, порушив вимоги ч. 3 ст. 23 ЦК України при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди та не врахував вимог зазначених у абз. 1 п. 4 та у п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4. Судом не зазначено належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння позивачу моральну шкоду саме у розмірі 5 000 грн., а тому виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, на її думку, розмір моральної шкоди в такому розмірі є надто великим та необґрунтовано встановлений, а тому підлягає-зменшенню. Що сума відшкодування моральної шкоди не відповідає перенесеним душевним стражданням потерпілої, оскільки ОСОБА_7 не припиняла працювати, а призначене їй лікування було не тривалим, що ставить під сумнів важкість її стану. Що заявлені в цивільному позові підстави для відшкодування моральної шкоди, не у повній мірі знайшли своє підтвердження. 
		Крім того, просить врахувати, що вона виховує двох неповнолітніх дітей 2002 та 2015 року народження, про що є підтверджуючі документи у справі, та на даний момент перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, тому значних доходів не має. Стягнення відшкодування у таких великих розмірах поставить її у важке матеріальне становище. 
		Потерпіла мотивуючи свою позицію тим, що судом першої інстанції не було об`єктивно з`ясовано обставини для повного задоволення цивільного позову, зокрема в частині відшкодування їй як потерпілій заподіяної моральної шкоди, як цього вимагає кримінально процесуальний закон та норми матеріального права виходячи з того, що висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають дійсним фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на тих належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах кримінального провадження та були надані нею як потерпілою для обґрунтування своїх вимог, заявлених в позові, а також об`єктивно не з`ясовані та не спростовані судом з посиланням на норми матеріального та процесуального права, що крім, заподіяння їй умисних тілесних ушкоджень, вона перенесла сильний фізичний біль та потрясіння, больовий та психічний шок, в результаті чого отримала сильний нервовий стрес і відчуття приниження, який переріс у тривалі фізичні страждання поєднані із глибокими душевними переживаннями та стражданнями, із-за втрати свого здоров`я та заподіяної травми. Після отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 неодноразово залякувала її, вчиняла ряд інших, протиправних на її думку дій, внаслідок чого вона тривалий час не могла вийти зі стресової ситуації і побороти депресивний стан, душевні страждання, та інше, а це в свою чергу негативно впливало на її стан здоров`я, вимушена була відвідувати медично-лікувальні заклади та проходити курси лікування, відділок міліції та Івано-Франківське бюро СМЕ, в результаті чого все це порушило її звичний усталений спосіб життя, крім цього, вона не мала змоги за станом свого здоров`я відвідувати роботу, що в свою чергу посилювало її моральні страждання, так як в той час не могла повноцінно працювати та повністю реалізовувати свої професійні здібності, а також вільно пересуватися по власних необхідних потребах (звичний нормальний спосіб життя), так як даний час повинна була присвячувати відновленню свого як фізичного, так і морального стану здоров`я.
		В результаті знизився ступінь її престижу як адвоката та ділової репутації, мали місце і ряд інших негативних наслідків внаслідок неправомірних дій обвинуваченої, про що конкретно зазначила в апеляційній скарзі.
		Обвинувачена ОСОБА_6 подала заперечення на апеляційну скаргу потерпілої, в якій зазначає, що на її думку апеляційні вимоги потерпілої до задоволення не підлягають з підстав, що нею зазначені.
		Потерпіла ОСОБА_7 подала заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченої, в якому зазначає, що вважає апеляційну скаргу обвинуваченої необґрунтованою і такою, що до задоволення не підлягає, про що зазначила по тексту поданого заперечення.
		В ході апеляційного розгляду обвинувачена та її захисник доводи апеляційної скарги обвинуваченої підтримали, потерпілої  заперечили.
		Представник потерпілої та прокурор доводи апеляційної скарги потерпілої підтримали, а обвинуваченої  заперечили.
		Заслухавши сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши докази на необхідність дослідження яких вказали апелянти, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. 
		Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Оскільки правильність кваліфікації дій, вина та призначене покарання обвинуваченій ніким не оспорюється, то в цій частині вирок суду не переглядається і колегія суддів виходить з того, що встановленими слід вважати викладені вище обставини.
		Вирок оспорюється тільки в частині вирішення цивільного позову потерпілої.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, в тому числі і щодо вирішення цивільного позову.
