Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/27030/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 24.06.2016. Зареєстровано: 25.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		21 червня 2016 року                      № 826/27030/15
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовом          ОСОБА_1
		до                    Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича
		третя особа, що не заявляє самостійних вимог не предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
		про                    визнання протиправним та скасування рішення в частині, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі -позивач) з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадиров В.В., Уповноважена особа, відповідач 1), третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд), в якому просить суд:
		          - визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича в частині визнання договору №009-26050-270215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США від 27.02.2015, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ідентифікаційний код 34047020) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), нікчемним та застосування до нього наслідків нікчемності правочину (договору), яке оформлене наказом №813 від 16.09.2015 (в тому числі додатки до нього). 
		          - визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ідентифікаційний код 34047020) Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення відомостей про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору №009-26050-270215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США від 27.02.2015, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ідентифікаційний код 34047020) та ОСОБА_1.
		          - зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за договором №009-26050-270215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США від 27.02.2015, що укладений між ним та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ідентифікаційний код 34047020), та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором №009-26050-270215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США від 27.02.2015 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 
		Ухвалою суду від 29.02.2016р. залишено без розгляду позовні вимоги в частині  визнання  протиправними та скасування рішення Фонду, які оформлені відповідними наказами та/або рішеннями та/або протоколами, якими договір банківського вкладу (депозиту) №009-26050-270215 «Зростаючий» у доларах США від 27.02.2015 вважається нікчемним та/або визнано нікчемним та/або до нього вирішено застосувати наслідки нікчемності договорів (правочинів).
		Протокольною ухвалою суду процесуальний статус ФГВФО з відповідача 2 змінено на 3-ю особу.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.02.2015 між ним та ПАТ «Дельта Банк» укладений Договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США №009-26050-270215, на підставі якого Банк відкрив Вкладнику (позивачу) відповідний вкладний (депозитний) рахунок.
		27 лютого 2015 року на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_3 (боржник перед кредитором - ОСОБА_1 згідно розписки від 20.08.2014) було внесено 7000 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 46570356 від 27.02.2015.
		В подальшому, позивачу стало відомо про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» та про те, що Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. № 813 від 16.09.2015 визнано нікчемними правочини згідно з переліком, у т.ч. - вказаний вище договір банківського вкладу (депозиту).
		На адресу ОСОБА_1 надійшло повідомлення № 8821/3096 від 23.09.2015, в якому повідомлялось про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) №009-26050-270215 від 27.02.2015 року, укладеного між AT «Дельта Банк» та ОСОБА_1 згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.
		Представник Уповноваженої особи (далі - відповідач) подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що операція з перерахування грошових коштів з поточного рахунку фізичної особи ОСОБА_3 безпосередньо на депозитний рахунок позивача суперечить п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у АТ «Дельта Банк», що є обов'язковими до застосування сторонами (умов договору), а зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається.
		Фактично ж кошти на рахунок позивача вносилися третьою особою, шляхом безготівкового перерахування, що є порушенням умов договору та п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у АТ «Дельта Банк».
		На переконання відповідача, ця обставина свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання клієнтами Банку сум, що перевищують суми гарантованого відшкодування за проведеними операціями, а отже їх нікчемність.
		В наданих запереченнях проти адміністративного позову, представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову повністю відмовити.
		В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.
		Представник третьої особи в судове засідання не прибув. Подав письмові заперечення по справі, в яких зазначає, що позивач є тією особою, яка не набула права на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки договір банківського вкладу є нікчемним, а відтак позивача правомірно не було включено до повного Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів.
		У своїх письмових запереченнях по справі представник Фонду просив в задоволенні позову повністю відмовити.
		Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст.128 КАС України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.
		Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне. 
		27 лютого 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (Вкладник) укладено Договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США №009-26050-270215 (далі - Договір №009-26050-270215).
		За умовами вказаного Договору, сума Вкладу складає 4000 доларів США.
		Вклад залучається на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6 цього Договору, та по 13 березня 2015 року включно.
		Процентна ставка на суму Вкладу становить 5,5 процентів річних.
		Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 26302113051268.
		Також, 27.02.2015 між Банком та Вкладником укладено Додаткову угоду № 1 до Договору банківського вкладу (депозиту) №009-26050-270215 від 27.02.2015, якою, зокрема, передбачено, що сторони домовились викласти пункт 1.8 ст. 1 Договору в наступній редакції: « 1.8 Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору. 
		У разі, якщо в день укладання Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму Вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений».
		27 лютого 2015 року ОСОБА_3 (Платник) на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_1 (Бенефіціар) № НОМЕР_2 було внесено 4000 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 46570356 від 27.02.2015.
		В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" від 02 березня 2015 року № 150, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 березня 2015 року прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" № 51, згідно з яким з 03 березня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича. Тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно.
		Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" від 08.04.2015 № 71 в ПАТ "Дельта Банк" тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015 включно.
		Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" від 03.08.2015 № 147 строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" продовжено по 02.10.2015 включно.
