Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 818/13/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 24.05.2016. Зареєстровано: 25.05.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2016.
Дата набрання законної сили: 17.05.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 травня 2016 р.Справа № 818/13/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
		Головуючого судді: Перцової Т.С.
		Суддів: Жигилія С.П. ,  Дюкарєвої С.В. 
		за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,
		представників сторін : позивача - Гаврика О.Г., відповідача - Сумцової С.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від  10.02.2016р. по справі №  818/13/16
		за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-Енергія"       
		до    Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області                 
		про скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		ВСТАНОВИЛА
		 
		05 січня 2016  року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Еко-Енергія» (далі по тексту - ТОВ «Компанія «Еко-Енергія») звернувся до суду з позовом до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби (далі по тексту - Сумська ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, прийнятої судом, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області від 06.07.2015 року № 0000572202 в частині збільшення суми податкового зобов'язання ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 131211,90 грн., у т.ч. за основним платежем - 87474,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43737,30 грн., та № 0000562202 про збільшення позивачеві податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 348360,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 232240,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 116120,00 грн.
		Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2016 року по справі № 818/13/16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю  "Компанія "Еко-Енергія" до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.
		Скасовано податкові повідомлення-рішення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 06 липня 2015 року № 0000562202  про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю  "Компанія "Еко-Енергія" суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 348360 (триста сорок вісім тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп. та № 0000572202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 87474 (вісімдесят сім тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 60 коп., та штрафними санкціями в розмірі 43737 ( сорок три тисячі сімсот тридцять сім) грн. 30 коп.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-Енергія" 7414 (сім тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 20 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.    
		Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2016 року по справі № 818/13/16 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує про безтоварність господарських операцій між позивачем та постачальниками ТОВ «Торговий дім Машсервіс», ТОВ «Будсвіт-7», ПП «Дніпрокомплект», ТОВ «Домінокс», ПП «ПК Модуль», з посиланням на ненадання позивачем до перевірки окремих документів (товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару від ТОВ «Торговий дім Машсервіс», ТОВ «Домінокс», ПП «ПК Модуль», а також дозвільних документів, акту передачі фронту робіт, документів щодо затвердження проектної документації, документів щодо якості та безпеки матеріалів по господарським операціям із ТОВ «Будсвіт-7»), та неналежне оформлення первинних документів (товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару від ПП «Дніпрокомплект», ПП «ПК Модуль», акту виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт по господарським операціям із ТОВ «Будсвіт-7», видаткових накладних, виписаних ПП «ПК «Модуль»). З вказівкою на податкову інформацію ДПІ у Московському районі м. Харкова, від 12.12.2014 року № 4523/7/20-34-22-01-16 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Машсервіс» за вересень 2014 року», акт ДПІ у м. Суми від 19.03.2015 року № 379/2207/36707265/87 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будсвіт-7», податкової інформації Охтирської ОДПІ від 16.12.2014 року № 11596/9/18-11-22 щодо ПП «Дніпрокомплект» стверджує про відсутність об'єкта оподаткування по господарським операціям, вчиненим даними контрагентами-постачальниками. Крім того, на думку відповідача, самостійно прийнятим рішенням про зменшення  витрат за 2014 рік на суму 261963 грн. в рамках податкового компромісу позивач сам підтвердив відсутність господарської операції з придбання у ПП "Дніпрокомплект" фракції спиртової у січні 2014 року, а відтак, включення позивачем до податкового кредиту за вересень 2014 року та грудень 2014 року сум ПДВ по цій господарській операції є безпідставним. Враховуючи викладене, вважає обґрунтованими висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та не вбачає підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
		Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2016 року по справі № 818/13/16 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що реальність господарських операцій між позивачем та постачальниками ТОВ "Торговий дім "Машсервіс", ТОВ "Будсвіт - 7", ПП "Дніпрокомплект", ТОВ "Домінокс", ПП "Модуль" повністю підтверджено первинними документами. Відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою вважати ці операції безтоварними, з огляду на наявність використання позивачем послуг ТОВ «Нова пошта» та власного автомобіля Рено Доккер, який за своїми технічними характеристиками здатен перевозити ТМЦ, придбані позивачем у вищезазначених постачальників. Враховуючи викладене, вважає необґрунтованими висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту та витрат по відносинам із вказаним контрагентом та наполягає на необґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
		Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		          Судом першої інстанції встановлено, що Сумською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Сумській області в травні-червні 2015 року проведено  документальну планову виїзну перевірку  позивача з питань  дотримання  вимог податкового законодавства за період  з 01.01.2014  р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., про що 23.06.2015 року, за результатами якої складено акт №234/22/36031709 від 23.06.2015 року (т.1, а.с. 26-136). 
