Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 164/160/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 14.06.2016. Зареєстровано: 14.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2016.
Дата набрання законної сили: 06.06.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 164/160/13-к  Провадження №11-кп/773/90/16 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1  Категорія:ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст.127;  ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 365; ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 28 КК України. Доповідач:                 ОСОБА_2 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		06 червня 2016 року                                 місто Луцьк
		 Апеляційний суд Волинської області в складі:
		головуючого судді  ОСОБА_2 , 
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		при секретарі  ОСОБА_5 ,
		з участю прокурора  ОСОБА_6 ,
		обвинувачених  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
		захисників  ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_21 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_17 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_22  на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 02 червня 2015 року, яким
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Цегів Горохівського району, житель АДРЕСА_1 , громадянин України, з вищою освітою, одружений, непрацюючий, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимий, 
		засуджений за ч. 3 ст. 365 КК України на 7(сім) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання  «старший лейтенант внутрішньої служби»,
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Годомичі Маневицького району, житель АДРЕСА_2 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , громадянин України, з вищою освітою, одружений, працює гол.інженером Управління водного господарства Маневицького району, раніше не судимий, 
		засуджений за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 127 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі; 
		за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 365 КК України на 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки з позбавленням, відповідно до ст. 54 КК України, спеціального звання  «майор внутрішньої служби»; за ч. 2 ст. 365 КК України  4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання  «майор внутрішньої служби».
		На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування ОСОБА_7 призначено 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання  «майор внутрішньої служби».
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець та житель АДРЕСА_3 , громадянин України, з вищою освітою, одружений, працює тренером Маневицької ДЮСШ, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, 
		засуджений за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі; 
		за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України йому призначено покарання 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки з позбавленням, відповідно до ст. 54 КК України, спеціального звання  «майор внутрішньої служби».
		На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбування ОСОБА_10 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки з позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціального звання  «майор внутрішньої служби».
		На підставі ст.75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку
		не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. 
		На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_10 покладено обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися до інспекції для реєстрації.
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Дубно Рівненської області, житель АДРЕСА_4 , громадянин України, з базовою вищою освітою, одружений, працює на Луцькому підприємстві енергетики, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимий, 
		засуджений за ч.1 ст.28, ч.1 ст.127 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі; 
		за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки з позбавленням, відповідно до ст. 54 КК України, спеціального звання  «капітан внутрішньої служби».
		На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбування ОСОБА_9 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання  «капітан внутрішньої служби».
		На підставі ст.75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. 
		На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_9 покладено обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися до інспекції для реєстрації.
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець та житель АДРЕСА_5 , громадянин України, з професійно-технічною освітою, непрацюючий, неодружений, раніше не судимий, 
		засуджений за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі; 
		за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки з позбавленням, відповідно до ст. 54 КК України, спеціального звання  «молодший сержант внутрішньої служби».
		На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбування ОСОБА_11 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки з позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціального звання  «молодший сержант внутрішньої служби».
		На підставі ст.75 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. 
		На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_11 покладено обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися до інспекції для реєстрації.
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець та житель АДРЕСА_6 , зареєстрований в АДРЕСА_7 , громадянин України, з базовою вищою освітою, працюючий робітником ДП „Волиньторф, неодружений, раніше не судимий, 
		засуджений за ч.1 ст.28, ч.1 ст.127 КК України на 3 роки позбавлення волі; 
		за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання  «молодший сержант внутрішньої служби».
		На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбування ОСОБА_12 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки та із позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціального звання  «молодший сержант внутрішньої служби».
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_12 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. 
		На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_12 покладено обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися до інспекції для реєстрації.
		ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець та житель АДРЕСА_8 , громадянин України, з повною загальною середньою освітою, одружений, на утриманні малолітня дочка ІНФОРМАЦІЯ_7 , непрацюючий, раніше не судимий, 
		засуджений за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України на 3 роки позбавлення волі; 
		за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки та позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання  «старший сержант внутрішньої служби».
		На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбування ОСОБА_13 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання  «старший сержант внутрішньої служби».
		На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_13 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. 
		На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_13 покладено такі обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися до інспекції для реєстрації
		ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженець смт. Маневичі, житель АДРЕСА_9 , громадянин України, з професійно-технічною освітою, непрацюючий, одружений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимий, 
		засуджений за ч.1 ст.28, ч.1 ст.127 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі; 
		за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання  «старший сержант внутрішньої служби».
		На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбування ОСОБА_14 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання  «старший сержант внутрішньої служби».
		На підставі ст.75 КК України ОСОБА_14 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. 
		На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_14 призначено обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися до інспекції для реєстрації.
		ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженець с. Городок Маневицького району, житель АДРЕСА_10 , громадянин України, з базовою вищою освітою, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимий, 
		засуджений за ч.1 ст.28, ч.1 ст.127 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі; 
		за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки з позбавленням, відповідно до ст. 54 КК України, спеціального звання  «лейтенант внутрішньої служби».
		   На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбування ОСОБА_15 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки з позбавленням, відповідно до ст. 54 КК України, спеціального звання  «лейтенант внутрішньої служби».
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_15 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. 
		На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_15 покладено такі обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися до інспекції для реєстрації.
		ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженець с. Замостя Маневицького району, житель АДРЕСА_11 , громадянин України, з повною середньою освітою, одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимий,
		засуджений за ч.1 ст.28, ч. 1 ст.127 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі; 
		за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки та із позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання  «старший прапорщик внутрішньої служби».
		На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбування ОСОБА_16 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 (три) роки та із позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання  «старший прапорщик внутрішньої служби».
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_16 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. 
		На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_16 покладено обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися до інспекції для реєстрації.
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання, а в строк відбування покарання зарахувати ОСОБА_7 строк перебування під вартою з 19 серпня 2011 року по 10 квітня 2013 рік, а ОСОБА_8  з 12 серпня 2011 року по 10 квітня 2013 року.
		Стягнуто з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 в доход держави по 174 (сто сімдесят чотири) гривні 47 копійок з кожного судових витрат за проведення судових експертиз.
		Вироком вирішено долю речових доказів.
		Розглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд, -    
		                   ВСТАНОВИВ:
		Даним вироком ОСОБА_8 визнано винним в тому, що він перебуваючи на посаді старшого оперуповноваженого по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів сектору організації оперативної роботи управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області згідно наказу начальника управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області від 05 квітня 2011 року № 24 о/с 20 квітня 2011 року в період часу з 20 год. 15 хв. до 20 год. 40 хв., перебуваючи в службовому кабінеті начальника Маневицької виправної колонії № 42, розташованому на другому поверсі адміністративного приміщення над черговою частиною, що знаходиться по вул. Карла Маркса, 25 в смт. Маневичі Волинської області, будучи службовою особою  працівником правоохоронного органу та представником влади, явно виходячи за межі наданих йому повноважень щодо застосування фізичної сили до засудженого при відсутності для цього будь - яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_23 виконував всі вимоги персоналу установи, будь - якого опору не чинив, руки останнього були заведені назад за спину і на них були одягнені наручники, при з`ясуванні причин та обставин втечі ОСОБА_23 з місця відбування покарання умисно наніс останньому один удар лівою ногою в область живота, чим заподіяв закриту тупу травму живота у вигляді забою підшлункової залози, що призвела 21 квітня 2011 року, біля 6.30 год. до смерті ОСОБА_23 . 
		Згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 ,,а від 24 травня 2011 року за ступенем тяжкості стосовно живої особи вказана закрита тупа травма черева у вигляді забою підшлункової залози у ОСОБА_23 за ознакою наявності загрозливих для життя явищ належала б до категорії тяжких тілесних ушкоджень. 
		Обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді начальника Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області, 20 квітня 2011 року в період часу з 20 год. 15 хв. до 21 год. 10 хв., знаходячись в службовому кабінеті начальника установи, розташованому на другому поверсі адміністративного приміщення над черговою частиною, що по вул. Карла Маркса, 25 в смт. Маневичі Волинської області, будучи службовою особою  працівником правоохоронного органу та представником влади, явно виходячи за межі наданих йому повноважень щодо застосування фізичної сили до засуджених, при відсутності для цього будь - яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_23 виконував всі вимоги персоналу установи, будь - якого опору не чинив, руки останнього були заведені назад за спину і на них були одягнені наручники, при з`ясуванні причин та обставин втечі ОСОБА_23 з місця відбування покарання ОСОБА_7 наніс останньому один удар рукою в область голови, внаслідок чого ОСОБА_23 було спричинено ОСОБА_7 тілесне ушкодження у вигляді синця правої тім`яно - скроневої ділянки волосистої частини голови, що згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 ,, а від 24 травня 2011 року за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень. 
		В подальшому ОСОБА_7 у вищевказаному кабінеті з метою принизити особисту гідність засудженого ОСОБА_23 примусив його стати на коліна та просити вибачення за вчинену ним 15 березня 2011 року втечу з установи по виконанню покарань. Крім цього, ОСОБА_7 , діючи з вищевказаною метою, а також, щоб завдати фізичного болю ОСОБА_23 примусив останнього рухатися перед працівниками Маневицької виправної колонії № 42 на колінах з власними кросівками в зубах із свого службового кабінету, що розташований на другому поверсі, по бетонній підлозі та сходинковому маршу на перший поверх у приміщення № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, внаслідок чого ОСОБА_23 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців передніх поверхонь обох колін та множинних саден обох колін, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 ,,а від 24 травня 2011 року за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень. 
		Крім того, в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених в присутності працівників чергової зміни установи ОСОБА_7 примусив ОСОБА_23 , який стояв на колінах, повторно вибачитися перед ними за вчинену втечу та необхідність у зв`язку з цим несення ними посиленого режиму служби, у тому числі додаткових чергувань, а також участі в позаробочий час в розшукових заходах. 
		Отже умисними діями начальника Маневицької виправної колонії № 42 ОСОБА_7 , які полягали у перевищенні влади та службових повноважень, було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам ОСОБА_23 , зокрема, передбаченого ст.28 Конституції України права на повагу до його гідності, і спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців передніх поверхонь обох колін, множинних саден обох колін та синця правої тім`яно - скроневої ділянки волосистої частини голови, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного правоохоронного органу в особі Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області.
		Крім того, продовжуючи свої протиправні дії, 20 квітня 2011 року в період з 21 год. 20 хв. до 21 год. 40 хв. начальник Маневицької виправної колонії № 42 ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, що по АДРЕСА_11 , куди був поміщений засуджений ОСОБА_23 , будучи службовою особою  працівником правоохоронного органу та представником влади, всупереч положенням ст. 28 Конституції України, ст. 106 Кримінально - виконавчого кодексу України, п. п. 59 - 61 ,,Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом ДДУПВП № 275 від 25 грудня 2003 року, при відсутності будь - яких підстав для застосування фізичної сили і спецзасобів до засудженого ОСОБА_23 , оскільки останній виконував всі вимоги персоналу установи, будь - якого опору не чинив, перебував у наручниках із заведеними назад руками, віддав наказ працівнику чергової зміни установи ОСОБА_14 оголосити сигнал тривоги „Буря - 2 для збору особового складу чергової зміни в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених та наказав працівникам вищевказаної установи по виконанню покарань - начальнику відділу нагляду і безпеки установи ОСОБА_10 , черговому помічнику начальника установи ОСОБА_9 , заступнику чергового помічника начальника установи, начальнику чергової зміни ОСОБА_16 , оперуповноваженому оперативного відділу ОСОБА_15 , молодшим інспекторам відділу нагляду і безпеки ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 силоміць положити засудженого ОСОБА_23 на стіл та нанести останньому удари гумовими кийками КГ  73 по сідницях, а також керував їх діями щодо черговості нанесення ударів, тобто організував вчинення підлеглими перевищення влади та службових повноважень. Виконуючи наказ ОСОБА_7 , начальник відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії № 42 ОСОБА_10 наніс засудженому ОСОБА_23 гумовим кийком чотири удари по сідницях, черговий помічник начальника установи ОСОБА_9 - два удари, оперуповноважений оперативного відділу установи ОСОБА_15 - шість ударів по п`ятах обох ніг засудженого, заступник чергового помічника начальника установи, начальник чергової зміни відділу нагляду і безпеки ОСОБА_16 - два удари по п`ятах обох ніг засудженого, молодші інспектори відділу нагляду і безпеки установи ОСОБА_14 - шість ударів по сідницях, ОСОБА_13  п`ять ударів по сідницях, ОСОБА_11 - чотири удари по сідницях, а ОСОБА_12  три удари по сідницях. 
		Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_7 , що полягали в організації перевищення його підлеглими влади та службових повноважень, поєднаних із застосуванням насильства, ОСОБА_23 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді множинних зливних синців обох сідниць, множинних синців задньої поверхні лівого стегна, обширного синця задньої і бокових поверхонь правого стегна, синця і внутрішньо шкірного крововиливу передньої поверхні правого стегна, множинних синців обох гомілок і ступень, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 ,,а від 24 травня 2011 року належать до категорії легких тілесних ушкоджень.
		Умисними діями начальника Маневицької виправної колонії № 42 ОСОБА_7 , які полягали в організації перевищення влади та службових повноважень працівниками установи, що супроводжувались насильством над потерпілим ОСОБА_23 , було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема, передбаченим ст.28 Конституції України права на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного правоохоронного органу в особі Маневицької виправної колонії №42 УДДУПВП у Волинській області.
		Крім того, начальник Маневицької виправної колонії № 42 ОСОБА_7 , продовжуючи свої протиправні дії, які виразились в організації та керуванні катуванням засудженого ОСОБА_23 при відсутності будь - яких підстав для застосування фізичної сили і спецзасобів до даного засудженого, оскільки останній перебував у наручниках із заведеними назад руками і будь - якого опору не чинив, в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, де знаходився ОСОБА_23 , з метою покарати його за вчинену ним втечу з установи виконання покарань та заподіяти ОСОБА_23 сильний фізичний біль та фізичні і моральні страждання, віддав наказ начальнику відділу нагляду і безпеки установи ОСОБА_10 , черговому помічнику начальника установи ОСОБА_9 , молодшому інспектору відділу нагляду і безпеки ОСОБА_14 прикувати в даному приміщенні ОСОБА_23 наручниками до металевої решітки вікна із заведеними назад руками на висоті приблизно 1.7 м та залишити останнього в такому положенні роздягнутим на ніч. ОСОБА_23 , будучи обмеженим у рухах та перебуваючи в безпорадному стані, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_11 , спричинених обвинуваченим ОСОБА_8 , біля 6 год. 30 хв. помер на місці події.
		Згідно висновку судово - медичного експерта № 37 ,,б від 30 травня 2011 року потерпілий ОСОБА_23 під час перебування в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, будучи прикованим до решітки вікна, відчував фізичний біль як в місцях отриманих тілесних ушкоджень, так і в м`язах та зв`язковому апараті неприродно розташованих кінцівок та тулуба. 
		Обвинувачений ОСОБА_10 , перебуваючи на посаді начальника відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області, 20 квітня 2011 року в період часу з 21 год. 20 хв. до 21 год. 40 хв. на виконання явно злочинного наказу начальника установи ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, що по АДРЕСА_11 , куди був поміщений ОСОБА_23 , будучи службовою особою  працівником правоохоронного органу та представником влади, явно виходячи за межі наданих їм повноважень щодо застосування фізичної сили до засуджених, при відсутності для цього будь - яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_23 виконував всі вимоги персоналу установи, будь - якого опору не чинив, руки останнього були заведені назад за спину і на них були одягнені наручники, разом з іншими працівниками установи по виконанню покарань, діючи групою осіб без попередньої змови між собою при з`ясуванні причин та обставин втечі ОСОБА_23 з місця відбування покарання ОСОБА_10 наніс останньому не менше чотирьох ударів гумовим кийком КГ - 73 по сідницях, внаслідок чого ОСОБА_23 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді множинних синців обох сідниць, множинних синців задньої поверхні лівого стегна, обширного синця задньої і бокових поверхонь правого стегна, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 ,,а від 24 травня 2011 року за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень. 
		Отже умисними діями начальника відділу нагляду та безпеки Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області ОСОБА_10 , які полягали у перевищенні наданих йому влади та службових повноважень, що вчинені групою осіб без попередньої змови між собою супроводжувались насильством над потерпілим ОСОБА_23 , було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема, передбаченого ст. 28 Конституції України права на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу державного правоохоронного органу в особі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області.
		Крім того, продовжуючи свої протиправні дії, 20 квітня 2011 року, приблизно о 21 год, 20 хв. начальник відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області ОСОБА_10 на виконання явно злочинного наказу начальника установи ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, що по АДРЕСА_11 , куди був поміщений ОСОБА_23 , будучи службовою особою  працівником правоохоронного органу та представником влади, явно виходячи за межі наданих йому повноважень щодо застосування фізичної сили до засуджених, при відсутності для цього будь - яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_23 виконував всі вимоги персоналу установи, будь - якого опору не чинив, руки останнього були заведені назад за спину і на них були одягнені наручники, ОСОБА_10 з метою заподіяти ОСОБА_23 сильний фізичний біль, фізичні і моральні страждання, разом з черговим помічником начальника установи ОСОБА_24 , заступником чергового помічника начальника установи, начальником чергової зміни ОСОБА_16 , оперативним уповноваженим оперативного відділу ОСОБА_15 , молодшими інспекторами відділу нагляду і безпеки ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , будучи службовими особами  працівниками правоохоронного органу та представниками влади, поклавши силоміць засудженого ОСОБА_23 на стіл, діючи групою осіб без попередньої змови між собою умисно нанесли останньому численні удари гумовими кийками по тілу. 
		Так, начальник відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії № 42 ОСОБА_10 , діючи групою осіб без попередньої змови між собою умисно наніс гумовим кийком ГК  73 потерпілому ОСОБА_23 не менше чотирьох ударів по сідницях, черговий помічник начальника установи ОСОБА_24  не менше двох ударів, оперативний уповноважений оперативного відділу ОСОБА_15 та заступник чергового помічника начальника установи, начальник чергової зміни відділу нагляду і безпеки ОСОБА_16  відповідно не менше десяти ударів по сідницях та двох ударів по п`ятах обох ніг, молодші інспектора відділу нагляду і безпеки ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11  не менше десяти ударів, а ОСОБА_12  двох ударів по сідницях, внаслідок чого умисно заподіяли останньому сильний фізичний біль, фізичне та моральне страждання. 
