Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/9094/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 25.04.2016. Зареєстровано: 26.04.2016. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  25.04.2016 Справа № 756/9094/15-ц
		                                                          
		  
		Справа №  756/9094/15 
		Провадження № 2/756/531/16 
		             РІШЕННЯ
		               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 квітня 2016 року 
		Оболонський районний суд м. Києва в складі: 
		головуючого судді         І.В. Белоконної
		при секретарях         Х.І. Клімковської, І.В. Мушкетик
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення основної суми боргу в розмірі еквівалентному 525 600,00 доларів США, що на дату подання позову за офіційним курсом НБУ складає 5 550 066,83 гривень та трьох процентів річних від простроченої суми боргу, що складає 384 070,20 гривень, а також покласти на відповідача судові витрати 
		В процесі розгляду справи представниками Позивача подано до суду заяви про збільшення позовних вимог згідно яких було збільшено розмір боргу, а саме: основної суми боргу в розмірі еквівалентному 525 600,00 доларів США, що станом на 24.11.2015 за офіційним курсом НБУ складає 12647838,15 гривень та трьох процентів річних від простроченої суми боргу, що складає 549984,51гривень.
		Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 25 вересня 2006 року він дав в борг Відповідачу грошові кошти в сумі, еквівалентній 536 000 (п'ятсот тридцять шість тисяч) доларів США зі строком повернення до 01 січня 2007 року. Вказана обставина, на думку Позивача, підтверджується розпискою від 25 жовтня 2006 року. Гроші в основній частині у визначений розпискою строк боржник не повернув, а за весь період прострочення, тобто вже після настання строку повернення (01.01.2007 р.) було погашено борг лише в незначній частині, а саме: 08.12.2009 року - 19 960,00 гривень, що в еквіваленті складає 2 500 доларів США;28.02.2012 року - 40 000,00 гривень, що в еквіваленті складає 5 000 доларів США;18.04.2014 року - 32 560,00 гривень, що в еквіваленті складає 2 900 доларів США.
		Доказами часткового повернення боргу, на думку Позивача, є прості письмові розписки ОСОБА_2 від 08.12.2009 року, 28.02.2012 року та від 28.02.2012 року.
		А всього Відповідачем було повернуто Позивачу частину боргу в розмірі 92 520,00 гривень, що в еквіваленті до долару США по курсу на час повернення складає 10 400,00 доларів США.
		В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали повністю. Відповідач в судове засідання не з'явився, а його представник позовні вимоги не визнав та просить суд залишити їх без задоволення в зв'язку зі спливом позовної давності.
		Вислухавши пояснення Позивача та його представників, представника Відповідача, свідків, а також дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
		Згідно простої письмової розписки від 25 вересня 2006 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі, еквівалентній 536 000 (п'ятсот тридцять шість тисяч) доларів США зі строком повернення до 01 січня 2007 року.
		У вказаний термін грошові кошти повернуті не були, а як пояснив Позивач та його представники, борг ОСОБА_2 повертав частинами, а саме 08.12.2009 року - 19 960,00 гривень, що в еквіваленті складає 2 500 доларів США, 28.02.2012 року - 40 000,00 гривень, що в еквіваленті складає 5 000 доларів США та 18.04.2014 року - 32 560,00 гривень, що в еквіваленті складає 2 900 доларів США. На підтвердження цього Позивачем надано до матеріалів справи копії його особистих відповідних розписок про отримання від ОСОБА_2 частини боргу та підтверджено ним в процесі розгляду справи, коли його було допитано як свідка у справі за його особистим клопотанням. На питання представника Відповідача про місце повернення частини боргу та чи особисто ОСОБА_2 передавав ці кошти, Позивач підтвердив, що 8.12.2009 р. та 28.02.2012 р. гроші поверталися в м. Києві йому особисто безпосередньо самим ОСОБА_2 в офісі по вул. Суворова, 4, а 18.04.2014 р. водієм ОСОБА_2 представнику ОСОБА_1 також в м. Києві, за цією ж адресою, оскільки сам ОСОБА_1 в цей час перебував в своєму робочому кабінеті та не міг відволіктися.