		Зазначеним актом зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп. 14.1.257 п.14.1. ст.14., п.137.10 ст.137., п.138.2. ст.138., пп.139.1.9. п.139.1. ст.139, п.152.9 ст.152 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 97283 грн.; пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.6.ст.198  Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду всього у сумі 232240 грн., у т.ч. за березень в сумі 5940 грн., липень - 1334 грн., вересень - 98894 грн., за листопад - 5600 грн., грудень - 120472 грн.
		На підставі наведених висновків акту перевірки 06 липня 2015 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000572202 про збільшення суми податкового зобов'язання підприємства за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 97283 грн.00 коп., за штрафними санкціями - 48641 грн.50 коп. та № 0000562202  про збільшення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму за основним платежем - 232240 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 116120 грн.00 коп. (т.1, а.с.22, 23).
		Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» звернулось до суду з даним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000562202 про збільшення позивачеві податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» - повністю, податкового повідомлення-рішення № 0000572202 в частині збільшення суми податкового зобов'язання ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 131211,90 грн., у т.ч. за основним платежем - 87474,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43737,30 грн.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
		За визначенням пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. 
		Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПК України). 
		Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст.135 ПК України).
		Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. 
		Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. 
		При цьому згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. 
		Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
		- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 
		- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. 
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: 
		а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; 
		б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); 
		в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; 
		г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. 
		Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
		- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; 
		- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. 
		В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. 
		У відповідності до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
		Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.201.2 ст.201 ПК України).
		Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України). 
		Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
		Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. 
		Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. 
		Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.
		Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. 
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 
		Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. 
		Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
		Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. 
		Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що висновок про завищення позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відповідачем зроблено виходячи з твердження про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Торговий дім «Машсервіс», ТОВ «Будсвіт-7», ПП «Дніпрокомплект», ТОВ «Домінокс», ПП «ПК «Модуль».
		У свою чергу, таке твердження відповідачем обґрунтовується з посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних, недоліки у оформленні окремих бухгалтерських документів та на підставі висновків інших податкових інспекцій, якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування у контрагентів позивача.
		Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 09 вересня 2014 року між ТОВ "Компанія "Еко-Енергія" та ТОВ "Торговий дім "Машсервіс" укладений договір на поставку товару шляхом підтвердження прийняття замовлення до виконання. 
		На виконання умов договору позивачеві поставлено товар, який було оплачено та оприбутковано позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної № 66 від 12 вересня 2014 року на суму 12500,00 грн., рахунку на оплату № 107 від 09 вересня 2014 року на суму 12500,00 грн., в тому числі ПДВ 2083,33 грн., податкової накладної від 09.09.2014 року № 10 на суму 12500,00 грн. в тому числі ПДВ 2083,33 грн., акту № УС0000012737 від 17 вересня 2014 року на суму 765,57 грн., в т.ч. ПДВ 127,60 грн., рахунку - фактури № УС 0000012737 від 17 вересня 2014 року, журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, паспорту на канатний електротельфер Т 10432, заводський номер 699869, приходним ордером № 23 від 12 вересня 2014 року, що підтверджує факт оприбуткування на складі підприємства талі електричної Т 10432, вимоги № 66 від 10.10.2014 року, що свідчить про факт видачі талі електричної Т 10432 на виробництво через матеріально - відповідальну особу (т.1, а.с.138-140, 143-151, 153-154).
		Крім того, позивачем надано до матеріалів справи копії експрес - накладної ТОВ "Нова Пошта" № 59998012497724 від 13 вересня 2014 року на експрес-доставку товару від ТОВ "ДТ "Машсервіс" до ТОВ "Компанія "Еко - Енергія", яка підтверджує транспортування товару ТОВ "Нова Пошта - Центр" на підставі публічного договору, рахунку-фактури на оплату послуг доставки, а також актів здачі-прийняття робіт, оформленим між позивачем та ТОВ «Нова-Пошта-Центр», згідно з яким транспортно-експедиційні послуги оплачені в повному обсязі (т.1, а.с.141, 142, 155).