		У той же час, судом встановлено, що згідно витягу з Протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк", призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" № 408 від 29.05.2015 від " 15" вересня 2015 року, Комісія дійшла до висновку, що Договори банківських вкладів, укладені між Банком та фізичними особами після 16.01.2015 включно, за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є одночасно кредиторами Банку, є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Також, Комісія вирішила затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі й договір банківського вкладу (депозиту) №009-26050-270215 від 27.02.2015, укладений між позивачем та АТ "Дельта Банк".
		Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" № 813 від 16.09.2015 вирішено застосувати наслідки нікчемності Договорів банківських вкладів (депозитів), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" згідно переліку, наведеного в Додатку № 1, в якому міститься інформація про договір банківського вкладу (депозиту) №009-26050-270215 від 27.02.2015.
		Крім того, судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" від 02 жовтня 2015 року № 664, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 жовтня 2015 року прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" № 181, згідно з яким з 05 жовтня 2015 року розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"; уповноваженою особою Фонду на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича та останньому делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк".
		Як вже зазначалось, на підставі наказу Уповноваженої особи № 813 від 16.09.2015 про  визнання нікчемними правочинів, на адресу ОСОБА_1 надійшло повідомлення № 8821/3096 від 23.09.2015, в якому повідомлялось про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) №009-26050-270215 від 27.02.2015 року, укладеного між AT «Дельта Банк» та ОСОБА_1 згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 
		Незгода з рішенням відповідача, оформленого у вигляді наказу № 813 від 16.09.2015 про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту), протиправними діями щодо не включення відомостей про Вкладника до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду, а також необхідність в зобов'язанні відповідача вчинити певні дії, обумовили ОСОБА_1 на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
		Оцінивши за правилами статті 86 КАС України надані особами, які беруть участь у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.
		Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860 (далі - Положення № 14).
		Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
		Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).
		Згідно із положеннями п. 3 ч. 1 ст. 2 цього Закону (в редакції чинній в момент укладення договору банківського вкладу (депозиту)), вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
		Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI).
		Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону № 4452-VI (чинна редакція) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
		При цьому, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону № 4452-VI.
		Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку) (ч. 1 ст. 27 Закону № 4452-VI).
		Згідно з ч. 2 статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
		Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника (ч. 3 ст. 27 Закону № 4452-VI).
		Окрім цього, відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (в редакції до внесення змін згідно із рішенням від 29 вересня 2014 № 104, які набрали чинності 11 листопада 2014 року) (далі - Положення № 14) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).
		Згідно з п. 4 розділу ІІІ Положення № 14 перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
		Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
		Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
		Між тим, після внесення змін до п. 3 розділу ІІІ вказаного Положення № 14, цим пунктом передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім іншого, формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).
		Після внесення змін до п. 4 розділу ІІІ Положення № 14 абзацом першим цього пункту передбачено, що перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
		Пунктом другим розділу IV Положення № 14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
		Пунктом четвертим розділу IV Положення № 14 передбачено, що Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Пунктом шостим цього розділу вказаного Положення встановлено, що на підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Як встановлено під час розгляду справи, наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. від 16.09.2015 № 813 застосовано наслідки нікчемності до договорів банківських вкладів (депозитів) згідно переліку, в т.ч. й до договору банківського вкладу (депозиту) №009-26050-270215 від 27.02.2015.
		З матеріалів справи вбачається, що договір банківського вкладу (депозиту) №009-26050-270215, визнано Уповноваженою особою нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, а саме через те, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок перерахування коштів на вкладний рахунок іншою фізичною особою з метою створення штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування коштів за рахунок держави.
		А тому відповідач вважає, що, укладаючи такий договір банківського вкладу (депозиту) банк надав кредитору переваги (пільги), прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.
		Проте, при укладанні договору банківського вкладу (депозиту) №009-26050-270215 додаткових пільг чи переваг надання Банком кредитору або вкладнику судом не встановлено, а тому суд вважає безпідставним посилання відповідача на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як встановлену підставу визнання договору банківського вкладу нікчемним. При цьому, суд наголошує, що питання гарантування виплати відшкодування за договором банківського вкладу це гарантований Законом обов'язок держави.
		Крім того, визнаючи договір банківського вкладу (депозиту) №009-26050-270215 від 27.02.2015 нікчемним, представник відповідача посилався на незаконність зарахування вкладу на рахунок позивача шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи. Вказані доводи суд також вважає необґрунтованими, оскільки ні Законом України «Про банки і банківську діяльність» або іншими нормативно-правовими актами не передбачена заборона вчинення вищевказаних дій.
		Вказане спростовує висновок Уповноваженої особи про правомірність визнання договору банківського вкладу (депозиту) №009-26050-270215 нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Також, відповідачем не надано доказів наявності інших підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, внаслідок яких правочин позивача з АТ «Дельта Банк» є нікчемним.
		Надаючи оцінку встановленим під час розгляду справи обставинам, суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
		Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Приписами ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
		Суд зазначає, що доводи відповідача, викладені в запереченнях проти адміністративного позову щодо отримання певних переваг перед іншими вкладниками стосуються не позивача, а іншої особи, а відтак, не можуть бути враховані при вирішенні даної справи.
