Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/913/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій; щодо запобігання та припинення протиправної діяльності товариств, установ, інших організацій, яка посягає на конституційний лад, права і свободи громадян, у тому числі:; обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Надіслано для оприлюднення: 10.06.2016. Зареєстровано: 11.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2016.
Дата набрання законної сили: 07.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 червня 2016 року № 876/2383/16
		Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:Гінди О.М.
		суддів:Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
		за участю секретаря судових засідань:Гользбергер А.П.
		представника позивача  Гриниха Х.А.
		представника відповідача  Гузь О.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Громадської організації «Інсайт» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Виконавчого комітету Львівської міської ради до Громадської організації «Інсайт», Львівської обласної молодіжної громадської організації «Сокіл», ОСОБА_1 , Громадської організації «Фронтера», Громадської організації «Волонтерський курінь», Львівської молодіжної крайової скаутської організації «Білі Горвати», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  Головне управління Національної поліції у Львівській області про встановлення обмеження права на проведення масових заходів, 
		встановив:
		 
		18 березня 2016 року Виконавчий комітет Львівської міської ради звернувся в суд із адміністративним позовом у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив заборонити відповідачам проводити 19 та 20 березня 2016 року на території м. Львова будь-які масові заходи в рамках «Фестивалю рівності» та альтернативні заходи.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно повідомлень про проведення масових заходів, їх організатори мають різні бачення, що на думку позивача, може спричинити виникнення сутичок між представниками різних громадських об`єднань та прихильниками різновекторних антагоністичних громадянських позицій, небезпеки заворушень та вчинення кримінальних правопорушень, загрози здоров`ю населення, правам і свободам учасників акцій та інших людей.
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2016 позов задоволено повністю.
		Із цією постановою суду першої інстанції не погодилась ГО «Інсайт» та оскаржила її в частині встановлення обмеження права на мирні зібрання ГО «Інсайт». Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її в цій частині скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні відповідних позовних вимог.
		В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція), яка є частиною національного законодавства України, встановлює, що кожен має право на свободу мирних зібрань. Це право є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу поглядів і переконань (ст. 39 Конституції України). ГО «Інсайт» було завчасно подано виконавчому комітету повідомлення про проведення мирного зібрання, оскільки відповідно до п. б ч. 3 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування» саме на нього покладено обов`язок вжиття заходів та здійснення контролю за забезпеченням проведення мирних акцій та дотримання громадського порядку при їх проведення. Обмеження цього права судом може здійснюватись відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку. Однак, суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги посилання позивача на те, що у випадку одночасного проведення запланованих відповідачами акцій, в одному місці та в один час, існує загроза порушення інтересів національної безпеки, оскільки основним зібранням була акція ГО «Інсайт», а інші акції були заявлені на знак незгоди із ідеями толерантності та рівності, а також проти боротьби з дискримінацією уразливих до проявів нетерпимості та насильства груп. Як зазначає апелянт, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що демонстрація може дратувати чи ображати тих, хто виступає проти ідеї чи вимоги, на підтримку яких вона проводиться. Однак, учасники демонстрації повинні мати можливість проводити демонстрацію, не боячись бути підданими фізичному насильству з боку своїх супротивників (опонентів). У демократичному суспільстві право на проведення контрдемонстрацій не може суміщатися з обмеженням права на демонстрацію. Обов`язок вжиття заходів для охорони національної безпеки та громадського порядку при проведенні масових заходів є обов`язком органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів і цей обов`язок не може служити певною забороною для проведення масових заходів, оскільки це обмеження прав людини. Судом першої інстанції не було отримано належних та допустимих доказів стосовно реальності небезпеки заворушень чи злочинів, але й не було отримано доказів того, що позивач надавав відповідні розпорядження стосовно організації охорони громадського порядку.
		Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
		Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.
		Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомленні про його дату, час та місце, а тому апеляційний розгляд справи проведено у їх відсутності згідно ч. 4 ст. 196 КАС України.
		Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників апелянта та позивача, перевірив матеріали справи, обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
		Судом встановлено, що 17.03.2016 на адресу Львівського міського голови надійшло звернення ГО «Інсайт» з повідомленням про проведення 19.03.2016 з 15:00 год. до 18:00 год. та 20.03.2016 з 16:00 год. до 19:00 год. масового заходу на площі перед будівлею Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, що знаходиться за адресою: пр. Свободи, 28, м. Львів. Назва акції: «Фестиваль рівності», направлена на привернення уваги громадськості до проблем, пов`язаних з будь-якими формами дискримінації в Україні. Основною метою акції є просування ідей толерантності та рівності, а також боротьби з дискримінацією уразливих до проявів нетерпимості та насильства груп, таких як етнічні меншини, національні громади, люди з інвалідністю, ЛГБТІ (лесбійки, геї, бісексуальні, трансгендерні та інтерсексуальні люди), особи без громадянства, мігранти, внутрішньо-переміщені особи, люди без постійного місця проживання та ін. Очікувана кількість учасників  100 осіб. Відповідальна особа  ОСОБА_3 
		17.03.2016 Львівська обласна молодіжна громадська організація «Сокіл» звернулася з повідомленням про проведення акції на підтримку здорового майбутнього української молоді  традиційних сімейних цінностей та культивування українських сімейних цінностей, пропаганда здорових цінностей української родини, традиційного шлюбу між чоловіком і жінкою. Час проведення акції  19 та 20 березня 2016 року з 09:00 год. до 21:00 год. Місце проведення  пр. Свободи, 28 у м. Львові, площа перед Театром опери та балету ім. Соломії Крушельницької. Приблизна кількість учасників  500 осіб. Відповідальна особа  ОСОБА_4 .
		18.03.2016 від ОСОБА_1 , ГО «Фронтера», ГО «Волонтерський курінь», ЛМКСО «Білі Горвати» та ОСОБА_2 надійшли повідомлення про проведення масових акцій. Метою проведення масових заходів є пропаганда здорових цінностей української родини, традиційного шлюбу між чоловіком і жінкою. Час проведення акцій  19 та 20 березня 2016 року з 09:00 год. до 21:00 год. Місце проведення  пр. Свободи, 28 у м. Львові, площа перед театром опери та балету ім. Соломії Крушельницької. Приблизна кількість учасників  10-30 осіб відповідно.
		Поряд з тим, 17.03.2016 до Львівського міського голови звернулась Курія Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви з проханням не допустити проведення анонсованого в рамках «Фестивалю рівності Львів-2016» заходу у вигляді пішохідного квесту представників ЛГБТ-спільноти, як такого, що є прямим проявом дискримінації і образи львів`ян, які сповідують сімейні цінності, об`явлені самим Богом, та може стати причиною масових безпорядків та очорнення міста в очах світової громадськості.
		17.03.2016 а адресу Львівської міської ради надійшов лист ГО «Батьки в дії», Добровольчого руху «ОУН», ЛМГО «Союз Українок», ГО «Дух Нації», НВР «Правий Сектор» та інших про вжиття всіх необхідних заходів для унеможливлення проведення на території м. Львова будь-яких публічних заходів ЛГБТ-спільнотами.
		18.03.2016 на адресу Львівської міської ради надійшло звернення Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить звернутись з поданням до судових органів м. Львова для вирішення питання про обмеження проведення 19 та 20 березня 2016 року на території м. Львова будь-яких масових заходів в рамках «Фестивалю рівності  2016» або альтернативних заходів.
		Отримання такої інформації, а також те, що під час проведення згаданих вище заходів існує велика вірогідність виникнення протистояння та конфліктних ситуацій між учасниками мирних демонстрацій, зумовило звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити та обмежити право на мирні зібрання, оскільки у матеріалах справи наявні переконливі та неспростовні доводи в підтвердження реальної небезпеки заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрози здоров`ю населення, правам і свободам учасників акцій та інших людей. Викладені обставини на переконання суду вказують на те, що обмеження права відповідачів у спірних правовідносинах буде пропорційним та спрямованим на захист більших цінностей, ніж ті, які обмежуються.