		Також матеріалами справи підтверджено, що 26 серпня 2014 року між ТОВ "Компанія "Еко - Енергія" (Замовник) та ТОВ "Будсвіт - 7"  (Підрядник) укладений Договір підряду №31, предметом якого є виконання підрядником будівельних робіт по вузлу завантаження твердого палива, на загальну суму 70 000, 00 грн. в тому числі ПДВ - 11 666 грн. 67 коп. (т.1, а.с.157-158).
		Відповідно до умов договору ТОВ "Компанія "Еко -Енергія" на рахунок підрядника було перераховано кошти 26 серпня 2014 року - в  сумі 20 000 грн., 22 вересня 2014 року - в сумі 20 000 грн., 11 листопада 2014 року - в сумі 20 000 грн., 17 листопада 2014 року - в  сумі 10 000 грн., всього 70 000,00 грн., та сформовано податковий кредит по відносинам із ТОВ "Будсвіт - 7" на загальну суму 11666,67 грн., в тому числі за податковими накладними № 104 від 26.08.2014 року на суму 3333,33 грн., № 125 від 22.09.2014 року на суму 3333,33 грн., № 156 від 11.11.2014 року на суму 3333,33 грн., № 158 від 17.11.2014 року на суму 1666,67 грн., виписаними підрядником, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.168-171).
		Виконання підрядником ТОВ «Будсвіт-7» будівельних робіт на об'єкті «вузол завантаження твердого палива» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 на вузол завантаження твердого палива, розрахунку договірної ціни на будівництво вузла завантаження твердого палива станом на 11 серпня 2014 року, акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року за формою КБ-2а б/н від 28 листопада 2014 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 на загальну суму 70000,00 грн., в тому числі ПДВ 11666,67 грн. (т.1, а.с.159-167).
		На підтвердження наявності у контрагента права на виконання будівельних робіт, обумовлених договором, позивачем надано до матеріалів справи копії дозволів, виданих ТОВ «Будсвіт-7» Територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Сумській області, ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, довідки Головного управління статистики у Сумській області щодо видів діяльності ТОВ «Будсвіт-7».
		Виконані роботи було оплачено позивачем у безготівковій формі, про що свідчать надані до матеріалів справи копії платіжних доручень (т.1, а.с.172-175).
		Також, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ПП "Дніпрокомплект" (Продавець) укладено Договір №190701 від 19 липня 2012 року на поставку хімічної продукції (формаліну технічного) (т.1, а.с.186-189).
		Фактичне виконання умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями додатку №3 від 16 листопада 2014 року до договору поставки № 190701 від 19.07.2012 року на постачання деетанпропанбутанізованого конденсату в кількості 27060 кг., видаткових накладних № 30901 від 03 вересня 2014 року на формалін технічний в кількості 28431 т. на суму 201 860,10 грн., № 161101 від 16 листопада 2014 року на поставку деетанпропанбутанізованого конденсату в кількості 27060 на суму 381 306.00 грн., рахунків на оплату № 10901 від 01 вересня 2014 року на суму 201860,10 грн., № 131101 від 13 листопада 2014 року на суму 381 306,00 грн., товарно-транспортних накладних № 30901 від 03 вересня 2014 року на транспортування формаліну технічного в кількості 25800 л. (28431 кг), №161101 від 16.11.2014 року на транспортування деетанпропанбутанізованого конденсату в кількості 27060,00 грн., сертифікату якості № 62 на формалін технічний, паспорту якості від 09.10.2014 року на партію деетанпропанбутанізованого конденсату, податкових накладних № 1 від 03.09.2014 року на суму 201860,10 грн., в т.ч. ПДВ 33643,35грн. на постачання формаліну технічного в кількості 28431 кг., №1 від 16.11.2014 року на суму 381308,00грн. в т.ч. ПДВ в сумі 63551,00 грн. на постачання деетанпропанбутанізованого конденсату в кількості 27 060 грн., платіжних доручень № 3697 від 02 вересня 2014 року на суму 201 860,10 грн., № 5420 від 13 травня 2015 року на суму 181306,00 грн., № 5421 від 13 травня 2015 року на суму 200000,00 грн. за договором № 190701 від 19.07.2012 року, журналу реєстрації довіреностей на отримання матеріально - відповідальною особою підприємства вказаного товару (т.1, а.с.190-207). 
		На підтвердження використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності позивачем надано до матеріалів справи копії звітів про рух хімікатів та допоміжних матеріалів, вимог на відпуск товарів, лімітно-забірних карток, а також документів, що підтверджують використання формаліну технічного та деетанпропанбутанізованого конденсату для виробництва оксигенату моторного палива альтернативного (основне виробництво)  (т.1, а.с. 185-230).
