Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/144/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано судом: 19.04.2016. Зареєстровано: 20.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2016.

Результат оскарження 03.08.2016 Одеський апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		======================================================================
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 14 квітня 2016 року                                                 Справа №  915/144/16 
		            м. Миколаїв
		за позовом: Приватного акціонерного товариства  Миколаївське  обласне  підприємство  автобусних станцій,54029,  м. Миколаїв, пр. Леніна, буд. 26, корпус Б
		фактична  адреса: 54042, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, буд. 21
		до відповідача: Миколаївського  обласного  територіального  відділення  Антимонопольного  комітету  України, 54030, м.  Миколаїв, вул. Адміральська, 27/1 
		про визнання незаконним  та скасування   рішення  Миколаївського  обласного  територіального  відділення  Антимонопольного комітету  України від 24.12.2015 року № 59-ріш по справі  № 1-26.213/30-2015
		                                                                                             Суддя Васильєва Л.І.
		Представники сторін:
		          від позивача: ОСОБА_1, довіреність №3 від 04.01.2016 року
		          від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 5 від 11.01.16 року
		Приватне акціонерне товариство  «Миколаївське   обласне  підприємство автобусних станцій»  звернулось з позовом до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України  про визнання незаконним  та скасування рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.12.2015р.  № 59-ріш.
		Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.02.2016р. було прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі. 
		Представник позивача в судовому засіданні  позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.
		14 січня 2016 року позивач  отримав рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.12.2015 № 59-ріш  Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу по справі                                 № 1-26.213/30 -2015.
		Згідно із вказаним рішенням АМК адміністративна колегія відповідача вирішила:
		-визнати, що Приватне акціонерне товариство  «Миколаївське   обласне  підприємство автобусних станцій»  у 2014 році, січні-серпні 2015 року в територіальних межах м. Первомайськ Миколаївської області, де  розташована автостанція, яка належить товариству, було таким, що займало  монопольне  (домінуюче) становище на ринку послуг з  попереднього    продажу квитків автостанцією у  напрямку  м. Первомайськ - м. Хмельницький, оскільки його частка товару перевищує  35 відсотків і при цьому він не довів, що зазнає значної конкуренції на даному ринку.
		-визнати дії Приватного акціонерного товариства «Миколаївське   обласне  підприємство автобусних станцій»,  які полягають у встановленні різної вартості  послуги  з попереднього продажу квитків, в залежності від вартості проїзду, за відсутності  на те економічного обґрунтування порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді   зловживання монопольним становищем на ринку шляхом застосування різних цін  до рівнозначних угод з покупцями без обєктивно  виправданих  на те причин.
		- за порушення, визначеного у пункті 2 цього рішення, накласти на Приватне акціонерне товариство «Миколаївське   обласне  підприємство автобусних станцій» штраф відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України Про захист економічної конкуренції у розмірі 68000, 00   гривень.  
		- зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Миколаївське   обласне  підприємство автобусних станцій» припинити порушення   законодавства  про захист економічної конкуренції, вказане в п. 2 цього рішення та привести вартість послуги  з попереднього  продажу квитків до її економічного обґрунтування.
		В обґрунтування позовних вимог позивач  зазначає, що відповідачем невірно визначено його монопольне становище на ринку надання послуг з  попереднього продажу квитків; вартість послуги з попереднього продажу квитків є економічно обґрунтованою,   складовими вартості квитка є сума, що складається з вартості   проїзду, автостанційного збору та плати за  послугу   з попереднього  продажу   квитків.
		Посилається на те, що на законодавчому рівні передбачена лише методика розрахунку для вартості автостанційного збору, яка затверджена Наказом Міністерства транспорту та звязку України «Про регулювання діяльності роботи автостанцій» №700 від 27.09.2010р.  Зокрема, розмір автостанційного збору на законодавчому рівні складається у відсотковому співвідношенні та залеить від вартості проїзду, і це не є порушенням.
		Розмір плати за попередній продаж квитків розраховується та встановлюється власниками автостанцій самостійно із врахуванням фактичних витрат за надання даної послуги. Враховуючи, існуючу методику розрахунку автостанційного збору, позивач зробив розрахунок послуги за попередній продаж квитків теж у відсотковому співвідношенні до вартості проїзду(15%).
		Посилаючись на вищевказане зазначає, що в діях ПрАТ «МОПАС» відсутні  ознаки порушення законодавства про економічну конкуренцію.