		Після цього за наказом начальника установи ОСОБА_7 ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , продовжуючи свої протиправні дії, які спрямовані на катування засудженого ОСОБА_23 , при відсутності будь-яких підстав для застосування фізичної сили і спецзасобів до нього, який будь-якого опору не чинив, в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених з метою заподіяти останньому сильний фізичний біль, фізичні та моральні страждання прикували ОСОБА_23 наручниками до металевої решітки вікна із заведеними назад руками на висоті приблизно 1.7 м та залишили останнього в такому положенні роздягнутим на ніч.
		Згідно висновків судово  медичних експертиз № № 37 ,,а, 37 ,,в відповідно від 24 та 30 травня 2011 року у ОСОБА_23 виявлені тілесні ушкодження у вигляді множинних зливних синців обох сідниць, множинних синців задньої поверхні лівого стегна, обширного синця задньої і бокових поверхонь правого стегна, множинних синців обох ступнів ніг, які за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень. Виявлені на тілі потерпілого ОСОБА_23 тілесні ушкодження утворились внаслідок не менше 65 травмуючих контактів (ударів). Останній під час нанесення ударів, будучи прикованим до решітки вікна, відчував фізичний біль, як в місцях отриманих тілесних ушкоджень, так і в м`язах та зв`язковому апараті неприродно розташованих кінцівок та тулуба.
		Згідно наказів начальника управління ДДУПВП у Волинській області від 05 квітня 2011 року № 24 о/с, 01 грудня 2010 року № 192 о/с, 29 липня 2010 року № 113 о/с, 25 жовтня 2010 року № 172 о/с, 15 вересня 2006 року № 154 о/с обвинувачений ОСОБА_9 призначений на посаду чергового помічника начальника Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області, а обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14  на посаду молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області. Відповідно до наказів начальника управління ДДУПВП у Волинській області від 16 вересня 2010 року № 75 о/с та від 01 жовтня 2010 року № 157 о/с ОСОБА_15 призначений на посаду оперуповноваженого оперативного відділу Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області, а ОСОБА_16  на посаду заступника чергового помічника начальника установи, начальника чергової зміни відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області.
		Згідно ст. 2 Закону України ,,Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів від 23 грудня 1993 року № 3781  XII органи та установи виконання покарань мають статус правоохоронного органу і як службові особи та працівники правоохоронного органу вказані особи повинні суворо дотримуватися вимог Конституції України та норм чинного законодавства.
		Обвинувачений ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді чергового помічника начальника Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області, ОСОБА_16  на посаді заступника чергового помічника начальника установи, начальника чергової зміни відділу нагляду і безпеки установи, ОСОБА_15  на посаді оперуповноваженого оперативного відділу вказаної колонії, ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 - на посадах молодших інспекторів відділу нагляду і безпеки виправної колонії, 20 квітня 2011 року в період часу з 21 год. 20 хв. до 21 год. 40 хв. на виконання явно злочинного наказу начальника вищевказаної установи ОСОБА_7 в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області, що по вул.Карла Маркса, 25 в смт. Маневичі Волинської області, куди був поміщений засуджений ОСОБА_23 , будучи службовими особами  працівниками правоохоронного органу та представниками влади, ОСОБА_9 відповідає за стан правопорядку в установі, виконання встановленого розпорядку дня, дотримання законності в поводженні із засудженими, п. 1 Посадової інструкції заступника чергового помічника начальника установи, начальника чергової зміни відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії № 42, згідно якої ОСОБА_16 організовує та контролює виконання завдань молодшими інспекторами відділу нагляду і безпеки, дотримання ними законності в поводженні із засудженими під час підтримання встановленого режиму відбування покарання і запобігання з їх боку злочинам та правопорушенням, п. 12, п. 3.5 Посадової інструкції молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки, згідно яких ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 зобов`язані у взаємовідносинах із засудженими проявляти коректність та не допускати порушень законності, лише у встановленому законом порядку застосовувати до засуджених фізичну силу та спеціальні засоби, явно виходячи за межі наданих їм повноважень щодо застосування фізичної сили до засуджених за відсутності для цього будь - яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_23 виконував всі вимоги персоналу установи, будь - якого опору не чинив, руки останнього були заведені назад за спину і на них були одягнені наручники, нанесли останньому гумовим кийком КГ - 73 по сідницях ОСОБА_9 - два удари, ОСОБА_15 - шість ударів по п`ятах обох ніг, ОСОБА_16 - два удари по п`ятах обох ніг, ОСОБА_14 - шість ударів по сідницях, ОСОБА_13  п`ять ударів по сідницях, ОСОБА_11 - чотири удари по сідницях, а ОСОБА_12  три удари по сідницях засудженого ОСОБА_23 , внаслідок чого останньому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді множинних зливних синців обох сідниць, множинних синців задньої поверхні лівого стегна, обширного синця задньої і бокових поверхонь правого стегна, множинних синців обох гомілок та ступнів ніг, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 ,,а від 24 травня 2011 року належать до категорії легких тілесних ушкоджень.
		Отже умисними діями ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , які полягали у перевищенні влади та службових повноважень, що супроводжувались насильством над потерпілим ОСОБА_23 , було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема, передбаченого ст.28 Конституції України права на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного правоохоронного органу в особі Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області.
		Крім того, ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді чергового помічника начальника Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області, ОСОБА_10  на посаді начальника відділу нагляду і безпеки установи, ОСОБА_14  на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки виправної колонії, продовжуючи свої протиправні дії, 20 квітня 2011 року в період часу з 21 год. 20 хв. до 21 год. 40 хв. на виконання явно злочинного наказу начальника вищевказаної установи ОСОБА_7 та під його керівництвом в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області що по вул. Карла Маркса, 25 в смт. Маневичі Волинської області, куди був поміщений засуджений ОСОБА_23 , будучи службовими особами  працівниками правоохоронного органу та представниками влади, за відсутності жодних підстав для застосування фізичної сили і спецзасобів до засудженого ОСОБА_23 , оскільки останній перебував в наручниках із заведеними назад руками і будь - якого опору не чинив, з метою покарати останнього за вчинену ним втечу з установи по виконанню покарань та заподіяти ОСОБА_23 сильний фізичний біль, фізичні і моральні страждання, всупереч положенням ст.3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.28 Конституції України, ст.106 Кримінально - виконавчого кодексу України, прикували засудженого ОСОБА_23 наручниками до металевої решітки вікна із заведеними назад руками на висоті приблизно 1.7 м та залишили його частково роздягнутим у такому положенні на ніч у вищевказаному неопалюваному приміщенні, де останній, будучи обмеженим у рухах та перебуваючи в безпорадному стані, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_12 біля 6.30 год. помер на місці події.
