Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 632/545/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 23.05.2016. Зареєстровано: 23.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2016.
Дата набрання законної сили: 21.06.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 632/545/16-к Провадження № 1-кп/632/65/16
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		 
		20 травня 2016 року м. Первомайський
		Первомайський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Полтави, українця, громадянина України, з професійно  технічною освітою, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , без визначеного місця роботи, одруженого, засудженого: 11 березня 1999 року Первомайським міським судом Харківської області за ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 145 КК України (ред. 1960 року) до трьох років позбавлення волі, відповідно до ст. 46-1 КК України виконання вироку відстрочено строком на два роки; 12 січня 2000 року Харківським районним судом Харківської області за ст. 17, ч. 3 ст. 141, ст. 43 КК України (ред. 1960 року) до восьми років позбавлення волі, звільненого 31 липня 2006 року на підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 21 липня 2006 року умовно  достроково на один рік два місяці і чотири дні; 18 грудня 2007 року Жовтневим районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до чотирьох років і шести місяців позбавлення волі, звільненого 10 квітня 2012 року по відбуттю строку покарання, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, - 
		В С Т А Н О В И В:
		 ОСОБА_6 умисно заподіяв ОСОБА_5 легке тілесне ушкодження за наступних обставин.
		 Так, 06 грудня 2015 року, близько дванадцятої години, біля першого під`їзду будинку № 7  а, який розташований в 4  му мікрорайоні міста Первомайський Харківської області між обвинуваченим і потерпілим, на грунті тривалих особистих неприязних стосунків стався конфлікт, під час якого у ОСОБА_6 виник умисел на заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. 
		Обвинувачений, знаходячись в зазначений час у вказаному місці, реалізуючи свій умисел, діючи з мотивів особистої неприязні, умисно наніс потерпілому один удар ногою в область паху, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_5 легке тілесне ушкодження  синець із внутрішньої сторони лівого стегна. 
		В судовому засіданні ОСОБА_6 винним себе у висунутому йому обвинуваченні не визнав і показав, що 06 грудня 2015 року близько дванадцятої години він проходячи біля будинку № 7  а в 4  му мікрорайоні міста Первомайський Харківської області зустрів ОСОБА_5 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Оскільки вказані особи були у стані алкогольного сп`яніння, то почали його ображати, він зробив їм зауваження про недопустимість такої поведінки і пішов у своїх справах. 
		При цьому обвинувачений зазначив, що ударів потерпілому він не наносив і тілесних ушкоджень не заподіював.
		Також ОСОБА_6 заявив, що потерпілий ОСОБА_5 обмовив його у злочині, якого він не вчиняв, оскільки вони на протязі тривалого часу перебувають у неприязних стосунках. 
		Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 125 КК України  умисному легкому тілесному ушкоджені, спричиненому ОСОБА_5 за обставин, викладених в описовій частині вироку, підтверджується сукупністю наступних, досліджених судом доказів. 
		Так, потерпілий ОСОБА_5 показав суду, що 06 грудня 2015 року він, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 знаходилися біля будинку АДРЕСА_3 , із першого під`їзду якого вийшов ОСОБА_6 . Між ним (потерпілим) і обвинуваченим на грунті тривалих особистих неприязних стосунків виник конфлікт, який полягав в обопільному висловлюванні образ, після чого ОСОБА_6 підійшовши до нього і наніс йому один удар лівою ногою в область паху, заподіявши тілесне ушкодження у виді синця із внутрішньої сторони лівого стегна. 
		Оцінюючи показання ОСОБА_6 про те, що він взагалі не наносив ударів ОСОБА_5 і не заподіював останньому тілесних ушкоджень, суд визнає ці твердження неспроможними, і відкидає їх, оскільки вони не тільки не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, але й спростовуються наведеними нижче доказами, які були досліджені судом. 
		 
		 Так, свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , кожний окремо, показали суду, що 06 грудня 2015 року близько дванадцятої години вони разом з ОСОБА_5 знаходилися біля будинку АДРЕСА_3 , із першого під`їзду якого вийшов ОСОБА_6 . Між останнім і потерпілим виникла сварка, в ході якої вказані особи ображали один одного нецензурними словами. Потім ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_5 і наніс потерпілому один удар лівою ногою в область паху. Вказані події відбувалися біля першого під`їзду зазначеного будинку. 
		 Згідно висновку судово  медичної експертизи № 234 ПР/15 (а.с. 46) у ОСОБА_5 мав місце синець на лівому стегні, який виник внаслідок ударної дії тупого предмету, характерні особливості якого в пошкодженні не відобразилися та міг утворитися в строк та у спосіб, які вказані вище.
		 За ступенем тяжкості зазначене тілесне ушкодження відноситься до легкого тілесного ушкодження. 
		 Як встановлено з протоколу проведення слідчого експерименту від 12 січня 2016 року (а.с. 47  49) в ході даної слідчої дії ОСОБА_5 з виходом на місце, детально розповів і показав про обставини заподіяння йому тілесного ушкодження, так, як про це викладено у вироку.
