Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/2833/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Товарні марки і розпорядження правами на них; Інший спір про товарні марки і розпорядження правами на них.
Надіслано для оприлюднення: 25.04.2016. Зареєстровано: 26.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2016.
Дата набрання законної сили: 05.05.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18.04.2016№910/2833/16
		Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні 
		справу № 910/2833/16
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна», м. Київ, 
		до приватного підприємства «Українська правда», м. Київ,
		про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, 
		 
		за участю представників: 
		позивача - Петренко Л.М. (довіреність від 12.02.2016 №б/н);
		відповідача - не з'явився.
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про:
		визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію Товариства інформації, розміщеної приватним підприємством «Українська правда» (далі - Підприємство) у мережі Інтернет на сайті http://www.pravda.com.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2, в частині назви статті, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_3»; 
		зобов'язання Підприємства не пізніше наступного дня від набрання рішенням законної сили, розмістити на інтернет-сайті http://www.pravda.com.ua повний текст судового рішення про визнання недостовірною інформації, розміщеної в мережі Інтернет http://www.pravda.com.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині назви статті, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_3».
		Позов мотивовано тим, що вказана інформація є недостовірною та дискредитує позивача як суб'єкта господарювання, завдаючи шкоди діловій репутації.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2016 порушено провадження у справі.
		Позивач 14.03.2016 подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи повідомлення Служби безпеки України (далі - СБУ) від 16.12.2015 №6-К-261412, в якому повідомлялося, що у ході розслідування кримінального провадження №22014000000000395, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.08.2014 за обставинами створення терористичної організації «Донецька народна республіка», перевірялись повідомлення щодо можливих фактів матеріального забезпечення терористичної організації «Донецька народна республіка», в тому числі і громадянином України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; проведеними слідчими процесуальними діями, а також оперативно-розшуковими заходами достатніх даних або інформації, яка може свідчити про вчинення кримінального правопорушення, не отримано.
		Ухвалами господарського суду міста Києва від 14.03.2016 та від 04.04.2016 зобов`язано Підприємство подати суду інформацію щодо: власника сайту http://www.pravda.com.uа; автора статті «ІНФОРМАЦІЯ_3».
		Станом на 18.04.2016 витребуваної інформації Підприємством суду не подано. 
		Представник відповідача у судове засідання 18.04.2016 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
		Ухвали господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у витязі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал.
		Разом з тим, до матеріалів справи долучені конверти з ухвалами суду, які повернуті поштою з адреси відповідача з відмітками «за закінченням встановленого строку зберіганння».
		У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 18.04.2016 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України). 
		Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Частиною четвертою статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.
		Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		За приписом частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ділова репутація - це відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи.
		Пунктом 26 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що ділова репутація - це сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі злочини і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.
		Згідно з частиною другою статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
		Позов мотивовано тим, що у мережі Інтернет на сайті http://www.pravda.com.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 Підприємством розміщено статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3».
		На думку Товариства, інформація, яка міститься у назві статті, є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію позивача.
		Товариством не було вжито заходів досудового врегулювання даного спору та не надіслано відповідачу листа, в якому позивач просив би опублікувати спростування недостовірної інформації.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», далі - постанова Пленуму № 1) .
		У пункті 12 постанови Пленуму № 1 зазначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
		В даній справі судом встановлено та й не заперечувалося відповідачем, що на сайті http://www.pravda.com.ua спірна інформація розміщена Підприємством.
		Слід зазначити, що господарський суд міста Києва неодноразово витребовував у відповідача інформацію щодо:·власника сайту http://www.pravda.com.uа; автора статті «ІНФОРМАЦІЯ_3».
		У свою чергу, відповідач ухвали суду не виконав та витребувану інформацію не надав.
		Таким чином, Підприємство як особа, що розмістила спірну інформацію в мережі Інтернет, є належним відповідачем у даній справі.