		   Згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 ,,б від 30 травня 2011 року ОСОБА_23 під час перебування в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку, будучи прикутим до решітки вікна, відчував фізичний біль, як в місцях отриманих тілесних ушкоджень, так і в м`язах та зв`язковому апараті неприродно розташованих кінцівок та тулуба.
		   В поданій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_21 не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинувачених, вважає вирок суду незаконним з підстав невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особам обвинувачених. Посилається на те, що при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд не надав належної правової оцінки характеру та ступеню суспільної небезпеки вчинених ними злочинів, не достатньо врахував, що ОСОБА_7 вину визнав частково, а ОСОБА_8 взагалі не визнав.
		   Судом зайво віднесено до пом`якшуючих покарання обставин ОСОБА_7 з`явлення із зізнанням  явку з повинною в судовому засіданні він заперечив.
		   Приймаючи рішення про звільнення з випробовуванням ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , суд не надав належної правової оцінки характеру та ступеню суспільно небезпечного злочину.
		   Події, які сталися 4 роки тому, набули широкого суспільного резонансу по усій країні. Вчинені злочини є злісні та цинічні, мають руйнівні наслідки і якщо винні не будуть суворо засудженні, вони можуть повторитися. Просить вирок Маневицького районного суду від 02 червня 2015 року в частині призначеного покарання обвинуваченим скасувати та постановити новий, яким призначити покарання:
		ОСОБА_8  за. 3 ст.365 КК України 9 (дев`ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та відповідно до ст. 54 КК України позбавити спеціального звання «старший лейтенант внутрішньої служби»; 
		ОСОБА_7  за ч.3 ст.27, ч. 1 ст.127 КК України  3 (три) роки позбавлення волі; ч. 2 ст.365 КК України  5 (п`ять) років позбавлення волі, за ч.3 ст.27, ч.2 ст.365 КК України  6 (шість) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах. Відповідно до ст.54 КК України позбавити спеціального звання «майор внутрішньої служби».
		На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом складання покарань остаточно призначити ОСОБА_7 7 (сім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах. Відповідно до ст.54 КК України позбавити спеціального звання «майор внутрішньої служби».
		ОСОБА_10  - за ч.1 ст.28, ч.1 ст.127 КК України  3 (три) роки позбавлення волі, за ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України  5 (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах із позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання - майор внутрішньої служби.
		На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_10 5 (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 3 (три) роки та відповідно до ст.54 КК України з позбавленням спеціального звання «майор внутрішньої служби»;
		ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11  - за ч.1 ст.28, ч.1 ст.127 КК України  3 (три) роки позбавлення волі; за ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України  4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки та із позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціальних звань.
		   На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити обвинуваченим до відбування покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 3 (три) роки та із позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціальних звань.
		   В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вважає, що при призначенні йому покарання суд не звернув увагу на те, що він особисто сприяв розкриттю злочину, будь-яких тілесних ушкоджень потерпілому, які спричинили смерть останнього не наносив. Будь-яких претензій чи позову з боку потерпілих до нього немає. Зазначає, що судом не враховано його щирого каяття. Заперечує той факт, що з метою завдання фізичного болю потерпілому ОСОБА_23 він примушував рухатись останнього на колінах із кросівками в зубах. Також заперечує той факт, що давав наказ про застосування спец заходів чи фізичної сили в кімнаті №2 до потерпілого ОСОБА_23 . Жодних свідчень засуджених чи свідків про те, що він дав вказівку заходити молодшим інспекторам в кімнату №2 у матеріалах справи немає. Силоміць покласти ОСОБА_23 на стіл в кімнаті №2 він вказівки не давав. Наказ прикувати ОСОБА_23 до металевої віконної решітки він не давав. Просить вирок суду змінити та обрати йому покарання не пов`язане з позбавленням волі.
		   В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_17 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 вважає що при призначенні покарання останньому судом не враховано пом`якшуючі покарання обставини, а саме, що він позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце роботи, мати ОСОБА_7 є пенсіонером та хворіє, її чоловік та молодший син померли, а тому вона знаходиться на утриманні обвинуваченого. Також зазначає, що не взято до уваги роль ОСОБА_7 в побитті ОСОБА_23 . Просить вирок суду змінити та обрати ОСОБА_7 покарання не пов`язане з позбавленням волі.
		   В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_8 та доповненні до неї вказується, що судом першої інстанції в основу його обвинувачення безпідставно покладені показання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , оскільки перший у своїх суперечливих показаннях лише висловлював припущення про нанесення апелянтом удару в груди чи в плече, чи рукою чи ногою, а інший обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні також показав, що стверджувати про нанесення ОСОБА_8 удару він не може, оскільки таке твердження було також його припущенням. Висновок судово-медичної експертизи №29 від 11.06.2012 року та аналогічний йому висновок №51 від 08.09.2014 року навпаки спростовують пред`явлене йому обвинувачення. Висновками даних експертиз встановлено, що «мали місце не менше трьох травмуючи контактів тупих твердих предметів з черевом потерпілого. Кожен контакт черева і травмую чого фактора міг призвести до ушкодження підшлункової залози», зазначено, що не виключена можливість їх утворення в результаті одного удару, але якого з трьох і хто їх заподіяв, у той час як йому вміняється лише один удар. Не враховано, що в судовому засіданні експерт ОСОБА_25 пояснив, що три синці на череві утворилися внаслідок трьох ударів і кожен із цих ударів міг бути причиною травмування підшлункової залози.