		 Із висновку судово  медичної експертизи № 7  ПР/16 (а.с.50) вбачається, що вказане вище тілесне ушкодження могло утворитися при тому способі, на який посилається потерпілий під час проведення слідчого експерименту. 
		 Приймаючи до уваги те, що показання потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_8 конкретні, послідовні, узгоджуються між собою в деталях, а також узгоджуються з наведеними вище письмовими доказами, суд визнає їх достовірними і бере в основу вироку. 
		 Суд вважає, що сукупність наведених доказів, досліджених в судовому засіданні, беззаперечно викриває ОСОБА_6 у вчиненні злочинного діяння у відношенні ОСОБА_5  умисного заподіяння останньому легкого тілесного ушкодження. Тому його твердження про те, що він не наносив удар потерпілому і не заподіював останньому тілесних ушкоджень визнає неспроможними і розцінює їх як позицію захисту, обрану обвинуваченим з наміром уникнути відповідальності за вчинене.
		Дослідивши і оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винуватості підсудного ОСОБА_6 в повному обсязі пред`явленого обвинувачення і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження. 
		Потерпілим ОСОБА_5 до ОСОБА_6 заявлений цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди на суму 1000 гривень і 2000 гривень відповідно. 
		Цивільний позов ОСОБА_6 не визнав. 
		Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову. 
		Стаття 128 КПК України передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє в ньому. 
		Згідно ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Відповідно до ст. ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 
		Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). 
		Шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. 
		Частина 3 ст. 10 і ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачають, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог.
		Обґрунтовуючи цивільний позов в частині відшкодування майнової шкоди потерпілий представив суду копію аркушу із картки та повідомлення Головного лікаря Первомайської ЦРЛ із яких вбачається, що ОСОБА_5 10 грудня 2015 року звертався до лікаря  травматолога і йому призначено: трансевазін гель, аркоксія 60 т/б  2 р/д  5 днів. 
		В підтвердження придбання ліків потерпілий надав два товарні чеки від 10 і 15 грудня 2015 року ТОВ «Титан» і ФО  П ОСОБА_10 ..
		В судовому засіданні потерпілий стверджував, що дані документи доводять те, що він витратив гроші на придбання ліків - 846 гривень на придбання трьох упаковок лікарського препарату «Аркоксія» і 277 гривень 50 копійок на придбання трьох упаковок мазі «Фіналгон». 
		Оскільки в судовому засіданні встановлено, що витрати на придбання ліків, які вказані в призначені лікаря складають 846 гривень, суд стягує з ОСОБА_6 в рахунок відшкодування майнової шкоди вказану суму. Інші вимоги про стягнення майнової шкоди не підлягають задоволенню оскільки потерпілим не представлені докази про призначення йому медичного препарату  мазі «Фіналгон» та його кількості. 
		Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. 
		Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. 
		Суд встановив, що ОСОБА_6 умисно заподіяв ОСОБА_5 легке тілесне ушкодження, у зв`язку з чим останній відчував фізичний біль, проходив лікування. Крім того, внаслідок протиправних дій потерпілий зазнав моральних страждань, відчував себе приниженим, що позначилося на його самопочутті, був вимушений докладати додаткових зусиль для нормалізації свого життя. 
		Заподіяння моральної шкоди підтверджується показаннями потерпілого, свідків, дослідженими судом письмовими доказами. 
		Враховуючи наведені положення, характер і обсяг душевних та психічних страждань потерпілого, їх тривалість, ступінь порушення життєвих зв`язків, майновий стан обвинуваченого, а також вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 1000 гривень.
		 Стосовно доводів потерпілого про те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 він отримав тимчасову непрацездатність у зв`язку з чим втратив роботу, то вони свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки жодного доказу в їх обґрунтування ОСОБА_5 представлено не було. 
		Дослідивши дані про особистість обвинуваченого, суд встановив, що ОСОБА_6 раніше не одноразово судимий, за місцем мешкання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. 
		Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 є рецидив злочинів.     
		Призначаючи покарання, поряд з наведеними даними про особистість обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_6 вчинив злочин невеликої тяжкості, обставину, яка обтяжує покарання, сукупність всіх обставин, що характеризують злочинне діяння та наслідки, які настали. 
		З урахуванням викладеного, фактичних обставин справи, майнового стану ОСОБА_6 , а також того, що останній має дохід, суд приходить до висновку, що справедливим покаранням, достатнім для виправлення обвинуваченого, запобігання новим злочинам, є штраф, передбачений санкцією ч. 1 ст. 125 КК України. 
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирався. 
		Речові докази і процесуальні витрати відсутні. 
		Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 374 КПК України, суд  
		З А С У Д И В:
		ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. 
		Цивільний позов ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнової шкоди 846 гривень і 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. 
		В іншій частині позову відмовити.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Харківської області через Первомайський міськрайонний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя:ОСОБА_1 .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...