Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/731/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2016. Зареєстровано: 24.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2016.
Дата набрання законної сили: 25.10.2016
Результат оскарження 25.10.2016 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд : залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 червня 2016 року  18 год. 20 хв.      Справа №  808/731/16   м.ЗапоріжжяЗапорізькій окружний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого - судді  Каракуші С.М., 
		суддів - Прасова О.О., Садового І.В. 
		за участю секретаря Рибакової М.В.
		позивача ОСОБА_1   
		представника позивача ОСОБА_2. 
		представника першого відповідача Калініченко Л.В. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу 
		за позовом: ОСОБА_1
		до: Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії № 3 Національної поліції України
		про: визнання протиправним та скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення коштів 
		     
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся з адміністративним позовом до Національної поліції України (далі - відповідач 1) про: 1) визнання протиправним та скасування рішення Центральної атестаційної комісії № 3  Національної поліції України від 24.12.2015, яким позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді через службову невідповідність та підлягає звільненню зі служби в поліції; 2) визнання протиправним та скасування наказу від 11.02.2016 № 92 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки; 3) поновлення на службі в Національній поліції України на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки; 4) стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12 лютого 2016 року і до моменту фактичного поновлення на службі в Національній поліції України; 5) стягнення моральної шкоди у розмірі 8598 грн. 23 коп. 
		Позивач, вказуючи на те, що він відповідав та відповідає вимогам Закону України «Про національну поліцію», які законодавець висуває до поліцейського, вважає своє звільнення з підстав службової невідповідності безпідставним та протиправним. Позивач вважає, що атестація проведена безпідставно, у зв'язку з чим є незаконною, та висновок атестаційної комісії є необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на фактичних даних щодо його служби в органах внутрішніх справ та у поліції. Також позивач зазначає, що його звільнено під час тимчасової непрацездатності, що є грубим порушенням діючого законодавства. 
		Під час підготовчого провадження представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, зазначена відмова прийнята судом, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди закрито (а.с. 156-158).
		Також судом як другий та третій відповідачі залучені відповідно Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - відповідач 2) та Центральна атестаційна комісія № 3 Національної поліції України (далі - відповідач 3)(а.с. 51, 184).
		При судовому розгляді справи позовна заява в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Центральної атестаційної комісії № 3 Національної поліції України від 24.12.2015 про визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді через службову невідповідність та підлягає звільненню зі служби в поліції залишена без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.   
		В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили його задовольнити та надали пояснення в його обґрунтування, кожен окремо, аналогічні викладеним у позовній заяві.
		          Представник першого відповідача позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити та пояснила, що підставою для прийняття наказу від 11.02.2016 № 92 о/с про звільнення позивача став атестаційний лист ОСОБА_1 від 24.12.2015. Також представник зазначила, що рішення про проведення атестування прийнято головою Національної поліції України, і це є її дискреційним повноваженням. Як вказала представник першого відповідача, атестування проводилось у два етапи, перший з яких - тестування, другий - співбесіда. 17.12.2015 позивач пройшов тестування, за результатами якого отримав за тестом на загальні здібності та навички - 25 балів, за тестом на знання законодавчої бази - 33 бали. Представник пояснила, що позивачем також був пройдений тест Midot IntegriTEST, результати якого направлені на оцінку благонадійності, що дозволяє визначити рівень ризиків деструктивної поведінки працівника та службових зловживань, за результатами проходження якого позивач не рекомендований для служби в поліції. Під час проведення 24.12.2015 співбесіди з ОСОБА_1 ставились запитання з антикорупційного законодавства, при досліджені показників його службової діяльності був розглянутий атестаційний лист, у якому не були зазначені конкретні результати його роботи в поліції, а також досліджені довідки, що були надані у розпорядження атестаційної комісії. Результати атестування позивача оформленні протоколом, відповідно до якого рішення про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, прийнято більшістю голосів. Як зазначила представник відповідача, мотивом для прийняття такого рішення стало те, що позивач заперечує наявність корупції в відділі, приховує інформацію.       
