Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/5104/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: 19.07.2016. Зареєстровано: 19.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2016.
Дата набрання законної сили: 14.07.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 372/5104/15-ц   Головуючий у І інстанції Болобан В. Г.Провадження № 22-ц/780/3448/16   Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 38   14.07.2016 
		<s>                                                                                                                                                               </s>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України 
		14 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
		головуючого Білоконь О.В.,
		суддів: Голуб С.А., Гуль В.В.,
		при секретарі Воробей В.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Перша Київська Державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа: Перша Київська Державна нотаріальна контора, про визначення частки права власності на спадкове майно , -
		встановила:
		У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на таке.
		31 березня 2009 року помер його батько ОСОБА_5, не залишивши заповіту. Спадкоємцями першої черги за законом є позивач ОСОБА_2 як син померлого, дружина померлого ОСОБА_6 та син померлого ОСОБА_4
		Усі спадкоємці подали до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, але між ними виник спір щодо поділу садового будинку та гаражного боксу  оскільки вказане майно, на думку позивача ОСОБА_2, було набутеОСОБА_5 до реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_6 і було спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7
		Так, садовий будинку у дачному кооперативі «Медик» в селищі Козин Обухівського району Київської області, померлий ОСОБА_5 збудував у період з 1980 по 1985 роки за рахунок праці усіх членів сім»ї, отже, належав батькам позивача  ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності як подружжю. Після смерті матері позивача ОСОБА_7 у 1991 році відкрилась спадщину на частину вказаного будинку. Шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, спадщину прийняли в рівних частках по ? син  померлої - позивач ОСОБА_2 (1/4 частина) та чоловік померлої  ОСОБА_2 (3/4 частини).
		Отже, зі смертю ОСОБА_2, кожен із спадкоємців на законом має право на ? частину вказаного будинку, а позивач, з урахуванням успадкованої ? частки будинку після смерті матері ОСОБА_7, має право власності на ? частину цього майна в порядку спадкування після смерті своїх батьків, яке він просив суд визнати у зв»язку з наявністю спору між спадкоємцями.
		З аналогічних міркувань позивач ОСОБА_2 просив суд визнати за ним в порядку спадкування після смерті своїх батьків право власності на ? частину гаражного боксу № 384 в ГБК «Верстат- 7», що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Дружківська,14, який також був збудований померлим ОСОБА_5 у 1974 році у період шлюбу з матір»ю позивача ОСОБА_7
		Крім того, померлий ОСОБА_2 у 1997 році отримав свідоцтво про право власності на спадковий садовий будинок; а у 2009 році  гаражний бокс лише на своє ім»я. Позивач вважає, що на той час він був співвласником будинку та гаражного боксу у зв»язку з прийняттям спадщини після смерті матері у вигляді 1/4 частки цього майна, зазначення в цих документах його батька ОСОБА_8 як єдиним власником майна не відповідало дійсності, тому позивач просив ці свідоцтва просив визнати недійсними із скасуванням його державної реєстрації.
		У лютому 2016 року до суду надійшла зустрічна позовна заява           ОСОБА_6 про визначення частки права власності на спадкове майно.
		ОСОБА_6 зазначила, що з 1994 року вона перебувала у шлюбі ОСОБА_5 до смерті останнього, від шлюбу мають сина  ОСОБА_4 
		На думку ОСОБА_6, спірне спадкове майно - садовий будинок та гаражний бокс - було набуте померлим ОСОБА_5 ., у 1997 та 2009 роках, тобто в той час, коли він перебував у шлюбі з позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_6
		Також це майно є спільною власністю подружжя, оскільки воно істотно збільшилось у своїй вартості за час шлюбу за рахунок трудових та грошових вкладень ОСОБА_6 
		Оскільки зі смертю ОСОБА_5, який має трьох спадкоємців за законом, спадщина відкрилась на ? частину цього майна, а інша його половина належить ОСОБА_9 як подружжю, позивач за зустрічним позовом просила суд визнати за нею право власності на 2/3 частини садового будинку та гаражного боксу ( ? +1/6).
		Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2016 року первісний та зустрічний позов задоволені частково.
		Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого 31.03.2009 року батька - ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину такого майна : садового будинку № 13, що знаходиться у Дачному кооперативі «Медик», в селищі Козин, Обухівського району Київської області т а гаражного боксу № 384, що знаходиться у ГБК «Верстат 7», який розташований в місті Києві по вулиці Дружківська, 14.