		Відповідач  проти задоволення позовних заперечує. Зазначає, що відділення діяло у спосіб, передбачений законодавством про захист економічної конкуренції та в межах компетенції, визначеної нормами цього законодавства.  Посилається на те, що позивач не вказав жодної обєктивно виправданої причини застосування ним різних цін до рівнозначних угод із покупцями (надання послуги з попереднього продажу квитків) та, відповідно, не надав жодного доказу, який би обґрунтував правомірність таких його дій. Зі свого боку Відділення повно, обєктивно та всебічно встановило та довело усі фактичні обставини, які свідчать, що наведені у пункті 2 оскаржуваного рішення дії позивача є неправомірними та містять склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку. Вказує, що матеріали справи №1-26.213/30-2015 та зміст спірного рішення, містять достатньо доказів стосовно кваліфікації дій ПрАТ «МОПАС» як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». А отже, відділенням встановлені всі необхідні кваліфікуючі ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін у судових засіданнях, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд - 
		встановив:
		 
		Рішенням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14 січня 2016 року № 59-ріш визнано, що
		-Приватне акціонерне товариство  «Миколаївське   обласне  підприємство автобусних станцій»  у 2014 році, січні-серпні 2015 року в територіальних межах м. Первомайськ Миколаївської області, де  розташована автостанція, яка належить товариству, було таким, що займало  монопольне  (домінуюче) становище на ринку послуг з  попереднього    продажу квитків автостанцією у  напрямку  м. Первомайськ-м. Хмельницький, оскільки його частка товару перевищує  35 відсотків і при цьому він не довів, що зазнає значної конкуренції на даному ринку.
		-визнано дії Приватного акціонерного товариства «Миколаївське   обласне  підприємство автобусних станцій»,  які полягають у встановленні різної вартості  послуги  з попереднього продажу квитків, в залежності від вартості проїзду, за відсутності  на те економічного обґрунтування порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді   зловживання монопольним становищем на ринку шляхом застосування різних цін  до рівнозначних угод з покупцями без обєктивно  виправданих  на те причин.
		- за порушення, визначеного у пункті 2 цього рішення, накладено на Приватне акціонерне товариство «Миколаївське   обласне  підприємство автобусних станцій» штраф відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України Про захист економічної конкуренції у розмірі 68000,00 гривень.  
		- зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Миколаївське   обласне  підприємство автобусних станцій» припинити порушення   законодавства  про захист економічної конкуренції, вказане в п. 2 цього рішення та привести вартість послуги  з попереднього  продажу квитків до її економічного обґрунтування.
		- зобов'язано  відповідача оприлюднити за власні кошти пункти 1-4 резолютивної частини цього рішення в офіційному друкованому місцевому засобі масової інформації у двомісячний строк з дня його отримання, про що повідомити територіальне відділення з наданням всіх підтверджуючих документів в пятиденний строк з дня розміщення публікації.
		Вказане рішення позивач просить визнати незаконним  та скасувати.
		Позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне:
		як зазначено в описовій частині оспорюваного рішення справа № 1-26.213/30-2015  розпочата відповідно до пункту 5 статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет",  на виконання доручення Голови Антимонопольного Комітету та заяви гр. ОСОБА_3, яка скаржилася на високу, на її думку, та необґрунтовану вартість квитка у сполученні "Первомайськ  Хмельницький", придбаного нею у  м. Первомайську на автостанції, яка належить позивачу.
		Заявниця скаржилась на суттєву різницю у вартості квитка у сполученні "Первомайськ-Хмельницький", який придбано на автостанції товариства у м. Первомайську, в порівнянні з вартістю у зворотному напрямку, за рахунок завищеної, на думку заявниці, суми комісійного збору. Заявницею до заяви надано копію чеку ПрАТ "МОПАС" від 10.05.15 №459778, рейс 8100 маршрут "Вознесенськ-Хмельницький", де складовими вартості квитка від Первомайська до Хмельницького є станційний та комісійний збір у однакових сумах у розмірі 35,26 грн. (загальна сума становила 70,52 грн.).
		Із змісту спірного рішення випливає, що штраф застосовано до Приватного акціонерного товариства  «Миколаївське   обласне  підприємство автобусних станцій»   за вчинення порушення, передбаченого п. 2 ст. 50, п. 2  ч.2 ст. 13 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом вчинення дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції. 
		Статтею 14 Закону України „Про захист економічної конкуренції" встановлено, що до компетенції  адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України віднесено розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції,  проведення розслідувань або досліджень за цими заявами і справами; прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень, надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної  конкуренції; проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому  ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень).