		Суд апеляційної інстанції у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції переглядає в межах доводів апеляційної скарги, тобто в частині, що стосується ГО «Інсайт», у якій така оскаржена вказаним відповідачем. У іншій частині постанова суду першої інстанції особами, які беруть участь у справі не оскаржена, а тому така у цій частині в апеляційному порядку не переглядається, що узгоджується з правовою позицією викладеною у п. 13.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі».
		Переглядаючи постанову суду першої інстанції в оскарженій частині, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі  Конвенція), яка ратифікована Верховною Радою України згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», гарантує кожній особі, серед інших прав і свобод, право на свободу зібрань та об`єднання.
		Відповідно до ст. 11 Конвенції, кожен має право на свободу мирних зібрань та на свободу об`єднання з іншими, включаючи право створювати профспілки i вступати до них для захисту своїх інтересів. 
		Здійснення прав на свободу зібрань та об`єднання не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Статтею 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого ще Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року № 2148-VIII, також визнається право на мирні збори. Згідно вказаної статті, користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров`я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб.
		Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, вислів «необхідно в демократичному суспільстві» передбачає, що втручання відповідає «невідкладним соціальним потребам» і, зокрема, є пропорційним поставленій законній меті. 
		Право громадян України на мирні зібрання гарантується і Конституцією України, згідно з частиною першою статті 39 якої вони мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
		Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що 17.03.2016 ГО «Інсайт» повідомила Львівського міського голову про проведення 19.03.2016 з 15:00 год. до 18:00 год. та 20.03.2016 з 16:00 год. до 19:00 год. масового заходу на площі перед будівлею Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, що знаходиться за адресою: пр. Свободи, 28 у м. Львові. Назва акції: «Фестиваль рівності», направлена на привернення уваги громадськості до проблем, пов`язаних з будь-якими формами дискримінації в Україні. Основною метою акції є просування ідей толерантності та рівності, а також боротьби з дискримінацією уразливих до проявів нетерпимості та насильства груп, таких як етнічні меншини, національні громади, люди з інвалідністю, ЛГБТІ (лесбійки, геї, бісексуальні, трансгендерні та інтерсексуальні люди), особи без громадянства, мігранти, внутрішньо-переміщені особи, люди без постійного місця проживання та ін. Очікувана кількість учасників  100 осіб. Відповідальна особа  ОСОБА_3 .
		Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет, до відання якого згідно ст. 38 цього Закону належить вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку.
		Європейський Суд з прав людини у своєму Рішенні «Веренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (набуло статусу остаточного 11.07.2013 року, заява № 20372/11) зазначив, що процес повідомлення не повинен бути обтяжливим або бюрократизованим, оскільки це поставить під загрозу право на свободу зібрань, відлякуючи тих, хто бажав би провести зібрання. Термін завчасного повідомлення не повинен бути надто тривалим (зазвичай не більше кількох днів), але при цьому слід передбачити достатньо часу до заявленої дати проведення зібрання для того, щоб відповідні державні органи могли зпланувати та підготуватись до заходу (залучати працівників поліції, обладнання тощо), а також для того, щоб регуляторний орган міг надати офіційну відповідь на повідомлення або подати термінову апеляцію до будь-якого трибуналу або суду у разі оспорювання в суді законності будь-якого з накладених обмежень. Законодавчі положення щодо завчасного повідомлення мають передбачати лише вимогу подання повідомлення про наміри провести зібрання, а не заяви про надання дозволу на його проведення. Потреба у завчасному повідомленні постає стосовно деяких мітингів або зібрань, наприклад, коли похід планується провести на автомагістраліі або коли статичне зібрання планується провести у громадському місці, що вимагає від поліції або інших органів забезпечення можливості для його проведення, а не використання повноважень, які вони можуть мати у встановленому порядку, для того, щоб завадити заходу.
		На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ГО «Інсайт» належним чином та завчасно повідомило уповноважений орган місцевого самоврядування про проведення мирних зібрань.
		Відповідно до ч. 2 ст. 39 Конституції України, обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.
		Згідно ч. 1 ст. 182 КАС України, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).
		Суд задовольняє позов про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров`ю населення або правам і свободам інших людей ( ч. 5 ст. 182 КАС України).