		Представники другого та третього відповідачів, які про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, в судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили, у зв'язку з чим, відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто без їх участі (а.с. 203, 212-213)
		Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		З 15.08.1994 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується копією його послужного списку (а.с. 73-77).
		          Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 2370 о/с «По особовому складу», згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, полковника міліції Частухіна Д.М. з 06.11.2015 звільнено в Запас Збройних Сил за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) до Національної поліції) (а.с.15).
		          Наказом Національної поліції України від 07.11.2015 № 13 о/с «По особовому складу» відповідно до пунктів 9, 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та згідно з наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 13 «Про затвердження тимчасового штату Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції», з 07.11.2015 ОСОБА_1, який мав спеціальне звання «полковник міліції», призначено начальником управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області, присвоївши йому спеціальне звання «полковник поліції» (а.с.86).
		Наказом Національної поліції України від 20.11. 2015 № 210 о/с «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві», прийнято рішення про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, міжрегіональних територіальних органів (ДВБ, ДПН, ДЗЕ, ДК), Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві. Також створено центральну атестаційну комісію; наказано керівникам структурних підрозділів скласти списки поліцейських, що підлягають атестуванню, скласти атестаційні листи стосовно поліцейських, підготувати для надання на засідання атестаційної комісії додаткові матеріали щодо проходження служби поліцейськими, забезпечити прибуття поліцейських на засідання атестаційних комісій у разі необхідності (а.с.92).
		Наказом Національної поліції України від 23.11.2015 № 102 «Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України», керівників структурних підрозділів національної поліції зобов'язано забезпечити доведення до відома всього особового складу під підпис умов атестування працівників, визначених Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, а також забезпечити реєстрацію всіх, без винятку, осіб, які виявили бажання пройти атестування у єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній системі з 24до 26 листопада 2015 року (а.с. 93).       
		Наказом Національної поліції України від 02.12.2015 №134 затверджено персональний склад центральної атестаційної комісії Національної поліції України (а.с.94-95).
		Наказом Національної поліції України від 22.12.2015 №195 внесені зміни до складу центральної атестаційної комісії Національної поліції України та створено в Національній поліції України центральну атестаційну комісію № 3 із затвердженням її персонального складу (а.с.97-98).
		23.12.2015 першим заступником директора Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України складено атестаційний лист на позивача, зі змісту якого вбачається, що позивач за період служби в органах внутрішніх справ та на займаній посаді характеризується позитивно (а.с. 101-102). 
		За результатами тестування позивач набрав 25 з 60 балів (тестування загальних навичок) і 33 з 60 балів (професійне тестування).  
		Також в даному атестаційному листі відображено результати атестування (висновок атестаційної комісії) від 24.12.2015, згідно з яким позивач займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с.103).
		У зв'язку з тим, що позивачем не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності та навички, 30.01.2016 Центральною апеляційною атестаційною комісією Національної поліції України подана ОСОБА_1 скарга на рішення атестаційної комісії визнана такою, що не підлягає розгляду (а.с. 133, 136).   
		          Наказом Національної поліції України від 11.02.2016 № 92 о/с «По особовому складу», відповідно до  підпункту 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» полковника поліції ОСОБА_1, начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки, звільнено зі служби в поліції з 17.02.2016 (а.с. 137).
		Як підстава для звільнення у наказі зазначений атестаційний лист ОСОБА_1 від 24.12.2015.  
		          Вважаючи зазначений наказ протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Оскаржуючи наказ про звільнення зі служби в поліції позивач не погоджується з направленням його на атестацію, оскільки, на його думку, відносно нього були відсутні підстави направлення для проходження атестації, передбачені частиною 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, позивач зазначає про порушення приписів Інструкції, допущених атестаційною комісією під час його атестування, що виключає обґрунтованість та правомірність її висновків про його невідповідність займаній посаді та необхідність звільнення зі служби в поліції.
