Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/4371/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано для оприлюднення: 24.06.2016. Зареєстровано: 27.06.2016. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2016.
Дата набрання законної сили: 21.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"21" червня 2016 р. Справа № 922/4371/15 
		 
		Колегія суддів у складі:
		головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Гетьман Р.А. 
		при секретарі Євтушенку Є.В.
		 
		 
		за участю представників сторін:
		прокурор - Чалий М.Г.,
		першого позивача - Богуцька В.В,,
		другого позивача - Пономаренко В.І.,
		третього позивача - Дяченко В.П.,
		відповідача - не з`явився,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 1558 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2016 по справі
		 
		за позовом Заступника Генерального прокурора України м. Київ в інтересах держави в особі:
		1. Кабінету Міністрів України, м. Київ
		2. Міністерства оборони України, м. Київ
		3. Військово-медичного клінічного центру Північного регіону України, м. Харків 
		 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Земінвест", м. Київ 
		 
		про витребування майна,- 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду Харківської області 09.07.2015 року з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України; Міністерства оборони України; Військово-медичного клінічного центру Північного регіону України про визнання за державою України в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України право власності на будівлі та споруди, що розташовані за адресою м. Харків, вул. Культури, 5, а саме: нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 3024,1 кв. м; нежитлову будівлю літ. В-2 загальною площею 707,2 кв. м; нежитлову будівлю Д-3 загальною площею 1484,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. Ж-1 загальною площею 163,0 кв. м; нежитлову будівлю літ. И-1 загальною площею 60,7 кв. м, нежитлову будівлю літ. Е-1 загальною площею 129,8 кв.м. Крім того, прокурор просить витребувати з чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Земінвест" будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Культури, 5, а саме: нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 3024,1 кв. м; нежитлову будівлю літ. В-2 загальною площею 707,2 кв. м; нежитлову будівлю Д-3 загальною площею 1484,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. Ж-1 загальною площею 163,0 кв. м; нежитлову будівлю літ. И-1 загальною площею 60,7 кв. м, нежитлову будівлю літ. Е-1 загальною площею 129,8 кв. м та передати їх на баланс військово-медичного клінічного центру Північного регіону України (ЄДРПОУ 07931813, військова частина НОМЕР_1 ).
		Позовні вимог вмотивовані тим, що під час відчуження спірного майна сторонами недотримані вимоги законодавства щодо отримання дозволу на відчуження майна від Кабінету Міністрів України, його відчуження не погоджено з Фондом державного майна України, реалізація будівель і споруд відбулася за відсутності конкурсної процедури та безпосередньо Міністерством оборони України, а не уповноваженим на те підприємством (організацією), що свідчить про нікчемність правочинів та вибуття майна з володіння держави поза її волею.
		Рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2016 по справі № 922/4371/15 позов задоволено. Визнано за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України право власності на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Культури, 5, а саме: нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 3024,1 кв. м; нежитлову будівлю літ. В-2 загальною площею 707,2 кв. м; нежитлову будівлю Д-3 загальною площею 1484,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. Ж-1 загальною площею 163,0 кв. м; нежитлову будівлю літ. И-1 загальною площею 60,7 кв. м, нежитлову будівлю літ. Е-1 загальною площею 129,8 кв.м.
		Витребувано з чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Земінвест" (ЄДРПОУ 32669394, 03115, м. Київ, проспект Перемоги, 136, оф. 34) будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Культури, 5, а саме: нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 3024,1 кв. м; нежитлову будівлю літ. В-2 загальною площею: 707,2 кв. м; нежитлову будівлю Д-3 загальною площею 1484,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. Ж-1 загальною площею 163,0 кв. м; нежитлову будівлю літ. И-1 загальною площею 60,7 кв. м, нежитлову будівлю літ. Е-1 загальною площею 129,8 кв. м та передати їх на баланс військово-медичного клінічного центру Північного регіону України (ЄДРПОУ 07931813, військова частина НОМЕР_1 . Стягнуто з ТОВ "Земінвест" на користь державного бюджету України 2436,00 грн. судового збору.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Земінвест" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Прокурор в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
		Представник першого позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
		Представник другого позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
		Представник третього позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