		Крім того, судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 11 грудня 2014 року між ТОВ "Компанія "Еко-Енергія" (Покупець) та ТОВ "Домінокс" (Продавець) був укладений договір поставки №1211/1, за умовами якого Продавець передає, а покупець приймає у власність Товар у кількості та асортименті згідно накладних (т.1, а.с.240-241). 
		Здійснення  господарських операцій з придбання товару підтверджено наявними в матеріалах справи копіями рахунків на оплату № 876 від 25 грудня 2014 року на суму 53424,00 грн., в числі ПДВ 8904,00 грн., № 830 від 11 грудня 2014 року, на суму 153000,00 грн., в тому числі ПДВ 25500,00 грн., видаткових накладних № 483 від 25 грудня 2014 року на суму 153000,00 грн., в тому числі ПДВ 25500,00 грн., № 487 від 29 грудня 2014 року на суму 53424,00 грн., в тому числі ПДВ 8904,00 грн., податкових накладних № 36 від 22.12.2014 року на суму 100800,00 грн., в тому числі ПДВ 16800,00 грн., № 38 від 23.12.2014 року на суму 52200.00 грн., в тому числі ПДВ 8 700.00 грн., № 46 від 26.12.2014 року на суму 53424,00 грн., в тому числі ПДВ 8904, 00 грн., платіжних доручень № 4497 від 15 грудня 2014 року на суму 100800,00 грн., № 4552 від 23 грудня 2014 року на суму 52200,00 грн., № 4599 від 26 грудня 2014 року на суму 53 424,00 грн., сертифікату відповідності з додатками серії АА № 0058., подорожніх листів службового легкового автомобіля № 204/1 від 26.12.2014 року, № 296 від 29.12.2014 року, журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ.
		Придбані у ТОВ «Домінокс» товари були оприбутковані позивачем на складі, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія прибуткових ордерів № 36 від 29 грудня 2014 року, б/н від 25 грудня 2014 року, та використані позивачем у власній господарській діяльності для ремонту обладнання підприємства (т.1, а.с. 242-251, т.2 а.с. 1-8).
		Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2014 року позивач за усною домовленістю придбавав у ПП "ПК Модуль" крани, задвижки, вентелі фланці, відводи. 
		Факт поставки вказаних товарів позивачеві підтверджується видатковими накладними, накладною на повернення № ВН-0000001 від 28 листопада 2014 року на суму 100800,00 грн., в тому числі ПДВ - 16800,00 грн., платіжними дорученнями, податковими накладними та розрахунком коригування до податкової накладної, журналом реєстрації доручень на отримання ТМЦ, подорожніми листами службового автомобіля, копії яких наявні в матеріалах справи (т.2, а.с.9-65).
		Придбані ТМЦ були оприбутковані позивачем на складі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії прибуткових ордерів (т.2, а.с.95-106) та використовувались у господарській діяльності позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вимог на відпуск товарів за період з 27 лютого 2014 року по 25.11.2014 року (т.2, а.с.67-94).
		З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» та ТОВ «Торговий дім «Машсервіс», ТОВ «Будсвіт-7», ПП «Дніпрокомплект», ТОВ «Домінокс», ПП «ПК «Модуль» вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р.  за №168/704, далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.
		Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.
		З приводу посилань відповідача в акті перевірки на положення Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю. 
		Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів. 
		Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.
		Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.
		В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано валові витрати не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому окремі неточності у заповненні товарно- транспортних накладних по відносинам із ПП «Дніпрокомплект», та ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних щодо перевезення товарів від постачальників ТОВ «Домінокс», ПП «ПК «Модуль», не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з ПДВ.
		Як з'ясовано судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ТМЦ від постачальників ТОВ «Домінокс», ПП «ПК «Модуль» перевозились власним автотранспортом ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» - автомобілем Рено Доккер, а відтак, відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про безтоварність відповідних господарських операцій, тим більше, за наявності подорожніх листів. 
		Твердження відповідача про технічну неможливість перевезення вказаним автомобілем товарів, придбаних позивачем у ТОВ «Домінокс», ПП «ПК «Модуль», не підтверджена жодними доказами, при цьому, відповідачем не доведено, що ТМЦ, які придбавались позивачем, є великогабаритними або мають значну вагу, перевезення якої потребує спеціалізованого вантажного автотранспорту.