		Висновок суду першої інстанції про існування реальної небезпеки заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрози здоров`ю населення, правам і свободам учасників акцій та інших людей, ґрунтується, зокрема, на інформації Головного управління Національної поліції у Львівській області, згідно якої проведення будь-яких акцій на території м. Львова за участі прихильників ЛГБТІ викличе певний спротив громадських організацій з альтернативними поглядами, що може призвести до виникнення сутичок між представниками цих організацій, створити небезпеку масових заворушень, і як наслідок спричинити загрозу особистій безпеці мешканцям міста і свободам інших громадян. 
		Також у матеріалах справи наявні звернення Львівської єпархії УГКЦ, ГО «Батьки в дії», Добровольчого руху «ОУН», Союзу Українок, ГО «Білі Горвати», ЛОМГО «Сокіл», НВР «Правий сектор» та ін. до Львівського міського голови з проханням не допустити проведення на території м. Львова заходів за участі ЛГБТІ спільнот, так як такі люди відкрито пропагують нетрадиційні статеві відносини в суспільстві. 
		Крім цього, вказані громадські організації, а саме: ЛМКСО «Білі Горвати», Добровольчий рух «ОУН», НВР «Правий сектор», ГО «Фронтера», ГО «Волонтерський курінь» звернулися 18.03.2013 до міського голови Львова із повідомленнями про проведення акцій на підтримку традиційних сімейних цінностей та культивування українських сімейних традицій. Місце і час проведення вказаних акцій визначено, як і ГО «Інсайт».
		Отже, із наведених матеріалів справи можна дійти висновку, що у зв`язку з проведенням позивачем масових заходів в рамках Фестивалю рівності 2016, ряд осіб та Громадські організації, які не погоджуються зі ідеологією вказаного фестивалю, запланували конрдемонстрації.
		Однак, такі обставини не можуть бути підставою для обмеження права на мирні зібрання, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 21.07.1988 у справі «Платформа «Лікарі за життя» проти Австрії» зазначив, що демонстрація може дратувати чи ображати тих, хто виступає проти ідеї чи вимоги, на підтримку яких вони проводяться. Однак, тим не менше в учасників демонстрації має бути можливість її проведення без побоювань бути підданим фізичному насиллю зі сторони противників. У демократичному суспільстві право на проведення конрдемонстрації не може перешкоджати реалізації права на демонстрацію.
		Аналогічну позицію Європейський Суд з прав людини висловив у рішенні від 26.07.2007 по справі «Баранкевич проти Росії» (скарга № 10519/03) з якого слід також виокремити те, що прийняти обґрунтовані та співрозмірні заходи щодо забезпечення безпеки учасників мирних зібрань є обов`язком держави.
		Отже, виходячи з позиції Європейського Суду з прав людини, у разі проведення зібрання на знак незгоди з іншим зібранням (антидемонстрації), держава зобов`язана не допустити зриву основного зібрання (демонстрації) та вживати максимум зусиль для забезпечення їх проведення, у тому числі шляхом залучення необхідної кількості правоохоронних органів для забезпечення правопорядку та громадської безпеки.
		Як зазначено в Керівних принципах ОБСЄ зі свободи мирних зібрань, розроблені експертами Бюро з демократичних інституцій і прав людини Організації з безпеки та співробітництва в Європі (БДІПЛ ОБСЄ), підхід до охорони порядку під час зібрань має відповідати принципам прав людини - законності, необхідності, пропорційності та недискримінації - ні гіпотетичний ризик порушень громадського порядку, ні присутність радикально налаштованої групи осіб не можуть бути законними підставами для заборони мирного зібрання. На кожний окремий випадок насильства під час мирного заходу представники правоохоронних органів мають реагувати під час його проведення, але не шляхом попередньої заборони всім учасникам брати участь у такому заході. Для попередньої заборони потрібні переконливі докази того, що організатори конкретного зібрання планують насилля та безлад.
		Виходячи зі змісту ст. 11 Конвенції та ст. 182 КАС України, правовою підставою для задоволення позову про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є визнання судом того факту, що проведення такого заходу може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров`ю населення або правам і свободам інших людей. 