		За таких обставин та з урахуванням заявлених позовних вимог суд вважає за необхідне дослідити правомірність направлення позивача на атестування, дотримання під час атестування нормативно-правових актів, правомірність наказу від 11.02.2016 № 92 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції, а також наявність підстав для поновлення позивача на попередній посаді та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
		Судом встановлено, що позивача, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, прийнято на службу до поліції на умовах, визначених пунктами 9, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» на підставі його заяви шляхом видання наказу про призначення за його згодою (а.с. 11, 86). 
		          Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України «Про Національну поліцію».
		Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Частиною 1 статті 17 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
		Згідно з частиною 1 статті 48 Закону України «Про національну поліцію», призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону, якою в свою чергу визначено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
		Вимоги до кандидатів на службу в поліції встановлені статтею 49 Закону України «Про Національну поліцію» та передбачають, що на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.
		Вимоги щодо рівня фізичної підготовки для поліцейських та кандидатів, які вступають на службу в поліції, затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
		Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України «Про очищення влади».
		Частиною 2 статті 61 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що не може бути поліцейським: 1) особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою; 2) особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку; 3) особа, яка має непогашену або незняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої; 4) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав; 5) особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією; 6) особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов'язків потрібен такий допуск; 7) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; 8) особа, яка втратила громадянство України та/або має громадянство (підданство) іноземної держави, або особа без громадянства; 9) особа, яка надала завідомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції.
		Крім того, кандидат на службу в поліції має пройти медичні обстеження, перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності, за згодою - тестування на поліграфі, також щодо нього проводиться спеціальна перевірка (стаття 50 Закону).
		За змістом статті 52 Закону України «Про національну поліцію», добір на вакантні посади поліцейських відбувається шляхом проведення конкурсу на службу в поліції та/або на зайняття вакантної посади.
		Пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
		При цьому, положення пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» не містять будь-яких посилань на те, що прийняття працівника міліції на службу в поліцію згідно з даним порядком здійснюється тимчасово.
		Нормами Закону України «Про Національну поліцію» взагалі не передбачено випадки, коли особу може бути прийнято на службу в поліції на тимчасових умовах.
		Так, статтею 58 цього Закону встановлено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.
		Аналізуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що порядок прийняття працівників міліції на службу до поліції є відмінним від загального порядку, у якому здійснюється добір на вакантні посади поліцейських, оскільки передбачає можливість видання органом поліції відповідного наказу про призначення колишнього міліціонера на посаду в Національній поліції України за його згодою, як самостійну і достатню підставу для призначення працівника міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України. 
		При цьому, єдиними обов'язковими умовами прийняття працівника міліції на службу в поліцію на підставі пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» визначено виявлення таким працівником міліції бажання проходити службу в поліції та його відповідність законодавчо встановленим вимогам до поліцейських.
		За вказаних обставин суд вважає необґрунтованими доводи представника першого відповідача про те, що прийняття на службу в Національну поліцію України колишніх співробітників органів внутрішніх справ, у тому числі позивача, проводилось без проведення атестування за скороченою процедурою на посаду тимчасового штату. 
		Норми Закону України «Про Національну поліцію» не передбачають необхідність проходження працівником міліції будь-якої атестації, як умови прийняття на службу до поліції у випадку видання наказу про призначення за його згодою.
		В свою чергу, видання наказу про призначення позивача на посаду поліцейського за його згодою свідчить про те, що позивач відповідає вимогам до кандидатів на службу в поліції, встановленим статтею 49 Закону України «Про Національну поліцію», а також не має відповідних обмежень, передбачених частиною 2 статті 61 цього Закону.
		Таким чином, твердження представника першого відповідача про те, що проходження процедури атестації є обов'язковою умовою проходження служби в поліції колишніх працівників міліції не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
		Мета та підстави атестування поліцейських закріплено в статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».
		Так, відповідно до частини 1 даної статті, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
		Частиною 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» передбачені наступні підстави для проведення атестування поліцейських, а саме: 
		1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;
		2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;
		3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
		Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
		З системного аналізу вищенаведеної норми слідує, що проведення атестації може мати місце виключно у таких випадках: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. 