		   Судом першої інстанції допущена неповнота судового слідства, яка полягає в тому, що ОСОБА_8 та його захиснику безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотань про допит осіб, показання яких могли мати істотне значення для ухвалення законного, оьгрунтованого та справедливого судового рішення. А саме: виклик експерта ОСОБА_25 для дачі пояснень по судово-медичній експертизі та про виклик експерта ОСОБА_26 для дачі пояснень стосовно висновку криміналістичної експертизи лакофарбових матеріалів і покриттів. Крім того, не були допитані свідки ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , хоча їх показання є суттєвими, оскільки вони чули крики, що лунали з кімнати №2 з 22 год. до 00 год. 20.04.2011 року, що може свідчити про факт побиття ОСОБА_23 у вказаний період часу.
		   За позицією обвинувачення, з якою погодився суд першої інстанції, ОСОБА_23 помер внаслідок нанесення ОСОБА_8 удару лівою ногою в область живота, чим було заподіяно закриту тупу травму живота у вигляді забою підшлункової залози, що призвело до смерті. Даний висновок суду обґрунтовується показаннями ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , висновками криміналістичної та судово-медичних експертиз. 
		   Судом першої інстанції не проаналізовано і не дано належної оцінки вищеперерахованим доказам, які жодним чином не підтверджують його винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України.
		   Також, на думку апелянта, при розгляді даного кримінального правопорушення допущені інші порушення. Так, розгляд справи в суді першої інстанції відбувався головуючим суддею ОСОБА_1 , який ухвалював і постанову про повернення справи прокурору для проведення додаткового розслідування. ОСОБА_8 вважає, що повторна участь одного і того самого судді при розгляді даного кримінального провадження є порушенням ст.35 КПК України та порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Дана позиція підтверджується практикою Європейського суду з прав людини в рішенні «Мироненко та Мартейко проти України. У рішенні констатовано порушення п.1 ст.6 Конвенції в частині права на розгляд справи безстороннім судом  кримінальну справу відносно заявників по суті розглядав той самий суддя, який раніше направив її на додаткове розслідування на підставі клопотання представника потерпілого, зазначивши у постанові, що підсудні крім викрадення вчинили ще й інший злочин  вимагання, який не було розслідувано.
		   Судом першої інстанції було неправильно застосовано щодо ОСОБА_8 закон України про кримінальну відповідальність, оскільки в його діях відсутній склад злочину, а його вина у вчиненні злочину не доведена, висновки суду про заподіяння ним удару потерпілому ґрунтуються на припущеннях.
		    ОСОБА_8 прохає скасувати вирок суду першої інстанції, а кримінальне провадження відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. 
		   Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_22 в апеляційній скарзі також вказує на недостатність доказів обвинувачення його підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений. Прохає вирок щодо ОСОБА_8 скасувати, а кримінальне провадження закрити. З метою об`єктивності розгляду провадження прохає допитати в суді апеляційної інстанції судово-медичного експерта ОСОБА_25 , який був доповідачем при проведенні судово-медичної експертизи.
		\   В запереченні на апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника прокурор просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що вирок Маневицького районного суду є законним та належним чином вмотивованим, а надані суду докази належним чином оцінені ним під час судового розгляду. Зазначає, що слідчим та прокурором під час досудового розслідування виконані всі слідчі дії вказані в постанові суду. Встановлено в ході розслідування, що удар в черево, від якого наступила смерть ОСОБА_23 наніс ОСОБА_8 . Суд правильно взяв до уваги показання дані обвинуваченими ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .
		   В запереченні обвинуваченого ОСОБА_7 на апеляцію прокурора вважає наведені у ній доводи з приводу його причетності до примушування ОСОБА_23 ставати на коліна, просити вибачення за вчинену ним втечу, та дачі вказівок застосування щодо останнього незаконних методів впливу безпідставними. Просить врахувати, що вину він визнав та розкаявся, обрати йому покарання не пов`язане з позбавленням волі.
		Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , їх захисників, які подані обвинуваченими та їх захисниками апеляційні скарги підтримали і заперечили апеляційну скаргу прокурора, прокурора, який підтримав подану процесуальним керівником апеляційну скаргу і заперечив апеляційні скарги ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та їх захисників, обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_20 , які апеляційні скарги заперечували, прохали вирок щодо них залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_17 , прокурора до задоволення не підлягають, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 та в його інтересах захисника ОСОБА_22 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
		Винуватість обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які вони засуджені, стверджується дослідженими в судовому засіданні доказами; доведеність їх винуватості та правильність кваліфікації дій учасниками кримінального провадження не оспорюється.
		Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 на те, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання не звернув увагу на те, що він особисто сприяв розкриттю злочину і будь-яких тілесних ушкоджень потерпілому, які спричинили смерть ОСОБА_23 , не наносив колегія суддів до уваги не приймає з таких підстав.
		Хоча вироком Манеевицького районного суду і не встановлено обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , але суд першої інстанції до обставин, що пом`якшують його покарання, відніс з`явлення із зізнанням. У той же час суд, урахував тяжкість скоєних ОСОБА_7 злочинів, обставини їх вчинення, зокрема роль ОСОБА_7 , який є організатором катування потерпілого ОСОБА_23 , те, що він будучи начальником виправно-трудової установи, давав вказівки своїм підлеглим застосовувати фізичне насильство до потерпілого.
		Заперечення ОСОБА_7 в апеляційній скарзі своєї вини в тому, що він з метою завдання фізичного болю ОСОБА_23 примущував рухатися його на колінах з кросівками в зубах і що давав наказ про застосування спеціальних заходів чи фізичної сили в кімнаті №2 до потерпілого ОСОБА_23 , не заслуговує на увагу, оскільки це є повністю доведеним показаннями обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 про те, що ОСОБА_7 особисто спостерігав за виконанням своїх наказів щодо застосування фізичної сили і катувань відносно ОСОБА_23 , а тому дані обставини, на думку колегії суддів, не можуть свідчити про повне розкаяння з боку ОСОБА_7 .
		Обставини, на які посилаються в апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_17 , зокрема, те, що обвинувачений вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, його сімейний стан, роль у вчиненні кримінальних правопорушень були враховані судом першої інстанції при ухваленні вироку і призначенні покарання ОСОБА_32 . А тому підстав для зміни вироку щодо ОСОБА_7  і призначення йому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі колегія суддів не знаходить. Необхідність відбування ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі судом першої інстанції достатньо вмотивована. 