		Представник відповідача своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
		Частина 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов`язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
		«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції» 2), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
		На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).
		Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
		18.02.05 р. між Східним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, товариством з обмеженою відповідальністю Консалтинго-правова фірма "Спартак" та управлінням капітального будівництва та придбання житла Міністерства оборони України був укладений договір № 38 "Про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін" (далі - договір, а.с. 40).
		Відповідно до пункту 2.1 договору, його предметом є будівництво у порядку пайової участі об`єктів житлового багатоповерхового комплексу на земельних ділянках загальною площею 0,35 га по вул. Культури, 5 у м. Харків (військове містечко № 9), для забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей.
		14.08.06 р. між Міністерством оборони України, товариством з обмеженою відповідальністю Консалтинго-правова фірма "Спартак" та Східним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України було укладено додаткову угоду №ДУ-1/38 СП3 (а.с. 45), відповідно до умов якої, функції замовника будівництва взяло на себе Міністерство оборони України.
		17.08.06 р. між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю Консалтинго-правова фірма "Спартак" укладено додаткову угоду №ДУ-2/38 СП3, на виконання якої, в обмін на квартири у м. Харків по вул. Котлова, 252 Міністерством оборони України відчужено свою частку товариству з обмеженою відповідальністю Консалтинго-правова фірма "Спартак" у вигляді передачі останньому права власності на будівлі і споруди військового містечка №9.
		У подальшому товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтинге- правова фірма "Спартак", з метою узаконення права власності на нежитлові будівлі військового містечка по вул. Культури, 5 у м. Харків, звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, залучивши третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України.
		Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.08 р. у справі №29/489-08 позовні вимоги задоволено, та за товариством з обмеженою відповідальністю Консалтинго-правова фірма "Спартак" визнано право власності на нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 3024, 1 кв. м; нежитлову будівлю літ. В-2 загальною площею 707,2 кв. м; нежитлову будівлю літ. Д-3 загальною площею 1484,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. Ж-1 загальною площею 163,0 кв. м; нежитлову будівлю літ. И-1 загальною площею 60,7 кв. нежитлову будівлю літ. Е-1 загальною площею 129,8 кв. м, які розташовані по вул. Культури, 5 у м. Харків.
		В апеляційному суді справа по суті не розглядалася у зв`язку з відмовою Харківської міської ради від власної апеляційної скарги.
		Керуючись вказаним рішенням господарського суду Харківської області, комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" зареєструвало право власності за товариством з обмеженою відповідальністю Консалтинго-правова фірма "Спартак" на зазначені будівлі по вул. Культури, 5 у м. Харкові.
		18.06.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю Консалтинго-правова фірма "Спартак" та товариством з обмеженою відповідальністю "Земінвест" (відповідач) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М. за № 1352 (а.с. 53), відповідно до умов якого, товариство з обмеженою відповідальністю "Земінвест" набуло право власності на спірну нерухомість: нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 3024,1 кв. м; нежитлову будівлю літ. В-2 загальною площею 707,2 кв. м; нежитлову будівлю Д-3 загальною площею 1484,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. Ж-1 загальною площею 163,0 кв. м; нежитлову будівлю літ. И-1 загальною площею 60,7 кв. м, нежитлову будівлю літ. Е-1 загальною площею 129,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Культури, 5.
		Прокурор та позивачі вважають, що під час відчуження спірного майна сторонами недотримані вимоги законодавства щодо отримання дозволу на відчуження майна від Кабінету Міністрів України, його відчуження не погоджено з Фондом державного майна України, реалізація будівель і споруд відбулася за відсутності конкурсної процедури та безпосередньо Міністерством оборони України, а не уповноваженим на те підприємством (організацією), що свідчить про нікчемність правочинів та вибуття майна з володіння держави поза її волею.
		Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з того, що під час укладання сторонами вищевказаного договору і додаткових угод та їх виконання учасниками цих правовідносин недотримані вимоги щодо отримання дозволу на відчуження майна від Кабінету Міністрів України, його відчуження не погоджено з Фондом державного майна України, реалізація будівель і споруд відбулася за відсутності конкурсної процедури та безпосередньо Міністерством оборони України, а не уповноваженим на те підприємством (організацією), що свідчить про нікчемність правочинів та вибуття майна з володіння держави поза її волею.