		Справа № 1-26.213/30-2015 розглядалась за заявою заяви гр. ОСОБА_3,яка скаржилася на високу, на її думку, та необґрунтовану вартість квитка у сполученні "Первомайськ  Хмельницький", придбаного нею у  м. Первомайську на автостанції, яка належить позивачу.
		Отже, доводи позивача щодо неправомірності порушення справи та прийняття рішення є необґрунтованими.
		Розгляд справ повинен здійснюватись  з дотриманням Правил розгляду заяв та справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, при вирішенні питання наявності чи відсутності монопольного(домінуючого) становища субєкта господарювання на ринку товарів  та  Методики визначення монопольного(домінуючого) становища субєктів господарювання на ринку.
		Приписом пункту 2.1.Методики визначення монопольного(домінуючого) становища субєктів господарювання на ринку встановлено, що визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання  включає в себе такі дії органу Антимонопольного комітету України:
		- встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;
		- складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;
		- складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);
		- визначення товарних меж ринку;
		- визначення територіальних (географічних) меж ринку;
		- встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку;
		- визначення часових меж ринку;
		- визначення обсягів товару, який  обертається на ринку;
		- розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;
		    - складання переліку продавців  (постачальників, виробників),  покупців  (споживачів товару   (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати(постачати,   виробляти), придбавати (споживати,   використовувати) той  самий  та/або  аналогічний товар (товарну групу) на ринку;
		- визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів   господарюй: які   продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують, або      можуть      продавати      (постачати,      виробляти),      придбавати      (споживати, використовувати)   той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку:
		- встановлення     монопольного     (домінуючого)     становища     суб'єкта       господарювання на ринку.
		Як визначено в п. 15.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про  деякі питання практики застосування конкурентного  законодавства  від  26.12.2011  N 15 господарські  суди  у  розгляді  справ мають перевіряти правильність  застосування  органами   Антимонопольного   комітету України  відповідних правових норм,  зокрема,  Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів  господарювання  на ринку,   затвердженої   розпорядженням   названого   Комітету  від 05.03.2002 N 49-р.    Однак господарські суди не повинні перебирати  на  себе не притаманні суду функції,  які здійснюються виключно органами  Антимонопольного  комітету  України,  та  знову встановлювати  товарні,  територіальні (географічні),  часові межі певних товарних ринків після  того,  як  це  зроблено  зазначеними органами,  й  на  підставі  цього робити висновки про наявність чи відсутність   монопольного   (домінуючого)   становища    суб'єкта господарювання на ринку.
		Аналіз оспорюваного рішення та наданих відповідачем доказів свідчить, що останнім детально обґрунтована кожна складова, яка досліджувалась при визначенні  положення  субєкта на ринку(товар, споживачі, товарні межі ринку, територіальні(географічні) межі ринку, часові межі ринку). Отже його висновок щодо монопольного становища позивача у 2014 році, січні-серпні 2015 року в територіальних межах м. Первомайськ Миколаївської області, де  розташована автостанція, яка належить товариству на ринку послуг з  попереднього    продажу квитків автостанцією у  напрямку  м. Первомайськ-м. Хмельницький є правомірним.
		Позивачем не надано доказів  порушення  відповідачем процедурних правил при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Разом з тим, сам факт займання субєктом господарювання монопольного становища на ринку послуг не є підставою для застосування до нього встановлених чинним законодавством санкцій, а лише зловживання цим монопольним становищем.
		Статтею 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення  чи обмеження конкуренції, або ущемлення прав інших суб'єктів господарювання чи споживачів.
		Як зазначено вище, відповідачем здійснювався розгляд заяви гр. ОСОБА_3 (копія додається), яка скаржилася на високу, на її думку, та необґрунтовану вартість квитка у сполученні "Первомайськ  Хмельницький", придбаного нею у  м. Первомайську на автостанції, яка належить ПрАТ "МОПАС".
		Заявниця скаржилась на суттєву різницю у вартості квитка у сполученні "Первомайськ-Хмельницький", який придбано на автостанції Товариства у м. Первомайську, в порівнянні з вартістю у зворотному напрямку, за рахунок завищеної, на думку заявниці, суми комісійного збору. Заявницею до заяви надано копію чеку ПрАТ "МОПАС" від 10.05.15 № 459778, рейс 8100 маршрут "Вознесенськ-Хмельницький", де складовими вартості квитка від Первомайська до Хмельницького є станційний та комісійний збір у однакових сумах у розмірі 35,26 грн. (загальна сума становила 70,52 грн.).