		При цьому, передумовою прийняття рішення про проведення атестації особи має бути реальне настання обставин або встановлення фактів, що зумовлюють необхідність її проведення: у випадку призначення на вищу посаду - за наявності ініціативи поліцейського або керівництва; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність - за наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.
		Водночас, метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення особи на нижчу посаду або звільнення її зі служби через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишити таку особу на службі і, як крайній захід, звільнення її зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.
		Під час судового розгляду справи суду не надано доказів існування обставин чи встановлення фактів, які б зумовили виникнення підстав для проведення атестації позивача, передбачених частиною 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».
		Як вбачається зі змісту наказу Національної поліції України від 20 листопада 2015 року № 210 о/с «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві», атестація проводилась з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки поліцейських на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. 
		Разом з цим, закріплена у частині 1 статті 57 Закону України «Про національну поліцію» мета атестування не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з визначеними у частині 2 цієї статті підставами для проведення атестування, перелік яких є вичерпним, а відтак, проведення атестування без настання таких підстав, Законом України «Про національну поліцію» не передбачено.
		Таким чином відповідач 1 помилково розцінив мету атестування, закріплену у частині 1 статті 57 Закону України «Про національну поліцію», як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, у тому числі і позивача, переслідуючи ціль визначення їх відповідність займаним посадам поліцейських. 
		Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що на момент прийняття даного наказу були обґрунтовані підстави вважати, що позивач не відповідає займаній посаді. 
		Частиною 4 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
		Такі ж самі положення містить пункт 3 розділу І та підпункт 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за № 1445/27890 (далі - Інструкція).
		За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивача було безпідставно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню відповідно до наказу Національної поліції України від 20.11.2015 № 210 о/с.
		Крім того, висновки за результатами проведеного атестування про службову невідповідність ОСОБА_1 суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, з огляду на наступне. 
		Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, визначається Інструкцією.
		Відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції, атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники. Безпосередній керівник складає атестаційний лист на підлеглого за умови спільної служби в одному підрозділі з ним не менше 3 місяців. Якщо на час складання атестаційного листа керівник не має тримісячного строку спільної служби з поліцейським, який атестується, то такий лист складається заступником керівника або прямим керівником, який має строк спільної служби понад 3 місяці.
		З огляду на положення пункту 7 розділу ІV Інструкції керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.
		Згідно з пунктом 8 розділу IV Інструкції, в атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується:
		1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками;
		2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення;
		3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою;
		4) володіння іноземними мовами;
		5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів;
		6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби;
		7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці;
		8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого;
		9) результати проходження підвищення кваліфікації.
		За приписами пункту 9 розділу ІV Інструкції, прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 
		-          займаній посаді відповідає; 
		-          займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 
		-          займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 
		-          займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
		Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.
		Як встановлено судом, 23.12.2015 першим заступником директора Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України полковником поліції Коваль Є.О. складений атестаційний лист, який містить відомості про проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ з 1994 року, перебування в 2014 році у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучались та брали участь в Антитерористичній операції на території Донецької області. В атестаційному листі також відображені показники роботи УВБ в Запорізькій області за 11 місяців 2015 року під керівництвом ОСОБА_1, та зроблено висновок, що позивач за період служби в органах внутрішніх справ та в займаній посаді зарекомендував себе професійно грамотним керівником, до виконання службових обов'язків відноситься сумлінно, має добру теоретичну підготовку та достатній досвід практичної діяльності (а.с.101-103).
		При цьому, атестаційний лист містить лише підпис прямого керівника позивача - Директора Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України  Г. Грігалашвілі, висновок прямого керівника відсутній.  