		При цьому також є необґрунтованим посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції при визначенні покарання ОСОБА_7 не враховано ступень тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень і що він являвся їх організатором. Дані обставини суд врахував і призначив ОСОБА_7 покарання з дотриманням вимог ст.65 КК України.
		Крім того, колегія суддів бере до уваги, що з моменту скоєння кримінальних правопорушень ОСОБА_7 на час розгляду справи в апеляційній інстанції минув тривалий час. Крім того, ОСОБА_7 за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, має на утриманні хвору матір, що підтверджується наданими ним в апеляційну інстанцію довідками.
		Як видно із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 згідно наказу від 05 квітня 2011 року №24 призначений на посаду старшого оперуповноваженого по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів сектору організації оперативної роботи управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області.
		Всупереч посадової Інструкції та службовим обов`язкам ОСОБА_8 він 20 квітня 2011 року в кабінеті начальника Маневицької виправної колонії №42 приймав участь у допиті засудженого ОСОБА_23 з приводу з`ясування підстав і причин його втечі з місця відбування покарання. В порушення ст.28 Конституції України, ст.106 КВК України та «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань», затверджених наказом ДДУПВП №275 від 25 грудня 2003 року, застосував до засудженого ОСОБА_23 насильство, нанісши удар ногою в живіт.
		Факт нанесення ОСОБА_8 удару потерпілому ОСОБА_23 ногою в живіт підтверджується наступними доказами: 
		Як видно із показань в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_7 , він бачив як ОСОБА_8 в кабінеті начальника установи на другому поверсі під час з`ясування обставин втечі ОСОБА_33 із установи приймав свою ногу від черевної порожнини потерпілого, після чого останній присів на коліна. 
		Обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що бачив як ОСОБА_8 знаходився біля ОСОБА_23 і хоча сам момент нанесення удару ногою потерпілому він не бачив, але по рухах ОСОБА_8 і поведінці після цього ОСОБА_23  останній зігнувся і позадкував назад, впавши на коліна, а ОСОБА_8 відводив ногу як після нанесеного удару.
		В суді апеляційної інстанції обвинувачені ОСОБА_7 і ОСОБА_9 підтвердили дані ними раніше показання щодо обставин нанесення удару потерпілому ОСОБА_8 .
		Зазначення ОСОБА_8 в апеляційній скарзі про те, що дані обвинувачені не бачили момент удару, а зробили такий помилковий висновок, виходячи із своїх суб`єктивних міркувань колегія суддів оцінює критично, оскільки вважає, що такі висновки ОСОБА_7 і ОСОБА_9 зробили на підставі спостереження ними за діями ОСОБА_8 , а також за відповідною реакцією потерпілого.
		Висновком криміналістичної експертизи лакофарбових матеріалів і покриттів №2260 від 08.07.2011 року встановлено, що на лівій пілочці куртки потерпілого ОСОБА_23 є нашарування незначної кількості речовини, яка збігається за окремими родовими ознаками (кількістю пігментів та їх кольором) з кремом в нашаруванні кольору «КІWІ» та кремом в нашаруванні на туфлях, вилучених 30 квітня 2011 року у ОСОБА_8 .
		Посилання ОСОБА_8 в апеляційній скарзі на те, що даний висновок криміналістичної експертизи не може беззаперечно свідчити про залишення слідів крему на куртці засудженого ОСОБА_23 і що висновок експертизи не дає чіткої відповіді, що це був крем саме із взуття, вилученого у ОСОБА_8 колегією суддів хоча і не заперечується, але разом з тим слід зазначити, що оцінка даному висновку як доказу надається у сукупності з іншими доказами, в тому числі показаннями обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , про які згадано вище. 
		Разом з тим, колегія суддів погоджується із твердженнями апелянта про те, що судом першої інстанції не встановлено, що смерть потерпілого ОСОБА_23 наступила внаслідок нанесення саме ОСОБА_8 удару ногою в живіт.
		Посилання судом першої інстанції у вироку на те, що в ході розгляду кримінального провадження не здобуто будь-яких інших доказів, які свідчили б про інші обставини отримання ОСОБА_23 виявленого в нього тілесного ушкодження у вигляді забою підшлункової залози, який розвинувся в результаті закритої травми живота, не відповідає встановленим обставинам вчинення злочину.
		Так, згідно висновку судово-медичної експертизи №37 а від 24 травня 2011 року, на який суд посилається як на доказ вини обвинувачених, в тому числі і ОСОБА_8 , причиною смерті ОСОБА_23 став забій підшлункової залози, який розвинувся в результаті закритої травми живота: підшкірних крововиливів епігастральної ділянки живота з переходом в обидві підреберні ділянки живота; поширених крововиливів в брижу тонкого кішківника, поперечної ободочної кишки, в параневральну жирову клітковину лівої нирки… Дане тілесне ушкодження виникло внаслідок травмуючої дії тупого предмету(предметів), будь-які характерні особливості слідоутворюючої поверхні якого(яких) в ньому відображення не знайшли, згідно своїх макро  і мікроскопічних особливостей, не більш як за 1-3 доби до моменту смерті ОСОБА_23 .
		Зазначення у висновку додаткової судово-медичної експертизи №37 б від 30 травня 2011 року про те, що «не виключається ймовірність виникнення забою підшлункової залози у потерпілого ОСОБА_23 від нанесеного ОСОБА_8 удару ногою потерпілому у верхню частину передньої черевної стінки  в ділянку проекції підшлункової залози» не може підтверджувати винуватість даного обвинуваченого в смерті потерпілого, тим більше, що судом не встановлено, в яку саме частину тіла потерпілого було нанесено удар.
		Висновком додаткової судово-медичної експертизи №29 від 11.06.2012 року(т.4 а.кп.125-139) встановлено, а висновком комісійної судово-медичної експертизи №51 від 14.08.2014 року(т.4 а.кп.184-200) підтверджено  п.5, що «…Враховуючи патоморфологію та локалізацію пошкоджень на передній поверхні черева слід рахувати, що мали місце не менше трьох травмуючих контактів тупих твердих предметів з черевом; кожен контакт черева і травмую чого фактора міг призвести до забою підшлункової залози; у той же час слід зазначити, що враховуючи анатомічну будову черевної стінки та локалізацію підшкірно-лоєво-м`язевих крововиливів у ній (соковиті, з невеликими проміжками), не виключена можливість їх утворення у результаті одного контакту з тупим твердим предметом.»