		В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку про нікчемність договору від 18.02.2005 року №38, а також пропуск прокурором строку позовної давності.
		Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду виходить з наступного.
		Відповідно до пункту 7 статті 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України управляє об`єктами державної власності, здійснює заходи, спрямовані на забезпечення обороноздатності України, національної безпеки, тощо.
		На підставі статті 116 Конституції України на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок спрямовувати і координувати роботу міністрів, інших органів виконавчої влади.
		Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил", військове майно - державне майно, закріплене за військовими частинами Збройних Сил. До військового майна, яке може бути предметом відчуження, належать цілісні майнові комплекси, будинки, споруди та інше нерухоме майно.
		Відповідно до статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", управління об`єктами державної власності  це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави, як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		Згідно зі статтею 4 вищезазначеного Закону, до суб`єктів управління об`єктами державної власності належать Кабінет Міністрів України та Фонд державного майна України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2008 № 313 "Про заходи щодо удосконалення управління об`єктами державної власності" встановлено, що продаж нерухомого майна державних підприємств, установ та організацій здійснюється на аукціонах; відчуження об`єктів нерухомого військового майна здійснюється на аукціонах виключно разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані, або майновими правами на них.
		В той же час, під час укладання сторонами договору і додаткових угод та їх виконання учасниками цих правовідносин недотримані вимоги щодо отримання дозволу на відчуження майна від Кабінету Міністрів України, його відчуження не погоджено з Фондом державного майна України, реалізація будівель і споруд відбулася за відсутності конкурсної процедури та безпосередньо Міністерством оборони України, а не уповноваженим на те підприємством (організацією), що свідчить про нікчемність правочинів та вибуття майна з володіння держави поза її волею.
		Таким чином, як вірно зазначає місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні - порушення визначеного законодавством порядку відчуження державного майна підтверджує нікчемність правочинів (внаслідок виконання яких майно вибуло з володіння держави) та відсутність волі власника на його реалізацію.
		Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається.
		Враховуючи викладене, договір від 18.02.05 р. № 38 "Про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін" у викладеній редакції з урахуванням змін та доповнень є нікчемним. Отже, майно підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
		Як зазначено у ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
		За ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Отже, у випадку якщо майно вибуло у законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).
		Вищевикладеними обставинами спростовуються доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків місцевого господарського суду про нікчемність договору від 18.02.05 р. № 38 "Про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін".
		Враховуючи нікчемність правочинів, внаслідок яких спірне майно було відчужене, беручи до уваги те, що зазначене майно вибуло із володіння власника поза волею останнього, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України не суперечать вимогам чинного законодавства, є законними і обґрунтованими, з урахуванням чого підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Щодо доводів апеляційної скарги в частині строку позовної давності, слід звернути увагу на наступне.
		Як вказує заявник в апеляційній скарзі, судове засідання, на якому прийнято рішення (06.04.2016 року) відбувалось за відсутності представника відповідача, а тому останній був позбавлений можливості навести свої доводи і міркування з приводу пропуску позовної давності.
		Вивченням матеріалів справи встановлено, що представник відповідача був завчасно та належним чином повідомлений про дату та час проведення судового засіданні (т.1, а.с. 224).
		З викладеного вбачається, що представник відповідача не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні із власної ініціативи, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються колегією суддів.
		Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
		Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія Харківського апеляційного господарського суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України
		 
		Повний текст постанови складено 24.06.2016 року.
		 
		 
		Головуючий суддя Сіверін В. І.
		 
		 
		Суддя Терещенко О.І. 
		 
		 
		Суддя Гетьман Р.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...