		Таким чином, враховуючи положення пункту 9 розділу ІV Інструкції щодо обов'язкового внесення прямим керівником відповідного висновку до атестаційного листа, який повинен передувати результатам тестування та висновкам атестаційних комісій, прийняття атестаційною комісією рішення за результатами атестування позивача без врахування обов'язкових висновків прямого керівника свідчить те, що воно прийняте необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
		Допитаний в судовому засіданні за клопотанням відповідача 1 свідок ОСОБА_7,  який був членом Центральної атестаційної комісії № 3 Національної поліції України, показав що атестаційною комісією були розглянуті матеріали щодо атестування позивача. Як зазначив свідок, як правило в ході співбесіди з'ясовуються обставини, які не випливають з документів, що досліджуються. За результатами співбесіди та розгляду матеріалів комісія дійшла висновку, що позивач не відповідає займаній посаді. Комісією взяті до уваги всі чинники, які повинні враховуватись відповідно до Інструкції. Також свідок зазначив, що на засіданні комісії були присутні всі члени комісії, які заначені у протоколі. Разом з цим, свідок вказав, що конкретних обставин проведення тестування позивача він не пам'ятає. 
		Допитаний свідок ОСОБА_8, який також був членом Центральної атестаційної комісії № 3 Національної поліції України на час проведення співбесіди з позивачем, показав, що рішення атестаційною комісією приймались в комплексі, оцінювались всі «за» та «проти». На засіданні комісії були присутні всі її члени. Також свідок зазначив, що в атестаційному листі обов'язково є висновок прямого керівника, який робиться до рішення атестаційної комісії. 
		При цьому, свідки не змогли вказати обставини, які стали підставою для висновку про службову невідповідність позивача та його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. 
		Відповідно до пункту 10 розділу IV Інструкції, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.
		Згідно з пунктами 11, 12, 13 розділу IV Інструкції, атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, що проходить атестування. За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією. Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.
		З огляду на приписи пункту 15 розділу IV Інструкції, атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
		Пункт 16 розділу IV Інструкції зобов'язує атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження). 
		Відповідно до розділу ІІІ атестаційного листа, позивачем за результатами атестування отримано наступні бали: тестування на загальні навички - 25; професійний тест - 33 (а.с.103).
		Як встановлено судом, 24.12.2015 позивач проходив співбесіду з атестаційною комісією, під час якої, як зазначено у витягу з протоколу ОП №  від 24.12.2015, були досліджені декларація про доходи, послужний список (форми 1), інформаційна довідка, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», інформація з відкритих джерел. Членами атестаційної комісії особі, яка проходить атестування, були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи для подальшого проходження служби в Національній поліції та інше. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення Головою атестаційної комісії поставлено на голосування рішення, а саме: 4 - займаній посаді не відповідає через службову невідповідність, підлягає звільненню зі служби в поліції (а.с.123-124).
		Заперечуючи проти позову, представник першого відповідача, у тому числі, вказувала, що мотивом для прийняття такого рішення атестаційною комісією стало те, що позивач заперечує наявність корупції в відділі, приховує інформацію, разом з цим, протокол Центральної атестаційної комісії № 3 Національної поліції України від 24.12.2015 не містить таких відомостей.       
		Зміст зазначеного протоколу взагалі не відображає питань, які ставились позивачу, та не містить інформацію про надані відповіді, а також не розкриває, які критерії враховувались атестаційною комісією при прийнятті рішення стосовно позивача та на підставі чого зроблено висновок про його службову невідповідність та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.  
		Процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з тим, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, і керівники органів поліції, які реалізовують її результати, і громадськість в межах реалізації суспільного інтересу, і суд, перевіряючи законність проведеного атестування, мали можливість з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.
		Враховуючи, що негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби в поліції через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від його форми (протокол, окремий акт), повинно бути вмотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що були враховані при його прийнятті.
		Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, яким є Національна поліція України, має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для правильного прийняття рішення (вчинення дії), а також таким обставинам має бути надана відповідна оцінка.
		Разом з тим, атестаційною комісією не надано оцінку відповідності позивача жодному з обов'язкових критеріїв, визначених у пункті 16 розділу IV Інструкції. 
		Пунктом 12 Інструкції передбачено право атестаційної комісії робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.