		Щодо доводів відповідача про непідтвердження транспортування продукції ТМЦ від ТОВ «ТД «Машсервіс» колегія суддів зазначає, що надані позивачем накладні експрес-доставки товару транспортувальником ТОВ «Нова пошта-Центр» є належним свідченням фактичного переміщення придбаного позивачем товару від вказаного постачальника.
		З пояснень представника позивача судом апеляційної інстанції встановлено, що придбаний у ТОВ «ТД «Машсервіс» електротельфер Т10432 був отриманий начальником відділу МТП ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» Маслак П.Б. 12 вересня 2014 року та за домовленістю залишений на зберігання до моменту відправлення представником продавця товару на адресу ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» 13 вересня 2014 року через експрес-доставку «Нова пошта».
		При цьому, діяльність поштово-логістичних компаній не регламентована Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, мають свої особливості процесу перевезення та документального оформлення, що не було враховано відповідачем по справі при проведенні перевірки.
		Використання придбаних товарів позивачем у власній господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, до яких у відповідача зауваження відсутні.
		З приводу посилань відповідача в акті перевірки на податкову інформацію ДПІ у Московському районі м. Харкова від 12.12.2014 року № 4523/7/20-34-22-01-16 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Машсервіс», акт ДПІ у м. Сумах від 19.03.2015 року № 379/2207/36707265/87 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будсвіт-7» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Теслабуд»  за жовтень-листопад 2014 року та ТОВ «Будівельна компанія «АРС Девелопмент» за жовтень 2014 року», податкову інформацію Охтирської ОДПІ від 16.12.2014 року № 11596/9/18-11-22 щодо приватного підприємства ПП «Дніпрокомплект», якими, на думку відповідача, підтверджено неможливість здійснення вказаними контрагентами господарських операцій із позивачем по справі, колегія суддів зазначає наступне.
		З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (далі по тексту - Порядок № 984), чинного на час проведення перевірки, випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. 
		Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу. 
		При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або листі про неможливість  проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.
		Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що податкова інформація ДПІ у Московському районі м. Харкова від 12.12.2014 року № 4523/7/20-34-22-01-16 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Машсервіс» та податкова інформація Охтирської ОДПІ від 16.12.2014 року № 11596/9/18-11-22 щодо приватного підприємства ПП «Дніпрокомплект», на які посилається відповідач в акті перевірки ТОВ «Компанія «Еко-Енергія», не є належним та допустимим доказом безтоварності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.
		Акт перевірки ДПІ у м. Сумах від 19.03.2015 року № 379/2207/36707265/87 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будсвіт-7» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Теслабуд»  за жовтень-листопад 2014 року та ТОВ «Будівельна компанія «АРС Девелопмент» за жовтень 2014 року» стосується виключно відносин ТОВ «Будсвіт-7» з вказаними контрагентами, до числа яких, виходячи з назви акту, позивач не увійшов, та виключно за певні періоди.
		При цьому, характер господарських відносин між позивачем та ТОВ «Будсвіт-7» - будівельний підряд - свідчить про відсутність зв'язку (ланцюгу постачання) між позивачем та підприємствами, з питань відносин з якими проводилась вказана вище перевірка ТОВ «Будсвіт-7».
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2015 року по справі № 818/1639/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області № 000082207 від 31.03.2015 року про збільшення ТОВ «Будсвіт-7» грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 488599 грн. 99  коп., прийняте на підставі вищевказаного акту перевірки від 19.03.2015 року № 379/2207/36707265/87.
		З огляду на викладене, посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у м. Сумах від 19.03.2015 року № 379/2207/36707265/87 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будсвіт-7» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Теслабуд»  за жовтень-листопад 2014 року та ТОВ «Будівельна компанія «АРС Девелопмент» за жовтень 2014 року» не є належним та беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будсвіт-7».
		Як вбачається з пояснень представника відповідача, за договором № 190701 від 19.07.2012 року між ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» та ПП «Дніпрокомплект» позивачем було придбано формалін та деетанбутанізованого конденсату на загальну суму 747935,08 грн., а саме - за січень 2014 року - 261963,33 грн., вересень 2014 року - 168216,75 грн., грудень 2014 року - 317755,00 грн. Суми ПДВ за договором № 190701 від 19.07.2012 року між ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» та ПП «Дніпрокомплект» було віднесено позивачем до складу податкового кредиту січня 2014 року (52392,67 грн.), вересень 2014 року (33643,35 грн.), грудень 2014 року (63551,00 грн.), а сума, на яку було здійснено поставку - до складу витрат за 2014 рік.