		З метою повного, обєктивного та всебічного розгляду заяви для отримання детальної інформації щодо формування складових вартості квитка територіальним відділенням до відповідача  була направлена вимога від 25.06.2015р. №1-292/80-997, згідно якої товариство мало надати ґрунтовні пояснення щодо зазначених у копії чеку ПрАТ "МОПАС" від 10.05.15 №459778, рейс 8100 маршрут "Вознесенськ-Хмельницький", сум станційного та комісійного зборів. 
		У відповіді  від 20.07.2015р. №416 позивачем  зазначено, що:
		"4. "Комісійний збір" у квитку означає  вартість послуги з попереднього продажу квитка. Нормативно-правовими підставами включення вартості послуги за попередній продаж квитка є п.5 ст.2 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМ України №176 від 18.02.1997р."
		3. На підставі Наказу №77 від 29.03.2013р. "Про затвердження розміру комісії від попереднього продажу квитків" розмір комісії від попереднього продажу квитків на Первомайському автовокзалі складає 15% від вартості проїзду. Відповідно до таблиці вартості проїзду, наданої перевізником ФОП ОСОБА_4, який є платником єдиного податку, на рейс №81 по маршруту "Вознесенськ-Хмельницький" вартість проїзду від м. Первомайськ до м. Хмельницький складає 195 грн. 91 коп., без ПДВ.
		В такому разі: 195,91 (тариф перевізника) х 15% (розмір комісії за попередній продаж) + 20% (ПДВ) = 35 грн. 26 коп. (комісія за попередній продаж квитків)."
		Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов'язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами врегульовано Правилами  надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. №176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. N 1184).
		Відповідно до пункту 2 розділу І Правил :
		вартість квитка - сума,  що складається з вартості проїзду автобусом,  автостанційного збору, плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої); 
		вартість проїзду - сума, за якою автомобільний перевізник, автомобільний  самозайнятий  перевізник  здійснює  перевезення, що включає вартість за тарифом, страховий платіж та податок на додану вартість; 
		попередній продаж квитків - продаж квитків за добу до відправлення автобуса в рейс.
		Придбання пасажиром у касі автостанції квитка на проїзд засвідчує факт укладення ним угоди з автостанцією в усній формі.
		Відповідачем правомірно зазначається, що згідно   положень Закону України „Про ціни і ціноутворення суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни, державні регульовані ціни.
		Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (стаття 11 Закону).
		Змістове наповнення та розмір складових витрат ціни, які і формують собою собівартість послуги, як і будь-якого іншого товару (роботи, послуги), визначається Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, методичними рекомендаціями до їх застосування.
		Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»  бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник,   ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Приписом  пункту 4П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 №318, об'єкт витрат  продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення повязаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
		А згідно пункті 11 цього ж нормативно-правового акту, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
		прямі матеріальні витрати;
		прямі витрати на оплату праці;
		інші прямі витрати;
		змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
		Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. 
		Відповідач  направив позивачу вимогу від 07.08.2015 №1-292/80-1232 для надання детальної інформації щодо даних бухгалтерського обліку, із зазначенням фактичних витрат, які були понесені товариством на надання послуги з попереднього продажу квитків за період 2013, 2014, І півріччя 2015 років, із зазначенням статей витрат, визначених товариством відповідно до розрахунку вартості послуг з попереднього продажу квитків по ПрАТ "МОПАС", затвердженого наказом №77 від 29.03.2013 року. 
		Товариством інформацію про такі витрати  надано не було.
		Суд не приймає надані позивачем докази щодо обґрунтованості розрахунку розміру послуги за попередній продаж квитків(лист від 11.04.2016р. №239), оскільки ці докази не були предметом дослідження у справі № 1-26.213/30-2015 та з тих підстав, що сам  позивач вказує, що  вартість послуги  з попереднього продажу квитків ним визначена у процентному відношенні до вартості квитка(15%), а не на підставі фактичних витрат(затрат) на надання цієї послуги.
		Як  встановлено відповідачем, встановлення вартості послуги з попереднього продажу квитків, під час надання такої послуги автостанцією з користувачів послуг автостанцій (пасажирів), залежно від дальності поїздки та вартості квитка, стягується різна сума вартості цієї послуги за однакового рівня надання автостанційних послуг, без обєктивно виправданих на те причин.