		    Представник Відповідача заперечив отримання ОСОБА_2 грошових коштів від ОСОБА_1 пояснивши наявність простої письмової розписки від 25 вересня 2006 року тим, що на той час вказані особи мали тісні спільні бізнес-інтереси та брали один перед одним певні зобов'язання. Гарантією виконання одного з таких зобов'язань і є вказана проста письмова розписка ОСОБА_2. Але грошові кошти фактично не передавалися та відповідно і часткового не поверталися Позивачу, а надані ним до матеріалів справи копії простих письмових розписок про часткове повернення боргу є недостовірними. На цих розписках значиться тільки підпис позикодавця і не має підпису боржника. Тобто ці документи не можуть свідчити про якусь подію, вони є односторонніми, складеними лише позикодавцем, а за своєї природою документ про повернення боргу, чи його частини, завжди залишається у боржника на підтвердження сплати ним боргу і на думку представника Відповідача, ці розписки виготовлені самим Позивачем для того, щоб була підстава стверджувати, що строк позовної давності не є пропущеним, оскільки він переривався, коли боржник повертав частину боргу. На підтвердження того, що 08.12.2009 року ОСОБА_2 не передавав і не міг передати ОСОБА_1 частину боргу в розмірі 19 960,00 гривень, що в еквіваленті складає 2 500 доларів США представник Відповідача надав суду для огляду оригінал паспорту ОСОБА_2 для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 та просив долучити до матеріалів справи його копію. З вказаного документу вбачається, що 30 вересня 2009 року ОСОБА_2 перетнув державний кордон України, а 01 грудня 2009 року - кордон держави Шрі Ланка та повернувся в Україну 12 грудня 2009 року. Таким чином станом на 08.12.2009 року, тобто на час повернення боргу, як це зазначено в розписці, ОСОБА_2 не перебував в Україні та м. Києві.
		За клопотанням представника Відповідача судом було витребувано від Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за період з 08 грудня 2009 року та до 18 квітня 2014 р. Згідно листа Державної прикордонної служби України вих. №0.64-20654/15-15 від 18 грудня 2015 р. суду було повідомлено, що така інформація може бути надана лише за період не більше як 5 років, тобто з грудня 2010 р. Як вбачається з вказаного документу ОСОБА_1 16 квітня 2014 року перетинав державний кордон України для вильоту в м. Мюнстер (Федеративна республіка Німеччини), інформації про дату повернення в Україну не надано. Таким чином не можна достовірно встановити, що ОСОБА_1 18 квітня 2014 року, на час повернення ОСОБА_2 частини боргу, знаходився в Україні, зокрема в м. Києві. Щодо ОСОБА_2 то згідно вказаної довідки 28.02.2012 р. та 18.04.2014 р. він державний кордон України не перетинав.
		Представниками Позивача було заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності, так як на їх думку позивач не міг скористатися своїм правом на захист прав та інтересів в суді оскільки оригінал розписки від 26.09.2006 р. в нього було вилучено органами МВС в м. Донецьку 07.04.2009 р. та повернуто лише у червні 2014 р. До того ж цей строк переривався частковим поверненням ОСОБА_2 свого боргу 08.12.2009 р., 28.02.2012 р. та 18.04.2014 р., а це на думку представників Позивача це є поважними причинами для поновлення строку позовної давності. На доказ того, що оригінал Розписки від 26.09.2009 р. було вилучено органами слідства Управлінням МВС в Донецькій області  представниками позивача було долучено до матеріалів справи копію Відомості опису вилученого майна згідно Протоколу обшуку від «07» квітня 2009 р. Але в цьому документі не вказано, що вилучався оригінал Розписки від 25 жовтня 2006 року про отримання ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 536 000 доларів США від ОСОБА_1 Представники позивача пояснили суду, що цей документ знаходився в зеленій папці серед інших вилучених слідством документів і просто слідчими не був вказаний в Відомості. 
		За клопотанням представників позивача судом було направлено запит до Слідчого управління головного управління Національної поліції України в Донецької області, щодо підтвердження чи спростування інформації про вилучення оригіналу розписки від 26.09.2006 р. при проведенні обшуку в офісі ТОВ «Єкойл» «07 »квітня 2009 р.
		Згідно листа вих. №574/20-2016 від 29.01.2016 року вбачається, що дійсно в рамках розслідування кримінальної справи №80-1764 07.04.2009 року співробітниками ГУМВС України в Донецької області було проведено обшук в офісі ТОВ «Єкойл», про що був складено протокол. Під час проведення обшуку, у тому числі, було вилучено предмет «папка зеленого цвета с финансовыми документами», в якому дійсно знаходивяс оригінал розписки ОСОБА_2 від 25.10.2006 року про отримання ним в позику грошових коштів від ОСОБА_1 В 2014 році зазначений оригінал розписки з рештою документів був повернутий представнику ОСОБА_1 - адвокату Чебаненко О.І., від якого відібрано відповідну розписку.
		Але при цьому вказується, що надати копію процесуального документу - розписки, що підтверджує повернення Чебаненко О.І. у 2014 році документів не представляється можливим, оскільки матеріали кримінальної справи, в рамках якої проводився обшук і були вилучена Розписка від 26.09.2006 р. зараз знаходяться в м. Донецьку і в звязку з тимчасовою окупацією міста доступу до цих документів не має.
