Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/7473/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано судом: 15.04.2016. Зареєстровано: 15.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 20.04.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________
		 
		Справа № 641/7473/15-ц                                                                 Головуючий 1 інстанції: Курганникова О.А.
		Провадження: № 22ц/790/1959/16
		Категорія: спадкові                                                                                      Суддя-доповідач: Гуцал Л.В.  
		                                                                         
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 квітня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
		                                               головуючого - Гуцал Л.В.,
		                                               суддів - Піддубного Р.М., Кірсанової Л.І.,
		                                               за участю секретаря  - Огар І.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 28 січня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Харківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування, - 
		встановила:
		21 липня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом. Просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю її та ОСОБА_5 у період з 2008 року до 2014 року, та на підставі ст.1264 ЦК України, визнати за нею право власності на 61/400 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
		В обгрунтування позову посилалась на те, що з 29 травня 1987 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5. 04 липня 2008 року шлюб було розірвано, проте фактичні шлюбні відносини припинено не було, вони продовжували жити однією сім'єю. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер. Після його смерті  відкрилась спадщина у вигляді 61/400 частини квартири АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_5 заповіт не склав. Єдиний син спадкодавця - ОСОБА_4 спадщину не прийняв, на спадкове майно не претендує. Інших спадкоємців у померлого немає.
		У встановлений законом строк вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва, у зв'язку з тим що не підтверджені родинні стосунки з померлим.
		Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 28 січня 2016 у задоволенні позову відмовлено.
		В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Посилається на: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.
		У суді апеляційної інстанції представник позивача апеляційну скаргу підтримала. Відповідачі в судове засідання не з'явились, заперечень на апеляційну скаргу не подали, заяв чи клопотань від них не надходило. 
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності між нею та спадкодавцем відносин, що притаманні подружжю та факт її спільного проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю.
		Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У судовому порядку можуть бути встановлені юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх визначення.
		Відповідно до вимог ст.ст.1258,1262,1264 ЦК України - спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
		Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки.
		Судом встановлено, що з 29 травня 1987 року по 04 липня 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Спільних дітей від шлюбу вони не мали, але діти позивача - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у 1993 та 1995 роках відповідно змінили прізвища та по-батькові, на прізвище та по-батькові ОСОБА_5, про що свідчать Свідоцтва про зміну прізвища та по-батькові (а.с.6,12-17).
		Позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проживали та були зареєстровані за адресою:АДРЕСА_1. При цьому позивач за даною адресою зареєстрована з 1971 року, а ОСОБА_5 з 1987 року, як її чоловік У довідці про склад сім'ї ОСОБА_2 від 01 грудня 2012 року ОСОБА_5 значиться як чоловік останнньої (а.с.7).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.9).
		Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 61/400 частини квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_5 на праві власності.
		За інформацією Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, який мешкав за адресою: АДРЕСА_1,15 квітня 2014 року було подано заяву від імені ОСОБА_2, яка проживає за тією ж адресою, про прийняття спадщини, заяву зареєстровано в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №893, спадкова справа №355/2014. Інших заяв від спадкоємців про прийняття або про відмову у прийнятті спадщини не надходило, свідоцтво про право на спадщину не видавалося (а.с.97).
		За твердженням позивача спадкоємцем ОСОБА_5 за законом є його рідний син -відповідач у справі ОСОБА_4, який спадщину після смерті не прийняв (за даними спадкової справи до нотаріальної контори із відповідною заявою не звертався; на момент смерті батька був зареєстрований за іншою адресою). 
		Інших спадкоємцівза законом чи за заповітом після смерті ОСОБА_5 немає.
		Встановлено також, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 після розірвання шлюбу продовжували фактично проживати та бути зареєстрованими за адресою:АДРЕСА_1. До складу сім'ї входив і ОСОБА_8 (син позивача) (а.с.8). 
		Той факт, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 після розірвання шлюбу продовжували проживати однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом, та мали спільні права та обов'язки об'єктивно підтверджується і судовим рішенням, яке набрало законної сили (а.с.107).
		Так, на підтвердження своїх вимог позивачем було надано суду першої інстанції копію рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 14 серпня 2012 року, ухваленого за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про визначення порядку користування житловим приміщенням.
		Цим рішенням суд задовольнив позов та визначив порядок користування квартирою за адресою:АДРЕСА_1, надавши в користування ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 кімнату №8, а ОСОБА_10 та членам його сім'ї кімнату №3. Рішення суду було виконане про що свідчать дані Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про розподіл особистих рахунків у спірній квартирі з 01 листопада 2012 року (а.с.7).
		Зазначене підтверджує той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у позові просили виділити їм у користування одну кімнату, а сину позивача виділити іншу кімнату в квартирі, і суд такі вимоги задовольнив, що свідчить про наявність у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 саме сімейних відносин у розумінні ст.3 СК  України.
		Факт проживання позивача однією сім'єю з ОСОБА_5 на протязі не менше ніж п'яти років підтвердили суду і свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_14. Жодних доказів, які б ставили під сумнів правдивість зазначених показань свідків матеріали справи не містять, не ставляться під сумнів такі свідчення і відповідачем.
		Отже висновок суду першої інстанції про недоведеність вимог про встановлення факту, що має юридичне значення ґрунтується на неповному з'ясуванні обставин у справі та неправильній оцінці наданих позивачем доказів.
		Крім того, суду апеляційної інстанції представником позивача були надані нові докази, які не надавалися суду першої інстанції з поважних причин, а тому прийняті судовою колегією.
		Так, згідно оригіналів квитанцій, виданих ФОП ОСОБА_12 08 березня 2011 року та 15 грудня 2013 року, та ФОП ОСОБА_13 від 27 травня 2010 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 спільно здійснювали оплату меблів: крісла-качалки, дивана, тумби під телевізор. Як пояснила представник позивача в квитанціях зазначено два прізвища платників з метою можливості отримання доставки меблів на дому будь-ким із зазначених осіб (а.с.104-106).
		За таких обставин, судова колегія вважає, що вимога позивача про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю її та ОСОБА_5 у період з 2008 року до дня смерті останнього, не менш як п'ять років, є обґрунтованою, доведеною зібраними по справі доказами, та підлягає задоволенню.  
		У той же час позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно - 61/400 частини квартири АДРЕСА_1 не підлягають до задоволення з наступних підстав.
		Оскільки факт спільного проживання позивача та відповідача протягом п'яти років однією сім'єю встановлено - позивач є спадкоємцем четвертої черги в силу вимог закону (ст.1264 ЦК України).
		Частинами 1,3 ст.1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 на час смерті спадкодавця ОСОБА_5 проживала та була зареєстрована з останнім за однією адресою. Крім того, у встановлений законом строк після відкриття спадщина позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та була заведена спадкова справа.
		Відповідно до ст. 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.
		Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
		Згідно із ст. 69 зазначеного Закону нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.
		Нотаріус також перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. 
		За змістом роз'яснень, що містяться у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
		 
		Із матеріалів справи вбачається, що Постановою державного нотаріуса Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 було відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно ст.1265 ЦК України після померлого ОСОБА_5 на тій підставі що не було надано документів, що підтверджують її право на спадщину (а.с.11).
		На даний час позивач не позбавлена можливості оформити спадщину у нотаріальній конторі, а у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину та виникнення спору, може звернутися до суду.
		За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2.
		Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 1, 4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія
		вирішила:
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 28 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1, з 2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий:                                                                  
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...