		Будь-які запити, у тому числі, щодо наявності досягнень в роботі, перевірки інформації, розміщеної у відкритих джерелах щодо позивача, пов'язані з його службовою діяльністю, атестаційною комісією здійснені не були, доказів протилежного суду не надано.
		Закон України «Про Національну поліцію», а також Інструкція не наділяють членів атестаційної комісій повноваженням вирішувати питання відповідності поліцейського займаній посаді виключно на підставі власного, суб'єктивного її сприйняття, оскільки такий підхід матиме наслідком прийняття суб'єктивного, необґрунтованого і, як наслідок, неправомірного рішення. 
		Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Неухильне виконання зазначеної норми Основного закону держави є гарантією дотримання принципу верховенства права та положень, закріплених в Європейській конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.  
		Проаналізовані судом матеріали, які були предметом вивчення атестаційної комісії, спростовують висновки атестаційної комісії про те, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, а саме, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.
		Використання під час проходження атестування поліцейських комп'ютерної тестової програми Midot IntegriTest, на результати проходження позивачем якого посилається відповідач 1, не передбачено ані Законом України «Про Національну поліцію», ані Інструкцією, відтак результати такого тестування не можуть бути враховані атестаційною комісією при прийнятті рішення щодо відповідності поліцейського займаній посаді.
		Крім того, протокол атестаційної комісії ОП № від 24.12.2015 серед переліку матеріалів, які було досліджено членами атестаційної комісії під час проведення атестування позивача, не містить відомостей про проходження позивачем тесту Midot IntegriTEST та його результатів, а також про дослідження результатів цього тесту.
		За таких обставин суд вважає, що атестаційною комісією неправомірно прийнято до уваги результати тесту Midot IntegriTEST, а тому висновки атестаційної комісії про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та необхідність звільнення його зі служби у поліції, під час прийняття яких були враховані результати цього тесту, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинних нормативно-правових актів, якими регулюються спірні правовідносини.
		Окрім того, надана до суду копія результатів тесту Midot IntegriTEST не містить будь-яких відомостей, які дозволяли б її ідентифікувати з особою позивача, оскільки відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки (а.с. 118-119).
		Також відсутні докази ознайомлення з ним позивача, що з урахуванням заперечень  позивача про його ознайомлення з результатами тесту, нівелює доказове значення даного документу.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті висновків про результати атестування ОСОБА_1, атестаційною комісією не досліджено та не з'ясовано обставини, встановлення яких законом та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актом є обов'язковим для правильного вирішення питання. Крім того, прийняте за результатами атестування позивача рішення обґрунтовано обставинами, дослідження та оцінка яких не передбачена нормами чинного законодавства.
		Висновок атестаційної комісії про невідповідність поліцейського займаній посаді є обов'язковим для врахування його керівником, та тягне за собою юридичні наслідки у вигляді звільнення з займаної посади. Отже, за своєю правовою природою висновки атестаційної комісії є актом індивідуальної дії. Ключовими ознаками індивідуального правового акту визначається одноразовість його застосування та вичерпання дії фактом його реалізації. Індивідуальний акт після його виконання породжує інші правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Отже, питання правомірності правового акту індивідуального характеру, який вичерпав свою дію шляхом виконання, може бути лише предметом дослідження при наданні оцінки іншим правовідносинам, що на його підставі виникли, та не потребує окремого судового втручання шляхом визнання його протиправним чи скасування, оскільки не забезпечить реального захисту порушених прав. 
		Враховуючи, що реалізація висновку атестаційної комісії стосовно позивача відбулась шляхом прийняття відповідного рішення про його звільнення, і даний висновок вичерпав свою дію фактом його реалізації, належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є саме оскарження наказу про його звільнення.
		Таким чином, враховуючи, що атестування позивача проведене за відсутністю передбачених частиною 2 статті 57 Закону України «Про національну поліцію» підстав, у зв'язку з чим є протиправним, висновок атестаційної комісії про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та необхідність його звільнення зі служби у поліції через службову невідповідність є безпідставним та таким, що не ґрунтується на положеннях чинних нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з займаної посади на підставі атестаційного листа від 24.12.2015 відбулось з порушенням норм чинного законодавства, а відтак заявлені позовні про визнання протиправним та скасування наказу Національної поліції України від 11.02.2016 №  92 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції, а також про поновлення на посаді є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. 