		Тобто, пасажири (користувачі послуг автостанцій) сплачують необґрунтовану суму вартості послуги з попереднього продажу квитків, що у свою чергу призводить до ущемлення інтересів тих пасажирів, які купують квитки на більш віддалені станції, де вартість квитків є дорожчою. 
		Таким чином, відповідач вірно дійшов висновку, що спостерігається ущемлення чи можливість ущемлення інтересів не лише з боку пасажирів, а ще й з боку автомобільних перевізників у звязку з тим, що суму за надані додаткові послуги автостанції власник автостанції закладає до вартості квитка, що зрештою впливає на рентабельність перевезення та кінцеву платоспроможність пасажира.
		Відповідач вірно вказує, що фактично послуга з попереднього продажу квитків, як і сам процес реалізації квитків автостанціями, полягає у друкуванні останніх на касових апаратах для подальшої видачі пасажирам. При цьому, пасажир, маючи потребу у квитку, користується можливістю строком за кілька днів комфортно прийняти рішення без хвилювань за втрату місця в автобусі на конкретну дату, а субєкт господарювання (власник автостанції), в свою чергу, фактично гарантовано отримує  кошти за надані автостанційні послуги, в тому числі автостанційний збір.
		Враховуючи займання позивачем монопольного становища на визначеному в оскаржуваному рішенні ринку, на нього поширюється, в тому числі, і дія Закону України "Про захист економічної конкуренції". Товариство повинно дотримуватись вимог цього законодавства, встановлювати економічно обґрунтовані ціни на свої послуги та не вчиняти будь  яких інших дій, які б призводили чи могли б призвести до ущемлення інтересів споживачів його послуг.
		Однією із кваліфікуючих ознак зловживання монопольним становищем на ринку є ущемлення (чи можливість ущемлення) інтересів інших субєктів господарювання чи  споживачів.
		Дії  позивача, які полягають у встановленні вартості послуги з попереднього продажу квитків в залежності від вартості проїзду, призводять до ущемлення (чи можливості ущемлення) інтересів тих пасажирів, які купують квитки на проїзд до більш віддаленої станції, де вартість квитків є дорожчою, на відміну від тих пасажирів, які купують квитки на рейси до ближчих автостанцій.
		Відповідно до частини  першої статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції зловживанням монопольним становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести, зокрема, до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. 
		А пункт 2 частини другої цієї ж статті Закону прямо відносить застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з покупцями без обєктивно виправданих на те причин - до зловживання монопольним становищем на ринку, яке, згідно частини 3 статті 13 Закону, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
		Позивач до рівнозначних угод (які мають однаковий предмет  надання послуги з попереднього продажу квитків) із покупцями без обєктивно виправданих на те причин, застосовує різні ціни ( приклад: у напрямку Миколаїв - Умань  18.59 грн.(чек №152586; №152587; №147415, у напрямку Миколаїв  Київ  32,14 грн. (чек №32605), у напрямку Первомайськ  Хмельницький  35,26 грн. (чек заявниці №459778 від 10.05.2015).
		Позивач не вказав жодної обєктивно виправданої причини застосування ним різних цін до рівнозначних угод із покупцями (надання послуги з попереднього продажу квитків) та, відповідно, не надав жодного доказу, який би обґрунтував правомірність таких його дій. 
		Суд відхиляє доводи позивача щодо правомірності встановлення  вартості послуги за попередній продаж квитків у відсотковому співвідношенні до вартості проїзду(15%), оскільки Методика розрахунку станційного збору стосується  лише  станційного збору. А розмір плати за попередній продаж квитків залежить від фактичних витрат за надання даної послуги. Як зазначено вище, позивач  не надав відповідачу доказів фактичних витрат за надання такої послуги.
		Отже, відповідачем  встановлені всі необхідні кваліфікуючі ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, передбачені п.2 ст.50 та п.2 частини 2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		Відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України Про захист економічної конкуренції  відповідальність за вказане правопорушення  передбачена  у розмірі 68000, 00   гривень. штрафу.
		Статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлені підстави для  зміни, скасування чи визнання  недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України.
		Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
		Суд вважає, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог про визнання незаконним та скасування    оспорюваного рішення.
		Отже, в задоволенні позову необхідно відмовити.
		Судові витрати слід покласти на позивач згідно припису статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись  ст. ст. 33, 44, 49, 82-85   Господарського процесуального кодексу України, - суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1.  В задоволенні позову відмовити.
		2.  Судові витрати покласти на позивача.
		 
		Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. 
		Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст  рішення складено та підписано   19.04.2016р.
		 
		 
		 
		        Суддя                                                               Л.І. Васильєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...