		При цьому, така небезпека не повинна бути уявною, а має ґрунтуватися на конкретних фактах чи даних про наявність реальної загрози інтересам національної безпеки та громадського порядку, а позивач повинен не лише повідомити про загрози, які можуть виникнути у зв`язку з проведенням зібрання, а й надати суду докази, які стали підставою для такого висновку.
		У силу ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу
		Європейський суд з прав людини в рішенні «Християнська демократична народна партія проти Молдови» зазначає, що тягар доказування насильницьких намірів організаторів зібрання лежить на органах влади.
		Як вбачається, позивачем надано роздруківки, зокрема, про проведення ЛГБТІ заходів у Одесі в червні 2015 року (а.с. 16-20), однак такі не можна вважати належними та допустимими доказами, оскільки на них відсутні посилання на ресурси, з яких вони отримані, що не дає можливості встановити їх достовірність. 
		Щодо інформації із інтернет видання Крим.Реалії (а.с. 21) про те, що у серпні 2015 року в приміщення ком`юніті-центру Queer Home Odessa, в якому проходив закритий захід в рамках фестивалю «Одеса Прайд», увірвалися радикально налаштовані особи, які кинули кілька петард. При цьому, з вказаного видання вбачається, що проведення маршу рівності було заборонено рішенням суду, а організатори заходу не повідомили про них правоохоронні органи. Вказане свідчить про те, що заборона проведення таких заходів не сприяє зняттю напруги, оскільки учасники проводять ці акції всупереч заборон та без повідомлення про це компетентні органи для забезпечення додаткового правопорядку та безпеки.
		Що стосується інформації з інтернет видання InfoKava (а.с. 22-25), згідно якої в центрі Одеси 20.07.2015 взірвали гей-клуб, то з нього не вбачається, що в цьому закладі проводились будь-які мирні зібрання.
		Також не можуть бути прийняті до уваги і інформації з Інтернет видань про те, що Народний Рух України, ВО «Свобода», Петиції сім`я, молодь, діти звернулись до місцевої влади про недопущення проведення фестивалю рівності у м. Львові, оскільки такі жодним чином не дають підстав для висновків існування реальної небезпеки заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрози здоров`ю населення, правам і свободам учасників акцій та інших людей.
		Європейський Суд з прав людини визнає, що будь-яка подія в громадському місці викликає певною мірою перешкоди для загального перебігу життя, включаючи порушення руху і за відсутності насильства з боку демонстрантів, важливо, щоб влада продемонструвала певний ступінь терпимості щодо мирних зібрань, щоб свобода зібрань не була позбавлена своєї суті і змісту.
		У рішенні від 02.10.2001 у справі «Станков та Об`єднана македонська організація Ілінден проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що якщо будь-яка ймовірність напруги і гарячого обміну думками між протилежними групами у ході демонстрації буде підставою для її заборони, суспільство буде позбавлене можливості почути інші погляди з будь-якого питання, яке посягає на думку більшості.
		Право на свободу мирних зібрань захищене державою, яка зобов`язана забезпечити його ефективну практичну реалізацію. 
		Держави повинні не лише охороняти право на мирні зібрання, а й утримуватися від застосування необґрунтованих обмежень цього права.
		З огляду на викладене, суд першої інстанції, допустивши порушення норм матеріального і процесуального права, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для обмеження Громадській організації «Інсайт» у реалізації права на мирні зібрання, а тому оскаржувана постанова в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в цій частині позову.
		Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд  
		 
		постановив:
		 
		апеляційну скаргу Громадської організації «Інсайт» задовольнити.
		Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2016 року у справі № 813/913/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог про встановлення обмеження на реалізацію права на мирні зібрання Громадській організації «Інсайт» та прийняти нову постанову, якою в цій частині позову відмовити.
		У решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2016 року у справі № 813/913/16 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
		На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
		 
		Головуючий:О.М. Гінда
		 
		Судді:В.Я. Качмар
		 
		В.В. Ніколін
		 
		Постанова у повному обсязі складена та підписана 10.06.2016.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...