		В задоволенні решти позовних вимог по первісному позову відмовлено.
		Визнано за ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після померлого 31.03.2009 року чоловіка  ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину такого майна : садового будинку № 13, що знаходиться у Дачному кооперативі «Медик» в селищі Козин, Обухівського району Київської області та гаражного боксу № 384, що знаходиться у ГБК «Верстат 7», який розташований в місті Києві по вулиці Дружківська, 14.
		В решті позовних вимог по зустрічному позову відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та його необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про задоволення своїх позовних вимог у повному обсязі та відмову в задоволенні зустрічних вимог.
		В обґрунтування апеляційних скарг вказано, що висновок суду про належність померлому усього спірного майна на праві особистої приватної власності не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
		При цьому апелянт ОСОБА_2 вказав, що спадкодавцю ОСОБА_5 належало ? частини спірного спадкового майна, у зв»язку з з тим що ? його частина належала позивачеві ОСОБА_2 у зв»язку з прийняттям ним спадщини після смерті матері ОСОБА_7 
		В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6 зазначено, що спірне спадкове майно перебувало у спільній сумісній власності ОСОБА_6 та померлого ОСОБА_5, оскільки було набуло під час їхнього шлюбу.
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає до задоволення з таких підстав. 
		Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.
		Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, який помер 31 березня 2009 року, з 1956 по 1999 роки перебував у шлюбі з ОСОБА_7 який припинився у зв»язку зі смертю дружини і від якого є син ОСОБА_2; з 1994 року по день смерті перебував у шлюбі з ОСОБА_10, від якого мав сина ОСОБА_4
		Спадкоємцями першої черги за законом є позивач ОСОБА_2 як син померлого, дружина померлого ОСОБА_6 та син померлого ОСОБА_4, які у передбачений законом строк подали до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, у зв»язку з чим 3 вересня 2009 року Перша Київська держана нотаріальна контора завела спадкову справу № 998/2009
		Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами, сторонами не оспорюються.
		Задовольняючи частково позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що спірні садовий будинок у дачному кооперативі та гаражний бокс у гаражно-будівельному кооперативі є особистою приватною власністю померлого ОСОБА_5, тому усі троє спадкоємців мають право на 1/3 частину цього майна.
		Такий висновок суду суперечить обставинам справи та вимогам закону, тому колегія суддів з ним не погоджується.
		     Відповідно до статей 16, 17 Закону України "Про власність", статті 22 КпШС України спільною сумісною власністю визнавалось майно, нажите подружжям за час шлюбу (майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю).
		Відповідно до п.1 ст.17 Закону України "Про власність", якщо пай ГБК внесено за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сім'ї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - гараж є спільною сумісною власністю членів сім'ї, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними;
		Встановлено, що у дачному кооперативі «Медик» в селищі Козин Обухівського району Київської області, членом якого був померлий ОСОБА_5 з 16 травня 1980 року, садовий будинку збудовано у  період з 1980 по 1985 роки за рахунок праці членів сім»ї ОСОБА_5, що підтверджено показаннями свідків, випискою з протоколу загальних зборів ДБК «Медик» від 16 травня 1980 року та відповіді на запит 17 червня 2013 року дачного кооперативу «Медик» ( а.с.11,12,221-224 т.1).
		Згідно з довідкою голови правління гаражно-будівельного кооперативу «Верстат-7» № 567 від 3 вересня 2008 року № 567, довідкою № 153 від 7 серпня 1996 року та відповіддю на запит від 17 червня 2013 року, довідкою у 1974 (1977) році ОСОБА_5, як член цього кооперативу, сплатив останній пайовий внесок, який було витрачено на будівництво гаражного боксу у гаражно-будівельному кооперативі № 384, що знаходиться у ГБК «Верстат 7», який розташований в місті Києві по вулиці Дружківська, 14 ( а.с.14,88, т.1; а.с.30 , т.2). 
		     
		Наведені матеріали справи свідчать, що в період зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, за спільної участі подружжя коштами та працею в набутті майна, а також шляхом внесення в період шлюбу одним з подружжя пайового внеску , у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 набуто вказаний садовий будинок та гаражний бокс, і кожен з них, згідно з ст.22 КпШС України має рівне право на це майно.
		Суд першої інстанції не врахував наведених вимог закону і дійшов помилкового висновку про те, що спірні садовий будинок у дачному кооперативі та гаражний бокс у гаражно-будівельному кооперативі є особистою приватною власністю померлого ОСОБА_5, при цьому застосувавши ст.57 СК України, яка не підлягала застосуванню, оскільки дані правовідносини виникли до 2004 року, коли сімейні правовідносини регулювались КпШС України. 
		Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
		Оскільки суд першої інстанції не застосував вимоги ст. 22 КпШС, 16, 17 Закону України "Про власність", що підлягали застосуванню, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення первісного позову у повному обсязі, а зустрічного позову з часткову, з огляду на таке.
		Відповідно до статей 16, 17 Закону України "Про власність", статті 22 КпШС України спільною сумісною власністю визнавалось майно, нажите подружжям за час шлюбу (майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю). Якщо пай ГБК внесено за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сім'ї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - гараж є спільною сумісною власністю членів сім'ї, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
		Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, їх частки є рівними.
		Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб та сім'ю України»№ 6 від 15.06.1973 року, відповідно до ст.22 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є лише майно, нажите ними під час шлюбу, зокрема, речі домашнього вжитку, будівлі, грошові суми, а також вклади, внесені в кредитні установи, паєнагромадження в житлово-будівельному, дачно-будівельному і гаражно-будівельному кооперативі, цільові внески в садівницькі товариства, а у разі повного внесення пайового внеску - квартира, дача, гараж, інша відповідна будівля або приміщення, страхова або викупна сума і страхові внески, що їх одержав або вправі одержати страхувальник за договорами особистого страхування, які оплачувались за рахунок спільних коштів подружжя, та викупна сума, що належала б йому у разі дострокового розірвання договору змішаного страхування життя на час припинення шлюбних відносин, і належні подружжю грошові суми та майно за іншими зобов'язальними правовідносинами (квартира, викуплена (придбана) у будинку державного чи громадського житлового фонду). 
		Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів»  у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю - наданий в користування гараж є спільною сумісною власністю подружжя. 
		Вищенаведеними письмовими матеріалами справи підтверджено, що в період шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_7, за спільної участі подружжя коштами та працею , шляхом внесення ОСОБА_5 паю, у 1985 році подружжя ОСОБА_5 набули право спільної сумісної власності на садовий будинок, у 1977 році  на гаражний бокс. Кожен з подружжя, згідно з ст.22 КпШС України, мали рівне право на це майно.
		Доводи апеляційної скарги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6, що вказане майно є спільною сумісною власністю її та померлого ОСОБА_5, оскільки правовстановлюючі документи на це майно видані в період їхнього шлюбу, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
		Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р. за № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р. за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
		Враховуючи зазначене, видача на ім»я ОСОБА_5І у 1997 році свідоцтва про права власності на спірний садовий будинок № 13 у ДК «Медик» ( а.с.13), а у 2009 році - на гаражний бокс № 384 в ГБК «Верстат-7» ( а.с.15) не є доказами виникнення права власності на вказане майно саме в цей період, а є лише доказом державної реєстрації права.
		Матеріали справи свідчать, що за спільної участі подружжя коштами та працею, у 1985 році подружжя ОСОБА_5 набули право спільної сумісної власності на садовий будинок, у 1977 році, шляхом внесення ОСОБА_5 паю,  на гаражний бокс. 
		При цьому колегія суддів також враховує, що переконливих доказів участі ОСОБА_10 у набутті цього майна після укладення шлюбу у 1994 році коштами або спільною працею також не надано.
		Також, заперечуючи проти первісного позову, в обгрунтуваання зустрічного позову та в апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилаючись на на ст. 62 СК України та ст. 24 КпШС України, вказувала на інші обставини: що спірне майно було особистою власністю ОСОБА_5, але після укладення з нею шлюбу у 1994 році садовий будинок та гаражний бокс істотно збільшились у своїй вартості внаслідок її трудових та грошових затрат, тому це майно має бути визнано спільним майном подружжя.
		Колегія суддів вважає ці доводи безпідставними з огляду на таке.
		За змістом ст. 24 КпШС України, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
		Як роз'яснив Верховний Суд України у п.п. 5,12 Постанови Пленуму "Про практику застосування судами законодавства про, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" від 04 жовтня 1991 року № 7, будинок, що належав одному з подружжя, може бути визнаний за ст. 25 КпШС України (яка аналогічна ст. 62 СК України) спільним майном подружжя якщо в період шлюбу істотно збільшилась його цінність внаслідок трудових чи грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. При цьому, на суму вартості будинку до його поліпшення збільшується частка сторони, якій він належав, в тому числі і в тому випадку, якщо суд відступає від рівності часток подружжя. Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів, тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки у праві власності на будинок.