		Зазначення у даному висновку комісійної судово-медичної експертизи про те, що «не виключена можливість їх утворення у результаті одного контакту з тупим твердим предметом не може свідчити про те, що дійсно від одного удару і тим більше саме від удару ОСОБА_8 наступила смерть потерпілого ОСОБА_23 .
		В судовому засіданні апеляційної інстанції судово-медичний експерт ОСОБА_25 підтвердив достовірність наданих ним висновків судово-медичних експертиз.
		Таким чином, враховуючи, що обвинувачення ОСОБА_8 у перевищені службових повноважень, що спричинили смерть ОСОБА_23 побудоване на припущеннях, колегія суддів вважає, що його дії неправильно кваліфіковано за ч.3 ст.365 КК України.
		В ході розгляду кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_8 дійсно допустив перевищення влади та своїх службових повноважень, тобто умисно будучи службовою особою, вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що супроводжувалися насильством  нанесенням удару ногою по тілу потерпілого ОСОБА_23 при з`ясуванні обставин його втечі з місць позбавлення волі і ці дії заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам окремого громадянина і державним інтересам.
		А тому дії ОСОБА_8 слід перекваліфікувати з ч.3 ст.365 КК України на ч.2 ст.365 КК України.
		Посилання в апеляційній скарзі на неналежне формулювання обвинувачення ОСОБА_8 як на підставу для скасування щодо нього вироку не заслуговує на увагу, оскільки незначні недоліки, що мали місце при складанні обвинувального акту у даному кримінальному провадженні, не впливають суттєво на формулювання обставин кримінального правопорушення, тим більше, що апеляційний суд прийшов до висновку про неправильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 і необхідність перекваліфікації його дій на більш м`яке кримінальне правопорушення. 
		Зазначення в апеляційній скарзі ОСОБА_8 про допущені процесуальні порушення при розгляді кримінального провадження по суті суддею Маневицького районного суду ОСОБА_1 після того як він приймав рішення про повернення в порядку ст.281 в ред.КПК України 1960 року і посилання при цьому на порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що підтверджується рішенням Європейського суду у справі ОСОБА_34 та Мартейко проти України, на думку колегії суддів, не заслуговує на увагу з таких підстав.
		У постанові судді Маневицького районного суду Волинської області ОСОБА_1 від 21 лютого 2014 року, якою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.365 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.365, ч.3 ст.27, ч.2 ст.365, ч.3 ст.27, ч.1 ст.127 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.365, ч.1 ст.127 КК України повернуто прокурору Волинської області для організації проведення додаткового розслідування, не висловлювалася позиція судді щодо збільшення об`єму обвинувачення, про що йдеться в згаданому рішення Європейського суду. Крім того, відводи судді ОСОБА_1 після автоматизованого розподілу йому справи по закінченні додаткового розслідування ОСОБА_8 та його захисником не заявлялися.
		Отже, на думку колегії суддів, побоювання ОСОБА_8 щодо небезсторонності судді ОСОБА_1 не можна вважати об`єктивно обґрунтованими. А тому в даному випадку порушень п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в даному випадку не було.
		Дії ОСОБА_7 судом правильно кваліфіковано за ч.3 ст.27, ч.1 ст.127, ч.3 ст.27, ч.2 ст.365 КК України, дії обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 правильно кваліфіковано за ч.1 ст.28, ч.1 ст.127, ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України.
		Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_35 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 врахував ступінь суспільної небезпечності вчинених ними злочинів, дані про їх особи.
		Також в суді апеляційної інстанції досліджено інші дані, які додатково характеризують даних обвинувачених  народження у ОСОБА_36 дочки 02.06.2014 року, вагітність його дружини ОСОБА_37 терміном 22 тижні, те, що він позитивно характеризується за місцем проживання. 
		Обвинувачений ОСОБА_12 також позитивно характеризується за місцем проживання та роботи на державному підприємстві «Волиньторф».
		З урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченими ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , зокрема, те, що вчиняючи неправомірні дії, вони залежали по службі від начальника колонії ОСОБА_7 і вимушені були виконувати його вказівки, їх другорядну роль у вчиненні кримінальних правопорушень, а також того, що з моменту їх вчинення минув значний проміжок часу і за цей період обвинувачені не вчинили інших правопорушень, їх відношення до скоєного, колегія суддів вважає, застосування щодо них ст.75 КК України достатньо обґрунтованим.
		Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_8 , його позитивні характеристики, суспільно-небезпечний характер його дій, другорядну роль у вчиненні злочину, колегія суддів вважає, що відносно нього також слід застосувати ст.75 КК України з позбавленням прав займати посади в органах Державної пенітенціарної служби та з позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціального звання старший лейтенант внутрішньої служби.
		 
		Підстав для скасування вироку з наведених в апеляційній скарзі прокурора мотивів, тобто за м`якістю призначеного обвинуваченим покарання колегія суддів не знаходить.
		   Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області, -
		УХВАЛИВ: 
		Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_21 , обвинуваченого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_17 залишити без задоволення, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та в його інтересах захисника ОСОБА_22  задовольнити частково.
		Вирок Маневицького районного суду Волинської області від 02 червня 2015 року відносно ОСОБА_8 змінити.
		Перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч.3 ст.365 КК України на ч.2 ст.365 КК України та призначити йому покарання за цим законом  5(п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк три роки із позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціального звання  старший лейтенант внутрішньої служби.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст.76 КК України обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з`являтися до неї на реєстрацію.
		Зарахувати ОСОБА_8 в строк відбуття покарання перебування його у слідчому ізоляторі з 12 серпня 2011 року по 10 квітня 2013 року із розрахунку згідно ч.5 ст.72 КК України, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.
		Зарахувати ОСОБА_7 в строк відбуття покарання перебування його під вартою з 19 серпня 2011 року по 10 квітня 2013 року із розрахунку згідно ч.5 ст.72 КК України, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.
		В решті вирок залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
		Головуючий: /підпис/
		   Судді: /підпис/ /підпис/
		З оригіналом згідно.
		Ухвала набрала законної сили 06 червня 2016 року.
		Суддя апеляційного суду                         ОСОБА_2 
		Помічник судді                             ОСОБА_38

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...