		У пункті 15 постанови Пленуму № 1 зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		З назви статті, яка розміщена відповідачем, буквально вбачається, що СБУ підозрює керівництво Товариства у фінансуванні тероризму.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України - це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. 
		Статтею 2 Закону України «Про Службу безпеки України» передбачено, що на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. 
		До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України. 
		Відповідно до пункту 14 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
		Отже, законодавець пов'язує повідомлення про підозру з початком стадії кримінального провадження.
		Частиною першою статті 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Слід зазначити, що зі змісту самої статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» не вбачається, що СБУ повідомляло будь-якого працівника Товариства про підозру у вчиненні злочину, зокрема, фінансування тероризму.
		Так, було зазначено лише інформацію, яка була поширена самим позивачем (в особі генерального директора ОСОБА_2), щодо офіційного застереження СБУ про неприпустимість протиправної поведінки від 05.08.2015.
		Таким чином, відповідач, підміняючи поняття «застереження» та «підозра» вказав у назві статті недостовірну інформацію, яка викликає у читача негативне враження, формуючи думку про наявність обставин, які свідчать про існування підозри у СБУ щодо вчинення керівництвом Товариства злочину проти громадської безпеки, а саме фінансування тероризму (стаття 2585 розділу ІХ Кримінального кодексу України).
		Спростовуючи інформацію, вказану відповідачем у назві статті, позивач подав суду лист від 16.12.2015 №6-К-261412, в якому начальник 1 управління досудового розслідування Головного управління СБУ полковник юстиції Сичевський В. повідомив про те, що: в ході розслідування кримінального провадження № 22014000000000395 перевірялися повідомлення щодо можливих факторів матеріального забезпечення терористичної організації «ДНР», в тому числі і громадянином України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1; проведеними слідчими процесуальними діями, а також оперативно-розшукуваними заходами достатніх даних або інформації, яка може свідчити про вчинення кримінального правопорушення не отримано; підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаними вище обставинами відсутні.
		Слід зазначити, що у назві статті міститься інформація, що носить стверджувальний характер, в ній йдеться про встановлені факти, така інформація є негативною і завдає шкоди діловій репутації позивача.
		Суду не подано відповідачем жодного документального підтвердження того, що СБУ повідомляла працівників, зокрема, керівництво Товариства про підозру у вчинення такого злочину як фінансування тероризму, а позивач, у свою чергу, документально підтвердив відсутність підозри СБУ щодо керівництва Товариства у вчиненні вказаного злочину.
		Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
		У статті 37 Закону України про «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» встановлено таке:
		громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.
		Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.
		Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком «Спростування» на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.
		З урахуванням наведеного та з огляду на те, що відповідачем не спростовано, що саме він є власником сайту http://www.pravda.com.uа, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, не підтвердженою доказами і підлягає спростуванню, а отже, позов підлягає задоволенню.
		Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.
		Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити.
		2. Визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» (02660, м. Київ, проспект Визволителів, 5, офіс 7; ідентифікаційний код 39320208), інформацію поширену приватним підприємством «Українська правда» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд 16/13-А; ідентифікаційний код 31565711) у мережі Інтернет на веб-сайті http://www.pravda.com.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме у назві статті «ІНФОРМАЦІЯ_3».
		3. Зобов'язати приватне підприємство «Українська правда» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд 16/13-А; ідентифікаційний код 31565711) спростувати недостовірну інформацію про товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» (02660, м. Київ, проспект Визволителів, 5, офіс 7; ідентифікаційний код 39320208), поширену у мережі Інтернет на веб-сайті http://www.pravda.com.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме у назві статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» шляхом розміщення на вказаному сайті повного тексту судового рішення з даної справи.
		5. Стягнути з приватного підприємства «Українська правда» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд 16/13-А; ідентифікаційний код 31565711) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» (02660, м. Київ, проспект Визволителів, 5, офіс 7; ідентифікаційний код 39320208) судовий збір у сумі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн.
		6. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 22.04.2016.
		 
		Суддя                                                                                                                         О. Марченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...