		Матеріли справи не містять належних доказів (наприклад, висновку судово-будівельної експертизи) про вартість спірного майна до та після укладення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у 1994році а також даних про істотне збільшення вартості цього майна за рахунок праці та грошових вкладів саме ОСОБА_6 При цьому надані ОСОБА_6 технічні паспорти садового будинку станом на 1997 та 2009 роки та довідка про вартість гаражного боксу станом на 2016 рік такої інформації, що підлягає доказуванню, не містять ( а.с.15-22,32, т.2)
		Встановлено, що ОСОБА_7 померла 2 лютого 1991 року, і спадкоємці за законом першої черги  син ОСОБА_2 та чоловік ОСОБА_5 не оформляли своїх спадкових прав у нотаріуса, разом з тим фактично прийняли спадщину, вступивши в управління та волоління спадковим майном  про зазначене свідчать показання свідків, письмові матеріали справи  зокрема, прибудова до садового бдуинку гаража за участю сина ОСОБА_2 у 1993 році, вступ ОСОБА_2 у члени кооперативу та сплата ним членських внесків ( а.с.12, т.1).
		Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
		Отже, після смерті ОСОБА_7 спадщина відкрилась на ? частину спірного садового будинку та гаражного боксу, яку у рівних частинах ( по ? кожен) успадкували спадкомці першої черги. Остаточно  син ОСОБА_2 мав право на 1/4 частину спірного майна, а чоловік ОСОБА_5 на ? частини ( ? частина як частка подружжя та ? частина успадкованого майна).
		Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. 
		Таким чином, зі смертю ОСОБА_5 відкрилась спадщина на ? частини спірного майна, кожен із трьох спадкоємців на законом має право на ? частину вказаних садового будинку та гаражного боксу, а позивач ОСОБА_2, з урахуванням успадкованої ? частки будинку після смерті матері ОСОБА_7, має право власності на ? частину цього майна в порядку спадкування після смерті своїх батьків.
		З урахуванням викладеного, в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на ? частину спірного майна позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані, а вимоги зустрічного позову ОСОБА_6 про визнання за нею права власності на 2/3 частини спірного майна - до часткового задоволення, оскільки вона має право лише на 1/3 частину спадкового майна в порядку спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 
		Разом з тим позовні вимоги первісного прозову ОСОБА_2 про визнання недійсними виданими на ім»я ОСОБА_5І у 1997 році свідоцтва про права власності на спірний садовий будинок № 13 у ДК «Медик» ( а.с.13), а у 2009 році - на гаражний бокс № 384 в ГБК «Верстат-7» ( а.с.15) недійсними та скасування їх державної реєстрації з підстав їх оформлення лише на ОСОБА_5 задоволенню не підлягають як такі , що не ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи, враховуючи, що станом на 1997,2009 рік ОСОБА_2 не оформив будь-яких своїх спадкових прав у зв»язку зі смертю своєї матері ОСОБА_7, отже, при видачі цих документів порушення вимог законів не встановлено.
		Керуючись ст.ст. 303, 309, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, - 
		В И Р І Ш И Л А :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. 
		Рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове.
		Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину садового будинку № 13, що знаходиться у Дачному кооперативі «Медик», в селищі Козин, Обухівського району Київської області в порядку спадкування за законом після померлого 31 березня 2009 року батька  ОСОБА_5 та після померлої 02 лютого 1991 року матері ОСОБА_7. 
		Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину гаражного боксу № 384, що знаходиться у ГБК «Верстат 7», який розташований в місті Києві по вулиці Дружківська, 14, в порядку спадкування за законом після померлого 31 березня 2009 року батька  ОСОБА_5 та після померлої 02 лютого 1991 року матері ОСОБА_7. 
		В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
		Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/4 частину садового будинку № 13, що знаходиться у Дачному кооперативі «Медик», в селищі Козин, Обухівського району Київської області в порядку спадкування за законом після померлого 31 березня 2009 року чоловіка - ОСОБА_5
		Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/4 частину гаражного боксу № 384, що знаходиться у ГБК «Верстат 7», який розташований в місті Києві по вулиці Дружківська, 14, в порядку спадкування за законом після померлого 31 березня 2009 року чоловіка  ОСОБА_5.
		В решті позовних вимог ОСОБА_6  відмовити.
		Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення. 
		     Головуючий          
		          
		         Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...