		При цьому, враховуючи положення частини 3 статті 77 Закону України «Про національну поліцію», яка передбачає, що день звільнення вважається останнім днем служби, у наказі Національної поліції України від 11.02.2016 №  92 о/с вказано про звільнення позивача зі служби в поліції з 17.02.2016, таким чином позивач підлягає поновленню на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 18.02.2016. 
		Пунктом 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визначено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.
		При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100). Так, згідно з вимогами пункту 2 Порядку №100, обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
		Відповідно до пункту 5.8 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. 
		Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач після звільнення з Національної поліції до Центру зайнятості не звертався та на обліку не перебуває, у зв'язку з чим, на користь позивача підлягає стягненню сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу починаючи з 18.02.2016 (наступний день за днем звільнення) по 10.06.2016 (день ухвалення судового рішення),  кількість днів вимушеного прогулу станом на 10.06.2016 становить 114 календарних днів.
		Відповідно до довідки Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №100 від 24.03.2016 про доходи позивача, за останні два повних календарних місяці роботи перед звільненням грошове забезпечення ОСОБА_1 склало: 12711 грн. в грудні 2015 року та 13198 грн. в січні 2016 року (а.с. 46). 
		Таким чином, середньоденне грошове забезпечення складає 417 грн. 88 коп., обраховане як 12711грн. грошове забезпечення за грудень 2015 року +  13198 грн. грошове забезпечення за січень 2016року) / 62 кількість календарних днів = 417 грн. 88 коп.
		Отже, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на користь позивача, становить: 417 грн. 88 коп. х 114 календарних днів = 47638 грн. 32 коп. 
		Враховуючи, що позивач проходив службу в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України, суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід стягнути саме з відповідача 2.
		Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення грошового забезпечення підлягають частковому задоволенню, та стягненню підлягає таке забезпечення з 18.02.2016 і з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, а не з 12.02.2016 та з Національної поліції України, як просить позивач.
		За вказаних обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
		Доводи позивача про те, що його звільнено у період тимчасової непрацездатності суд вважає необґрунтованими.  
		Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України № 455 від 13.11.2001, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України  04.12.2001 за № 1005/6196, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
		Надані позивачем виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 875 проктологічного відділення Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради та довідка цієї ж установи від 18.02.2016, відповідно до яких ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 15.01.2016 по 18.02.2016, не є листком непрацездатності, а тому не можуть підтверджувати непрацездатність позивача у період з 15.01.2016 по 18.02.2016 (а.с. 10, 16).
		Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства  України, під час прийняття постанови суд вирішує в тому числі чи є підстави допустити негайне виконання постанови.
		За приписами пункту 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України,  негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення з відповідача 2 на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 12954 грн. 50 коп.  ((12711 грн. грошове забезпечення за грудень 2015 року + 13198 грн. грошове забезпечення за січень 2016 року) /2 = 12954 грн. 50 коп.) підлягає негайному виконанню.
		          Керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 71, 86, 158 - 163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		     
		 ПОСТАНОВИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України від 11.02.2016 № 92 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції за підпунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 полковника поліції ОСОБА_9 (М-050473), начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, з 17 лютого 2016 року.     
		 Поновити полковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 18 лютого 2016 року.
		Стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2016 по 10.06.2016 у розмірі 47638 (сорок сім тисяч шістсот тридцять вісім) 32 коп.  
		У решті позовних вимог відмовити. 
		Постанова суду в частині поновлення полковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 18 лютого 2016 року та в частині стягнення з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 12954 (дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 50 коп. підлягає негайному виконанню.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. 
		Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                       С.М. Каракуша
		 
		Суддя                                                                               О.О. Прасов 
		 
		Суддя                                                                          І.В. Садовий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...