Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/2006/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано судом: 22.04.2016. Зареєстровано: 22.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2016.
Дата набрання законної сили: 04.08.2016
Результат оскарження 04.08.2016 Апеляційний суд Черкаської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження № 2/712/936/16
		Справа № 712/2006/16-ц
		   З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		11 квітня 2016 року   Соснівський районний суду м. Черкаси в складі:
		                                     головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
		                                     при секретарі - ТІТОВА О.І.
		          
		розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу і повернення коштів,   
		                                                                В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся з позовом до відповідача про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу і повернення коштів, посилаючись на те, що між ним та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 002849. Відповідно до п. 1.1. Договору, Лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (надалі Предмет Лізингу визначений у Додатку №2 до цього Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.
		На виконання умов даного Договору позивачем було сплачено на користь відповідача 102 000 гривень.
		24 грудня 2015 року позивач звернувся до відповідача про розірвання даного договору. За результатами розгляду заяви відповідач надав відповідь про надання згоди про розірвання договору, але відмовив у поверненні коштів посилаючись на ст. 12 пункт 12.1 Договору.
		Вважає, що відповідачем було порушено його права передбачені п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а укладений договір має бути визнаний недійсним у зв'язку з тим, що було порушено його права про надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації, надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця, визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю та інше.
		Вважає, що відповідачем порушено його особисті майнові права і інтереси, що змусило звернутися до суду за захистом своїх прав, просить визнати укладений договір недійсним та стягнути сплачені ним кошти в розмірі - 102 000 грн., сплачену грошову суму комісії в розмірі 1 224 грн.
		Адвокат позивача до судового засідання не з'явилась, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
		    Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину не явки суду не повідомив. 
		Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства. З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України. 
		Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг» (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
		В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 002849, предметом якого є трактор Берарус 892.
		Відповідно до п. 1.1. Договору, Лізингодавець (в особі відповідача) зобов'язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (надалі Предмет Лізингу визначений у Додатку №2 до цього Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.
		На виконання умов даного Договору позивачем згідно квитанції від 24 грудня 2015 року були внесені кошти в сумі 102 000 грн. на рахунок ТОВ «ЛК «Ваш Авто».
		Відповідно до частин 1,2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
		Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
		З аналізу норм статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» випливає, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
		Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону). 
		Крім того, у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.05.2012 у справі № 6-35цс12 зазначено, що за положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
		За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.
		Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
		Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону, фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою.
		Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону).
		Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. (ч. 1 ст. 5 Закону ).
		Фінансовою установою є - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України. (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону)
		Тобто, чинним законодавством чітко передбачено, що послуги з фінансового лізингу можуть надаватися тільки юридичною особою, що має статус фінансової установи.
		Згідно ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений в письмові формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу, розмір лізингових платежів та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Частиною 2 статті 632 ЦК України допускається можливість зміни ціни після укладення договору у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тобто, сторони мають право узгодити в договорі як розмір ціни (плати, винагороди тощо), так і спосіб її визначення чи подальшої зміни.
		У відповідності до ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» розмір лізингових платежів є істотною умовою договору.
		Відповідно до Додатку № 1 до Договору вартість предмета лізингу становить 20 238, 10 Долар США, що в гривневому еквіваленті на день укладення Договору становить 510 000 гривень, відсоток платежів 50 % від вартості предмета лізингу, щомісячний платіж становить 843,25 Долар США, ( у перерахунку у гривні по курсу НБУ на день платежу) комісійна винагорода Лізингодавця за організаційні заходи - 10 % від вартості предмета лізингу (2023,81 долар США), а комісійної винагороди Лізингодавця за передачу предмета лізингу - 3 % (607,14 долар СІЛА)
		У пункті 9.4. Договору зазначено, що у разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення даного Договору з метою виплати не менше ніж 50% від вартості Предмета та його передачі, Лізингоодержувач зобовязаний одноразово сплатити різницю такої вартості до вже сплачених авансових платежів до моменту підписання Додатку №3. У разі зменшення вартості предмета лізингу на момент його передачі лізингоодержувачу різниця комісії за організацію поверненню не підлягає.
		Згідно п. 10.5 Договору у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни.
		Таким чином, відповідач в особі лізингодавця залишив за собою право на односторонню зміну лізингових платежів.
		Згідно приписів ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		Зазначені обставини є істотними, оскільки якби позивач володів цією інформацією, то не вступив у правовідносини з відповідачем ТОВ «Лізінгова компанія «Ваш Авто».
		Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється.
		Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товар.
		Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
		Частиною 6 даної статті передбачено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
		Таким чином, аналізуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що у даному випадку посилання позивача про несправедливі умови спірного договору, є обґрунтованими.
		У частинах 2, 3 ст. 216 ЦК України зазначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні завдані вчиненням недійсного правочину збитки. 
		Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, а саме: до визнання недійсним Договору фінансового лізингу № 002849 з додатками № 1, 2 до
		нього від 24 грудня 2015 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», а також до стягнення з відповідача на користь позивача сплачену грошову суму авансового платежу на виконання Договору фінансового лізингу №002849 в розмірі 102 000 грн. та сплачені грошові кошти за комісію в розмірі 1 224 грн.
		Керуючись ст.ст.10,60,212-215,218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 216, 230, 509, 632, ЦК України, ст.16, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» суд -
		В И Р І Ш И В:
		    Визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 002849 з додатками № 1, 2 до
		нього від 24 грудня 2015 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО».
		    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (код ЄДРПОУ 39733392) на користь ОСОБА_1 сплачену грошову суму авансового платежу на виконання Договору фінансового лізингу №002849 в розмірі 102 000 грн. та сплачені грошові кошти за комісію в розмірі 1 224 грн., а всього 103 224 грн.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 032 грн. 24 коп.
		    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		     Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
		 
		 
		ГОЛОВУЮЧИЙ:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...