		Як це підтверджує вирок суду вирішуючи цивільний позов потерпілої суд першої інстанції прийшов до висновку, що його в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, слід задовольнити повністю на суму, яка витрачена на лікування потерпілої і яка, у свою чергу, підтверджена в судовому засіданні документально  2 585 гривень 25 копійок. Суд вважав, що ОСОБА_7  вчиненими злочинами спричинено також і моральну шкоду яку вбачав у тому, що внаслідок вчинених відносно неї злочинних дій, одержаних легких тілесних ушкоджень, вона перенесла як фізичну біль так і психологічні страждання з-за втрати здоров`я, звичного нормального способу життя. Тому, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, глибину та характер моральних страждань потерпілої, їх наслідки й інші негативні впливи внаслідок вчинення відносно неї злочинів, позов потерпілої в цій частині задовольнив частково та з врахуванням вимог розумності і справедливості розмір відшкодування моральної шкоди визначив у розмірі 5 000 гривень.
		Визначаючись у правильності чи ні позиції суду з приводу вказаного колегія суддів виходить з наступного.
		У відповідності до ст. 3 Конституції України «Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».
		Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 березня 1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд керується відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.
		Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 
		Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. 
		Приписами частини 1 статті 1195 ЦК України визначено, що фізична особа, яка завдала шкоду ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому витрати на придбання ліків.
		Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральної шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю.
		Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуючи характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілих, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, при визначенні розміру моральної шкоди.
		Суд, вирішуючи цивільний позов потерпілої дотримав цих вимог, при визначенні розміру відшкодування матеріальної.
		Обвинувачена правильно вважає, що потерпіла має право на оплату тих ліків які було призначено лікуючим лікарем вперше при лікуванні в ОКЛ, а так при проходженні амбулаторного лікування.
		В ході апеляційного розгляду оглянуто копію медичної карти потерпілої з якої вбачається які саме ліки було їй призначено лікуючим лікарем ( а. п. 37-42, том 1 ) і саме за ці ліки ставилась вимога про стягнення їх вартості. На підтвердження саме цієї суми потерпілою долучено до провадження і документи, що підтверджують купівлю та оплату цих ліків ( а. п. 56-62 том 1 ). 
		Але неправильної і такою, що не відповідає фактичним обставинам є позиція обвинуваченої, що слід рахувати ці ліки тільки на п`ять днів, оскільки як це підтверджує виписка з медичної карти стаціонарного хворого ( а. п. 44-44 зворот ) потерпілій було рекомендовано також і подальше консервативне лікування протягом наступних ще 30 днів тими ж ліками. Там же вказано, що вона і надалі продовжує хворіти, що теж слід враховувати. Аналогічно і щодо періоду амбулаторного лікування, що теж підтверджується даними амбулаторної картки хворого ( а. п. 47-51 том 1 ). 
		Крім того, будь-яке лікування впливає і на печінку та інші органи хворого, а тому лікарі одночасно рекомендують також і курс додаткового лікування з тому числі і печінковими та іншими препаратами для зняття негативного впливу інших ліків, що є загальновідоме і якщо про це не зазначено у тому чи іншому медичному документі, то це не може стати підставою для відмови у стягнення вартості і цих ліків. 
		Щодо визначення розміру шкоди, яка підлягає до стягнення у відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції правильно визначив саме таку суму у відшкодування цієї шкоди. Потерпіла посилається на те, що їй заподіяно таку шкоду, зазначає в чому вона конкретно проявилась, цього по суті не відкинув і суд першої інстанції. Але позиція обвинуваченої, що така шкода заподіяна потерпілій є незначною не узгоджується з обставинами у провадженні. Обвинувачена визнана винуватою у вчиненні трьох зазначених вище злочинів, один з яких відноситься до категорії середньої тяжкості. 
		Необхідно враховувати при визначенні суми у відшкодування такої шкоди також і суспільну небезпечність вчиненого, фактичні обставини, що мали місце, наслідки, в тому числі і щодо того, що обвинувачена вчинила злочини у зв`язку з виконанням потерпілою своїх професійних обов`язків. В той же час слід враховувати і сімейне та матеріальне становище обвинуваченої, в тому числі і те, що в неї двоє малолітніх дітей, 2002 та 2015 року народження. Але необхідно враховувати також і те, що сама по собі наявність дітей не може бути підставою для зменшення суми відшкодування моральної шкоди при викладених обставинах до суми яка і близько не відповідатиме фактичній шкоді, так як це вважає обвинувачена.
		При викладених вище фактичних обставинах колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченої та потерпілої до задоволення не підлягають.
		 
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів 
		у х в а л и л а :
		Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду від 03 лютого 2016 року щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 397, ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 398 КК України  без змін.
		На ухвалу протягом трьох місяців з дня її оголошення може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. 
		 С У Д Д І :
		 
		_______________ __________________ ___________________
		 
		 ОСОБА_2  ОСОБА_3  ОСОБА_4 
		 
		Згідно з оригіналом
		Суддя ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...