		Крім того судом було заслухано в якості свідка громадянина ОСОБА_6, який також повідомив суду, що за дорученням громадянина ОСОБА_1 він як адвокат починаючи з 2011 року намагався повернути з матеріалів кримінальної справи вилучену при обшуку в ТОВ «Екойл» в 2009 році саме оригінал Розписки від 26.09.2006 р. Це йому вдалося зробити лише в 2014 році, приблизно десь в червні - липні 2014 року, точно він не пам'ятає, коли слідчий Управління МВС в Донецькій області з розслідування особливо важливих справ, прізвище якого він не пам'ятає, повернув йому вказаний документ, а він йому на підтвердження цього написав просту письмову розписку про отримання. Потім оригінал Розписки від 26.09.2006 р. довгий час знаходився в м. Донецьку з якого ОСОБА_6 виїхав в зв'язку з окупацією міста і тільки в влітку 2015 року його близький товариш зміг передати йому цей документ і він в липні 2015 р. повернув його ОСОБА_1 
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що він є особистим помічником Позивача, 25.10.2006 року був присутній під час позичання ОСОБА_1 ОСОБА_2 536 000 Доларів США в кабінеті Позивача у будівлі Родовід Банку на вул.. Сагайдачного. Також свідок був особисто вув присутній на зустрічі позивача та відповідача 26.11.2009 року за адресою м. Київ, вул. Суворова,4, на якої відповідач повернув позивачу 20 000 Доларів США. Також 28.02.2012 позивач повідомив ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_2 повернув ОСОБА_1 40000 грн.
		Свідок ОСОБА_4, яка знаходиться у ділових стосунках з Позивачем, показала суду, що їй відомо про те, що грошові кошти за розпискою від 25.10.2006 року видавались ОСОБА_2 Зі слів позивача їй відомо про повернення частини боргу відповідачем у 2009 році. Вона 28.02.2012 року була особисто присутня на зустрічі позивача та відповідача за адресою м. Київ, вул. Суворова,4 , де останній повернув ОСОБА_140000 грн. На її думку дати розписки від ОСОБА_1 з датами повернення грошових коштів ОСОБА_2 могли не співпадати. Також зазначив, що у березні 2013 року вона також була присутня на зустрічі позивача та відповідача, на якій ОСОБА_2 визнавав свій загальний борг перед позивачем на суму 3 000 000 Доларів США. По результатом цієї зустрічі вона готувала проект договору позики з зазначенням загального боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1, але підписання договору не відбулось по деяким обставинам.
		    Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Обставини, на які посилаються представники Позивача як на поважну причину пропуску строку позовної давності, не підтверджують цього. 
		Зокрема до показів свідка ОСОБА_6, що дійсно розписка від 26.09.2006 р. вилучалася органами МВС у м. Донецьку суд ставиться критично та не приймає їх з зв'язку з тим, що не підтверджено письмовими доказами той факт, що позивач мав відношення до ТОВ «Екойл» місцезнаходження якого: м. Донецьк, пр. Ілліча,17б, та те що саме він зберігав за вказаною адресою деякі свої документи. Також в сукупності з наданими до матеріалів справи копій Відомості вилучених речей до Протоколу обшуку від 07.04.2009 року не вбачається та не підтверджується, що саме оригінал розписки від 26.09.2006 р. було вилучено правоохоронними органами.
		Крім того, лист від 29.01.2016 року в якому вказується, що дійсно розписка від 26.09.2006 р. вилучалася в 2009 р. органами слідства Управління МВС в Донецькій області не підтверджується копіями процесуального документу на підтвердження повернення документів, вилучених під час обшуку в рамках кримінальної справи №80-1764 з за зазначенням: ким, якою датою, кому та який саме перелік документів був повернутий.
		За таких обставин суд прийшов до висновку, що підстав для задоволення клопотання представників позивача про поновлення строку давності для звернення до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_2 боргу за Розпискою від 26.09.2006 р. не має оскільки не встановлено поважних причин пропуску цього строку.
		Щодо переривання строку позовної давності для подання позовної заяви неодноразовими частковими поверненнями ОСОБА_2 свого боргу, то суд врахувавши дані оригіналу паспорту ОСОБА_2 для виїзду за кордон НОМЕР_1, що станом на 08.12.2009 року, тобто на час повернення боргу, як це зазначено в розписці, ОСОБА_2 не перебував в Україні та м. Києві, а тому і повернути частину боргу не міг, та що Згідно листа Державної прикордонної служби України від 18.12.2015 р. ОСОБА_1 16 квітня 2014 року перетинав державний кордон України для вильоту в м. Мюнстер (Федеративна республіка Німеччини), а інформації про дату повернення в Україну не зазначено, суд приходить до висновку, що часткового повернення грошових коштів у вказані позивачем строки не було, а тому і переривання строку давності також не мало місця.
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		    Судом встановлено, що згідно розписки від 26.09.2006 р. кінцевим строком повернення боргу ОСОБА_2 ОСОБА_1 є 01 січня 2007 року. Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 09 липня 2015 року, тобто через 8 років і 6 місяців. 
		    Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 
		Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
		Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 
		Представник Відповідача при розгляді справи заявив про застосування позовної давності.
		Згідно з ч. 4 цієї статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Таким чином, оскільки позовна заява подана до суду 14 липня 2015 року, позовна давність, щодо стягнення боргу за розпискою від 25 жовтня 2006 року пропущено.
		Враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.
		Керуючись положеннями ст. ст. 209, 218 ЦПК України, суд -
		                                             В И Р І Ш И В:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, я кщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		Суддя                                                                                  І.В. Белоконна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...