		В подальшому позивач, користуючись правом, наданим Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу», подав уточнюючі розрахунки, якими самостійно було відкориговано податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, зокрема, по контрагенту ПП «Дніпрокомплект» відкориговано витрати за січень 2014 року на суму 261963,33 грн. та податковий кредиту за січень 2014 року на суму 52392,67 грн. 
		На думку відповідача, позивач, подаючи заяву про застосування податкового компромісу, визнав, що за господарською операцією із ПП «Дніпрокомплект» ним було занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, у зв'язку з чим відповідачем за результатами документальної перевірки здійснено зменшення витрат за вересень, грудень 2014 року на суму 485971,75 грн. та донараховано податку на прибуток у розмірі 87475,00 грн., зменшення податкового кредиту на суму 97194,00 грн., з яких за вересень 2014 року 33643 грн. та за грудень 2014 року - 63551,00 грн.
		Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем було самостійно відкориговано показники податкової звітності з ПДВ та податку на прибуток по відносинам із ПП «Дніпрокомплект» лише за січень 2014 року. При цьому, на думку колегії суддів, таке самостійне коригування та подання позивачем заяви про застосування податкового компромісу не свідчить про визнання ним безтоварності господарських відносин, які мали місце в інші періоди з цим же контрагентом.
		У надісланих до суду письмових запереченнях представник позивача пояснив, що підставою для застосування позивачем податкового компромісу по господарським операціям із ПП «Дніпрокомплект», зокрема, за січень 2014 року було помилкове сприйняття інформації відповідача про правомірність самостійного коригування показників податкової звітності ПП «Дніпрокомплект» територіальними органами ДФС на підставі актів про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 79/1/04-03-22-01-22/25018797 від 16.01.2014 року, № 160/11/04-03-22-01/25018797 від 23.01.2014 року, а також довідки про проведення зустрічної звірки № 95/2200/25018797 від 11.07.2014 року.
		Однак, як зазначає позивач, неправомірність органів ДФС щодо самостійної зміни показників податкових зобов'язань та податкового кредиту ПП «Дніпрокомплект» підтверджена рішеннями судів по адміністративних справах № 804/9011/14, 809/3360/14 та № 804/12548/14.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає хибним висновок відповідача про те, що подання позивачем заяви про застосування податкового компромісу щодо сум податку на прибуток та ПДВ, сформованим за рахунок господарських відносин із ПП «Дніпрокомплект» за січень 2014 року, є свідченням визнання позивачем безтоварності усіх господарських операцій із цим контрагентом та безпідставності формування податкового кредиту по відносинам із цим контрагентом за вересень та грудень 2014 року.
		Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивачем цілком правомірно сформовано  витрати, що  враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток в 2014 році по придбанню хімічної продукції у ПП "Дніпрокомплект" та  податковий кредит по господарських відносинах із контрагентами ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» та ТОВ «Торговий дім «Машсервіс», ТОВ «Будсвіт-7», ПП «Дніпрокомплект», ТОВ «Домінокс», ПП «ПК «Модуль».
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
		Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 06.07.2015 року № 0000572202 в частині збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 131212,50 грн., у т.ч. 87475 грн. - за основним платежем, 43737,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000562202 про збільшення позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ на суму 348360,00 грн., у т.ч. 232240 грн. - за основним платежем, та 116120 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000562202 - повністю, та № 0000572202 - в частині, що оскаржується позивачем по справі в межах даного позову.
		Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.               
		          Колегія суддів зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.
		При відкритті провадження у справі за клопотанням відповідача сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
		Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Частиною 2 наведеної статті (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VІІІ) розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
		Згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання юридичною особою до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 % розміру позовних вимог, однак, не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.  
		Отже, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання Сумською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Сумській області апеляційної скарги на постанову Сумського  окружного адміністративного суду від   10.02.2016 року по справі   №  818/13/16, становить 7913,09 грн.
		Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області. 
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196,  п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		У Х В А Л И Л А
		Апеляційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.
		Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2016р. по справі №     818/13/16 залишити без змін.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (м. Суми, вул.. Баумана, 43, код ЄДРПОУ 39505309) на користь Державного бюджету України (отримувач -УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк : ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код  класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7913 (сім тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 09 коп. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. 
		Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді   Жигилій С.П.    Дюкарєва С.В.   Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23.05.2016 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...