		При цьому, належних та допустимих доказів, які б підтверджували недобросовісність позивача та його обізнаність щодо можливих неправомірних дій особи, на яку вказує відповідач суду останнім надано не було.
		Разом з тим, такі підстави, як «вчинення правочинів з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів», чи «правочини мають на меті збільшення гарантованої суми, що відшкодовується вкладникам Фондом гарантування вкладів фізичних осіб», «дроблення коштів вкладника» не відносяться до переліку підстав, за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним.
		Крім того, відповідачем не доведено, що укладення депозитного договору та перерахування коштів на депозитний рахунок містить ознаки правочину, який міг би спричинити неплатоспроможність Банку.
		Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
		Згідно із частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
		Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
		Крім того, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
		Проте, Уповноваженою особою Фонду не наведено та не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
		Враховуючи, що доводи Уповноваженої особи про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №009-26050-270215 не знайшли свого підтвердження під час вирішення справи, суд приходить до висновку, що рішення Уповноваженої особи про застосування наслідків нікчемності до договорів банківських вкладів (депозитів), в т.ч. й до договору банківського вкладу (депозиту) №009-26050-270215 від 27.02.2015 та застосування наслідків недійсності правочину, яке оформлено наказом від 16.09.2015 № 813, є безпідставним та підлягає скасуванню в цій частині, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову у вказаній частині.
		У той же час, вимога позивача про визнання протиправними дій Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. щодо не включення відомостей про ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, згідно договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між ним та ПАТ «Дельта Банк», задоволеною не підлягає, оскільки на час вчинення оскаржуваних дій було чинним рішення Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. про визнання нікчемним вказаного вище правочину, а відтак вказана обставина свідчила про те що позивач не був вкладником в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI.
		Вирішуючи позовну вимогу позивача щодо зобов'язання Уповноваженої особи включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, відомості про ОСОБА_1 за Договором банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» в доларах США №009-26050-270215, укладеного між ним та ПАТ «Дельта Банк» та подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за Договором банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» в доларах США №009-26050-270215, укладеного між Позивачем та ПАТ «Дельта Банк» (ідентифікаційний код 34047020), за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
		Пунктом шостим розділу ІІІ Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
		Виходячи з системного аналізу вказаних нормативно-правових актів, суд дійшов до висновку про те, що надання Уповноваженою особою додаткової інформації про вкладника на підставі п. 6 р. ІІІ Положення № 14, є підставою для включення такого вкладника до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Наведене свідчить, що після складення та затвердження Переліку вкладників та передачі Уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду, уповноважена особа Фонду не має права вносити зміни до Переліку вкладників, а має право лише надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників.
		Зазначене вказує на те, що позивачем в частині позовних вимог щодо зобов'язання Уповноваженої особи Фонду включити до переліку вкладників інформацію щодо позивача обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки після складення та затвердження переліку вкладників можливим є лише надання Уповноваженою особою Фонду додаткової інформації про вкладників до Фонду.
		З огляду на викладене, суд вважає, що вищевказану вимогу позивача необхідно задовольнити у спосіб зобов'язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за Договором банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США №009-26050-270215 за рахунок Фонду.
		При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на Постанову НБУ від 30.10.2014 № 692/БТ ПАТ «Дельта Банк», враховуючи наступне.
		Так, в наданих суду письмових запереченнях відповідач зазначив, що оспорювана угода укладена 27.02.2015р., тобто після прийняття рішення про визнання ПАТ «Дельта Банк» проблемним, а тому є підстави вважати її укладеною з порушенням вимог, що були встановлені Національним Банком України, у зв'язку з чим і визнано укладений договір нікчемним.
		Частиною 6 статті 67 Закону України "Про банки та банківську діяльність"  передбачено право Національного банку України запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, встановленим     статтею 73 цього Закону.
		Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку, Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
		Статтею 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено обов'язок Національного банку України прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних відповідно критеріїв, визначених в ньому.
		Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
		Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
		Основним підзаконним нормативним актом, що регулює діяльність банків у випадку визнання їх проблемними є Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку   України від 17.08.2012 року № 346.
		Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку (п 5.1. Положення).
		Згідно з п.п.5.2., 5.3. Положення Національний банк України для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку одночасно з призначенням куратора банку може залучати фахівців з бухгалтерського обліку, юридичних питань, з питань платіжних систем, інформаційних технологій та з інших питань. Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну/дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління Національного банку України.
		Отже, згадуваними законодавчими актами не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.
		Крім того, як зазначено вище, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Отже, позивач не міг знати про віднесення Банку до категорії проблемних.
		Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч. 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статей 69, 70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
		Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідно до ч. 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
		Приймаючи до уваги викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, - 
		П О С Т А Н О В И В:
		1.          Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		2.          Визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича в частині визнання договору №009-26050-270215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США від 27.02.2015, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ідентифікаційний код 34047020) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), нікчемним та застосування до нього наслідків нікчемності правочину (договору), яке оформлене наказом №813 від 16.09.2015 (в тому числі додатки до нього). 
		3.          Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором №009-26050-270215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США від 27.02.2015 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 
		4.          В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		5.          Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1  (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 730 (сімсот тридцять) грн. 70 коп.
		 
		Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...